Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 189/1720/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-8955ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 189/1720/21
		провадження № 61-8955св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - комунальне підприємство «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучма Людмила Володимирівна, на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області, в складі Степанової О. С., від 31 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,  від 30 квітня 2024 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» (далі - КП «Новомосковська ЦРЛІЛ») про зміну формулювання підстав звільнення, відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		2.           В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що з 01 серпня 2019 року працював на посаді лікаря-інтерна у комунальному закладі «Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (далі - КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР»), відповідно до угоди про проходження інтернатури та відпрацювання трьох років після закінчення інтернатури.
		3.           01 жовтня 2019 року КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР» реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство «Новомосковська центральна районна лікарня «Дніпропетровської обласної ради», а 11 лютого 2020 року перейменовано в КП «Новомосковська ЦРЛІЛ».
		4.           На підставі заяви від 27 липня 2019 року його було прийнято в члени профспілки працівників КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР».
		5.           Упродовж навчання в інтернатурі до 06 липня 2021 рокувін був зареєстрованим та фактично проживав у студентському гуртожитку 
		№ 7 Дніпропетровської медичної академії по АДРЕСА_1.
		6.           Проте у зв`язку із закінченням інтернатури розпочав пошуки нового житла, оренда якого потребувала значних фінансових витрат, у зв`язку з чим звертався до відповідача з проханням дозволити продовжувати роботу на умовах неповного робочого дня (0,5 ставки) для отримання можливості підробітку, на що отримав відмову.
		7.           06 серпня 2021 року він звернувся до керівника КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» із заявою про звільнення з 09 серпня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з відсутністю житла та вимушеним переїздом за місцем реєстрації в с. Катеринівка Покровського району Дніпропетровської області.
		8.           09 серпня 2021 року зателефонував до відділу кадрів та поцікавився, чи можна ознайомитися з наказом про звільнення та отримати трудову книжку, на що йому повідомили про необхідність відпрацювання 3 роки згідно з угодою, а також те, що у випадку невиходу на чергування 09 серпня 2021 року його буде звільнено за прогул.
		9.           Після цього він надіслав на адресу відповідача заяву, в якій повторно наголошував на поважності причин відсутності на робочому місці, заперечував щодо звільнення за прогул, просив направити трудову книжку поштою, проте 29 серпня 2021 року засобами поштового зв`язку отримав наказ про звільнення від 17 серпня 2021 року № 546-к/тр.
		10.        Про засідання Новомосковської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я, яке відбулося 17 серпня 2021 року, дізнався 
		29 серпня 2021 року із наказу про звільнення.
		11.        Посилаючись на викладене, позивачпросив суд:
		-                     визнати незаконним наказ КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» від 17 серпня 2021 року № 546-к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом без поважних причин 17 серпня 2021 року, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України»; 
		-                     змінити дату та формулювання причини його звільнення з роботи, зазначивши дату звільнення - 17 вересня 2021 року, підставу звільнення - «Звільнений за власним бажанням у зв`язку переїздом на нове місце проживання, згідно з пунктом 1 статті 39 КЗпП України»; 
		-                     стягнути з КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня до 17 вересня 
		2021 року у розмірі 7 760,61 грн;
		Короткий судових рішень, ухвалених у справі
		12.        Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
		13.        Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що  ОСОБА_1 
		09 та 12 серпня 2021 року без поважних причин був відсутній на робочому місці, у зв`язку з чим дійшов висновку про законність звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України та недоведеність факту порушення його трудових прав відповідачем.
		14.        При цьому суд першої інстанції врахував, що укладаючи угоду 
		від 12 липня 2019 року № 48 з відповідачем, позивач взяв на себе відповідні зобов`язання, а саме: після закінчення навчання в інтернатурі та одержання сертифіката з відповідної спеціальності працевлаштуватися на посаду лікаря-терапевта та відпрацювати не менше трьох років. Вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду,  ОСОБА_1 був обізнаним з фактом необхідності проходження інтернатури та відпрацювання певного строку після закінчення навчання.
		15.        Постановою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		16.        Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд вказав на необхідності перевірити дотримання Новомосковською районною організацією профспілки працівників охорони здоров`я порядку розгляду подання про надання згоди на звільнення позивача, визначеного статтею статті 43 КЗпП України, оскільки, вказуючи на законність звільнення з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, суди не перевірили правомірність розгляду питання про звільнення позивача без його (чи його представника) участі та не встановили, чи має згода, надана на вказаному засіданні, юридичне значення.
		17.        Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучма Л. В., залишено без задоволення, рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року залишено без змін.
		18.        Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд врахував, що на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду 
		від 23 січня 2024 року Новомосковська районна організація профспілки працівників охорони здоров`я розглянула питання щодо звільнення 
		ОСОБА_1 та надала згоду на таке звільнення.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19.        У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат 
		Кучма Л. В., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		20.        У червні 2024 року  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучма Л. В., подав касаційну скаргу на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи 
		№ 189/1720/21, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		22.        Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		23.        Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 362/3528/17-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 761/20061/21, від 12 листопада 2022 року у справі № 369/9301/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 462/3515/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18, 
		від 14 квітня 2022 року у справі № 753/17197/19, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		24.        Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		25.        Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини між випускником навчального закладу, замовником навчання і студентом врегульовані договором (угодою), а відповідач не є стороною цього договору. Крім того, позивач не мав направлення на роботу відповідно до Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась державним замовленням, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.
		26.        Вважає звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним, оскільки особа не може бути примушена до праці, а законодавством визначений механізм відшкодування у встановленому порядку державному бюджету вартості навчання у разі відмови від відпрацювання на посаді лікаря. 
		27.        Вказує, що судами не надано оцінки заявам ОСОБА_1 про звільнення від 06 серпня 2021 року та поважність причин невиходу на роботу від 09 серпня 2021 року, а неприйняття керівником лікарні заяви позивача про звільнення за власним бажанням є порушенням гарантованого статтею 43 Конституції України права кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		28.        У серпні 2024 року КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		29.        Відзив мотивований зокрема тим, що доказів наявності підстав для розірвання трудового договору за власним бажанням у строк визначений працівником відповідно до статті 38 КЗпП України позивач не надав, натомість вступаючи на навчання за державним замовленням та укладаючи відповідну угоду, ОСОБА_1 був обізнаний із необхідністю проходження інтернатури та відпрацювання відповідного строку після закінчення навчання. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		30.        У 2019 році ОСОБА_1 закінчив Державний заклад «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я України» та згідно з наказом Департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 19 липня 2019 року № 968-0 зарахований на посаду лікаря-інтерна з подальшим працевлаштуванням в КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР».
		31.        12 липня 2019 року між КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР» в особі керівника - головного лікаря та ОСОБА_1 укладена угода № 48 про проходження інтернатури та відпрацювання трьох років після закінчення інтернатури, відповідно до якої заклад охорони здоров`я зобов`язується: зарахувати випускника на посаду лікаря (провізора) - інтерна для проходження інтернатури за спеціальністю «внутрішні хвороби», на підставі диплому, цієї угоди та наказу департаменту охорони здоров`я Дніпропетровської облдержадміністрації; після закінчення навчання в інтернатурі та одержання сертифіката з відповідною спеціальністю працевлаштувати на посаду «лікаря - терапевта», де випускник зобов`язаний відпрацювати не менше трьох років. Випускник зобов`язується: оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою фахівця за спеціальністю внутрішні хвороби, прибути після закінчення навчання в інтернатурі на посаду лікаря - терапевта та відпрацювати не менше трьох років. Цією угодою також передбачено, що у разі неприбуття молодого фахівця на зазначену посаду або відмови приступити до роботи, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, за невиконання навчального плану та програми інтернатури, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов`язаний відшкодувати вартість навчання в інтернатурі та компенсувати закладу охорони здоров`я всі витрати, пов`язані з навчанням в інтернатурі.
		32.        01 жовтня 2019 року КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР»реорганізовано шляхом перетворення на КП «Новомосковська ЦРЛ «ДОР» та надалі перейменовано в КП «Новомосковська ЦРЛІЛ».
		33.        27 липня 2019 року ОСОБА_1 прийнятий в члени профспілки працівників КЗ «Новомосковська ЦРЛ «ДОР».
		34.        Наказом відповідача від 31 липня 2019 року № 474-к/тр, ОСОБА_1 , випускника Державного закладу «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров`я» 2019 року бюджетної форми навчання, 
		із 01 серпня 2019 року прийнято на посаду лікаря-інтерна зі спеціальності «Внутрішні хвороби» терапевтичного відділення на 1,0 ставки за рахунок вакансії.
		35.        На підставі наказу від 22 липня 2021 року № 423-к/тр 
		 ОСОБА_1 із 01 серпня 2021 року переведено з посади лікарня-інтерна на посаду лікаря-терапевта приймального відділення.
		36.        Згідно відміток у паспорті громадянина України ОСОБА_1 із 
		06 вересня 2013 року по 26 червня 2019 року та із 24 вересня 2019 року 
		до 06 липня 2021 року був зареєстрований у АДРЕСА_1 , а із 06 липня 2021 року зареєстрований по АДРЕСА_2 .
		37.        06 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я керівника 
		КП «Новомосковська ЦРЛ «ДОР» про звільнення з 09 серпня 2021 року за власним бажанням у зв`язку з терміновим переїздом.
		38.        09 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву на ім`я керівника КП «Новомосковська ЦРЛ «ДОР», в якій зазначив, що не погоджується з рішенням про його звільнення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Вважає причину невиходу на чергування 09 серпня 2021 року поважною у зв`язку з перебуванням за місцем реєстрації в с. Катеринівка Покровського району Дніпропетровської області. Просив направити трудову книжку поштою.
		39.        Відповідно до графіка-табеля обліку використання робочого часу приймального відділення КП «Новомосковська ЦРЛІЛ»у серпні 2021 року ОСОБА_1 мав працювати у нічні зміни тривалістю по 8 годин (із 16 до 
		24 години), зокрема 3, 6, 9, 12, 16, 19 серпня. З графіком роботи 
		 ОСОБА_1 був ознайомлений під підпис.
		40.        Згідно з Актом від 09 серпня 2021 року була проведена комісійна перевірка відпрацювання робочого часу ОСОБА_1 - лікарем-терапевтом приймального відділення КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» тав ході перевірки зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 09 серпня 2021 року на робочому місці з 16 год 30 хв.
		41.        Згідно з Актом від 12 серпня 2021 року була проведена комісійна перевірка відпрацювання робочого часу ОСОБА_1 - лікарем-терапевтом приймального відділення КП «Новомосковська ЦРЛІЛ»та в ході перевірки зафіксовано факт відсутності ОСОБА_1 12 серпня 2021 року на робочому місці з 16 год 30 хв. 
		42.        13 серпня 2021 року керівник КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» звернувся до Новомосковської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я з поданням № 66 із поданням про надання згоди профспілки на звільнення лікаря ОСОБА_1 згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
		43.        Відповідно до листа від 17 серпня 2021 року та витягу з протоколу 
		від 17 серпня 2021 року № 8 засідання Новомосковської районної організації профспілки працівників охорони здоров`я, надано згоду на звільнення 
		ОСОБА_1 - лікаря-терапевта приймального відділення згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.
		44.        Наказом від 17 серпня 2021 року № 546-к/тр ОСОБА_1 лікар-терапевт приймального відділення КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» звільнений з роботи у зв`язку з прогулом без поважних причин згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП  України.
		45.        20 березня 2024 року Новомосковська районна організація профспілки працівників охорони здоров`я розглянула питання щодо згоди на звільнення ОСОБА_1 та ухвалила надати згоду КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» на звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-терапевта приймального відділення на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
		ОСОБА_1 двічі збув запрошений на вказане засідання. У своїх заявах представник ОСОБА_1 - адвокат Кучма Л. В. просила провести засідання без їх участі, взявши до уваги письмові пояснення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		46.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		47.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		48.        Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		49.        Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
		50.        Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один
		з таких заходів стягнення догана або звільнення.
		51.        Згідно із статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
		52.        Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
		53.        Дисциплінарним проступком визнаються діяння, що пов`язуються з невиконанням чи неналежним виконанням працівником своїх обов`язків без поважних причин. Тобто наявність поважних причин у такому разі свідчить про відсутність вини працівника.
		54.        Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
		55.        Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.
		56.        У справі, яка переглядається, суди встановили, що комісією, створеною у КП «Новомосковська ЦРЛІЛ», був зафіксований факт відсутності лікаря-терапевта приймального відділення ОСОБА_1 на робочому місці 
		09 та 12 серпня 2021 року.
		57.        Новомосковська районна організація профспілки працівників охорони здоров`я надала згоду на звільнення ОСОБА_1 за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
		58.        У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі 
		№ 459/2618/17 вказано, що визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі. Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин.
		59.        Обґрунтовуючи підстави позову, апеляційну та касаційну скарги, 
		 ОСОБА_1 послідовно вказував, що протягом всього часу навчання в інтернатурі він був зареєстрований та фактично проживав у студентському гуртожитку № 7 Дніпропетровської медичної академії по вул. Набережна Перемоги, 44 А, корп. 7, кім. 428, м. Дніпро. Проте у зв`язку із закінченням інтернатури 06 липня 2021 року його було знято з реєстрації за вказаною адресою, а 06 серпня 2021 року він подав заяву на ім`я керівника лікарні про звільнення з 09 серпня 2021 року у зв`язку з терміновим переїздом.
		60.        З огляду на вказане, ОСОБА_1 вважав, що мав право на звільнення 
		09 серпня 2021 року за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, а його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним.
		61.        Відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. 
		62.        Таким чином, за загальним правилом, працівник, який бажає розірвати договір за своєю ініціативою (за власним бажанням) зобов`язаний попередити про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
		63.        Водночас у другому реченні частини першої статті 38 КЗпП України передбачене виключення із загального правила та обов`язок роботодавця звільнити працівника у визначений ним строк у випадку, якщо заява про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу. Законодавець у цій нормі навів перелік причин такої неможливості продовження роботи і цей перелік є відкритим.
		64.        Заявляючи вимогу розірвати трудовий договір у визначений ним строк на підставі другого речення частини першої статті 38 КЗпП України, саме працівник має довести (підтвердити) наявність обставин, які підтверджують неможливість продовження ним роботи.
		65.        Верховний Суд не заперечує право позивача на звільнення з роботи за власним бажанням, а юридичні наслідки такого рішення, пов`язані зокрема із можливим відшкодуванням вартості навчання, перебувають поза межами предмета заявленого позову та оцінки судів у цій справі.
		66.        Отже, фактично у розглядуваній справі ключовим питання є те, чи виникло у позивача право, а у роботодавця обов`язок, розірвати трудовий договір (звільнити позивача) у строк про який працівник вказав у своїй заяві, тобто 09 серпня 2021 року, або працівник був зобов`язаний продовжувати роботу упродовж наступних двох тижнів (до 20 серпня 2021 року) після подання роботодавцю 06 серпня 2021 року заяви про звільнення.
		67.        Верховний Суд у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 545/2544/13-ц та від 23 грудня 2019 року у справі № 551/303/17 дійшов висновку, що причини розірвання договору на підставі частини першої статті 38 КЗпП України у строк, про який просить працівник повинні мати об`єктивний характер і підлягати розумному поясненню та обґрунтуванню. У разі існування об`єктивних причин, що унеможливлюють продовження роботи протягом двох тижнів власник або уповноважений ним орган зобов`язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Саме з метою визначення наведеного строку - тривалістю у два тижні або меншого строку, протягом якого працівник зобов`язаний продовжувати виконувати свої трудові обов`язки до дня звільнення, - законодавцем сформульовано спеціальне правило у другому реченні частини першої статті 38 КЗпП України.
		68.        Крім того Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року в справі № 387/326/20 звертав увагу, що у трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
		69.        Дійсно, статтею 43 Конституції України передбачено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		70.        Водночас в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що 
		ОСОБА_1 погодився на роботу лікарем в КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» під примусом.
		71.        При цьому ОСОБА_1 не мешкав у м. Самар (до перейменування 
		м. Новомосковськ), а на момент прийняття на роботу в лікарню проживав у гуртожитку навчального закладу в м. Дніпрі. 
		72.        Отже позивач, якщо дійсно планував працювати у м. Самар, мав усвідомлювати необхідність, після закінчення навчання, вирішення житлового питання шляхом або самостійного пошуку житла або відповідного звернення з цього приводу до адміністрації КП «Новомосковська ЦРЛІЛ».
		73.        Однак докази вчинення таких дій позивачем в матеріалах справи відсутні, що в сукупності з його подальшими діями, ставить під сумнів справжність намірів працювати у КП «Новомосковська ЦРЛІЛ» після закінчення інтернатури.
		74.        Фактично позивач після закінчення інтернатури, будучи з 01 серпня 
		2021 року переведений на посаду лікаря-терапевта приймального відділення, вже 06 серпня 2021 року подав заяву про звільнення, вимагаючи звільнити його 09 серпня 2021 року, у зв`язку із тим, що він буде проживати в 
		с. Катеринівка в домоволодінні свого батька.
		75.        Відповідач заперечуючи проти позову звертав увагу, що позивач на момент складання графіку роботи лікарів на серпень 2021 року вже був зареєстрований у с. Катеринівка, однак до 06 серпня 2021 року ніяких заперечень щодо затвердженого графіку та доводів неможливості своєї роботи в лікарні не висловлював.
		 
		76.        Верховний Суд не може також залишити поза увагою і суспільне значення та соціальну спрямованість роботи лікарів, які свідомо беруть на себе обов`язок усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров`я людини, лікуванню і запобіганню захворюванням, подавати медичну допомогу всім, хто її потребує (див. Клятву лікаря, затверджену Указом Президента України від 15 червня 1992 року № 349).
		77.        За встановлених у справі обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку виключень із загального правила, передбаченого частиною першою статті 38 КЗпП України, щодо необхідності позивачу відпрацювати два тижні після повідомлення роботодавця про намір розірвати трудовий договір за власним бажанням.
		78.        Встановивши, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі 9 та 12 серпня 
		2021 року без поважних причин відповідач прийняв законне рішення про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Таке рішення було підтримано профспілковою організацією працівників охорони здоров`я, членом якої був позивач.
		79.        Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 362/3528/17-ц, від 09 листопада 2022 року у справі № 761/20061/21, 
		від 12 листопада 2022 року у справі № 369/9301/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 462/3515/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18, 
		від 14 квітня 2022 року у справі № 753/17197/19, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		80.        Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija 
		v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		81.        Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та переоцінкою доказів, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц).
		82.        В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		83.        Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.        Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кучма Людмила Володимирівна,залишити без задоволення.
		2.        Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області 
		від 31 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 30 квітня 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...