Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 732/707/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-1702ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 732/707/24
		провадження № 61-1702св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Агропромисловий кооператив «Старосільський»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2025 року у складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
		Короткий зміст вимог позову
		1.            У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Агропромислового кооперативу «Старосільський» (далі - АПК «Старосільський») про розірвання договору оренди землі.
		2.            Позов мотивувала тим, що 09 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 5,4829 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0137, яка належала останньому на підставі Державного акту на праві власності серії ЯБ № 939371 від 09 липня 2008 року.
		3.             ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а позивач успадкувала належну йому земельну ділянку.
		4.            Зазначає, що з урахуванням пункту 38 договору оренди перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи в порядку спадкування є підставою для зміни або розірвання договору, а тому вона має намір розірвати договір оренди землі, оскільки таке право надано безпосередньо умовами договору.
		5.            З урахуванням зазначеного просила суд достроково розірвати договір оренди землі, укладений 09 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та 
		АПК «Старосільський», предметом якого є земельна ділянка площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, яка розташована на території Андріївської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та припинити речове право - право оренди земельної ділянки площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, яке зареєстровано за АПК «Старосільський».
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		6.            Заочним рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 15 липня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		Розірвано договір оренди земельної ділянки від 09 грудня 2013 року щодо земельної ділянки загальною площею 5,4829 га, у тому числі рілля площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, укладений між 
		ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» та припинено речове право - право оренди земельної ділянки площею 5,48 га, кадастровий номер: 7421480400:05:000:0137, зареєстроване за АПК «Старосільський».
		Стягнуто з АПК «Старосільський» на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації сплаченого судового збору 1 211,20 грн.
		7.            Рішення районного суду мотивоване тим, що пунктом 38 договору передбачене право спадкоємця (власника) вимагати розірвання договору оренди, у зв`язку із чим суд, із урахуванням положень цивільного законодавства щодо свободи договору, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору та припинення речового права - права оренди.
		8.            Не погодившись із вказаним заочним рішенням суду, арбітражний керуючий АПК «Старосільський» - Кучак Юрій Федорович, звернувся до районного суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
		9.            Ухвалою Городнянського районного суду від 26 вересня 2024 року заяву арбітражного керуючого АПК «Старосільський» - Кучака Ю. Ф. про скасування заочного рішення Городнянського районного суду від 15 липня 2024 року 
		у справі № 732/707/24 за позовом ОСОБА_1 до АПК «Старосільський» про розірвання договору оренди землі залишено без задоволення.
		10.         У зв`язку із зазначеним арбітражний керуючий АПК «Старосільський» - Кучак Ю. Ф. оскаржив його в апеляційному порядку.
		11.         Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24, серед іншого, АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф.
		12.         Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року 
		у зазначеній вище справі задоволено клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. та припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» - Савенка Володимира Григоровича. Покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого - Кучака Ю. Ф.
		13.         На переконання заявника апеляційної скарги, у зв`язку із перебуванням АПК «Старосільський» у спеціальному правовому стані, а саме у стані банкрутства, всі майнові спори, в яких останній є відповідачем, мають розглядатися судом, який відкрив ліквідаційну процедуру, в даному випадку - Господарським судом Запорізької області.
		14.         Таким чином, оскільки ініціювання цього спору та вимоги у справі заявлені в межах захисту майнових прав (права оренди) АПК «Старосільський», їх розгляд, на переконання заявника, повинен здійснюватися саме в межах справи про банкрутство АПК «Старосільський».
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		15.         Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2025 року апеляційну скаргу АПК «Старосільський» задоволено частково. 
		Заочне рішення Городнянського районного суду Чернігівської області 
		від 15 липня 2024 року скасовано.
		Провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачеві, що розгляд справи віднесено до господарської юрисдикції, та право протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		16.         Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження 
		у справі, апеляційний суд зазначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною 
		в яких є боржник у справі про банкрутство, з дня введення в дію Кодексу України з питань банкрутства, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку останній розглядає. 
		17.         Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року відкрито провадження у справі 
		№ 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 2024 року у справі № 908/1114/24 АПК «Старосільський» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 
		18.         Вимога позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки, 
		в свою чергу, хоча і не підлягає вартісній оцінці та є немайновою, проте Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02 травня 2023 року № 3065-IX було внесено зміни до частини п`ятої статті 93 ЗК України, згідно з якими розширено повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності 
		у випадках, визначених законом.
		19.         Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.
		20.         Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються 
		і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто 
		є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
		21.         Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
		22.         З огляду на положення частини п`ятої статті 93 ЗК України, із змінами, внесеними Законами України від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, від 02 травня 
		2023 року № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника, на переконання апеляційного суду, можуть бути включені, зокрема, майнові права, що належать боржникові та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.
		23.         Заявлені у цій справі вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення можуть вплинути та змінити розмір ліквідаційної маси боржника, включно із обсягом грошових зобов`язань божника (АПК «Старосільський»).
		24.         Отже, з врахуванням законодавчих змін, пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені позовні вимоги, на переконання апеляційного суду, підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та КУзПБ.
		25.         З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що провадження у вказаній справі за позовом ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди землі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в межах справи 
		№ 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський».
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		26.         У лютому 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2025 рокуу вказаній справі.
		27.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		28.         У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
		29.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а саме не врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду 
		від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 10 лютого 2021 року у справі № 289/697/18, від 05 жовтня 2022 року у справі № 707/149/22, від 15 березня 2023 року у справі № 711/7709/19, від 20 березня 2023 року у справі 
		№ 201/5683/22.
		30.         Посилається на те, що справа підсудна суду загальної юрисдикції, зокрема, з огляду на те, що оскаржуваний договір оренди було укладено 
		у 2013 році, відтак, останній регулювався нормами, чинними саме на момент його укладення, а застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 93 ЗК України, відповідно до якої: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством» свідчить про застосування зворотної дії закону у часі, адже правовідносини між орендодавцем та орендарем щодо права оренди виникли до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, яким, в свою чергу, і було внесено зміни у ЗК України.
		31.         Додатково звертає увагу Верховного Суду на те, що у справі не було заявлено позовних вимог майнового характеру, які б, в свою чергу, могли 
		б вплинути на ліквідаційну масу відповідача в рамках розгляду справи про банкрутство. Більше того, відповідачем припинено використання спірної земельної ділянки та не веде на ній жодної діяльності.
		32.         Оскільки позовні вимоги про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки не підлягають грошовій оцінці та є немайновими, на переконання заявника касаційної скарги, їх розгляд не вплине на обсяг ліквідаційної маси відповідача, а тому вважає, що на таку позовну вимогу не поширюється норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених із останнім, до юрисдикції господарських судів.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		33.         У березні 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив АПК «Старосільський» в особі арбітражного керуючого 
		Кучака Ю. Ф. на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилання позивача на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи, оскільки не враховано внесення змін до законодавства, що регулює спірні правовідносини.
		Доводи особи, яка подала письмові пояснення
		34.         У березні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду заперечення про стягнення витрат на правничу допомогу, які були заявлені у відзиві АПК «Старосільський».
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		35.         09 грудня 2013 року між ОСОБА_2 та АПК «Старосільський» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_2 надав, 
		а АПК «Старосільський» прийняв в строкове користування земельну ділянку площею 5,4829 га, кадастровий номер 7421480400:05:000:0137, із земель сільськогосподарського призначення на території Андріївської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, строком на 15 років (а.с. 6-7).
		36.         Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом 
		від 16 лютого 2024 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 , спадкоємцем земельної ділянки площею 5,48 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0137, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Андріївської сільської ради Чернігівського району (раніше Городнянського району) Чернігівської області, після померлого 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є його дружина - ОСОБА_1 (а.с. 12).
		37.         Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08 квітня 2024 року за 
		АПК «Старосільський» зареєстровано речове право - право оренди земельної ділянки площею 5,48 га з кадастровим номером 7421480400:05:000:0137 
		(а.с. 14).
		38.         Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року у справі № 908/1114/24 відкрито провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський» та введено процедуру розпорядження майном боржника 
		(а.с. 92 (зворот) - 93).
		39.         Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11 червня 2024 року у справі № 908/1114/24 припинено повноваження керівника АПК «Старосільський» ОСОБА_4 і покладено виконання обов`язків керівника АПК «Старосільський» на розпорядника майна - арбітражного керуючого 
		Кучака Ю. Ф.; зобов`язано керівника ОСОБА_4 протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати розпоряднику майна боржника арбітражному Кучаку Ю. Ф. бухгалтерську та іншу документацію боржника, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності боржника - АПК «Старосільський» (а.с. 49-53).
		40.         Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 
		2024 року у справі № 908/1114/24 припинено процедуру розпорядження майном АПК «Старосільський»; припинено повноваження розпорядника майна боржника Кучака Ю. Ф. ; визнано АПК «Старосільський» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кучака Ю. Ф. (а.с. 95-96).
		Позиція Верховного Суду
		41.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		42.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно 
		у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		43.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		44.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		45.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		46.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		47.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		48.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		49.         Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		50.         Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 
		У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		51.         Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		52.         Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		53.         У справі, яка переглядається,  ОСОБА_1  звернулася до суду із позовом до АПК «Старосільський» про дострокове розірвання договору оренди землі.
		54.         Суд апеляційної інстанції скасував заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позову і закрив провадження у справі, роз`яснивши позивачеві, що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції, так як відповідача у судовому порядку визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.
		55.         Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.
		56.         Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		57.         Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		58.         Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		59.         Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). 
		60.         Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають 
		у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		61.         Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. 
		62.         Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
		63.         Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		64.         Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. 
		65.         Відповідно до пункту 8 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.  
		66.         Згідно з частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, 
		у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
		67.         Вищевказана норма права визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.
		68.         Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 квітня 2024 року, тобто до ухвалення районним судом судового рішення, відкрито провадження у справі № 908/1114/24 про банкрутство АПК «Старосільський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого 
		Кучака Ю. Ф. 
		69.         Постановою Господарського суду Запорізької області від 05 вересня 
		2024 року у вищевказаній господарській справі АПК «Старосільський» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
		70.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року 
		у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) вказано, що, виходячи із положень пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (аналогічні положення закріплено у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України), частини другої статті 7 КУзПБ, суд, 
		у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.
		71.         Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.
		72.         У змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19) вказано, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, 
		у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. 
		У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій, які зробили висновок про закриття провадження 
		у справі, й передала матеріали справи до господарського суду, на розгляді якого перебувала справа про банкрутство боржника.
		73.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року 
		у справі № 916/585/18 (916/1051/20), провадження № 12-14гс21, закріплено, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, 
		у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. 
		74.         Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження 
		№ 14-404цс19), від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17 (провадження 
		№ 12-160гс19), а також постановах Верховного Суду: від 30 січня 2020 року 
		у справі № 921/557/15-г/10, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18, 
		від 12 січня 2021 у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19).
		75.         У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, 
		від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
		76.         З урахуванням зазначеного, розгляд усіх майнових спорів, стороною 
		в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу, тобто з 21 жовтня 2019 року, має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
		77.         До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 ГПК України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
		78.         Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що положеннями частин першої, другої статті 131 КУзПБ передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
		79.         До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу.
		80.         Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
		81.         Колегія суддів враховує, що у постанові від 10 лютого 2021 року у справі 
		№ 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховним Судом зауважено, що спір за позовом орендаря, щодо якого порушено справу про банкрутство, про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. 
		82.         Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 927/379/17 (927/485/20) указав, що за змістом статті 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не 
		є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.
		83.         На зазначені вище висновки посилається і заявник касаційної скарги.
		84.         Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року 
		у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).
		85.         Водночас, суд апеляційної інстанції у змісті оскаржуваної постанови обґрунтовано звернув увагу на зміни в законодавстві. Відтак, відповідно до Закону України від 28 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».
		86.         Законом України від 02 травня 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» частину п`яту статті 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».
		87.         З урахуванням наведених змін законодавства, було розширено повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.
		88.         Таким чином, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження із власником.
		89.         Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються 
		і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто 
		є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.
		90.         Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 липня 2024 року у справі № 904/9875/21.
		91.         Відповідно до статті 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації 
		у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
		92.         Ліквідаційна маса - це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені 
		в ході ліквідаційної процедури.
		93.         До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.
		94.         Відповідно до частини першої статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
		95.         Більше того, у пункті 8 частини першої статті 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки. Отже, справа за позовом про розірвання договору оренди землі - це майновий спір, оскільки він підлягає оцінці і має чітко виражену ціну позову.
		96.         З урахуванням наведеного та положень частини п`ятої статті 93 ЗК України зі змінами, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки, до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.
		97.         Таким чином, заявлені у цій справі позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення безпосередньо вплинуть та змінять розмір ліквідаційної маси відповідача як боржника, у тому числі й обсяг грошових зобов`язань останнього.
		98.         З урахуванням змін законодавства, пов`язаних із наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені  ОСОБА_1  позовні вимоги підлягають розгляду господарським судом у порядку, визначеному ГПК України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у змісті постанов 
		від 07 квітня 2025 року у справі № 732/1058/24 (провадження № 61-77св25), 
		від 16 квітня 2025 року у справі № 732/588/24 (провадження № 61-607св25), 
		від 23 квітня 2025 року у справі № 732/625/24 (провадження № 61-297св25).
		99.         Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування заочного рішення Городнянського районного суду 
		від 15 липня 2024 року та закриття провадження у справі, роз`яснивши 
		 ОСОБА_1 , що розгляд даної справи за її позовом віднесено до господарської юрисдикції, а також право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Чернігівського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. 
		100.      Доводи касаційної скарги таких висновків апеляційного суду не спростовують.
		101.      Постанова суду апеляційної інстанції узгоджується з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта 
		статті 263 ЦПК України), чинним на час ухвалення судового рішення законодавством у сфері банкрутства, що спростовує доводи касаційної скарги 
		у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх 
		у сукупності. 
		102.      Верховний Суд зазначає, що закриття провадження у справі через юрисдикцію - не є порушенням права на доступ до суду (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 640/1029/18 (провадження № 14-443цс19).
		103.      У пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 
		2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) зазначено, що суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом», у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		104.      З урахуванням зазначеного, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		105.      Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		106.      Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		107.      Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		2.            Постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 січня 2025 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       Н. Ю. Сакара
		О. В. Білоконь
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...