Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 954/70/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 27.05.2025. Зареєстровано: 28.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/650/178/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023000000000756

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 954/70/23
		провадження № 1-кп/650/178/25
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		26 травня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		із секретарем  ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні вселищі ВеликаОлександрівка вспеціальному судовомупровадженні кримінальнепровадження №12023000000000756за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Преображенка Чаплинського району Херсонської області, громадянки України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 .
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою, частиною п`ятою статті 111-1 КК України,
		 
		встановив:
		 
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі  ООН), до складу якої входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16.12.1970 № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21.12.1965 № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету; від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав.
		Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада УРСР проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації, а також інші представники влади Російської Федерації, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України.
		З цією метою 22.02.2022 Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані Державною думою та Радою Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації.
		В цей же день Президент Російської Федерації, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до Ради Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації звернення про використання Збройних Сил Російської Федерації за межами Російської Федерації, яке було задоволено.
		Керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей 23.02.2022 звернулися до Президента Російської Федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Президент Російської Федерації 24.02.2022 оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України.
		Після цього, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці Збройних Сил Російської Федерації шляхом збройної агресії незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
		Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 133 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 259 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
		Указом Президента України № 341 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
		Указом Президента України № 573 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
		Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
		Так, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи у не встановленому досудовим розслідуванням місці на території смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області, достовірно володіючи інформацією, що з 24 лютого 2022 року підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснено повномасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна та розуміючи, що вчиняються дії, направлені на зміну меж території України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, свідомо та добровільно прийняла рішення у період воєнного стану співпрацювати з окупаційною владою Російської Федерації з метою вчинення дій на шкоду Україні.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду вчителя фізичної культури опорного закладу «Чаплинський ліцей» Чаплинської селищної ради Херсонської області (далі  Чаплинський ліцей), у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, після повної окупації військовослужбовцями збройних сил Російської Федерації території смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області, тобто після 24 лютого 2022 року, перебуваючи на території зазначеного селища, усвідомлюючи, що в Україні введено воєнний стан, керуючись ідеологічними мотивами, добровільно погодилася на співпрацю з окупаційною владою Російської Федерації, зокрема на їх пропозицію обійняти посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та з організацією освітнього процесу, а саме  директора Чаплинського ліцею, який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Чаплинка, вул. Декабристів, 14.
		У невстановлені досудовим розслідуванням дату та час ОСОБА_5 окупаційною владою Російської Федерації була призначена на посаду директора Чаплинського ліцею № 1 в смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області та отримала повноваження з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій щодо діяльності цього закладу.
		В подальшому, але не пізніше 22.12.2022, вказаний ліцей окупаційною владою Херсонської області перейменований в «державну бюджетну освітню установу Херсонської області «Чаплинська школа № 1 Чаплинського муніципального округу» (государственное бюджетное образовательное учреждение херсонской области «Чаплинская школа № 1 Чаплинского муниципального округа») та, на виконання наказу Департаменту освіти і науки Херсонської області «Про прийняття державних бюджетних освітніх установ до нового 20222023 навчального року» від 22.08.2022 № 212, прийнятий до державної системи освіти країни-агресора  Російської Федерації.
		Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями добровільно зайняла посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 24 лютого 2022 року, громадянка України ОСОБА_5 окупаційною владою Російської Федерації була призначена на посаду директора опорного закладу «Чаплинський ліцей» Чаплинської селищної ради Херсонської області (далі  Чаплинський ліцей), який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Чаплинка, вул. Декабристів, 14, та отримала повноваження з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій щодо діяльності цього закладу.
		Використовуючи отримані повноваження, ОСОБА_5 організувала діяльність очолюваного нею закладу та забезпечила організацію освітнього процесу російською мовою за освітніми стандартами та навчальними планами Російської Федерації, із повним виключенням з освітнього процесу вимог до обов`язкових результатів навчання, визначених державними стандартами повної загальної середньої освіти України, та здійснювала контроль за виконанням освітніх програм. З цією метою ОСОБА_5 здійснила підбір працівників закладу, які погодились впроваджувати стандарти освіти держави-агресора та призначила їх на посади.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про освіту» освіта є державним пріоритетом, що забезпечує інноваційний, соціально-економічний і культурний розвиток суспільства.
		Статтею 1 Закону України «Про повну загальну середню освіту» визначено, що державні стандарти повної загальної середньої освіти  документи, що визначають загальні обсяги навчального навантаження здобувачів початкової, базової середньої, профільної середньої освіти, вимоги до їх компетентностей і до згрупованих за відповідними освітніми галузями обов`язкових результатів навчання, яких вони мають досягти на відповідному рівні повної загальної середньої освіти.
		Так, Державним стандартом початкової освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2018 року № 87 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 липня 2019 року № 688), передбачено, що метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь. До ключових компетентностей, серед іншого, належать: вільне володіння державною мовою, спроможність діяти як відповідальний громадянин та брати повноцінну участь у громадському та суспільному житті, спираючись на критичне оцінювання основних подій національної, європейської та світової історії, а також повагу до прав людини та верховенства права, цінування культурного розмаїття різних народів та ідентифікацію себе як громадянина України.
		Також, Державним стандартом базової середньої освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 898, визначено, що метою базової середньої освіти є розвиток природних здібностей, інтересів, обдарувань учнів, формування компетентностей, необхідних для їх соціалізації та громадянської активності, виховання відповідального, шанобливого ставлення до родини, суспільства і навколишнього природного середовища, національних та культурних цінностей українського народу. Реалізація мети базової середньої освіти ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як формування в учнів активної громадянської позиції, патріотизму, поваги до культурних цінностей українського народу, його історико-культурного надбання і традицій, державної мови, плекання почуттів любові до рідного краю.
		Натомість ОСОБА_5 , співпрацюючи з окупаційною владою, запровадила у Чаплинському ліцеї смт. Чаплинка Каховського району Херсонської області освітній процес, який повністю протирічить меті як початкової, так і базової середньої освіти в Україні та який формуватиме знання, інші компетентності та світогляд здобувачів освіти, спрямовані на возвеличення Російської Федерації, її історичної ролі та, відповідно, заперечення існування культурних цінностей українського народу, його історико-культурних надбань і традицій, української мови, що має своєю кінцевою метою збуджувати агресію та ненависть до України.
		Крім того, з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 24.02.2022, прийняла участь у постановочному відео для пропагандистських засобів масової інформації окупаційної влади, на якому розповідає про організацію нею освітнього процесу російською мовою за освітніми стандартами та навчальними планами Російської Федерації.
		Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями здійснила пропаганду у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
		На судовому засіданні прокурор підтримав обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченої зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями свідків, та просив суд призначити обвинуваченій покарання за частиною п`ятоюстатті 111-1КК України у виді дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна, за частиною третьою статті 111-1 КК України у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю, строком на десять років, на підставі частини першої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 покарання у виді дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна. Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін. Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання. Судові витрати стягнути з обвинуваченої на користь держави.
		Захисник на судовому засіданні просила суд ухвалити виправдувальний вирок, оскільки надані суду докази не підтверджують викладені в обвинувальному акті обставини.
		Обвинувачена на судове засідання не з`явилася, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 червня 2023 року у справі № 757/22502/23-к проведено у спеціальному порядку, а судовий розгляд справи здійснений у спеціальному судовому провадженні, за її відсутності, відповідно до ухвали Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 06 липня 2024 року, у зв`язку з чим суд констатує, що як стороною обвинувачення в ході здійснення спеціального досудового розслідування, так і судом в ході здійснення спеціального судового провадження (in absentia), були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.
		Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченої та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченій, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.
		Впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченої до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв`язку з чим обвинувачена вважається належним чином ознайомленою з їх змістом.
		Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачена до суду не з`являлася та не була до нього доставлена, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
		З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачена мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженою в її присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного їй захисника безплатно для неї. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6Європейської Конвенціїз правлюдини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченої, яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченої, а обставини причетності останньої до інкримінованого їй кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника. 
		Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджена такими наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28 грудня 2022 року, кримінальне провадження зареєстроване за №?12022000000001472 на підставі матеріалів, отриманих від правоохоронних та контрольних державних органів, які зафіксували факти вчинення або підготовки до вчинення кримінального правопорушення. Попередня правова кваліфікація правопорушення  частина третя статті 111 Кримінального кодексу України (державна зрада), частина п`ята статті 111-1 КК України (колабораційна діяльність).
		Згідно з викладеними обставинами, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені за фактом добровільного зайняття мешканцями Херсонської області посад, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а також здійснення ними колабораційної діяльності, яка полягала у пропаганді у закладах освіти незалежно від їх типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за збройну агресію держави-агресора проти України, а також у діях, спрямованих на впровадження у навчальному процесі стандартів освіти держави-агресора.
		Відповідно до листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №?419/24/2/1-2023/вс від 03 січня 2023 року, наданого на запит Головного слідчого управління Національної поліції України, за результатами перевірки інформації, що міститься у базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», не виявлено даних щодо перетину державного кордону обвинуваченою особою протягом періоду з 01 січня 2022 по 06 січня 2023 року.
		Відповідно до постанови прокурора Офісу Генерального прокурора від 28 квітня 2022 року, у кримінальному провадженні №?12022000000001472 від 28 грудня 2022 року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою та частиною п`ятою статті 111-1 Кримінального кодексу України, у яких підозрюваною є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 12023000000000756. Досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні доручено слідчим Головного слідчого управління Національної поліції України. Виділені матеріали досудового розслідування передано в копіях та частково в оригіналах згідно з доданим переліком.
		Відповідно до протоколу огляду від 13 березня 2023 року, проведено огляд публікацій, розміщених у мережі «Інтернет», які містять відомості щодо ОСОБА_5 .
		У межах огляду зафіксовано доступ до Telegram-каналу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зокрема до публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 У публікації зазначено, що ОСОБА_5 (дів. Науменко) є вчителем фізичного виховання у Чаплинській школі-гімназії, головою ОСББ «ЗОРЯ-ФРАНКО, 11-Б» у смт Чаплинка, депутатом Чаплинської селищної ради, обрана від політичної партії «Українське об`єднання патріотів  УКРОП». Також зазначено, що вона добровільно обійняла посаду директора школи у смт Чаплинка в період окупації.
		Крім текстової частини, публікація містить зображення жінки та відеозапис, на якому вона фігурує. У коментарі під відеозаписом зазначено: «Русский язык дети Херсонской области не изучали с 2013 года. Сейчас учебный процесс полностью перестраивают, рассказала нам директор школы в ОСОБА_6 . Ждем учебники, учителя используют как украинские, так и русские термины,  добавила она».
		У ході відтворення відео виявлено інші висловлювання жінки, зокрема: «Самый лучший позитив, это то что мы начали учиться, так как три года мы практически не учились в связи с карантином, потом начались военные действия. С большим желанием дети идут в школу и хотят учиться, мы думали что будет проблема с детьми, но детей очень много. С ближайших сел приезжают дети к нам, тоже учатся, это самое главное, что есть желание у детей. Немножко проблема русский язык, так как мы раньше его не изучали с 13 года, но сейчас перестраиваются и учителя, и дети. Преподаватели по возможности рассказывают как на русском так и на украинском, рассказывают каждому ребенку как ему понятно, потому что адаптационный период очень сложный, но мы через это, я думаю, пройдем».
		Також зафіксовано скріншоти сторінки Facebook на ім`я « ОСОБА_7 » та вебпублікації з ресурсу «Опендатабот» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 яка містить інформацію про зареєстроване ОСББ «ЗОРЯ-ФРАНКО, 11-Б» у смт Чаплинка, керівником якого зазначено ОСОБА_5 . Згідно з цими даними, ОСББ зареєстровано 14 листопада 2016 року за адресою: АДРЕСА_2 .
		Інформацію, зібрану в межах огляду, включно зі скріншотами і відеофайлами, збережено на оптичний диск CD-R формату «Verbatim» та долучено до матеріалів кримінального провадження.
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2023 року, разом з Довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04 квітня 2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 , серед осіб зображених на пред`явлених фотознімках на фотознімку № 4 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка перейшла на бік окупаційної влади та яку вона знає багато років.
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 березня 2023 року, разом з Довідкою до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 березня 2023 року, відповідно до якого свідок серед осіб зображених на пред`явлених фотознімках на фотознімку № 4 впізнала ОСОБА_5 , як особу, яка пішла на співпрацю з окупаційною владою на території Херсонської області та займає посаду директора Чаплинської школи.
		Відповідно до висновку експерта від 28 березня 2023 року № СЕ-19/111-23/15845-ФП зображення особи жіночої статі, одягнутої в кофту темно-зеленого кольору у відеофайлі «Відеозапис із вебсайту телеграм.mp4» на диску для лазерних систем зчитування «Verbatim» придатні для ідентифікації по ним особи. У зображенні особи жіночої статі, одягнутої в кофту темно-зеленого кольору у відеофайлі «Відеозапис із вебсайту телеграм.mp4» на диску для лазерних систем зчитування «Verbatim» та у файлі графічного документа « ОСОБА_9 .pdf» із зображенням особової картки Державної міграційної служби України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зображена одна й та сама особа. Вартість експертизи згідно з довідкою від 28 березня 2023 року становить 1321,46 грн.
		Відповідно до протоколу огляду від 06 квітня 2023 року, здійснено огляд вебпублікації, розміщеної на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6 що є загальнодоступним інтернет-ресурсом. У ході огляду встановлено, що дана публікація розміщена на веб-сайті «ВСЕРОССИЙСКИЙ БИЗНЕС ЦЕНТР». У публікації викладено інформацію щодо діяльності, реєстрації та функціонування юридичної особи під назвою: «ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТИ ЧАПЛИНСКАЯ ШКОЛА №1 ЧАПЛИНСКОГО МУНИЦИПАЛЬНОГО ОКРУГА». У розділі, присвяченому керівному складу, зазначено, що директором цього закладу є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витяги з вказаної публікації були роздруковані, долучені до матеріалів огляду та додані до даного протоколу. Зокрема, оглянуто 6 аркушів, які містять повний текст сторінки з вебсайту «ВСЕРОССИЙСКИЙБИЗНЕС ЦЕНТР».
		Відповідно до наданих стороною обвинувачення світлинах зафіксовано присутність ОСОБА_5 у приміщенні, оформленому до новорічно-різдвяних свят, яке, з огляду на контекст та оформлення, має ознаки дитячого закладу освіти або культури. В обох випадках вона перебуває разом з групою осіб у військовій формі встановленого зразка Збройних сил Російської Федерації, що підтверджується зокрема наявністю характерної камуфльованої форми, кокард, нарукавних шевронів з державним прапором РФ та символікою, що використовується військовими формуваннями держави-агресора.
		На першій світлині ОСОБА_5 позує з цивільними особами та особами у військовій формі поруч із новорічною ялинкою, тримаючи святковий подарунковий пакунок, аналогічно іншим присутнім. На другій  вона стоїть серед групи дітей у святковому вбранні та тримає нагороду (грамоту), при цьому поруч із нею знову перебувають особи у формі військових Російської Федерації. 
		Відповідно до відео, поширеного пропагандистським ресурсом «РИА Новости Крым», ОСОБА_5 надає коментарі щодо організації освітнього процесу на тимчасово окупованій території України, зокрема, про викладання російською мовою та труднощі адаптації до нових умов. Під час запису вказаного сюжету ОСОБА_5 перебуває у приміщенні навчального закладу  шкільному коридорі, що підтверджується характерними елементами інтер`єру, зокрема  підлогою, вікнами з фіранками, типовими вазонами в пластикових горщиках та стрічками для обмеження руху, розміщеними вздовж проходу. На фоні інших кадрів відео зафіксовано організацію навчального процесу в класному приміщенні з інтерактивною дошкою, а також шкільну їдальню, де перебувають діти, що також підтверджує системне функціонування навчального закладу. Все це відбувається в умовах функціонування закладу освіти відповідно до стандартів країни-агресора. 
		Під час дослідження вказаних доказів та процесуальних документів, які хоча не є доказами, але приймаються судом, як такі, що свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення, захисник заявила клопотання про визнання недопустимими доказами протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, які були дослідженні в судовому засіданні, з огляду на те, що слідчий при проведенні відповідної слідчої дії порушив вимоги частини першої статті 228 КПК України, а саме він попередньо не з`ясував, чи може особа, яка впізнає, впізнати відповідну особу, не опитав її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. 
		Вказані доводи захисника щодо недопустимості відповідних доказів суд відхиляє, оскільки згідно з положеннями статей 86, 94 КПК України, питання допустимості кожного доказу вирішується судом в межах оцінки доказів у їх сукупності, з урахуванням усіх обставин справи, а не формально, лише за ознакою недотримання окремих вимог до фіксації процесуальних дій.
		Системний аналіз вказаних вимог закону, а також покладені в основу доказування принципи, зокрема фіксації фактичних обставин, що мають значення для кримінального провадження, та закріплення свідчень у такому вигляді, який дозволяє зберегти їх зміст у незмінному стані для подальшої перевірки достовірності й відповідності іншим доказам, дозволяє дійти висновку, що недотримання певних вимог до порядку проведення впізнання не має автоматичного наслідку у вигляді визнання відповідного доказу недопустимим, якщо в цілому не порушено сутності права на захист та не доведено істотного впливу таких порушень на достовірність отриманої інформації.
		У даному кримінальному провадженні протоколи впізнання за фотознімками відповідають вимогам частин другої та шостої статті 228 КПК України: впізнання проводилося із дотриманням кількісного складу зразків, фотознімки не мали різких відмінностей за зовнішністю, усі особи на фото були однієї статі. Особи, які впізнавали, впевнено вказували на одну й ту саму особу  ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свої висновки загальними рисами обличчя, що також зафіксовано у протоколах.
		Крім того, відповідність особи, зображеної на фото № 4, даним фотозображенням ОСОБА_5 була підтверджена висновком експерта № СЕ-19/111-23/15845-ФП від 28 березня 2023 року, що виключає ймовірність помилкової ідентифікації.
		Також,захисник ненавела жоднихобставин,які бсвідчили проможливість помилкиз бокусвідків підчас впізнання,не обґрунтуваланедостатність їхобізнаності щодозовнішності обвинуваченої,а такожне надалаальтернативної версіїподій чиінших даних,які бставили підсумнів достовірністьпроведеної слідчоїдії.Навпаки,як вбачаєтьсяз допитівсвідків ОСОБА_8 та, обидві особи неодноразово наголошували на своєму особистому знайомстві з обвинуваченою, на тривалому професійному спілкуванні з нею упродовж багатьох років, на детальному знанні її зовнішності, а також підтверджували впевненість у можливості безпомилково впізнати ОСОБА_5 серед інших осіб. Зазначене свідчить про відсутність об`єктивних підстав ставити під сумнів точність їх упізнання та про повну відповідність проведеної слідчої дії вимогам достовірності та ідентифікації.
		Таким чином, наявні недоліки проведення впізнання  зокрема, відсутність у протоколі прямих даних про опитування свідків щодо зовнішності особи до початку процедури  не можуть бути розцінені як істотні порушення, що вплинули на достовірність та допустимість доказу. Відтак, у розумінні статті 87КПК України такі порушення не є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
		Також, на судовому засіданні були досліджені показання свідків отримані не шляхом їх безпосереднього допиту судом під час судового засідання, а у порядку частини одинадцятоїстатті 615КПК України, відповідно до якої показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
		У вказаному порядку досліджені показання свідків ОСОБА_8 та , які 04 квітня 2023 року та  відповідно, були допитані під час досудового розслідування, яке здійснювалося в умовах воєнного стану, що підтверджується протоколами допиту свідків від 04 квітня 2023 року та  відповідно, та змістом DVD-R дисків доданих до них, які було відтворено в залі суду.
		Таке рішення було судом ухвалене у зв`язку з неможливістю забезпечення прибуття вказаних свідків до зали суду з об`єктивних причин. 
		Свідок подала клопотання про підтримання раніше наданих нею свідчить та заперечила проти її допиту в залі суду через побоювання за свою безпеку, у зв`язку з чим суд постановив ухвалу здійснювати перегляд її допиту шляхом відтворення відеозапису в закритому судовому засіданні.
		Від свідка ОСОБА_8 також надійшло клопотання про перегляд відеозапису її допиту через побоювання з`явитися до судового засідання з огляду на проживання на тимчасово окупованій території України її близьких та рідних. 
		Так, відповідно до результатів допиту свідка ОСОБА_8 , які зафіксовані за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації, встановлено, що вона 04 квітня 2023 року надала такі показання. 
		Свідок ОСОБА_8 повідомила, що до квітня 2022 року постійно проживала у смт Чаплинка Херсонської області, де працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи в опорному закладі «Чаплинський ліцей». Після окупації території смт Чаплинка підрозділами збройних сил Російської Федерації, 14 квітня 2022 року вона виїхала з окупованої території до міста Одеса.
		Свідок зазначила, що добре знайома з ОСОБА_5 , оскільки багато років працювала разом із нею в одному закладі освіти. ОСОБА_5 на той час працювала вчителем фізичної культури та класним керівником, зокрема відповідала за 7-Б клас. Стосунки між ними були виключно робочі.
		Свідок повідомила, що їй достеменно відомо про те, що ОСОБА_5 після окупації перейшла на бік окупаційної влади Російської Федерації, очоливши новостворену освітню установу, яка функціонує за російськими стандартами під назвою «Государственное бюджетное образовательное учреждение Херсонской области "Чаплинская школа №?1 Чаплинского муниципального округа"». Про факт її призначення директором цієї установи свідку стало відомо під час зібрання педагогічного та технічного персоналу, яке відбулось 19 серпня 2022 року. На цьому зібранні так званий керівник «військової адміністрації» смт Чаплинка  особа на ім`я ОСОБА_10  публічно оголосив, що директором нової школи є ОСОБА_5 , після чого останню викликали до присутніх та представили колективу. Після цього ОСОБА_5 закликала вчителів, які бажають працювати у новоствореному закладі, підходити до неї та записуватись. Тих, хто відмовлявся співпрацювати, за словами свідка, одразу ж зобов`язали залишити навчальний заклад і не з`являтись більше в школі. Свідок наголосила, що хоча погроз не лунало, всі дії відбувались у координації з представником окупаційної влади.
		Свідок також зазначила, що ОСОБА_5 була активно залучена до організації роботи закладу відповідно до стандартів освіти Російської Федерації. Зокрема, вказала, що відомо про факти примусу дітей до використання російської мови, обов`язкової заміни українських SIM-карт на російські, а також проведення «ідеологічних уроків», так званих «разговоров о важном», які, за словами свідка, мали пропагандистський характер і були спрямовані на популяризацію «русского мира». Свідок повідомила, що батьки учнів підтверджували, що під час таких занять дітей змушували малювати російську символіку, зокрема літеру «Z» та прапори Росії.
		Крім того, свідок вказала, що ОСОБА_5 активно долучала до співпраці з окупаційною владою своїх близьких родичів і знайомих. Так, свідку відомо, що на роботу до нового навчального закладу були працевлаштовані сестра ОСОБА_5  ОСОБА_11 , її чоловік ОСОБА_12 , а також родина ОСОБА_13 та її чоловік. Останні, за словами свідка, були налаштовані проросійськи та підтримували тісні контакти з представниками окупаційної адміністрації.
		ОСОБА_8 також вказала, що з перших днів окупації ОСОБА_5 разом з іншою вчителькою  ОСОБА_14  проводила закриті розмови в кабінетах, які викликали підозру в колективі щодо їхніх намірів співпраці з окупаційною владою. Пізніше поширилась інформація про те, що ОСОБА_15 пройшла підготовку в тимчасово окупованому Криму для подальшої роботи в школах за російськими стандартами.
		Свідок підтвердила, що має фото- та відеоматеріали, які демонструють публічну діяльність ОСОБА_5 на вказаній посаді, і надала їх для долучення до матеріалів справи. Також вона надала номер телефону, яким, за її даними, користувалася ОСОБА_5 .
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані обвинуваченій злочини було вчинено і остання є винною у їх вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаних діянь.
		Наявність в діях обвинуваченої прямого умислу на вчинення інкримінованих злочинів, а саме на добровільне зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, а також на здійснення публічної пропаганди у закладах освіти з метою сприяння збройній агресії проти України та утвердження тимчасової окупації частини її території, встановлена судом на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказів. Зокрема, ці докази підтверджують обставини, які свідчать про очевидне усвідомлення обвинуваченою факту тимчасової окупації території, що мала відкритий характер; факту незаконності створення та функціонування освітнього закладу, підконтрольного окупаційній адміністрації; необхідності вчинення обвинуваченою активних дій, спрямованих на організацію освітнього процесу відповідно до стандартів держави-агресора; покладення на неї у зв`язку з цим відповідних обов`язків та наділення функціональними повноваженнями, які не передбачені чинним законодавством України. Крім того, такі дії супроводжувалися відкритою та системною співпрацею з представниками окупаційної адміністрації Російської Федерації  держави, яка офіційно визнана країною-агресором як Україною, так і більшістю держав світу та міжнародних організацій.
		Крім того, обвинувачена на момент окупації смт Чаплинка та перед вчиненням злочинів була місцевою мешканкою, а також працювала у Чаплинському ліцеї на посаді вчителя, тобто вона була обізнана щодо законної влади України, яка діяла на відповідній території, а отже, очевидно розуміла незаконність вчинених нею дій, які були спрямовані на утвердження окупаційного режиму та впровадження практик держави-агресора у сфері освіти. Це, у свою чергу, передбачало чітке усвідомлення нею наслідків таких дій та правових процедур, які підлягали застосуванню до осіб, що здійснюють співпрацю з окупаційною владою. Крім того, з боку офіційних представників України неодноразово через засоби масової інформації громадянам, які залишилися на тимчасово окупованій території, роз`яснювалось, що дії, спрямовані на участь у роботі незаконно створених органів влади та сприяння збройній агресії проти України, тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
		Зазначене є беззаперечним свідченням невимушеної поведінки обвинуваченої, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності його дій.
		Крім того, як встановлено із пояснень свідків та дослідженого в судовому засіданні відеозапису, на якому зафіксовано перебування ОСОБА_5 в приміщенні навчального закладу, що функціонує за стандартами держави-агресора, а також її коментарі про організацію освітнього процесу російською мовою, обвинувачена не проявляла ознак пригнічення, поганого настрою чи виконання покладених на неї обов`язків суто формально. Навпаки, зі свідчень осіб, які перебували на тимчасово окупованій території, вбачається, що ОСОБА_5 активно брала участь у діяльності незаконно створеного навчального закладу, ініціювала організаційні заходи, спрямовані на забезпечення навчання за стандартами держави-агресора, виявляла ініціативу в залученні працівників до співпраці з окупаційною адміністрацією та брала участь у публічних заходах за участю представників військових формувань російської федерації, зокрема  у дитячих заходах, що мали відвертий пропагандистський характер. Таким чином, її дії не лише не мали ознак примусу, а й вказують на свідоме прийняття обов`язків та взаємодію зі структурами окупаційної влади у реалізації політики держави-агресора у сфері освіти.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, взявши до уваги показання свідків, які були допитані під час досудового розслідування у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України,та відтворенів залісуду,які єпослідовними,узгодженими міжсобою таіншими обставинамипідтвердженими письмовимидоказами,які,на думкусуду,є належнимита допустимими,не викликаютьсумнівів уїх достовірності,у зв`язкуз чимїх слідпокласти воснову обвинувальноговироку,суд дійшоввисновку,що намомент вчиненнязлочину територіяКаховського районуХерсонської областібула тимчасовоокупованою,на нійбуло встановленоконтроль збройнимиформуваннями російськоїфедерації,створено незаконніоргани влади,підконтрольні державі-агресору,а такожорганізовано функціонуваннянезаконно створенихзакладів,у томучислі освітніх,що діялиза стандартамита підкерівництвом окупаційноїадміністрації,а обвинувачена,будучи громадянкоюУкраїни табезсумнівно обізнаноюпро вказаніобставини,добровільно вчинилавказані дії,які судкваліфікує запершим епізодомза частиною п`ятою статті 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме  добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, за другим епізодом за частиною третьою статті 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме  здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дій громадян України, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
		Доводи захисника щодо недостатності наведених доказів для підтвердження вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованих злочинів є необґрунтованими, оскільки не містять конкретного спростування доказів сторони обвинувачення, не викривають їх неналежності чи недопустимості, а також не містять узгодженої альтернативної версії подій, яка могла б поставити під сумнів об`єктивність встановлених у справі обставин. Навпаки, встановлені судом докази в їх сукупності мають внутрішню узгодженість, логічну послідовність та взаємне підтвердження. Свідчення свідків  ОСОБА_8 та  які особисто знали обвинувачену ОСОБА_5 , ґрунтуються на багаторічному співробітництві з нею та власному сприйнятті її дій у період окупації. Ці свідчення не суперечать одне одному, є послідовними та деталізованими і підтверджуються письмовими доказами, зокрема відеозаписами, протоколами впізнання та висновком експерта.
		Зокрема, у відеоматеріалі, що був досліджений у судовому засіданні, зафіксовано участь ОСОБА_5 в організації освітнього процесу в приміщенні закладу освіти, який функціонує за стандартами держави-агресора. Обвинувачена публічно коментує адаптацію освітнього процесу до вимог російської федерації, вказує на запровадження російськомовного навчання, використання відповідної термінології, а також демонструє підтримку цим процесам. Вказане відео не лише підтверджує її перебування у статусі директора незаконно створеного освітнього закладу, а й свідчить про її усвідомлену участь у його функціонуванні. Відеозапис чітко демонструє відсутність у поведінці ОСОБА_5 ознак примусу чи психологічного тиску; навпаки, вона виглядає впевненою, спокійною, зацікавленою в організації роботи та відображає притаманну їй особисту ініціативу.
		Таким чином, надані суду докази  свідчення очевидців, результати впізнання, протоколи огляду, відеозаписи з інтернет-ресурсів, висновок експерта щодо ідентифікації особи  узгоджуються між собою, доповнюють одне одного та формують цілісну доказову картину, що свідчить про наявність прямого умислу ОСОБА_5 на вчинення дій, кваліфікованих як колабораційна діяльність за частинами третьою та п`ятою статті 111-1 КК України. За відсутності обґрунтованих контраргументів з боку сторони захисту, суд не вбачає підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання суд дійшов таких висновків. 
		Положеннями частин першої,другої статті50КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до частини другоїстатті 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Пунктом 3частини першоїстатті 65КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до положень частини п`ятоїстатті 12КК України та санкції частини п`ятої статті 111-1 КК України інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення є тяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
		Відповідно до положень частини четвертоїстатті 12КК України та санкції частини третьої статті 111-1 КК України інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення є нетяжким злочином проти основ національної безпеки України, яке передбачає відповідальність у виді виправних робіт на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Отже, при визначенні обвинуваченій виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінальних правопорушень, наслідки їх вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про її особу, яка раніше не судима, на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, на момент окупації проживала в населеному пункті в якому і вчинила вищевказані злочинні дії, характеризується за місцем проживання посередньо, не притягувалася до кримінальної відповідальності.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до статті 66 КК України, суд не встановив.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 суд, відповідно до пункту 11частини першоїстатті 67КК України, визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Вирішуючи питання про визнання вказаної обставини такою, що обтяжує покарання, незважаючи на те, що вона не була прямо вказана у відповідному розділі обвинувального акта, суд виходить із позиції прокурора, який під час судових дебатів звернувся з відповідним клопотанням, а також з формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, що детально описує фактичні обставини злочинів, вчинених в умовах збройної агресії російської федерації проти України, на території, на якій введено воєнний стан.
		Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території України  в смт Чаплинка Каховського району Херсонської області,  діяла у період дії воєнного стану, введеного відповідним Указом Президента України з 05:30 24 лютого 2022 року. Її злочинна поведінка полягала у співпраці з представниками окупаційної адміністрації, зайнятті керівної посади у закладі освіти, підпорядкованому незаконно створеному органу окупаційної влади, та впровадженні у цьому закладі російських освітніх стандартів. Таким чином, дії ОСОБА_5 були не лише вчинені в умовах воєнного стану, але й цілеспрямовано використали обставини, що виникли у зв`язку із запровадженням воєнного стану, для реалізації злочинного наміру, що й обґрунтовує застосування до неї положення пункту 11 частини першої статті 67 КК України.
		Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 556/588/18, згідно з якою межі обвинувачення визначаються не лише формулюванням обвинувачення, але й викладеними у тексті обвинувального акта фактичними обставинами злочину, які підлягають оцінці судом. За наявності в обвинувальному акті опису обставин, що характеризують злочин як такий, що вчинений з використанням умов воєнного стану, суд має право визнати відповідну обставину такою, що обтяжує, без порушення прав обвинуваченої на захист.
		Зважаючи на те, що обвинувачена, як громадянка України, вчинила вказані злочини проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, які у зв`язку з цим становлять підвищену суспільну небезпеку, наслідки яких виявились, зокрема, у сприянні своїми діями державі-агресору в реалізації інформаційної, ідеологічної та освітньої політики, спрямованої на легітимацію та закріплення режиму тимчасової окупації частини території України, що порушило незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, а також враховуючи вчинення обвинуваченою тяжкого злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування її у тяжкому матеріальному стані, інші обставини, які б об`єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої, її перевиховання та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення їй за частиною п`ятоюстатті 111-1КК України основного покарання у виді позбавлення волі  строком на дев`ять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є її власністю, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю строком на п`ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінального правопорушення.
		За частиною третьою статті111-1КК України обвинуваченій слід призначити основне покарання у виді у виді позбавлення волі  строком на три роки, та обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю строком на десять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинене кримінального правопорушення.
		Разом з цим, з огляду на те, що дії обвинуваченої кваліфіковані за двома статтями Кримінального кодексу України  частиною п`ятою та частиною третьою статті 111-1 КК України, які передбачають покарання у виді позбавлення волі, суд відповідно до вимог частини першоїстатті 70КК України призначає остаточне покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання, визначеного за частиною третьою статті 111-1 КК України, більш суворим покаранням, призначеним за частиною п`ятою цієї ж статті.
		Таким чином, остаточне покарання обвинуваченій ОСОБА_5 визначається у виді позбавлення волі строком на дев`ять років із конфіскацією всього належного їй майна, а також із позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю строком на п`ятнадцять років.
		Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 травня 2023 року у справі № 757/18380/23-к стосовно обвинуваченої, за її відсутності, було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без зазначення строку дії такої ухвали.
		Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченій покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, а також відсутність останньої на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речові докази відсутні.
		Відповідно до частини другоїстатті 124КПК України процесуальні витрати слід відшкодувати шляхом стягнення з обвинуваченої на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року № 757/20701/23-к на квартиру АДРЕСА_3 та земельну ділянку із кадастровим номером 6525455100:03:001:1012, які на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити, з метою забезпечення конфіскації вказаного майна.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
		ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 111-1 КК України, та призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю, строком на десять років.
		На підставі частини першої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 покарання у виді дев`яти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю, строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний стосовно ОСОБА_5 ,  залишити до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченій ОСОБА_5 , обраховувати з моменту її затримання в порядку виконання вироку суду.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати керівні посади в закладах освіти, займатися педагогічною та викладацькою діяльністю обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року № 757/20701/23-к на квартиру АДРЕСА_3 та земельну ділянку із кадастровим номером 6525455100:03:001:1012, які на праві приватної власності належать ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити без змін.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 1321,46 грн.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьоїстатті 323 і статті 297-5КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:              ________________                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...