Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/514/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них; військової служби.
Надіслано судом: 23.05.2025. Зареєстровано: 24.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2025.

Номер судового провадження: П/300/558/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"23" травня 2025 р. справа № 300/514/25
		м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
		за позовною заявою ОСОБА_1 
		до Військової частини НОМЕР_1 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 24.01.2025 звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якій просить:
		- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у нездійсненні ОСОБА_1 розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період 2023 рік;
		- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2023 рік з урахуванням раніше виплачених сум.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , під час якої 12.04.2022 отримав вогнепальне сліпе уламкове поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Зауважив, що перебував на лікуванні або у відпустці у зв`язку з хворобою, пов`язаною із захистом Батьківщини у періоди з 14.01.2023 по 30.01.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 28.02.2023 по 03.03.2023, з 09.03.2023 по 07.04.2023. У подальшому позивача звільнено з військової служби на підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №154-Р від 03.06.2023. Однак при звільненні з військової служби не виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у зв`язку з пораненням, отриманим при виконанні завдань із захисту Батьківщини. Також таку допомогу відповідачем не виплачено ОСОБА_1 на його заяву від 30.05.2024 та листом №12186 від 25.10.2024 повідомлено про відсутність можливості виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році за 2023 рік, оскільки виплати за минулий рік не передбачено бюджетом на 2024 рік. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з метою їх захисту.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення виявлених суддею недоліків шляхом подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску строку, разом з доказами поважності причин його пропуску (а.с. 19-23).
		На виконання вимог цієї ухвали позивач подав позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої навів обґрунтування, а також долучив докази на підтвердження дотримання трьохмісячного терміну звернення до суду з цією позовною заявою (а.с. 26,27).
		У зв`язку з усуненням позивачем недоліків ухвалою суду від 21.02.2025 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.33,34).
		Також пунктом 5 резолютивної частини цієї ухвали витребувано у відповідача вичерпний обсяг належним чином оформлених письмових доказів на підтвердження всіх проведених виплат та розрахунків з ОСОБА_1 у зв`язку з його звільненням із військової служби.
		Представник ВЧ НОМЕР_1 сформував в системі «Електронний суд» 27.02.2025 відзив на позов, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 38-40). На підтвердження своєї позиції зазначив про неможливість виплати матеріальної допомоги за минулі роки. Також зауважив про відсутність правових підстав для включення при розрахунку розміру допомоги на вирішення соціально-побутових питань додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, оскільки виплата такої винагороди передбачена лише на період воєнного стану, тобто є тимчасовою. Окрім цього вказав на необхідність звернення військовослужбовця з відповідним рапортом для виплати йому матеріальної допомоги. Водночас зауважив, що позивач під час проходження військової служби з відповідним рапортом не звертався. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позову.
		Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
		ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , зі списків особового складу якої виключений 05.06.2023 згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1  від 05.06.2023 №144 (по стройовій частині) за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (а.с. 10).
		Відповідно до змісту цього наказу, ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань не отримував.
		Згідно з витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №765 від 29.04.2024, поранення ОСОБА_1 «Вогнепальне уламкове сліпе поранення (12.04.2022) середньої третини лівого плеча» - так, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 14). 
		Позивач 30.05.2024 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 з проханням нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік (а.с. 7).
		У відповідь на заяву позивача від 30.05.2024 відповідач листом №7151 вих. від 12.06.2024 повідомив ОСОБА_1 про умови виплати у 2023 році матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, визначені Окремим дорученням Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023. Зауважив, що позивач перебував на лікуванні з 14.01.2023 по 30.01.2023, надалі у відпустці з 01.02.2023 по 27.02.2023, надалі на лікуванні з 28.02.2023 по 03.03.2023 і надалі у відпустці з 09.03.2023 по 07.04.2023. Відповідач погодився, що період з 01.02.2023 по 03.03.2023 може вважатися періодом перебування на лікуванні та у відпустці у зв`язку з хворобою, яка пов`язана з захистом Батьківщини більше 30 днів поспіль. З метою прийняття рішення щодо можливості виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань запропоновано надати: виписний епікриз за період лікування з 28.02.2023 по 03.03.2023, підтвердження довготривалого застосування лікарських засобів (до прикладу чеки або квитанції щодо купівлі дорогих лікарських засобів) (а.с. 9).
		У подальшому листом №12186 від 25.10.2024 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність можливості виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році за 2023 рік, оскільки виплати за минулий рік не передбачено бюджетом на 2024 рік (а.с. 8).
		Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд керується приписами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також бере до уваги положення законів та підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
		Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Також статтею 65 Основного Закону передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" 25.03.1992 №2232-XII (надалі, також  Закон №2232-XII).
		Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
		Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, регулює Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 року №2011-XІІ (надалі, також - Закон №2011-ХІІ.
		Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
		За приписами частини 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
		Відповідно до першого абзацу пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) становить не менше тижня та не може перевищувати в цілому чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні). У разі направлення військовослужбовця на лікування за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, загальний час його перебування на лікуванні за кордоном, включаючи час переміщення з одного іноземного закладу охорони здоров`я до іншого та час очікування між плановими хірургічними втручаннями, не може перевищувати дванадцяти місяців підряд.
		Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (надалі, також - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
		Згідно із пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
		Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
		Відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
		Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі, також - Порядок №260).
		Згідно із пунктами 1, 2, 7, 9 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
		До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
		Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124, рапорт (заява) письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
		Відповідна правова позиція є усталеною на рівні правозастосовної практики та відображена, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.08.2019 року по справі № 814/238/17.
		Згідно з пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачують військовослужбовцям у розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
		- смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;
		- поранення військовослужбовця, що зазнав при виконанні завдань під час воєнного стану;
		- у разі наявності у військовослужбовця інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;
		- порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія), захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
		- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше ніж 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багато етапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
		- сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися у полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
		Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
		В силу приписів пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
		Позивач стверджує, що перебував на лікуванні або у відпустці у зв`язку з хворобою, пов`язаною із захистом Батьківщини у періоди з 14.01.2023 по 30.01.2023, з 01.02.2023 по 27.02.2023, з 28.02.2032 по 03.03.2024, з 09.03.2023 по 07.04.2023 та узв`язку з цим набув право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік у зв`язку з пораненням, отриманим при виконанні завдань із захисту Батьківщини
		Суд враховує, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, яка виплачується військовослужбовцю, тобто громадянину України, які проходять дійсну військову службу, виключно за наявності бюджетних асигнувань та за їх заявою (рапортом), що подається в період проходження служби.
		Всупереч наведеному, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача безпосередньо під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 чи під час звільнення з військової служби із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
		При цьому, як зазначалось, за приписами законодавства, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).
		Позивач з відповідним рапортом не звертався та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 йому не виплачувалась.
		Водночас, матеріали справи свідчать, що позивач 30.05.2024, уже після звільнення 05.06.2023 з військової служби звернувся до відповідача з заявою щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.
		Проте, за приписами законодавства допомога для вирішення соціально-побутових питань надається саме військовослужбовцю за рапортом військовослужбовця, отже, у даному випадку заява позивача від 30.05.2024 не може вважатися належним зверненням у відповідності до Порядку №260.
		Таким чином, позивачем не надано до суду доказів того, що він безпосередньо під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 чи при звільненні з військової служби звертався до відповідача в 2023 році із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також не надано доказів того, що позивачем було подано до відповідача документи, що відповідно до пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 підтверджують право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2023 рік.
		Зважаючи на факт звільнення позивача з військової служби - 05.06.2023, та, як наслідок, припинення статусу військовослужбовця, датою виключення його зі списків військової частини та всіх видів грошового забезпечення - 05.06.2023, то доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу у 2024 році такої допомоги за 2023 рік, є обґрунтованими.
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 даної статті).
		Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що як позивач, так і відповідач повинні довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення. Встановлений частиною 2 статті 77 КАС України обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності не позбавляє необхідності доведення позивачем в ході судового розгляду справи заявлених ним підстав позову.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відтак, враховуючи відсутність належних та достовірних доказів звернення позивача безпосередньо під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 чи при звільненні з військової служби із рапортом про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку ВЧ НОМЕР_1 та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		У зв`язку із відмовою в задоволенні позову та відсутністю доказів, що підтверджували б понесення відповідачем будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи, судові витрати розподілу не підлягають.
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позову відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_2 ;
		відповідач - Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .
		 
		 
		Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...