Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/4936/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері.
Надіслано судом: 27.05.2025. Зареєстровано: 28.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025.
Дата набрання законної сили: 27.05.2025
Номер судового провадження: К/990/9199/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 140/4936/24
		адміністративне провадження № К/990/9199/25  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Тацій Л.В.,
		суддів: Бучик А.Ю.,  Стеценка С.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 140/4936/24
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Волиньгаз Збут" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі-НКРЕКП) про визнання протиправними та скасування постанови та розпорядження, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою НКРЕКП на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 (головуючий суддя Онишкевич Т.В., судді: Сеник Р.П., Судова-Хомюк Н.М.),
		УСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2024 року ТОВ «Волингаз Збут» (далі також - позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НКРЕКП (далі - Регулятор, Нацкомісія, відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати постанову від 08.11.2023 №2071 «Про накладення штрафу на ТОВ «Волиньгаз Збут» та розпорядження від 08.11.2023 №304-р «Про усунення порушень ТОВ «Волиньгаз Збут» НКРЕКП.
		В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що оскаржені розпорядження і постанова є безпідставними та необґрунтованими. Рішення Нацкомісії прийняті без урахування статусу позивача, як постачальника природного газу, у зв`язку із чим суперечать пункту 3.10 розділу ІІІ Мінімальних стандартів; прийняті без урахування суперечностей підпункту 3 пункту 3.2 розділу ІІІ Мінімальних стандартів та абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання; без врахування строків виникнення переплати та не враховано положення статті 17 Закону України «Про звернення громадян», а також, без урахування дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у задоволенні позову ТОВ «Волиньгаз Збут» відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем проведена перевірка ТОВ «Волиньгаз Збут» відповідно до норм чинного законодавства, а постанова від 08.11.2023 №2071 та розпорядження від 08.11.2023 №304-р прийняті НКРЕКП з дотриманням вимог Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон №1540-VIII) та Закону України «Про ринок природного газу» (далі - Закон №329-VIII) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Суд першої інстанції підкреслив, що під час перевірки та прийняття оскаржуваних постанови та розпорядження позивачем не було надано сертифікату уповноваженої установи, який би підтверджував настання випадків, що можливо віднести до обставин непереборної сили - форс-мажору.
		Сертифікат від 07.05.2024 №5600-24-0926 наданий ТОВ «Волиньгаз Збут» тільки до суду. 
		На момент винесення спірних постанови та розпорядження вказаного сертифікату не існувало, а також він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору (зобов`язання), виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2024, ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Волиньгаз Збут» задоволено.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 10.1 Розділу Х Типового договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).
		При цьому, відповідачем протиправно не враховано наявність у позивача Сертифіката №5600-24-0926 від 07.05.2024, виданого Рівненською торгово-промисловою палатою про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено наявність у ТОВ «Волиньгаз Збут» форс-мажорних обставин у період з 08.06.2022 та станом на 07.05.2024.
		Оцінюючи доводи відповідача про відсутність у позивача на час проведення перевірки та ухвалення оспорюваних постанови та розпорядження Сертифіката №5600-24-0926 від 07.05.2024, апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2024 при розгляді справи № 380/8597/23.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2024 року НКРЕКП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024.
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій у спірних правовідносинах положень норм абзацу 1 пункту 3.5. глави 3, підпунктів 3.7, 3.8, 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядок надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 №1156, абзацу 4 пункту 24 розділу ІІІ та пункту 11 розділу V Правил постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496. Вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування вищевказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах, спір у яких виник щодо наявності підстав нарахування попереднім постачальником природного газу компенсації побутовим споживачам згідно Мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів природного газу та порядок надання компенсації споживачам за їх недотримання, затверджених Постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 та механізму надання споживачеві такої компенсації попереднім постачальником, з яким у споживача припинені правовідносини.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2025 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено заявнику строк на усунення недоліків, шляхом уточнення підстав касаційного оскарження.
		У межах встановленого Судом строку, заявник надіслав уточнену касаційну скаргу.
		Верховний Суд ухвалою від 16.04.2025 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою НКРЕКП.
		ТОВ «Волиньгаз Збут» подало відзив на касаційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Волиньгаз Збут» здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії, виданої постановою НКРЕКП від 11.05.2017 №633.
		Сектором НКРЕКП у Волинській області з 28.09.2023 по 11.10.2023 проведено позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Волиньгаз Збут» вимог законодавства Ліцензійних умов, а саме підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов в частині достовірності наданих НКРЕКП даних у формі №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за перший квартал 2023   року та підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, у тому числі в частині дотримання пунктів 3.1, 3.2, 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів щодо забезпечення мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу, надання споживачам компенсації у разі недотримання мінімальних стандартів якості. 
		Результати перевірки оформлені актом від 11.10.2023 №427.
		У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем: 
		підпункту 18 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині складання звітності, затвердженої НКРЕКП, щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу у встановленому порядку;
		підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов у частині дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджених НКРЕКП, а саме:
		пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу;
		пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача;
		пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
		ТОВ «Волиньгаз Збут» подало письмові пояснення та обґрунтування (заперечення) до акта від 11.10.2023 №427, у якому повідомило про помилкове зазначення даних споживачів у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за І квартал 2023 року з огляду на те, що споживачами при надісланні заяв часто вказувалася адреса проживання (а не адреса споживання природного газу), а порушення строків повернення переплат не у встановлений Мінімальними стандартами термін відбулося через форс-мажорні обставини.
		08.11.2023 за результатами розгляду акта перевірки від 11.10.2023 №427 НКРЕКП прийняла постанову №2071, якою до ТОВ «Волиньгаз Збут» застосовано штраф у сумі 115 736,00 грн за порушення підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов.
		Відповідно до обґрунтування до проекту постанови НКРЕКП «Про накладення штрафу на ТОВ   «Волиньгаз Збут», за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу» при перевірці достовірності наданих ліцензіатом даних у формі звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за І квартал 2023 року встановлено:
		споживачам за порядковими номерами №№4, 26, 28, 31, 37, 107,112, 115, 117, 120, 126, 128, 233, 137, 149, 157, 161-162, 165-166, 170-172, 176, 184, 192, 198, 240, 243, 247, 263, 299, 326, 345-346, 370, 377, 380, 412, 423, 430, 497, 502, 513, 523, 525, 532, 547, 549, 605 неправильно вказані адреси;
		споживачу за порядковим номером №87 неправильно вказано ПІБ;
		під час проведення перевірки встановлено, що 243 заявникам повернуто кошти, проте тривалість надання послуги (з урахуванням часу затримки) щодо повернення коштів на письмові вимоги побутових споживачів становить від 6 до 52 робочих днів;
		53 заявникам повернення коштів не здійснювалося, водночас письмові відповіді щодо причин такого неповернення надані із затримкою від 6 до 36 робочих днів.
		Комісією з проведення перевірки встановлено, що 296 споживачам компенсація у розмірах, наведених у додатку 3 до Мінімальних стандартів та вимог станом на момент перевірки ТОВ   «Волиньгаз Збут» не сплачена.
		ТОВ «Волиньгаз Збут» не було надано належних документів, що підтверджують недотримання мінімальних стандартів через настання форс-мажорних обставин при наданні послуг для кожного із 296 споживачів, вказаних в акті перевірки.
		Водночас розпорядженням НКРЕКП від 08.11.2023 №304-р ТОВ «Волиньгаз Збут» зобов`язано усунути порушення підпунктів 18 та 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, для чого у строк до 24.11.2023 надати скориговану форму звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за І квартал 2023 року та сплатити компенсацію 296 споживачам за недотримання Мінімальних стандартів, про що повідомити НКРЕКП.
		ТОВ «Волиньгаз Збут» не погодилося із правомірністю вказаних постанови та розпорядження НКРЕКП та звернулося до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.
		Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначенні Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 N 1540-VIII (далі Закон № 1540-VIII).
		Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) - є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
		Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Відповідно до вимог статті 2 Закону України № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері комунальних послуг: діяльності у сфері централізованого водопостачання та водовідведення в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
		Згідно положень статті 3 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу.
		Основними завданнями Регулятора є забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Частиною четвертою, п`ятою та дев`ятою статті 14 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції.
		Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених нею порядків контролю.
		Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.
		Згідно з частиною сьомою статті 19 Закону № 1540-VIII підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є:
		-подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю;
		-обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, або суб`єктом, що належить до особливої групи споживачів, її законних прав;
		-обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії, оператором малої системи розподілу законодавства з питань доступу до електричних / теплових / газових мереж та/або порушення ліцензійних умов;
		-перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок;
		-перевірка достовірності наданих Регулятору даних у звітності або в інших документах.
		Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.
		У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів із внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.
		Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.
		У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.
		Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
		Процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов установлює Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі - Порядок контрою №428).
		У відповідності до пункту 1.1 Порядку контрою №428 його дія поширюється на суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
		Пунктами 10.3 та 10.4 Порядку контролю №428 передбачено, що за порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до ліцензіатів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії (аналогічні норми передбачено статтею 22 Закону про НКРЕКП).
		Позивач не наводив заперечень щодо процедури проведення чи оформлення результатів перевірки, а також щодо процедури прийняття оскаржуваного рішення. 
		Водночас, ТОВ «Волиньгаз Збут» покликався на те, що позивач не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства, а також на те, що НКРЕКП обмежена перевіркою лише тих звернень, які отримала, через що Регулятор не має повноважень проводити перевірку звернень, що відображені у звіті №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за перший квартал 2023 року, у якій, зокрема, відображено, що у звітному періоді не надавалися компенсації споживачам внаслідок форс-мажорних обставин.
		Суд першої інстанції, надаючи оцінку вказаним доводам позивача, встановив, що проведення позапланової перевірки зумовлено зверненням споживачів 12 постачальників природного газу, серед яких і ТОВ «Волиньгаз Збут», стосовно неповернення на письмові вимоги споживачів природного газу коштів переплати за послуги постачання природного газу, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками із недотриманням встановлених законодавством строків їх виконання та мінімальних стандартів якості.
		Під час перевірки НКРЕКП проаналізовані реєстри надання послуг та письмових звернень споживачів, реєстри надання компенсацій споживачам постачальників природного газу за перший квартал 2023 року, які подаються до НКРЕКП відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам», затвердженої Постановою №1416.
		Пунктом 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів (у редакції постанови НКРЕКП від 10.11.2022 №1415, чинна з 01.01.2023) до мінімальних стандартів якості при наданні постачальником послуг постачання природного газу належить, зокрема, повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача.
		Постановою НКРЕКП від 10.11.2022 №1416 «Про затвердження форм звітності щодо показників якості газопостачання та інструкцій щодо їх заповнення» (далі - Постанова №1416, чинна з 01.02.2023) затверджено форму звітності №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам» та інструкцію щодо її заповнення. Форма №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання передбачає надання постачальниками природного газу інформації щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та щодо дотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу та сум наданих компенсацій споживачам, у тому числі щодо повернення переплати попередніми постачальниками.
		Отже, предметом перевірки при оцінці реєстрів була, зокрема, достовірність наданих НКРЕКП даних у звітності або в інших документах.
		Згідно з частиною сьомою статті 19 Закону №1540-VIII під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки. У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.
		Такі ж норми містить і пункт 4.2 глави 4 Порядку №428.
		Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів позивача про те, що НКРЕКП обмежена перевіркою лише тих звернень, які отримала, та не має повноважень проводити перевірку звернень, що відображені у звіті №4-НКРЕКП-газ-якість-постачання (квартальна) за перший квартал 2023 року, у якій, зокрема, відображено, що у звітному періоді не надавалися компенсації споживачам внаслідок форс-мажорних обставин.
		У цій частині суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, погодився з рішенням суду першої інстанції. 
		В частині доводів ТОВ «Волиньгаз Збут» про те, що позивач не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, визнав такі твердження безпідставними, і колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого. 
		У пунктах 27 та 28 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» наведені визначення таких термінів:
		«постачальник природного газу» - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;
		«постачання природного газу» - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів».
		Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про ринок природного газу», господарська діяльність на ринку природного газу, пов`язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії, ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов`язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.
		Згідно пункту 1.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 (далі - Ліцензійні умови з постачання природного газу), ліцензійні умови є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з постачання природного газу.
		При цьому, пунктом 2.1. Ліцензійних умов з постачання природного газу передбачено, що господарська діяльність з постачання природного газу здійснюється з дотриманням вимог Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу.
		Позивач, доводячи, що ТОВ «Волиньгаз Збут» не є постачальником природного газу в розумінні норм діючого законодавства, відповідно, що Мінімальні стандарти та вимоги до якості обслуговування споживачів та постачання природного газу, затверджені постановою НКРЕКП від 21.09.2017 № 1156 (далі - Мінімальні стандарти), не поширюються на нього, покликається на те, що Наказом Міністерства енергетики України від 08.06.2022 №198 з 01.05.2022 всіх побутових споживачів ТОВ «Волиньгазгаз Збут» включено до Реєстру постачальника «останньої надії» - ТОВ     «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України». 
		Такі доводи обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
		Судами встановлено, що постановою НКРЕКП від 11.05.2017 № 633 ТОВ «Волиньгаз Збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України. 
		Ця ліцензія не була ні скасована, ні анульована, через що вважається чинною та є підставою для проведення перевірки дотримання вимог Ліцензійних умов.
		Отже, припинення з 01.05.2022 ТОВ «Волиньгаз Збут» постачання природного газу для побутових споживачів, не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення Ліцензійних умов з постачання природного газу, допущених ним як постачальником природного газу.
		В частині порушення позивачем підпункту 25 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, які полягають у покладенні на ліцензіата обов`язку з дотримання мінімальних стандартів та вимог до якості обслуговування споживачів і постачання природного газу, судами встановлено наступне. 
		У акті перевірки контролюючим органом викладено висновок про недотримання ТОВ   «Волиньгаз Збут» приписів пункту 3.1 глави 3 Мінімальних стандартів у частині забезпечення постачальником мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу споживачу; пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів у частині повернення переплати вартості природного газу на поточний рахунок побутового споживача, у тому числі повернення переплати попередніми постачальниками, або надання обґрунтованої відповіді споживачу щодо повернення суми переплати - у строк не більше 5 робочих днів з дня отримання письмової вимоги побутового споживача (стандарт введено в дію з 01.01.2023); пункту 3.4 глави 3 Мінімальних стандартів у частині сплати споживачу компенсації у розмірах, наведених у додатку 3 до цих Стандартів та вимог, у разі недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
		Так підпунктом 3 пункту 6.2 розділу VI Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2500 (далі - Типовий договір), постачальник зобов`язується обчислювати і виставляти рахунки Споживачу за поставлений природний газ відповідно до вимог, передбачених цим Договором.
		Пунктом 11.5 розділу XI Типового договору установлено, що дія цього Договору припиняється, зокрема, у разі реєстрації споживача в Реєстрі споживачів іншого постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи у порядку, визначеному Правилами постачання та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493. У такому випадку дія цього Договору припиняється на наступний день після реєстрації споживача в Реєстрі іншого постачальника.
		В абзаці четвертому пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу встановлено, що у разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу протягом п`яти робочих днів після отримання такої вимоги.
		Наведені норми чітко передбачають для ліцензіата строк для повернення переплати споживачам - п`ять робочих днів після отримання вимоги. При цьому норми пункту 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів, які встановлюють вимогу повернення переплати як діючим, так і попереднім постачальником, та абзацу четвертого пункту 24 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, які визначають, як саме має зараховуватись така переплата постачальником, не суперечать одна одній. А тому доводи позивача про те, що у нього відсутні підстави як попереднього постачальника повертати такі переплати побутовим споживачам на підставі їх вимог є помилковими.
		Регулятором за результатами проведення перевірки встановлено та відображено в акті перевірки, що ТОВ «Волиньгаз Збут» повернуто кошти побутовим споживачам, але тривалість надання послуг (часу затримки) щодо повернення коштів на письмові вимоги споживачів становить від 6 до 52 робочих днів (по 243 заявниках; таблиця №2); по 53 заявниках (таблиця №3) ліцензіатом повернення коштів не здійснювалося, а надано письмові відповіді щодо причин такого неповернення (із затримкою від 6 до 36 робочих днів).
		Отже, перевіркою встановлено та позивачем не заперечувалось, що ТОВ «Волиньгаз Збут» у першому кварталі 2023 року, після набрання чинності змінами до Мінімальних стандартів, здійснено повернення переплати 243 споживачам та надано відповідь на звернення щодо причин неповернення переплати 53 споживачам з порушенням строків, визначених пунктом 3.2 глави 3 Мінімальних стандартів.
		У разі ненадання постачальником компенсації за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу в порядку, визначеному пунктом 3.4 цієї глави, споживач має право самостійно звернутися до постачальника із заявою за формою, наведеною в додатку 4 до цих Стандартів та вимог. У разі необґрунтованої відмови у наданні компенсації або залишення заяви без розгляду споживач має право звернутись до НКРЕКП та її територіальних органів або до суду (підпункт 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів).
		З наведеного слідує, що відсутність додаткової заяви про надання компенсацій від споживачів відповідно до пункту 3.10 глави 3 Мінімальних стандартів не є підставою для ненадання компенсації, а подання такої заяви є правом споживача, а не обов`язком.
		Відповідно до пункту 3.14 глави 3 Мінімальних стандартів компенсація за недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу не надається у випадках, якщо недотримання мінімальних стандартів якості послуг постачання природного газу було спричинено доведеними: форс-мажорними обставинами, що підтверджується відповідно до чинного законодавства; діями споживача, що призвели до затримки у наданні послуг.
		Із змісту Постанови №1416 видно, що затримка у наданні послуги внаслідок форс-мажорних обставин або з вини споживачів має бути документально підтверджена (пункт 3.1 розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-газ- якість-постачання (квартальна) «Звіт щодо показників комерційної якості надання послуг з постачання природного газу та надання компенсацій споживачам»).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у письмових поясненнях (запереченнях) ТОВ   «Волиньгаз Збут» до акта перевірки від 11.10.2023 №427 причинами несвоєчасного повернення переплати споживачам вказано форс-мажорні обставини (військова агресія та введення воєнного стану в України). 
		Позивач разом з цими поясненнями надав НКРЕКП копію листа від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила, що настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам виконання яких/-го настало згідно з умовами договору контракту угоди законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
		НКРЕКП визнані безпідставним покликання ТОВ «Волиньгаз Збут» на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як на підтвердження настання форс-мажорних обставин.
		Суди попередніх інстанцій визнали, що відповідач обґрунтовано під час прийняття постанови від 08.11.2023 №2071 та розпорядження від 08.11.2023 №304-р не взяв до уваги лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який є документом загального інформаційного характеру та не може вважатися сертифікатом, виданим відповідно до положень статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язання. 
		Такий висновок судів попередніх інстанцій узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 13.07.2023 у справі №560/9742/22. 
		Водночас, суд першої інстанції, оцінивши, наданий ТОВ «Волиньгаз Збут» до позовної заяви Сертифікат від 07.05.2024 №5600-24-0926, виданий позивачу Рівненською торгово-промисловою палатою, дійшов висновку, що отримання такого Сертифіката та його подання після закінчення перевірки, розгляду заперечень на акт перевірки і ухвалення оскаржуваних рішень, не свідчить про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень, які є предметом оскарження у цій справі. 
		Виходячи з встановлених фактичних обставин та оцінки їх доказами, наданими учасниками справи, в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. 
		Водночас, суд апеляційної інстанції в цій частині не погодився з висновками суду першої інстанції, оцінив Сертифікат від 07.05.2024 №5600-24-0926 як належний, допустимий та достатній доказ наявності підстав для визнання оскаржуваних рішень протиправними і їх скасування.
		При цьому, суд апеляційної інстанції також встановив, що у позивача на час проведення перевірки та ухвалення оспорюваних постанови і розпорядження був відсутній Сертифікат №5600-24-0926 від 07.05.2024. 
		Однак, пославшись на положення приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2024 при розгляді справи №   380/8597/23, виходячи із яких, як зазначив суд апеляційної інстанції, хоча сертифікат торгово-промислової палати і був отриманий після ухвалення оскаржуваного рішення, він засвідчує існування непереборних обставин у період, за який до суб`єкта господарювання було застосовано штрафні санкції. Факт виникнення форс-мажорних обставин сторонами не спростовано, час отримання такого сертифікату не змінює правову оцінку характеру спірних правовідносин, оскільки в змісті сертифікату чітко визначено часові межі дії обставин непереборної сили.
		Верховний Суд приходить до висновку про помилковість застосування правових висновків, викладених у постанові від 04.07.2024 у справі № 380/8597/23, судом апеляційної інстанції до цієї справи, виходячи з наступного.
		Так, Верховним Судом прийнято постанову від 04.07.2024 у справі № 380/8597/23, спірні правовідносини у якій склались між юридичною особою приватного права та суб`єктом владних повноважень- податковим органом, з приводу оскарження податкового повідомлення - рішення, на правомірність прийняття якого мало вплив встановлення обставини підтвердження наявності форс-мажорних обставин, а також стадія, на якій товариством подано контролюючому органу Сертифікат на підтвердження обставин непереборної сили. 
		Однак, за фактичних обставин у справі № 380/8597/23, Сертифікати про форс-мажорні обставини не були подані під час проведення перевірки до ухвалення податкового повідомлення-рішення, але подані на стадії адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме за таких обставин, Суд дійшов висновку про те, що платник податку має право подати документи на підтвердження виникнення форс-мажорних обставин після проведення перевірки, але на стадії надання заперечень на акт перевірки або на стадії оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.
		Водночас, у цій справі фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, свідчать про те, що Сертифікат наданий позивачем поза межами процедури адміністративного оскарження, лише при зверненні до суду з цим позовом. 
		Отже, суд апеляційної інстанції помилково врахував правову позицію, яка не є релевантною до цієї справи.
		Підсумовуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем доведені виявлені в ході проведення перевірки порушення позивачем Ліцензійних умов, як наслідок, викладене вище підтверджує, що постанова від 08.11.2023 №2071 та розпорядження від 08.11.2023 року №304-р прийняті НКРЕКП з дотриманням вимог Законів України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок природного газу".
		Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. 
		Керуючись статтями 341, 345, 351, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,   
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2025 у справі №   140/4936/24   - скасувати.
		Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 у справі № 140/4936/24 - залишити в силі.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		Головуючий                                                                                                    Л.В. Тацій
		Судді                                                                                                                А.Ю. Бучик
		                                                                                                              С.Г. Стеценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...