Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/2192/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 61-15700ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2025 року                     
		м. Київ
		 
		справа № 243/2192/22
		провадження № 61-15700св23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне підприємство Слов`янської міської ради «Словміськводоканал»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Словміськводоканал», поданою представником Жеболенко Галиною Миколаївною, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року у складі судді Старовецького В. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Остапенко В. О., Агєєва О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2023 року ОСОБА_1 завернувся до суду із позовом до Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» (далі - КП «Словміськводоканал») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
		Позов мотивований тим, що наказом № 87-к від 09 лютого 2022 року його звільнено з посади начальника служби очисних споруд в КП «Словміськводоканал» згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату працівників.
		В кінці 2021 року КП «Словміськводоканал» видано наказ про скорочення штату працівників. До переліку посад, які підлягають скороченню було включено і посаду начальника очисних споруд, оскільки службу очисних споруд та службу насосних станцій було об`єднано в одну службу водовідведення без прийняття відповідних рішень та проведення засідань комісій. В ході проведення об`єднання на вказану посаду було призначено ОСОБА_2 , оскільки останній на той час був начальником водовідведення комунальних насосних станцій, а позивач досяг пенсійного віку, тому нібито не мав потрібних навичок для зайняття вказаної посади.
		01 грудня 2021 року усім робітникам, що підпадали під скорочення, видано повідомлення про можливе скорочення, але на той час він знаходився на лікарняному, а саме з 25 листопада 2021 року до 08 грудня 2021 року. Вказане повідомлення йому було вручене 09 грудня 2021 року. Через два місяці було сформовано новий штатний розпис по службі, до якого ввели посаду начальника служби водовідведення та його заступника. 
		Він пропрацював в КП «Словміськводоканал» на посаді начальника служби очисних споруд водовідведення багато років, має вищу профільну освіту. 31 грудня 2021 року на дільницю очисних споруд приїхав генеральний директор КП «Словміськводоканал» ОСОБА_3 , та усно повідомив, що звільняти його у зв`язку із скороченням штату не будуть. Однак 09 лютого 2022 року його звільнено без роз`яснення причин. Діями керівника «Словміськводоканал» було порушено його право на працю та діюче законодавство.
		Просив суд: 
		поновити ОСОБА_1 на посаді начальника служби очисних споруд в КП «Словміськводоканал»;
		стягнути з КП «Словміськводоканал» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі;
		стягнути з відповідача судовий збір.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Словміськводоканал» № 87-к від 09 лютого 2022 року «Про звільнення у зв`язку із скороченням штату» 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 з посади начальника служби очисних споруд згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України. 
		Поновлено ОСОБА_1 в КП «Словміськводоканал» на посаді начальника служби очисних споруд з 11 лютого 2022 року. 
		Стягнено з КП «Словміськводоканал» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 лютого 2022 року по день ухвалення судом рішення 189 348,48 грн, з яких підлягають утриманню податки і обов`язкові платежі. 
		Стягнено з КП «Словміськводоканал» на користь ОСОБА_1 грошовий еквівалент спричиненої моральної шкоди у сумі 3 000,00 грн. 
		Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі у відповідності до положень частини сьомої статті 235 КЗпП України та пункту 4 частини першої статі 430 ЦПК України. 
		Рішення судів мотивовані тим, що 09 листопада 2021 року подання генерального директора КП «Словміськводоканал» скеровано голові профспілкової організації КП «Словміськводоканал», запропоновано розглянути питання щодо скорочення штату КП «Словміськводоканал». До вказаних посад, які підлягали скороченню, входила також посада начальника служби очисних споруд, на якій працював ОСОБА_1 . При дослідженні в судовому засідання витягів з протоколів засідань профспілок № 11 від 15 листопада 2021 року, а також № 112 від 29 листопада 2021 року встановлено, що на засіданні, яке відбулося 15 листопада 2021 року, на порядку денному було питання щодо об`єднання служб водного господарства, які діяли в окремому вигляді на підприємстві, та за рахунок їх об`єднання - скорочення штату. Зазначені питання були розглянуті та комісія відмовила у задоволенні подання. В подальшому на засіданні профспілки від 29 листопада 2021 року вирішено питання про скорочення штату. Крім цього, відповідно до витягу з протоколу № 113 засідання профспілкового комітету від 29 грудня 2021 року, на засіданні якого розглядалося питання щодо скорочення штату, було включено, зокрема, до інших служб КП «Словміськводоканал» - службу очисних споруд. Пропонувалося скоротити 10 одиниць служби очисних споруд (поіменно): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Прізвище ОСОБА_1 у вказаному списку, поданому на скорочення, відсутнє, як і відсутня його посада - начальника служби очисних споруд. Крім цього суд звертає увагу на те, що за висновком вказаного засідання, було ухвалено про скорочення штату за списком.
		Отже, з викладеного слідує, що первинна профспілкова організація, яка діє на даному підприємстві, не надавала згоди на скорочення посади начальника служби очисних споруд, яку займав ОСОБА_1 .
		Як слідує з наказу КП «Словміськводоканал» № 87-к від 09 лютого 2022 року «Про звільнення у зв`язку із скороченням штату», ОСОБА_1 звільнено згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу посаду. Відповідно до Переліку вакантних посад станом на 01 грудня 2021 року в КП «Словміськводоканал» існувала посада «Тракторист», яка була запропонована, зокрема ОСОБА_1 . Останній 09 грудня 2021 року вказав, що зазначена посада йому не підходить. 
		Крім цього, ОСОБА_1 у лютому 2022 року, напередодні його звільнення, запропонували посаду заступника начальна служби водовідведення, про що ним було написано заяву на переведення на вказану посаду, але вказана заява так і не була розглянута керівництвом КП «Словміськводоканал», про що в судовому засіданні також засвідчив свідок ОСОБА_14 . Крім цього, відповідно до пояснень представника відповідача, зазначена посада була тільки на розгляді керівництва підприємства, але її так і не запровадили. Хоча судом встановлено, що наказом № 28, на який посилався відповідач в своїх поясненнях, було затверджено остаточний штатний розпис на підприємстві, та посада заступника начальника служби водовідведення існувала у вказаному штатному розписі. Тому під час звільнення позивача відповідачем не було дотримано вимог статті 49-2 КЗпП України та не виконано належним чином його обов`язку щодо працевлаштування працівника, оскільки хоча і було запропоновано наявну на підприємстві посаду заступника начальника служби водовідведення, але не вирішено питання щодо призначення ОСОБА_1 на вказану посаду враховуючи його досвід, кваліфікацію, освіту тощо. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у період з 03 жовтня 1984 року по 10 лютого 2022 року працював на посаді начальника очисних споруд КП «Словміськводоканал», має вищу профільну освіту, має подяки за сумлінну працю та відповідний досвід. 
		До суду були представлені лише накази про зміни у штатному розписі та самі штатні розписи станом на 03 лютого 2022 року, в якому служба очисних споруд була підрозділом служби водовідведення та посада начальника очисних споруд була скорочена, без документів стосовно рішень, які передували такому скороченню. Відповідачем не було надано доказів, відповідно до яких вбачалися б ознаки змін в організації виробництва підприємства, які передували скороченню.
		Таким чином відповідачем не доведено, що у відповідача дійсно були зміни в організаційній структурі підприємства, які обумовлювали необхідність скорочення штату та не доведено, що позивачу під час попередження про звільнення були запропоновані інші посади, крім посади тракториста.
		У зв`язку з цим вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
		З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 189 348,48 грн. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Щодо вимоги позивача про стягнення відшкодування моральної шкоди, суд зазначає, що незаконне звільнення є порушенням прав позивача на працю, яке сталось з вини підприємства. При визначенні розміру завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним той факт, що через втрату роботи в житті позивача відбувались вимушені зміни, які полягали у втраті заробітку, що не могло не відобразитись на його емоційному стані та психологічній рівновазі. Тому враховуючи вимушеність змін, що настали у житті позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3 000,00 грн, що є достатньою компенсацією моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав відповідачем.
		Апеляційний суд також зазначив, що матеріали справи містять додаткові пояснення позивача від 05 листопада 2022 року, в яких зокрема, останній просить поновити його на колишній посаді, виплатити компенсацію за вимушений прогул, а також моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн (а. с. 75), які були подані суду до початку першого судового засідання відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України.Окрім того, з рішення суду видно, що представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовним вимог позивача та вважав, що відсутні підстави для відшкодування позивачеві моральної шкоди.
		Аргументи учасників справи
		У листопаді 2023 року КП «Словміськводоканал» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог. Позивачем було подано позовну заяву, в якій заявлено 2 вимоги - поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У додаткових поясненнях позивача від 05 листопада 2022 року не порушено питання про зміну предмету позову в частині скасування наказу взагалі та виплати моральної шкоди в розумінні статті 49 ЦПК України. Матеріали справи містять додаткові пояснення ОСОБА_1 від 05 листопада 2022 року, в яких зокрема, він просить поновити його на колишній посаді, виплатити компенсацію за вимушений прогул, а також моральну шкоду в сумі 30 000,00 грн, однак про скасування наказу також нічого не зазначено. 
		Приписами частини 5 статті 49 ЦПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.На адресу відповідача не надходила відповідна заява щодо зміни предмету позову, що не було взято до уваги судом першої та другої інстанції. Тому судом першої інстанції було порушені норми процесуального права, а судом другої інстанції помилково не визнано таке порушенням процесуального права. 
		Таким чином суди вийшли за межі своїх повноважень, порушивши принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України та процесуального права в частині приписів статті 49 ЦПК України. 
		Позивач не вказував на те, що підставою для визнання його звільнення незаконним є порушення вимог статті 43 КЗпП України в частині попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, та порушення статті 492 КЗпП України в частині надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Натомість суди однією з підстав визнання незаконним звільнення встановили відсутність попередньої згоди профспілкового комітету відповідача та порушення статті 492 КЗпП України. 
		Пункти 2 і 3 статті 43 КЗпП України щодо попередньої згоди первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, не могли бути застосовані, оскільки ОСОБА_1 за власною заявою від 15 квітня 2020 року постановою профспілкового комітету КП «Словміськводоканал» від 26 квітня 2020 року було виключено, а тому при скороченні він вже не був членом профспілки. Судом ця обставина досліджена не була.
		Суди встановили, що позивачу було запропоновано єдину вакантну посаду «Тракторист», від якої він відмовився. При цьому свобода вибору працівника у праві на працю при звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України забезпечується тим, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику всі вакансії, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі такий працівник працював (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 грудня 2020 року у справі 285/4227/18).
		Ураховуючи те, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновок судів про те, що на підприємстві не відбулося скорочення чисельності штату працівників, є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що перебуває за межами компетенції суду.
		При звільненні ОСОБА_1 не були порушені норми чинного законодавства, виконані всі умови, що передбачені законодавством під час звільнення.
		          У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу КП «Словміськводоканал», в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
		Зазначає, що КП «Словміськводоканал» пропустило строк на подання касаційної скарги, що є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження на підставі статті 394 ЦПК України.
		Під час його звільнення відповідачем не було дотримано вимог статті 49-2 КЗпП України та не виконано належним чином його обов`язку щодо працевлаштування працівника, оскільки хоча і було запропоновано наявну на підприємстві посаду заступника начальника служби водовідведення, але не вирішено питання щодо призначення на вказану посаду враховуючи його досвід, кваліфікацію, освіту тощо.
		Суд зробив правильний та обґрунтований висновок, що відповідачем не було надано доказів, відповідно до яких вбачалися б ознаки змін в організації виробництва підприємства, які передували скороченню і таким чином відповідачем не доведено, що у відповідача дійсно були зміни в організаційній структурі підприємства, які обумовлювали необхідність скорочення штату та не доведено, що позивачу під час попередження про звільнення були запропоновані інші посади, крім посади тракториста. 
		Скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі є вимогами, які походять одна від одної та не є зміною предмета позову, як зазначає відповідач. Тому порушень норм процесуального права рішення судів не містять.
		Первинна профспілкова організація не надавала згоди на скорочення посади начальника служби очисних споруд, яку займав ОСОБА_1 . Тобто судом досліджено той факт, що профспілкова організація на засіданнях в листопаді та грудні 2021 року розглядала подання про скорочення штату з урахуванням посади, яку він очолював.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. 
		В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15, від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, від 16 січня 2018 року у справі № 761/3694/15-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18, від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18; у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15).
		Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що рішення судів оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування 3 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		Фактичні обставини
		Судивстановили, що відповідно до диплому з приміткою «із відзнакою», ОСОБА_1 в 2001 році закінчив Донбаську державну академію будівництва і архітектури та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Водопостачання та водовідведення» за кваліфікацією інженера - будівельника. Станом на 13 травня 2021 року мав загальний стаж 30 років.
		Позивач займав посаду начальника очисних споруд з 03 жовтня 1984 року по 30 квітня 2021 року. 
		30 квітня 2021 року позивач звільнений із займаної посади за статтею 38 КЗпП України. 
		14 травня 2021 року був прийнятий на посаду начальника очисних споруд КП «Словміськводоканал» та працював на посаді до 10 лютого 2022 року.
		Відповідно до п. п. 1.2, 7.1, 12.1 статуту КП «Словміськводоканал» від 02 жовтня 2019 року, підприємство створено на базі комунальної власності територіальної громади міста, підпорядковується Слов`янській міській раді та її виконавчому комітету. Засновником (власником) підприємства є Слов`янська міська рада. Власник має право приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію підприємства. Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення підприємства здійснюється з дотриманням вимог законодавства за рішенням власника. При реорганізації і ліквідації підприємства працівникам, які звільняються, гарантується дотримання їх прав і інтересів відповідно до трудового законодавства України.
		Відповідно до листа генерального директора КП «Словміськводоканал» №2199/05 від 05 листопада 2021 року, скерованого до профспілкового центру працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості та побутового обслуговування населення України, повідомлено, що з метою оптимізації роботи КП «Словміськводоканал» планується протягом листопада 2021 року по лютий 2022 року провести зміни в організації виробництва і праці, скорочення штатів працівників та внесення змін до структури управління і штатного розпису. Крім цього зазначено, що зміни у штатному розписі не вплинуть на технологічний процес з очищення та реалізації питної води, прийому та очищення стоків.
		Відповідно до листа генерального директора КП «Словміськводоканал» № 2200/05 від 05 листопада 2021 року, скерованого директору міського центру зайнятості, повідомлено, що з метою оптимізації роботи КП «Словміськводоканал» планується протягом листопада 2021 року по лютий 2022 року, провести зміни в організації виробництва і праці, скорочення штатів працівників та внести зміни в організації виробництва і праці.
		Відповідно до наказу КП «Словміськводоканал» № 204 від 08 листопада 2021 року «Про скорочення штату працівників та змін до штатного розпису підприємства» виведено штатну одиницю начальника служби очисних споруд (1 штатна одиниця). Крім того, пунктом 2 вказаного наказу зазначено, що службу очисних споруд перейменовано у дільницю очисних споруд та включено до служби водовідведення. Пункт 3 вказаного наказу передбачає доручення начальнику ПЕВ внести у штатний розпис відповідні зміни та ввести його у дію після закінчення двомісячного строку попередження працівників після їх звільнення. Пункт 4 вказаного наказу передбачає доручення менеджеру з персоналу у встановленому законом порядку повідомити працівників, які займають зазначені штатні одиниці, про майбутнє звільнення, а також скласти перелік вакантних посад (професій) для пропозиції їх зазначеним працівникам. Пункт 5 вказаного наказу передбачає доручення начальнику служби водовідведення спільно з ПЕВ внести відповідні зміни у Положення про підрозділ Служба водовідведення та Посадової інструкції робітників підрозділу. До вказаного наказу надано додаток № 1 щодо ознайомлення із вказаним наказом, розрахований на 18 підписів, в ньому містяться 17 підписів працівників, підпис ОСОБА_1 у вказаному додатку відсутній. В подальшому із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 09 грудня 2021 року.
		30 листопада 2021 року начальником юридичного відділу «Словміськводоканал» затверджено персональне попередження відповідно до наказів № 204 від 08 листопада 2021 року та № 206 від 08 листопада 2021 року щодо здійснення скорочення штатів у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.
		Відповідно до персонального попередження 09 грудня 2021 року ОСОБА_1 попереджено про скорочення штату КП «Словміськводоканал».
		Відповідно до Переліку вакантних посад станом на 01 грудня 2021 року в КП «Словміськводоканал» існувала посада «Тракторист», яка була запропонована зокрема ОСОБА_1 , останній 09 грудня 2021 року вказав, що зазначена посада йому не підходить.
		Відповідно до подання генерального директора КП «Словміськводоканал», скерованого голові профспілкової організації КП «Словміськводоканал», запропоновано розглянути питання щодо скорочення штату КП «Словміськводоканал». До вказаних посад, які підлягали скороченню, входила також посада начальника служби очисних споруд, на якій працював ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з протоколу № 111 засідання профспілкового комітету від 15 листопада 2021 року прийнято рішення, яким не рекомендовано об`єднувати службу очисних споруд та службу водовідведення, службу водопостачання та з службою водозабору і фільтрувальної станції, так як це різні по технологічному процесу служби, на цих службах повинні бути начальники та майстри, котрі контролюють технологічний процес та відповідають за нього. Рекомендували переглянути штат, оклади та численність. 
		Відповідно до витягу з протоколу № 112 засідання профспілкового комітету від 29 листопада 2021 року вирішено скоротити штат працівників підприємства.
		Відповідно до витягу з протоколу № 113 засідання профспілкового комітету від 29 грудня 2021 року, включено, окрім інших служб КП «Словміськводоканал», - службу очисних споруд. Пропонувалося скоротити 10 одиниць служби очисних споруд (поіменно): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Прізвище ОСОБА_1 у вказаному списку на скорочення відсутнє, як і відсутня його посада - начальника служби очисних споруд. За висновком вказаного засідання ухвалено рішення про скорочення штату за списком.
		Відповідно до штатного розпису, затвердженого генеральним директором КП «Словміськводоканал» 26 жовтня 2021 року, КП «Словміськводоканал» мало 16 структурних підрозділів, з яких: Адміністрація - 14,5 одиниць посад, бухгалтерія - 6 одиниць посад, планово-економічний відділ - 2 одиниці посад, юридичний відділ - 3 одиниці посад, виробничо-технічний відділ - 10 одиниць посад, відділ приладів комерційного обліку - 5 одиниць посад, служба водопостачання - 50 одиниць посад, служба водозабору і фільтрувальної станції - 52 одиниць посад, служба водовідведення 90 посад, служба очисних споруд - 41 одиниця посад, служба водозниження - 18 одиниць посад, хіміко-бактерологічна лабараторія - 14 одиниць посад, енергетична служба - 21 одиниця посад, автотранспортна служба - без зазначення загальної кількості одиниць посад, ремонтно-будівельна дільниця - 11 одиниць посад, служба реалізації - 44 одиниці посад. Разом по підприємству - 431,65 одиниць посад.
		Відповідно до наказу № 24 від 31 січня 2022 року «Про введення в дію штатного розпису підприємства» введено в дію штатний розпис від 01 лютого 2022 року, визнано таким, що втратив чинність в частині щодо штатного розпису з 01 лютого 2022 року наказ «Про введення в дію організаційної структури управління та штатного розпису підприємства від 31 грудня 2021 року № 414-к.
		Відповідно до наказу № 27 від 02 лютого 2022 року «Про введення в дію штатного розпису підприємства» введено в дію штатний розпис від 03 лютого 2022 року, визнано таким, що втратив чинність в частині щодо штатного розпису з 03 лютого 2022 року наказ «Про введення в дію організаційної структури управління та штатного розпису підприємства від 31 січня 2022 року № 24.
		Відповідно до наказу № 28 від 03 лютого 2022 року «Про введення в дію штатного розпису підприємства» визнано таким, що втратив чинність наказ № 27 від 02 лютого 2022 року, введено в дію організаційну структуру управління КП «Словміськводоканал» та штатний розпис з 03 лютого 2022 року.
		Відповідно до штатного розпису від 03 лютого 2022 року, затвердженого генеральним директором КП «Словміськводоканал» 04 лютого 2022 року, станом на 03 лютого 2022 року Служба водопостачання мала 81 одиницю посад, на 04 лютого 2022 року Служба водопостачання мала 80 посад.
		Відповідно до штатного розпису, затвердженого генеральним директором КП «Словміськводоканал» 03 лютого 2022 року, КП «Словміськводоканал» налічувало 16 структурних підрозділів, з яких: Адміністрація - 10,5 одиниць посад, бухгалтерія - 5 одиниць посад, планово-економічний відділ - 2 одиниці посад, юридичний відділ - 3 одиниці посад, виробничо-технічний відділ - 10 одиниць посад, відділ постачання - 3 одиниці посад, відділ приладів комерційного обліку - 5 одиниць посад, служба водопостачання - 81 одиниць посад, служба водозабору і фільтрувальної станції - 52 одиниць посад, служба водовідведення 116 посад до якої входить служба очисних споруд, та відповідно має місце посада начальника служби 1 одиниця та дописано від руки 0, хіміко-бактерологічна лабараторія - 13 одиниць посад, енергетична служба - 19 одиниця посад, автотранспортна служба - 44,15 одиниць посад, ремонтно-господарська служба - 20 одиниць посад, служба реалізації - 36 одиниці посад. Разом по підприємству було 366,65 одиниць посад.
		Станом на 10 лютого 2022 року до структурного підрозділу Служба водовідведення у графі очисні споруди була в наявності, зокрема посада начальника служби - 1 штатна одиниця. 
		Відповідно до наказу № 35 від 09 лютого 2022 року «Про внесення змін до штатного розпису» виведено із штатного розпису Служби водовідведення очисні споруди з 11 лютого 2022 року, начальника служби - 1 штатну одиницю.
		Наказом № 87-к від 09 лютого 2022 року генерального директора КП «Словміськводоканал» «Про звільнення у зв`язку із скороченням штату», ОСОБА_1 звільнено з посади начальника служби очисних споруд 10 лютого 2022 року згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату та відмовою від переведення на іншу посаду.
		Позиція Верховного Суду
		Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).
		Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. 
		Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
		Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. 
		Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно (частини перша - третя статті 49-2 КЗпП України, тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). 
		Розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша стаття 43 КЗпП України).
		У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
		У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі 
		№ 6-1264цс17 вказано, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».
		У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, на як є посилання вкасаційній скарзі, вказано, що «оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що «розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення. При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року у справі № 756/5243/17, на яку є посилання у касаційної скарзі, зазначено, що «підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис, висновок судів про те, що на підприємстві не відбулося скорочення чисельності штату працівників є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду».
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16 (провадження 
		№ 61-30894сво18), на яку є посилання у касаційній скарзі, зазначено, що «як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення на час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 756/2708/17 вказано, що відмова в задоволенні позову про поновлення на роботі у зв`язку з відсутністю вимог про скасування наказу про звільнення не узгоджується з положеннями матеріального права, оскільки установлюючи обставини звільнення працівника та недотримання роботодавцем при звільненні положень КЗпП України, суд не може визнавати обов`язковою умовою для поновлення працівника на роботі скасування наказу про звільнення, оскільки рішення суду про поновлення працівника на роботі свідчить про наявність трудових відносин між сторонами та незаконність наказу про звільнення. У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 758/838/17 зроблено висновок про те, що непред`явлення позивачем вимоги про визнання наказу про звільнення незаконним не перешкоджає задоволенню вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки в статті 235 КЗпП України визначено спосіб захисту працівників, які вважають власні трудові права порушеними, саме шляхом пред`явлення позову про поновлення на роботі, незалежно від пред`явлення позивачем окремої позовної вимоги. Таким чином, звертаючись до суду за захистом своїх прав, звільнений працівник, який є слабшою ланкою у трудових правовідносинах, може деталізувати позовні вимоги, вимагаючи, зокрема, скасувати наказ про звільнення, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і не пред`являти окремої вимоги щодо скасування наказу, вказуючи лише на визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі. Суд, встановлюючи обставини звільнення працівника та недотримання роботодавцем при звільненні положень трудового законодавства, не може визнавати обов`язковою умовою для поновлення працівника на роботі скасування наказу про його звільнення.
		Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (пункт 2 частини другої, частина третя статті 49 ЦПК України).
		У частині п`ятій статті 49 ЦПК України передбачено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.
		Згідно з частиною другою статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) виснувала, що в разі надходження до суду такої заяви суд з огляду на її зміст, а також зміст раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
		При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України).
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та всупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що: 
		у березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у цій справі, в якому просив: поновити на посаді начальника служби очисних споруд в КП Слов`янської міської ради «Словміськводоканал»; стягнути із КП Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 лютого 2022 року до дня поновлення на роботі (а. с. 2);
		ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 07 листопада 2022 року, зокрема, закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 грудня 2022 року (а. с. 66); 
		30 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав доповнення до позовної заяви, в якому також просив стягнути моральну шкоду у сумі 30 000,00 грн (а. с. 75);
		суди не врахували, що указане доповнення позивач заявив після закінчення підготовчого засіданнята без направлення копії такої заяви відповідачу, тобто з порушенням вимог пункту 2 частини другої, частини п`ятої статті 49 ЦПК України. Матеріали справи не містять доказів вручення (ознайомлення) цих доповнень представнику відповідача у судовому засіданні. За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав приймати ці доповнення до розгляду як заяву про зміну предмету позову. Апеляційний суд на наведене уваги не звернув. Разом з тим, вимоги про скасування наказу про звільнення позивач не заявляв ні в позовній заяві, ні в доповненні до позовної заяви. Тому суди при ухваленні рішення про задоволення вказаних вимог вийшли за межі позовних вимог, що є порушенням частини другої статті 264 ЦПК України;
		проте та обставина, що позивач не заявив окремо вимогу про скасування наказу про звільнення не є підставою відмови в задоволенні позову про поновлення його на роботі, оскільки незаконність звільнення працівника є підставою такого позову. Суд, встановлюючи обставини звільнення працівника та недотримання роботодавцем при звільненні положень трудового законодавства, не може визнавати обов`язковою умовою для поновлення працівника на роботі скасування наказу про його звільнення.
		З урахуванням наведеного, рішення судів в частині задоволених вимог про скасування наказу про звільнення та стягнення моральної шкоди слід скасувати.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
		Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22).
		У справі, що переглядається: 
		суди встановили, що відповідно до листів генерального директора КП «Словміськводоканал» від 05 листопада 2021 року, скерованого до профспілкового центру працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості та побутового обслуговування населення України, а також директору міського центру зайнятості, повідомлено, що з метою оптимізації роботи КП «Словміськводоканал» планується протягом листопада 2021 року по лютий 2022 року провести зміни в організації виробництва і праці, скорочення штатів працівників та внесення змін до структури управління і штатного розпису. Відповідно до наказу КП «Словміськводоканал» № 204 від 08 листопада 2021 року «Про скорочення штату працівників та змін до штатного розпису підприємства» виведено штатну одиницю начальника служби очисних споруд (1 штатна одиниця), службу очисних споруд перейменовано у дільницю очисних споруд та включено до служби водовідведення, доручено начальнику ПЕВ внести у штатний розпис відповідні зміни та ввести його у дію після закінчення двомісячного строку попередження працівників після їх звільнення, менеджеру з персоналу у встановленому законом порядку повідомити працівників, які займають зазначені штатні одиниці, про майбутнє звільнення, а також скласти перелік вакантних посад (професій) для пропозиції їх зазначеним працівникам, начальнику служби водовідведення спільно з ПЕВ внести відповідні зміни у Положення про підрозділ Служба водовідведення та Посадової інструкції робітників підрозділу. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлено 09 грудня 2021 року. Станом на 03 лютого 2022 року затверджено новий штатний розпис, в якому служба очисних споруд була підрозділом служби водовідведення та посада начальника очисних споруд була скорочена;
		за таких обставин суди не врахували, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Тому висновок судів про те, що відповідачем не надано суду доказів скорочення штатів працівників є помилковим;
		касаційний суд погоджується з доводами касаційної скарги, що позивач не вказував підставою позову порушення відповідачем вимог статті 43 КЗпП України в частині надання попередньої згоди виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції це питання не досліджував, не запитував відповідний орган щодо згоди на звільнення позивача. Тому в апеляційній скарзі відповідач вказував, що суд першої інстанції помилково вказав підставою для визнання незаконним звільнення позивача те, що питання звільнення позивача профспілковим комітетом усупереч вимогами статті 43 КзПП України 29 грудня 2021 року не розглядалося, оскільки позивач виключний із членів профспілки 26 квітня 2020 року (а. с. 187), долучив копію заяви ОСОБА_1 профспілковому комітету про виключення його із членів такого (а. с. 191), а також витягу з протоколу засідання профспілкового комітету про виключення ОСОБА_1 з членів профспілки (а. с. 192). Апеляційний суд залишив апеляційну скаргу на рішення суду без задоволення, погодившись з мотивами відмови у задоволенні позову судом першої інстанції, проте зазначеним аргументам відповідача оцінки не надав, не врахував, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги, з яким апеляційний суд не погоджується; 
		            разом з тим суди встановили, що відповідно до переліку вакантних посад станом на 01 грудня 2021 року в КП «Словміськводоканал» існувала посада «Тракторист», яка була запропонована ОСОБА_1 , який 09 грудня 2021 року відмовився від неї; у лютому 2022 року ОСОБА_1 , напередодні його звільнення, запропонували посаду заступника начальника служби водовідведення, про що він написав заяву на переведення на вказану посаду, але вказана заява не була розглянута керівництвом КП «Словміськводоканал», що в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_14 ;
		касаційна скарга не містить доводів щодо правильності установлених судами обставин в цій частині. Тому відповідач не спростував висновків судів, що він не виконав обов`язок по працевлаштуванню позивача з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, передбачений статтею 49-2 КЗпП України.
		За таких обставин касаційний суд погоджується з висновком судів, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства та трудових прав позивача, що тягне за собою поновлення позивача на роботі, проте в мотивувальній частині судові рішення в цій частині належить змінити.
		Інші доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
		В частині вирішення по суті вимоги про стягнення середнього заробітку, визначення його розміру, касаційна скарга не містить жодних доводів та відповідних їм підстав касаційної оскарження. Тому з урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, оскаржену постанову апеляційного суду про задоволення позовних вимог в цій частині належить залишити без змін.
		Колегія суддів відхиляє доводи  ОСОБА_1 , викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо необхідності відмови у відкритті касаційного провадження на підставі статті 394 ЦПК України, оскільки питання пропуску і підстав для поновлення КП «Словміськводоканал» строку на касаційне оскарження судових рішень вирішено колегією суддів при постановленні ухвали від 22 листопада 2023 року про відкриття касаційного провадження.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині задоволених позовних вимог про скасування наказу про звільнення та стягнення моральної шкоди - скасувати, в частині поновлення на роботі - змінити в мотивувальній частині, а в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Комунального підприємства Слов`янської міської ради «Словміськводоканал» задовольнити частково.
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та стягнення 3 000,00 грн моральної шкоди скасувати.
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати на час вимушеного прогулу залишити без змін.
		З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 січня 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року в скасованій частині втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                             В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                       Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                                Є. В. Краснощоков
		 
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...