Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/5776/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 51-5351км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018210010003817

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 607/5776/19
		провадження № 51-5351 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за                                                           № 12018210010003817, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України до визначеного на підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2                                       ст. 186 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від                      30 квітня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за:
		- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                              3 роки; 
		- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк                            4 роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено         ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком більш суворим покаранням, призначеним вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, зарахувавши частково відбуте покарання за попереднім вироком. 
		Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат. 
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.  
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_6 засуджений за те, що будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята та непогашена, близько 05:30 год 31 грудня 2018 року, шляхом розбиття металопластикового склопакету вхідних дверей, проник в приміщення магазину, що розташований за адресою:                             АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав належне потерпілому                ОСОБА_7 майно, спричинивши матеріальну шкоду на загальну суму 700 грн.
		Він же, в період часу з 22:00 год 01 січня 2019 року по 08:00 год 02 січня                      2019 року, діючи повторно, шляхом розбиття металопластикового склопакету вхідних дверей, проник в приміщення кіоску, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_8 майно та з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 10 613 грн.  
		Він же, в період часу з 18:00 год 04 січня 2019 року по 09:00 год 05 січня                          2019 року, діючи повторно, шляхом пошкодження ролетів та підбору ключа, проник в приміщення магазину, що розташований за адресою:                                         АДРЕСА_4 , звідки таємно викрав належне                           ОСОБА_9 майно та з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 8 720 грн.
		Він же, близько 04:34 год 05 січня 2019 року повторно, шляхом зламу ролетів та розбиття склопакета вхідних дверей, проник в приміщення магазину що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_10 майно та з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 417 грн. 
		Він же, близько 04:53 год 27 січня 2019 року повторно, шляхом розбиття вікна, проник в приміщення магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_6 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_11 майно та з викраденим із місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1450 гривень.
		Він же, в період часу з 21:30 по 22:12 год 28 січня 2019 року, діючи повторно, шляхом пошкодження захисних ролет та розбиття скла вхідних дверей, проник в приміщення магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_12 майно та з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4 652,70 грн. 
		Він же, в період часу з 05:00 до 05:45 год, 04 лютого 2019 року діючи повторно, шляхом розбиття вікна, проник в приміщення магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_8 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_13 майно та з викраденим з місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому шкоду на загальну суму 5000 грн. 
		Він же, близько 04:44 год 24 квітня 2019 року, діючи повторно, шляхом відтиску металопластикового склопакету вікна, проник в приміщення магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_9 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_14 майно та з викраденим із місця вчинення злочину втік, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 800 грн. 
		Він же, в період часу з 08 квітня 2019 року по 12:00 год 10 квітня 2019 року, діючи повторно, шляхом віджиму вікна, проник в офісне приміщення, що по АДРЕСА_10 , звідки таємно викрав належне ОСОБА_15 майно на загальну суму 4800, 09 грн, розпорядившись викраденим на власний розсуд. 
		Він же, в період часу з 20:00 год 11 квітня 2019 року по 07:15 год 12 квітня                    2019 року, повторно шляхом ривка вхідних металопластикових дверей, проник в приміщення «Педіатричного відділення №5», що по вул. Злуки, 57 у м. Тернополі, звідки таємно викрав належне комунальному некомерційному підприємству «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» майно на загальну суму           1169, 63 грн та належне ОСОБА_16 майно на загальну суму 35 000 грн і з місця вчинення кримінального правопорушення втік, завдавши майнову шкоду на вказані суми. 
		Він же, у період часу із 15:00 год 13 квітня 2019 року по 18:20 год 14 квітня                     2019 року, повторно, шляхом віджиму вхідних дверей, проник у приміщення «Педіатричного відділення №5», що по вул. Злуки, 57 у м. Тернополі, звідки таємно викрав належне комунальному некомерційному підприємству «Тернопільська міська дитяча комунальна лікарня» майно на загальну суму                 1169, 63 грн та з місця вчинення кримінального правопорушення втік. 
		Крім того, 30 квітня 2019 року близько 04:09 год, ОСОБА_6 діючи повторно,  перебуваючи в дворі будинку №1 по вул. Куліша у м. Тернополі, з корисливих мотивів відкрив бокові пасажирські двері автомобіля марки "Mercedes-Benz" модель "Sprinter" д.н.з. НОМЕР_1 , в присутності потерпілого ОСОБА_17 , який знаходився у вказаному автомобілі, реалізовуючи свій корисливий умисел відкрито викрав ключі від даного автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу "Mercedes-Benz" модель "Sprinter" д.н.з. НОМЕР_1 , посвідчення водія виданого на ім`я ОСОБА_17 та гаманець які матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_17 не становлять, мобільний телефон вартістю 887,50 грн та грошові кошти в сумі 100 польських злотих, що відповідно до курсу НБУ станом на 30 квітня 2019 року становило 689,37 грн, 20 Євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 30 квітня 2019 року становить 592 грн та з викраденим майном з місця вчинення злочину втік, спричинивши потерпілому ОСОБА_17 матеріальну шкоду на загальну суму 2168,87 грн.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У зміненій касаційній скарзі прокурор просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції за епізодами крадіжок від 31 грудня 2018 року, 05 січня, 27 січня, 13 квітня та 24 квітня 2019 року, перекваліфікувавши дії ОСОБА_6 на ч. 1 ст. 162 КК України та, на підставі                        ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності, а за іншими епізодами крадіжок визначити остаточне покарання на підставі ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України. Такі вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що 09 серпня 2024 року набрав законної сили Закон України № 3886 IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до яких дрібною крадіжкою слід вважати викрадення майна, вартість якого на момент викрадення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2018 році становило 1762 грн та у 2019 році - 1921 грн. А тому, з огляду на викладений в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21 висновок про застосування норми права, дії ОСОБА_6 за зазначеними епізодами слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 162 КК України. Також прокурор вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України пройшли, а тому керуючись також положеннями ч. 5 ст. 74 КК України його слід звільнити від покарання. 
		Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційні вимоги сторони обвинувачення частково та вважала, що судові рішення щодо                     ОСОБА_6 необхідно змінити, перекваліфікувавши дії останнього за епізодами від 31 грудня 2018 року, 05 січня, 27 січня, 13 та 24 квітня 2019 року на ч. 1                     ст. 162 КК України та призначивши покарання в межах санкції зазначеної статті. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		При цьому положеннями ч. 2 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
		У касаційній скарзі прокурор наводить доводи про те, що за епізодами крадіжок від 31 грудня 2018 року, 05 січня, 27 січня, 13 та 24 квітня 2019 року дії                       ОСОБА_6 необхідно перекваліфікувати на ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки                      09 серпня 2024 року набрав законної сили Закон України № 3886 IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, відповідно до яких дрібною крадіжкою слід вважати викрадення майна, вартість якого на момент викрадення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2018 році становило                    1762 грн та у 2019 році - 1921 грн, а вартість викраденого засудженим майна за вказаними епізодами менша, в зв`язку з чим його дії слід перекваліфікувати на                               ч. 1 ст. 162 КК України. 
		Так, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24) дійшла висновку, що Закон № 3886 IX, яким унесені зміни до                           ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
		Зміни, внесені Законом № 3886 IX, мають зворотну дію в часі.
		У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пунктами 169.1.1, 169.1 ст. 169 розд. IV ПК України.
		Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886 IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Оскільки вартість викраденого майна за епізодами крадіжок від 31 грудня                  2018 року становила 700 грн, від 05 січня 2019 року - 417 грн, від 27 січня                   2019 року - 1450 грн та від 24 квітня 2019 року - 800 грн, тобто на час вчинення діянь не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів, до цього діяння має застосовуватися ст. 5 КК України. 
		Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_6 усвідомлював, що приміщення, до яких він протиправно проникав, перебувають у володінні іншої особи, дії засудженого за вказаними епізодами підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки об`єктивна сторона зазначеного кримінального проступку полягає, серед іншого, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, зокрема, у незаконному проникненні до приміщення, як це встановлено судами попередніх інстанцій у цьому провадженні.
		Враховуючи, що відповідно до ст. 12 КК України діяння, передбачене ч. 1                             ст. 162 КК України є кримінальним проступком та менш тяжке за ч. 3 ст. 185 КК України, така перекваліфікація покращує становище засудженого та узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 337 КПК України. 
		Крім того, в касаційній скарзі прокурор також зазначає про те, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строки притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 162 КК України пройшли, в зв`язку з чим, керуючись також положеннями ч. 5 ст. 74 КК України, його слід звільнити від покарання. Проте такі доводи перевіркою матеріалів кримінального провадження свого підтвердження не знайшли та є безпідставними. 
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років. 
		При цьому, згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухиляється від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19) зробила висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у                  ч. 1 ст. 49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 після скоєння кримінальних правопорушень, за які його засуджено оскаржуваним вироком, неодноразово вчиняв нові злочини та востаннє, вироком від 09 лютого 2024 року, був засуджений за злочини, останній за часом з яких вчинено                 10 грудня 2022 року, а тому строк давності, визначений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, не минув, в зв`язку з чим посилання в касаційній скарзі прокурора про необхідність застосування строків давності є безпідставними. 
		У касаційній скарзі прокурор наводить доводи про те, що в зв`язку з вказаними вище змінами підлягає перекваліфікації також епізод крадіжки від 13 квітня                  2019 року. 
		Однак такі доводи касаційної скарги колегія суддів теж вважає необґрунтованими, оскільки як убачається з вироку, ОСОБА_6 проник до приміщення «Педіатричного відділення №5», тобто нежитлового приміщення, належного юридичній особі та вчинене засудженим діяння знаходиться поза межами диспозиції ст. 162 КК України, й відповідно підстави для перекваліфікації дій засудженого за цим епізодом відсутні.
		Водночас, в зв`язку з тим, що вартість викраденого майна була меншою, ніж та, з якої настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України у 2019 році, то з огляду на передбачений ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі, інкриміноване ОСОБА_6 діяння від 13 квітня 2019 року не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України, а тому у порядку ст. 433 ч. 2 КПК України вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 в частині засудження за епізодом крадіжки від 13 квітня 2019 року, підлягають зміні, шляхом їх скасування в цій частині і закриття кримінального провадження в цій частині на підставі п. 1-2 ч. 2                             ст. 284 КПК України. 
		Вирішуючи питання призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України, колегія суддів, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального проступку, дані про особу засудженого, який в минулому неодноразово засуджувався за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих, проте належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, продовживши вчиняти кримінальні правопорушення, наявність обставин, які пом`якшують покарання - беззаперечне визнання вини та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, що проявилося в добровільній видачі речових доказів і обирає покарання ОСОБА_6 за ч. 1                        ст. 162 КК України - у виді обмеження волі на строк 3 роки. 
		Водночас, перекваліфікація дій ОСОБА_6 по деяких епізодах на ч. 1 ст. 162 КК України та скасування судових рішень в частині його засудження за епізодом від 13 квітня 2019 року не впливає на правильність призначеного засудженому покарання за іншими епізодами крадіжок, кваліфікованих за ч. 3 ст. 185 та                                ч. 2 ст. 186 КК України і не змінює його, оскільки колегія суддів не знаходить для цього підстав. 
		За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягають зміні, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури задовольнити частково.
		Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 квітня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року змінити. 
		Скасувати судові рішення в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом від 13 квітня 2019 року та кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 за епізодами від 31 грудня                    2018 року, 05 січня, 27 січня та 24 квітня 2019 року на ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		Вважати засудженим ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;  за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком більш суворим покаранням, призначеним вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 лютого 2024 року, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців, зарахувавши частково відбуте покарання за попереднім вироком.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...