Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/419/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 22.05.2025. Зареєстровано: 23.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2025.
Дата набрання законної сили: 22.05.2025
Номер судового провадження: К/990/42603/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 280/419/23
		адміністративне провадження № К/990/42603/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В., 
		суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження справу №280/419/23 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, провадження у якій відкрито 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Головко О.В., суддів - Ясенової Т.І., Суховарова А.В.),
		УСТАНОВИВ:
		І. Історія справи
		1. ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, у якому просив стягнути з Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №280/13006/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області, за період з 07 липня 2022 року по 18 грудня 2022 року (включно) у сумі 41 536 грн 17 коп. (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень сімнадцять копійок) з відрахуванням необхідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №280/13006/21, яке набрало законної сили 08 листопада 2022 року, його поновлено на посаді та стягнуто з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. 
		3. Однак, указане рішення суду в частині поновлення позивача на посаді виконано лише 19 грудня 2022 року.
		4. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо негайного виконання рішення суду позивач звернувся до суду із цим позовом.
		Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
		5. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року позовні вимоги задоволено:
		- стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №280/13006/21 про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області, за період з 07 липня 2022 року по 18 грудня 2022 року (включно) у сумі 41 536 грн 17 коп. (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень сімнадцять копійок) з відрахуванням необхідних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. 
		6. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №280/13006/21, про поновлення позивача на посаді, яке підлягала негайному виконанню, відповідачем фактично виконано 19 грудня 2022 року.
		7. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що невиконання відповідачем протягом певного часу судового рішення про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування приписів статті 236 КЗпП України про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
		8. Суд установив, що розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 355 грн 01 коп. 
		9. З урахуванням викладеного вирішив, що середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 07 липня 2022 року по 18 грудня 2022 року включно становить 41536 грн 17 коп. (355,01 грн х 117 робочих днів), який підлягає стягненню на користь позивача, з відрахуванням при виплаті установлених законом податків і зборів. 
		10. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний суд зазначив, що відповідно до постанови Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №280/13006/21 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
		12. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції констатував, що станом на час апеляційного розгляду цієї справи ОСОБА_1 є таким, що звільнений з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області з 24 листопада 2021 року на підставі наказу керівника Запорізької обласної прокуратури №1555к від 24 листопада 2021 року, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді відсутні.
		Короткий зміст касаційної скарги 
		13. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
		14. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. 
		15. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України у подібних правовідносинах. 
		16. Указує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог, оскільки скасування Верховним Судом рішення про поновлення позивача на посаді не спростовує факту несвоєчасного виконання відповідачем такого рішення, а тому позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.
		17. Зауважує, що після поновлення його на посаді 19 грудня 2022 року позивач успішно пройшов процедуру атестації та переведений на посаду у новостворену прокуратуру, у якій продовжує працювати досі.
		Позиція інших учасників справи
		18. Від Запорізької обласної прокуратури відзиву на касаційну скаргу позивача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового рішення.
		Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
		19. 18 грудня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
		20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2023 року для розгляду справи №280/419/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
		21. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.
		22. Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №280/419/23 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		23. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року закінчено підготовчі дії, справу №280/419/23 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		24. ОСОБА_1 з 02 липня 2007 року працював в органах прокуратури Запорізької області на різних посадах.
		25. Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури №1555к від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області з 24 листопада 2021 року на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» у зв`язку із рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
		26. Наведений наказ оскаржено позивачем в судовому порядку.
		27. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі №280/13006/21, яке набрало законної сили 08 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково:
		- визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 13 вересня 2021 року №429 «Про неуспішне проходження прокурором атестації»;
		- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури №1555к від 24 листопада 2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з 24 листопада 2021 року;
		- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області та в органах прокуратури Запорізької області, з 25 листопада 2021 року;
		- стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 листопада 2021 року по 06 липня 2022 року в розмірі 53606 грн 51 коп. (п`ятдесят три тисячі шістсот шість гривень 51 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		28. Листом начальника відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури від 07 грудня 2022 грудня №07-651вих.-22 позивача повідомлено про необхідність прибуття до відділу кадрової роботи та державної служби Запорізької обласної прокуратури з метою внесення записів до трудової книжки позивача відносно поновлення на посаді та оформлення відповідних документів.
		29. Наказом керівника Запорізької обласної прокуратури №1432к від 19 грудня 2022 року наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 24 листопада 2021 року №1555к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області скасовано та поновлено позивача на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області з 25 листопада 2021 року.
		30. У зв`язку із затримкою виконання рішення про поновлення на посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		ІІІ. Позиція Верховного Суду 
		31. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		32. Спірні правовідносини виникли у зв`язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача на посаді.
		33. Переглядаючи оскаржуване судове рішення, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, Верховний Суд зазначає таке. 
		34. Частина перша статті 235 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		35. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 КЗпП України).
		36. Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. 
		37. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
		38. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
		39. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.
		40. Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі №440/4314/21, яка стосується подібних правовідносин та є застосовною при вирішенні цього спору.
		41. Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області з 25 листопада 2021 року. 
		42. Однак, наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Запорізької місцевої прокуратури №1 Запорізької області відповідачем видано лише 19 грудня 2022 року.
		43. Отже, наявний факт затримки виконання відповідачем указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконане.
		44. З огляду на це Верховний Суд зауважує, що згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		45. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
		46. Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.
		47. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з 07 липня 2022 року [наступний день після ухвалення Запорізьким окружним адміністративним судом рішення про поновлення на посаді] по 18 грудня 2022 року [день, що передує дню видачі наказу Запорізькою обласною прокуратурою про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність. 
		48. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.
		49. Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що станом на момент вирішення цього спору у суді апеляційної інстанції, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, яким позивача поновлено на посаді, скасоване постановою Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №280/13006/21.
		50. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово розглядав питання можливості застосування статті 236 КЗпП України за обставин, коли суд вищої інстанції скасовує судове рішення про поновлення працівника.
		51. Зокрема, у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі №420/10861/21 Верховний Суд зазначив, що незастосування статті 236 КЗпП України у подібних випадках здатне потурати невиконанню судових рішень.
		52. Також, таке правозастосування сприяє негативній практиці, за якої роботодавець зволікатиме з виконанням рішення про поновлення особи на роботі допоки апеляційний суд не перегляне справу.
		53. У цьому контексті Суд зауважив, що інститут звернення рішення суду до негайного виконання покликаний забезпечувати швидкий і реальний захист прав працівника. Цей інститут не заперечує можливості скасування в апеляційному порядку рішення, допущеного до негайного виконання, проте на стадії апеляційного оскарження віддає перевагу інтересам працівника.
		54. Зрештою, стаття 236 КЗпП України не містить у собі застереження про те, що скасування рішення про поновлення на роботі звільняє роботодавця від обов`язку оплатити працівнику вимушений прогул при затримці його виконання.
		55. З урахуванням наведених обставин і міркувань Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі №420/10861/21 дійшов висновку, що у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого скасування цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату.
		56. Інакше застосування статті 236 КЗпП України, за позицією Верховного Суду, може «атакувати принцип обов`язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання».
		57. Такі ж висновки щодо застосування статті 236 КЗпП України у подібних правовідносинах викладені у постановах від 26 жовтня 2023 року №640/11509/21, від 19 грудня 2023 року №520/15896/21, від 27 червня 2024 року №380/1241/22, від 25 лютого 2025 року №640/17349/21 та інших, що указує на усталеність зазначеної позиції Верховного Суду.
		58. З огляду на викладене колегія суддів констатує, що апеляційний суд допустив неправильне застосування статті 236 КЗпП України, дійшов помилкових висновків по суті спору та скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг 
		59. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		60. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		61. Зважаючи на наведені вище мотиви і керуючись положеннями статті 352 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до закону і висновки цього суду узгоджуються з правозастосовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів.
		62. Отже, в силу статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. 
		IV. Висновки щодо судових витрат
		63. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2023 року у справі №280/419/23 - скасувати.
		3. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі №280/419/23 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		..................................
		 
		 
		..................................
		 
		 
		..................................
		А.В. Жук
		Н.М. Мартинюк
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...