Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/5521/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано судом: 23.05.2025. Зареєстровано: 24.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/991/70/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023000000000760

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 991/5521/24
		Провадження № 1-кп/991/70/24
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 травня 2025 року                                                                 
		 
		Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1 , 
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду у місті Києві кримінальне провадження № 62023000000000760 від 07.09.2023, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, працює заступником Голови Федерації профспілок України,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України, 
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Ташлик Смілянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , одружений, не працює,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України, 
		ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 , одружений, працює адміністратором SWIFT, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України,
		 
		ухвалив цей ВИРОК про таке:
		 
		Прокурор звернувся до Вищого антикорупційного суду з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62023000000000760 від 07.09.2023, стверджуючи, що: 
		ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб організував закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду , за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, тобто вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 15 частиною третьою статті 27 частиною другою статті 28 частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018); 
		ОСОБА_7  за попередньою змовою групою осіб виступив пособником у закінченому замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду , за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, тобто вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 15 частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 28 частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018); 
		ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб виступив пособником закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, а саме суддям Київського апеляційного суду , за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, тобто вчинив злочин, передбачений частиною другою статті 15 частиною п`ятою статті 27 частиною другою статті 28 частиною третьою статті 369 Кримінального кодексу України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018). 
		За результатами судового розгляду Суд встановив в діях обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 іншу кваліфікацію дій, а щодо обвинуваченого ОСОБА_8 дійшов висновку про недоведеність його винуватості поза розумним сумнівом. 
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом недоведеним 
		Суд вважає, що представлена стороною обвинувачення версія щодо ролі ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину логічно і органічно вкладається в хронологію подій. Однак докази, надані прокурором, не підтверджують викладених в обвинувальному акті обставин його участі і їх недостатньо для доведення вини ОСОБА_8 поза розумним сумнівом. 
		1.1. Так, сторона обвинувачення в обвинувальному акті і під час судового розгляду стверджувала, що в один із днів в період часу з 15 по 18 березня 2023 року ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_8 та попросив його підшукати особу, яка через свої особисті знайомства зможе звернутись до суддів Київського апеляційного суду і досягти з ними злочинну змову про задоволення за неправомірну грошову винагороду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та зміни останньому запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Враховуючи давні дружні стосунки з ОСОБА_7 та розраховуючи отримати в подальшому певну грошову винагороду від ОСОБА_6 за своє сприяння у наданні неправомірної вигоди уповноваженим суддям Київського апеляційного суду , тобто діючи із корисливих спонукань, ОСОБА_8 погодився на вказану злочинну пропозицію. 
		Однак, Суду не представлено даних, які б підтверджували таке бачення сторони обвинувачення. 
		Досліджена комунікація між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 таких відомостей не містить, хоча і підтверджує направлення ОСОБА_7 матеріалів, пов`язаних з кримінальним провадженням щодо ОСОБА_6 , в ранішній період (09.03.2023). 
		Дійсно, у ОСОБА_7 з ОСОБА_8 були дружні стосунки, що підтверджується листуванням у месенджері Whatsapp, починаючи з 2021 року, зафіксованим у протоколі від 24.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» між абонентами ІНФОРМАЦІЯ_5 (власник) та абонентом ІНФОРМАЦІЯ_6 (« ОСОБА_14 »)1 (т.14 а.с.70-142). Спілкування між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 з 26.12.2022 пов`язане як з кримінальним провадженням стосовно ОСОБА_6 (т.14 а.с.77,78,108-113), так і містить привітання один одного зі святами, обмін фотографіями і спілкування за допомогою дзвінків (т.14 а.с.77, 79-80, 87-91, 87-98, 103, 106-107, 121-122, 127, 131-132). Це спростовує показання ОСОБА_8 про те, що мобільним телефоном НОМЕР_1 він не користувався, а з ОСОБА_7 тривалий час не спілкувався. 
		Суд враховує, що безпосереднього спілкування ОСОБА_8  із ОСОБА_6  або з його цивільною дружиною ОСОБА_15  під час досудового розслідування не зафіксовано. Отже, його обізнаність про кримінальне провадження стосовно  ОСОБА_6  була можлива лише безпосередньо від ОСОБА_7 . Зокрема, останній 09.03.2023 о 10 год 36 хв (після подання апеляційної скарги) поінформував ОСОБА_8 про апеляційне провадження у справі №757/35941/22-к шляхом перенаправлення зображень і наступних відомостей:  ОСОБА_16 : кримінальне провадження 62019100000001170 від 20.08.2019 По запобіжному заходу справа 757/35941/22-к. Крім того, 09.03.2023 та 03.04.2023  ОСОБА_7 направив абоненту «ОСОБА_80» ряд зображень:
		- 09.03.2023 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 у справі №757/8937/23-к, якою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 до 05.05.2023 (т.14 а.с.136-137, 109-110);
		- 09.03.2023 апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 (т.14 а.с.138, 111);
		- 09.03.2023 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 у справі №757/8935/23-к, якою продовжено строк відсторонення ОСОБА_6 від займаної посади заступника голови Федерації професійних спілок України до 05.05.2023 включно (т.14 а.с.139, 108);
		- 09.03.2023 апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 (т.14 а.с.140, 112);
		- 09.03.2023 ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 06.03.2023 у справі №757/8686/23-к, якою продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 до 12.06.2023 включно (т.14 а.с.141,113);
		- 03.04.2023 пакет із купюрами, які схожі на долари США (т.14 а.с.142,155). 
		Як вбачається із листування, фотозображення процесуальних документів є переправленими від іншого абонента, яким є дружина ОСОБА_6  - ОСОБА_15 . Ті самі зображення, які ОСОБА_7  направив ОСОБА_8 , а також повідомлення про номер кримінального провадження ОСОБА_7  09.03.2023 о 10 год 26 хв (на 10 хвилин раніше перенаправлення ОСОБА_8 ) отримав від абонента «ОСОБА_81» ( ІНФОРМАЦІЯ_9 )2. Це підтверджується протоколом від 26.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» (т.15 а.с.121-125). 
		Проте, в матеріалах справи відсутні жодні підтвердження звернення ОСОБА_7 до ОСОБА_8 з 15 по 18 березня 2023 року або в інший період з відповідним проханням підшукати особу з можливостями передати неправомірну вигоду суддям апеляційного суду, згоду ОСОБА_8 на сприяння в питанні надання неправомірної вигоди та умов такої згоди. 
		1.2. Далі в обвинувальному акті зазначено, що  ОСОБА_8 , виконуючи відведену йому роль у вчиненні злочину як пособника, діючи свідомо та умисно, в інтересах ОСОБА_6 , в один із днів в період часу з 18 по 20 березня 2023 року, звернувся до свого знайомого - особи матеріали, щодо якої виділені в окреме провадженні (далі Особа-1). ОСОБА_8 розповів про наміри ОСОБА_6 за неправомірну вигоду добитись задоволення поданої його захисником апеляційної скарги та зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на нічний домашній арешт із носінням електронного засобу контролю, а також передав пропозицію останнього, отриману через ОСОБА_7 , зайнятись за відповідну грошову винагороду вирішенням цього питання із уповноваженими суддями Київського апеляційного суду . 
		З`ясувавши обставини справи, у якій проводилось досудове розслідування стосовно ОСОБА_6 , Особа-1 погодився прийняти участь у вчиненні злочину, пов`язаного із наданням неправомірної вигоди уповноваженим суддям Київського апеляційного суду , однак, з метою приховування своєї протиправної діяльності та не бажаючи бути викритим у вчиненні злочину, поставив умову, що з ним попередньо необхідно укласти договір про надання правової допомоги ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні з визначенням суми винагороди у розмірі 20 тис. доларів США. 
		… Особа-1 поінформував ОСОБА_8 , що на його думку розмір неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду за прийняття судового рішення в інтересах ОСОБА_6 становитиме понад 75 000 доларів США і що він особисто приступить до обговорення даного питання із суддями тільки після того, як будуть зібрані необхідні грошові кошти та передані ОСОБА_8 на зберігання. 
		Про обрану кандидатуру Особи-1, як безпосереднього виконавця передачі неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду , та висунуті ним умови участі у вчиненні злочину, ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_7 … Останній погодив кандидатури ОСОБА_8 і Особа-1 з ОСОБА_6 , і, виконуючи вказівку ОСОБА_6 , проінформував ОСОБА_8 про згоду на його залучення до вчинення злочину та погодження запропонованих останнім умов передачі грошових коштів суддям, а також попросив повідомити про це Особі-1. 
		Відразу після цього ОСОБА_8 , діючи як пособник у наданні неправомірної вигоди уповноваженим суддям Київського апеляційного суду , довів до відома Особи-1 рішення організатора та безпосереднього керівника злочину ОСОБА_6 . 
		Суд підкреслює, що жодного підтвердження цих тез доказами прокурор протягом судового розгляду не надав. Самого лише отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_7 інформації про кримінальне провадження у вигляді фотозображень судових рішень і апеляційної скарги очевидно недостатньо для висновку про подальшу його комунікацію в обумовлений період з конкретною фізичною особою (яка визначена стороною обвинувачення безпосереднім виконавцем злочину). Доказів будь-якого прямого або опосередкованого зв`язку між ОСОБА_8 і Особа-1 в матеріалах кримінального провадження немає. 
		Дійсно, досліджена комунікація інших учасників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 містить посилання на «ОСОБА_21» як на одного із елементів ланцюгу передачі неправомірної вигоди суддям апеляційного суду. Зокрема, це вбачається із: 
		-розмови 09.03.2023, під час якої ОСОБА_7 сказав ОСОБА_15 : « Віддай ОСОБА_21 (прим: гроші) він знає кому вони потрібні» (т.15 а.с.136);
		-розмови 10.03.2023, в якій ОСОБА_6 повідомляє ОСОБА_15 про можливість ОСОБА_18 вирішити його справу і про спілкування із адвокатом: «… Нє, нє, з тим, ну нє  ОСОБА_19 , а тим же ж, ну хто там адвокат, я не знаю» (т.17 а.с.242).
		-розмови 03.04.2023, під час якої ОСОБА_6 зазначив абоненту « ОСОБА_20 » про передачу грошових коштів (прим: «документів») не ОСОБА_18 , а ОСОБА_21 : «Смотри, вот он,  ОСОБА_18 говорит, что ему надо отвезти ОСОБА_21, он где-то там, где он там живет?... Ну подъехать на фирму, там ОСОБА_22  будет тебя ждать, там с ОСОБА_82, ну и  ОСОБА_18 там. Ну да, на одной отвезти» (т.17 а.с.166). 
		Однак, сам ОСОБА_8 не фігурує у матеріалах кримінального провадження, висновки про його участь зроблені стороною обвинувачення з огляду на посилання на участь ОСОБА_21 іншими учасниками цього кримінального провадження. На думку Суду, факт згадки особи в листуванні, розмові чи повідомленні інших осіб сам по собі не має мати доказового значення - така інформація потребує перевірки, а не автоматичного ототожнення зі співучастю. Слова обвинуваченого, підозрюваного або третьої особи, що фігурують у спілкуванні, можуть бути маніпулятивними, неточними, або навіть вигаданими. Люди можуть помилятися, свідомо чи несвідомо обмовляти інших, а згадки про інших осіб можуть не мати жодного фактичного підґрунтя. Саме тому такі згадки не можуть вважатися беззаперечними доказами. 
		У разі якщо допустити підтвердження обвинувачення лише на підставі згадок у повідомленнях, відкривається небезпечний простір для зловживань - особа може бути згадана кимось у злочинному контексті, що спричинить репутаційні втрати або навіть незаконне кримінальне переслідування. Будь-який доказ має стосуватись саме того факту, що потребує доведення. Посилання на третю особу не доводить її участі у злочині автоматично, якщо воно не супроводжується перевіреними показаннями, аудіо-/відеозаписами її конкретних дій, доказами наміру або змови. 
		Презумпція невинуватості - один із ключових постулатів кримінального процесу. Вона означає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку (стаття 62 Конституції України, стаття 17 КПК України). Цей принцип виключає будь-які оціночні судження на підставі непрямих чи сумнівних доказів, зокрема таких, як згадування особи у приватних розмовах, месенджерах або прослуховуваннях. Відповідно до статті 91 КПК України доказування полягає у встановленні винуватості особи з урахуванням усіх обставин - об`єктивних і суб`єктивних - які підтверджуються надійними джерелами. Просте згадування особи в комунікації - це лише інформаційна ознака, яка не доводить безпосередньої участі у злочині. Її можна використовувати як підставу для перевірки, але не як доказ винуватості.
		Кримінальна відповідальність є особистою і індивідуальною (стаття 18 КК України). Участь у злочині повинна бути чітко визначена і відповідати на питання:
		-які конкретно дії вчинила особа;
		-яка була її роль (виконавець, організатор, пособник, підбурювач);
		-чи мала вона намір і свідомість щодо участі у злочині.
		Ці елементи неможливо встановити лише через факт згадки імені в чужій комунікації. Вина - це юридична категорія, яка встановлюється не за контекстом розмов, а за сукупністю доказів, які мають чіткий зв`язок із конкретними діями. У цій справі таких доказів немає. 
		1.3. Надалі в обвинувальному акті йдеться про те, що  ОСОБА_7 про прийняте ОСОБА_6 рішення щодо обставин передачі грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США, призначених для надання неправомірної вигоди суддям, повідомив ОСОБА_8 , попередивши його, що привезе грошові кошти йому за місцем проживання і два дні буде знаходитись у нього в помешканні, забезпечуючи їх схоронність ... Після отримання грошових коштів в розмірі 150 000 доларів США, зібраних за дорученням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 попередив ОСОБА_8 , що через приблизно дві години приїде з цими грошовими коштами за місцем його проживання у місті Березань Київської області. 
		Суд знову наголошує на відсутності підтвердження доказами зазначеної прокурором версії подій. Крім фотографії пакета із грошовими коштами, направленої ОСОБА_7 ОСОБА_8 03.04.2023 (т.14 а.с.142,155), в цій справі відсутні будь-які докази такого обговорення. Зміст наявної у справі комунікації ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не містить відомостей, на підставі яких Суд би міг впевнитися в тому, що між цими обвинуваченими мали місце зазначені в обвинувальному акті домовленості.
		1.4. І насамкінець щодо участі ОСОБА_8 сторона обвинувачення стверджує, що продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 приблизно о 14 год 03.04.2023 вийшов з офісу ТОВ « Актив-ЛТД », маючи при собі пакет, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, призначені для передачі їх суддям, і направився за місцем проживання ОСОБА_8 у місто Березань. Суд вчергове звертає увагу на презюмований характер відповідного твердження обвинувачення. Адже, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 був зупинений фактично одразу після того, як від`їхав від місця отримання грошових коштів. 
		1.5. З огляду на відсутність доказів домовленостей між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з одного боку, ОСОБА_8 і Особою-1 - з іншого, Суд не може прийняти як доведене твердження обвинувачення про те, що 1) ОСОБА_7 мав везти грошові кошти саме ОСОБА_8 , 2) це було обумовлено раніше досягнутими між ними домовленостями, 3) ОСОБА_8 таким чином усвідомлював природу цих грошових коштів і 4) мав передати їх безпосередньому виконавцю злочину.
		Сторона обвинувачення фактично припинила кримінальне правопорушення до моменту спрямування грошових коштів від ОСОБА_7 іншим особам - елементам ланцюгу передачі неправомірної вигоди. Отже, Суд позбавлений можливості переконатися в тому, що гроші мали передаватися ОСОБА_8 для подальшої передачі ним іншій особі. 
		У кримінальному судочинстві вирішується доля людини, визначаються питання її честі, гідності і свободи. Тому держава не має морального й юридичного права допустити покарання того, в чиїй винуватості залишаються розумні сумніви. І саме з цією метою сформульовано універсальний стандарт доказування - поза розумним сумнівом, що є наріжним каменем справедливого правосуддя.
		Стаття 17 КПК України покладає весь тягар доказування на сторону обвинувачення. Стандарт доказування поза розумним сумнівом вимагає, щоб версія прокурора була єдиною логічною версією подій. Цей стандарт доказування вимагає від прокурора довести вину обвинуваченого так, щоб у суду не залишилось жодних обґрунтованих сумнівів щодо його вини. Будь-який сумнів має бути не просто гіпотетичним, а розумним і логічно обґрунтованим. 
		У цій справі сторона обвинувачення не надала доказів, які би підтвердили всі елементи складу злочину в діях обвинуваченого ОСОБА_8 і підтвердили його вину, а не лише припустили (хоча і досить логічно) його участь у події кримінального правопорушення. Суд відмічає прогалини в доказуванні, що мають місце в питанні залучення ОСОБА_7 ОСОБА_8 у підготовку до вчинення злочину; досягнення домовленостей, щодо яких стверджується у пред`явленому обвинуваченні; залучення ОСОБА_8 . Особи-1 для виконання умислу ОСОБА_6 , обговорення з ним умов «співпраці»; спрямування ОСОБА_7 після отримання грошових коштів, призначених для надання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 для подальшої передачі безпосередньому виконавцю. 
		Стосовно отримання від ОСОБА_7 фотографій документів, пов`язаних зі справою ОСОБА_6 , Суд вказує, що саме по собі отримання такої інформації без підтвердження будь-яких активних дій, спрямованих на сприяння злочину, не є кримінально караною. Більше того, характер переданої інформації не є беззаперечно кримінальним - йдеться про повідомлення про «домовленості» без пояснення змісту, фото документів, які могли мати будь-який правовий характер, а також повідомлення про дії інших осіб, без оцінки їхньої правомірності.
		З урахуванням недоведеності обставин, які становлять собою об`єктивні елементи, Суд не вважає за необхідне вдаватися до оцінки доказування стороною обвинувачення суб`єктивної сторони інкримінованого злочину в діях обвинуваченого, обмежившись лише зауваженням про те, що відомості на підтвердження усвідомлення ОСОБА_8 своєї ролі в ланцюгу передачі неправомірної вигоди суддям та природи грошових коштів, Суду також не надані. 
		1.6. Підсумовуючи викладене, Суд вказує, що представлені обвинуваченням докази не складаються в цілісну, безсумнівну картину дій ОСОБА_8 , а його згадка в описаних подіях може мати не одне альтернативне тлумачення. Отже, Суд визнає недоведеним пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення в тому, що він як пособник надання неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду за вчинення дій в інтересах організатора та безпосереднього керівника цього злочину ОСОБА_6 , а саме прийняття судового рішення про задоволення поданої апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, виконав усі дії, які вважав необхідними для надання засобів і знарядь (грошових коштів) виконавцю з метою надання неправомірної вигоди, проте злочин не був закінчений з причин, що не залежали від його волі через припинення його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів. 
		 
		ІІ. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		2.1. Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за фактами: 
		-незаконного відчуження службовими особами Федерації професійних спілок України , ПрАТ « Укрпрофоздоровниця », ПрАТ « Укрпрофтур » державного майна в особливо великих розмірах;
		-неналежного виконання службовими особами Фонду державного майна України своїх службових обов`язків; 
		-зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх юридичних осіб з боку колишніх керівників Головного управління з питань майна (назва змінювалась) Київської міської державної адміністрації ; 
		-внесення в акти приймання-передачі майна під час формування статутних фондів акціонерних товариств « Укрпрофоздоровниця » та « Укрпрофтур » завідомо недостовірних відомостей щодо належності вказаним товариствам майна у вигляді об`єктів нерухомості (санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), яке фактично знаходилось у державній власності. 
		ОСОБА_6 12.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 5 статті 191 КК України. 
		Слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 12.12.2022 у справі № 757/35941/22-к до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 09.02.2023, з альтернативою внесення застави в розмірі 124,0 млн грн, а також ОСОБА_6 відсторонено від посади заступника Голови Федерації профспілок України . На виконання цієї ухвали підозрюваний ОСОБА_6 поміщений до Київського слідчого ізолятора. 
		Заступник Генерального прокурора постановою від 03.02.2023 продовжив строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до трьох місяців, тобто до 12.03.2023. У подальшому слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 07.02.2023 у справі № 757/4801/23-к строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 продовжено в межах строку досудового розслідування до 12.03.2023. 
		Надалі слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 06.03.2023 у справі № 757/8937/23 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 12.06.2023 включно. Крім того, слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 продовжено до 05.05.2023 включно. 
		Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_23 08.03.2023 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к, у якій просив скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 . Автоматизованою системою розподілу справ Київського апеляційного суду 08.03.2023 для розгляду цієї апеляції визначено колегію суддів Київського апеляційного суду у складі головуючого судді ОСОБА_24 , суддів ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . 
		Приблизно 7-8 березня 2023 року у ОСОБА_6 , який був підозрюваним у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 та тримався у Київському слідчому ізоляторі під вартою, виник умисел надати суддям Київського апеляційного суду неправомірну вигоду у виді грошових коштів за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Враховуючи те, що ОСОБА_6 перебував під вартою у слідчому ізоляторі, для реалізації свого умислу він вирішив залучити до вчинення злочину як пособника свого давнього знайомого ОСОБА_7 . 
		Згідно з розробленим ОСОБА_6 планом вчинення злочину ОСОБА_7 мав підшукати особу, яка могла звернутись до суддів Київського апеляційного суду , на розгляді яких перебувала подана захисником ОСОБА_6 апеляційна скарга, та за грошову винагороду схилити їх до прийняття рішення про задоволення цієї апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 та зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Також ОСОБА_6 визначив, що ОСОБА_7 має особисто забезпечити передачу такій особі грошових коштів, які призначались як неправомірна вигода суддям Київського апеляційного суду . 
		Приблизно 7-8 березня 2023 року, за допомогою мобільного телефону з месенджером Signal ОСОБА_6 встановив зв`язок з ОСОБА_7 та шляхом надання йому відповідних вказівок, розпоряджень і настанов спонукав його сприяти у вчиненні цього злочину, на що ОСОБА_7 погодився.
		Отримавши згоду ОСОБА_7 сприяти у вчиненні злочину, ОСОБА_6 , особисто керуючи підготовкою до надання неправомірної вигоди наказав ОСОБА_7 підшукати особу, яка зможе звернутись до суддів Київського апеляційного суду та за обіцяну грошову винагороду схилити їх до прийняття рішення про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 та зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Також ОСОБА_6 довів до відома ОСОБА_7 , що необхідні для надання неправомірної вигоди грошові кошти будуть зібрані та передані йому для подальшої передачі їх визначеній особі після досягнення останнім домовленості із суддями Київського апеляційного суду . 
		На підставі заяви захисника ОСОБА_23 про неможливість взяти участь в розгляді апеляційної скарги 23.03.2023 її розгляд перенесено на 05.04.2023. 
		Продовжуючи підготовку до вчинення злочину, ОСОБА_6 , як організатор та безпосередній керівник, у період часу з 20 по 31 березня 2023 року неодноразово за допомогою мобільного телефону з месенджером Signal спілкувався з ОСОБА_7 , обговорюючи різні питання, пов`язані з вчиненням злочину, у тому числі щодо розміру неправомірної вигоди суддям, яку спільно було визначено у розмірі 150 000 доларів США. При цьому ОСОБА_6 наголосив ОСОБА_7 , що його задовольнить зміна запобіжного заходу лише на нічний домашній арешт і що він не заперечуватиме, якщо суддями буде також застосовано стосовно нього зобов`язання носити електронний засіб контролю. 
		ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_7 , що за два дні до розгляду апеляційної скарги в Київському апеляційному суді грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США будуть зібрані та передані ОСОБА_7 і він повинен забезпечити їх схоронність. При чому ОСОБА_6 доручив невстановленим особам зібрати грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США та передати їх ОСОБА_7 . 
		Продовжуючи керувати вчиненням злочину, ОСОБА_6 02.04.2023 під час розмови по мобільному телефону наказав ОСОБА_7 прибути наступного дня до офісу за адресою: АДРЕСА_8 , де йому будуть передані грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, які ОСОБА_7 мав передати іншій особі для подальшого надання неправомірної вигоди за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к та зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу. Одночасно ОСОБА_6 попередив ОСОБА_7 , що грошові кошти будуть передані суддям тільки за його особистим розпорядженням після проголошення позитивного судового рішення. 
		Виконуючи отриману вказівку ОСОБА_6 та сприяючи йому у підготовці до злочину, пов`язаного із наданням неправомірної вигоди суддям апеляційного суду, ОСОБА_7 прибув приблизно о 13 год 00 хв 03.04.2023 за адресою: АДРЕСА_8 , де отримав грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, зібраних за дорученням ОСОБА_6 , зробив знімок на телефон цих коштів та надіслав його ОСОБА_8 . 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , діючи умисно, спільно та узгоджено з ОСОБА_6 як організатором та безпосереднім керівником підготовки до вчинення злочину, приблизно о 14 год 00 хв 03.04.2023, маючи при собі пакет, в якому знаходились грошові кошти в розмірі 150 000 доларів США, призначені для передачі їх у подальшому в якості неправомірної вигоди суддям Київського апеляційного суду , сів в належний йому автомобіль моделі «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_2 та зрушив з місця. 
		Під час руху по вулиці Дніпровська Набережна в Дарницькому районі міста Києва, недалеко від місця отримання грошових коштів автомобіль під керуванням ОСОБА_7 був затриманий працівниками правоохоронних органів, а грошові кошти в розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США, які він перевозив, були вилучені. 
		2.2. Отже,  ОСОБА_6  створив умови для організації надання неправомірної вигоди суддям  Київського апеляційного суду за прийняття судового рішення про задоволення поданої апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 про продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт. Проте злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, через припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів. Тим самим ОСОБА_6 своїми діями, що виразилися в організації готування надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах третьої особи (для себе) з використанням наданої їм влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 14 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України.
		2.3. Своєю чергою,  ОСОБА_7 , сприяючи ОСОБА_6  у підготовці до вчинення злочину і виконуючи його вказівки, вчинив дії, пов`язані з наданням засобів і знарядь (грошових коштів) з метою надання неправомірної вигоди. Проте злочин не був закінчений з причин, що не залежали від його волі, через припинення його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів. Тим самим своїми діями, що виразилися у пособництві у готуванні до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах третьої особи з використанням наданої їм влади, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 14 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України
		 
		ІІІ. Позиції сторін кримінального провадження
		3.1. Прокурор вважав пред`явлене обвинувачення доведеним. Зазначив, що пред`явлені докази є належними, допустимими і достовірними доказами, а їх сукупність дозволяє зробити висновок про винуватість обвинувачених поза розумним сумнівом. 
		Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та 4 місяці з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії ОСОБА_85 строком на 2 роки, а також конфіскувати все належне йому на праві власності майно. 
		Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненні інкримінованого злочину та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та 4 місяці з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії ОСОБА_85 строком на 2 роки, а також конфіскувати транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado д.н.з. НОМЕР_2 та інше належне йому на праві власності майно.
		Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_8 винним у вчиненні інкримінованого злочину та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років та 4 місяці з позбавленням права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії ОСОБА_85 строком на 2 роки, а також конфіскувати все належне йому на праві власності майно. 
		Просив стягнути на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз.
		3.2. Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Зазначив, що не мав жодного наміру чи плану домовлятися із ОСОБА_7 про надання неправомірної вигоди, жодних протиправних дій не вчиняв. Кримінальне провадження щодо себе вважає таким, що має замовний характер з метою примушування обвинуваченого звільнитися з посади заступника голови Федерації профспілок. Спілкування за допомогою мобільного телефону в СІЗО було офіційним, тому із дружиною підтримував зв`язок. 
		Відповідати на запитання прокурора, захисників і суду відмовився з посиланням на ст. 63 Конституції України. 
		3.3. Обвинувачений  ОСОБА_7  свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Зазначив, що із ОСОБА_6 має давні близькі дружні стосунки. З 12 грудня 2022 року із ОСОБА_6 не спілкувався, однак до цього останній повідомив про незаконний арешт по справі 2019 року. ОСОБА_7 надав номер телефону дружини ОСОБА_6 ОСОБА_8 , оскільки вона хотіла знайти адвоката для участі у справі ОСОБА_6 , однак умови, які запропонував адвокат, її не влаштували. Йому було відомо, що дружина ОСОБА_6 повинна була передати документи адвокату, про що і запитував в неї в листуванні. Зазначив про те, що під час досудового розслідування до нього застосовувався примус щодо визнання ним своєї вини і надання викривальних показань щодо ОСОБА_6 . Він був представлений захисником і до уповноважених органів з цього приводу не звертався. 
		Відповідати на запитання прокурора, захисників і суду відмовився з посиланням на ст. 63 Конституції України. 
		3.4. Обвинувачений  ОСОБА_8  свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Зазначив, що ОСОБА_7 у 1999 році хрестив його дитину, однак протягом 15 років вони не спілкувалися. Почали комунікацію у 2022 році із початком повномасштабного вторгнення, коли ОСОБА_7 запропонував переїхати до нього з огляду на активні бойові дії. З ОСОБА_6 жодних контактів не мав, знав його як генерального директора фірми « Росичі », де він раніше працював. 
		Під час однієї з розмов ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_6 заарештували. Пізніше ОСОБА_7 попросив знайти професійного адвоката для дружини ОСОБА_6 , оскільки знав, що у ОСОБА_8 є знайомий хороший адвокат. Жодних деталей не повідомляв, зазначив лише про замовний характер справи стосовно ОСОБА_6 . Надалі жінка, яка могла бути дружиною ОСОБА_6 , зателефонувала ОСОБА_8 , і він надав їй номер телефону адвоката. Отже, участь ОСОБА_8 полягала у з`єднанні цих людей - адвоката і дружини ОСОБА_6 . Пізніше адвокат запропонував ОСОБА_8 поїхати з ним до суду в м. Бориспіль забрати деякі документи і зустрітися з дружиною ОСОБА_6 . Адвокат зустрівся в кафе із цією жінкою ОСОБА_27. ОСОБА_8 її не знав і при розмові присутній не був. Разом з тим, чув, що адвокат запитав в неї про укладення договору, на що жінка зазначила про необхідність обміркувати. Через деякий час, можливо через місяць, адвокат повідомив, що ще раз зустрінеться із ОСОБА_27 . ОСОБА_8 також був в місці зустрічі, але участі в розмові не брав. Вони знову не підписали договір і адвокат сказав, що більше з нею спілкуватися не буде.
		Справу ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_8 ні з ким не обговорював. На телефон з номером НОМЕР_1 нічого не отримував, оскільки цим телефоном персонально не користувався, цей телефон використовували всі члени сім`ї для Інтернету і він весь час перебував вдома. Дізнався про затримання ОСОБА_7 , коли перебував в лікарні, йому зателефонував адвокат і сказав, що йому дзвонила ОСОБА_27 і повідомила про затримання ОСОБА_7 .
		3.5. Захисники ОСОБА_10  та ОСОБА_11  зазначили, що дослідженими доказами пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення не підтверджується, склад інкримінованого кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7 відсутній. Вина обвинуваченого не доведена «поза розумним сумнівом», кваліфікація дій некоректна, кваліфікуючі елементи не доведені, тому версія прокурора не знайшла свого підтвердження. Просили визнати ОСОБА_7 невинуватим. Кваліфікація дій обвинуваченого за статтею 369 КК України без інкримінування дій службових осіб (суддів) та інших посередників неможлива. Дане кримінальне провадження здійснювалось із порушенням правил підслідності та підсудності, що зумовлює визнання всіх зібраних доказів недопустимими. Наголосили на відсутності підстав стверджувати про кваліфікацію замаху на вчинення кримінального правопорушення та кваліфікуючої ознаки попередньої змови групою осіб. Вилучені під час обшуку 03.04.2023 купюри, схожі на долари США, не ідентифіковані, що зумовлює відсутність підтвердження їх справжності та автентичності із тими, що перераховані на депозитний рахунок банку.
		3.6. Захисник ОСОБА_12 звернув увагу на порушення законодавчих юрисдикційних правил під час здійснення досудового розслідування, що унеможливлює покладення в основу прийнятого судового рішення зібраних доказів. Зазначив, що версія сторони обвинувачення є лише припущенням. Ураховуючи відсутність зафіксованого голосу другого співрозмовника, неможливо зробити висновок про точний зміст досліджених розмов. Сторона обвинувачення не довела, що вилучені грошові кошти призначалися саме суддям Київського апеляційного суду . Матеріали кримінального провадження не містять доказів, з яких можна зробити безсумнівний висновок, що у зафіксованих розмовах йде мова про надання неправомірної вигоди. Просив виправдати обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на недоведеність його вини. 
		3.7. Захисник ОСОБА_13 наголосила, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 поза розумним сумнівом. Зазначила, що досудове розслідування здійснювалось із порушенням підслідності, що тягне визнання зібраних доказів недопустимими. Просила виправдати обвинуваченого ОСОБА_8 
		 
		ІV. Встановлені судом фактичні обставини та докази на їх підтвердження
		4.1. Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за фактами вчинення:
		- незаконного відчуження службовими особами Федерації професійних спілок України , ПрАТ « Укрпрофоздоровниця », ПрАТ « Укрпрофтур » державного майна в особливо великих розмірах; 
		- неналежного виконання службовими особами Фонду державного майна України своїх службових обов`язків; 
		- зловживання своїм службовим становищем в інтересах третіх юридичних осіб з боку колишніх керівників Головного управління з питань майна (назва змінювалась) Київської міської державної адміністрації ; 
		- внесення в акти приймання-передачі майна під час формування статутних фондів акціонерних товариств « Укрпрофоздоровниця » та « Укрпрофтур » завідомо недостовірних відомостей щодо належності вказаним товариствам майна у вигляді об`єктів нерухомості (санаторіїв, пансіонатів, готелів тощо), яке фактично знаходилось у державній власності.
		У ході досудового розслідування заступнику Голови Федерації професійних спілок України ОСОБА_6 12.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України (т.11 а.с.131-142). Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2022 у справі № 757/35941/22-к задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління ДБР і застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.02.2023 (т.11 а.с.168-174). На виконання вказаної ухвали підозрюваний ОСОБА_6 був поміщений до Київського слідчого ізолятора ( АДРЕСА_9 ), де він тримався під вартою.
		4.2. 22.12.2022 старший оперуповноважений в особливо важливих справах Головного оперативного управління ДБР ОСОБА_28 звернувся із рапортом про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи в Державній установі « Київський слідчий ізолятор », незаконно користується мобільним терміналом зв`язку Samsung з IMEI: НОМЕР_3 . За допомогою зазначеного мобільного терміналу ОСОБА_6 надає вказівки підконтрольним особам на знищення речових доказів по справі, тиску на свідків, вчинення інших протиправних дій, з метою приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень та у подальшому уникнення кримінальної відповідальності. У зв`язку із цим оперуповноважений ОСОБА_28 вважав за необхідне ініціювати проведення комплексу НС(Р)Д в умовах Київського слідчого ізолятора та скерувати матеріали кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 на адресу ГСУ ДБР (т.17 а.с.2-3).
		07.02.2023 старший оперуповноважений третього відділу Управління оперативного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного оперативного управління ДБР ОСОБА_29 звернувся із рапортом аналогічного змісту і просив надати дозвіл на ініціювання проведення комплексу НС(Р)Д в умовах ДУ « Київський слідчий ізолятор » та скерування матеріалів кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.201 на адресу ГСУ ДБР (т.17 а.с.5-6).
		4.3. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2023 у справі №757/4801/23-к продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 до 12.03.2023 (т.11 а.с.221-222). Цього ж дня старший оперуповноважений ОСОБА_29 звернувся із рапортом про те, що до протиправної діяльності ОСОБА_6 залучив цивільну дружину ОСОБА_30 . У рапорті зазначено, що з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності ОСОБА_15 фактично створює передумови для надання неправомірної вигоди невстановленим громадянам за прийняття працівниками судової гілки влади незаконних протиправних рішень стосовно ОСОБА_6 . У зв`язку із цим оперуповноважений просив надати дозвіл на ініціювання проведення комплексу НС(Р)Д стосовно ОСОБА_15 та скерувати матеріали кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.201 на адресу ГСУ ДБР (т.17 а.с.5-6). Аналогічні відомості викладені у рапортах від 07.03.2023 та 25.04.2023 (т.17 а.с.12-13, 15-16).
		Примітка: Суд в рамках цього кримінального провадження не оцінює дії ОСОБА_15 на предмет наявності в них ознак злочину і не робить з цього приводу жодних висновків. Посилання на матеріали, в яких згадується ОСОБА_15 , здійснюється виключно в контексті дослідження обставин, в яких мало місце вчинення злочину ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . 
		4.4. На наступний день після постановлення ухвали про продовження строку тримання під вартою 08.02.2023 о 12 год 24 хв цивільна дружина ОСОБА_6 ОСОБА_15 3 мала комунікацію із ОСОБА_7 про відсутність чіткого рішення щодо закриття питання і побоювання надати грошові кошти наперед [«ОСОБА_83 сказал что подумает. Потому что нет чёткой информации по решению. Я готова написать расписку что я дам деньги, но чётко если они закроют вопрос. Стремно наперед давать столько денег. На бензин для поездок я могу сбросить хоть сейчас» - т.15 а.с.116]. Надалі 21.02.2023 ОСОБА_15 підтвердила можливість написання розписки «на 20», яку надасть у випадку вирішення справи (т.15 а.с.118). 
		Дії і події, що мали місце в проміжок з 08.02.2023 по 07.03.20234, не охоплюються пред`явленим обвинуваченням, оскільки в обвинувальному акті виникнення у ОСОБА_6 умислу надати суддям Київського апеляційного суду неправомірну вигоду віднесено до 7-8 березня 2023 року, а обвинувачення ґрунтується на скасуванні судового рішення від 07.03.2023 у справі №757/8937/23-к. Разом із тим, зміст розмов, що мали місце у лютому-березні 2023 року, безпосередньо стосується подій, інкримінованих в обвинувальному акті (які є їх логічним продовженням), пов`язані з формуванням у ОСОБА_6 намірів вирішити питання зміни запобіжного заходу через надання неправомірної вигоди, обговоренням передачі через посередника грошових коштів як неправомірної вигоди і надання розписки за отримання грошових коштів. 
		Разом з тим, рапортом від лютого 2022 року представники органу досудового розслідування зафіксували створення передумов для надання неправомірної вигоди невстановленим громадянам за прийняття працівниками судової гілки влади незаконних протиправних рішень стосовно ОСОБА_6 (т.17 а.с.5-6). Суд не надає оцінку вказаним відомостям, однак враховує їх в загальному контексті перебігу формування наміру вчинити кримінальне правопорушення. 
		4.5. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.05.2023 включно (т.12 а.с.19-27). Після продовження 07.03.2023 ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою 09.03.2023 об 11 год 16 хв ОСОБА_15 повідомила ОСОБА_7 про підготовку розписки на 2000, на що останній зазначив, що йому не потрібні гроші (т.15 а.с.135), але об 11 год 47 хв зазначив про передачу їх ОСОБА_21, який знає, кому вони потрібні (т.15 а.с.136):
		ОСОБА_15 : «Расписку 2000 приготовь»;
		ОСОБА_7 : «Мне деньги не нужны»;
		ОСОБА_7 : « Віддай ОСОБА_21 він знає кому вони потрібні».
		Комунікація між цивільною дружиною ОСОБА_6 ОСОБА_15 з його другом ОСОБА_7 щодо грошових коштів за «закриття питання» підтверджується протоколом від 26.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» (т.14 а.с.69).
		Крім цього, комунікація ОСОБА_15 із ОСОБА_7 щодо кримінального провадження і розписки на 2000 узгоджується із розмовою ОСОБА_6 із ОСОБА_15 в цей же період 09.03.2023-10.03.2023 стосовно направлення матеріалів судової справи (т.17 а.с.243).
		4.6. За результатами тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні Печерського районного суду м. Києва , що мав місце 14.06.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2023 у справі №757/21845/23-к (т.16 а.с.6-8), вилучено копії матеріалів судової справи № 757/8937/23-к. Із них вбачається, що 08.03.2023 захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_23 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к, в якій просив скасувати ухвалу від 07.03.2023 (т.16 а.с.90-91). 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 08.03.2023 справа за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_23 розподілена на колегію у складі суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_24 (головуючий), ОСОБА_25 та ОСОБА_26 (т.16 а.с.95). 
		4.7. Не пізніше 09.03.2023 у ОСОБА_6 , який був підозрюваним у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 та тримався під вартою у Київському слідчому ізоляторі , остаточно сформувався умисел надати суддям Київського апеляційного суду неправомірну вигоду за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к, якою продовжено строк тримання під вартою, та зміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Суд дійшов такого висновку, оскільки саме 09.03.2023 дружина ОСОБА_6 вже пересилала інформацію щодо кримінального провадження ОСОБА_7 . 
		4.8. Перебуваючи під вартою з 12.12.2022, обвинувачений ОСОБА_6 користувався мобільним терміналом зв`язку Samsung IMEI: НОМЕР_3 та Інтернетом, що підтверджується:
		- протоколом від 26.04.2024 огляду картки пам`яті марки «Kingstone» micro SD, об`ємом 256 ГБ з наявним маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» (т.15 а.с.147-171), відповідно до якого вбачається стабільне спілкування абонента НОМЕР_4 (« ОСОБА_31 »)5 з абонентом НОМЕР_5 (« ОСОБА_32 ») у період з 15.02.2023 по 03.04.2023;
		- протоколом про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.17 а.с.159-173), відповідно до якого зафіксовано розмови ОСОБА_6 з різними абонентами (абонент ОСОБА_85, « ОСОБА_33 », « ОСОБА_20 »), у період березня-квітня 2023 року;
		- протоколом про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 від 13.07.2023 №10-3/7822т (т.17 а.с.180-212), відповідно до якого зафіксовано розмови ОСОБА_6 з різними абонентами (абонент « ОСОБА_84 », « ОСОБА_35 », « ОСОБА_36 », « ОСОБА_37 », « ОСОБА_38 », « ОСОБА_39 », « ОСОБА_40 », « ОСОБА_41 », « ОСОБА_42 »), у період січня-квітня 2023 року;
		- показаннями обвинуваченого ОСОБА_6 , наданими у судовому засіданні (зазначив про збереження зв`язку із дружиною та родичами).
		З огляду на перебування під вартою у слідчому ізоляторі ОСОБА_6 не міг самостійно реалізувати умисел на надання неправомірної вигоди суддям апеляційного суду за зміну запобіжного заходу. Для реалізації свого умислу і вчинення злочину він залучив як пособника свого давнього знайомого ОСОБА_7 , з яким знаходився у довірливих стосунках, про що свідчить характер їх зафіксованих розмов та комунікація ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_6 . При чому сам ОСОБА_6 підтримував комунікацію і координував дії інших осіб за допомогою мобільного телефону і використання мережі Інтернет. 
		4.9. 10.03.2023 у розмові з абонентом ОСОБА_85 ( ОСОБА_15 )6 ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_18 ( ОСОБА_7 ) переговорив і вже все вирішив [« ОСОБА_18 сказав, дзвонив, що всьо... переговорив, все, все вирішив вже» - т.17 а.с.242]. Надалі цього ж дня ОСОБА_6 передав ОСОБА_15 , що « ОСОБА_18 сказав, що його людина, ОСОБА_43 , зустрінеться із головою і необхідно надати матеріали справи». Також повідомив, щоб співрозмовник передав йому «двушку», щоб той цим займався [«Мені звонить ОСОБА_18 , каже, що ОСОБА_43 , той його чоловік, буде з головою зустрічатись. Він просить якісь матеріали діла. Це у кого, у саші7, чи у кого?... Так дай йому ті матеріали… Да. Це перше… Да, хорошо… І друге, і все-таки даси йому ту двушку, щоб він, хай собі займається. Ну а третє, потом уже після зустрічі, він каже, ну тоже називає всіх хто там, потом уже. Так що скажеш йому матеріали, двушку, а остальне потом» - т.17 а.с.243, т.15 а.с.177]. 
		Абонент ОСОБА_85 в СМС-листуванні 09.03.2023 з ОСОБА_6 зазначила, щоб ОСОБА_7 написав розписку на 2000 і щоб ОСОБА_6 самостійно спілкувався із ним [«Короче! Общайся сам с своим ОСОБА_44 . Номер телефона ОСОБА_86 НОМЕР_19 . Меня не надо оскорблять и ставить на место, тем более ОСОБА_44 . Когда все решено! То не надо все томы дела! Достаточно номера и написанная апелляция - т.17 а.с.243]. 
		Своєю чергою, у розмові 08.03.2023 з « ОСОБА_46 » ОСОБА_6 зазначив про розгляд апеляції [«Ну дивись, вчора була, було перва інстанція. Вот пять днів на те, щоб, ну уже ОСОБА_47 сьогодні подав на апеляційні ці, вот… Десятого, в пятницю буде повний текст, на слідуючому тижні теоретично має бути апеляція»], а також умови вирішення справи [«Ти ж не говориш так, що - дивіться, вот ми це рішаєм, оце отакі умови, ти ж так не сказав! Ти начинаєш шуміть-шуміть (папка 10.03 upload_1678288051186, протокол від 13.07.2023 про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 - т.17 а.с.244). 
		Зафіксовані висловлення ОСОБА_6 стали предметом судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи. Відповідно до висновку судової експертизи відео-, звукозапису від 12.12.2023 №23184/23-35 вказані формулювання належать ОСОБА_6 (т.20 а.с.21). Твердження ОСОБА_6 в розмові з ОСОБА_15 про можливість ОСОБА_18 вирішити його справу і про спілкування із адвокатом [«Ну, короче, він мене нагрузив, вот, сказав, що він може тільки рішить це питання, сто процентів. Ну, короче, він счас там розмовляє там, ну. Нє, нє, з тим, ну нє  ОСОБА_19 , а тим же ж, ну хто там адвокат, я не знаю» - т.17 а.с.242] ймовірно належать ОСОБА_6 . При чому згідно з висновком експертів від 11.03.2024 № 23285/23-36 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи це є висловлюванням стверджувального характеру, в яких акцентується увага адресата на подачі апеляції стосовно його справи, яка слухається в суді і стосується мовця (т.20 а.с.23зв).
		Допитана в судовому засіданні 11.02.2025 експерт ОСОБА_48 , яка є спеціалістом лінгвістичного дослідження і має досвід щодо встановлення імовірності 25 років, роз`яснила, що при експертному дослідженні порівнюється комплекс ознак, які проявляються в мовленні досліджуваної особи, і в мовленні особи, що перевіряється (зразки голосу). Імовірний висновок буде мати місце у випадку відсутності стовідсоткової впевненості для категоричного висновку належності голосу. Тобто, у разі висновку «я думаю, що це ця особа» виноситься імовірний висновок. 
		Суд розглядає вислови, які відповідно до висновку експерта ймовірно належать ОСОБА_6 , як такі, що висловленні ОСОБА_6 , оскільки вектор подальших розмов, в яких підтверджено особу співрозмовника, і події, що відбувалися паралельно з цими розмовами, цілком узгоджується з ними. 
		4.10. Сукупність розмов ОСОБА_6 свідчить, що відповідно до розробленого ним плану за результатами розгляду апеляційної скарги мало бути прийнято рішення про задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 та зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на нічний домашній арешт, в тому числі з носінням електронного засобу контролю. Так, 31.03.2023 ОСОБА_6 у розмові із абонентом « ОСОБА_33 » поцікавився заходом забезпечення і критично висловився щодо застосування цілодобового домашнього арешту. Зазначив, що нічний домашній арешт є оптимальним запобіжним заходом. Про це свідчать такі досліджені фрази: «Ну вони ж тобі не сказали які результати прийме?... Ну що там, залог, що там буде?... Круглосуточний?... Ну ночний нормально, круглосуточний - це *** полна… не можна робити круглосуточний арешт…», «Вот, ну решение, вот изначально по другому каналу разговаривали, то было такое, что или остается какой-то залог или будет ночной арест там...», які відповідно до висновку судової експертизи відео-, звукозапису від 12.12.2023 № 23184/23-35 належать ОСОБА_6 (т.17 а.с.164, 167, т.15 а.с.145) і зафіксовані:
		-у протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.17 а.с.159-173);
		-на оптичному диску DVD+R №409/820т, який є додатком до протоколу про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.20 а.с.53); 
		-протоколі від 04.09.2023 огляду оптичного диску DVD+R №409/820т (не таємно) від 17.04.2023 (т.15 а.с.142-155).
		4.11. Відповідно до висновку експертів від 11.03.2024 №23285/23-36 за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи в усному мовленні ОСОБА_6 , зміст якого викладений на оптичних дисках DVD+R №409/820т (т. 20 а.с.53) та DVD+R №409/819т (т.20 а.с.53) та були предметом дослідження експертів, містяться висловлювання спонукального змісту, які у мовленнєвому і ситуативному контексті своєї реалізації виражають волевиявлення мовця, які експлікують повідомлення про завдання, які потрібно вирішити і за вирішення яких ОСОБА_6 готовий у подальшому передавати грошові кошти (т.20 а.с.24зв).
		4.12. Прийнявши рішення про надання неправомірної вигоди суддям та розробивши в загальних рисах план вчинення цього злочину, ОСОБА_6 приблизно з 09.03.2023 за допомогою мобільного телефону з месенджером Signal налагодив зв`язок із ОСОБА_7 та шляхом надання йому відповідних вказівок, розпоряджень і настанов спонукав його сприяти у вчиненні цього злочину. ОСОБА_6 визначив, що ОСОБА_7 має забезпечити передачу третім особам грошових коштів, які призначались як неправомірна вигода, суддям Київського апеляційного суду (протокол про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 від 13.07.2023 №10-3/7817т - т.17 а.с.163-165,167-168). 
		Комунікація через месенджер Signal зумовлена конспіративністю і неможливістю, на думку ОСОБА_6 , прослуховувати вказаний додаток. Зазначене підтверджується неодноразовими вказівками про необхідність користуватися саме Signal, оскільки він «нормальний» (т.17 а.с.190, 232). 
		Зафіксовані вислови ОСОБА_6 стали предметом судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи. Згідно з висновком експерта від 11.03.2024 №23285/23-36 в усному мовленні ОСОБА_6 містяться висловлювання, виражені у формі спонукання (вказівок, розпоряджень, настанов), адресовані іншим учасникам спілкування і спрямовані на організацію, пошук та подальшу передачу вигоди грошового характеру уповноваженій службовій особі (особам) для вчинення ним (ними) дій в інтересах ОСОБА_6 (т.20 а.с.23-25): 
		- «Мені звонить ОСОБА_18 , каже, що ОСОБА_43 , той його чоловік, буде з головою зустрічатись. Він просить якісь матеріали діла. Це у кого, у саші, чи у кого? Так дай йому ті матеріали. Да. Це перше. Да, хорошо. І друге, і все-таки даси йому ту двушку, щоб він, хай собі займається. Ну а третє, потом уже після зустрічі, він каже, ну тоже називає всіх хто там, потом уже. Так що скажеш йому матеріали, двушку, а остальне потом» 
		- «Порішається, пятнадцять минут і все закроється, вот как ти хочешь, каждий раз ти видумаєш і видумаєш… Вот для решения тебе, вот эти деньги для решения. Один и пять… Что не отдатим или что? Конечно… гарантирую...»
		- «Ну вони ж тобі не сказали які результати прийме? Ну що там, залог, що там буде? Круглосуточний? Ну ночний нормально, круглосуточний - це *** полна… не можна робити круглосуточний арешт…»
		4.13. Суд зважує на той факт, що за результатами проведення НС(Р)Д розмови ОСОБА_6 із абонентом « ОСОБА_33 », що мали місце протягом березня-квітня 2023 року, зафіксовані в односторонньому порядку - під час досудового розслідування не зафіксовані і під час судового розгляду не досліджені вислови співрозмовників ОСОБА_6 . Однак той факт, що відповідна комунікація відбувалася саме з ОСОБА_7 , і як наслідок обізнаність останнього про план ОСОБА_6 , підтверджується: 
		- загальним характером тверджень ОСОБА_6 до абонента « ОСОБА_33 » та обставинами його участі в цьому кримінальному правопорушенні, 
		- комунікацією ОСОБА_6 з іншими абонентами про « ОСОБА_18 »; 
		- направленням ОСОБА_7 ОСОБА_8 документів щодо апеляційного провадження у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019; 
		- подальшим розвитком подій і затриманням ОСОБА_7 з обумовленою сумою грошових коштів. 
		Зазначене знайшло своє відображення і в листуванні ОСОБА_6 із дружиною, в якому вона відмовлялася спілкуватися із ОСОБА_7 з особистих причин, та інформувала про надсилання ОСОБА_7 апеляції (т.17 а.с.243).
		4.14. Зміст досліджених розмов і обставин свідчить, що ОСОБА_6 вказав ОСОБА_7 підшукати особу, здатну вирішити питання про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 та зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу на нічний домашній арешт, в тому числі, з носінням електронного засобу контролю. Вказане підтверджується наступною розмовою, яка відбулась 24.03.2023: «Дивись, мені тут дзвонять зранку, кажуть - ви опреділіться хто рішає. Мені дзвонять з Генеральної, хто буде рішати, оприділіться!?...Сьогодні мало бути, сьогодні ми написали заяву. Перенесли. Там не перенос, це вже не ми переносим. Він написав заяву, що він не може сьогодні бути…Ну ти ж тоді візьми, подивись на календар і скажи, що приблизно на таке вот число ми надіємся, що буде призначено» (т.17 а.с.163). Відповідно до висновку експертів від 11.03.2024 № 23285/23-36 за результатами проведення лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи у цьому висловлюванні акцентується увага на пошуку шляхів реалізації вирішення проблеми через уповноважених осіб (т.20 а.с.23). 
		Розмова 24.03.2023 узгоджується з тим, що розгляд апеляційної скарги перенесено з 24.03.2023 на 05.04.2023. Журналом судового засідання Київського апеляційного суду підтверджується, що розгляд апеляційної скарги відкладено на 11 год 20 хв 05.04.2023 у зв`язку із клопотанням захисника про відкладення судового розгляду (т.16 а.с.127). Про вказаний перебіг судового розгляду ОСОБА_6 24.03.2023 повідомив ОСОБА_7 (т.17 а.с.163). 
		Відведена роль ОСОБА_7 як пособника в інкримінованому злочині підтверджується також розмовою, що мала місце раніше, 22.03.2023, під час якої ОСОБА_6 повідомив свою цивільну дружину ОСОБА_49 «що ОСОБА_18  йому передав, що призначення відбудеться тільки після погодження із усіма» (т.17 а.с.163). 
		4.15. За твердженням сторони обвинувачення, безпосереднім виконавцем кримінального правопорушення виступає Особа-1, з яким комунікував ОСОБА_8 . Матеріали стосовно Особа-1 виділені в окреме провадження до моменту направлення обвинувального акта до суду. Отже, Суд не надає кримінально-правової оцінки діям Особа-1. Разом із тим, Суд, відхиляючи відповідні доводи захисту, не вбачає необхідності обов`язкового встановлення виконавця вчинення кримінального правопорушення для кваліфікації діянь інших співучасників відповідно до виконаних ролей (про що мова піде у пункті 5.11 цього вироку).
		4.16. 02.04.2023 ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_7 про відсутність гарантій при передачі грошових коштів, що вбачається із зафіксованої розмови ОСОБА_6 : «Ти хочеш, щоб я завтра отдав судді? Це ненормально… Ні, такого не буде. Немає гарантії того, що ви вернете… ОСОБА_18 , ну ти ж розумієш, що з тебе спитать...» (т.17 а.с.165). Розмова аналогічного змісту відбулась 03.04.2023 близько 13 год 47 хв, під час якої ОСОБА_6 повідомив про необхідність вирішення ситуації щодо оплати і гарантій такої оплати (т.17 а.с.168). Зміст розмов свідчить про те, що грошові кошти будуть передані після прийняття оптимального для ОСОБА_6 рішення із гарантіями такої передачі. ОСОБА_6 зазначив, що в нього відсутні підстави довіряти, бо він не знає кому і куди він передає грошові кошти: «Да, вот, пожалуйста ми, у нас нема кому довіряти, вот нема кому довіряти через те, що… Так що вопроси, проблеми ніякої. Іди собі, сиди. Порішається, пятнадцять минут і все закроється, вот как ти хочешь, каждий раз ти видумаєш і видумаєш… Вот для решения тебе, вот эти деньги для решения. Один и пять… Что не отдатим или что? Конечно... гарантирую..» (т.17 а.с.168). Згідно з висновком експерта від 11.03.2024 №23285/23-36 це висловлювання спонукального змісту, які у мовленнєвому і ситуативному контексті своєї реалізації виражає вказівки і спонукання, адресовані співрозмовнику (т.20 а.с.23зв).
		4.17. 03.04.2023 старший оперуповноважений ОСОБА_29 звернувся до заступника керівника головного оперативного управління ОСОБА_50 з повідомленням, що заступник Голови Федерації профспілок України ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 , запропонував неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 150 000 доларів США службовій особі, яка займає відповідальне становище, за зміну запобіжного заходу. У зв`язку із чим в діях осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України (т.9 а.с.183).
		В цей же день ОСОБА_7 прибув за адресою: АДРЕСА_8 , де отримав грошові кошти для подальшої передачі їх іншим особам в якості неправомірної вигоди за вирішення питання про зміну запобіжного заходу. З 14 год 14 хв по 18 год 07 хв поблизу будинку АДРЕСА_8 проводився невідкладний обшук у транспортному засобі TOYOTA LAND CRUISER PRADO (vin-код: НОМЕР_6 ), д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_7 , за кермом якого перебував ОСОБА_7 . Під час обшуку вилучені грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США номіналом по 100 доларів США кожна (т.14 а.с.9-16). 
		Сума вилучених в автомобілі ОСОБА_7 грошей узгоджується з розміром неправомірної вигоди, яка мала бути надана за зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу. Зокрема, 21.03.2023 ОСОБА_6 проінформував абонента «А»8 про процес вирішення двох питань, де йшлося про «сто п`ятдесят», що відповідно до контексту свідчить про 150 000 доларів США: «Ну счас там йде мова про те, ну тіпо поставили умову, щоб і друге питання, ну я не знаю, я не говорю, що і перве вирішилось, воно в процесі сейчас, а друге, то що обов`язково, шо поновлення на роботі. Це там вони щось кажуть, що ну тіпа пока питання відкрито. Ну взагалі йшло, ну вроде би, вроде би сто п`ятдесят» (т.17 а.с.162). Про цю саме суму мова йшла в розмові ОСОБА_6 з ОСОБА_7 03.04.2023, де ОСОБА_6 надавав вказівки: «Вот едь и решай. Все давай, Вот для решения тебе, вот эти деньги для решения. Один и пять..». Вказане відображено у протоколі від 13.07.2023 №10-3/7817т про результати зняття інформації з електронної інформаційної системи стосовно ОСОБА_6 (т.17 а.с.168) та оптичному носії DVD+R №409/820т від 17.04.2023, який є додатком до цього протоколу (т.20 а.с.53).
		Перебування ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_8 підтвердив свідок ОСОБА_51 , допитаний у судовому засіданні 20.11.2024, який зазначив, що 03.04.2023, перебуваючи у туристичному агентстві за вказаною адресою, бачив, як зупинили автомобіль ОСОБА_7 . 
		Суд також враховує, що відповідно до протоколу огляду речей і документів від 30.08.2023 базова станція за цією адресою найчастіше використовувалася абонентом ОСОБА_6 (46 165 з`єднань) у період з 27.07.2020 по 15.05.2023, що свідчить про систематичне його перебування за вказаною адресою до моменту застосування до нього запобіжного заходу (т.19 а.с.19). У свою чергу, в зоні дії цієї ж базової станції ( АДРЕСА_8 ) зафіксовано 4 841 з`єднання абонента ОСОБА_7 (т.19 а.с.48). Це пояснює те, що у комунікаціях ОСОБА_6 називав цю адресу офісом і обом співрозмовникам було зрозуміло про яке місце йде мова. 
		В цей же день о 14 год 15 хв (одразу після формального початку обшуку автомобіля ОСОБА_7 ) ОСОБА_6 , розмовляючи по телефону, був здивований ситуацією із « ОСОБА_18 » (т.17 а.с.168). У подальшому цього ж дня ОСОБА_6 перепитував свого співрозмовника про перебіг подій, зокрема щодо виклику адвоката і приналежності організації, про наявність наркотиків чи зброї, постанови суду тощо (т.17 а.с.169). Із характеру подальшого запитання зрозумілою стає відсутність ухвали слідчого судді. Суд співвідносить це з тим, що відповідне судове рішення було відсутнє під час обшуку в автомобілі ОСОБА_7 . 
		Увечері цього дня у спілкуванні з абонентом « ОСОБА_20 » ОСОБА_6 цікавився перебігом подій, пов`язаних з обшуком (т.17 а.с.169-171). Відповідні розмови відображені в протоколі про результати зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.17 а.с.168-173) та оптичному носії DVD+R №409/820т від 17.04.2023 (т.20 а.с.53), який є додатком до нього.
		4.18. З огляду на сукупність розмов, що відбувалися між ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими абонентами, та обставин, що мали місце 03.04.2023, Суд вбачає таку хронологію подій:
		- домовленість між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо отримання останнім грошових коштів за адресою: АДРЕСА_8 , і їх подальшої передачі для надання неправомірної вигоди суддям апеляційного суду;
		- прибуття ОСОБА_7 за погодженням із ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_8 приблизно о 14 год 00 хв, де останній отримав грошові кошти в раніше обумовленій сумі;
		- направлення зображення ОСОБА_8 отриманих грошових коштів;
		- виїзд ОСОБА_7 не пізніше 14 год 14 хв на транспортному засобі TOYOTA LAND CRUISER PRADO із грошовими коштам у сумі 150 000 доларів США з адреси: АДРЕСА_8 , де його зупинено і проведено невідкладний обшук автомобіля.
		4.19. Надалі ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 05.04.2023 у справі №757/12925/23-к надано дозвіл на проведення невідкладного обшуку, проведеного 03.04.2023 (т.14 а.с.37). 
		4.20. Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.04.2023 у справі №757/8937/23-к апеляційну скаргу захисника ОСОБА_52 залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду від 07.03.2023 залишено без змін (т.16 а.с.138-141).
		 
		V. Кваліфікація дій обвинувачених 
		5.1. Диспозиція частини 3 статті 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. При чому надання неправомірної вигоди як таке може бути здійснене або самій службовій особі, або третій особі, на користь якої приймає вигоду ця службова особа, або посереднику, який повинен передати відповідну вигоду адресату.
		Злочин, передбачений частиною 3 статті 369 КК України, вважається закінченим тоді, коли відбувся факт надання обіцянки або передачі (особисто або через посередника) хоча б частини такої вигоди незалежно від того, вчинено чи ні в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи службового становища. При цьому фактичне виконання або невиконання службовою особою обумовлених дій перебуває за межами об`єктивної сторони цього злочину; відповідальність настає незалежно від того, чи виконала фактично службова особа узгоджену дію, чи збиралась вона це робити або взагалі була обізнана про таку неправомірну вигоду. 
		5.2. Відповідно до примітки до статті 364-1 КК України у статті 369 КК України під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. У світлі обставин цієї справи очевидно, що грошові кошти у сумі 150 000 доларів США, які передбачалися для вирішення питання про скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.03.2023 у справі № 757/8937/23-к і вилучені у ОСОБА_7 03.04.2023, є неправомірною вигодою.
		5.3. Посилання сторони захисту, що грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США, які вилучені під час невідкладного обшуку в автомобілі ОСОБА_7 , є речовими доказами у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.14 а.с.20-26), а тому вилучення цих коштів не можна враховувати на підтвердження обвинувачення, є неспроможними. 
		Так, постановою прокурора ОСОБА_5 від 07.09.2023 з матеріалів досудового розслідування №62019100000001170 від 20.08.2019 виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, та присвоєно виділеному провадженню №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.11 а.с.37-38). Відповідно до постанови виділенню в оригіналах підлягають, зокрема, протокол обшуку від 03.04.2023 транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н.з.  НОМЕР_7 , постанова від 03.04.2023 про визнання речовими доказами та постанова від 06.04.2023 про передачу грошових коштів на депозитний рахунок (т.11 а.с.46). Таким чином, матеріали, що стосуються грошових коштів у сумі 150 000 доларів США, стали матеріалами кримінального провадження №6202300000000760 від 07.09.2023 відповідним процесуальним шляхом. 
		КПК України не передбачає окремого процесуального рішення, яким би вилучені грошові кошти визнавалися неправомірною вигодою. У питанні статусу грошових коштів Суд також враховує динамічність досудового розслідування та дискрецію слідчого і процесуального керівника у висуненні різних версій на підставі зібраних доказів. При чому, мотиви, покладені в основу постанови про визнання речовими доказами, не є вирішальними для формування у суду беззаперечного переконання про наявність/відсутність неправомірної вигоди. 
		Комплекс слідчих дій, які проводяться під час досудового розслідування, визначається безпосередньою слідчим, прокурором, хоча сторона захисту також має право ініціювати їх проведення. Відповідно до протоколу обшуку від 03.04.2023 ОСОБА_7 , як учасник процесуальної дії, зазначив, що «вилучені кошти» є його приватною власністю, інших заперечень щодо факту їх вилучення не зазначив (т.14 а.с.13). Надалі, постановою від 06.04.2023 грошові кошти передані до банківської установи шляхом їх зарахування на банківський рахунок з огляду на те, що вони не містять слідів кримінального правопорушення (т.14 а.с.40, 43). Передача грошових коштів до банківської установи з огляду на те, що вони не містять слідів кримінального правопорушення, не суперечить самому факту існування таких грошових коштів і їх призначення для неправомірної вигоди. Так, валютні цінності (іноземні грошові кошти у вигляді банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави) доставляються до уповноваженого банку уповноваженою особою органу, який вилучив іноземну валюту, для розміщення їх на депозитних рахунках на підставі укладених депозитних договорів9. 
		Отримання банківською установою АТ « Укрексімбанк » вилучених грошових коштів нівелює сумніви захисту у їх справжності. 
		Суд також відхиляє доводи сторони захисту щодо обов`язкового проведення огляду для ідентифікації, які саме грошові кошти були вилучені і які передані до банківської установи. 
		Відповідно до статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних (стаття 237 КПК України). Таким чином, визначення і проведення комплексу слідчих дій належить до виключних повноважень слідчого/прокурора. Відсутність проведення слідчої дії (огляду) не може автоматично свідчити про обґрунтований сумнів у передачі саме вилучених грошових коштів до банківської установи. 
		Суд також зауважує, що справжність цих коштів або ідентифікація купюр не є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні. Так само, за відсутності слідів кримінального правопорушення на грошових коштах їх подальше перерахування на банківський рахунок, внаслідок чого вони втрачають матеріалізований вигляд, не може свідчити про відсутність предмету неправомірної вигоди. 
		Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово орієнтував, що у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. Проте, вказане не є релевантним до досліджених обставин, оскільки грошові кошти зібрані невстановленими особами на виконання вказівки ОСОБА_6 для передачі в якості неправомірної вигоди. У випадку перерахунку грошових коштів на банківські рахунки обов`язкова ідентифікація грошових коштів, які надаються/отримуються в якості неправомірної вигоди, спричинила б неможливість доведення обставин за статтею 369 КК України. 
		Суд також відхиляє доводи сторони захисту, що грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США не відкривалися у порядку статті 290 КПК України і не були предметом дослідження під час судового розгляду. Так, Суд пересвідчився, що вказані грошові кошти на підставі постанови від 06.04.2023 перераховані на банківський рахунок (т.14 а.с.43). Їх зняття з депозитного рахунку органу ДБР, відкритому у банку, для їх огляду в судовому засіданні не має жодного значення для висновку наявності/відсутності предмету неправомірної вигоди.
		Посилання сторони захисту, що вилучення предмету неправомірної вигоди відбулося до реєстрації кримінального провадження, не відповідають дослідженим обставинам. Так, Суд встановив, що на момент проведення невідкладного обшуку в межах зареєстрованого кримінального провадження органу досудового розслідування достеменно не було відомо про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення за частиною 3 статті 369 КК України для внесення таких відомостей до ЄРДР. Разом із тим, кримінальне провадження №62023000000000296 від 03.04.2023 за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, стали частиною кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019, в якому початково вилучено предмет неправомірної вигоди (зокрема, пункт 6.3 цього вироку). 
		5.4. Суд погоджується зі стороною захисту і вважає, що в даному випадку має місце не закінчений замах на надання неправомірної вигоди, як про це зазначає сторона обвинувачення, а готування до надання неправомірної вигоди. 
		Так, відповідно до частини 1 статті 14 КК України готуванням до кримінального правопорушення є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення кримінального правопорушення, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення кримінального правопорушення.
		У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі особи. Системний аналіз КК України дає підстави стверджувати, що в основі розмежування готування до злочину та замаху на злочин лежить об`єктивний критерій. Викладене дозволяє зробити висновок, що при вчиненні замаху створюється реальна загроза об`єкту кримінального правопорушення та починає виконуватися об`єктивна сторона злочину. В той час як основою готування є створення можливостей для безпосереднього настання протиправного результату, що передує виконанню об`єктивної сторони. 
		Злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є закінченою і суб`єктивно реалізованою - особа зробила все необхідне, щоб здійснити ціль і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату. У цьому випадку вольовий акт уже закінчений, наслідки, які не настали, не змінюють його змісту; особа робить останній крок, за яким закінчується панування над обставинами і свобода вибору10.
		У даному випадку неправомірна вигода у розмірі 150 000 доларів США передбачалась для надання виключно після винесення позитивного рішення у справі з огляду на відсутність гарантій їх повернення у випадку негативного рішення. Апеляційний розгляд за скаргою захисника був призначений на 05.04.2023, до цього часу ОСОБА_7 мав забезпечити схоронність грошових коштів, отримавши їх 03.04.2023. Однак, майже одразу після отримання ОСОБА_7 грошей, злочин був припинений представниками органів правопорядку, які затримали автомобіль під керуванням ОСОБА_7 і вилучили грошові кошти. Таким чином, ОСОБА_7 навіть не прибув у місце, яке передбачалась для збереження схоронності грошових коштів до моменту прийняття позитивного рішення у справі для їх подальшої передачі в якості неправомірної вигоди. За таких обставин, станом на 03 квітня 2023 року виконання початку об`єктивної сторони злочину не розпочалося, хоча можливості для цього вже були створені - визначення ланцюгу і умов надання неправомірної вигоди і отримання грошових коштів пособніком для подальшої їх передачі іншим учасникам ланцюгу надання неправомірної вигоди службовим особам, що займають відповідальне становище. Це свідчить про кваліфікацію їх дій за частиною 1 статті 14 КК України, як готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, з відповідним розподілом ролей. 
		Суд не встановлює підстав, за яких Печерський районний суд м. Києва застосував до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення конкретного розміру застави, який не дозволяв останньому внести вказану суму. Так само не оцінюються підстави для продовження строку тримання під вартою і подальшого звернення із апеляційною скаргою. Разом із тим, саме застосовний вид запобіжного заходу, його продовження і апеляційне провадження стали передумовою для вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14 статтею 369 КК України. Вказані передумови відповідають загальному контексту досліджених інкримінованих подій. 
		5.5. Відповідно до пункту 2 примітки до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статті 369 цього кодексу, є, зокрема, судді. Оскільки в даному випадку неправомірна вигода передбачалася для суддів апеляційного суду за судове рішення про зміну запобіжного заходу, Суд вважає доведеним, що неправомірна вигода передбачалася для службових осіб, які займають відповідальне становище, за вчинення дій в інтересах третьої особи, з використанням наданої їм влади [«Вот для решения тебе, вот эти деньги для решения»…, «Ну вони ж тобі не сказали які результати прийме? Ну що там, залог, що там буде? Круглосуточний? Ну ночний нормально, круглосуточний - це *** полна… не можна робити круглосуточний арешт…», «Ти хочеш, щоб я завтра отдав судді? Це ненормально. Ні, такого не буде. Немає гарантії того, що ви вернете»]. Отже, наявна умова для кваліфікації діяння за частиною 3 статті 369 КК України, оскільки створювалися умови для надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище (судді Київського апеляційного суду ).
		Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні. Відповідно до положень статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати ухвалу повністю або частково та постановити нову ухвалу. Чинний КПК України не передбачає заборони у разі зменшення попередньо встановлених ризиків кримінального провадження при продовженні строку тримання під вартою змінити запобіжний захід на менш обтяжливий - домашній арешт. Таким чином, судді Київського апеляційного суду безпосередньо мали повноваження змінити застосований запобіжний захід до підозрюваного ОСОБА_6 з тримання під вартою на нічний домашній арешт. При чому останній, користуючись професійною правничою допомогою і будучи обізнаним про практику застосування запобіжних заходів, розумів підстави та механізм зміни запобіжного заходу.
		Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту допитано свідків суддів Київського апеляційного суду  ОСОБА_24 ,  ОСОБА_26 ,  ОСОБА_25 , які заперечили факт позапроцесуального впливу на них щодо прийняття позитивного рішення у справі ОСОБА_6 . У той же час стаття 369 КК України передбачає в тому числі пасивну участь службових осіб без обов`язкового встановлення зв`язку «вигодонабувача» із такою службовою особою. Показання цих свідків не є вирішальними для встановлення обставин, які підлягають доказуванню за дії, які полягали у готуванні до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 КК України. У цьому контексті Суд також не враховує показання свідка Особа-1, оскільки наявність/відсутність безпосередньої комунікації потенційного виконавця із службовими особами не впливає на кримінально-правову кваліфікацію організатора і пособника за частиною 1 статті 14 частини 3 статтею 369 КК України.
		Примітка: Суд в рамках цього кримінального провадження не оцінює дії суддів Київського апеляційного суду, в провадженні яких перебувала апеляційна скарга на предмет наявності в них ознак злочину і не робить з цього приводу жодних висновків. 
		Суд відхиляє доводи сторони захисту, що неправомірна вигода передана ОСОБА_7 , який не є службовою особою, і це своєю чергою виключає кваліфікацію дій за статтею 369 КК України. Адже відповідно до фактичних обставин, визнаних Судом доведеними, роль ОСОБА_7 зводилася у пособницькому підшуканні осіб з можливостями передачі суддям неправомірної вигоди і забезпеченні передачі таким особам грошових коштів. Тобто ОСОБА_7 не був кінцевим отримувачем неправомірної вигоди, а був одним із елементів в ланцюгу її передачі. 
		Відхиляючи посилання сторони захисту на показання свідків суддів апеляційного суду в контексті неправильної кваліфікації події як надання неправомірної вигоди, Суд вказує, що виходячи з конструкції готування до надання неправомірної вигоди за частиною 1 статі 14 частиною 3 статті 369 КК України не має значення:
		- чи мало місце заздалегідь обумовлене одержання відповідним суб`єктом неправомірної вигоди і чи було наперед погоджено з ним таке надання;
		- фактичне вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища або наміри такої особи;
		- до чи після вчинення діянь з використанням повноважень, становища, яке займає особа, надання неправомірної вигоди;
		- за виконання законних чи незаконних дій надається неправомірна вигода.
		Таким чином, на кваліфікацію дій обвинувачених як готування до надання неправомірної вигоди суддям (з відповідним розподілом ролей) не впливає обізнаність /необізнаність суддів про створення умов для надання ним неправомірної вигоди. При чому, кваліфікація дій обвинувачених не залежить від досягнення згоди або будь-яких домовленостей між безпосереднім надавачем і одержувачем неправомірної вигоди. Сутність стадії готування передбачає створення оптимальних передумов для вчинення кримінального правопорушення і спростовує необхідність жодних дій з боку службової особи, які полягали б в одержанні неправомірної вигоди.
		5.6. Метою надання неправомірної вигоди було добитися вчинення службовими особами, що займають відповідальне становище (колегією суддів Київського апеляційного суду ), в інтересах особи, що надає неправомірну вигоду ( ОСОБА_6 ), дій (скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 березня 2023 року у справі № 757/8937/23-к та зміни запобіжного заходу із тримання під вартою на нічний домашній арешт, в тому числі із носінням електронного засобу контролю) з використанням наданої службовим особам влади.
		5.7. З суб`єктивної сторони злочин, передбачений частиною 3 статті 369 КК України, характеризується умисною формою вини. Умисна форма вини у цьому складі кримінального правопорушення передбачає, що особа усвідомлювала, що організовує надання неправомірної вигоди службовій особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними в його інтересах будь-яких дій з використанням наданої їм влади, або виступає пособником в цьому, передбачала надання такої неправомірної вигоди та бажала, щоб неправомірна вигода була надана та відповідні дії були вчинені. 
		При чому, спільні дії обвинувачених та їх умисел були спрямовані на формування сприятливого підґрунтя для вчинення кримінального правопорушення, що передбачало відповідні домовленості з виконавцем злочину, отримання грошових коштів особою, яка має безпосередні зв`язки із виконавцем злочину (або іншими особами, які мають зв`язки з виконавцем) та подальшої передачі неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище.
		5.8. Організатором є особа, яка зокрема організувала вчинення кримінального правопорушення або керувала його підготовкою чи вчиненням (частина 3 статті 27 КК України). Згідно з роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями», організація вчинення злочину може полягати в залученні співучасників усіх видів (виконавців, пособників, підбурювачів, інших організаторів) або лише одного з них (наприклад, виконавців) і здійснюватися у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення тощо. При чому керування підготовкою злочину виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника, підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на:
		- замовлення злочину;
		- підшукування або пристосування засобів чи знарядь його вчинення;
		- залучення співучасників, інструктування їх щодо виконання відповідних злочинних діянь; 
		- усунення перешкод та інше умисне створення умов для вчинення злочину, зокрема розроблення заходів щодо нейтралізації діяльності правоохоронних органів (організація підкупу працівника такого органу, застосування насильства до нього або його близьких, усунення з посади чи інше блокування його діяльності, яка може перешкодити реалізації злочинних намірів);
		- визначення місць переховування співучасників після вчинення злочину та його знарядь, а також предметів, здобутих злочинним шляхом тощо.
		Суд встановив, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, організував вчинення злочину і керував його підготовкою. Це підтверджується змістом зафіксованих розмов ОСОБА_6 із ОСОБА_7 (пособником), під час яких він:
		- спрямував дії останнього на підшукування варіантів для позитивного вирішення справи та неодноразово наполягав на залученні осіб, які мають можливість досягти задуманого результату;
		- визначив мету вчинення кримінального правопорушення (зміна запобіжного заходу на нічний домашній арешт, в тому числі з носінням електронного засобу контролю); 
		- встановив хронологію дій, яка полягала у завчасному отриманні грошових коштів у сумі 150 000 доларів США і їх передачі виключно після позитивного судового рішення;
		- надавав вказівки ОСОБА_15 щодо комунікації з ОСОБА_7 як пособником у вчиненні злочину, направлення матеріалів кримінального провадження тощо, а також з іншими особами з питань, пов`язаних з наданням неправомірної вигоди;
		- координував дії інших осіб щодо передачі ОСОБА_7 грошових коштів, призначенням яких була неправомірна вигоди;
		- забезпечив передання грошових коштів в офісі, за адресою: АДРЕСА_8 .
		Суд відхиляє доводи сторони захисту, що наміри не є кримінально караними, а їх виявлення саме по собі виключає склад злочину. В світлі обставин цієї справи Суд сприймає доволі тонку межу між виявленням намірів, які не мають об`єктивного підґрунтя, та реальним створенням передумов для вчинення кримінального правопорушення (готування). Ключовими ознаками такого відмежування є ступінь ґрунтовності обговорення основних умов вчинення кримінального правопорушення: конкретної суми (150 000 доларів США), строків (виключно після прийняття позитивного рішення у справі), способу (не напряму, а через третіх осіб) передачі неправомірної вигоди, коло залучених осіб ( ОСОБА_7 та інші невстановлені особи) та місця отримання неправомірної вигоди (конкретний офіс, місцезнаходження якого відомо співрозмовникам у зафіксованих розмовах) для подальшої передачі кінцевому суб`єкту. 
		Таким чином,  ОСОБА_6  здійснив організацію і керівництво підготовкою злочину. Отже,  ОСОБА_6 своїми діями, що виразилися в організації готування надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах третьої особи (для себе) з використанням наданої їм влади, за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 14 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України. 
		5.9. Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
		Сукупність представлених Суду доказів свідчить, що ОСОБА_7 свідомо і безпосередньо брав участь у процесі надання неправомірної вигоди, був в курсі подій, які відбувалися в контексті цього питання, і мав вплив на виконання домовленостей. Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 був елементом ланцюгу з передачі грошових коштів, усвідомлюючи їх природу як неправомірної вигоди, своїми діями сприяв їх передачі кінцевому одержувачу неправомірної вигоди і створив сприятливі передумови для подальшого вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, ОСОБА_7 :
		-володів інформацією з приводу кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 в частині розгляду клопотання про продовження тримання під вартою і апеляційного розгляду судового рішення у справі №757/8937/23-к;
		-вів безпосередню комунікацію із ОСОБА_6 , під час якої останній довів до відома ОСОБА_7 умови розгляду апеляційної скарги і бажані наслідки її розгляду;
		-виконував вказівки ОСОБА_6 , в тому числі про підшукання осіб, до можливостей яких входить передача грошових коштів за постановлення судового рішення про скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 у справі №757/8937/23-к про продовження строку тримання під вартою і зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу; 
		-був залучений ОСОБА_6 у процес передання неправомірної вигоди до безпосереднього виконавця вчинення кримінального правопорушення, що передбачало виконання його вказівки про отримання грошових коштів у сумі 150 000 доларів США за адресою: АДРЕСА_8 ;
		-безпосередньо отримав грошові кошти у сумі 150 000 доларів США за адресою:  АДРЕСА_8  для подальшої передачі третій особі.    
		Отже, відведена ОСОБА_7 роль пособника полягала у підшукуванні осіб, через яких можливо було досягти бажаного результату під час апеляційного розгляду, а також отриманні за вказівкою ОСОБА_6 і безпосередньому переданні грошових коштів в обумовленій сумі іншим особам, які в підсумку мали можливість надати їх суддям для отримання бажаного для ОСОБА_6 результату. І ОСОБА_7 розумів свою роль у цьому процесі. 
		Таким чином ОСОБА_7 здійснив пособництво у підготовці до надання неправомірної вигоди суддям. Отже, своїми діями, що виразилися у пособництві у готуванні до надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення такими службовими особами в інтересах третьої особи з використанням наданої їм влади, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений частиною 1 статті 14 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України. 
		5.10. Готування до злочину відбулося за попередньою змовою групою осіб. Відповідно до частини 2 статті 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Суд дійшов висновку про наявність прямого зв`язку ОСОБА_6 з ОСОБА_7 та узгодженість їх дій на вчинення кримінального правопорушення.
		Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо відсутності ознак попередньої змови з огляду на відсутність зв`язку обвинувачених із суддями. Разом з тим, в цьому кримінальному провадженні відповідні службові особи як суб`єкти отримання неправомірної вигоди не є співучасниками. Обов`язкове встановлення зв`язку співучасників із кінцевим отримувачем неправомірної вигоди в контексті доведення вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб не відповідає приписами чинного законодавства, про що Суд вже виловився вище. Тим більше, Суд визнав в діях обвинувачених готування до злочину, що відсікає будь-яку необхідність встановлювати прямі зв`язки з кінцевим отримувачем неправомірної вигоди. 
		Суд визнає, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 не встановлено прямого зв`язку з безпосереднім виконавцем (або іншими посередниками) злочину. Суду не представлені докази, які б підтверджували домовленість ОСОБА_7 з іншими елементами ланцюгу передачі неправомірної вигоди про вчинення кримінального правопорушення або безпосередню спільність їх дій між собою. Разом з тим, про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб свідчать прямі вказівки ОСОБА_6 ОСОБА_7 та їх домовленості між собою (в тому числі через дружину ОСОБА_6 ).
		5.11. Відповідно до частини 1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно осіб, якім висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Законодавець передбачив індивідуальність ролей кожного із співучасників, що обумовлюється характером виконаних дій для досягнення протиправного результату. Аналогічні твердження відображені при призначенні покарання - Суд враховує характер та ступінь участі кожного із співучасників у вчиненні кримінального правопорушення. Виконання тих чи інших протиправних дій, які є характерними для кожної із інкримінованих ролей, не залежить від безпосередніх дій виконавця і притягнення його до відповідальності. Обов`язкове визначення виконавця і його притягнення до кримінальної відповідальності як умова для притягнення до відповідальності інших осіб за вчинення протиправних дій є несправедливим і не відповідає нормам чинного законодавства у контексті персонального характеру кримінальної відповідальності. Разом із тим, кваліфікація дій співучасників як готування до вчинення кримінального правопорушення (незакінчений злочин) не вимагає обов`язкового встановлення всіх співучасників, у тому числі і виконавця.
		Невстановлення під час досудового розслідування всіх причетних до вчинення кримінального правопорушення осіб може зумовити неможливість остаточної (вироком суду) кримінально-правової оцінки дій виконавця, але не має унеможливлювати таку оцінку щодо дій інших співучасників. З огляду на складність справ, пов`язаних з наданням /отриманням неправомірної вигоди, видаються об`єктивними певні ускладнення у визначенні до моменту направлення обвинувального акта всіх причетних до злочину осіб, що корелюється із необхідністю дотримання розумних строків кримінального провадження. Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, постановою прокурора ОСОБА_5 виділено ряд матеріалів в окреме провадження з огляду на невстановлення всіх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (т.13 а.с.54-56).
		З іншого боку, суд може вирішити питання про винуватість організатора та пособника без встановлення виконавця за наявності в їх діях або бездіяльності складу кримінального правопорушення (як це має місце в цій справі).
		Таким чином, Суд вбачає можливим розгляд по суті обвинувачення без конкретного виконавця з огляду на: 
		1) завдання кримінального провадження (забезпечення швидкого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (частина 1 стаття 2 КПК України); 
		2) розумність строків кримінального провадження (частина 5 статті 28 КПК України); 
		3) принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності (кримінальній відповідальності підлягає тільки особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, і лише за своє діяння); 
		4) принцип індивідуальності кримінально-правової кваліфікації (кримінально-правова оцінка діяння кожної особи стосується лише її самої).
		У цьому контексті Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо обов`язкової правової оцінки дій всіх посередників передачі неправомірної вигоди для кваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Принцип індивідуальності кримінально-правової кваліфікації передбачає диференційовану правову оцінку кожної особи за кожне конкретне вчинене нею діяння. Доведення реальності/нереальності виконання особою своїх дій в загальній картинці не може відображатися на кваліфікації дій іншої особи, ураховуючи спрямованість умислу такої особи. Таким чином, кваліфікація дій усіх учасників не може впливати на кваліфікацію особи, в діях якої встановлений склад кримінального правопорушення. 
		 
		VI. Процесуальний рух кримінального провадження 
		Суд не оцінює дії і рішення органу досудового розслідування, прийняті в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019. Однак дослідження його руху є важливим для встановлення умов, в яких вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення, обставин його вчинення, а також з точки зору доводів сторони захисту. 
		6.1. Після проведення невідкладного обшуку (пункт 4.17 цього вироку) слідчий Головного слідчого управління ДБР ОСОБА_53 рапортом від 03.04.2023 звернувся до виконувача обов`язків заступника директора ДБР ОСОБА_54 з проханням надати дозвіл на внесення відомостей до ЄРДР за фактом того, що ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 запропоновував неправомірну вигоду у розмірі 150 000 доларів США службовій особі, яка займає відповідальне становище, на зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (т.9 а.с.184). 
		Відповідно до витягу від 07.09.2023 у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.3 а.с.203) відомості про кримінальне правопорушення за частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 27 частиною 5 стаття 28 частиною 3 статті 369 КК України внесені до реєстру 03.04.2023 о 21:04:57. 
		Своєю чергою, заступник керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_55 повідомив заступника Генерального прокурора ОСОБА_56 про внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення і початок кримінального провадження №62023000000000296 від 03.04.2023 за частиною 3 статті 369 КК України (т.9 а.с.186).
		6.2. Захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 стверджували про відсутність підстав для реєстрації вказаного кримінального провадження, оскільки інформація про готування кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, є підставою для проведення оперативно-розшукових заходів. Так, на думку захисників, у випадку, якщо інформація про злочин, що готується, є такою, що потребує перевірки, то це може стати приводом для здійснення оперативно-розшукової діяльності та проведення ряду НС(Р)Д (контроль за вчиненням злочину) для перевірки намірів суб`єкта спостереження. Виключно у випадку підтвердження таких намірів можливо стверджувати про закінчений замах на надання неправомірної вигоди службовим особам. Суд з цього приводу зазначає таке. 
		Згідно з частиною 1 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена КК України. У даному випадку внесенню відомостей до ЄРДР і початку досудового розслідування передувала оперативна діяльність з перевірки вчинення ОСОБА_6 дій, спрямованих на приховання слідів вчинення кримінальних правопорушень на уникнення кримінальної відповідальності. Вказана перевірка виявила намагання ОСОБА_6 позитивно вирішити питання про зміну йому запобіжного заходу шляхом надання неправомірної вигоди працівникам судової гілки влади.
		Відповідно до частини 5 статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про попередню кваліфікацію кримінального правопорушення. Вказана кваліфікація дій формується на підставі відомих на момент внесення відомостей до ЄРДР фактичних обставин, які оцінюються і сприймаються уповноваженими суб`єктами на власний розсуд. Прерогатива сторони обвинувачення самостійно визначати кваліфікацію на початкових етапах досудового розслідування за наявності об`єктивних даних не може впливати на правомірність реєстрації кримінального провадження. 
		Таким чином, Суд не вбачає порушень під час реєстрації кримінального провадження. 
		6.3. Постановою прокурора ОСОБА_5 від 04.04.2023 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000296 від 03.04.2023 слідчим ГСУ ДБР (т.9 а.с.189-190).
		Постановою прокурора ОСОБА_5 від 07.04.2023 об`єднано матеріали кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 з кримінальним провадженням №62023000000000296 від 03.04.2023 з присвоєнням №62019100000001170 (т.9 а.с.180-181).
		Постановою прокурора ОСОБА_5 від 07.09.2023 виділено з матеріалів досудового розслідування №62019100000001170 від 20.08.2019 в окреме провадження матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України та присвоєно виділеному провадженню №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.11 а.с.37-38). Це кримінальне провадження і є предметом судового розгляду. 
		Постановою керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_57 від 08.09.2023 доручено проведення досудового розслідування слідчій групі у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.11 а.с.56-57).
		Постановою старшого слідчого відділу ГСУ ДБР ОСОБА_58 від 04.01.2024 змінено попередню правову кваліфікацію у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 за частиною 3 статті 369 КК України на частину 2 статті 15 частини 3 статті 27 частини 5 статті 27 частини 2 статті 28 частини 3 статті 369 КК України (т.12 а.с.108). 
		6.4. 05.01.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частини 3 статті 369 КК України, у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.12 а.с.109-118). 
		05.01.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частини 3 статті 369 КК України, у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.12 а.с.137-144).
		29.04.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частини 3 статті 369 КК України, у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.13 а.с.1-10).
		29.04.2024 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частини 3 статті 369 КК України, у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.13 а.с.20-29).
		29.04.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частини 3 статті 369 КК України, у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.13 а.с.37-46).
		6.5. Постановою прокурора ОСОБА_5 від 29.04.2024 виділено з кримінального провадження №6202300000000760 матеріали досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України, за фактом надання ОСОБА_6 неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище, за вчинення ними в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. Виділеним матеріалам присвоєно №62024000000000352 від 29.04.2024 (т.13 а.с.54-56). Вказане рішення обумовлено тим, що закінчити кримінальне провадження №6202300000000760 за всіма епізодами у повному обсязі не видається можливим та не встановлено всіх осіб, що вчинили кримінальне правопорушення.
		6.6. 26.06.2024 обвинувальний акт направлено до Вищого антикорупційного суду для здійснення судового розгляду. 
		 
		VII. Належність, допустимість і достовірність доказів
		7.1. Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 07.03.2024 задоволено клопотання прокурора про надання дозволу на використання інформації, отриманої в результаті негласних слідчих (розшукових) дій в іншому кримінальному провадженні (т.17 а.с.251-254). Вказаною ухвалою надано дозвіл на використання в кримінальному провадженні №6202300000000760 до 07.09.2023 інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019, яка міститься у копіях документів та носіїв інформації, а саме:
		- ухвалі Київського апеляційного суду від 29.12.2022 №01-45/824/17710/2022 (т.17 а.с.111-121); 
		- ухвалі Київського апеляційного суду від 16.02.2023 №01-45/824/4056/2023 (т.17 а.с.126-129);
		- ухвалі Київського апеляційного суду від 16.02.2023 №01-45/824/4057/2023 (т.17 а.с.122-125);
		- ухвалі Київського апеляційного суду від 10.03.2023 №01-45/824/5947/2023 (т.17 а.с.134-137);
		- ухвалі Київського апеляційного суду від 10.03.2023 №01-45/824/5948/2023 (т.17 а.с.130-133);
		- супровідному листі ДБР від 27.12.2022 №10-5/3785т, на 1 арк, прим.№1, таємно (т.17 а.с.21);
		- клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.12.2022 №10-5/3784т, прим.№2, на 12 арк., таємно (т.17 а.с. 22-33);
		- супровідному листі ДБР від 13.02.2023 №10-2/604т, на 1 арк, прим.№1, таємно (т.17 а.с.34);
		- клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.02.2023 №10-2/602т, прим.№2, на 12 арк., таємно (т.17 а.с.35-46);
		- клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.02.2023 №10-2/603т, прим.№2, на 12 арк., таємно (т.17 а.с.47-58);
		- супровідному листі ДБР від 07.03.2023 №10-2/1046т, на 1 арк, прим.№1, таємно;
		- клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 07.03.2023 №10-2/1044т, прим.№2, на 12 арк., таємно (т.17 а.с.60-71);
		- клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 07.03.2023 №10-2/1045т, прим.№2, на 12 арк., таємно (т.17 а.с.72-83);
		- супровідному листі ДБР від 02.05.2023 №10-2/2194т, на 1 арк, прим.№1, таємно;
		- клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.05.2023 №10-2/2192т, прим.№2, на 13 арк., таємно (т.17 а.с.85-97);
		- клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02.05.2023 №10-2/2193т, прим.№2, на 12 арк., таємно (т.17 а.с.98-109);
		- супровідному листі ДБР від 13.07.2023 №10-3/7830т, на 2 арк, прим.№1, таємно;
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7819т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.176);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7820т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.177);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7821т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.178);
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 22.08.2022 №223/1029т (1шт), таємно;
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7822т, прим.№1, на 34 арк., таємно (т.17 а.с.178);
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 17.04.2023 №409/818т (1шт), таємно (т.17 а.с.213);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7824т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.216);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7823т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.214);
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 20.02.2023 №409/341т (1шт), таємно (т.17 а.с.215);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7825т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.217);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7827т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.220);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7826т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.218);
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 20.02.2023 №409/340т (1шт), таємно (т.17 а.с.219);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7828т, прим.№1, на 25 арк., таємно (т.17 а.с.221-245);
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 17.04.2023 №409/819т (1шт), таємно (т.20 а.с.53); 
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7829т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.249); 
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7818т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.174); 
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 13.03.2023 №409/507т (1шт), таємно (т.17 а.с.175);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7814т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.155);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7815т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.156);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7816т, прим.№1, на 1 арк., таємно (т.17 а.с.157);
		- матеріальному носії інформації DVD+R від 13.03.2023 №409/506т (1шт), таємно (т.17 а.с.158);
		- протоколі від 13.07.2023 №10-3/7817т, прим.№1, на 15 арк., таємно (т.17 а.с.159-173).
		Вказане спростовує твердження сторони захисту, що докази винуватості ОСОБА_59 зібрані в іншому кримінальному провадженні, а саме №62019100000001170 від 20.08.2019.
		Суд враховує, що до моменту виділення матеріалів (07.09.2023) обставини, які інкримінуються ОСОБА_60 , були предметом досудового розслідування у первісному кримінальному провадженні №62019100000001170, у тому числі за фактом інкримінованого в досліджуваному провадженні злочину, передбаченого статтею 369 КК України. При цьому, ключові на думку сторони обвинувачення докази на підтвердження обставин кримінального провадження належним чином оформлені, а можливість їх використання в іншому кримінальному провадженні була предметом судового контролю. Таким чином, результати проведених негласних заходів, на яких базуються фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, належним чином легалізовані під судовим контролем слідчого судді у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023.
		Отже, Суд відхиляє клопотання сторони захисту про визнання протоколу обшуку від 03.04.2023 недопустимим доказом у зв`язку із тим, що відомості про кримінальне провадження №62023000000000296 від 03.04.2023 внесені після проведення невідкладного обшуку. 
		Очевидно, що на момент проведення обшуку сторона обвинувачення не володіла всіма відомостями вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України. Поступове встановлення нових обставин в рамках проведення комплексу процесуальних дій є логічним і послідовним з огляду на мету і зміст досудового розслідування. Адже після реєстрації відомостей в ЄРДР і до закінчення досудового розслідування за допомогою спеціальних процедур і методів відбувається процес пізнання - від абсолютного незнання до впевненого знання про події і факти в ретроспективі. Після реєстрації в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення досудове розслідування спрямоване на встановлення його складових - обставин кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Лише після повідомлення про підозру в порядку статті 278 КПК України досудове розслідування здійснюється щодо конкретної особи і спрямовується на з`ясування суб`єктивних чинників, що, в свою чергу, зумовлює «включення» спектру процесуальних гарантій і інших порядків окремих процедур. Відповідно до цього встановлення конкретних осіб, предмету злочину, загальної спрямованості реалізації об`єктивної сторони під час поступового проведення слідчих (розшукових) дій в процесі доказової діяльності в рамках провадження, які чітко не сформувалися до моменту внесення відомостей до ЄРДР, не мають значення, оскільки порушень при їх отриманні Суд не встановив.
		При чому, матеріали кримінального провадження №62023000000000296 від 03.04.2023, яке зареєстровано за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, після 07.04.2023 стали матеріалами єдиного провадження - №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.9 а.с.180-181). Мотиви, покладені в основу рішення, полягали у тому, шо у вказаних матеріалах наявні достатні вважати, що кримінальні правопорушення вчинені однією і тією ж особою.
		7.2. Під час розгляду цього кримінального провадження Суду надано більший обсяг доказів, ніж здійснено посилання у цьому Вироку. Суд також допитав свідків, заявлених сторонами, показання яких окремо не описувалися в цьому вироку ( ОСОБА_61 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 ), проте їм надана оцінка в контексті доводів сторони захисту та перевірки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів. 
		7.3. Докази, на які містяться посилання в цьому Вироку, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, отже вони відповідають критерію належності (стаття 85 КПК України). Під час дослідження доказів Суд не встановив їх недостовірності. Отже, пред`явлене обвинувачення підтверджене належними, допустимими і достовірними доказами. Сукупність досліджених доказів є достатньою для тих висновків, яких дійшов Суд.
		Згідно з частиною 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Суд зазначає, що докази, досліджені Судом, на підставі яких Суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого, отримані з дотриманням встановлених законом правил і процедур. 
		На підтвердження дотримання вимог чинного законодавства, сторона обвинувачення, крім тих, на які Суд здійснив посилання раніше, представила такі:
		-протокол огляду від 28.04.2023 мобільного телефону Iphone 11 Pro MAX сірого кольору, власником якого є ОСОБА_7  в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.14 а.с.53);
		-висновок від 29.03.2024 №20672/23-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджувався мобільний телефон «Iphone», IMEI: НОМЕР_8  і за результатами чого вся доступна інформація записана на карту пам`яті «Kingstone», 256 GB (т.14 а.с.62-64);
		-протокол огляду від 04.09.2023 оптичного диску DVD+R №409/819т (не таємно) від 17.04.2023 в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.15 а.с.138-140);
		-протокол огляду від 04.09.2023 оптичного диску DVD+R №409/820т (не таємно) від 17.04.2023 в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.15 а.с.162-175);
		-протокол огляду від 04.09.2023 оптичного диску DVD+R №409/819 (не таємно) від 17.04.2023 в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 (т.15 а.с.176-177);
		-протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 13.07.2023 №10-3/7828т (т.17 а.с.221-245);
		-протокол від 29.08.2023 огляду DVD-R марки «НР», на якому виконано запис: вх.12431-вих:9368(з)КТ, відповідно до якого встановлено відомості про з`єднання абонента НОМЕР_4 ( ОСОБА_7 ) за період з 27.07.2020 (з 00:03) - 03.04.2023 (до 14:51) (т.19 а.с.45-75);
		-протокол від 01.09.2023 огляду DVD-R марки «НР», на якому виконано запис: вх.12431-вих: 9368(з)КТ, відповідно до якого встановлено відомості про з`єднання абонента НОМЕР_1 ( ОСОБА_8 ) за період з 27.07.2020 (з 14:22) - 04.04.2023 (до 06:47) (т.19 а.с.73-97);
		-протокол від 31.08.2023 огляду DVD-R марки «НР», на якому виконано запис: вх.12431-вих: 9368(з)КТ, відповідно до якого встановлено відомості про з`єднання абонента НОМЕР_9 ( ОСОБА_15 ) за період з 27.07.2020 (з 00:00) - 25.05.2023 (до 22:10) (т.19 а.с.98-123); 
		-протокол від 31.08.2023 огляду DVD-R марки «НР», на якому виконано запис: вх.12431-вих: 9368(з)КТ, відповідно до якого встановлено відомості про з`єднання абонента НОМЕР_10 ( ОСОБА_62 ) за період з 27.07.2020 (з 00:00) - 14.04.2023 (до 12:33) (т.19 а.с.124-148); 
		-протокол від 30.08.2023 огляду DVD-R марки «НР», на якому виконано запис: вх.12431-вих: 9368(з)КТ, відповідно до якого встановлено відомості про з`єднання абонента НОМЕР_11 ( ОСОБА_63 ) за період з 27.07.2020 (з 00:52) - 25.05.2023 (до 23:46) (т. 19 а.с.149-172);
		-протокол від 19.07.2023 тимчасового доступу до речей і документів, які перебувають у володінні ТОВ « Лайфсел », відповідно до якого вилучена інформація в електронному вигляді, що записана на електронний носій «Оптичний носій DVD-R марки «НР», на якому виконано запис 07838ВК (т.19 а.с.181-183);
		-протокол від 01.09.2023 огляду DVD-R №07838ВК, відповідно до якого встановлено відомості про з`єднання абонента НОМЕР_12 ( ОСОБА_62 ) за період з 20.08.2021 (з 13:49) - 22.05.2023 (до 17:11) (т.19 а.с.188-205); 
		7.4. Разом із тим, Суд оцінює певну частину доказів як неналежні, оскільки вони не стосуються обставин кримінального провадження, не підтверджують і не спростовують обставин пред`явленого обвинувачення, а саме:
		- протокол за результатами проведення НС(Р)Д від 13.07.2023 (т.17 а.с.155);
		- протокол за результатами проведення НС(Р)Д від 13.07.2023 (т.17 а.с.156);
		- протокол за результатами проведення НС(Р)Д від 13.07.2023 (т.17 а.с.157)
		В цих протоколах відсутні відомості, які мають значення для кримінального провадження, що є предметом розгляду. 
		- висновок від 29.03.2024 №20664/23-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджувався мобільний телефон IPhone IMEIНОМЕР_20. У результаті цього вся доступна інформація записана на карту пам`яті «Kingstone», 32 GB s/n:2231В870659 (т.20 а.с.61-64); 
		- висновок від 29.03.2024 №20660/23-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджувався мобільний телефон Redmi IMEI: НОМЕР_13 , сім-карта ICCID НОМЕР_14 , мобільний телефон Redmi IMEI: НОМЕР_15 , сім-карта ICCID НОМЕР_16 . У результаті цього вся доступна інформація записана на карту пам`яті «T&G», 64 GB, TB64GBTC9T242234AU (т.20 а.с.72-75);
		-висновок від 29.03.2024 №20669/23-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджувався ноутбук MacBook Air, серійний №C1MSXCW8H3QD. У результаті цього вся доступна інформація записана на носій інформації «Transcend», об`ємом 128 GB, S/N H65376 7253 0040BB IG 07DD2 (т.20 а.с.84-90);
		-висновок від 29.03.2024 №2396/24-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджували мобільний телефон «IPhone» 12 Pro F2LDT55Q0D52 та мобільний телефон IPhone XR F2MXMFD9KX. У результаті цього вся доступна інформація записана на носій інформації «Kingstone» з маркуванням S234533983 (т.20 а.с.98-102);
		-висновок від 29.03.2024 №2397/24-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджувався мобільний телефон «IPhone» 13 Pro Max XN9WR3W429. У результаті цього вся доступна інформація записана на носій інформації «Transcend» з маркуванням H65376 7264 0040BB IG 07DD2 (т.20 а.с.109-112);
		-висновок від 29.03.2024 №2399/24-35 за результатами проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, відповідно до якого досліджувався мобільний телефон «IPhone» 12, серійний номер НОМЕР_17 . У результаті цього вся доступна інформація записана на носій інформації «Kingstone» з маркуванням 2231B8709659 (т.20 а.с.130-133).
		Об`єкти, які були предметом дослідження, Суду не представлені, так само як і обґрунтування того, які фактичні обставини підтверджують чи спростовують відповідні висновки експертів.
		7.5. Протягом судового розгляду захисник ОСОБА_12 звертався з клопотаннями, від 23.01.2025 (т.22 а.с.95-100) та від 04.04.2025 (т.23 а.с.63-67), пов`язаними з призначенням комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи звукозапису. Суд відмовив у задоволенні цих клопотань. 
		Згідно з частиною 1 статті 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам. Частиною 2 статті 332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
		1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
		2) під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу;
		3) існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
		З огляду на законодавчі положення та фактичні обставини, Суд дійшов висновку, що клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи звукозапису належним чином не обґрунтоване, викладені відомості в клопотанні та позиція захисника є суперечливими, адже його доводи про «задвоєння» певних файлів фактично нівелювали його посилання про зміну таких файлів. При чому, подане клопотання 04.04.2025 дублює його попереднє клопотання від 23.01.2025, захисник не навів нових аргументів на доведення своєї позиції. 
		Суд зазначає, що для призначення комп`ютерно-технічної експертизи та експертизи звукозапису недостатньо лише заявити про наявність у захисту сумнівів щодо автентичності записів, зроблених під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій і їх недоторканості від зовнішнього втручання. Можливе здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на носіях інформації, мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, чи обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Натомість, переконливих доводів щодо можливого здійснення технічного втручання і редагування даних, зафіксованих на зазначених носіях інформації, обвинуваченим та його захисником не наведено та жодного підтвердження цьому не надано.
		Крім цього, Суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_12 від 11.02.2025 (т.22 а.с.194) у направленні носіїв інформації до експертної установи ЛНДІСЕ для проведення експертизи звукозапису та комп`ютерно-технічної експертизи. 
		Відповідно до частини 2 статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. За частиною 1 статті 243 КПК України сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи.
		Суд, дослідивши подане клопотання у судовому засіданні, дійшов висновку, що стороною захисту самостійно призначено експертизу, у задоволенні якої Суд напередодні відмовив, аргументувавши мотиви такої відмови. Вказане, на думку Суду, свідчить про фактичну незгоду захисника із прийнятим судовим рішенням, що не може бути підставою для задоволення клопотання про передачу носіїв інформації для проведення експертизи.
		7.6. Законодавчо закріплена властивість доказів як належність передбачає, що докази за своєю природою можуть підтверджувати існування/відсутність обставин кримінального провадження як прямо, так і непрямо. 
		Чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Навпаки, положення статті 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Судова практика засвідчує, що доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою11. Доведеність тих чи інших обставин злочину не завжди ґрунтується на прямих доказах і висновок щодо обставин справи може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів12.
		Як убачається із досліджених матеріалів справи, більшість зафіксованих розмов є односторонніми, що унеможливлює фіксацію голосів співрозмовників, з якими  ОСОБА_6  готувався до вчинення злочину, проведення експертного дослідження, і відповідно, пряме визначення і ідентифікацію цих осіб. У першу чергу, це стосується обвинуваченого ОСОБА_7 . Деякі із зафіксованих розмов за результатами проведення експертизи не дозволяють ідентифікувати конкретного автора зафіксованих висловлень, які у протоколах зазначені такими, що зроблені  ОСОБА_6 . Разом із тим, сукупність вказаних непрямих доказів на підтвердження контексту, в якому відбувалася комунікація, послідовність обставин і дій учасників, логічний аналіз з точки зору взаємозв`язку дають можливість встановити хронологію та перебіг подій, а також ступінь участі у них  ОСОБА_6  і ОСОБА_7 . Досліджені в цій справі непрямі докази комунікації ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , пособництва останнього в організованому ОСОБА_6 готуванні до злочину підкріплюються безпосередніми прямими доказами і органічно ними доповнюються. Сукупність прямих і непрямих доказів усуває будь-який розумний сумнів в тому, що готування до надання неправомірної вигоди за скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.03.2023 мало місце в об`єктивній реальності, і що саме ОСОБА_6 його організував, а ОСОБА_7 сприяв в його готуванні. 
		Разом з тим, щодо ОСОБА_8 . Суд встановив, що його участь в описаних подіях не підтверджується достатньою сукупністю доказів (на відміну від ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ), які б дозволяли поза розумним сумнівом стверджувати про те, що він вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Більш детально про це йдеться у розділі І цього вироку. 
		 
		VIII. Оцінка доводів сторони захисту 
		8.1. З огляду на послідовне посилання сторони захисту на порушення підслідності вказаного кримінального провадження Суд надає оцінку відповідних доводів. 
		Як встановив Суд, ознаки готування до інкримінованого кримінального правопорушення самостійно виявлені представниками ДБР в межах розслідування кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019. За фактом вчинення кримінального правопорушення за частиною 3 статті 369 КК України 03.04.2023 розпочато кримінальне провадження №62023000000000296, яке 07.04.2023 об`єднано із матеріалами кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 з огляду на вчинення кримінальних правопорушень однією особою (т.9 а.с.180-181). Досудове розслідування кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019 здійснювалось слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань . 
		Надалі постановою прокурора ОСОБА_5 від 07.09.2023 з матеріалів досудового розслідування №62019100000001170 від 20.08.2019 виділені в окреме провадження матеріали за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, та присвоєно виділеному провадженню №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.11 а.с.37-38). Вказане кримінальне провадження також здійснювалось слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань . 
		Постановою від 15.01.2024 прокурор ОСОБА_5 визначив підслідність цього кримінального провадження за Національним антикорупційним бюро України (т.12 а.с.166-167). Вказане рішення мотивовано тим, що до підслідності НАБУ відносяться провадження, якщо наявна хоча б одна умова, зокрема вчинення кримінального правопорушення державним службовцем, посада якого належить до категорії ОСОБА_85. Під час досудового розслідування ОСОБА_6 , який є заступником голови Федерації профспілок України , та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні закінченого замаху на надання неправомірної вигоди у розмірі 150 000 доларів США суддям Київського апеляційного суду за вчинення останніми в його інтересах певних дій з використанням наданої їм влади за попередньою змовою.
		На виконання цієї постанови керівник ГСУ ДБР ОСОБА_64 16.01.2024 направив на адресу НАБУ матеріали кримінального провадження №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.12 а.с.168).
		22.01.2024 детектив НАБУ ОСОБА_65 повідомила керівника САП ОСОБА_66 про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.12 а.с.173).
		Постановою від 22.01.2024 керівника Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_67 визначено слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 (т.12 а.с.170-172). Постановою від 24.01.2024 керівник САП ОСОБА_68 визначив групу прокурорів і старшого групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні (т.12 а.с.174-175).
		Постановою прокурора САП ОСОБА_69 від 01.02.2024 визначено підслідність у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідування і скеровано матеріали кримінального провадження до ГСУ ДБР для організації досудового розслідування (т.12 а.с.177-178). Вказане рішення мотивовано тим, що за результатами опрацювання матеріалів провадження не встановлено приналежності осіб, яким повідомлено про підозру, до державних службовців, посада яких належить до категорії ОСОБА_85. Інші підстави, які свідчать про підслідність провадження до компетенції НАБУ, не встановлені. На виконання вказаної постанови керівник Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів ОСОБА_70 01.02.2024 направив матеріали кримінального провадження №6202300000000760 від 07.09.2023 на адресу ДБР (т.12 а.с.169). 
		07.02.2024 заступник керівника відділу ГСУ ДБР ОСОБА_55 повідомив заступника Генерального прокурора ОСОБА_56 про прийняття кримінального провадження №6202300000000760 від 07.09.2023, яке надійшло з НАБУ відповідно до постанови від 01.02.2024 (т.12 а.с.181), і направив повідомлення керівника ГСУ ОСОБА_71 про початок досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, підслідність якого визначена прокурором САП ОГП за ГСУ ДБР (т.12 а.с.182).
		Постановою від 12.03.2024 Генеральний прокурор ОСОБА_72 вирішив спір про підслідність і визначив підслідність у кримінальному провадженні №6202300000000760 від 07.09.2023 за слідчими Головного слідчого управління Державного бюро України , матеріали кримінального провадження направлено до ГСУ ДБР для організації та здійснення подальшого досудового розслідування (т.12 а.с.216-217).
		Таким чином, досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювали:
		-у період з 07.09.2023 по 15.01.2024 слідчі ГСУ ДБР;
		-у період з 15.01.2024 по 01.02.2024 детективи НАБУ;
		-у період з 01.02.2024 до 26.06.2024 (направлення обвинувального акту до суду) слідчі ГСУ ДБР.
		КПК України не передбачає обов`язкового дотримання правил підслідності в момент внесення відомостей до ЄРДР. Чинне кримінальне процесуальне законодавство України містить посилання на час, в межах якого прокурор має визначити підслідність за іншим органом досудового розслідування у випадку встановлення обставин, які можуть свідчити, що розслідування кримінального правопорушення не віднесено до його компетенції. При цьому на початкових етапах розслідування відомості про подію злочину є фрагментарними, а комплексність норм КПК України, якими визначається підслідність кримінальних проваджень, іноді унеможливлює точне та беззаперечне встановлення належного органу досудового розслідування одразу на початку розслідування з огляду на недостатність необхідних фактичних даних13. Разом із тим, у КПК України вбачається відсутність чіткого процесуального порядку зміни підслідності та строків передачі матеріалів кримінального провадження до належного органу досудового розслідування. За статтею 216 КПК України визначається підслідність кримінальних правопорушень за органами, уповноваженими на розслідування кримінальних правопорушень (предметна підслідність), статтею 218 КПК України - за територією вчинення кримінального правопорушення (територіальна підслідність), а частиною 10 статті 216 КПК України - підслідність за зв`язком справ. 
		Суд враховує, що у період з 07.09.2024 по 05.01.2024, тобто до моменту повідомлення особам про підозру, вказане кримінальне провадження потребувало активної процесуальної діяльності органу досудового розслідування, спрямованої на виявлення та збирання достатньої доказової бази, формування власної теоретико-інформаційної моделі та її реалізації на підставі проведення ряду комплексу слідчих (розшукових) дій. На момент виділення матеріалів в окреме провадження №6202300000000760 від 07.09.2023 уповноважені особи органу досудового розслідування не володіли достеменною інформацією щодо повного складу суб`єктів кримінального правопорушення. Підставою для зміни підслідності 15.01.2024 стало визначення кола суб`єктів кримінального правопорушення, встановлення яких, на думку представників органу досудового розслідування, свідчить про наявність ознак для передачі кримінального провадження до НАБУ.
		Законодавець окреслює наявність однієї із трьох умов для встановлення підслідності НАБУ при здійсненні досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого статтею 369 КК України:
		1) особливий суб`єктний склад вчинення кримінального правопорушення;
		2) розмір предмета кримінального правопорушення;
		3) вчинення кримінального правопорушення щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 КК України.
		В цьому провадженні з моменту повідомлення про підозру і зміни підслідності пройшов незначний період часу, що не свідчить про невиправдане зволікання з боку органу досудового розслідування у розрізі виконання положень КПК України, якими регламентовано визначення підслідності.
		Положення статті 17 Конституції України регламентують обов`язок правоохоронних органів держави забезпечувати державну безпеку і захист державного кордону України. Сама по собі правоохоронна діяльність спрямована на захист прав, свобод та інтересів громадян, суспільства, захист національної безпеки, забезпечення стану законності й правопорядку та на реалізацію інших законодавчо визначених функцій держави. Кожному із напрямів правоохоронної діяльності притаманні певні особливості, які характеризують специфіку того або іншого правоохоронного органу. Вказане включає основне завдання усіх правоохоронних органів - забезпечення законності, захисту прав та інтересів суспільства, захист від кримінальних та інших правопорушень. Таким чином, правоохоронні органи, перелік яких закріплений у статті 216 КПК України, повною мірою в рівних умовах реалізовують повноваження захисту інтересів особи, суспільства та держави, в тому числі від кримінальних правопорушень. Зазначене у своїй сукупності свідчить про пріоритетність забезпечення ефективності і результативності проведення досудового розслідування задля досягнення завдань кримінального провадження, регламентованих статтею 2 КПК України. 
		Діяльність слідчих органів безспірно має відбуватися на підставі правової процедури, встановленої чинним законодавством, у тому числі в частині дотримання правил підслідності кримінального провадження. Проте, не будь - яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, зумовлює безумовне визнання доказів недопустимими; це можливо виключно через наявність істотного негативного впливу на права людини та її основоположні свободи під час кримінального провадження. Встановлення факту невиконання або неналежного виконання регламентованих процедур без фактичного встановлення порушення прав та свобод людини фактично призведе до «правового пуризму». Саме тому законодавець не поширив інститут судового контролю під час досудового розслідування на відповідні рішення прокурора, які стосуються визначення підслідності кримінального провадження, оскільки такі рішення самі по собі не створюють суттєвого ризику порушення будь-якого права людини. 
		У разі виникнення спору про підслідність кримінального провадження, законом встановлено спеціальний порядок його врегулювання, а саме передбачено компетенцію генерального прокурора щодо остаточного визначення належного органу досудового розслідування. Відповідно до частини 5 статті 218 КПК України питання вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, відноситься до компетенції Генерального прокурора. Таке рішення прокурора набуває характеру акта, що має обов`язкове значення для подальшого руху справи. Вирішення спору уповноваженим органом ліквідує правову невизначеність у частині компетентності органу досудового розслідування, а сам факт прийняття такого рішення свідчить про дотримання вимог закону. 
		У цій справі сторона обвинувачення вжила всіх заходів для дотримання процедури визначення підслідності у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023, а спір про підслідність вирішений Генеральним прокурором (т.12 а.с.216-217). Встановлення підслідності шляхом рішення Генерального прокурора забезпечує стабільність кримінального процесу та унеможливлює маніпулятивні спроби сторін впливати на перебіг судового розгляду через повторне (чергове) порушення цього питання. Після врегулювання спору про підслідність відповідним рішенням генерального прокурора будь-які твердження про порушення правил підслідності під час досудового розслідування є юридично безпідставними та не підлягають перегляду у судовому розгляді. 
		З огляду на це Суд дійшов висновку про відсутність процесуального порушення в частині визначення правил підслідності. 
		8.2. Доводи захисників про обов`язкову доведеність активної участі одержувача неправомірної вигоди як ключового фактору для кваліфікації дій за статтею 369 КК України (як елементу визначення підслідності) є неспроможними. Суд дослідив обставини кримінального провадження з точки зору початку реалізації об`єктивної сторони кримінального правопорушення для розмежування стадій готування та замаху до вчинення кримінального правопорушення, зокрема у пункті 5.4 цього вироку. Висновки Суду зводяться до виключно створення обвинуваченими (з визначеними ролями) сприятливих умов для надання неправомірної вигоди, що характерно для стадії готування до вчинення кримінального правопорушення. Досліджені обставини кримінального провадження фактично сформували під час досудового розслідування в слідчих ГСУ ДБР версії, які можуть свідчити про надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають відповідальне становище. Обставини прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовими особами неправомірної вигоди не підлягають доказуванню в рамках доведення винуватості за готування до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України. 
		8.3. Захист стверджував, що це кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду, з чим Суд не погоджується. Так, відповідно до статті 331 КПК України Вищому антикорупційному суду, зокрема, підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці до статті 45 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК України. Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369 КК України, є корупційним кримінальним правопорушенням. 
		Питання непідсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду за клопотанням захисника ОСОБА_10 досліджено Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду, яка ухвалою від 29.07.2024 у справі № 991/5521/24 відмовила захиснику у направленні кримінального провадження до іншого суду (т.4 а.с.44-47). Протягом розгляду цього кримінального провадження не виникло обставин, які б дали Суду підстави вважати інакше. Обвинуваченим інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 369 КК України, яке є корупційним та відповідає двом умовам його підсудності Вищому антикорупційному суду, визначених у пунктах 2, 3 частини 5 статті 216 КПК України. 
		Суд також підкреслює, що підсудність, на відміну від підслідності, яка може бути визначена чи змінена на підставі відповідного рішення уповноваженої особи, визначається виключно в силу положень закону, за наявності відповідних правових критеріїв віднесення конкретної справи до сфери компетенції того чи іншого суду, визначених статтями 32 - 331 КПК України. Крім того, нормами статті 34 КПК України закріплена можливість направлення кримінального провадження з одного суду до іншого за наявності визначених законодавцем для цього підстав. При цьому, підсудність кримінального провадження тому чи іншому суду не може автоматично змінюватись у залежності від рішення прокурора про зміну підслідності і навпаки. З огляду на це Суд наголошує, що підслідність та підсудність конкретного кримінального провадження можуть бути не пов`язані єдиним органом досудового розслідування.
		При чому, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ. Судові рішення про проведення слідчих дій на етапі досудового розслідування постановлені слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва набрали законної сили і відповідають вимогам КПК України. При цьому слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва прийняв клопотання до розгляду, а отже у слідчого судді не виникло сумнівів щодо місця здійснення досудового розслідування та підсудності поданих клопотань під час здійснення судового контролю за рішеннями та діями органу досудового розслідування.         
		Отже, підстав уважати, що докази, зібрані органом досудового розслідування на підставі ухвал слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва та похідних від них в силу доктрини «плодів отруйного дерева» є недопустимими доказами в Суду немає.
		Натомість статтею 33-1 КПК України визначено предметну підсудність Вищого антикорупційного суду, яка може не залежати від того, який орган здійснював досудове розслідування, і до слідчого судді якого суду слідчі відповідного органу зверталися для проходження судового контролю під час досудового розслідування (підпункт 1 пункту 20-2 Перехідних положень КПК України). 
		Таким чином, Суд не встановив порушень під час досудового розслідування у контексті визначення суду. Крім того, Вищий антикорупційний суд є судом, встановленим законом, для розгляду по суті кримінального провадження №62023000000000760 від 07.09.2023.
		8.4. Суд відхиляє доводи сторони захисника ОСОБА_10  щодо визнання всіх зібраних доказів недопустимими з огляду на бездіяльність слідчих ДБР, яка виразилась у неприпиненні порушення при виявленні інформації про незаконне користування ОСОБА_6  мобільним телефоном. 
		Відповідно до досліджених у справі рапортів метою ініціювання проведення НС(Р)Д стала перевірка отриманої інформації в тому числі про заходи, які вживав ОСОБА_6 для уникнення відповідальності, та з огляду на наявність підстав вважати, що розмови можуть мати значення для встановлення обставин кримінального провадження. 
		Бездіяльність слідчих ДБР у припиненні користування ув`язненим ОСОБА_6 мобільним телефоном не призводить до незаконності проведених слідчих дій. Відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідування» на ДБР покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Питання контролю за поведінкою осіб, які утримуються під вартою, та дотримання ними правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України виходить за межі повноважень слідчих ДБР. При чому, ОСОБА_6 під час допиту заявив, що дійсно мав дозвіл на використання мобільного телефону в умовах СІЗО і підтримував комунікацію із своїми родичами, яка підтверджено також дослідженими фактичними обставинами (зокрема, пункт 4.8 цього Вироку).
		Таким чином, Суд не вбачає зв`язку між неприпиненням слідчими ДБР користування мобільним телефоном з подальшим перебігом досудового розслідування та кримінально-правову кваліфікацію дій обвинувачених.
		8.5. Захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просили визнати недопустимими протокол обшуку від 03.04.2023 (т.14 а.с.9-16) та всі похідні від нього докази, оскільки на час обшуку були відсутні підстави для його проведення. 
		Зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2023 у справі №757/12925/23-к вбачається оцінка наявності/відсутності невідкладності (т.14 а.с.37). Із клопотання слідчого ГСУ ДБР вбачається, що невідкладність слідчої дії зумовлена ймовірністю знищення предметів, які можуть бути використані як докази (т.14 а.с.35). Слідчий суддя встановив, що непроведення такого обшуку могло б перешкодити меті кримінального провадження. Водночас, аналізуючи мотиви, викладені в клопотанні та в ухвалі слідчого судді, Суд не позбавлений можливості самостійно оцінити нагальність проведення обшуку в результаті дослідження сукупності представлених стороною обвинувачення доказів.
		Так, відповідно до частини 3 статті 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних, як у цьому випадку, із рятуванням майна. У такому разі прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. 
		Під «невідкладними випадками» необхідно розуміти лише такі зазначені в цій нормі виключні обставини, які існували на момент проникнення до житла чи іншого володіння особи та через терміновість унеможливлювали отримання в порядку, передбаченому КПК України, відповідного дозволу слідчого судді14. Неможливість забезпечити збереження доказів без їх негайного вилучення обумовлює невідкладну необхідність вжиття передбачених КПК України процесуальних заходів з метою врятування (збереження) такого майна, зокрема, шляхом проведення обшуку до отримання ухвали слідчого судді. Невідкладність обшуку може полягати й у необхідності вилучення грошових коштів, отриманих як неправомірна вигода, що охоплюється винятком, встановленим частиною 3 статті 233 КПК України15. 
		Захист не навів аргументів, які б спростовували висновки слідчого судді щодо невідкладності проведення обшуку. Динаміка досудового розслідування може бути пов`язана з виникненням непередбачуваних обставин, які обумовлюють необхідність оперативної адаптації до умов, що раптово створюються або швидко змінюються. Суд також враховує, що конкретизація обставин передачі грошових коштів стала відома лише 02.04.2023, тобто за день до їх фактичного отримання ОСОБА_7 , що унеможливлювало звернення із відповідним клопотанням до суду. 
		Суд під час судового розгляду встановив, що невідкладність проведення обшуку в автомобілі ОСОБА_7 пов`язана з об`єктивними причинами, оскільки неможливо наперед спрогнозувати поведінку і подальші дії ОСОБА_7 після отримання грошових коштів, точні адреси, повний шлях пересування із грошовими коштами тощо. Невідкладність обшуку пов`язана зі специфікою розкриття кримінальних правопорушень цієї категорії.
		Більше того, з огляду на проведення невідкладного обшуку і вилучення грошових коштів, передбачених для передачі в якості неправомірної вигоди, Суд кваліфікує дії обвинувачених як готування до злочину з відповідним розподілом ролей і відхиляє позицію обвинувачення про закінчений замах на вчинення злочину. 
		Суд враховує правову позицію Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 448/368/17, відповідно до якої, якщо ухвала про проведення обшуку постановляється після проведення обшуку/огляду, то в ній повинно бути зазначено про виявлені та вилучені за результатом обшуку речі і документи, а також така ухвала не повинна мати строку її виконання, оскільки обшук/огляд вже фактично проведений. Однак, незважаючи на зазначення в резолютивній частині ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві у справі строку дії (на що окремо наголошував захист в обґрунтування незаконності невідкладного обшуку), її зміст очевидно свідчить про фактично проведений обшук і його легалізацію, що позбавляє можливості провести таку саме слідчу дію в майбутньому. Як клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, так і ухвала слідчого судді містять посилання на проведений раніше - 03.04.2023 обшук. Отже, посилання на строк проведення обшуку у цьому конкретному випадку Суд розцінює, як помилку, оскільки мотивувальна частина ухвали слідчого судді свідчить про ретроспективне надання дозволу на проведений обшук та не розглядає питання встановлення строку для його проведення в майбутньому.
		Таким чином, Суд відмовляє в задоволенні клопотання захисника про визнання протоколу обшуку від 03.04.2023 та зібраних на підставі обшуку матеріалів недопустимими доказами.
		8.6. Сторона захисту стверджувала, що мобільний телефон Iphone 11 PRO MAX сірого кольору, вилучений під час обшуку 03.04.2023 у ОСОБА_7 , утримувався органом досудового розслідування без законних підстав. Суд відхиляє таке посилання сторони захисту з огляду на наступне. 
		Відповідно до протоколу від 03.04.2023 за результатами проведення обшуку вилучено, зокрема, мобільний телефон Iphone 11 PRO MAX, який постановою від 03.04.2023 визнано речовим доказом. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 05.04.2023 у справі №757/12925/23-к надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO (vin-код: НОМЕР_6 ), д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_7 . Крім цього, зазначеною ухвалою надано дозвіл на відшукання та вилучення мобільного телефону Iphone 11 PRO MAX (т.14 а.с.37).
		Відповідно до частини 7 статті 236 КПК України під час обшуку слідчий, прокурор має право вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		З огляду на це законодавець розмежував статус майна, вилученого на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук, та тимчасово вилученого майна. Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ухвалою про легалізацію невідкладного обшуку фактично надав органу досудового розслідування дозвіл на вилучення відшуканих речей, зазначивши його ідентифікаційні ознаки (колір, марку, належність). Суд сприймає, що орган досудового розслідування під час проведення слідчої дії має можливість самостійно пріоритезувати вилучення речей у випадку, коли вони мають безпосереднє значення для встановлення обставин кримінального провадження. Разом із тим, можливі обмеження права власності внаслідок утримання майна після проведеної слідчої дії лежить поза межами процесуальних прав такої особи і не пов`язані з нівелюванням доказового значення відповідних предметів.
		Суд визнає, що процесуальними підставами для вилучення органом досудового розслідування телефону Iphone 11 PRO MAX є ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2023 про обшук у транспортному засобі TOYOTA LAND CRUISER PRADO з правом відшукання та вилучення мобільного телефону з конкретними ідентифікуючими ознаками та постанова слідчого про визнання цього телефона речовим доказом з огляду на наявність відомостей, що можуть мати значення для кримінального провадження. Надалі, дії представників органу досудового розслідування були спрямовані на отримання тимчасового доступу до листування особистого характеру ОСОБА_7 та огляду отриманої інформації. 
		Таким чином, Суд відхиляє доводи захисника про недопустимість як доказів відомостей з мобільного телефону та похідних від нього доказів.
		8.7. Твердження захисників про відсутність в протоколі від 28.04.2023 огляду мобільного телефону (т.14 а.с.53) посилання на ухвалу, якою надано тимчасовий доступ до відомостей, є неспроможним, оскільки КПК України не вимагає такого зазначення в протоколі слідчої дії. Доцільність проведення огляду речей належить до дискреційних повноважень слідчого, однак результати такої дії забезпечують трансформацію наявних у цих речах відомостей у докази в кримінальному провадженні. Наявність/відсутність в протоколі слідчої дії посилання на судове рішення, яким надано тимчасовий доступ, не нівелює самого факту судового контролю. 
		Протоколом від 28.04.2023 встановлено, що огляд проводився із залученням спеціаліста, що підтверджено його підписом про ознайомлення із його правами та обов`язками. Разом із тим, відсутність повторного підпису спеціаліста на протоколі огляду, який міститься на одному аркуші, не має наслідком істотного порушення жодного фундаментального права обвинувачених і не впливає на зміст і сутність слідчої дії. Крім цього, метою вказаної дії було здійснення копіювання відомостей з мобільного телефону Iphone 11 PRO MAX. Вся інформація, яка містилась у телефоні, була скопійована під час проведення експертного дослідження 29.03.2024 вказаного телефону на карту пам`яті Kingstone micro SD, об`ємом 256 ГБ, з маркуванням «SDCG3/256GB» та «B0865-003.A00LFTS» (т.14 а.с.62-64), що і стало об`єктом огляду 24.04.2024 (т.14 а.с.70-142), 26.04.2024 (т.14 а.с.143-171).
		8.8. Суд також відхиляє твердження сторони захисту, що висновок судової комп`ютерно- технічної експертизи від 29.03.2024 №20672/23-35 складений у кримінальному провадженні №62019100000001170 від 20.08.2019, тому не може використовуватися у кримінальному провадженні, що є предметом цього судового розгляду. 
		Так, постанова про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи винесена слідчим ГСУ ДБР 06.07.2023, тобто в період, коли факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 369 КК України, розслідувався в межах кримінального провадження №62019100000001170 від 20.08.2019. 
		Відповідно до пункту 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень строк проведення експертизи встановлюється керівником експертної установи (або заступником керівника чи керівником структурного підрозділу) і не повинен перевищувати 90 календарних днів. У разі значного навантаження строк проведення експертизи може перевищувати максимально граничні терміни. Ураховуючи динамічність стадії досудового розслідування, протягом 3-8 місяців можуть виникати непередбачувані об`єктивні обставини. Зокрема, як в цьому випадку, у вересні 2023 року кримінальне провадження №6202300000000760 до 07.09.2023 виділено в окреме провадження. 
		Згідно із реєстром виділених до постанови від 07.09.2023 матеріалів у кримінальне провадження №6202300000000760 до 07.09.2023 в оригіналі виділено, у тому числі, постанову від 06.07.2023 про призначення судової-комп`ютерно технічної експертизи в томі 5 аркушах 86-89 (т.11 а.с.46). 
		Підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою. Отже, висновок експерта невід`ємно пов`язаний з процесуальною підставою проведення експертизи у вигляді постанови. На момент виділення матеріалів кримінального провадження сторона обвинувачення не існувало результатів проведеного експертного дослідження, що і зумовило незазначення відповідного висновку в реєстрі виділених матеріалів.
		Аналогічні доводи стосуються висновку експерта від 11.03.2024 №23285/23-36 (т.20 а.с.10-25).
		Таким чином, Суд не вважає, що висновки експертів від 29.03.2024 та 11.03.2024 не є джерелами доказів в цьому кримінальному провадженні. Разом із тим, Суд відхиляє аналогічні доводи стосовно похідних доказів (протокол огляду від 24.04.2024 (т.14 а.с.70-142), протокол огляду від 26.04.2024 (т.14 а.с.143-171), протокол огляду від 25.04.2024 (т.15 а.с.1-137).
		8.9. Стосовно посилання захисника на відсутність підпису спеціалістів у протоколах огляду від 24.04.2024 (т.14 а.с.70-142), від 26.04.2024 (т.14 а.с.143-171), від 25.04.2024 (т.15 а.с.1-137) та незазначення в них кількості сторінок додатків Суд зазначає таке. 
		За загальним правилом протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Разом з тим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони істотним чином порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду. Разом з тим, не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів16.
		Відсутність кількості сторінок додатків і підпису спеціаліста на сторінках протоколів не є підставою для визнання таких доказів недопустимими, оскільки вказане не свідчить про викривлення, фальсифікацію або неправдивість зазначених у протоколі відомостей, жодним чином не зачіпає прав обвинувачених, зокрема й у контексті реалізації ними права на захист, і не вказує на недопустимість цього доказу. Головне завдання протоколу - забезпечити фіксацію ходу та змісту слідчої (розшукової) дій.
		Суд погоджується із захистом, що дотримання належної правової процедури під час здійснення досудового розслідування є важливим, адже відноситься до самих завдань кримінального провадження. Однак, належна правова процедура не є самоціллю кримінального провадження, а хоча і визначена завданням кримінального провадження, є по суті інструментом досягнення інших завдань кримінального провадження. При чому наявність чи відсутність у протоколі підпису учасника за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо його участі в цій слідчій дії або не зазначення кількості аркушів додатків очевидно виходить за межі концепції належної правової процедури.
		Посилання сторони захисту на такі формальні недоліки часто мають характер штучного розширеного тлумачення принципу належної правової процедури, що використовується не для забезпечення справедливості розгляду, а як інструмент маніпулятивного виключення доказів з процесу на формальних підставах.
		Тому при складенні протоколів від 24.04.2024 (т.14 а.с.70-142), від 26.04.2024 (т.14 а.с.143-171), від 25.04.2024 (т.15 а.с.1-137) відсутні ознаки істотного порушення прав та свобод людини у розумінні статті 87 КПК України, а клопотання захисту про визнання їх недопустимим доказом не підлягає задоволенню. 
		8.10. Суд відхиляє доводи сторони захисту про визнання протоколів огляду від 04.09.2023 (т.15 а.с.138-141, т.15 а.с.142-156, т.15 а.с.162-175, т.15 а.с.176-177) недопустимими у зв`язку із відсутністю доказів, що зафіксований у розмовах « ОСОБА_18 » є саме ОСОБА_7 . Захист ОСОБА_7 стверджував, що версія сторони обвинувачення ґрунтується виключно на припущенні і не може доводити вину «поза розумним сумнівом». Крім цього, у протоколі огляду відсутні відомості, які свідчать про законність походження об?єкту, який підлягав дослідженню (оптичний диск) при формуванні відповідних протоколів.
		Суд вважає, що твердження захисту зводяться до незгоди із інтерпретацією стороною обвинувачення подій, які були предметом огляду. Встановлені Судом фактичні обставини викладені у розділі ІV цього вироку на підставі повного і всебічного дослідження всіх доказів, наданих сторонами, як окремо, так і в їх сукупності.
		Стосовно чергового посилання захисту на порушення належної процесуальної процедури у результаті цього огляду у зв`язку з відсутністю вказівки на джерело походження інформації на оптичних дисках Суд зазначає таке. Відповідно до частини 1 статті 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий проводить огляд речей та документів. Положення статті 104 КПК України регламентують загальні вимоги до складення протоколу слідчої дії та його змісту. У свою чергу в законі відсутня вимога обов`язкового посилання в протоколі огляду джерела походження об`єкту, який підлягає огляду, та обґрунтування в цьому ж протоколі законності його отримання. 
		Суд під час судового розгляду встановив, що слідча дія проводилась стосовно оптичних дисків DVD+R №409/819т (не таємно) від 17.04.2023 та DVD+R №409/820т (не таємно) від 17.04.2023, аудіофайли яких отримані за результатами проведення НС(Р)Д і відображені в протоколах від 13.07.2023 №10-3/7828т (т.17 а.с.221-245) та від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.17 а.с.159-173) відповідно.
		Таким чином, Суд відмовляє в задоволенні клопотання сторони захисту про визнання недопустимими доказів протоколів огляду від 04.09.2023 (т.15 а.с.138-141, т.15 а.с.142-156, т.15 а.с.162-175, т.15 а.с.176-177).
		8.11. Сторона захисту посилалася на те, що відомості в рапортах від 22.12.2022 (т.17 а.с.2-3), від 07.03.2023 (т.17 а.с.5-6, 10-11, 12-13), від 07.02.2023 (т.17 а.с.7-8), від 25.04.2023 (т.17 а.с.15-16, 17-18) про ініціювання проведення НС(Р)Д з метою встановлення обставин, які можуть свідчити про знищення речових доказів, тиску на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, викладені без реєстрації таких фактів до ЄРДР. Захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зазначили, що на підставі цих рапортів незаконно проведені НС(Р)Д, що свідчить про недопустимість їх результатів. Крім того, в зазначених рапортах містяться відомості про ініціювання проведення НС(Р)Д стосовно ОСОБА_15 , яка не є підозрюваною у цьому кримінальному провадженні. 
		Суд зазначає, що рапорт працівника оперативного підрозділу у розумінні статті 84 КПК України не є процесуальним рішенням, яке є підставою для проведення комплексу негласних заходів. В цьому кримінальному провадженні слідчі дії, пов`язані з втручанням у права людини, відбулися під судовим контролем. Разом із тим, відомості, які планувалось отримати за результатами проведення слідчих дій, стосувалися тих самих обставин, які були предметом розгляду кримінального провадження № 62019100000001170 від 20.08.2019 і знаходилися в площині доведення /спростування ризиків кримінального провадження. При чому, зняття інформації з мобільного терміналу, яким особа незаконно користується в умовах слідчого ізолятору (на що окремо звертав увагу захисник ОСОБА_12 ), жодним чином не впливає на допустимість зібраних доказів. Адже правомірність втручання у приватне спілкування оцінюється за діями держави, а не особи. Порушенням вважається не саме користування телефоном, а незаконне втручання державних органів у зміст комунікації. У контексті втручання у приватне спілкування правова оцінка зосереджується не на тому, чи законно особа користується засобом зв`язку, а на тому, чи законно орган державної влади втручається в це спілкування. 
		У контексті допустимості результатів втручання у приватне спілкування вирішальне значення має дотримання державою вимог закону при здійсненні відповідних заходів, а не правомірність користування особою засобами зв`язку. Якщо органи державної влади діяли на підставі та в межах закону - з дотриманням встановленої процедури то факт незаконного користування особою мобільним телефоном у СІЗО не нівелює і не дискредитує результати таких заходів.
		Порушення режиму тримання під вартою з боку особи не скасовує обов`язку держави реагувати в законний спосіб, і не перетворює законно отриману інформацію на недопустимий доказ. Важливо, що держава не створила штучно або протиправно умов для отримання інформації, а лише використала наявний канал комунікації у межах передбаченого законом контролю.
		Таким чином, законність дій держави забезпечує припустимість отриманих результатів, навіть якщо сама особа діяла з порушенням встановлених правил.
		Посилання захисника про ініціювання проведення негласних слідчих дій стосовно особи, якій не пред`явлена підозра ( ОСОБА_15 ), є неспроможними, оскільки КПК України не обмежує коло осіб, щодо яких можуть здійснюватися негласні заходи, за їх процесуальним статусом. Суд також зазначив, що не надає діям ОСОБА_15 жодної кримінально-правової оцінки (пункт 4.3 цього вироку). 
		Зі змісту рапортів не вбачаються конкретні відомості, які свідчать про вчинення особою конкретного кримінального правопорушення, та прохання внести вказаний факт до ЄРДР. Отже, відповідно до положень КПК України на підставі відомостей, які викладені в рапорті, автоматично не виникає обов`язку реєстрації кримінального провадження. Вказане узгоджується і з позицією Верховного Суду у постанові від 04 квітня 2023 року у справі № 572/1684/19. Таким чином, обставини знищення речових доказів, тиску на свідків в рамках наявного кримінального провадження не потребували окремої реєстрації в ЄРДР.
		8.12. Захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просили визнати недопустимими доказами протоколи про результати здійснення НС(Р)Д у вигляді зняття інформації з електронних інформаційних систем від 13.07.2023 (т.17 а.с.159-173, 180-212, 221-245) у зв`язку із недотриманням вимог частини 3 статті 104 КПК України. 
		Суд відхиляє відповідні доводи з огляду на таке. Вимоги, регламентовані у частині 3 статті 104 КПК України, є загальними і варіюються залежно від виду процесуальної дії. Основною метою складення протоколу є фіксація ходу і результатів процесуальної дії. Відображені у вказаних протоколах від 13.07.2023 відомості дозволяють встановити умовні частини протоколу, місце і час його складення, період проведення НС(Р)Д відповідно до ухвали слідчого судді, мобільний термінал зв`язку, а також особу, яка склала вказаний протокол. Твердження про відсутність вказівки на спеціалістів, які залучені для проведення дії, є неспроможними, оскільки така участь є необов`язковою і не впливає на перебіг та фіксацію слідчої дії. 
		Незазначення у протоколі НСРД ідентифікаційних ознак і технічних характеристик засобів фіксації, які застосовувалися під час проведення процесуальної дії, не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та свідчити про наявність підстав для визнання недопустимими зафіксованих результатів цих дій17. Так само відсутність повних даних про осіб, які безпосередньо проводили НС(Р)Д, не свідчить про істотне порушення прав підозрюваних/обвинувачених з огляду на те, що методи проведення такої категорії слідчих дій не підлягають розголошенню.
		Посилання захисників, що стосуються оціночних тверджень представників органу досудового розслідування, не можуть бути підставою для визнання недопустимими зібраних в результаті НС(Р)Д доказів, оскільки Суд на підставі повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин під час судового розгляду надає власну оцінку доказам.
		Захисники також послалися на частину 3 статті 252 КПК України, відповідно до якої протоколи про проведення НС(Р)Д з додатками не пізніше ніж через 24 години з моменту припинення НС(Р)Д передаються прокурору. З огляду на відсутність у матеріалах провадження відомостей, які свідчать про таке направлення протоколів до прокурора і вжиття останнім заходів збереження отриманих матеріалів, захист піддає сумніву таку процедуру.
		Водночас процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку18. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки. Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Оскільки складення протоколу за результатами проведення НС(Р)Д та направлення його прокурору є обов`язком працівника оперативного підрозділу, то пропущення ним строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Перевищення визначеного кримінальним процесуальним законом строку порушує порядок кримінального процесу, невід`ємною складовою якої є встановлені законом строки передачі прокурору протоколу про проведення НС(Р) Д. Втім , таке порушення не має істотного впливу на права підозрюваного, зокрема й на можливості його захисту, а впливає виключно на оперативність досудового розслідування і своєчасність прийняття рішень прокурором задля його забезпечення у встановлені процесуальні строки. 
		Тому недотримання строку передачі прокурору протоколів за результатами проведених негласних заходів не свідчить про недопустимість результатів цих НС(Р)Д19. 
		Відповідно до матеріалів цієї справи керівник Головного оперативного управління ДБР ОСОБА_74 13.07.2023 направив вказані протоколи на адресу прокурора ОГП ОСОБА_75 (т.17 а.с.145-146), тобто відповідний обов`язок, хоча із затримкою, але виконаний.
		Таким чином, Суд відмовляє захисникам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у задоволенні визнання про визнання недопустимим доказами протоколів за результатами проведення НС(Р)Д від 13.07.2023 (т.17 а.с.159-173, 180-212, 221-245).
		8.13. Суд відхиляє сумніви сторони захисту у пакуванні та передачі вихідних даних для проведення експертиз (висновки від 11.03.2024 №23285/23-36 (т.20 а.с.10 -25) та від 12.12.2023 № 23184/23-35 (т.20 а.с.39-52) з огляду на наступне. 
		Як вбачається із супровідного листа від 04.09.2023 №1306/10-2-05-02/23/експ (т.20 а.с.1) та постанови від 04.09.2023 про призначення експертизи (т.20 а.с.2-7), до експертної установи направлено протоколи огляду оптичних носіїв DVD+R 3409/820т від 04.09.2023 та DVD+R 3409/819т від 04.09.2023, магнітний носій інформації - micro SD карту, виробника «Kingston» об`ємом 32 Gb, з наявним написом ATMDOASP610; магнітний носій інформації - micro SD карту, виробника «Kingston» об`ємом 32 Gb, з наявним написом 2235В881136, які упаковані до сейф-пакету ДБР №В2012514. 
		Супровідним листом від 04.09.2023 №1307/10-2-05-02/23/експ (т.20 а.с.26) та постановою від 04.09.2023 про призначення експертизи (т.20 а.с.27-35) до експертної установи направлено протоколи огляду оптичних носіїв DVD+R 3409/820т від 04.09.2023 та DVD+R 3409/819т від 04.09.2023, оптичні носії DVD+R 3409/820т від 04.09.2023 та DVD+R 3409/819т від 04.09.2023 та порівняльні зразки, які запаковані до сейф-пакету ДБР №В1009405.
		У свою чергу, директор Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ( КНДІСЕ ) направляв із висновком експертизи від 11.03.2024 (т.20 а.с.8) та висновком експертизи від 12.12.2023 (т.20 а.с.37) ці саме носії інформації. При чому, вони були предметом експертного дослідження, що спростовує посилання про неналежне упакування вихідних даних (т.20 а.с.10, т.20 а.с.39). Вказані ж оптичні носії DVD+R 3409/820т від 04.09.2023 та DVD+R 3409/819т від 04.09.2023 були предметом дослідження під час засідання 04.10.2023, чим Суд перевірив наявну на них інформацію і їх відповідність (т.20 а.с.134-137). 
		Твердження, допущені слідчим в постанові про призначення експертизи, не впливають на допустимість/недопустимість результатів проведеної експертизи. Так само, подальші дії слідчих після отримання висновку експерта, пов`язаних із оцінкою і врахуванням результатів експертного дослідження, не мають відношення до допустимості висновку експерта. 
		Таким чином, Суд не вбачає підстав для визнання висновків експертів від 11.03.2024 №23285/23-36, та від 12.12.2023 № 23184/23-35 (т.20 а.с.39-52) недопустимими доказами.
		8.14. Захисник ОСОБА_12 просив визнати протоколи за результатами проведення НС(Р)Д від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.17 а.с.159-173) та №10-3/7828т (т.17 а.с.221-245) недопустимими доказами, оскільки під виглядом зняття інформації з електронної інформаційної системи фактично проведена інша негласна слідча дія - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, судовий дозвіл на здійснення якого не надавався (т.21 а.с.6-14).
		Відповідно до частини 1 статті 264 КПК України пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частині, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.
		Відповідно до частини 1 статті 263 КПК України зняття інформації з електронних комунікаційних мереж (комплекс технічних засобів електронних комунікацій та споруд, призначених для надання електронних комунікаційних послуг) є різновидом втручання у приватне спілкування, що проводиться без відома осіб, які використовують засоби електронних комунікацій (телекомунікацій) для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можливо встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.
		Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин - це процес отримання доступу до вже збереженої інформації, яка знаходиться в системах зберігання або обробки даних: комп`ютери; сервери; хмарні сховища; бази даних; флеш-накопичувачі; зовнішні носії; системи відеонагляду; CRM/ERP-системи тощо. Метою цього заходу є зчитування інформації, яка вже була записана в певний момент, незалежно від того, чи передавалася вона мережею. Технічно це може бути як фізичний доступ до пристрою (наприклад, комп`ютера чи сервера), так і дистанційний доступ за допомогою програмно-апаратних комплексів, які дозволяють зчитувати вміст пам`яті, файлів, логів, баз даних.
		Разом з тим, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - це технічний процес, суть якого полягає у перехопленні, зчитуванні або копіюванні інформації, яка передається між абонентами через мережі зв`язку. Йдеться про телефонні дзвінки (мобільний та стаціонарний зв`язок); SMS та інші текстові повідомлення; інтернет-трафік (запити до сайтів, пакети даних); комунікації в месенджерах; відеозв`язок; передача електронної пошти; файли, які передаються мережею тощо. Метою цього заходу є отримання доступу до інформації в момент її руху між точками, наприклад, під час телефонної комунікації, надсилання файлів або направлення повідомлень. Технічно це здійснюється через спеціалізовані пристрої або програмне забезпечення, які інтегруються в мережу провайдерів або операторів зв`язку. Вони «слухають» або «знімають» копії даних у момент передачі.
		Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 16.02.2023 №01-45/824/4057/2023 надано дозвіл на проведення НС(Р)Д стосовно ОСОБА_6 , строком до 12.03.2023, зокрема, у вигляді:
		-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з абонентських номерів мобільного зв`язку, якими користується ОСОБА_6 під час використання мобільного терміналу зв`язку Samsung з НОМЕР_3;
		-зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин - месенджер програм «Viber», «WhatsApp», «Telegram», «Signal», електронної пошти шляхом листування та здійснення аудіо-, відео дзвінків, які використовує ОСОБА_6 , у тому числі і за ідентифікаційними ознаками: мобільний термінал зв`язку Samsung з IMEIНОМЕР_3, яким користується ОСОБА_6 за місцем його утримання в умовах ДУ « Київський слідчий ізолятор » (т.17 а.с.122-125).
		На підставі вказаної ухвали проведено зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 , результати якого відображено в протоколі від 13.07.2023 (т.17 а.с.221-245).
		Ухвалою слідчого судді Київського апеляційного суду від 10.03.2023 №01-45/824/5948/2023 надано дозвіл на проведення НС(Р)Д стосовно ОСОБА_6 строком на 2 місяці, зокрема, у вигляді:
		-зняття інформації з електронних комунікаційних мереж з абонентських номерів мобільного зв`язку, якими користується ОСОБА_6 під час використання мобільного терміналу зв`язку Samsung з НОМЕР_3;
		-зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин - месенджер програм «Viber», «WhatsApp», «Telegram», «Signal», електронної пошти шляхом листування та здійснення аудіо-, відео дзвінків, які використовує ОСОБА_6 , у тому числі і за ідентифікаційними ознаками: мобільний термінал зв`язку Samsung з НОМЕР_3, яким користується ОСОБА_6 за місцем його утримання в умовах ДУ « Київський слідчий ізолятор » (т.17 а.с.130-133).
		На підставі вказаної ухвали проведено зняття інформації з електронних інформаційних систем стосовно ОСОБА_6 , результати якого відображено в протоколі від 13.07.2023 (т.17 а.с.159-173).
		Доцільність проведення тієї чи іншої слідчої дії знаходиться в межах дискреційних повноважень сторони обвинувачення за умови здійснення судового контролю у випадках, передбачених КПК України. В цьому випадку проведення вказаних НС(Р)Д відбулося під судовим контролем. 
		Суд відхиляє посилання захисника про необхідність постановлення різних судових рішень при наданні дозволу на проведення різних видів негласних заходів. КПК України на момент звернення із клопотаннями, так і на теперішній час, не передбачає постановлення окремих ухвал за одним клопотанням. Отже Суд не вбачає ознак порушень при розгляді клопотань про надання дозволу на проведення НС(Р)Д. 
		Про те, що в даному випадку мало місце саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, свідчить відсутність на записах голосу співрозмовників, з якими спілкувався ОСОБА_6 . Адже це відбувається через технічні особливості збереження записів у системах. Так, деякі телефони або застосунки зберігають лише мікрофонний канал, а канал співрозмовника - ні. Месенджери можуть зберігати тільки голосові повідомлення, а не самі телефонні розмови. В такому випадку буде тільки одна сторона - відправник. Якщо розмова велась через VoIP-додаток (Viber, Telegram, Skype), а зняття проводилось через аудіо-файли пристрою, то зазвичай пишеться тільки локальний мікрофон, бо передача з мережі не зберігається автоматично. 
		Коли проводиться зняття з інформаційної системи, а не з комунікаційної мережі, запис зазвичай залежить від того, що саме зберігала система. Якщо система зберігала лише локальний запис (наприклад, через диктофон або внутрішній рекордер смартфону), буде чутно лише того, хто говорить у мікрофон пристрою. Якщо мало місце зняття з комунікаційної мережі, зазвичай чутно обох, якщо ж з інформаційної системи - часто чутно лише одну сторону (того, хто був поруч із пристроєм).
		Стосовно посилання захисника на відсутність в судових рішеннях унікальних ідентифікаторів абонента Суд зазначає наступне. Із ухвал слідчих суддів Київського апеляційного суду від 10.03.2023 та від 16.02.2023 видається можливими ідентифікувати абонента за номером IMEI, який встановлюється заводом-виробником та є унікальним для кожного конкретного гаджету. Крім того, в результаті проведення комплексу оперативно-розшукових дій на етапі досудового розслідування встановлено, що вказаним номером користується ОСОБА_6 в умовах ДУ « Київський слідчий ізолятор ». Гнучка природа стандарту доказування «достатньої підстави», який випливає із вимог до розгляду клопотань про надання дозволу на проведення НС(Р)Д, дозволяє постановити рішення на основі відомостей, отриманих у результаті оперативної діяльності. Таким чином, Суд відхиляє твердження захисника щодо неможливості ідентифікувати абонента для проведення комплексу слідчих дій. 
		В даному випадку комплекс негласних заходів належним чином проведений під судовим контролем. З огляду на специфічність вказаної категорії справ основним «фільтром» виступає контроль слідчого судді на етапі розгляду відповідних клопотань. Так, частина обставин, які можуть стати вирішальним для оцінки наданих відомостей, є предметом безпосереднього розгляду слідчим суддею незалежно від їх висвітлення в клопотанні. У Суду відсутні обґрунтовані сумніви у дотриманні належної правової процедури під час розгляду клопотань про надання дозволу на проведення обшуку. 
		Таким чином, Суд не вбачає підстав для визнання протоколів за результатами проведення НС(Р)Д від 13.07.2023 №10-3/7817т (т.17 а.с.159-173) та №10-3/7828т (т.17 а.с.221-245) недопустимими доказами.
		8.15. Суд також не враховує доводи захисника щодо ненадання дозволу на використання в кримінальному провадженні №6202300000000760 до 07.09.2023 інформації, яка міститься на оптичному носії DVD+R №409/820т, відповідно до ухвали слідчого судді Київського апеляційного суду від 07.03.2024 (т.17 а.с.251-254). Відповідно до положень КПК України додаток є невід`ємною частиною протоколу. Тому відсутність окремого посилання в ухвалі слідчого судді на оптичні носії, які є додатками до протоколів НС(Р)Д, за умови надання дозволу на використання таких протоколів, не впливає на можливість їх використання в іншому кримінальному провадженні. 
		 
		IX. Призначення покарання
		9.1. Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 , Суд у відповідності зі статтею 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до частини 1 статті 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статтей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально-протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
		Частина 2 цієї статті передбачає, що за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		ОСОБА_6 раніше не судимий, під наркологічним наглядом не перебуває (т.18 а.с.21), під наглядом лікаря-психіатра не перебуває (т.18 а.с.23), має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, пенсіонер (т.2 а.с.134зв). 
		Суд визнав доведеним в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 14 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України. Вказане діяння вчинено ОСОБА_6 у 2023 році. На час вчинення санкція частини 3 статті 369 КК України передбачала покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. У подальшому в цю частину зазначеної статті зміни не вносились. 
		З огляду на законодавчі положення строк покарання у виді позбавлення волі, призначеного Судом ОСОБА_6 , не може перевищувати 4 роки.
		Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль обвинуваченого у його вчиненні, відомості про особу обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення за попередньої змовою групою осіб, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, Суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
		Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 75 КК України у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення Суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Щодо призначення додаткового покарання Суд виходить з наступного. Конфіскація майна є додатковим покаранням та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється зокрема, за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (стаття 59 КК України).
		Закріплюючи санкцію частини 3 статті 369 КК України законодавець передбачив альтернативність призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. 
		Ураховуючи встановлені обставини, Суд дійшов висновку про призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації 1/2 належного майна.
		Відповідно до частини 2 статті 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Зі змісту цієї частини статті 55 КК чітко слідує, що таке додаткове покарання суд може призначити лише у разі, коли визначає за неможливе збереження особі права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Тобто на момент вчинення відповідного кримінально караного діяння особа вже має обіймати такі посади або займатися такою діяльністю і суд вважає, що в подальшому таке право особи необхідно обмежити.
		Суд встановив, що обставини, які стали предметом судового розгляду, і дії, які інкриміновані обвинуваченому, прямо не пов`язані із займаною посадою обвинуваченого. Крім іншого, займана на момент вчинення інкримінованого моменту посада (Заступник голови Профспілок України) не сприяла умовам вчинення кримінального правопорушення. Тому Суд не вбачає підстав для призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, та посади державної служби категорії «А».
		Підстави відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. 
		9.2. Призначаючи покарання обвинуваченому  ОСОБА_7 , Суд у відповідності зі статтею 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Відповідно до частини 1 статті 68 КК України при призначенні покарання за незакінчене кримінальне правопорушення суд, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця.
		Частина 2 цієї статті передбачає, що за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		ОСОБА_7 раніше не судимий, під наркологічним наглядом не перебуває (т.18 а.с.26), до лікаря-психіатра не звертався (т.18 а.с.28), має на утриманні неповнолітню дитину. Захист стверджував, що він є пенсіонером, має 3 групу інвалідності, однак документів на підтвердження не надано.
		Суд визнав доведеним в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 14 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України. Вказане діяння вчинено ОСОБА_7 у 2023 році. На час вчинення санкція частини 3 статті 369 КК України передбачала покарання у вигляді караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої. У подальшому в цю частину зазначеної статті зміни не вносились.
		З огляду на законодавчі положення строк покарання у виді позбавлення волі, призначеного Судом ОСОБА_7 , не може перевищувати 4 роки.
		Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, роль обвинуваченого у його вчиненні, відомості про особу обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення за попередньої змовою групою осіб, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, Суд вважає за необхідне призначити  ОСОБА_7  покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки.
		Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 75 КК України у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення Суд не може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Щодо призначення додаткового покарання Суд виходить з наступного. Конфіскація майна є додатковим покаранням та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється зокрема, за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (стаття 59 КК України).
		Закріплюючи санкцію частини 3 статті 369 КК України законодавець передбачив альтернативність призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. 
		Ураховуючи встановлені обставини, Суд дійшов висновку про призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації 1/2 належного майна.
		Відповідно до частини 2 статті 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		Зі змісту цієї частини статті 55 КК чітко слідує, що таке додаткове покарання суд може призначити лише у разі, коли визначає за неможливе збереження особі права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю. Тобто на момент вчинення відповідного кримінально караного діяння особа вже має обіймати такі посади або займатися такою діяльністю і суд вважає, що в подальшому таке право особи необхідно обмежити.
		Суд встановив, на момент вчинення інкримінованих подій обвинувачений не обіймав відповідних посад, а тому підстави вести мову про неможливість збереження за ним таких посад, як про це зазначено у вищевказаній статті кримінального закону, відсутні. Тому Суд не вбачає підстав для призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в державних та комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов`язаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
		Підстави відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 КК України для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. 
		 
		X. Заходи забезпечення кримінального провадження
		10.1. Запобіжні заходи
		Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку серед іншого приймає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		10.1.1. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №757/643/24-к до підозрюваного  ОСОБА_6  у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 04.03.2024 з альтернативою внесення застави у розмірі 57 532 000 грн (т.12 а.с.164). Строк дії цього запобіжного заходу неодноразово продовжувався з поступовим зменшенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу (т.12 а.с.215, 247, т.13 а.с.93, т.3 а.с.116-127, т.8 а.с.135-149). Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 29.10.2024 у справі №991/5521/24 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 27.12.2024 включно із альтернативою внесення застави у розмірі 2 200 000 гривень (т.21 а.с.87-90). 26.11.2024 ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави (т.22 а.с.4).
		Під час судових дебатів прокурор просив до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Суд під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов`язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. Разом з тим, враховуючи поведінку обвинуваченого протягом судового провадження, наявність постійного місця проживання, сталих соціальних зв`язків Суд дійшов висновку про залишення застави у розмірі 2 200 000 гривень із покладенням на нього обов`язку не відлучатися без дозволу суду за межі Київської області та здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду закордон та/або інший документ, який дає право виїзду закордон до набрання вироком законної сили.
		10.1.2. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2024 у справі №757/542/24-к застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 04.03.2024 включно (т.12 а.с.136). На момент ухвалення вироку стосовно ОСОБА_7 відсутній запобіжний захід.
		Під час судових дебатів прокурор просив до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 , Суд враховує, що, усвідомлюючи невідворотність призначеного покарання, обвинувачений може вчиняти дії, пов`язані із уникненням кримінальної відповідальності, що зумовлює потребу у належному реагуванні. Разом з тим, враховуючи поведінку обвинуваченого протягом судового провадження, сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, стан здоров`я, Суд дійшов висновку покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили обов?язок не відлучатися із Київської області без дозволу суду та здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду закордон та/або інший документ, який дає право виїзду закордон.
		10.2. Інші заходи забезпечення
		Згідно з частиною 4 статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Матеріали справи не містять відомостей про накладення арештів в рамках цього кримінального провадження.
		 
		XІ. Процесуальні витрати
		11.1. Відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 368 та частини 4 статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. На підставі частини 2 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		11.2. На підтвердження витрат на залучення експертів Суду надано ряд висновків експертів. Однак, доказове значення в цьому провадженні мають лише три висновки, а саме: 
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №20672/23-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 в сумі 10660,90 грн (т.14 а.с.61);
		- висновок експерта на проведення судової лінгвістичної експертизи №23285/23-36 від 11.03.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 в сумі 23013,30 грн (т.20 а.с.9);
		- висновок експерта на проведення судової експертизи відео-, звукозапису №23184/23-35 від 12.12.2023 у кримінальному провадженні №62019100000001170 в сумі 17535,40 грн (т.20 а.с.38).
		Загальний розмір витрат на проведення експертних досліджень складає 51209 гривень 60 копійок.
		11.3. Разом із тим, Суд не враховує в цьому вироку:
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №20664/23-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 в сумі 10660,90 грн (т.20 а.с.60);
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №20669/23-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 в сумі 10660,90 грн (т.20 а.с.71);
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №20660/23-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62019100000001170 в сумі 17535,40 грн (т. 20 а.с.83);
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №2396/24-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62023000000000760 в сумі 15145, 60 грн (т.20 а.с.97);
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №2397/24-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62023000000000760 в сумі 11359, 20 грн (т.20 а.с.108);
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №2398/24-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62023000000000760 в сумі 15145, 60 грн (т.20 а.с.118);
		- висновок експерта на проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи №2399/24-35 від 29.03.2024 у кримінальному провадженні №62023000000000760 в сумі 15145,60 грн (т.20 а.с.129).
		Адже, результати вказаних експертиз суду не представлені, тому вони жодним чином не підтверджують і не спростовують обставин, які підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні. 
		11.4. Документально підтверджені відомості про інші понесені процесуальні витрати стороною обвинувачення чи стороною захисту у матеріалах кримінального провадження відсутні.
		11.5. З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрати на проведення експертних досліджень у сумі 51 209,6 грн підлягають стягненню з обвинувачених у рівних частках.
		11.6. Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано.
		 
		XII. Інші питання
		12.1. Згідно з частиною 9 статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Враховуючи положення статті 100 КПК України та Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України , Державної податкової адміністрації України, Служби Безпеки України , Верховного суду України , Державної судової адміністрації України , Суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження документи, надані сторонами.
		12.2. В матеріалах справи перебуває речовий доказ, поданий до суду, а саме мобільний телефон Iphone 11 Pro MAX, серійний номер НОМЕР_18 , який належить ОСОБА_7 . Суд вважає, що цей мобільний телефон після набрання цим вироком законної сили належить повернути власнику ОСОБА_7 . 
		12.3. Крім цього, у ОСОБА_7 вилучений транспортний засіб Toyota Land Cruiser Prado, державний номерний знак НОМЕР_2 , який визнаний речовим доказом з тих підстав, що він є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ.
		Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 12.09.2024 задоволено клопотання захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та передано автомобіль TOYOTA Land Cruiser Prado (vin-код: НОМЕР_6 ), державний номерний знак НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , із покладенням на нього обов`язку забезпечити зберігання зазначеного транспортного засобу до ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, та набрання цим рішенням законної сили. За результатами судового розгляду Суд не встановив значення цього транспортного засобу як речового доказу. Тому з набранням вироку законної сили арешт на нього слід скасувати. 
		12.4. Відповідно до частини 10 статті 100 КПК застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) грошей знав про їх незаконне використання.
		За частиною 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.
		Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (частина 2 статті 96-1 КК України).
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
		Постановою від 03.04.2023 кошти в сумі 150 000 доларів США, номіналом по 100 доларів США кожна, які вилучені під час обшуку транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO 03.04.2023, визнано речовим доказом. 
		Суд встановив, що грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США були предметом цього кримінального правопорушення. У цьому кримінальному провадженні доведено прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення. Тому, з урахуванням вимог статей 96-1, 96-2 КК України Суд вважає за необхідне застосувати до цих грошових коштів спеціальну конфіскацію на користь держави.
		 
		Керуючись статтями 100, 368, 373-375 КПК України, Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. ОСОБА_8  (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_40 в місті Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_7 ) визнати невинуватим та виправдати у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України, у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.
		2. ОСОБА_6 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_41 в селі Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14 частиною 3 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України.
		2.1. Призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією належного йому майна. 
		2.2.Застосований до  ОСОБА_6  запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 200 000 грн залишити в силі до набрання вироком законної сили. Покласти на  ОСОБА_6  до набрання вироком законної сили обов`язки не відлучатися без дозволу суду за межі Київської області, здати уповноваженому органу державної влади паспорт громадянина України для виїзду закордон та/або інший документ, який дає право виїзду закордон. 
		Після набрання вироку законної сили заставу в розмірі 2 200 000 грн повернути заставодавцю.
		2.3.Зарахувати у строк покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення у кримінальному провадженні №62023000000000760 від 07.09.2023 з 10.01.2024 по 26.11.2024 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		3. ОСОБА_7  (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_42 в селі Ташлик Смілянського району Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14 частиною 5 статті 27 частиною 2 статті 28 частиною 3 статті 369 КК України.
		3.1.Призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією належного йому майна.
		3.2.До набрання вироком законної сили покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України, а саме не відлучатися із Київської області без дозволу суду та здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон (за наявності).
		4. Речовий доказ мобільний телефон Iphone 11 Pro MAX, серійний номер  НОМЕР_18  повернути власнику ОСОБА_7 .
		5. Документи, надані сторонами, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		6. Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 51 209 (п`ятдесят одна тисяча двісті дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
		7. Застосувати спеціальну конфіскацію до грошових коштів у сумі 150 000 доларів США (розміщені на депозитному рахунку органу ДБР, відкритому в АТ « Укрексімбанк »), стягнувши їх у власність держави.
		8. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
		9. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		10. Вручити обвинуваченим та прокурору копію вироку негайно після його проголошення. 
		11. Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку, ознайомитись із журналом судового засідання та подати до нього письмові зауваження.
		12. Роз`яснити обвинуваченим право подати клопотання про помилування.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1 
		 
		1 Під час допиту обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що використовував цей номер мобільного телефону 
		2 Дружина ОСОБА_6 ОСОБА_15 .
		3 Відповідно до протоколу огляду мобільного телефону ОСОБА_7 від 25.04.2024 ОСОБА_15 зазначена як абонент «ОСОБА_81»
		4Момент прийняття рішення про продовження строку тримання під вартою і подальше оскарження
		5 Належність відповідного номеру телефону ОСОБА_7 підтверджується протоколом огляду телефону Iphone 11 ProMAX, серійний номер НОМЕР_18 , вилученого під час обшуку транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER PRADO (vin-код: НОМЕР_6 ), д.н.з. НОМЕР_7 , який належить ОСОБА_7 Ім`я пристрою - iPhone(Kyiv)ОСОБА_87 (т.14 а.с.71), остання активність пристрою зафіксована в день вилучення телефону - 03.04.2023 (т. 14 а.с.75).
		6 Першочергово була записана як « ОСОБА_84 » ( ОСОБА_77 ), у подальшому перейменована як ОСОБА_85 (т. 17 а.с 160)
		7 Адвоката, який здійснював захист ОСОБА_6 при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, звуть ОСОБА_78 (т.16 а.с.21)
		8 Дружина ОСОБА_6 ОСОБА_49 
		9 Пункт 27 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125.
		10 Зокрема, постанова Верховного суду від 13.06.2019 у справі №140/224/18
		11 Зокрема, постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.12.2020 у справі № 728/578/19, провадження № 51-3411км20; від 20.10.2021 у справі № 759/14119/17, провадження № 51-2274км21).
		12 Зокрема, постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26.09.2023 у справі №132/3806/14к
		13 Зокрема, постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 520/2989/16к 
		14 Зокрема, постанови Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 755/5825/18 та від 05.04.2023 у справі № 683/1200/18
		15 Зокрема, постанови Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 185/4212/21, від 28.03.2024 у справі № 397/430/20, від 05.04.2023 у справі № 683/1200/18.
		16 Зокрема, постанови ККС Верхового Суду від 01.11.2022 у справі №344/2995/15-к, від 15.06.2021 у справі №204/6541/16-к
		17 Зокрема, постанова Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 464/710/18 (провадження № 51-3805км20, постанова Верховного Суду від 28.03.2024 у справі № 397/430/20 (провадження 51-2289км22)
		18 Постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 263/15845/2019
		19 Зокрема, постанова Верховного суду від 18.07.2023 у справі № 192/1350/19 (провадження №51-2400 км 23)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...