Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 575/696/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 20.05.2025
Номер судового провадження: 51-5086км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022202520000070

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 575/696/22
		провадження № 51-5086км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі:
		головуючого                       ОСОБА_1 ,  
		суддів                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                            ОСОБА_4 , 
		прокурора                           ОСОБА_5 ,
		захисника                            ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 30 травня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022202520000070, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Крамчанка Великописарівського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,   
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. 
		Згідно з вироком суду 14 березня 2022 року приблизно о 23:00 ОСОБА_7 , після виконання обов`язків по охороні громадського порядку та здійснення пропускного режиму на блокпосту, повернувся до місця свого проживання зі зброєю АК-74 (№  НОМЕР_1 ), яку отримав у Кириківській селищній раді для несення служби. 
		Почувши галас з квартири ОСОБА_8 (кв. АДРЕСА_2 ), котрий проживав по сусідству, ОСОБА_7 вирішив провести з ним профілактичну бесіду щодо дотримання режиму тиші та світломаскування. 
		Тоді він підійшов до вхідних дверей зі зброєю, зайшов до квартири через незачинені двері, відкривши їх рукою і привів зброю у бойове положення шляхом зняття її із запобіжника та досилання патрона до патронника. В цей час в кімнаті коридору також знаходились ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . 
		Під час словесного конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , останній спрямував ствол автоматичної зброї в сторону кімнати кухні та здійснив три постріли у стіну з метою залякування і один у підлогу, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишили квартиру. 
		В ході подальшого конфлікту, який продовжився в кімнаті коридору, у ОСОБА_7 , який будучи розлюченим на дії ОСОБА_8 , оскільки він відмовився дотримуватись правил світломаскування, виник умисел на позбавлення життя останнього. 
		Тоді розлючений ОСОБА_7 , перебуваючи між кімнатами залу та коридору, тримаючи у руках вказану зброю, здійснив декілька пострілів у бік ОСОБА_8 , спричинивши йому вогнепальне поранення лівої гомілки, скрізне поранення правого плеча та поранення голови, від якого потерпілий помер на місці. 
		Отже, ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно здійснив постріли з автоматичної зброї АК-74 (яка є бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю) в область голови ОСОБА_8 , тобто в місце розташування життєво важливих органів людини, з метою позбавлення його життя, усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом, направленим на вбивство. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		На думку захисника, стороною обвинувачення не було здобуто належних і допустимих доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчинені умисного вбивства, а протилежні висновки судів є невмотивованими та ґрунтуються виключно на припущеннях. Вважає, що розгляд кримінального провадження був неповним, однобічним та упередженим, не було встановлено черговість здійснених пострілів, спосіб скоєння злочину та його наслідки, а висновки судів про кількість пострілів суперечить зібраним у справі доказам. Також судами порушено принцип змагальності сторін, а також допущено порушення права на захист. 
		Стверджує, що поза увагою судів залишилось те, що ОСОБА_7 під час боротьби з ОСОБА_8 отримав подряпини на руці від автомату, що вказує на протиправний характер дій потерпілого, а також на систематичне жорстоке знущання, поєднане з приниженням честі та гідності обвинуваченого. Отже, дії засудженого слід кваліфікувати за ст. 116 КК, як умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. 
		Крім іншого, захисник вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК, обвинувачення є некоректним і недоведеним, судами не проведено допит експертів, неправильно оцінено висновки експертиз, дані, що характеризують особу винного, показання свідків і ОСОБА_7 про неприязні стосунки між останнім і потерпілим. Враховуючи неведене, судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК і підлягають скасуванню.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		Водночас Суд звертає увагу, що в поданій касаційній скарзі захисник серед іншого, не погоджується з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, вказує на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та ставить під сумнів достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірка, як зазначалося вище, на підставі положень статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена.
		Тобто, такі доводи касаційної скарги не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки Суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно зі ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. 
		Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
		У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що місцевий суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення, змісту і спрямованості умислу ОСОБА_7 та на підтвердження його винуватості у вчинені умисного вбивства потерпілого ОСОБА_8 обґрунтовано послався на показання свідків, самого засудженого, висновки експертів та інші письмові докази.
		Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, будучи допитаним у суді першої інстанції, ОСОБА_7 свою вину у вчинені злочину визнав повністю та пояснив, що в день події ворогом вівся мінометний обстріл, були активні бойові дії. До 19:00 він був на посту, потім приїхав додому, повечеряв, мешканці ховалися у сховище, він відвів жінок, потім пішов додому. По коридору почув сильний шум, двері у квартиру ОСОБА_11 були привідкриті та було ввімкнене світло. Він пішов зі зброєю, бо не має права залишати автомат. Зайшов з коридору у квартиру, клацнув запобіжник, почав робити зауваження, що діє комендантська година. У квартирі також були ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , спочатку він вистрілив вверх, потім під ноги ОСОБА_11 . Зазначив, що вдарив ОСОБА_9 прикладом, а ОСОБА_10 вдарив кулаком. На його зауваження ОСОБА_11 замахнувся і погрожував, сказав, що все здасть «москалям». Поведінка потерпілого його збентежила, він перебував в емоційному стані (розлючений). Здалось, що у ОСОБА_11 щось схоже на ніж. Між ними почалась боротьба, квартира була захламленою, біло тісно. Він тримав автомат у руках, потерпілий хапався за автомат і при падінні ОСОБА_11 його палець натиснув на курок. Зрозумів, що вбив потерпілого. Вранці, у 6:00 поїхав до штабу повідомив про подію та здав зброю. У вчиненому розкаявся та вибачився. 
		Під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 в присутності захисника, спеціаліста, судово-медичного експерта та двох понятих, розказав та показав на місці, як прийшов до квартири ОСОБА_8 , вказав людей, які там були, продемонстрував яким чином зняв запобіжник зі зброї, як поклав патрон до патронника, вчинив вказану дію повторно, як виникла сварка та боротьба між ним і потерпілим, як здійснював постріли. 
		Свідок ОСОБА_12 підтвердила, що приблизно о 22:00 почули шум у квартирі ОСОБА_11 , донька повідомила, що начебто кричить ОСОБА_7 . Двері до квартири потерпілого були відчинені, ОСОБА_7 когось виганяв з неї, вибігли чоловік і жінка. Що відбувалось в квартирі вона не знає. Бачила ОСОБА_7 , у якого була на плечі рушниця, чула ніби були постріли зі зброї. Пояснила, що ОСОБА_11 не дотримувався світломаскування, цього дня у його квартирі також було шумно, пиячили. Про смерть потерпілого дізналась від працівників поліції. Свідок ОСОБА_13 у суді пояснила, що після 22-23 до потерпілого прийшли якісь люди. Далі почула крик і знайомий голос, бачила чоловіка, котрий вибіг з квартири ОСОБА_11 та побіг на перший поверх, потім сів в парку напроти. Шум у коридорі продовжувався, між ОСОБА_7 і жінкою відбувалась словесна сварка, остання спіткнулася, коли спускалась на перший поверх. Ця жінка підійшла до чоловіка у парку і вони разом пішли. Також чула сварку між ОСОБА_11 і ОСОБА_7 , останній просив вимкнути світло, але потерпілий не реагував, була нецензурна лайка. Потім почула глухий звук, двері були відчинені, ОСОБА_7 бачив коли вони з матір`ю стояли в загальному коридорі, він стояв ближче до квартири ОСОБА_11 . Також чула як ОСОБА_7 кричав «пусти ствол». Про смерть потерпілого дізналась вранці.          
		Також судом було допитано свідка ОСОБА_10 , котра підтвердила, що 14 березня 2022 року приблизно о 22:00, вона разом з ОСОБА_9 прийшли до ОСОБА_11 додому щоб забрати мазь, стояли та розмовляли. Вона стояла ближче до кімнати залу, а ОСОБА_9 в коридорі ближче до виходу і рядом ОСОБА_11 . Почули різкий стук у двері з нецензурною лайкою, ОСОБА_7 гучно ногою відчинив двері, зайшов, почав кричати на потерпілого «Що ти твориш?» ОСОБА_11 зробив йому зауваження, а ОСОБА_7 направив на нього автомат і потерпілий підняв руки. Зазначила, що у коридорі стояла сусідка і казала «Правильно, ОСОБА_17, постріляй їх всіх». Вона злякалась і заховалась за дверима кімнати залу. Почула два постріли з різницею хвилини у дві. ОСОБА_9 вискочив з квартири перший, вона хотіла також вискочити із-за дверей і в цей час отримала удар в правий бік голови (була кров, розсічене вухо), скоріш за все ОСОБА_7 вдарив її автоматом. Побігла на вулицю до ОСОБА_9 , у котрого також була кров на голові та вони разом пішли, а ОСОБА_11 залишився. У квартирі потерпілого вони були хвилин десять. Вранці дізналась, що ОСОБА_11 застрелив ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_9 підтвердив, що близько 23:00 зателефонував ОСОБА_11 , щоб він прийшов забрав мазь, і вони разом з ОСОБА_10 прийшли до нього. Хтось йшов по сходам, різко ногою відчинив двері, зайшов ОСОБА_7 , висловлювався нецензурною лайкою, направив автомат на потерпілого, потім зробив постріл вгору. Він стояв зліва біля стіни до входу, потерпілий стояв зліва від нього, вони обидва підняли руки, а ОСОБА_10 стояла за дверима ванної кімнати всередині. ОСОБА_7 сказав вийти та коли він виходив засуджений вдарив його прикладом по голові. Пострілів було два, можливо три. В коридорі стояли сусіди, ОСОБА_10 вийшла з квартири через 3-4 хвилини з розбитим вухом та пояснила, що її вдарив прикладом ОСОБА_7 .          
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що в основу вироку були покладені належні та допустимі докази, зокрема, висновок експерта № 106, яким встановлено, що причиною смерті ОСОБА_8 стала відкрита черепно-мозкова травма, яка супроводжувалася переломом кісток склепіння черепа, дифузним крововиливом під м`яку мозкову оболонку, які привели до набряку-стиснення головного мозку. 
		Крім цього, було виявлено наступні тілесні ушкодження: рана правої скроневої ділянки, садна в ділянці лобного бугра, лівої носо-губної складки, синець лівого ока, крововиливи в м`які тканини голови, дефект скроневої кістки, дифузний крововилив у м`яку мозкову оболонку; закритий багатоуламковий перелом лівого колінного суглобу; рана правого плеча, саден лівого передпліччя, лівої гомілки Дані тілесні ушкодження утворились від дії осколків, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Ушкодження коліна мають ознаки середньої тяжкості, інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Смерть наступила більше ніж за 24 години до моменту дослідження трупа. У крові трупа знайдено етиловий спирт в концентрації в крові 0, 41 проміле алкоголю (могла при житті відповідати незначному впливу алкоголю).
		З дослідженого судом висновку експерта № 106-Д вбачається, що на клапті шкіри с правої скроневої ділянки від трупа ОСОБА_8 виявлена рвано-забита рана, яка утворилась внаслідок дії тупого знаряддя, конструктивні особливості якого не відобразилися, не виключена можливість утворення рани внаслідок забійно-ковзної дії тупого предмета з обмеженою контактуючої поверхнею зліва направо та дещо зверху вниз. Виявлені поодинокі накладення металу, не виключена можливість утворення рани внаслідок вибуху від дії частини вибухового пристрою або вторинного снаряду, відстань вибуху неблизька, за межами дії продуктів вибуху. Визначити з якої зброї були зроблені постріли та послідовність нанесення тілесних ушкоджень не представляється можливим. Взаємне розташування та положення потерпілого та нападаючої сторони в момент завдання тілесного ушкодження могло бути будь-яким. Після отримання тілесних ушкоджень голови малоймовірно потерпілий міг робити будь-які самостійні цілеспрямовані дії через обширність ушкоджень головного мозку.
		Судом було досліджено протокол огляду місця події від 19 травня 2022 року з фототаблицею (квартира АДРЕСА_2 ), з якого вбачається, що в кінці коридору, на висоті 174 см від полу знаходяться сліди, схожі на сліди від куль (в штукатурці), під ними на підлозі є металевий фрагмент, схожий на задню частину кулі (калібру 5,45 мм). Поряд з вхідними дверима до квартири на підлозі виявлено три гільзи (калібру 5,45 мм), схожі на гільзи до автомату Калашникова, на них позначення «270 82». З протоколу огляду місця події від 26 квітня 2022 року з фототаблицею видно, що в ході огляду член територіальної оборони Кириківської ОТГ ОСОБА_7 видав предмет, схожий на автоматичну зброю АК 74 (з маркуванням « НОМЕР_1 »), яку він отримав від початку воєнних дій, з магазином з тридцятьма набоями калібру 5,45 мм. Висновками експертів від 8 червня та 4 травня 2022 року встановлено, що вилучений автомат є бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю, а 30 патронів є бойовими припасами. Надані 5,45 мм проміжні патрони до нарізної вогнепальної зброї - автоматів Калашникова (АК-74, АКС-74, АКС-74У та інших) калібру 5,45х39 мм до стрільби придатні. З висновку судово-психіатричного експерта від 8 серпня 2022 року № 234 вбачається, що, ОСОБА_7 в момент вчинення кримінального правопорушення перебував в стані вираженого емоційного напруження, який суттєво вплинув на його свідомість і поведінку, та обмежив здатність до усвідомлення значення своїх дій, їх контролю і регуляції.
		Висновком експерта від 7 жовтня 2022 року встановлено, що вилучені під час огляду місця події три гільзи, є частинами бойових припасів до нарізної вогнепальної стрілецької зброї - 5,45 мм автоматів Калашникова. Представлені на дослідження гільзи стріляні в наданому разом з ними 5,45 мм автоматі АК-74 № НОМЕР_2 , 1988 року виготовлення. Згідно висновку експерта від 12 жовтня 2022 року, фрагмент кулі, вилучений під час огляду місця події, є частиною кулі, яка являється частиною бойового припасу - 5,45 мм проміжного патрона. Фрагмент кулі вистріляний з автомату АК-74 № НОМЕР_2 .
		Також судом було досліджено: витяг з ЄРДР від 15 березня 2022 року; рапорт працівника поліції з фототаблицею (15 березня 2022 року близько 7:00 ОСОБА_7 прибув до поліцейської станції в смт Кириківка та повідомив, що 14 березня 2022 року приблизно о 22:00 він прийшов до квартири ОСОБА_8 для проведення з ним бесіди щодо дотримання тиші та комендантського часу, під час якої виник конфлікт, в ході якого він здійснив вбивство ОСОБА_8 з автоматичної зброї, яка була йому ввірена); протокол огляду місця події від 30 червня 2022 року (проведено огляд речей ОСОБА_14 ); висновок експерта № 267 (встановлено, що на задній лівій половинці штанів потерпілого виявлено три розриви та пошкодження, яке утворилось від дії високої температури. На спинці кофти виявлений розрив, розриви утворились від дії тупого предмету (або його частин) з обмеженою контактуючою поверхнею); постанови про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів; квитанції про отримання на зберігання речових доказів; картку на ім`я солдата ОСОБА_7 на право носіння зброї та боєприпасів; протоколи слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 (свідки розказали та показали як саме відбувались події 14 березня 2022 року). 
		Отже, дослідивши та оцінивши вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_8 . 
		Колегія суддів вважає, що оцінка доказів проведена судом згідно з вимогами процесуального законодавства та, за встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковано правильно. Вирок суду відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким чином, твердження сторони захисту про відсутність належних і допустимих доказів, що підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину, не заслуговують на увагу. 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку викладеним в спільній апеляційній скарзі засудженого та його захисника доводам (щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильної кваліфікації дій засудженого та порушень судом норм кримінального процесуального закону), в тому числі і тим, на які захисник посилається при касаційному розгляді та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. 
		При цьому, судом було задоволено клопотання сторони захисту в частині повторного дослідження висновку судово-психіатричної експертизи № 234 і даних, що характеризують особу винного. 
		Зокрема, предметом ретельної перевірки суду були твердження захисту про неправильну кваліфікацію дій засудженого, про те, що суд неправильно вказав його форму вини, мотив і мету скоєного ним умисного вбивства, а також не врахував емоційний стан ОСОБА_7 .
		Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що ч. 1 ст. 115 КК передбачає відповідальність за умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, тобто за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. З об`єктивної сторони даний злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом) коли винний усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
		Разом з тим, відповідальність за ст. 116 КК передбачена за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленому жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Суб`єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
		При цьому, сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.
		Таким чином, психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
		Отже, розмежування умисного вбивства від вбивства в стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об`єктивною так і суб`єктивною стороною цих злочинів. 
		При кваліфікації злочину за ст. 116 КК суспільно небезпечне діяння особи спровоковане насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого. Тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб`єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі, у тому числі і словесно. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб`єкта та сприйняття ним факту образи.
		За встановлених судом обставин, в день події приблизно о 23:00 ОСОБА_7 , після виконання обов`язків по охороні громадського порядку та здійснення пропускного режиму на блокпосту повернувся до свого місця проживання зі зброєю. Почувши з сусідньої квартири галас, вирішив провести профілактичну бесіду з ОСОБА_8 щодо дотримання режиму тиші і світломаскування. Тоді, він привів зброю у бойове положення (шляхом зняття із запобіжника та досилання патрона до патронника) та через нечачинені двері зайшов до квартири потерпілого. В ході словесного конфлікту з потерпілим, з метою залякування, ОСОБА_7 спрямував ствол зброї в сторону кімнати кухні і здійснив три постріли в стіну і один в підлогу. В подальшому, будучи розлюченим на дії потерпілого, тримаючи в руках заряджену автоматичну зброю, ОСОБА_7 здійснив декілька пострілів в бік ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив останньому поранення гомілки, скрізне поранення плеча та поранення голови, від якого потерпілий помер на місці.
		Апеляційним судом було повторно досліджено висновок судово-психіатричного експерта № 234, згідно з яким на момент скоєння злочину ОСОБА_7 виявляв ознаки розладу адаптації з порушенням емоцій та поведінки, не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Суд звернув увагу, що з цього висновку слідує, що: «…14 березня 2022 року ОСОБА_7 переніс подію, яка виникла вперше в житті, носила виключно погрожуючий характер, являла собою стресову ситуацію для підекспертного, а саме, перебуваючи на посту у лавах добровольчого формування, потрапив під мінометний вогонь під час військового нападу. Під час обстрілу, зі слів самого підекспертного, пережив емоції, «яких раніше ніколи не переживав» - «був страх смерті, тривога, всього трясло, від розірвання снарядів трохи приглушило...». Прийшовши додому, перебуваючи в укритті, продовжував відчувати тривогу, страх за життя, боявся, що снаряд може влучити в будівлю. Через свій стан, не зміг знаходитись з іншими людьми «вони все розпитували та розпитували про мінометний обстріл, я хотів побути сам, не міг нікого бачити». Переживання страху за життя та тривога, з моменту їх виникнення, мали постійний характер, не редукувалися після того, як покинув пост, натомість підекспертний продовжував переживати вітальний страх за життя «...вдома не міг заснути, мене трясло, просто сидів і було тривожно».
		З урахуванням викладеного експерт дійшов висновку, що ОСОБА_16 станом на 14 березня 2022 року, виявляв ознаки генерапізованої тривоги з вегетативними порушеннями, що виникли на психотравмуючі події. Клінічно дана симптоматика згідно МКХ-10, вкладається у діагноз Розлад адаптації з порушенням емоцій та поведінки F43.25. В подальшому, вже перебуваючи у зміненому емоційному стані, під час конфлікту з сусідом здійснив постріл з автомату (стосовно скоєного надає пояснення, які суттєво не різняться від наданих у кримінальному провадженні). Таким чином, в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому правопорушення, експерт дійшов висновку, що підекспертний виявляв ознаки «Розладу адаптації з порушенням емоцій та поведінки», не міг повного мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Сторона захисту наголошували на негативній характеристиці потерпілого, а також стверджувала, що останній системно, жорстоко знущався з ОСОБА_7 , принижував його честь і гідність, погрожував заподіяти майнову, фізичну і моральну шкоду на користь війська РФ та виказував про перевагу «окупантів».
		Суд апеляційної інстанції зазначив, що діям особи, яка вчинила злочин за ст. 116 КК, повинні безумовно передувати жорстке поводження, приниження честі і гідності особи, а також системний характер такого поводження з боку потерпілого.
		Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що потерпілій системно демонстрував жорстке поводження, принижував честь і гідність ОСОБА_7 . Не встановлено таких обставин і під час перевірки матеріалів кримінального провадження судом касаційної інстанції. 
		Отже, апеляційний суд зазначив, що в день події ОСОБА_7 дійсно переніс психотравмуючі події (мінометний вогонь, обстріли), які зумовили в ньому відчуття страху смерті, тривоги, того, що снаряд може влучили в будівлю. Тобто дійсно, на момент скоєння злочину він виявляв ознаки розладу адаптації з порушенням емоцій та поведінки, не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, однак такий стан у нього зумовили не дії (поведінка) потерпілого ОСОБА_8 , а бойові події, зумовлені війною.
		Колегія судів апеляційного суду звернула увагу на те, що з пояснень самого засудженого та його захисника слідує, що перед вчиненням злочину ОСОБА_7 був вдома, при цьому, в цей час, після пережитого, він відчував вказані вище емоції і стан його вже був травмований. Поведінка ж потерпілого ОСОБА_8 (шум, світло в квартирі під час комендантської години, реакція на зауваження обвинуваченого) фактично стали послідуючим, а не першочерговим елементом виклику в ОСОБА_7 розладу адаптації з порушенням емоцій та поведінки.
		Таким чином, з показань обвинуваченого вбачається, що підставою його походу до квартири потерпілого стали шум, світло в квартирі, а не те, що він вимушений був туди йти через жорстке поводження з ним потерпілого, через систематичне приниження його честі і гідності. 
		Крім того, ОСОБА_7 пішов робити зауваження потерпілому з автоматом, який завчасно взяв із собою та зняв із запобіжника відразу, коли зайшов до коридору квартири, де стались події, і потім аж став робити зауваження ОСОБА_8 та іншим особам. Відтак, з дій обвинуваченого прослідковується певний порядок, спрямований саме на розправу з потерпілим.
		Суд зазначив, що умисел на вбивство потерпілого у ОСОБА_7 виник на фоні конфлікту, в ході якого обвинувачений, тримаючи в руках заряджену зброю, умисно здійснив в сторону потерпілого, зокрема в область розташування життєво важливих органів людини - голови, декілька пострілів, які і стали причиною смерті останнього. 
		Отже, ОСОБА_7 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, посягання на життя іншої людини, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання фізіологічної смерті потерпілого та бажав їх настання, тобто діяв саме з прямим умислом направленим на вбивство. 
		Перевіряючи доводи захисту щодо емоційного стану ОСОБА_7 на момент вбивства апеляційний суд вказав, що як судом першої інстанції, так і апеляційним судом було досліджено висновок експерта, зміст якого наведено вище, однак підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено.
		Верховний Суд погоджується з такими висновками та вважає, що доводи захисника в касаційній скарзі про наявність у діянні ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 116 КК, є безпідставними.
		Крім цього, судом перевірялись твердження захисту про те, що кількість пострілів встановлена судом не узгоджується з даними, що містяться у письмових доказах, які оцінені критично. При цьому суд зазначив, що сторона захисту не конкретизувала які саме розбіжності, на їх переконання, містяться в цих доказах, та як кількість пострілів впливає на доведеність вини ОСОБА_7 у вчинені інкримінованого злочину. Наводячи аналогічні доводи в касаційній скарзі, сторона захисту також не обґрунтовує, як вони вплинули на доведеність вини засудженого.  
		Водночас, як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_7 спрямував ствол автоматичної зброї АК-74 в сторону кімнати та здійснив три постріли у стіну з метою залякування і один у підлогу. Крім цього, здійснив декілька пострілів у бік ОСОБА_8 , внаслідок чого спричинив йому вогнепальне поранення лівої гомілки, скрізне поранення правого плеча та поранення голови, що також встановлено і судом першої інстанції. Будучи допитаним у суді ОСОБА_7 підтвердив, що спочатку він вистрілив вверх, потім під ноги ОСОБА_11 . Далі, потерпілий хапався за автомат і при падінні ОСОБА_11 його палець натиснув на курок, зрозумів, що вбив потерпілого. 
		Тобто, ОСОБА_7 не заперечував факт здійснення ним пострілів, а з висновків експертів № 106 і № 106-Д судом встановлено причину смерті потерпілого та механізм утворення у нього тілесних ушкоджень. Згідно з висновком експерта від 10 жовтня 2022 року фрагмент кулі вилучений на місці події, є частиною кулі, яка є частиною бойового припасу - 5,45 мм проміжного патрона, встановлено яким способом даний фрагмент був вироблений та з якої зброї вистріляний (автомату АК-74 № НОМЕР_2 , 1988 року виготовлення). З картки на ім`я солдата ОСОБА_7 вбачається, що йому було надано право на носіння зброї та боєприпасів на період виконання бойових завдань за призначенням №186: система зброї - АК, номер - НОМЕР_2 , кількість боєприпасів - 90.  
		Крім того, суд наголосив на тому, що як досудове розслідування так і суд першої інстанції встановили черговість пострілів, здійснених ОСОБА_7 (перші три в стіну, четвертий в підлогу, та ще декілька в бік потерпілого), а також спосіб вчинення ОСОБА_7 злочину (здійснення пострілів з автоматичної зброї АК-74 в область голови потерпілого, причину якої, попри твердження захисту, встановлено висновком експерта № 106). 
		Відносно доводів захисту про невстановлення судом походження гільз калібру 5,45 мм, то суд визнав їх безпідставними зазначивши, що вони спростовуються висновком експерта від 7 жовтня 2022 року (№ СЕ-19/119-22/4658-БЛ). Також суд критично віднісся до тверджень сторони захисту про відсутність судово-медичних експертиз по встановленню механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, пославшись на наявність в матеріалах справи висновків експертів № 106 і № 106-Д (щодо встановлення причини смерті потерпілого та механізму утворення у нього тілесних ушкоджень). 
		Щодо медико-криміналістичної і балістичної експертизи по встановленню механізму пострілів, про які наголошував захист, то суд зауважив, що судова балістична експертиза покликана для встановлення справності зброї, визначення типу, моделі і калібру зброї, напрямку пострілу, дистанції та інших обставин, що мають значення для розкриття злочинів, скоєних з використанням вогнепальної та іншої зброї.
		Разом з тим, в цьому кримінальному провадженні було призначено проведення чотирьох балістичних експертиз, в ході яких встановлено, що автомат вилучений під час огляду місця події у ОСОБА_7 , є бойовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю, вилучені патрони є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - автоматів Калашникова і вони придатні до стрільби. 
		Вилучені з місця події гільзи є частинами бойових припасів до вказаної вище нарізної вогнепальної стрілецької зброї. Встановлено, що надані гільзи стріляні з 5,45 мм автомата АК-74 № НОМЕР_2 , 1988 року виготовлення, фрагмент кулі вилучений з місця події є частиною кулі, яка являється частиною бойового припасу - 5,45 мм проміжного патрона та фрагмент кулі вистріляний саме з вищевказаного автомата. 
		Також колегія суддів звернула увагу на висновок експерта № 106-Д, з якого між іншого слідує, що взаємне розташування та положення потерпілого та нападаючої сторони в момент заподіяння тілесного ушкодження могло бути будь-яким і після отримання тілесних ушкоджень голови малоймовірно потерпілий міг робити бідь-які самостійні цілеспрямовані дії через обширність ушкоджень головного мозку. 
		Отже, фактичні обставини справи, в частині того, що в ході вчинення ОСОБА_7 злочину, крім нього та потерпілого, був ще хтось, ніким під сумнів не ставиться. Сам ОСОБА_7 не заперечував, що постріли були і стверджував, що його дії були спровоковані поведінкою потерпілого. Тому, встановлення механізму пострілів, на переконання апеляційного суду, не впливає на доведення вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за встановлених вище обставин. 
		Також суд зазначив, що відсутність експертизи по встановленню наявності у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, котрий за версію захисту отримав подряпини на руці від автомату під час боротьби з потерпілим, не виключає наявність в діях засудженого складу інкримінованого злочину. 
		Крім того, як убачається з вироку, в суді першої інстанції ОСОБА_7 пояснював, що тримав автомат у руках, а потерпілий за нього хапався і при падінні ОСОБА_8 його палець натиснув на курок, однак те, що отримав подряпини від автомату ОСОБА_7 не повідомляв.
		Предметом перевірки апеляційного суду були доводи сторони захисту про відсутність в обвинувальному акті повної та докладної інформації щодо висунутого обвинувачення, які суд визнав безпідставними, оскільки невідповідностей обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК в ході підготовчого судового засідання у справі судом не встановлено, з чим погоджується й колегія суддів. 
		В касаційній скарзі захисник, обґрунтовуючи свою позицію щодо незаконності судових рішень, крім іншого вказує, що судовий розгляд кримінального провадження був упередженим, що призвело до порушення принципу змагальності сторін. Також, посилаючись на п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК вказує, що суди не дотримались свого обов`язку визнати наведені порушення істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, допустили порушення права на захист, що стало перешкодою для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення. 
		Враховуючи наведене слід зазначити, що відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що допит ОСОБА_7 , свідків і дослідження письмових доказів відбувались за участі обвинуваченого та його захисника, котрі не обмежувались судом ні в часі, ні в можливості ставити питання, заявляти клопотання, висловлювати заперечення та надавати пояснення. 
		Апеляційний суд звернув увагу на те, що стверджуючи про упередженість місцевого суду при розгляді справи сторона захисту не конкретизує в чому саме вона полягала, при цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що з цих підстав учасниками судового провадження заявлявся відвід судді. Крім того, ігнорування судом першої інстанції норм процесуального права, як стверджує захист, апеляційним судом також не було встановлено. 
		Згідно із ст. 87 КПК, на яку посилається захисник, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Питання допустимості доказів вирішує суд під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду, суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження. Сторони кримінального провадження під час судового розгляду мають право подавати клопотання про визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК).
		Місцевий суд в ході судового розгляду належним чином дослідив усі докази у провадженні та дав їм відповідну оцінку. В свою чергу, суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги сторони захисту про недопустимість доказів, не встановив порушень, про які стверджував захист. 
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, Верховний Суд також не встановив таких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені інкримінованого злочину, як і не встановлено порушення права засудженого на захист. Також, клопотання сторони захисту були розглянуті судами відповідно до вимог закону.
		Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
		Покарання ОСОБА_7 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, воно є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій. Отже, підстави для скасування цих рішень відсутні.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, судові рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Великописарівського районного суду Сумської області від 30 травня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 5 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...