Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 441/48/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 22.05.2025. Зареєстровано: 22.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/441/99/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024240030000012

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 441/48/25 1-кп/441/99/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		22.05.2025  Городоцький районний суд Львівської області в складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
		прокурора  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 
		та його захисника - ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення: 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городок Львівського району Львівської області,зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, в порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання з мотивів небажання переносити труднощі військової служби та вибути у подальшому в район здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, проте не будучи ознайомленим з таким рішенням командування частини, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов"язків, в умовах воєнного стану, в порушення вимог вищевказаного законодавства, не отримавши дозволу відповідного командування, 16.10.2023 до 08.00 год. (точного часу досудовим розслідування не встановлено) самовільно залишив пункт постійної дислокації НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 , та перебував поза межами її розташування без поважних причин з 16.10.2023 до 26.02.2024, знаходячись безпідставно за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 . Відтак з 16.10.2023 до 26.02.2024 солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обовязки військової служби не виконував, перебуваючи за місцем свого проживання. 
		Крім цього військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, в порушення вимог ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання з мотивів небажання переносити труднощі військової служби та вибути у подальшому в район здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, проте не будучи ознайомленим з таким рішенням командування частини, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов"язків, в умовах воєнного стану, в порушення вимог вищевказаного законодавства, не отримавши дозволу відповідного командування, 28.02.2024 до 14.00 год. (точного часу досудовим розслідування не встановлено) самовільно залишив пункт постійної дислокації НОМЕР_2 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 , та перебував поза межами її розташування без поважних причин з 28.02.2024 до 30.12.2024, знаходячись безпідставно за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 . У подальшому 30.12.2024 солдат ОСОБА_4 добровільно зявився до відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2, що знаходиться у м. Городок, майдан Гайдамаків, 9 Львівського району Львівської області, заявив про себе та тим самим припинив вчинення кримінального правопорушення. Відтак з 28.02.2024 до 30.12.2024 солдат ОСОБА_4 проводив час на власний розсуд, обовязки військової служби не виконував, перебуваючи за місцем свого проживання. Під час незаконного перебування за межами ВЧ НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 до органів місцевої влади та військового управління з питань подальшого проходження військової служби не звертався, хоча обєктивно мав можливість це зробити. 
		Своїми діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.407 КК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що дійсно в період часу з 16.10.2023 до 26.02.2024 та з 28.02.2024 до 30.12.2024 він був відсутній на службі у військовій частині НОМЕР_1 в Рівненській області, в цей період часу знаходився за місцем свого проживання або за місцем проживання матері, ходив на роботу. Він усно звертався до керівництва військової частини, щоб його перевели в іншу військову частину, але безрезультатно. 26.02.2024 він добровільно сам повернувся у військову частину, але побратими налякали його розповідями про війну, відтак після відпустки він знову не повернувся у військову частину. В грудні 2024 року він добровільно звернувся в поліцію. Вперше він був мобілізований у вересні 2023 року, жодного разу не перебував у зоні активних бойових дій. Розкаюється у вчиненому, усвідомлює протиправний характер вчиненого діяння.
		Як встановленоу судовомузасіданні, покази обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3ст.349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
		З врахуванням наведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого,приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4  у самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану доведена повністю, а його дії за ч.5 ст.407КК України кваліфіковано вірно.
		Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини кримінального правопорушення, наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ступінь тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст.66 КК України судом не встановлено. Зокрема, суд не вбачає щирого розкаяння в діях ОСОБА_6 , оскільки останнє передбачає не лише визнання своєї вини та усвідомлення протиправності вчиненого діяння, а і бажання особи усунути наслідки вчиненого чи виправити ситуацію, натомість з січня 2025 року і до моменту постановлення вироку у справі ОСОБА_6 не вчинив жодних активних дій з метою повернення до військової служби, що свідчить про його бажання і надалі ухилятися від проходження такої. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Відповідно до вимогст.65КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цьогоКодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цьогоКодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Враховуючи викладене, обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України.
		На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		При цьому суд не знаходить підстав за клопотанням захисника обвинуваченого для призначення покарання за положеннями ст.69 КК України, оскільки в судовому засіданні не встановлено жодної обставини, яка помякшує покарання обвинуваченому та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		В ході досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 слідчим суддею 30 грудня 2024 року обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 60560 грн., 03 січня 2025 року заставодавцем ОСОБА_7 було внесено заставу за ОСОБА_4 .
		З огляду на наведене, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу, а після припинення дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , тобто після вступу вироку в законну силу, повернути заставодавцю.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 369, 371 ,373-374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Заставу, внесену платником ОСОБА_7 за ОСОБА_4 в розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень на рахунок ТУ ДСА України у Львівській області згідно ухвали слідчого судді Городоцького районного суду Львівської області від 30.12.2024 року у справі № 441/2810/24 - повернути заставодавцю ОСОБА_7 відповідно до ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
		 
		Суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...