Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/4739/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 51-668км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020150190000865

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 473/4739/21
		провадження № 51-668 км 25
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання          ОСОБА_4 ,
		прокурора                                        ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника                                        ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2025 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020150190000865, про застосування примусових заходів медичного характеру щодо 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенська Миколаївської області, раніше судимого вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2020 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, кримінальне провадження закрито відповідно до ч. 3 ст. 513 КПК України.
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2025 рокуапеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		Прокурор звернувся до місцевого суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання психіатричної допомоги у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом щодо  ОСОБА_7 , за вчинення суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України.
		Згідно з клопотанням,  ОСОБА_7 , будучи засудженим вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2020 року до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин та попередженим про правові наслідки ухилення від відбування громадських робіт і про можливість бути притягненим до кримінальної відповідальності, діючи умисно, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, маючи реальну можливість виконати вирок суду, однак не бажаючи його виконувати, без поважних причин, в період з 15 червня 2020 року по теперішній час, станом на 15 листопада 2021 року, не приступив та не відпрацював жодної години громадських робіт, поважність причин ухилення та не відпрацювання яких не довів, чим ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
		Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Суть доводів прокурора зводиться до незгоди з оскаржуваною ухвалою в частині незастосування до  ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру.
		Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції визнавши, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що є встановленим факт неосудності ОСОБА_7 з моменту ухвалення Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області вироку від 12.03.2020, зробив безпідставний висновок про неможливість вчинення ОСОБА_7 суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, через стан свого психічного здоров`я.
		Наголошує на тому, що вказаний суд проігнорував посилання апелянта на положення щодо сутності інституту примусових заходів медичного характеру, які полягають у тому, що до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, відповідно до п. 1 ст. 93 КК України судом можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
		Зі змісту рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, слідує суперечливий висновок про те, що ОСОБА_7 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке формально містить об`єктивну сторону ч. 2 ст. 389 КК України, але у даному випадку відсутня суб`єктивна сторона.
		Разом з цим, посилається, що в апеляційній скарзі було зазначено, що в оскаржуваній ухвалі місцевий суд не надав відповіді чи мало місце суспільно небезпечне діяння та чи вчинено це діяння ОСОБА_7 .
		Стверджує, що у ході апеляційного розгляду не було здійснено належної перевірки вказаних фактів та доводів прокурора, у зв`язку з чим суд невмотивовано погодився з висновком місцевого суду про закриття кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 513 КПК України.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу.
		Захисник, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просив оскаржувану ухвалу залишити без зміни.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Зміст і форма кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру повинні відповідати закріпленим у ст. 7 КПК України загальним засадам, у тому числі презумпції невинуватості.
		Виходячи з наведеного, особа вважається такою, що не вчиняла суспільно небезпечного діяння, і не може бути піддана примусовим заходам, доки факт вчинення нею такого діяння не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено відповідним судовим рішенням, що набрало законної сили.
		Частиною 1 ст. 503 КПК України визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з`ясовує такі питання, зокрема, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
		Разом із цим, частиною 3 вказаної статті передбачено, що встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру та закриває кримінальне провадження.
		За змістом положень статей 19, 93 КК України, ст. 503 КПК України підставою для застосування щодо особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, примусових заходів медичного характеру є наявність у такому діянні юридичних ознак складу злочину, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, за винятком осудності як ознаки суб`єкта.
		З висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2023 у справі № 761/37225/20 (провадження 
		№ 51-321 кмо22) слідує, що відповідно до вимог статей 92, 93, 94 КК України та ч. 3 
		ст. 503, ст. 505, ч. 1 ст. 513 КПК України при розгляді кримінального провадження про застосування примусових заходів медичного характеру кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого в стані неосудності, повинна ґрунтуватись лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій, при цьому суд має виходити із об`єкту посягання та об`єктивної сторони вчиненого діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, з урахуванням всіх фактичних обставин і зовнішнього прояву дій особи, з огляду на те, що встановлення будь-якої форми вини у діях неосудної особи об`єктивно є неможливим.
		Згідно матеріалів провадження ОСОБА_7 був засуджений вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2020 року за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 150 годин. 
		Висновком судово-психіатричної експертизи від 17 грудня 2021 року № 698 встановлено, що ОСОБА_7 на період часу, що відноситься до вчинення кримінального правопорушення, а саме з 12.03.2021 по 20.11.2021 включно, страждав на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді «Шизофреноподібного психічного розладу, унаслідок вживання наркотичних та психоактивних речовин, алкоголю» (що відповідав діагностичним критеріям рубрики «F 19,50» за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), який за ступенем впливу на його вольові, критичні та когнітивні функції абсолютно позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		На теперішній час ОСОБА_7 також страждає на стійкий хронічний психічний розлад у вигляді «Шизофреноподібного психічного розладу, унаслідок вживання наркотичних та психоактивних речовин, алкоголю», що абсолютно позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, усвідомлювати факти, що мають значення для даної кримінальної справи, надавати про них пояснення, приймати участь у судово-слідчому розслідуванні.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженням судів, що у висновку експертизи № 698 від 17.12.2021 допущено описку в частині зазначення часу оцінки стану підекспертного, оскільки помилково вказано дату 12.03.2021 замість 12.03.2020, що також не заперечується прокурором у касаційній скарзі.
		Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що є встановленим факт неосудності ОСОБА_7 відразу після постановлення Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області вироку від 12 березня 2020 року, що в свою чергу свідчить про те, що він не міг вчинити суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України, через стан свого психічного здоров`я.
		До того ж, слід зазначити, що звертаючись до місцевого суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо  ОСОБА_7 , прокурор залишив поза увагою положення ч. 1 ст. 84 КК України про те, що звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 цього Кодексу.
		Однак, після встановлення факту неосудності ОСОБА_7 , прокурором не вчинено дій, які спрямовані на звільнення останнього від відбування покарання за вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2020 рокуу виді громадських робіт на підставі ч. 1 ст. 84 КК України.
		На підставі наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що місцевий суд правомірно закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі ч. 3 ст. 513 КПК України, оскільки не доведено, що останній вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 2 ст. 389 КК України.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні передбачені ст. 438 КПК України підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних вимог прокурора.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 14 січня 2025 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.  
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...