Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/1592/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-3978ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 645/1592/24
		провадження № 61-3978 св 25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, 
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради 
		на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року 
		у складі судді Ульяніч І. В. та постанову Харківського апеляційного суду 
		від 26 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., 
		Яцини В. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У березні 2024 року Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (далі - департамент у справах дітей) звернувся до суду з позовом 
		до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_1 зареєстрована 
		як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 . Вона має малолітню дочку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також зареєстрована як внутрішньо переміщена особа. Відомості про батька малолітньої дитини внесені у свідоцтво про народження відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто зі слів матері.
		Малолітня ОСОБА_2 перебуває на обліку служби у справах дітей 
		по Немишлянському району департаменту у справах дітей (далі - служба) як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. 
		07 вересня 2023 року до служби надійшло повідомлення від комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради (далі - КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня 
		№ 17» ХМР) про те, що до лікувального закладу на підставі акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, доставлено дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з адреси: 
		АДРЕСА_1 . На ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за неналежне виконання батьківських обов`язків. 
		У подальшому ОСОБА_1 було роз`яснено її права та обов`язки відносно дитини, надано перелік документів та направлення до диспансерів, необхідних 
		для відвідування дитини та повернення її на виховання в сім`ю.
		ОСОБА_1 безвідповідально поставилася до вказаного обов`язку, хоча спеціалістами служби здійснювався контроль над процесом збирання нею відповідних документів.
		Позивач витребовував від відповідних органів державної влади та комунальних закладів інформацію щодо способу життя ОСОБА_1 та її дочки, стану їхнього здоров`я, участі ОСОБА_1 у вихованні та розвитку дочки тощо, відповідно 
		до якої ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї малолітньої дитини.
		Зокрема, така інформація надавалася: комунальним некомерційним підприємством «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради (далі - КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» ХМР), відділом соціальної роботи по Немишлянському району м. Харкова (далі - відділ), сектором ювенальної превенції Харківського районного управління поліції № 2 та іншими.
		ОСОБА_1 не може виховувати малолітню дочку, вона має нестабільний психоемоційний стан, дивно поводиться, не проявляє інтерес до виховання дитини, її годування, тобто ставиться до дитини байдуже. ОСОБА_1 не йде 
		на соціальний контакт з відповідними спеціалістами. Дитина має проблеми 
		зі здоров`ям, часто залишається зі сторонніми особами, вона позбавлена батьківської уваги та турботи. 
		Згідно з актом обстеження умов від 14 грудня 2023 року, який затверджено начальником служби, родина мешкає в гуртожитку: у кімнаті є холодильник, необхідні меблі, кухня, санвузол загального користування, у дитини є ліжечко, візочок, родині допомагають волонтери.
		Вказані обставини встановлені актом обстеження умов від 20 лютого 2024 року, який затверджено начальником служби, в якому, разом із іншим, указано, 
		що батьківський потенціал ОСОБА_1 на дуже низькому рівні, вона має поведінкові розлади, не вміє здійснювати догляд за дитиною, не вміє готувати їжу, часто залишає доньку на сусідів, що становить загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини.
		Крім того, 26 лютого 2024 року о 17 год 15 хв бригадою швидкої медичної допомоги, без батьків, у супроводі поліцейського, до лікарні доставлено малолітню ОСОБА_2 , яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_2 . 
		Відповідно до даних акту органу внутрішніх справ та закладу охорони здоров`я 
		про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26 лютого 2024 року дівчинку вилучено з небезпечного середовища у присутності лікаря невідкладної медичної допомоги та представника поліції. Мати дитини неодноразово залишала дитину 
		без нагляду. Стан здоров`я дитини середньої важкості за рахунок проявів гострого респіраторного захворювання. ОСОБА_1 безвідповідально ставиться до свої дитини та виконання своїх батьківських обов`язків, а саме: повноцінно не годує дитину, не доглядає за її розвитком, дитина постійно плаче, надходять скарги 
		від сусідів. ОСОБА_1 дратівлива під час плачу дитини. Мати 
		не доглядає за дитиною, ухиляється від виховання, залишає дитину на сусідів, дитина постійно голодна.
		Департамент у справах дітей уважав, що вищевказане свідчить про те, 
		що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків 
		по вихованню малолітньої доньки - ОСОБА_2 .
		Висновком департаменту у справах дітейвід 13 березня 2024 року № 116 
		про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 .
		З урахуванням наведеного, департамент у справах дітей просив позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року
		у задоволенні позову департаменту у справах дітейвідмовлено. 
		Попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини: більше уваги приділяти фізичному та духовному розвитку, матеріальному забезпеченню.
		Покладено на департамент у справах дітей, як представника органу опіки 
		та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, 
		так як позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків. 
		Районним судом надано оцінку наявним у матеріалах справи доказам, показанням свідків і встановлено, що у справі, разом із іншими, наявні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 приділяє увагу здоров`ю своєї дочки - ОСОБА_2 . 
		Матеріали справи не містять доказів винної поведінки ОСОБА_1 та умисного її ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. За місцем проживання сім`ї є все необхідне для виховання дитини.
		При цьому ОСОБА_1 була оглянута психіатром, психологічних розладів 
		у неї не виявлено.
		Позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 не є виправданим і пропорційним. Поведінка матері відносно своєї дитини свідчить про її спроможність та бажання виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення її батьківських прав, 
		що є крайнім заходом,  не забезпечить якнайкращі інтереси самої дитини.
		Разом із тим, суд попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання та утримання дочки і наголосив, що у разі небажання матері змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, департамент у справах дітейне позбавлений права повторно звернутися до суду з аналогічним позовом.
		Районний суд застосував відповідні норми СК України, Закону України «Про охорону дитинства», положення Конвенції про права дитини, урахував прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо забезпечення якнайкращих інтересів дитини.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року апеляційну скаргу департаменту залишено без задоволення.
		Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року
		залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив вірні висновки про відмову у задоволенні позову департаменту, так як у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_1 як позбавлення батьківських прав, хоча остання не приділяла достатньої уваги вихованню малолітньої дитини. 
		Позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідатиме інтересам дитини, оскільки судом не встановлено обставин остаточного й свідомого ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивач не довів свідомого ухилення 
		ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів.
		Районний суд надав вірну оцінку поданим сторонами доказам, у тому числі висновку департаменту від 13 березня 2024 року № 116 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітньої дочки - ОСОБА_2 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обґрунтовано відхилено (частина шоста 
		статті 19 СК України), оскільки він не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, 
		не містить відомостей, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, 
		яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.
		ОСОБА_1 разом із дочкою з серпня 2023 року є внутрішньо переміщеними особами та проживають в гуртожитку, що впливає на можливість створення умов для розвитку дитини. 
		Крім того, районний суд попередив ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й вірно поклав на органи опіки та піклування контроль за виконання нею батьківських обов`язків.
		Апеляційний суд застосував відповідні норми національного та міжнародного законодавства, прецедентну практику ЄСПЛ, правові позиції Верховного Суду.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
		 
		У березні 2025 року департамент у справах дітейзвернувся до Верховного Суду 
		із касаційною скаргою на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова 
		від 23 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник указує на порушення судами норм процесуального права,
		що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення 
		для правильного вирішення справи, оскільки судами не досліджено зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга департаменту мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки по суті спору, так як у спірних правовідносинах наявні правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дочки.
		Малолітня дитина неодноразово вилучалася у матері, яка систематично ухиляється від виховання дитини, безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків. Наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що поведінка матері 
		не змінилася, вона не виправила свого безвідповідального ставлення до дитини.
		ОСОБА_1 не створила належні умови для проживання дитини, вона 
		не піклується про фізичний і моральний розвиток дочки. 
		Суди не надали належну правову оцінку наявним у справі доказам, які свідчить 
		про те, що ОСОБА_1 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітньої доньки - ОСОБА_2 , а тому наявні правові підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав. 
		Висновок департаменту у справах дітейвід 13 березня 2024 року № 116, як органу опіки та піклування, щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав обґрунтований, його безпідставно відхилено судами.
		При цьому малолітня ОСОБА_2 у травні 2024 року отримала статус дитини, позбавленої батьківського піклування, над нею встановлено опіку, вона влаштована в родину опікунів. Дитина пройшла курс лікування, психологічної підтримки, нормалізувався її фізичний та моральний стан. Вона вже рік проживає щ новою родиною, протягом цього часу відповідачка не вчиняла жодних активних дій щодо зустрічі з дитиною, її повернення до матері. Ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення призведуть до повернення дитини до біологічної матері, 
		що негативно вплине на стан дитини, не сприятиме забезпеченню якнайкращих 
		її інтересів. Дитина втратила психоемоційний стан з біологічною матір`ю. 
		Крім того, позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідачку права спілкуватися з дитиною, зустрічатися з нею, виправити свою поведінку і звернутися до суду з позовом про поновлення своїх батьківських прав. Права дитини мають перевагу над правами батьків. 
		Суди не вирішили спір відповідно до норм національного і міжнародного законодавства, які визначають пріоритет забезпечення якнайкращих інтересів дитини. 
		Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, прецедентну практику ЄСПЛ.
		 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Батьками малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а. с. 13).
		Відомості про батька дитини записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (а. с. 15).
		ОСОБА_1 разом із дочкою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: 
		АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщені особи (а. с. 14, 17).
		Малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку служби, як така, що опинилася у складних життєвих обставинах.
		Відповідно до повідомлення КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ХМР від 07 вересня 2023 року № 971 до лікувального закладу 06 вересня 2023 року на підставі акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я 
		про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку було доставлено дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з адреси: 
		АДРЕСА_1 (а. с. 18).
		Актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 06 вересня 2023 року 
		встановлено, що 06 вересня 2023 року о 20 год 00 хв за адресою: 
		АДРЕСА_1 , була виявлена дитина жіночої статі, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати дитини - ОСОБА_1 , стан здоров`я дитини - задовільний (а. с. 19).
		Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 вересня 
		2023 року серії ВАВ № 877440 ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною першої статті 184 КУпАП, у зв`язку з тим, 
		що 06 вересня 2023 року за адресою місця проживання, а саме: 
		АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не приділила достатньої уваги вихованню своєї доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 
		(а. с. 20).
		22 вересня 2023 року КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» ХМР повідомила, 
		що ОСОБА_1 уклала декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, з лікарем ОСОБА_4 . Укласти декларацію за місцем проживання з лікарем ОСОБА_5 . ОСОБА_1 не може у зв`язку 
		з відсутністю телефона. 10 серпня 2023 року о 9 год 30 хв ОСОБА_1 вперше звернулася з дитиною за медичною допомогою до амбулаторії зі скаргами 
		на підвищення температури тіла дитини до 38,5 градусів, дисфункцію шлунково кишкового тракту. Дитина була оглянута лікарем-педіатром ОСОБА_5 , викликана бригада швидкої допомоги. За інформацією лікаря бригади швидкої допомоги дівчина була оглянута хірургом та госпіталізована до КНП ХОР «Обласна клінічна інфекційна лікарня», третє відділення. 15 серпня 2023 року при активному відвідуванні дитини за проживанням лікарем-педіатром ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , було з`ясовано, що дитина виписана із стаціонару, але виписку мати не надала. Дитина була оглянута лікарем, здорова. Запрошено на прийом до амбулаторії. 18 серпня 2023 року дитина була оглянута на прийомі амбулаторії лікарем-педіатром ОСОБА_5 , здорова. Видано е-направлення до лабораторії на клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі 
		та консультацію фахівців: невролога, офтальмолога, ортопеда, кардіолога, хірурга, отоларинголога. 21 серпня 2023 року мати звернулася до амбулаторії з дитиною 
		та скаргами на нежить, кашель. Дівчинка була оглянута лікарем-педіатром ОСОБА_5 , діагноз: назофарингіт. Призначено лікування. Мати була на прийомі з дитиною 23 серпня 2023 року, 25 серпня 2023 року у призначені лікарем дні, діагноз: назофарингіт, ОСОБА_1 рекомендації лікаря щодо лікування дитини виконує, необхідні ліки купує, станом здоров`я та розвитком дитини цікавиться. Останній огляд дитини в амбулаторії 06 вересня 2023 року, діагноз: здорова. Надані рекомендації щодо харчування дитини. Скарги щодо неналежного утримання малолітньої дитини до лікаря-педіатра не надходили (а. с. 21).
		Відповідно до інформації відділу від 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 була запрошена на особисту консультацію до відділу. Жінка поводила себе агресивно, застосовувала нецензурну лексику в розмові, відмовилася від спілкування 
		та відвідування відділу (а. с. 22).
		Згідно з актом обстеження умов проживання від 14 грудня 2023 року проведено обстеження умов проживання квартири за адресою: 
		АДРЕСА_1 , та встановлено, що житло розміщене 
		на 3 поверсі 5 поверхового будинку, складається з однієї кімнати. Санітарний стан житла задовільний. В кімнаті є необхідні меблі. Душ , туалет та кухня загального користування. Родина є внутрішньо переміщеними особами. У помешканні є шафа для речей, холодильник. У дитини є дитяче ліжечко, візочок, дитячі речі 
		та харчування. Родині допомагають волонтери, які надають гуманітарну допомогу. За вказаною адресою проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . У матері 
		на низькому рівні батьківський потенціал. Для виховання та проживання малолітньої дитини в помешканні є необхідні умови (а. с. 23).
		20 грудня 2023 року ОСОБА_2 було передано дитину ОСОБА_2 , 
		що підтверджується актом про факт передач дитини (а. с. 24).
		Відповідно до повідомлення начальника сектором ювенальної превенції Харківського районного управління поліції№ 2 в Харківській області майора поліції С. Шигимага у секторі на перевірці знаходився матеріал від 03 лютого 2024 року 
		з приводу того, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки відносно своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2 , а саме: покидає домівку та залишає малолітню дитину на вихованні стороннім особам. Дитина не отримує збалансованого харчування, належного батьківського піклування та догляду. 
		До дитини ставиться з байдужістю, неодноразово викликалася швидка медична допомога з приводу поганого самопочуття малолітньої дитини. Також в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу вживає алкогольні напої та виражається нецензурною лайкою. Просять вжити заходів (а. с. 26).
		Згідно з інформацією відділу від 20 квітня 2024 року за адресою: 
		АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , у якої 
		на вихованні малолітня донька - ОСОБА_2 . Мати поводиться дивно, весь час метушиться, розмовляє сама з собою. До малолітньої дитини ставиться байдуже 
		та з агресією, дитина постійно кричить та плаче, не отримує збалансованого харчування. Дівчинку постійно підгодовують сусіди, бо дитина завжди голодна. Мати, ОСОБА_1 , не вміє готувати їжу, сусіди її навчають готувати. Зі слів сусідів, лікарів та матері дівчинки, дитина неодноразово перебувала у лікарні 
		з харчовою інтоксикацією. ОСОБА_1 не завжди виконує рекомендації фахівців щодо виконання режиму для малолітньої дитини та збалансованого харчування, не слухає порад фахівців, лікарів, конфліктує з сусідами та порушує умови договору про надання соціальних послуг. ОСОБА_1 неодноразово пропонували звернутися до лікаря невропатолога для проходження лікування 
		та встановлення діагнозу у зв`язку з поведінковими розладами. ОСОБА_1 
		не реагує на поради. Заходи соціальної роботи не дають належних результатів. Існує реальна загроза здоров`ю малолітньої дитини (а. с. 28).
		Актом обстеження умов проживання від 20 лютого 2024 року проведено обстеження умов проживання квартири за адресою: 
		АДРЕСА_1 , та встановлено, що житло розміщене 
		на 3 поверсі 5 поверхового будинку, складається з однієї кімнати. Санітарний стан житла задовільний. В кімнаті є необхідні меблі: шафа для речей, ліжко, холодильник. Душ , туалет та кухня загального користування. Родина є внутрішньо переміщеними особами. Батьківський потенціал у ОСОБА_1 на дуже низькому рівні, вона часто ставить питання, чи можна та як готувати дитині їжу. Зі слів сусідів малолітня часто плаче та буває в одному памперсі при відчиненому вікні. У дитини є дитяче ліжечко, речі та харчування, які надають матері волонтери. Також сусіди постійно підгодовують дитину та доглядають. За вказаною адресою проживають 
		ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . ОСОБА_1 має поведінкові розлади, не вміє здійснювати догляд за дитиною, готувати їжу, часто залишає доньку на сусідів, 
		що становить загрозу життю та здоров`ю малолітньої дитини (а. с. 29).
		Згідно з актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я 
		про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26 лютого 2024 року встановлено, що 26 лютого 2024 року о 16 год 00 хв за адресою: 
		АДРЕСА_2 , була виявлена дитина жіночої статі, а саме ОСОБА_2 , мати дитини - ОСОБА_1 , дитина доставлена до лікарні 
		(а. с. 31).
		Відповідно до довідки КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» 
		від 24 червня 2024 року № 819 ОСОБА_1 на обліку не перебуває (а. с. 65).
		Згідно з довідкою КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» на момент огляду ОСОБА_1 психологічних розладів у неї не виявлено (а. с. 66).
		Відповідно до висновку департаменту від 13 березня 2024 року № 116 орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 
		(а. с. 9-12).
		Наказом департаменту від 12 березня 2024 року № 13 передано на тимчасове влаштування дитину, що опинилася у складних життєвих обставинах, 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до родини ОСОБА_7 
		та ОСОБА_8 (а. с. 95).
		Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 01 травня 2024 року 
		№ 203 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини позбавленої батьківського піклування.
		Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22 травня 2024 року 
		№ 235 встановлено опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		та призначено її опікунами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 березня 2024 року 
		у справі № 645/1028/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КпАП України, та піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу 
		у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 
		1 700,00 грн. 
		З указаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків відповідно статті 150 СК України, внаслідок чого 21 січня 2024 року о 18 год 00 хв за адресою: 
		АДРЕСА_1 , дитина отримала забій м`яких тканин тем`яної ділянки та була доставлена до лікарні (а. с. 90-91).
		Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 березня 2024 року 
		у справі № 645/1030/24 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 184 КпАП України, та піддано її адміністративному стягненню у виді штрафу 
		у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 
		1 700,00 грн. 
		З указаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків відповідно до статті 150 СК України, внаслідок чого 
		03 лютого 2024 року о 15 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 , мати залишила свою доньку на вихованню сусіду ОСОБА_9 
		(а. с. 92-93).
		У суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_10 (працівник департаменту), ОСОБА_11 (фахівець з соціальної роботи соціальної служби «Довіра»).
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій 
		статті 389 ЦПК України. 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга департаменту у справах дітейзадоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 
		цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним 
		і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права 
		із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні 
		та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася 
		до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України регламентовано, що суд 
		при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України 
		«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, 
		та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, 
		що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними 
		чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права 
		й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням 
		та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
		Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно 
		до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. 
		На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право 
		і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний 
		і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку 
		її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя 
		у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні 
		і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування 
		не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
		Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину 
		з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 
		2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 
		5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують 
		її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
		Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду 
		від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони 
		не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку 
		до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних 
		та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року 
		у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати 
		як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням 
		її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) 
		і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
		ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес 
		до дитини (параграфи 57, 58).
		Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів 
		та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. 
		При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, 
		що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року 
		у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
		Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті 
		їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)
		Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини 
		на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі 
		№ 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: 
		від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), 
		від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), 
		від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), 
		та багатьох інших.
		Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише 
		від фактичних обставин конкретної справи й доказування.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає 
		її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою 
		є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних 
		в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він 
		є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста 
		статті 19 СК України).
		Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 
		ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення 
		для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися 
		на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність 
		або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування 
		(частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми 
		є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність 
		або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування 
		(частина перша статті 80 ЦПК України).
		За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному 
		та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, 
		так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами надано правову оцінку поданим сторонами доказам, показанням свідків і встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_1 як позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дочки. 
		Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин остаточного й свідомого ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків. Позивачем відповідних доказів не надано. 
		Зокрема, у матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_1 приділяє увагу здоров`ю своєї малолітньої дочки, з`являється для медичного огляду 
		та проводить лікування (повідомлення КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» ХМР
		від 22 вересня 2023 року).
		Згідно з актами обстеження умов проживання відповідачки, яким судами надано належну правову оцінку, у кімнаті, де проживає відповідачка з дочкою, 
		є все необхідне для виховання дитини.
		При цьому у червні 2024 року ОСОБА_1 була оглянута лікарем психіатром 
		і в результаті огляду психологічних розладів у неї не виявлено.
		Судами надано оцінку доказам, які вказують на те, що мали місце факти приділення матір`ю недостатньої уваги щодо виховання та догляду за дитиною, однак, 
		з урахуванням усіх обставин справи та на підставі оцінки доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України), судами зроблено обґрунтовані висновки про те, 
		що позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав є крайнім заходом впливу 
		й відсутня необхідність у його застосуванні.
		При цьому судами не встановлено обставин, які б безсумнівно свідчили про те, 
		що ОСОБА_1 не бажає спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.
		Отже, у даній справі позбавлення батьківських прав відповідачки відносно дочки 
		не відповідає якнайкращим інтересам дитини, оскільки обставини ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження.
		Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання малолітньої дитини, якій на час пред`явлення позову не було й двох років, з матір`ю.
		Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для матері, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. 
		Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції,  зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову департаменту.
		Крім того, судами обґрунтовано відхилено висновок департаменту від 13 березня 2024 року № 116 щодо доцільності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її малолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (частина шоста статті 19 СК України), який, у тому числі, не є достатньо об`єктивним 
		та обґрунтованим, не містить відомостей, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, у ньому 
		не враховано причини відповідної поведінки відповідачки.
		Верховний Суд ураховує, що судами попереджено ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини й покладено на орган опіки та піклування контроль за виконання нею батьківських обов`язків.
		У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року 
		№ 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ 
		про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може 
		у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків 
		або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших  конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих  прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання  дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням  ним батьківських обов`язків. 
		При цьому вірно враховано й те, що ОСОБА_1 разом зі своєю дочкою 
		є внутрішньо переміщеними особами, проживають в гуртожитку, що впливає 
		на можливість створення більш сприятливих умов для розвитку дитини.
		Крім того, судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам департаменту про те,  що дитина вилучалася із родини й у травні 2024 року ОСОБА_2 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано на тимчасове влаштування до родини 
		ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , дитині надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та встановлено опіку над нею, їй призначено опікунів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Проте, апеляційний суд урахував усі обставини справи й бажання ОСОБА_1 спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, 
		що вказує на можливість відновлення родинного зв`язку матері з дочкою, а тому немає необхідності застосувати такий крайній захід впливу як позбавлення батьківських прав.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів не вбачає неправильного застосування судами норм матеріального права, так і порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. 
		Зроблені судами висновки узгоджуються з судовою практикою Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), чинним на час ухвалення судових рішень законодавством, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. При цьому у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Судами було враховано норми міжнародного та національного законодавства, 
		а також правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, 
		щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей.
		Судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам 
		в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення 
		є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України), а тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.
		Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, вони 
		не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, по суті зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України 
		не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність 
		та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові 
		рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 402, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради залишити без задоволення.
		 
		Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року 
		та постанову Харківського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року залишити 
		без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, 
		є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                             Д. Д. Луспеник 
		Судді:                                                                                       І. Ю. Гулейков
		Б. І. Гулько 
		Г. В. Коломієць 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...