Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/12820/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-17541ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/12820/24
		провадження № 61-17541св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого -Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
		      
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді                 Палінчака О. М. і присяжних Колеснікової О. І., Авсієвич А. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Спірідонової Т. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст заяви
		У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання недієздатним його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлення над ним опіки та призначення його опікуном.
		 
		Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ОСОБА_2 є його батьком та проживає разом із ним. ОСОБА_2 страждає психічними розладами, перебуває на обліку             у Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері та потребує постійного стороннього догляду згідно з висновком МСЕК.
		Крім того, відповідно до висновку лікарської комісії щодо необхідності стороннього догляду, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи, обмежений                                                 у самообслуговуванні, здатності до самостійного пересування, орієнтації, спілкування, контролю своєї поведінки.
		Вказував на те, що наразі перебіг психічного захворювання батька ускладнюється, він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, тому ОСОБА_2 необхідно визнати недієздатним.
		Зазначав, що він практично здоровий і може бути опікуном батька. Інших осіб, які могли б бути опікуном батька, немає.
		 
		З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гнатівці Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним, встановити над ним опіку та призначити його опікуном ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду            від 21 листопада 2024 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна задоволено частково.
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гнатівці Хмельницького району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою:                         АДРЕСА_1 , визнано недієздатним та встановлено над ним опіку. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що висновком судово-психіатричної експертизи підтверджено, що ОСОБА_2 внаслідок стійкого хронічного психічного розладу не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, а отже, його необхідно визнати недієздатним. Разом із тим, заява в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки у поданні органу опіки та піклування належним чином не обґрунтована необхідність призначення опікуном недієздатного саме ОСОБА_1 , а заявник не надав суду належних та допустимих доказів, які б доводили, що він зможе виконувати обов`язки опікуна щодо               ОСОБА_2 відповідно частини першої статті 67 ЦК України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У грудні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення  та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про призначення його опікуном над батьком,                                  не врахували, що він є єдиним сином ОСОБА_2 , інші особи, у тому числі родичі, які могли б здійснювати опіку на ОСОБА_2 , відсутні, а тому безпідставно відмовили у задоволенні його вимог про призначення його опікуном ОСОБА_2 .
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду                  від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).
		 
		Судові рішення в частині задоволених вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження      у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 026104, індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 256, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи загального захворювання та потребує постійного стороннього догляду. 
		 
		Відповідно до довідки СТ «Лісова Поляна» від 26 квітня 2024 року № 190                   ОСОБА_2 з 10 листопада 2017 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою проживає постійно і заявник                ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з довідкою КП «Хмельницький міський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Хмельницької міської ради від 26 квітня 2024 року № 652 ОСОБА_1 практично здоровий, може бути опікуном.
		 
		Відповідно до довідки КНП «Хмельницький обласний медичний центр психічного здоров`я» про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання наркотичних речовин         від 26 квітня 2024 року № 0297443 у ОСОБА_1 психіатричні, в тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання опіки над дорослим відсутні.
		 
		Згідно з копією паспорта матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявна відмітка про розірвання шлюбу із ОСОБА_2 .
		 
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 473 від 24 червня         2024 року ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом у вигляді деменції, внаслідок ЧМТ з 2017 року (згідно з медичною документацією), не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта при проведенні експертизи була присутня дружина, особу ОСОБА_2 ідентифіковано за ксерокопією паспорта, анамнез зі слів підекспертного зібрати не можливо, так як він продуктивному мовному контакту недоступний, зі слів дружини відомо, що спадковість психічними захворюваннями у нього не обтяжена. Інших захворювань у нього дружина не пам`ятає. З дружиною розлучений, проте проживають разом.
		 
		Згідно з листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану                                         у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 липня 2024 року № 873/31.17-20 в архіві Відділу наявний актовий запис про державну реєстрацію народження № 1749, складений 08 червня 1984 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого                        є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У вказаному актовому записі у графі 19 «підстава запису відомостей про батька» зазначено: актовий запис про шлюб № 10, складений 03 вересня 1983 року Виконавчим комітетом Сушовецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області.
		 
		Відповідно до подання органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради про встановлення опіки над ОСОБА_2 та призначення йому опікуна, зареєстрованого в реєстрі за № 2024233, заява           ОСОБА_1 розглянута на засіданні опікунської ради Виконавчого комітету Хмельницької міської ради 14 серпня 2024 року та прийнято рішення про можливість виконувати ОСОБА_1 обов`язки опікуна над ОСОБА_2 у разі визнання його недієздатною особою.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                       є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені                  з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий           і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним                                і безстороннім судом, встановленим законом.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане                                      з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
		 
		Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		 
		Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		 
		Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи              (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
		 
		Системно проаналізувавши зміст частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України, можливо дійти висновку, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
		 
		Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня           2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).
		 
		Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		 
		Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають                       у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		 
		Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
		 
		При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
		 
		Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
		 
		Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду                    від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
		 
		Відповідно до подання Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 16 серпня 2024 року орган опіки та піклування просить призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном     ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання його недієздатною особою.
		 
		Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що таке подання органу опіки і піклування має рекомендаційний характер та не може бути самостійним засобом захисту порушеного права. Цьому документу може бути надана лише оцінка                       в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
		 
		У справі, яка переглядається, суди встановили, що у поданні Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради не обґрунтовано необхідність призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним             ОСОБА_2 . Фактично вказане подання органу опіки та піклування ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного,      а також не проаналізована фізична можливість ним виконувати обов`язки опікуна. У цьому поданні зазначено лише про те, що ОСОБА_1 є практично здоровий, на обліку в психіатра чи нарколога не перебуває, за станом здоров`я може бути опікуном. Однак у поданні відсутні відомості щодо майнового стану заявника, умов проживання, можливості створити необхідні побутові умови для недієздатного, забезпечити його доглядом та лікуванням, тобто здійснювати нормальне життєзабезпечення підопічного. Також у поданні відсутня інформація про офіційне працевлаштування ОСОБА_1 , отримання ним будь-яких доходів та матеріальної спроможності утримувати недієздатну особу.
		 
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 473 мати заявника - ОСОБА_3 супроводжувала ОСОБА_2 при проведенні судово-психіатричної експертизи та зазначила також, що проживає разом із ОСОБА_2 . Натомість         у поданні не зазначено, чому мати заявника - ОСОБА_3 не може виконувати обов`язки опікуна недієздатного ОСОБА_2 .
		 
		Також у поданні органу опіки та піклування відсутні відомості про те, чи                                  є у недієздатного чоловіка інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна, а також не вказано про відсутність заперечень проти призначення опікуном ОСОБА_1 з боку інших родичів.
		 
		Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосувавши частину четверту     статті 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника, частину першу статті 67 ЦК України, яка зобов`язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним батьком, керуючись насамперед інтересами недієздатного              ОСОБА_2 .
		 
		Доводи ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, про те, що суди безпідставновідмовили у задоволенні його вимог про призначення його опікуном ОСОБА_2 , спростовуються установленими судами обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених                     у постанові Верховного Судувід 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24), є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини у вказаній справі відрізняються від тих, що установлені судами у справі, яка переглядається в касаційному порядку.
		 
		Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах,          з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
		 
		Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаних позовів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.
		 
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, Верховним Судом не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада               2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     Д. Д. Луспеник 
		 
		 
		Судді:                                                                                               І. Ю. Гулейков
		 
		 
		Б. І. Гулько 
		 
		 
		Г. В. Коломієць 
		 
		 
		Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...