Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/9568/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; публічної житлової політики.
Надіслано судом: 26.05.2025. Зареєстровано: 27.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2025.
Дата набрання законної сили: 26.05.2025
Номер судового провадження: К/990/9850/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 140/9568/24
		адміністративне провадження № К/990/9850/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., 
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 (суддя Дмитрук В.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 (колегія суддів у складі: судді-доповідача Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А.) у справі №140/9568/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії,
		I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
		визнати незаконним та скасувати рішення Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформлене у підпункті 1.1. пункту 1 протоколу житлової комісії №23 від 24.12.2020; 
		визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 №766 щодо зняття з обліку ОСОБА_1 та членів його сім`ї; 
		зобов`язати відповідачів поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в м. Луцьку, у загальній черзі за тим же номером у списку, зі збереженням часу перебування на обліку - з 03.02.1995 у загальній черзі та у пільговій позачерговій черзі з 27.06.2019.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		2. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 17.09.2024 залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними та скасування рішення і наказу, зобов`язання вчинити дії, з підстав несплати судового збору і пропущення строку звернення до суду та надав позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із доказами поважності причин його пропуску.
		3. На виконання вимог цієї ухвали від позивача 10.10.2024 до суду першої інстанції надійшла квитанція про сплату судового збору і заява про поновлення строку звернення до суду. 
		На обґрунтування цієї заяви позивачка, посилаючись на практику ЄСПЛ щодо поновлення строків, висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 28.04.2020 №460/2864/18 та те, що зміна  судової практики щодо юрисдикції справ і закриття провадження у цивільній справі не повинна бути перешкодою для доступу до суду та є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду (постанова ВС від 30.03.2020 по справі №826/10808/18), наполягала на поновленні їй строку звернення до суду. 
		4. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.10.2024, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025, визнав неповажними причини пропуску позивачем строку та повернув позовну заяву позивачу.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		5. Підставою для повернення позову стали висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду, який визначений частиною 2 статті 122 КАС України, а зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду не можливо визнати поважними.
		6. Суди дійшли висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не надав суду достатніх і переконливих аргументів в підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для її звернення до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ
		7. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. 
		8. Як на підставу касаційного оскарження, позивач посилається на частини другу та третю статті 328 КАС України, які передбачають, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
		9. Також, скаржник покликається на положення абазу 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		10. Скаржник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, положення статті 122 КАС України щодо застосування строків звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
		11. Позивач вважає, що суди, ухвалюючи оспорювані рішення, застосували надмірний формалізм, не прийнявши до уваги надану ним довідку про призив позивача на військову службу, що, на його думку, є поважною причиною пропуску ним строку звернення до суду із цим позовом.
		12. Скаржник зауважує, що судами безпідставно не враховані висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22.
		13. Відповідач відзив на касаційну скаргу у встановлені судом строки не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду. 
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
		15. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		16. Положення статті 2, частини четвертої статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		17. Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення відповідають, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.
		18. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
		Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
		19. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		20. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		21. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного процесуальним законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		22. Причина пропуску строку, за загальним правилом, може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		23. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		24. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 16.09.2021 у справі № 560/5412/20, від 01.06.2022 у справі № 460/100/21, від 29.03.2023 у справі № 380/10073/20, від 04.07.2023 у справі №620/4707/22, від 20.07.2023 у справі №420/8355/22.
		25. Так, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
		26. При цьому, згідно із частиною тринадцятою статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, не пізніше наступного дня постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
		27. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, згідно із частиною першою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		28. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
		29 Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
		30. Тож, вирішення питання строків звернення до суду можливе як до відкриття провадження у справі так і після, так само як і застосування судом наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду.
		31. Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		32. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		33. За змістом статті 122 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
		34. Залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки за встановлення обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку.
		35. Слід зазначити й те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.02.2021 у справі №800/30/17 зауважила, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		36. У постанові Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №640/8010/20 зроблено загальний висновок про те, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
		37. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
		38. Судами установлено, що позивач оскаржує рішення Житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене протоколом комісії №23 від 24.12.2020 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2020 №766.
		39. В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, позивач посилається на те, що про порушення своїх прав він дізнався 19.10.2023, отримавши рішення та наказ відповідачів засобами поштової кореспонденції.
		40. Судами також встановлено, що позивач звертався з аналогічною позовною заявою 12.12.2023, однак таку повернуто ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 у справі №140/36184/23.
		41. Позовна заява від 06.09.2024, подана у цій справі, є такою, що подана повторно, однак з пропуском строку звернення до адміністративного суду більше ніж на 4 місяці.
		42. Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
		43. Звернувшись до суду з цим позовом 06.09.2024, позивач заявив позовні вимоги поза межами шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України,
		44. Починаючи з жовтня 2023 року позивач мав можливість дізнатись про порушене, на його думку, право та про наявність підстав звернення до суду. Однак, як встановлено судами, з цим позовом позивач звернувся лише у вересні 2024 року.
		45. Ураховуючи встановлені судами обставини, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що позивач пропустив строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
		46. Поряд із цим процесуальний закон не виключає можливості поновлення строку звернення до суду, якщо буде доведено наявність поважних підстав для цього.
		47. При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин.
		48. Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду, а отже й для поновлення вказаного строку, визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		49. З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на прокурора, який здійснює процесуальне представництво інтересів держави в суді.
		50. Разом з тим, позивач на виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 17.09.2024, якою його позов було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, в частині надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із вказанням підстав поважності його пропуску, не зазначив про поважні причини пропуску строку та не надав суду відповідні докази в підтвердження цього. 
		51. З прийняттям постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №  712/5476/19, на яку посилається скаржник в обґрунтування підстав пропуску ним строку звернення до суду,  відбулося чітке визначення юрисдикційної приналежності спорів, які стосуються реалізації військовослужбовцями соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями (такі спори підсудні адміністративним судам). Звернення позивача до Луцького міськрайонного суду Волинської області як до неналежного суду обумовлено помилковим визначенням такого суду, що не пов`язано зі зміною сталої судової практики. На момент подання цивільного позову Великою Палатою було чітко визначено юрисдикцію таких спорів, а тому такі твердження позивача не можуть бути розцінені як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.
		Наведені висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 19.10.2023 у справі №120/8008/22.
		52. Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду з цим позовом. Суди не допустили порушень норм процесуального права під час розгляду справи.
		53. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про повернення цього позову.
		54. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з їх висновками.
		55. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм процесуального права.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 у справі №140/9568/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		 
		Суддя                                                                                                    В.М. Кравчук
		 
		 
		Суддя                                                                                                    О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...