Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/744/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 51-200км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024020130000045

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 130/744/24
		провадження № 51-200км25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		 суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                     ОСОБА_6 ,
		засудженого                                               ОСОБА_7 ,
		розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року і касаційну скаргу з доповненням прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020130000045, 
		за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця 
		смт Браїлів Жмеринського району Вінницької області, жителя цього ж населеного пункту ( АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України(далі - КК). 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 
		2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 152 КК, та призначено йому покарання:
		? за ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки;
		? за ч. 1 ст. 152 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		Відповідно до ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		Вирішено питання щодо: початку строку відбування покарання; запобіжного заходу; зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання; речових доказів.
		За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_7 17 січня 2024 року приблизно о 19:00, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, прибув до будинку  ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), з метою незаконного проникнення до нього та вчинення сексуальних дій насильницького характеру стосовно потерпілої. Побачивши через вікно будинку, у якій саме кімнаті перебуває ОСОБА_8 , він, діючи всупереч волі законного володільця, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, розбивши вікно у веранді, проник усередину будинку, чим порушив конституційне право особи на недоторканність житла.
		Надалі ОСОБА_7 , з метою статевих зносин проти волі ОСОБА_8 , яка є особою похилого віку, стягнув її за одяг з ліжка, після чого поволік у суміжну кімнату, де, посягаючи на статеву свободу та недоторканість, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на задоволення статевої пристрасті, погрожуючи фізичною розправою, проти волі потерпілої орально та вагінально проник у її тіло. 
		Суд кваліфікував діїОСОБА_7  за ч. 1 ст. 162 КК як незаконне проникнення до житла та ч. 1 ст. 152 КК як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій та іншого предмета без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
		Вінницький апеляційний суд ухвалою від 07 січня 2025 року змінив вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 21 жовтня 2024 року, постановив стягнути із ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 23 234,76 грн.
		У решті вирок залишено без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів обох інстанцій і призначити новий розгляд у місцевому суді.
		Свою позицію обґрунтовує доводами про таке:
		-                      сторона обвинувачення, з позицією якої погодилися суди обох інстанцій, 
		не навела жодного доказу наявності події кримінального проступку, передбаченого 
		ч. 1 ст. 162 КК, на відсутності якої наполягав захисник;
		-                      порушуючи приписи ст. 357 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд не оглянув речових доказів, зокрема металевої банки з-під напою «Rom Cola», належність якої саме ОСОБА_7 не підтверджена жодним доказом;
		-                      висновки експертів не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, понад те, висновок експерта 
		від 22 лютого 2024 року № СЕ-19/102-24/1556-БД спростовує причетність ОСОБА_7 до їх скоєння;
		-                      усупереч приписам КПК та практиці Верховного Суду матеріали перевірки прокурора за фактом намагання ОСОБА_7 вчинити самогубство визнані судом допустимими доказами; 
		-                      під час судового розгляду було досліджено аудіо-, відеозапис допиту потерпілої від 13 лютого 2024 року, проведеного в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, згідно 
		з яким ОСОБА_8 не вказувала на ОСОБА_7 , а підозрювала у вчиненні протиправних дій щодо неї іншого сусіда. Такі ж показання потерпіла надала і в судовому засіданні 26 березня 2024 року, однак 10 квітня цього ж року вона їх змінила без пояснень 
		і почала впізнавати ОСОБА_7 по бороді, голосу, дикції, хоча суду не було надано доказів цих тверджень, оскільки під час досудового слідства не проводилося пред`явлення особи чи речей для впізнання. Також, потерпіла надавала неправдиві показання, які не узгоджуються з іншими матеріалами справи, а саме стверджувала, що нападник вибив їй декілька зубів та проникав у її тіло анально, хоча під час судово-медичної експертизи ОСОБА_8 указаних фактів установлено не було, що підтвердив 
		у судовому засіданні експерт. З огляду на викладене вважає, що суд 
		мав би поставитися критично до показань потерпілої, а не свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і засудженого, які на відміну від показань ОСОБА_8 узгоджуються між собою та з іншими матеріалами провадження, зокрема щодо часу перебування ОСОБА_7 в магазині 17 січня 2024 року;
		-                      слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_8 не може бути належним доказом у справі, оскільки проведений усупереч приписам КПК;
		-                      суд першої інстанції, порушуючи п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК, безпідставно визнав неналежними доказами копії вироку щодо ОСОБА_7 від 20 березня 2018 року (т. 1, а. с. 73, 74) та ухвал про його умовно-дострокове звільнення (т. 1, а. с. 75-77), оскільки вони характеризують засудженого як особу, яка усвідомила свою протиправну поведінку в минулому, засудила її і стала на шлях виправлення;
		-                      суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з висновками місцевого суду, без ретельного аналізу доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , про що свідчить, зокрема, зміст ухвали цього суду, де вказано стосовно розгляду скарги, поданої захисником, хоча її подавав засуджений.
		Враховуючи вказане вище, захисник вважає, що сторона обвинувачення не довела винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 152 та ч. 1 ст. 162 КК.
		У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначає, що апеляційний суд, розглянувши доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 , безпідставно вказав в ухвалі, що розглянув скаргу захисника в інтересах засудженого, хоча такої, згідно з матеріалами кримінального провадження, не було подано. 
		Крім того, на обґрунтування своїх вимог прокурор наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи приписи статей 370, 419 КПК, не навів в ухвалі мотивів на спростування низки доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , а саме щодо:
		-                      недопустимості як доказів матеріалів перевірки за фактом здійснення ним спроби самогубства, оскільки ці матеріали не були відкриті стороні захисту та не були долучені до кримінального провадження в ході досудового розслідування;
		-                      недопустимості даних протоколу слідчого експерименту з потерпілою, оскільки під час слідчої дії лише проводився допит потерпілої і вона плуталася в показаннях;
		-                      відсутності в матеріалах провадження документів, які засвідчують право власності на будинок, у зв`язку з чим, на думку ОСОБА_7 , його винуватість за ч. 1 
		ст. 162 КК не доведена;
		-                      необхідності надання критичної оцінки показанням потерпілої, оскільки вони були непослідовними;
		-                      порушення приписів ст. 357 КПК внаслідок того, що в ході судового розгляду не було оглянуто речових доказів.
		Як стверджує прокурор, стосовно всіх цих доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 колегія суддів вказала лише те, що вони були предметом перевірки суду першої інстанції та їм надано належну оцінку, що, на його переконання, є порушенням вимог 
		п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК, оскільки в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду не зазначено з яких мотивів суд постановив ухвалу та спростував доводи апелянта.
		Також указує, що в судових дебатах сторона обвинувачення звертала увагу апеляційного суду на порушення міськрайонним судом вимог статей 23, 94 КПК, 
		у зв`язку з чим просила виключити з мотивувальної частини вироку цього суду посилання як на доказ винуватості ОСОБА_7 на заяву-зізнання засудженого, яку він написав під час досудового слідства, однак апеляційний суд проігнорував ці доводи прокурора. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту в повному обсязі, а касаційну скаргу прокурора - частково.
		Прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, висловила доводи на підтримання касаційної скарги прокурора, а також вбачала підстави для часткового задоволення касаційної скарги захисника.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що подані касаційні скарги підлягають частковому задоволенню 
		з огляду на таке.
		За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. Водночас він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції 
		є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
		Згідно зі ст. 438 КПК судові рішення можуть бути скасовані чи змінені через: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості 
		та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим 
		є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як передбачено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких її визнано необґрунтованою.
		Суд апеляційної інстанції практично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження 
		та оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
		Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду вироку місцевого суду апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь (див., наприклад, постанови Верховного Суду
		від 17 липня 2018 року у справі № 125/2485/15-к, від 02 липня 2019 року у справі
		№ 515/331/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 523/16917/15-к та інші).
		Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 цих вимог не дотримався, оскільки істотні доводи сторони захисту 
		та прокурора залишив без переконливих мотивованих відповідей.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, проаналізувавши показання допитаних протягом судового розгляду засудженого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та експерта ОСОБА_12 , а також дані, що містяться, зокрема: 
		у протоколах: огляду будинку потерпілої, освідування засудженого й потерпілої 
		та отримання зразків для експертизи, проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 ; заяві-зізнанні ОСОБА_7 ; висновках експертів і матеріалах прокурорської перевірки за фактом намагання ОСОБА_7 вчинити самогубство, оцінивши вказані докази, визнав доведеною винуватість ОСОБА_7  унезаконному проникненні 
		до житла (ч. 1 ст. 162 КК) та вчиненні дій сексуального характеру, пов`язаних 
		із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій та іншого предмета без добровільної згоди потерпілої особи, тобто зґвалтуванні (ч. 1 
		ст. 152 КК), і відповідно до ст. 70 КК призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
		Мотивуючи свій висновок, суд зазначив, що позиція ОСОБА_7 щодо його невинуватості спростовується показаннями ОСОБА_8 , яка під час досудового слідства та судового розгляду давала тотожні свідчення про її зґвалтування засудженим, указувала на нього як на особу, що вчинила стосовно неї насильницький статевий злочин, називала ознаки, які ідентифікують ОСОБА_7 (легка небритість, руде волосся, невимовляння літери «р», військова куртка). Суд зауважив, що ці показання узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема висновками експертів.
		Крім того, суд визнав показання засудженого про наявність на його трусах плям крові внаслідок порізу руки болгаркою такими, що спростовуються висновком експерта 
		від 20 лютого 2024 року № 03, за яким у ОСОБА_7 не виявлено будь-яких порізів, подряпин чи інших ушкоджень на руці, що підтвердив у судовому засіданні експерт ОСОБА_12 . 
		Також районний суд дійшов висновку про неможливість використання показань свідка ОСОБА_9 , оскільки він є другом засудженого і, на думку суду, намагався йому допомогти, стверджуючи, що ОСОБА_7 17 січня 2024 року з 12:00 до 21:00 увесь час був у полі його зору. А показання свідка ОСОБА_10 визнано суперечливими, 
		бо в судовому засіданні він вказав, що нічого не пам`ятає. Водночас суд зазначив, що після оголошення прокурором показань ОСОБА_10 , наданих під час досудового слідства (вказував, що 17 січня 2024 року приблизно о 19:00 ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 були у нього в магазині, купили і випили пляшку горілки; ОСОБА_7 був у камуфляжній куртці «зеленого пікселя»; хтось із місцевих купив і дав йому металеву банку напою «Rom Cola», а приблизно о 20:00 він пішов), цей свідок заявив, що події пам`ятав краще на час його допиту слідчим, а тому місцевий суд визнав ці показання такими, що узгоджуються зі свідченнями потерпілої та іншими доказами, зокрема з протоколом огляду місця події, згідно з яким біля будинку потерпілої було виявлено пусту металеву банку з-під напою «Rom Cola».
		Крім того, місцевий суд зазначив, що твердження про застосування до  ОСОБА_7 недозволених методів слідства були спростовані наданими прокурором матеріалами перевірки повідомлення про намагання засудженого вчинити самогубство.
		З урахуванням указаного вище суд визнав доведеним висунуте ОСОБА_7 обвинувачення.
		Не погоджуючись із вироком місцевого суду, засуджений подав апеляційну скаргу. 
		У якій він, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким визнати його невинуватим.
		Також з апеляційною скаргою звернувся прокурор, який, посилаючись на м`якість призначеного ОСОБА_7 покарання і невирішення судом питання щодо процесуальних витрат на залучення експертів, просив скасувати вирок та ухвалити новий.
		За наслідками апеляційного розгляду, суд залишив без задоволення вимоги апеляційної скарги сторони захисту та частково задовольнив скаргу прокурора, зокрема змінив вирок, і стягнув із ОСОБА_7 на користь держави витрати 
		на залучення експертів у сумі 23 234,76 грн. У решті вирок залишив без змін.
		Зазначивши в ухвалі мотиви та підстави, якими керувався ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність засудження ОСОБА_7 , 
		а доводи сторони захисту про протилежне визнав неспроможними. 
		Розглянувши доводи, викладені в касаційних скаргах захисника та прокурора 
		з доповненнями, Суд підкреслює таке.
		Засуджений в апеляційній скарзі посилався на неналежну оцінку показань свідка ОСОБА_9 (який підтверджував його алібі) і даних висновків експертів. Щодо цього апеляційний суд лише зазначив у рішенні, що під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 суд першої інстанції ретельно дослідив зібрані докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку, правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і кваліфікував дії засудженого.
		Як убачається з апеляційної скарги засудженого, він наголошував на тому, 
		що показання потерпілої, наведені у вироку, не повною мірою відповідають дійсності, оскільки під час судового розгляду досліджувався відеозапис із допитом ОСОБА_8 
		від 13 лютого 2024 року, проведеним у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, згідно 
		з яким остання не вказувала на ОСОБА_7 , не впізнавала його, а підозрювала 
		у вчиненні протиправних діянь щодо неї іншого сусіда. Подібні показання потерпіла надавала і в судовому засіданні 26 березня 2024 року. Однак 10 квітня 2024 року вона без будь-яких пояснень змінила показання та почала впізнавати ОСОБА_7 по бороді, голосу, дикції, хоча, як стверджує сторона захисту, доказів цьому суду надано не було, оскільки таких слідчих дій, як пред`явлення особи чи речей для впізнання під час досудового слідства проведено не було. 
		Надаючи відповідь на вказані доводи, апеляційний суд зазначив, що вони не заслуговують на увагу, адже показання потерпілої є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами й підтверджують факти та обставини, необхідні для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а підстав для обмовляння потерпілою засудженого апеляційний суд не встановив. 
		У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу, що мотивування, обґрунтування висновків суду, передбачає не простий виклад доказів, а й їх аналіз. Не можна визнати мотивованими вирок або ухвалу, в яких зміст доказів не розкрито, у яких залишилися не спростованими докази, що суперечать обвинуваченню або не приведені переконливі мотиви на спростування будь-якого доказу.
		За наявності суперечливих доказів у судовому рішенні має бути пояснено, чому суд бере до уваги одні з цих доказів і відкидає інші, тобто необхідно вказати, які конкретні обставини були підставою для визнання судом одних доказів достовірними, а інших такими, які не заслуговують довіри.
		Зважаючи на викладене вище, колегія суддів касаційного суду погоджується 
		з доводами касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції 
		не проаналізував показань потерпілої, наданих нею 13 лютого (у порядку, передбаченому ст. 225 КПК), 26 березня та 10 квітня 2024 року, не дав належної оцінки змісту цих показань, достовірність яких піддавалася сумніву з боку сторони захисту, шляхом наведення конкретних доводів з цього приводу.
		Отже, апеляційний суд не дав обґрунтованої та вмотивованої відповіді на вказані вище доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 , який стверджував про надання потерпілою недостовірних показань, а також їх неправильне викладення у вироку місцевого суду, не усунув суперечностей у цих показаннях під час апеляційного розгляду та не переконався у достовірності наданих ОСОБА_8 свідчень, не проаналізував їх у сукупності з іншими доказами, чим допустив неповноту перевірки доводів засудженого в цій частині.
		Крім того, ОСОБА_7  в апеляційній скарзі посилався на те, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 проведено з порушенням вимог кримінального процесуального закону. Стверджував про активну участь понятих під час слідчої дії, які ставили запитання потерпілій, виправляли надані нею свідчення, ніби самі були свідками подій, а слідча жодним чином не реагувала на ці порушення процесуального закону, і не робила їм зауважень.
		Зазначав про відсутність події кримінального проступку, передбаченого ч. 1 
		ст. 162 КК, оскільки матеріали провадження не містять жодного доказу того, що на 
		  
		АДРЕСА_2 розташовано житловий будинок чи квартиру, будівництво якої завершено 
		та яка прийнята в експлуатацію чи перебуває у власності ОСОБА_8 . 
		Також зауважував, що матеріали прокурорської перевірки за фактом його намагання вчинити самогубство всупереч приписами КПК та практиці Верховного Суду визнані судом допустимими доказами, хоча критерієм допустимості доказів є не тільки законність їх отримання, а й попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження в суді.
		Акцентував на порушенні приписів ст. 357 КПК, оскільки в ході судового розгляду не було оглянуто речових доказів, а також на безпідставному визнанні неналежними доказами судових рішень, які стосуються його попередньої судимості, що, на переконання касатора, є обставиною, яка підлягає доказуванню.
		Натомість указані вище аргументи залишилися без будь-якої відповіді, а суд апеляційної інстанції лише послався на те, що всі інші викладені в апеляційній скарзі доводи були предметом перевірки суду першої інстанції та їм надано належну оцінку.
		Тому колегія суддів касаційного суду вважає, що наведені в ухвалі апеляційного суду мотиви є явно недостатніми для переконливості як підстави, з яких апеляційну скаргу засудженого визнано необґрунтованою.
		Отже, Вінницький апеляційний суд усупереч приписам ч. 2 ст. 419 КПК, 
		не розглянув викладених вище доводів апеляційної скарги сторони захисту 
		та, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, не здійснив власного аналізу доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала твердження про винуватість ОСОБА_7 , а лише, повторивши практично зміст фактичних даних з вироку місцевого суду, зазначив узагальнено про те, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведено поза розумним сумнівом.
		Крім того, прокурор у судових дебатах просив виключити з мотивувальної частини вироку місцевого суду посилання як на доказ винуватості ОСОБА_7 на його заяву про визнання винуватості, складену під час досудового слідства. Однак про цей довід в ухвалі суду апеляційної інстанції немає жодної згадки. Ба більше, колегія суддів апеляційного суду теж посилалася на заяву-зізнання ОСОБА_7 як на один із доказів його винуватості, що, на переконання Верховного Суду, суперечить приписам КПК з огляду на таке.
		Так, однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів (п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК).
		Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
		Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК).
		Отже, всупереч вказаним вище положенням кримінального процесуального закону, місцевий суд послався на заяву-зізнання ОСОБА_7 від 19 січня 2024 року, написану ним під час досудового слідства, а суд апеляційної інстанції безпідставно залишив поза увагою доводи прокурора щодо цього порушення.
		З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає приписам статей 
		370, 419 КПК, а процедуру апеляційного перегляду було здійснено без ретельної 
		оцінки доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , зокрема щодо: суперечностей 
		у показаннях потерпілої, наданих нею 13 лютого 2024 року (у порядку, передбаченому ст. 225 КПК), а також 26 березня та 10 квітня 2024 року й неправильного їх відображення у вироку місцевого суду; необґрунтованого відхилення місцевим судом показань свідка ОСОБА_9 , які, на переконання сторони захисту, узгоджуються зі свідченнями, наданими свідком ОСОБА_10 і засудженим; неналежної оцінки висновків експертів, а також залишення без будь-якої відповіді низки наведених у цій постанові доводів засудженого та прокурора, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК).
		Беручи до уваги особливості касаційного розгляду, визначені в ст. 433 КПК, за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення. Тому наведені обставини має перевірити саме суд апеляційної інстанції, який, як зазначалося, є судом факту.
		За таких обставин колегія суддів, ураховуючи вимоги апеляційної скарги, доходить висновку, що перегляд вироку суду першої інстанції із зазначених підстав може бути забезпечено на стадії розгляду судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим касаційні скарги захисника та прокурора підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду, з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд має взяти до уваги наведене в цій постанові, належним чином перевірити аргументи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 , провести апеляційний розгляд із дотриманням вимог кримінального процесуального закону та ухвалити судове рішення, що відповідає положенням статей 370, 419 КПК.            
		Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції.
		Ураховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, з метою запобігання ризикам, передбаченим 
		ст. 177 КПК, зокрема переховуванню від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення, колегія суддів вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід 
		у виді тримання під вартою на строк 60 днів.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		ухвалив:
		Касаційні скарги захисника  ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_13  з доповненням задовольнити частково. 
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 січня 2025 року стосовно  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід 
		у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 19 липня 2025 року включно.
		Судді:
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...