Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/13246/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.
Дата набрання законної сили: 13.05.2025
Номер судового провадження: 51-4532км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100010001486

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/13246/22
		провадження № 51-4532 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                              ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		потерпілого                                                ОСОБА_6 , 
		захисників                                                 ОСОБА_7 ,
		                                                                       ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
		засудженого                                             ОСОБА_9 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_9 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця  
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		            Голосіївський районний суд м. Києва вироком від 06 грудня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року, засудив ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		            На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		            За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 11 липня 2022 року о 09:30, знаходячись за своїм місцем проживання ( АДРЕСА_1 ), під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 , який виник на ґрунті неприязних відносив, умисно наніс останньому один удар ножем у грудну клітину, спричинивши потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		            Прокурор, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		            Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції:
		            - безпідставно розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки обвинувачений не визнав своєї вини в повному обсязі;
		            - не дослідивши усіх доказів по справі, фактично змінив обсяг пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення та виключив посилання на спричинення потерпілому інших (легких) тілесних ушкоджень;
		            - необґрунтовано застосував до ОСОБА_9 положення ст. 75 КК та не навів достатніх підстав для звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком;
		            - ухвалив вирок, який не відповідає вимогам КПК. 
		            Крім того, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, не зваживши на доводи апеляційної скарги прокурора та на його позицію під час апеляційного перегляду, неправомірно погодився з вироком суду першої інстанції.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Потерпілий, засуджений та захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Прокурор у касаційній скарзі покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження стосовно ОСОБА_9 судами першої та апеляційної інстанцій.
		Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412).
		Згідно з ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Щодо доводів про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК
		Прокурор у касаційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки обвинувачений не визнав своєї вини в повному обсязі.
		Колегія суддів касаційного суду не погоджується з такими твердженнями прокурора з огляду на таке.
		За приписами ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Водночас суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Із системного аналізу кримінального процесуального закону та відповідно до практики Верховного Суду випливає, що роз`яснення учасникам судового провадження підстав та наслідків його здійснення за ч. 3 ст. 349 КПК не повинно мати формальний характер. Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз`яснення є однакове, правильне і точне розуміння всіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно та переконатися в добровільності їх позицій.
		Отже, визнання вини, незаперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому особа обвинувачується, правові наслідки розгляду на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є передумовами можливості здійснення розгляду провадження в зазначеному порядку.
		Постановлення такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть уважатися встановленими в судовому засіданні й суд буде це враховувати під час ухвалення вироку, а сторони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому суд роз`яснив сторонам положення ч. 3 ст. 349 КПК та межі подальшого апеляційного оскарження судового рішення. 
		Сторони кримінального провадження (прокурор, захисник, обвинувачений) на проведення судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК дали свою згоду.
		ОСОБА_9 у присутності захисника заявив про визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті.
		Сторони не оспорювали до суду апеляційної інстанції порядок проведення судового засідання, так само захисник і обвинувачений не ставили під сумнів зазначене під час касаційного провадження.
		Водночас прокурор у касаційній скарзі не зазначає, чи свідчать наведені ним обставини про істотність порушень КПК, допущених, на його погляд, судом першої інстанції в розумінні ст. 412 цього Кодексу та чи вплинули вони в цілому на справедливість провадження стосовно ОСОБА_9 .
		За таких обставин колегія суддів касаційного суду уважає, що доводи касаційної скарги прокурора про порушення судом вимог ч. 3 ст. 349 КПК є безпідставними.
		Доводи щодо застосування положення ст. 75 КК
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - безпідставне, на його думку, застосування до ОСОБА_9 положення ст. 75 КК.
		Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями прокурора з огляду на таке. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. 
		Приписами ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 413, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положення ст. 75 КК. 
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, врахували: 
		- ступінь тяжкості та фактичні обставини вчиненого ним злочину;
		- відсутність обставин, що обтяжують покарання;
		- обставини, які пом`якшують покарання - добровільне відшкодування шкоди потерпілому;
		- дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_9  раніше не судимий, працює неофіційно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, пройшов у Київському міському лікувально-консультативному центрі курс лікування (довідка № 546137 від 14 червня 2023 року), має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно (численні характеристики - приймає актину участь у розвитку мікрорайону, де проживає, допомагає людям, які цього потребують, є чемним, неконфліктним, добропорядним, відбудовував дитячий майданчик на території с. Пирогів), проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_10 , на його утримані перебуває неповнолітня дитина - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має групу інвалідності;
		- позитивну посткримінальну поведінку обвинуваченого, зокрема, його негативне ставлення до вчиненого, який усвідомив характер та негативні наслідки своїх неправомірних дій, добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди, відсутність з боку потерпілого претензій будь-якого характеру, міцні соціальні зв`язки;
		- думку потерпілого, який під час апеляційного провадження підтвердив повне відшкодування обвинуваченим заподіяної шкоди, прийняв від останнього вибачення та просив не позбавляти ОСОБА_9 волі.
		Водночас прокурор, з огляду на встановлені судами обставини, не навів як переконливого обґрунтування своїх тверджень про неможливість виправлення ОСОБА_9 без реального відбування покарання, так і мотивованих доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, в цілому дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, належним чином використав свої дискреційні повноваження та достатньо переконливо обґрунтував своє рішення.
		З цими рішеннями колегія суддів погоджується, додатково врахувавши відомості, отримані під час касаційного провадження, про те, що: 
		- ОСОБА_9 з 01 лютого 2025 року офіційно працює в ТОВ «БУДДИЗАЙН- 21» вантажником (договори про надання послуг № 128/25 від 01 лютого 2025 року, № 485/25 від 01 травня 2025 року);
		- позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання,
		а також думку потерпілого, який не має жодних претензій до засудженого, вибачив його та вважає за можливе виправлення ОСОБА_9 без реального відбуття покарання. 
		 
		Що стосується тверджень прокурора про те, що суд першої інстанції фактично змінив обсяг висунутого ОСОБА_9 обвинувачення та виключив посилання на спричинення потерпілому інших (легких) тілесних ушкоджень, то Судчастково з ними погоджується, проте з огляду на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачувався саме за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, тобто за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за яким його судом було визнано винуватим та засуджено, не вбачає підстав для скасування через це судового рішення. 
		 
		Колегія суддів касаційної інстанції уважає, що суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції, який здійснив апеляційний розгляд у межах вимог апеляційної скарги, при постановленні своїх рішень в цілому дотримались вимог кримінального процесуального закону.
		Відтак підстав для задоволення касаційної скарги прокурора Суд не знаходить.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 06 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 25 червня 2024 року стосовно ОСОБА_9 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...