Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/7004/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 27.05.2025. Зареєстровано: 27.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2025.
Дата набрання законної сили: 22.05.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4809/380/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024120000000889

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Кропивницький апеляційнийсуд 
		 
		№ провадження 11-кп/4809/380/25 Головуючий у суді І-ї інстанції > 
		Справа № 405/7004/24 Доповідач в колегії апеляційного суду 
		ОСОБА_1  
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.05.2025 року. м. Кропивницький
		   Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_2 , 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		за участю секретаря ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження №120241200000000889за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 березня 2025 року, яким
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей: 2021, 2022, 2024 року народження, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
		-12.04.2010 Заводським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 11 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 08.01.2020 з Вільнянської ВК Запорізької області (№ 20) за відбуттям строку покарання;
		- 15.09.2020 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 395 КК України до 1 місяця арешту, звільнений 11.02.2021 з Оріхівської ВК Запорізької області (№ 88) за відбуттям строку покарання
		визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3ст.286-1, ч.2ст.289,ч.1ст.135КК Українита призначенопокарання зач.2 ст. 289 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість) років, без конфіскації майна; за ч. 3 ст. 286-1 КК України - 8(вісім) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років;за ч.1ст.135КК України -2 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років. На підставі ч. 5ст. 72 КК Українизараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення у межах даного кримінального провадження з 19.08.2024 до дня набрання цим вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_6 на користьпотерпілої ОСОБА_7 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_8 ,
		захисника ОСОБА_9 ,
		В С Т А Н О В И Л А:
		В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду змінити та призначити йомубільш м`якепокарання,а самеза ч.2ст.289КК Україниу вигляді5(п`ять)років позбавленняволі безконфіскації майна,за ч.3ст.286-1КК Україниу вигляді5(п`ять)років позбавленняволі зпозбавленням правакерувати транспортнимизасобами строкомна 5(п`ять)років,за ч.1ст.135КК Україниу вигляді2(двох)років позбавленняволі.На підставіч.1ст.70КК України,за сукупністюзлочинів,шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначитипокарання ОСОБА_6 у видіпозбавлення воліна строк5(п`ять)років,з позбавленнямправа керуваннятранспортними засобамина строк5(п`ять)років.Відмовити узадоволені цивільногопозову потерпілої ОСОБА_7 про стягненняз ОСОБА_6 моральної шкодиповністю. Так,судом першоїінстанції припризначенні покарання небуло врахованов повніймірі,що останніймає дружину,яка маєсвої дітей ОСОБА_10 ,2011р.н.та ОСОБА_11 ,2008р.н,а всьогона утриманні якого5дітей тайого дружина.Крім того ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеною особою, однак, не отримував психологічної допомоги з боку держави, що не було враховано під час ухвалення вироку суду. З самого початку визнавав вину і суд розпочав слухати справу в порядку визначеному ч.3 ст. 349 КПК України, а тільки потім заперечив, що вживав алкоголь під час керування автомобілем, зазначивши, що вжив після ДТП. Вказує також на те, що розмір моральної шкоди 500000 гривень, визначений судом занадто завищений. Так, потерпіла ОСОБА_7 з своїм батьком ОСОБА_12 однією сім`єю не проживали, спільного господарства не вели. Суду в межах позовної заяви в порядку ст. 1258 КПК України клопотання про призначення судової психологічної експертизи не заявлялося. Звертає увагу також на те, що у автомобіля «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 не було полісу обов`язкової цивільної відповідальності.
		 
		Вироком суду ОСОБА_13 визнано винним за те, що він 18.08.2024 близько о 22 годині 45 хвилин, перебуваючи на території гаражного кооперативу «Автомобільний», що розташований за адресою: вул. Завадівська, 1-а, м. Кропивницький та, маючи безперешкодний доступ до гаражу № НОМЕР_2 , володільцем якого є ОСОБА_14 , будучи впевненим у тому, що його ніхто не бачить, таємно від інших осіб заволодів ключами від автомобіля «Volkswagen Golf» реєстраційний номер НОМЕР_1 .
		У подальшому, достовірно знаючи те, що поряд біля гаража знаходиться транспортний засіб «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29.04.2022, виданого ТСЦ 3541 на праві приватної власності належить ОСОБА_15 , однак фактично перебував у володінні ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , заволодівши ключами від даного автомобіля, отримав реальну можливість розпоряджатись вказаним майном. 
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, ОСОБА_6 привів у дію двигун автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 . У подальшому, всупереч волі володільця, без його дозволу та відома ОСОБА_6 покинув згаданим автомобілем територію гаражного кооперативу, незаконно заволодівши, таким чином, транспортним засобом, повторно. Після цього ОСОБА_6 продовжив рух автомобільною дорогою в м. Кропивницькому, де у подальшому став учасником дорожньо-транспортної пригоди зі смертельними наслідками. 
		Крім того, ОСОБА_6 , 18.08.2024 близько 23 години 00хвилин, в порушення вимог п.п. 2.1 (а) та 2.9 (а) Правил дорожнього руху, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та взагалі не маючи посвідчення водія будь-якої категорії, достатніх навичок водіння транспортним засобом, керував автомобілем «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_15 , здійснював рух вулицею Кримська з боку вул. Олександрійської в напрямку вул. Генерала Кульчицького в м. Кропивницькому.
		Керуючи вищевказаним транспортним засобом, водій ОСОБА_6 проявив власну необережність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, грубо порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 12.4, 12.3 та 18.1 ПДР України, маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити дорожній знак № 5.38.1 ПДР (пішохідний перехід), в межах пішохідного переходу, на відстані 2.3 метри до правого краю проїзної частини, щодо напрямку автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 та на відстані 18.3 метри до буд. 116-а, по вул. Кримська в м. Кропивницький, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , який рухався зліва-направо відносно напрямку руху автомобіля. 
		Тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_6 вищевказаних вимог ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої пішохід ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
		Крім того, у результаті наїзду на пішохода ОСОБА_12 , автомобіль «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 отримав механічні пошкодження передньої правої частини та лобового скла, проте останній продовжив рух на пошкодженому автомобілі, тим самим з місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим грубо порушив вимоги п.2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е) ПДР України.
		ОСОБА_6 усвідомлюючи, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку із чим він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та останній позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану через отримані ним внаслідок ДТП тілесні ушкодження, при цьому, маючи змогу допомогти ОСОБА_12 , у тому числі шляхом безпосереднього доставлення до лікувального закладу, повідомлення закладу охорони здоров`я чи поліції, а також сторонніх осіб для здійснення аналогічних чи інших дій з цією ж метою, завідомо залишив його без допомоги у небезпечному для житті стані та покинув місце пригоди. У подальшому ОСОБА_6 переховувався від правоохоронних органів з 23 год. 00 хв. 18.08.2024 до моменту його затримання 12 год. 00 хв. 19.08.2024.
		 
		Заслухавши доповідача, в дебатах захисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_9 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
		 
		У відповідності з вимогамист. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Відповідно дост. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченихКПК України. Вирок є обґрунтованим, якщо він ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, та оціненими судом відповідно достатті 94 КПК України. Вмотивованим є вирок, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних органами досудового розслідування доказами.
		Колегія суддів вважає, що дослідивши у сукупності зібрані по кримінальному провадженню докази, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вину обвинуваченого ОСОБА_6 доведено повністю та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконному заволодінні транспортним засобом, вчинене повторно та кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого та за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані, коли ОСОБА_6 поставив потерпілого в небезпечний для життя стан за вище встановлених обставин.
		При цьому, враховуючи те, що фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій в апеляційній скарзі захисника не оспорюються, а тому колегією суддів відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України не переглядаються.
		Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про наявність достатніх підстав для пом`якшення обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного. 
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		   Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обираючи вид і міру покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких та не тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працюючий, одружений, має на у триманні трьох малолітніх дітей, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше притягувався до кримінальної відповідальності.
		Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
		Відповідно до досудової доповіді Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюються як дуже високий, та беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 неможливе без ізоляції від суспільства.
		Згідно з висновком органу пробації, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення відносно обвинуваченого показали високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, ризик небезпеки для суспільства оцінено як дуже високий.
		Тому, колегія суддів погоджується з висновком міськрайонного суду, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе виключно в умовах ізоляції його від суспільства в призначений судом строк.
		   При цьому, колегія суддів вважає, що наведені у доводах апеляційної скарги інші обставини, що, на думку захисника, пом`якшують призначене обвинуваченому покарання, не містять якісних характеристик, які б зменшували ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_6 злочину та давали б підстави для пом`якшення призначеного покарання, і крім того, були вже враховані судом першої інстанції.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_6 судом першої інстанції призначено мінімальне покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке за своїм видом і розміром, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст.50 КК України. Підстав вважати покарання призначене ОСОБА_6 несправедливим внаслідок суворості, а також підстав для його пом`якшення, як про те просить сторона захисту, колегія суддів не вбачає.
		Більш того, колегією суддів враховано і те, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим в серпні 2024 року і останній протягом розгляду кримінального правопорушення судом першої інстанції завдану потерпілій шкоду не відшкодував.
		Ті обставини, що обвинувачений має позитивну характеристику, має на утриманні малолітніх дітей, є особою внутрішньо переміщеною, давав зізнавальні показання, на переконання колегії суддів, не є підставами для пом`якшення покарання.
		В той же час, доводи захисника, з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, непоправність наслідків у виді спричинення смерті людини, підвищену суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, на переконання колегії суддів не свідчать про істотну диспропорцію між визначеним судом покаранням та вчиненими протиправними діяннями, як і не свідчать про наявність правових підстав для призначення ОСОБА_6 більш м`якого покарання. За таких обставин, у цьому провадженні не вбачається підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість.
		Відтак, призначене ОСОБА_6 покарання відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, характеру й тяжкості вчиненого ним діяння, даним про його особу, є справедливим за своїм видом і розміром, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів. При цьому, колегія суддів керується не лише національним законодавством щодо призначення кримінального покарання, а й враховує автономну концепцію поняття «покарання» в усталеній судовій практиці ЄСПЛ, яка передбачає, що «покарання переслідує подвійну метупокарання і стримування від вчинення нових злочинів», рішення у справі «Езех и Коннорс проти Сполученого Королівства», хоча це не виключає, що покарання може бути спрямоване на досягнення кількох цілей, поряд з карою та запобіганням, це може бути ще й відшкодування.
		Сторона захисту також вказує про незаконність вироку в частині вирішення цивільного позову потерпілої про стягнення моральної шкоди, однак дане на думку колегії суддів апеляційного суду є цілком неприйнятним з огляду на таке.
		Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно із ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Пленум ВСУ в п.9 своєї постанови №4 від 31.09.2013 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та оскаржуваного вироку, суд першої інстанції розглянув цивільний позов ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди, з дотримання вимог кримінального та цивільного законодавства, а також з урахуванням роз`яснень Пленуму ВСУ, які викладені у вищевказаній постанові.
		При цьому, доводи сторони захисту про те, що стягнутий з обвинуваченого розмір грошового відшкодування в якості моральної шкоди  500 000 грн., є значно завищеним, є не обґрунтованим, оскільки на думку апеляційного суду, такий розмір визначений залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат, їх тривалості, та з урахуванням обставин справи.
		Так, судом встановлено, що в результаті неправомірних дій ОСОБА_6 потерпілій завдана моральна шкода, яка полягає у моральних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, а саме її батька. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені потерпілою обставини, а саме смерть батька, завдають її сильних душевних переживань.
		Під час апеляційного розгляду встановлено, що потерпілій ОСОБА_7 завдані немайнові втрати, спричинені моральними стражданнями та пов`язані з втратою рідної людини, а саме  батька, вимушеними негативними змінами, які порушили звичний спосіб її життя. 
		За вказаних обставин, судом, оцінюються моральні страждання, завдані потерпілій внаслідок смерті члена сім`ї, і які не є одномоментними, адже загибель близької людини - спричиняє довгострокову і непоправну душевну біль і тугу від такої втрати.
		При цьому, на переконання колегії суддів, із врахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_7 внаслідок вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, характеру немайнових втрат потерпілого, які не можуть бути відновлені, внаслідок смерті її батька, характеру та тривалості заподіяних її моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у її житті та ступеня вини обвинуваченого, сума грошового відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_7 у розмірі 500 000 грн. відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
		Враховуючи викладене, підстав для скасування вироку чи для пом`якшення обвинуваченому покарання колегія суддів не вбачає, а тому апеляційна скарга захиснкиа задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись ст.ст.376ч.2,404,405,407, 419КПК України,колегія суддів 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргузахисника обвинуваченого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 21 березня 2025 року щодо ОСОБА_6  без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, засудженим, який тримається під вартою  в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		СУДДІ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...