Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/182/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-2253ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 383/1182/23
		провадження № 61-2253св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Пророка В. В.,
		суддів: Петрова Є. В., Литвиненко І. В., 
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки Бобринецької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради,
		 
		розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: орган опіки та піклування Бобринецької міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року року у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Карпенка О. Л., Чельник О. І.,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог учасників справи
		 
		1.        У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 , в якому просив позбавити відповідача батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		1.1.  Позов мотивовав тим, що з 09 жовтня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у подружжя не склалося через зловживання на той час відповідачем алкоголем, вчинення ним сварок та прояву неповаги до дружини та дочки. Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2013 року шлюб розірвано та стягнуто з відповідача аліменти на утримання дочки. З січня 2016 року дитина ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_4 проживали в м. Кропивницький. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
		 
		1.2.   ОСОБА_3 після смерті матері постійно проживає в сім`ї позивача, який є її рідним дядьком, де про неї турбуються, займаються її вихованням, розвитком та навчанням, забезпечують всім необхідним для комфортного життя. Дитина має дуже теплі дружні стосунки зі своїм двоюрідним братом та сестрою.
		 
		1.3.  Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє зацікавленості в її подальшій долі, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням, підготовкою до самостійного життя, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Він не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, тому склалися умови, які можуть зашкодити інтересам дитини. Відповідач не виконує покладених законом на батьків обов`язків, не бере педагогічної, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дочки, окрім матеріальної, яка проявляється лише у вчасній сплаті аліментів в розмірі, визначеному відповідно до рішення суду. Усі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на утриманні позивача та його сім`ї.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		2.        Рішенням від 28 серпня 2023 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області задовольнив позов.
		 
		3.        Позбавив ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішив питання судових витрат.
		 
		4.        Судове рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач тривалий час з дочкою не проживає, вихованням та матеріальним утриманням дочки не займається, окрім сплати аліментів на її утримання відповідно до рішення суду, не цікавиться станом здоров`я дитини, її фізичним, моральним та духовним розвитком, фактично усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, хоча перешкод йому ніхто не чинив; вихованням та утриманням дитини займається позивач. Крім того, після смерті матері дитини відповідач, як єдиний законний представник ОСОБА_3 , не звертався за оформленням соціальних виплат по втраті годувальника та спадщини.
		 
		4.1.  Оскільки факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини ОСОБА_3 та захисту її прав і інтересів знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи, суд, враховуючи повідомлені дитиною обставини небажання проживати з батьком, прихильності дитини до дядька та його сім`ї, бажання дитини проживати саме з дядьком та виходячи з найкращих інтересів дитини, дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
		 
		5.        Постановою від 11 січня 2024 року Кропивницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 : скасовав рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2023 року та прийняв нове рішення у справі про відмову у позові.
		 
		6.        Попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поклав на органи опіки та піклування виконавчого комітету Кетрисанівської сільської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішив питання судових витрат.
		 
		7.        Судове рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що відсутні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, як і гострої соціальної необхідності в цьому, оскільки позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькові щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування його за обставин цієї справи не доведено.
		 
		8.        Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з ним сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
		 
		9.        Крім того, висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. А тому, відповідно до частини шостої статті 19 СК України, апеляційний суд з ним не погоджується.
		 
		10.    Суд апеляційної інстанції, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, а також з огляду на відсутність даних про те, що відповідач притягувався до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		11.    У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга  ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_5 , на постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року, в якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 рокута залишити в силі рішення першої інстанції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		12.    Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2024 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою та справа витребувана з суду першої інстанції.
		 
		13.    28 березня 2024 року справа № 383/182/23 надійшла до Верховного Суду.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		14.    З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує відповідну постанову апеляційного суду на підставі пунктів 1 та 4 (пункти 1 частини третьої статті 411) частини другої статті 389  ЦПК України.
		 
		15.     ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції прийнявоскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17.
		 
		16.    Крім того, заявник зазначає, що апеляційний суд не дослідив належним чином докази у справі, які підтверджують свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків, оскільки він тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не займається її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення. Скасовуючи законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що відповідач бажає брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою. Крім того, суд не надав належної оцінки поясненням дитини в суді першої інстанції.
		 
		17.    Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		 
		18.    Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		19.    Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		20.    Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		21.    Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України 
		від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		22.    У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
		 
		23.    Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		 
		24.    Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		25.    Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		26.    Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		 
		27.    Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		 
		28.    Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		 
		29.    Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		 
		30.    Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		 
		31.    Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		 
		32.    Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
		 
		33.    У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
		 
		34.    Установивши, що ОСОБА_2 не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані позивач, ані орган опіки та піклування належно не аргументували.
		 
		35.    У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду викладених у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 10 листопада 2021 року у справі № 390/1418/17.
		 
		36.    Так, у справі № 631/2406/15-цВерховний Суд, скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині позбавлення відповідача батьківських прав, вказавши, що за недоведеності свідомого невиконання відповідачем батьківських обов`язків, наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння щодо виховання спільної дитини, та заперечень батька проти позбавлення його батьківських прав, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		 
		37.    У справі № 390/1418/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у разі вирішення питання про позбавлення батьківських прав одного з батьків у зв`язку з ухиленням від виконання ним своїх обов`язків щодо виховання дитини, суд має брати до уваги найкращі інтереси дитини, ураховувати фактичні обставини справи такі, як інтеграцію дитини у нову сім`ю (у разі наявності таких обставин), прив`язаність дитини до нової сім`ї, сприйняття нового чоловіка матері/дружини батька дитини справжніми її батьками, бажання дитини зберегти цю сім`ю, а також відсутність зв`язків у дитини з тим із батьків, щодо якого вирішується питання про позбавлення батьківських прав. При цьому інтереси дитини превалюють над інтересами батьків, а тому завданням суду є встановлення справедливого балансу між ними. У справі, що переглядається, відповідач не скористався способами захисту своїх прав як батька, не надав до суду доказів намагання брати участь у вихованні дитини, він не ініціював питання про встановлення способу та порядку участі у вихованні сина, не оскаржив усиновлення сина іншою особою, а отже, погодився з відсутністю необхідності у спілкуванні та вихованні дитини саме ним як батьком. Саме поведінка відповідача, яка полягала у тривалій бездіяльності, призвела до настання для нього негативних наслідків - позбавлення батьківських прав.
		 
		38.    Таким чином, посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, у наведених ним як приклад неправильного застосування норм права постановах Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки оскаржуване судове рішення не суперечить загальним висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, крім іншого такі висновки зроблені за інших обставин, встановлених у кожній із зазначених справ та наявних у ній доказів. 
		 
		39.    Зокрема, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що неможливість активної участі батька в житті дитини спричинена об`єктивними причинами. Відповідач не ухиляється від спілкування з дочкою, намагається налагодити з нею родинні зв`язки, які фактично були втрачені через віддаленість їх місця проживання після розлучення батьків, що не заперечувалося самою дитиною в суді першої інстанції.
		 
		40.    Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
		 
		41.    Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
		 
		42.    Виходячи з пріоритету якнайкращих інтересів дитини, Верховний Суд вважає, що неврахування апеляційним судом думки малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо позбавлення її батька батьківських прав є виправданим з огляду на її вік, до того ж, як слідує із технічного звукозапису судового засідання від 22 серпня 2023 року, дитина не висловила власної ствердної думки щодо необхідності позбавлення батьківських прав її батька. 
		 
		43.    Верховний Суд також зауважує, що висловлене дитиною у суді бажання проживати разом із дядьком та його родиною, саме по собі не свідчить про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків та наявність підстав для позбавлення його батьківських прав.
		 
		44.    Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду 06 березня 2024 року у справі № 150/137/23 (провадження № 61-14891св23).
		 
		45.    Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
		 
		46.    Крім того, апеляційний суд обґрунтовано не погодився із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , оскільки цей висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батька батьківських прав.
		 
		47.    Висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.
		 
		48.    Та обставина, що батько рідко цікавиться життям дочки, не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
		 
		49.    При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначав, що позивач ОСОБА_1 при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.
		 
		50.     ОСОБА_2 не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція ОСОБА_2 при розгляді спору та прийняті ним заходи для пошуку можливостей для спілкування з дитиною, навіть подача апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції про позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 переконливо свідчить про небайдужість та інтерес ОСОБА_2 до дитини, бажання брати участь у її житті.
		 
		51.    Верховний Суд враховує, що відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з сімейних відносин не відповідає інтересам дітей.
		 
		52.    Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Таких обставин, як правильно встановив апеляційний суд, у справі не встановлено. 
		 
		53.    Апеляційний суд, з урахуванням якнайкращих інтересів дітей, бажання відповідача брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою та з огляду на відсутність свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками, дійшов правильного висновку про відмову в позові.
		 
		54.    Враховуючи наведене, узагальнені доводи касаційної скарги про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків з виховання дочки, самоусунувся від участі у її житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідача у невиконанні ним своїх обов`язків є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам.
		 
		55.    Дослідження та оцінка доказів не належить до повноважень Верховного Суду під час касаційного провадження.
		 
		56.    З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його дочки ОСОБА_3 .
		 
		57.    Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 .
		 
		58.    Інші наведені у касаційні скарзі доводи зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		59.    Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		60.    Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що судове рішення апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.        Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна, залишити без задоволення.
		 
		2.        Постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                      В. В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      І. В. Литвиненко
		 
		 
		                                                                                                                      Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...