Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/9238/25 : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано судом: 27.05.2025. Зареєстровано: 28.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025.
Дата набрання законної сили: 27.05.2025
Номер судового провадження: 10972/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		У Х В А Л А
		з питань забезпечення позову
		 
		27 травня 2025 року м. Рівне№460/9238/25
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.Р. Гресько, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
		 ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 провизнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В :
		До Рівненського окружного адміністративного суду 26.05.2025 надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови відповідача у звільненні з військової служби, відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з урахуванням абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу; зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ та звільнити відповідно до пп. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з урахуванням абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, як особа, яка має дружину з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, та психічного розладу.
		Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 (в особі її посадових/службових осіб) вчиняти дії щодо направлення військовослужбовця курсанта 2 навчального батальйону 4 навчальної роти ОСОБА_1 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
		На обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що безпосереднім командиром позивача було повідомлено про його майбутнє направлення до іншої військової частини для подальшого направлення в зону проведення бойових дій. Отже, у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам заявника та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Запропонований спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету; вжиття вищезазначеного забезпечувального заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища у правовому статусі сторін до розгляду справи по суті заявлених вимог.
		Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
		З урахуванням вищенаведених приписів, суд розглядає заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши подану представником позивача заяву та додані до неї докази, суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Відповідно до частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов`язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, та заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити відповідні належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
		Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
		В постанові від 07.04.2020 у справі №826/13413/18 Верховний Суд зазначив, що вищезазначені підстави забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.
		Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а також застосовані у дозволений законодавством спосіб.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
		Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
		Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
		Так, у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.
		Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
		З аналіз змісту поданої заяви про забезпечення позову суд приходить до висновку про не наведення заявником обґрунтованих та переконливих доводів й, відповідно, не надання належних доказів, які б у своїй сукупності могли свідчити про те, що невжиття заходів, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити:
		1) виконання рішення суду, прийнятого за результатом розгляду адміністративної справи;
		2) ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся;
		3) поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		Отже, заявником не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.
		Підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України, позивачем не наведено.
		Суд зазначає, що застосування заходу забезпечення позову шляхом заборони Військовій частині НОМЕР_1 вчиняти дії щодо направлення заявника для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини є необґрунтованим, оскільки такі обставини та підстави для застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову.
		Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.
		Суд звертає увагу на те, що позивач та його представник не надали доказів існування очевидних ознак протиправності дій та рішень, суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю та очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) таких прав та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.
		Відповідно, не доведені та документально не підтверджені обставини заподіяння шкоди правам та інтересам без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
		Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		У Х В А Л И В :
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, відмовити повністю.
		Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
		Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
		Повний текст ухвали складений 27 травня 2025 року.
		 
		Суддя Олен ГРЕСЬКО

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...