Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 512/188/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 23.05.2025. Зареєстровано: 26.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/512/23/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024160000001331

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Є.у.н.с.512/188/25
		Провадження №1-кп/512/23/25
		"22" травня 2025 р. с-ще Саврань
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Савранський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді: ОСОБА_1 
		за участю: секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора (в режимі відеоконференції)  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.10.2024 за №12024160000001331, по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Завалля, Гайворонського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого (має на утриманні дитину-інваліда), військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, з 14.11.2023 на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого відділення  бойової машини 1 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №71 від 08.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації в Збройні Сили України та проходив її до 31.07.2023 на посаді стрільця-санітара 2 взводу роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з 31.07.2023 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №277 вибув у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 №318 ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця-снайпера 2 механізованого відділення-бойової машини 1 механізованого взводу 3 механізованої роти у військовому званні «солдат».
		Відповідно до вимог статей 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військовослужбовці під час проходження військової служби повинні свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов?язані завжди пам?ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
		Однак, солдат ОСОБА_4 , діючи у порушення вказаних вимог законодавства, вчинив кримінальне правопорушення направлене проти безпеки руху, що призвело до спричинення смерті потерпілому, при наступних обставинах.
		Так, 19.10.2024 приблизно о 19 годині 20 хвилин (точного часу в ході судового розгляду не встановлено), солдат ОСОБА_4 , будучи особою, яка у встановленому порядку набула право керування транспортними засобами та 04.11.1993 вперше отримав посвідчення водія, керуючи власним технічно справним автомобілем «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуваючи поза службою, здійснював рух у темний час доби, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю вулиці Миру в селищі Саврань Подільського району Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в протилежних напрямках, зі сторони села Осички у напрямку вулиці Вишневої, з увімкненим ближнім світлом фар і швидкістю 115-120 км/год, чим грубо порушив вимоги пунктів: 12.4.; 12.9. б) «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила), що зобов`язують водія: п. 12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»; п. 12.9. «Водієві забороняється: б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «і» пункту 30.3 цих Правил».
		Як місцевому жителю, котрий регулярно їздить цим маршрутом, ОСОБА_4 було достовірно відомо, що неосвітлена ділянка проїзної частини вулиці Миру потребувала від водіїв особливої уваги, оскільки, за відсутності тротуарів, по ній регулярно рухались пішоходи, велосипедисти, інші учасники руху.
		Разом з тим, водій ОСОБА_4 вкрай уважним не був, постійно за дорожньою обстановкою та її зміною не стежив, рухаючись з суттєвим перевищенням допустимої в населеному пункті швидкості, своїми діями свідомо створював небезпеку для життя і здоров?я інших учасників дорожнього руху, чим проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров?я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
		У той самий час, по межі проїзної частини вулиці Миру і узбіччя, з боку вулиці Вишневої у напрямку села Осички, у темпі кроку, рухались дві групи пішоходів, а саме: по правій межі проїзної частини, за ходом свого напрямку, рухались ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а по лівій межі проїзної частини, рухались ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 і ОСОБА_9 .
		Оскільки між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , під час руху, відбувалась сварка, до того ж ОСОБА_5 страждала на психічне захворювання, то і поводилась вона на проїзній частині неадекватно, тобто, то виходила ближче до середини дороги, то поверталась до узбіччя, то зупинялась, то відновлювала рух, штовхалась, шарпала ОСОБА_6 за одяг, голосно кричала на нього.
		Отримуючи об`єктивніознаки змінидорожньої обстановки,що виразилисьу появіпопереду направій ілівій межіпроїзної частининебезпеки дляруху,у виглядіцих пішоходів,котрі рухалисьназустріч,з обохбоків відавтомобіля,водій ОСОБА_4 заходів,що виключаютьвиникнення ірозвиток аварійноїситуації,не вжив,при відсутностібудь-якихперешкод технічногоабо іншогохарактеру,своєчасно незменшив швидкістьруху керованоготранспортного засобу,щоб безпечнопроїхати повзпішоходів,для якихможе бутистворена небезпека,чим порушиввимоги пунктів:1.5.;2.3.б);12.3.Правил,що зобов`язуютьводія:п.1.5.«Дії абобездіяльність учасниківдорожнього рухута іншихосіб неповинні створюватинебезпеку чиперешкоду дляруху,загрожувати життюабо здоров`югромадян,завдавати матеріальнихзбитків»;п.2.3.«Для забезпеченнябезпеки дорожньогоруху водійзобов`язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 12.3. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
		Як наслідок, через грубе нехтування вимогами Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_4 позбавив себе можливості своєчасно зреагувати на небезпечну зміну дорожньої обстановки, що виразилось у виході на проїзну частину у місці, де відсутні переходи, пішохода ОСОБА_5 , яка, в районі будинку №191, почала перетинати дорогу у напрямку протилежного узбіччя, а з моменту застосування екстреного гальмування, ОСОБА_4 вже не встиг зупинити керований транспортний засіб і допустив наїзд з гальмуванням, передньою частиною по центру автомобіля «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на пішохода ОСОБА_5 , у смузі свого напрямку руху, під час якого відбулось закидання тіла потерпілої на капот, переднє вітрове скло, дах, з наступним відкиданням і падінням ії на дорожнє покриття.
		В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заподіяні тілесні ушкодження, а саме: садна правої половини лоба, обличчя, носа і підборіддя; садна на передній поверхні правого плеча, передпліччя, правої передньої поверхні грудної клітини і живота; закритий поперековий перелом правої плечової кістки зі зміщенням відламків, а також аналогічний закритий перелом кісток лівого передпліччя в верхній її третині; велика скальпована рана темно-рожевого кольору з нерівними зубчатими краями на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки, в порожнині якої мається перелом великогомілкової і малогомілкової кісток зі зміщенням відламків зовні; синець на тильній поверхні лівої стопи; крововилив в потиличній ділянці м?яких тканин голови; множинні вогнищеві субарахноїдальні крововиливи в лівих тім?яних і потиличних ділянках; переломи 6,7,8,9,10,11,12 лівих ребер по лівим підм?язковим лініям зі зміщенням відламків і розривом м?яких тканин в місцях переломів з крововиливами; переломи 2,3,4,5,6 правих ребер по середньо-ключичній лінії; перелом грудного відділу хребта в проекції 9-10 хребця зі зміщенням верхнього відділу вперед на всю його ширину; розрив грудного відділку аорти; три горизонтально розташованих розриви тканини печінки.
		Смерть ОСОБА_5 настала в результаті травматичного шоку на тлі множинних тілесних ушкоджень, що згідно п. п. 2.1.3. «г», «м», «з», «л», «м», «п» «Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р.) відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпечності для життя.
		Отже, водій ОСОБА_4 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.3. 6); 12.3.; 12.4.; 12.9 б) «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді і його фактичні дії у причинному зв`язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій. 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення вручено ОСОБА_4 13.02.2025.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, визнав повністю, зазначив, що 19.10.2024 він керував автомобілем марки «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_4 не був вкрай уважним на неосвітленій вуличним ліхтарним освітленням ділянці дороги, не переконався, що обрана ним швидкість руху не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу для безпечного проїзду повз пішоходів та у стані гальмування допустив наїзд передньою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_5 завдавши їй тяжких тілесних ушкоджень від яких настала смерть останньої.
		Потерпілою у кримінальному провадженні, в порядку частини 6 статті 55 КПК України є ОСОБА_10 , якій завдана матеріальна і моральна шкода, проте, під час судового розгляду потерпілою цивільний позов не пред`явлено.
		Матеріали справи містять адвокатський запит захисника потерпілої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_11 , який діє на підставі ордеру серія ВС №1362876 від 24.04.2025, про надання обвинувального акту щодо ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024160000001331, для подальшого звернення в страхову компанію (а.с.52). 
		29.04.2025 потерпіла ОСОБА_10 надала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, претензій щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди не заявила, позицію щодо необхідної міри покарання не виклала (а.с.59).
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченим, тому просив суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
		Обвинуваченому ОСОБА_4 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини кримінального провадження.
		Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленому йому обвинуваченні, а також враховуючи те, що він та інші учасники судового провадження вважають, що обставини даного кримінального провадження доведені наявними у ньому доказами і не потребують дослідження у ході судового розгляду, на підставі частини 3 статті 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає.
		Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини.
		Це узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Роз`яснивши учасникам судового розгляду наслідки щодо позбавлення їх права оскаржити в апеляційному порядку обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Отже, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 2 статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
		Підстав, у відповідності до частини 3 статті 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає.
		При призначенні міри покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує наступне:
		- позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання (прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік;
		- відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини, щире каяття); 
		- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке в силу частини 5 статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів;
		- характер допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, який керував транспортним засобом у тверезому стані;
		- особливості й обставини вчинення кримінального правопорушення (злочину): необережну форму вини, незворотність наслідків, які були спричинені цим діянням (смерть потерпілої);
		- особу обвинуваченого, який визнав свою вину; щиро розкаявся, має постійне місце проживання (за адресою АДРЕСА_1 ), проходить військову службу за призовом під час мобілізації, з 14.11.2023 на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого відділення  бойової машини 1 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», має на утриманні дитину-інваліда, відповідно до інформації ІНФОРМАЦІЯ_4 № 613253 від 01.11.2024 вбачається, що ОСОБА_4 зарекомендував себе із задовільного боку, але інколи потребував контролю з боку керівництва; на обліку у лікаря  психіатра та лікаря - нарколога КНП "Савранської лікарні" не перебуває.
		До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, яке проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини.
		Обставин, передбачених статтею 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
		Згідно з роз`ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, є неумисним тяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту, внаслідок якого спричинено смерть потерпілої ОСОБА_5 .
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у пунктах 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно з пунктом Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, рекомендувати судам при постановленні вироку обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху України, та внаслідок чого спричинив дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої ОСОБА_5 загинула, також встановлено судом, що керування транспортними засобами не є основним джерелом доходу та засобом для існування обвинуваченого, а тому суд приходить до висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
		На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по вказаному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу частини 5 статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , який повністю визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся, раніше не судимий та до адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху раніше не притягався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, проходить військову службу за призовом під час мобілізації, має на утриманні дитину-інваліда, позитивно характеризується за місцем служби, а також враховуючи обставини злочину, дії потерпілої, яка страждала на психічне захворювання ОСОБА_5 , які також свідчать пропорушення неюПравилдорожнього рухуУкраїни, і з урахуванням відсутності позиції потерпілої ОСОБА_10 щодо призначення обвинуваченому покарання, пов`язаного з його ізоляцією від суспільства та відсутності претензій щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди з обвинуваченого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкцій частини 2 статті 286 КК України у виді чотирьох (4) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один (1) рік, із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених частинами 1, 3 статті 76 цього Кодексу, що буде необхідним й достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення суду від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставістатті 100 КПК України.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.10.2024 року на автомобіль «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_4  скасувати.
		Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_4 № 24-5920 від 20.01.2025 в сумі 2271, 84 грн, транспортно-трасологічної експертизи № 24-5919 від 20.01.2025 в сумі 2271, 84 грн, комп`ютерно-технічної (фоноскопічної) експертизи № 24-5942 від 13.11.2024 в сумі 9087, 36, автотехнічної експертизи з дослідження обставин ДТП № 24-6138 від 23.01.2025 в сумі 3786,40 грн відповідно до частини 2 статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 у загальній сумі 17 417, 44 гривень на користь держави.
		На підставі викладеного, керуючись статтею 50, статтею 66, частиною 2 статті 286 КК України, частиною 3 статті 349, статтею 368, частиною 1 статті 369, статтями 370, 371, 374 КПК України, суд, 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ща Завалля, Гайворонського району, Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого (має на утриманні дитину-інваліда), військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, з 14.11.2023 на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого відділення  бойової машини 1 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставі статті 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити з випробуваннямз іспитовим строком 2 (два) роки.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 76 КК Українизобов`язати  ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Процесуальні витрати у провадженні, а саме витрати на проведення автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_4 № 24-5920 від 20.01.2025 в сумі 2271, 84 грн, транспортно-трасологічної експертизи № 24-5919 від 20.01.2025 в сумі 2271, 84 грн, комп`ютерно-технічної (фоноскопічної) експертизи № 24-5942 від 13.11.2024 в сумі 9087, 36, автотехнічної експертизи з дослідження обставин ДТП № 24-6138 від 23.01.2025 в сумі 3786,40 грн стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 у загальній сумі 17 417 гривень 44 копійки на користь держави.
		Речові докази після набрання вироком законної сили, а саме:
		- транспортний засіб автомобіль марки «AUDI A4 AVANT», реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2005 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_6  повернути власнику за належністю;
		- компакт-диски DVD з номерами: «MFP6B5XK150038112B» і «MFP6B5XK150037095B», компакт-диск DVD-R стандартного розміру, з логотипом «MEDIA», серійний номер «MAP627CF20153525, компакт-диск DVD-R стандартного розміру, з логотипом «МЕDIA», серійний номер «MAP627CF20153524», компакт-диск DVD-R стандартного розміру, з логотипом «МЕDIA», серійний номер    «МAР627CF20153523»  зберігати в матеріалах кримінального провадження;
		- куртку чорного кольору яка поміщена до сейф пакету із номером: «SUD3056028», куртку жовтого кольору яка поміщена до сейф пакету із номером: «WAR1746862», брюки джинсові синього кольору які поміщені до сейф пакету із номером «SUD3056029», взуття (жіночі чоботи) які поміщені до сейф пакету із номером: «WAR1746863»  знищити.
		Вирок може бути оскаржений обвинуваченим або його захисником в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, потерпілою або її представником - у частині, що стосується інтересів потерпілої, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, а також прокурором в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 24-а) шляхом подачі апеляційної скарги через Савранський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку (п.п.1, 6, 7 ч.1 ст.393, п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.395 КПК України).
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України (ч.2 ст.394 цього Кодексу).
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції (ч.ч.1, 2ст.532 КПК України).
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...