Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/3715/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-7063ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21травня 2025 року         
		м. Київ
		 
		 
		справа № 707/3715/23
		провадження № 61-7063св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року у складі судді Смоляра О. А. та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,
		Історія справи 
		Короткий зміст позовної заяви
		У грудні 2023 року Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області (далі - Мошнівська сільрада)звернулась з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.
		Позов мотивований тим, що Мошнівська сільрада є власником земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 7124989500:04:001:0279, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
		26 лютого 2020 року ОСОБА_1 придбав нерухоме майно, а саме лісопильний цех, що розташований за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_1 , тобто на земельній ділянці, яка на праві власності належить позивачу. До цього часу ОСОБА_1 не уклав з Мошнівською сільрадою договору оренди земельної ділянки, а фактично нею користувався, розмір орендної плати за весь час користування земельною ділянкою складає 187 288 грн.
		Позивач просив:
		стягнути з ОСОБА_1 на користь Мошнівської сільради 187 288 грн безпідставно утриманих коштів за користування земельною ділянкою під нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 2021 по 2023 роки.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року, яке залишене без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, позов задоволено.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь Мошнівської сільради безпідставно утримані кошти за користування земельною ділянкою під нежитловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 2021 по 2023 роки у розмірі 187 288 грн.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь Мошнівської сільради судовий збір у розмірі 2 809,33 грн.
		Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Факт існування оспорюваної земельної ділянки підтверджується інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26 жовтня 2023 року та договором купівлі-продажу нерухомого майна № 248 від 26 лютого 2020 року, а наданий позивачем розрахунок містить всю необхідну розрахункову інформацію та не спростований відповідачем.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вказав, що:
		ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна набув право власності на лісопильний цех. Відчужуваний об`єкт розташований на земельній ділянці площею 1,0000 га, кадастровий номер 7124989500:04:001:0279, тобто вказана земельна ділянка є сформованим об`єктом цивільних прав. Матеріали справи не містять доказів укладення відповідних договорів оренди з Мошнівською сільрадою та державної реєстрації такого права в спірний період;
		відповідач ОСОБА_1 не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата;
		якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача;
		зі змісту глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними;
		основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель. Стороною відповідача розрахунок збитків не оскаржувався, свого розрахунку сторона відповідача не подала. З огляду на викладене, оскільки фактичний користувач земельної ділянки ОСОБА_1 , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підстав частини першої статті 1212 ЦК України;
		доводи апеляційної скарги щодо залишення позову без розгляду з підстав того, що такої юридичної особи як Мошнівська сільрада не існує, апеляційний суд відхилив, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01 грудня 2023 року Мошнівська сільрада є зареєстрованою юридичною особою, яка не перебуває в процесі припинення, також дана інформація є загальновідомою та не підлягає детальної перевірки;
		з приводу наявності підстав для закриття провадження в справі так як справа мала розглядатися в порядку господарського судочинства, колегія суддів зазначила, що позивач звертався до ОСОБА_1 , як до фізичної особи, та на підставу своїх доводів надав договір купівлі-продажу нерухомого, згідно якого ОСОБА_1 (як фізична особа) придбав у ОСОБА_2 лісопильний цех, а тому в позивача не було підстав для звернення до господарського суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У травні 2024 року  ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року, провадження у справі закрити, судові витрати покласти на відповідача.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Тому справу, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 686/1411/19, слід розглядати в порядку господарського судочинства;
		суди не врахували правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), відповідно до яких для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою-підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру;
		суди при визначенні розміру заборгованості не дослідили поданий позивачем розрахунок заборгованості, не перевірили його, не оцінили в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами;
		також суди не врахували, що витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № НВ-7100591922023 від 27 жовтня 2023 року не містить достатньої інформації та відомостей про нормативно грошову оцінку за 2021, 2022 роки;
		            враховуючи зміст частини одинадцятої статті 120 ЗК України, в редакції від 08 вересня 2021 року, Верховному Суду слід відступити від правового висновку, відповідно до якого якщо відповідач не був власником та постійним землекористувачами земельної ділянки, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. З урахуванням частини одинадцятої статті 120, статті 125 ЗК України, статті 6 Закону України «Про оренду землі» відсутні підстави для правового висновку, що у випадку неоформлення права на земельну ділянку, відсутності державної реєстрації права оренди земельної ділянки для особи, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
		Позиція інших учасників справи
		У червні 2024 року Мошнівська сільрадаподала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.
		Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що судами правильно встановлено, що відповідач, який є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У сільради не було підстав для звернення до господарського суду, оскільки позивач звертався до відповідача, як до фізичної особи та на підставу своїх доводів надав договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач (як фізична особа) придбав лісопильний цех.
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року відмовлено.
		У червні 2024 року матеріали цивільної справи № 707/3715/23 надійшли до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Межі та підстави касаційного перегляду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		В ухвалі Верховного Суду від 27 травня 2024 року зазначено, що аргументи ОСОБА_3 щодо касаційного оскарження судових рішень є обґрунтованими і на підставі пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду постанові-від 21 червня 2023 року у справі № 686/1411/19, від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17, від 09: жовтня!'2019 року у справі № 209/1721/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 16 листопада 2023 року у провадженні № 11-228сап21, від 24 березня 2021 року у справі № 643/19041/13-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/8770/19, від 29 січня 2020 року справа № 638/13423/18, від 16 червня 2021 року у справі № 922/1646/20, від 15 грудня 2021 року у справі № 641/3089/18, від 10 січня 2024 .року у справі № 712/7879/22, від 20 червня 2018 року у справі № 588/1649/15-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Фактичні обставини
		Суди встановили, що відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 26 жовтня 2023 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7124989500:04:001:0279 має цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - комунальна; площа - 1 га; місце розташування: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 248 від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: лісопильний цех, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
		У відповідності до пункту 13.4 договору купівлі-продажу зміст статей 229, 230, 231, 233, 234, 377, 657, 659, 660 ЦК України, статей 120, 125, 212 ЗК України сторонам роз`яснено.
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7113359872020, виданого 15 січня 2020 року Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відчужуваний об`єкт розташований на земельній ділянці площею 1,0000 га, кадастровий номер 7124989500:04:001:0279.
		Відповідно до витягу № НВ-7100591922023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 27 жовтня 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7124989500:04:001:0279 становить 721 100 грн.
		Відповідно до розрахунку від 27 жовтня 2023 року № 1555/02-09, розмір збитків за час фактичного користування спірною земельною ділянкою становить 187 288 грн. Розрахунок проведено за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2023 року на підставі рішень Мошнівської сільради, розміру та нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки за спірний період.
		Позиція Верховного Суду
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		У статті 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
		Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
		Згідно з статтею 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
		Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
		Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року у справі № 686/1411/19 (провадження № 61-12620св22), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:
		«фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
		Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
		В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
		Матеріалами цієї справи підтверджується, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП. Основними видами її економічної діяльності визначені роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 47.11), виробництво металевих дверей і вікон (код 25.12). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні.
		Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17 травня 2018 року код класифікації видів цільового призначення земель - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 464/5382/21 (провадження № 61-9758св23) зазначено, що:
		«за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 15 грудня 2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець. Основними видами її економічної діяльності визначені надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20), надання в оренду будівельних машин і устаткування (код 77.32), надання в оренду інших машин, устаткування та товарів (код 77.32) і вантажний автомобільний транспорт (код 49.41). Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні.
		Згідно з витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок код класифікації видів цільового призначення земель визначений як «11.02», тобто для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
		З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Львівською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_1 , як суб`єктом господарювання - з іншої, існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачкою підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках після спливу строку дії договорів оренди. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 686/1411/19 (провадження № 61 -12620св22).
		Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що спір у цій справі помилково розглянутий загальними судами в порядку цивільного судочинства, коли такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства».
		Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
		Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
		У справі, що переглядається:
		            Мошнівська сільрада звернулась з позовом до  ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою. Позов обгрунтований тим, що Мошнівська сільрада є власником земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 7124989500:04:001:0279, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель і споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості. 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 придбав нерухоме майно, а саме лісопильний цех, що розташований за вказаною адресою, але до цього часу ОСОБА_1 не уклав з Мошнівською сільрадою договору оренди земельної ділянки, а фактично нею користувався. Розмір орендної плати за весь час користування земельною ділянкою складає 187 288 грн;
		            суд першої інстанції позов задовольнив. В апеляційній скарзі  на рішення суду ОСОБА_1 просив закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки він є фізичною особою-підприємцем, цільове призначення спірної земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції;  
		            суди залишили поза увагою, що:
		за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань  ОСОБА_1 з 22 січня 2020 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Основними видами його економічної діяльності визначені виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (код 16.29), лісозаготівлі (код 02.20), лісопильне та стругальне виробництво (код 16.10), та інше. Відомості про припинення ним підприємницької діяльності відсутні;
		відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки код класифікації видів цільового призначення землі визначений як «11.02», тобто для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а. с. 11);
		відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 248 від 26 лютого 2020 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме: лісопильний цех,
		з огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Мошнівською сільрадою з однієї сторони та  ОСОБА_1 , як суб`єктом господарювання - з іншої, існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, тому такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
		Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
		Керуючись статтями 255, 256, 400, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року скасувати.
		Провадження у справі № 707/3715/23  за позовом Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою закрити.
		Повідомити Мошнівську сільську раду Черкаського району Черкаської області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15 січня 2024 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		Судді:                                                                             Д. А. Гудима
		І. О. Дундар
		Є. В. Краснощоков
		П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...