Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/12421/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.05.2025
Номер судового провадження: 51-749км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022213000000174

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 607/12421/22
		провадження № 51-749 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 
		захисника                                                    ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 22022130000000174 за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Молодогвардійськ Луганської області, жительки АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч.7 ст. 111-1 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах України (в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги) на строк 15 років з конфіскацією майна.
		Вказаним вироком також вирішено питання стосовно обчислення строку відбування покарання та судових витрат.
		Вказане кримінальне провадження розглядалося із застосуванням спеціальної процедури судового розгляду «in absentia».
		Відповідно до вироку ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за те, що вона в кінці березня - на початку квітня 2022 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, будучи громадянкою України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії проти України, переслідуючи свої корисливі інтереси, маючи намір на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі, вступила в злочинну змову з окупаційними військами російської федерації та представниками так званої «ЛНР», умисно погодилася та добровільно зайняла посаду «дознавателя Меловского районного отделения внутренних дел МВД ЛНР», створеному на тимчасово окупованій території, що у смт Мілове Старобільського району Луганської області, де діє окупаційна адміністрація країни-агресора.
		За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 7 ст. 111-1 КК, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2024 року - без змін.
		Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах засудженої ОСОБА_7 , ставить питання про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду і закриття кримінального провадження.
		Мотивуючи свої вимоги, захисник вказує про допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які не давали підстав для ухвалення оскаржуваного рішення.
		Зауважує, що допитані під час судового розгляду свідки не повідомляли, що безпосередньо бачили ОСОБА_7 при виконанні нею службових обов`язків в незаконних правоохоронних органах МВД ЛНР, а обізнані про це зі слів місцевих мешканців, проте не вказують жодних даних про цих осіб, яких вказано не було, та зі слів заступника керівника апарату ОСОБА_8 , яка під час досудового розслідування та судового розгляду не допитувалася, а тому показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не відповідають вимогам допустимості доказів в силу вимог статей 86, 97 КПК.
		Зазначає про недопустимість як доказів протоколів пред`явлення особи за фотознімками для впізнання за участі свідків, оскільки в протоколах відсутній опис зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупність ознак, за якими свідки впізнали ОСОБА_7 , що є порушенням вимог ст. 228 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Також оскільки прокурор відмовився у судовому засіданні від дослідження диску, який є додатком до протоколу огляду від 30 травня 2022 року, вказує про безпідставність висновку місцевого суду про достовірність відомостей, вказаних у протоколі, та допустимість такого протоколу як доказу у кримінальному провадженні.
		Звертає увагу на порушення порядку отримання диску, на якому міститься електронний файл під назвою «Витяг з ДМС. Кірічева» (здобутий оперативним шляхом), що в сукупності породжує сумнів у тому, що файл містить фотозображення саме ОСОБА_7 , а не іншої особи. У зв`язку з цим також вважає, що висновок портретної експертизи №72 від 18 червня 2022 року є таким, що ґрунтується на припущеннях, а тому не може відповідати критерію доведення «поза розумним сумнівом».
		Наголошує, що судом взято до уваги як доказ протокол огляду Telegram каналу «МВД ЛНР» від 26 лютого 2023 року, що є слідчою дією, складений прокурором після звернення з обвинувальним актом до суду, тобто поза межами строку досудового розслідування, а тому не може бути визнаний допустимим.
		Крім того, зазначає, що заступником Генерального прокурора України 10 серпня 2022 року було прийнято постанову, згідно якої доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 22022130000000174 від 26 травня 2022 року слідчому відділу УСБУ в Тернопільській області. Проте, судами не було враховано, що 09 серпня 2022 року постановою Луганської обласної прокуратури досудове розслідування цього кримінального провадження зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК. Відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні 19 серпня 2022 року постановою начальника слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області на підставі ч.1 ст. 282 КПК, а тому постанова Генерального прокурора України від 10 серпня 2022 року була прийнята поза межами строку досудового розслідування і є незаконною.
		Вважає, що судами не було надано належної оцінки доказам з точки зору належності та допустимості, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, чим допущено порушення вимог матеріального та процесуального законів, що перешкодило ухвалити законні та обґрунтовані судові рішення.
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження закрити.
		Прокурор ОСОБА_5 , вказуючи про необґрунтованість касаційної скарги захисника, просила відмовити у її задоволенні.
		Відповідно до вимог ст. 323 КПК  ОСОБА_7 була повідомлена про касаційний розгляд шляхом опублікування такого повідомлення в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному сайті Верховного Суду, однак, в судове засідання не з'явилася, що не перешкоджає касаційному розгляду.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Не погоджуючись з прийнятими судами першої та апеляційної інстанцій рішеннями, захисник звернувся до суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій зауважує, що допитані під час судового розгляду свідки не повідомляли, що безпосередньо бачили ОСОБА_7 при виконанні нею службових обов`язків в незаконних правоохоронних органах МВД ЛНР, а обізнані про це зі слів місцевих мешканців, а тому показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є показаннями з чужих слів і не відповідають вимогам допустимості доказів в силу вимог статей 86, 97 КПК.
		Зазначений довід був предметом перевірки як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді.
		Так, місцевий суд у вироку зазначив, що він, оцінюючи всі зібрані докази в їх сукупності, відхиляє такі заперечення захисника, оскільки показаннями свідків встановлено, що останні бачили у відеороликах ОСОБА_7 у форменому одязі, яка приймала присягу, такі показання є логічними, взаємопідтвердженими, не суперечать письмовим доказам, а показання свідка ОСОБА_10 суд оцінив як показання з чужих слів згідно вимог ст. 97 КПК і, оскільки вони підтвердженні показаннями свідка ОСОБА_13 , то також визнані допустимими і належними доказами при доведенні вини обвинуваченої ОСОБА_7 .
		Погодився з такою оцінкою показань й суд апеляційної інстанції.
		Перевіряючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів не може погодитися з позицією захисника, згідно з якою показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 у цьому провадженні є показаннями з чужих слів (як зазначено вище, показання свідка ОСОБА_10 місцевий суд визнав показаннями з чужих слів, проте, посилаючись на положення ст. 97 КПК визнав їх допустимими).
		Процесуальним законом дано визначення, що слід розуміти під показаннями з чужих слів, тобто це є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи (частина 1 статті 97 КПК).
		Законодавцем також передбачено, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (частина 2 статті 97 КПК). 
		Отже, показання свідка ОСОБА_10 правильно оцінені судами на предмет допустимості.
		Як убачається з вироку, свідок ОСОБА_13 вказав, що після 24 лютого 2022 року і до 30 березня 2022 року він знаходився на окупованій території, а потім виїхав. Зазначив, що працював в Службі судової охорони в Донецькій області та з ОСОБА_7 познайомився під час служби в суді, оскільки вона працювала на посаді секретаря судового засідання. З метою перевірки стану суду на безпечність та цілісність, постійно відвідував с. Мілове, останній раз там був 28 березня 2022 року. Свідок вказав, що ОСОБА_7 співпрацювала з ДНР та ЛНР. Ствердив, що вона працює на посаді дізнавача «Меловського районного отдела внутренних дел МВД ЛНР». Свідок зазначив, що 28 березня бачив біля відділу поліції схожу дівчину на ОСОБА_7 у формі, проте не може однозначно ствердити, що це була вона. Вказав, що впізнав ОСОБА_7 за зовнішніми ознаками та вона була одягнута в камуфляжну форму, схожу на російський піксель. Ствердив, що в другій половині квітня він повідомив заступника керівника апарату суду, що ОСОБА_7 працює в правоохоронних органах ДНР та ЛНР, вказав, що бачив в мережі Інтернет, як ОСОБА_7 приймала присягу. Повідомив, що на Telegram каналі опубліковано відео, як ОСОБА_7 в червні приймає присягу для проходження служби в правоохоронних органах ЛНР та ДНР. Публікація даної присяги в Telegram каналі була на початку липня та стосувалася населеного пункту с. Мілове та декількох районів.
		Свідок ОСОБА_12 надала у суді показання, відповідно до яких їй стало відомо про те, що ОСОБА_7 з кінця квітня-початку травня почала працювати на посаді дізнавача МВД ЛНР зі спілкування з людьми, які залишилися на окупованій території (що може підпадати під критерії показань з чужих слів). Проте, у цих же показаннях свідок ствердила, що на відео особисто бачила, як ОСОБА_7 зачитує присягу, вказала, що на відеоролику була представлена окрема фотографія ОСОБА_7 , яка була одягнена у російську форму разом з іншими особами, повідомила, що відео було розміщене на сайті МВД ЛНР, а подія про прийняття присяги відбувалася 02 липня 2022 року. Ця частина показань, на переконання колегії суддів, не є показаннями з чужих слів.
		За тих же умов показання свідка ОСОБА_9 не є показаннями з чужих слів, оскільки він вказав, що на сайтах Telegramканалів були публікації з приводу того, що працівники МВД приймали присягу на проходження служби в правоохоронних органах і він безпосередньо побачив і впізнав ОСОБА_7 . В соціальних мережах «Інстаграм» та «ВКонтакте» був підписаний на сторінку ОСОБА_7 , де була її фотографія у форменому одязі МВД ЛНР та ДНР, однак з часом вона її видалила. Підтвердив, що ОСОБА_7 , на даний час, перебуває в списку його друзів у «Вконтакте». Після 24 лютого 2022 року з ОСОБА_7 спілкувався один раз в мессенджері, де її запитував, чому вона одразу не виїхала з окупованої території, нащо вона відповіла, що прийняла таке рішення і більше з того часу вони не спілкувалися.
		Тобто колегія суддів погоджується з правильністю оцінки показань свідків з точки зору допустимості і зазначає, що свідками були повідомлені переважно відомості, які вони особисто сприймали, тому підстави вважати їх показаннями з чужих слів відсутні. 
		У касаційній скарзі захисник наводить доводи щодо недостовірності та недопустимості протоколу огляду від 30 травня 2022 року, оскільки прокурор відмовився у судовому засіданні від дослідження диску, який є додатком до цього протоколу огляду, з причин технічної неможливості його відображення.
		Як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Щодо допустимості протоколу огляду сторінки соціальної мережі «Вконтакте» користувача під ніком « ОСОБА_14 » від 30 травня 2022 року (т. 1, а. п. 163-169) за таких обставин, колегія суддів виходить з наступного. 
		Ненадання відеозапису огляду, який є невід'ємним додатком до протоколу, стороною обвинувачення під час судового розгляду становить порушення вимог ч.  2 ст. 104 КПК. Оцінюючи істотність такого порушення Суд, з огляду на положення ст. 87 КПК, не вважає, що існують безумовні підстави для визнання недопустимими результатів огляду.
		Колегія суддів не убачає підстав визнання протоколу огляду недопустимим доказом й з огляду на положення ст. 86 КПК, оскільки у протоколі докладно описаний хід цієї слідчої (розшукової) дії, кожен крок, який здійснював оперуповноважений ОСОБА_15 , що проводив цю дію на виконання доручення прокурора, підтверджується скріншотами з екрану комп`ютера, за допомогою якого проводився огляд. Як убачається з супровідного листа до постанови про призначення портретної експертизи DVD-R диск, який є додатком до протоколу, направлявся експертові (т. 1, а. п. 180). Зі змісту дослідницької частини висновку експерта видно, що при відкритті даного диску були виявлені папки, назви й вміст яких є тотожнім з інформацією, що міститься у протоколі огляду (т. 1, а. п. 181 - 191).
		У касаційній скарзі захисник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо допустимості як доказів протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участі свідків, оскільки в тій частині, яка передує безпосередньому пред`явленню фотознімків, відсутній опис зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупність ознак, за якими свідок може впізнати особу.
		Насамперед колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пред`явлення для впізнання - це слідча (розшукова) дія, метою якої є ідентифікація об`єкта, який за версією суб`єкта досудового розслідування має відношення до кримінального провадження. Істотною особливістю процесу ідентифікації у зазначеній слідчій дії є те, що встановлення тотожності об`єкта можливе лише за допомогою ідеальних слідів пам`яті особи, яка спостерігала його раніше за певних обставин. 
		З метою встановлення суб`єктивних та об`єктивних чинників, які впливали на процес спостереження ідентифікованого об`єкта особою та послідовного збудження  асоціативних зв`язків у її пам`яті застосовуються відповідні тактичні заходи, зокрема, й щодо встановлення стійких ідентифікаційних ознак об`єкта, з обов`язковим урахуванням тривалості спостерігання, стану самого спостерігача, освітлення та інших факторів, які впливають на процеси сприйняття та запам`ятовування інформації. 
		Проте у випадку, коли особа стверджує той факт, що спостерігала іншу особу неодноразово за різних умов, доцільність встановлення окремих стійких ідентифікаційних ознак відсутня, адже у пам`яті вже сформовано загальний образ об`єкта, який не вимагає деталізації ознак.   
		Як убачається з матеріалів провадження, орган досудового розслідування обрав в якості засобу доказування пред`явлення ОСОБА_7 по фотознімкам для впізнання свідкам ОСОБА_10 (т. 1, а. п. 142 - 145), ОСОБА_13 (т. 1, а. п.146 - 149), ОСОБА_12 (т. 1, а. п. 150 - 153), ОСОБА_16 (т. 1, а. п. 154 - 157) та ОСОБА_9 (т. 1, а. п. 158 - 161), які зазначили у частинах протоколів, що передували безпосередньому впізнанню, що можуть впізнати секретаря судового засідання Міловського районного суду Луганської області ОСОБА_7 . Тобто, усі свідки були знайомі з ОСОБА_7 тривалий час, ще до вчинення нею інкримінованого кримінального правопорушення. 
		Отже, відсутність попереднього опису зовнішнього вигляду особи, її прикмет або сукупності ознак, за якими свідок може впізнати особу, у даному кримінальному провадженні не відіграє вирішальної ролі для визнання протоколів пред`явлення особи для впізнання допустимими доказами.
		Не впливає факт знайомства між особою, яка впізнає, та особою, яка пред`являється для впізнання, й на належність доказу, тобто на його спроможність встановлювати наявність або відсутність обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		Як зазначав Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2023 року (справа № 760/149/18, провадження № 51-2199км22) процесуальний закон не забороняє пред`явлення особи для впізнання у разі особистого знайомства із особою, яка впізнає. Висновки суду можуть ґрунтуватися не на одному чи кількох прямих доказах, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, за якими встановлено особу та характер дій обвинуваченого, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Колегія суддів погоджується з судами нижчих інстанцій щодо безпідставності доводів захисника, згідно з якими постанова заступника Генерального прокурора України від 10 серпня 2022 року, якою доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 22022130000000174 від 26 травня 2022 року слідчому відділу УСБУ в Тернопільській області була прийнята поза межами строку досудового розслідування і є незаконною.
		Відповідно до ч. 5 ст. 280 КПК після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
		Аналіз даної норми свідчить про відсутність будь-яких законодавчих заборон для здійснення у зупиненому провадженні інших, окрім слідчих (розшукових), процесуальних дій й прийняття процесуальних рішень.
		Разом з цим, колегія суддів не може погодитися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій з приводу допустимості протоколу огляду Telegram каналу «МВД ЛНР» від 26 лютого 2023 року, складеному прокурором після звернення з обвинувальним актом до суду, тобто поза межами строку досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 8 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
		Згідно з ч. 3 ст.333 КПК у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
		Як убачається з матеріалів провадження, під час судового засідання 20 лютого 2023 року свідок ОСОБА_13  повідомив, що «бачив у мережі Інтернет, як ОСОБА_7 приймала присягу. На Telegram каналі опубліковано відео, як остання в червні приймає присягу для проходження служби в правоохоронних органах ЛНР та ДНР. Публікація даної присяги в телеграм каналі була на початку липня та стосувалася населеного пункту с. Мілове і ще декількох районів».
		Як повідомив прокурор під час наступного судового засідання, яке відбулося 28 березня 2023 року, з метою перевірки показань свідка ОСОБА_13 ним був проведений огляд Telegram каналу «МВД ЛНР».
		Заявлене клопотання прокурором про долучення протоколу цієї слідчої (розшукової) дії судом було задоволено, незважаючи на заперечення сторони захисту, а у подальшому результати огляду були покладені в основу обвинувального вироку.
		Натомість, матеріали провадження не містять клопотання (усного або письмового) прокурора про надання судом доручення на проведення цієї слідчої (розшукової) дії, як не містять матеріали провадження й ухвали суду про надання такого доручення.
		Перевіряючи зазначений довід захисника, суд апеляційної інстанції визнав твердження апелянта, щодо недопустимості протоколу огляду від 26 лютого 2023 року та відеозапису, який міститься на диску, необґрунтованими, оскільки отримання прокурором відеозапису та складання протоколу огляду не є слідчою дією, так як відбувалося під час судового розгляду за наслідками отриманих в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_13 . При цьому отримані докази були відкриті стороні захисту, що підтверджує протокол про відкриття додаткових матеріалів від 27 лютого 2023 року, і вказане відповідає вимогам ч. 11 ст. 290 КПК.
		Такі висновки прямо суперечать зазначеним вище нормам кримінального процесуального закону. Колегія суддів вважає їх неправильними і вказує, що стороною обвинувачення під час судового розгляду слідчі (розшукові) дії з метою встановлення або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження можуть проводитися виключно за дорученням суду.
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про недопустимість протоколу огляду від 26 лютого 2023 року та відеозапису, який міститься на диску, складеного прокурором за власної ініціативи під час судового розгляду без відповідного доручення на це суду.
		Стосовно доводів сторони захисту про порушення порядку отримання диску, на якому міститься електронний файл під назвою «Витяг з ДМС. Кірічева». Захисник стверджує, що відсутність у матеріалах провадження вказівки на джерело походження породжує сумнів у тому, що файл містить фотозображення саме ОСОБА_7 , а не іншої особи. У зв`язку з цим також вважає, що висновок портретної експертизи №72 від 18 червня 2022 року є таким, що ґрунтується на припущеннях, а тому не може відповідати критерію доведення «поза розумним сумнівом».
		Насамперед колегія суддів зазначає, що аналогічний довід містився в апеляційній скарзі захисника, проте, хоча він і відображений в ухвалі апеляційного суду, відповідь на нього відсутня.  
		Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3 кс 22), невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію. 
		Як убачається з відповіді заступника начальника Управління СБУ у Дніпропетровській області ОСОБА_17 щодо виконання доручення прокурора, оперативним шляхом з органів ДМС України отримано копію облікової картки на особу, яка порушує питання про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон форми № М20 , яка належить ОСОБА_7 (т. 1, а. п.134 - 135).
		Будь-яких процесуальних документів, які б пояснювали джерело походження цього доказу, матеріали провадження не містять, що унеможливлює вирішення судами питання допустимості цього доказу з огляду на те, що одним з критеріїв допустимості доказів є саме «належне джерело».
		Верховний Суд неодноразово підкреслює, що суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Положеннями ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК визначено, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Тобто, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК).
		Недотримання наведених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, та є підставою для скасування судового рішення.
		На переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, не навівши належного обґрунтування своїх висновків з посиланням на конкретні норми закону, якими він керувався, як того вимагають положення ч. 2 ст. 419 КПК, апеляційний суд в ухвалі не зазначив докладних підстав, з яких апеляційну скаргу сторони захисту визнав необґрунтованою.
		З огляду на те, що Суд позбавлений процесуальної можливості за умов визнання ним недопустимим протоколу огляду Telegram каналу «МВД ЛНР» від 26 лютого 2023 року та недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК в частині ненаведення мотивів на спростування доводів апеляційної скарги щодо допустимості отриманої копії облікової картки ОСОБА_7 й похідного від неї висновку портретної експертизи самостійно досліджувати докази і визначати достатність їх сукупності для підтвердження того чи іншого факту, колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції стосовно доведеності винуватості ОСОБА_7 у передбаченому КПК порядку є передчасним, у зв`язку з чим касаційна скарга захисника підлягає до часткового задоволення, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, а за наслідками апеляційного розгляду - постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...