Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/108/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 28.05.2025. Зареєстровано: 28.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/162/67/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030530000657

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 157/108/25
		                           Провадження № 1-кп/162/67/2025
		 
		ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2025 року                        селище Любешів
		Любешівський районний суд Волинської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 , 
		потерпілого ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого ОСОБА_7 , 
		захисника ОСОБА_8 , 
		розглянувши кримінальне провадження № 12024030530000657, яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 04 вересня 2024 року, про обвинувачення за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі  КК) 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Соснівка Камінь-Каширського району Волинської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, пенсіонера, особи з інвалідністю ІІ групи, неодруженого, несудимого,
		встановив:
		    ОСОБА_7 приблизно о 16 годині 03 вересня 2024 року, перебуваючи у кухонній кімнаті житлового будинку по АДРЕСА_2 , під час сварки, яка виникла раптово на ґрунті тривалих неприязних особистих відносин, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання: в особливому емоційному стані стресу (високого психоемоційного перенапруження), зумовленому системним жорстоким поводженням та таким, що принижує честь і гідність особи, який виник раптово у відповідь на глибоку образу і агресивну (протиправну) поведінку з боку потерпілого, яка мала ознаки домашнього насильства, що істотно відобразилось на свідомості обвинуваченого і його діяльності, суттєво обмежуючи здатність ним правильно сприймати важливі обставини, контролювати свої діяння та прогнозувати їх наслідки, тримаючи в правій руці сокиру, умисно завдав не менше двох ударів її лезом в потиличну ділянку волосистої частини голови, праву завушну ділянку та праву вушну раковину, а також не менше одного удару обухом в ліву тім`яно-потиличну ділянку волосистої частини голови ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рідного брата обвинуваченого, з яким у розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» він перебував у родинних відносинах, спричинивши відкриту черепно-мозкову травму з гострою масивною крововтратою, внаслідок чого настала смерть потерпілого. 
		Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому дій визнав, про скоєне кається та надав такі показання. Приблизно о 18 годині 03 вересня 2024 року він лежав на своєму ліжку у кімнаті будинку у селі Винімок Камінь-Каширського району. В хату напідпитку зайшов брат ОСОБА_10 , який одразу почав кричати та безпричинно бити обвинуваченого. У нього з голови пішла кров. ОСОБА_7 зняв футболку та витерся рушником. По тому вийшов на вулицю. ОСОБА_10 вибіг з хати за ним та продовжував погрожувати йому розправою. Обвинувачений повернувся в будинок, переодягнувся. Згодом конфлікт продовжився у кухні. ОСОБА_10 пхнув ОСОБА_11 , той впав. Обвинувачений піднявся, побачив біля печі сокиру, взяв її та вдарив потерпілого. Хотів ударити обухом, а стукнув гострою частиною. Між тим, точну кількість ударів та як саме їх наносив обвинувачений не пригадує, адже не усвідомлював, що робить. ОСОБА_10 сів на лавку та сказав, що «добре вдарив». Натомість ОСОБА_7 вийшов на вулицю, кинув сокиру у сарай. До будинку ОСОБА_11 уже не повертався. Конфлікт в цілому тривав приблизно 30 хвилин. Почувши, що ОСОБА_10 заспокоївся, обвинувачений умився та поїхав до свого брата ОСОБА_12 у ОСОБА_13 . На фоні зловживання алкоголем така агресивна поведінка ОСОБА_10 була систематичною, той неодноразово бив обвинуваченого, знущався у зв`язку з його інвалідністю. Траплялися випадки, що через конфлікти з потерпілим ОСОБА_7 ночував у коморі чи в автомобілі, просився до сусіда. У 2023 році потерпілий сильно побив обвинуваченого, однак у поліцію ОСОБА_7 не звертався, бо шкодував брата. При призначенні покарання обвинувачений просив врахувати, що він є інвалідом другої групи, має захворювання опорно-рухового апарату, живе на пенсію, розмір якої становить 4440 гривень.
		Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні 22 березня 2025 року показав, що обвинувачений ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_9 є його рідними братами, які проживали разом у батьківському будинку у селі Винімок Камінь-Каширського району Волинської області з вересня 2019 року. Приблизно о 17 годині 03 вересня 2024 року обвинувачений приїхав до нього додому у село Соснівка Камінь-Каширського району. ОСОБА_11 повідомив, що посварився з ОСОБА_10 і попросився переночувати. Обвинувачений показав куди той його стукнув: сліди були на голові та бороді. У цей день в ОСОБА_14 було день народження, за столом сиділи гості, випивали, однак ОСОБА_11 алкоголю не вживав та весь час мовчав. Вранці наступного дня, приблизно о 07 годині, ОСОБА_15 по телефону йому повідомив, що ОСОБА_10 мертвий. Після цього ОСОБА_6 розбудив ОСОБА_11 та вдвох поїхали на місце подій у село Винімок. По дорозі обвинувачений мовчав. Передні двері будинку були закриті зсередини. У хату зайшли через задні двері. В будинку нікого не було. Тіло ОСОБА_10 лежало біля печі на кухні ногами до дверей, біля нього було багато крові. ОСОБА_11 , побачивши це, одразу пішов в іншу кімнату. Згодом обвинувачений сказав, що це він зробив, однак не усвідомлював своїх дій і не пам`ятає, що трапилось. Останній рік ОСОБА_10 зловживав спиртними напоями. Про конфлікти між братами ОСОБА_6 дізнався від сусідів, про систематичне насильство з боку ОСОБА_10 він не знав. При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 покладається на розсуд суду. 
		Свідок ОСОБА_16 показав, що приблизно о 20 годині 03 вересня 2024 року заїхав до ОСОБА_14 привітати його з днем народження. Там він побачив ОСОБА_17 , в якого з лівої сторони на шиї була кров. Обвинувачений був схвильований, жалівся, що ОСОБА_10 б`ється. З розмови між ОСОБА_18 та ОСОБА_11 свідок зрозумів, що вони на наступний день мають намір їхати у ОСОБА_19 на розмову з ОСОБА_10 . Вранці до нього зателефонував ОСОБА_20 та повідомив, що ОСОБА_10 вчинив суїцид, а тіло необхідно вести на експертизу. Згодом свідок брав участь в огляді місця події як понятий. 
		Свідок ОСОБА_21 у суді показав, що живе у селі Винімок Камінь-Каширського району Волинської області. Вранці 03 вересня 2024 року свідок вирішив піти до ОСОБА_9 . На парадних дверях будинку був замок, тому він зайшов через задні двері. На кухні ОСОБА_21 побачив ОСОБА_10 , що лежав на підлозі. Свідок вийшов з хати та про подію повідомив ОСОБА_22 . Вдруге у будинок свідок уже не заходив. ОСОБА_23 зловживав алкоголем, пив майже кожен день та постійно дебоширив. Обвинувачений у зв`язку з цим неодноразово просився до свідка ночувати, жалівся, що ОСОБА_10 б`ється. Потерпілий напідпитку не раз виявляв агресію і щодо ОСОБА_21 , одного разу побив йому вікно.
		Свідок ОСОБА_15 у суді показав, що живе по сусідству з ОСОБА_24 у селі Винімок Камінь-Каширського району Волинської області. Зранку 04 вересня 2024 року до нього подзвонив сусід ОСОБА_25 та повідомив, що ОСОБА_23 помер. Вони вдвох через задні двері зайшли у хату, на кухні побачили тіло ОСОБА_10 , яке лежало у «калюжі крові». Вийшли з будинку на дорогу та подзвонили ОСОБА_26 . ОСОБА_10 за життя часто пиячив, коли випивав, то поводився неадекватно, постійно конфліктував з обвинуваченим. Натомість ОСОБА_7 алкоголем не зловживав, намагався уникати сварок. 
		Під час огляду домоволодіння по АДРЕСА_2 04 вересня 2024 року у кухні житлового будинку виявлено труп потерпілого ОСОБА_9 з масивною черепно-мозковою травмою в потиличній ділянці голови. По будинку були сліди речовини бурого кольору, схожої на кров. У ході слідчої дії вилучено одяг, рушник, можливі знаряддя кримінального правопорушення, змиви речовини бурого кольору, сліди пальців рук потерпілого тощо (Т. 1 а.с. 159-212).
		У ході слідчого експерименту 05 вересня 2024 року обвинувачений ОСОБА_7 показав місце у спальній кімнаті будинку, де потерпілий його вдарив. В ОСОБА_7 стала йти кров. Коли обвинувачений встав, то потерпілий двічі вдарив його ногою у пах. Згодом, коли обоє перебували на кухні, ОСОБА_10 продовжував конфліктувати та битись. ОСОБА_7 сказав, що далі терпіти не буде. У цей момент з обвинуваченим щось трапилось, у «нього потемніло в очах». Він взяв сокиру та вдарив нею потерпілого. Хотів вдарити обухом, а вдарив лезом. Кількість завданих ударів обвинувачений не пам`ятає. ОСОБА_9 сів, сказав, що запекло. По тому ОСОБА_7 вийшов з будинку, кинув сокиру у сарай. Чи повертався обвинувачений у хату він також не може пригадати. Надворі витерся від крові та на автомобілі поїхав до свого брата ОСОБА_27 (Т. 2 а.с. 28-32).
		Відповідно до протоколу додаткового огляду місця події домогосподарства по АДРЕСА_2 від 05 вересня 2024 року обвинувачений добровільно видав поліції свій одяг та взуття зі слідами крові. Крім цього, із сараю було вилучено сокиру зі слідами крові, якою обвинувачений вдарив потерпілого (Т. 2 а.с. 34-48). 
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 59, яка розпочата з 16 по 19 годину 45 хвилин 04 вересня 2024 року та закінчена 16 жовтня 2024 року, причиною смерті ОСОБА_9 стала гостра масивна крововтрата, яка розвинулась в результаті отримання відкритої черепно-мозкової травми: рубаної рани потиличної ділянки волосистої частини голови; поширеного субапоневротичного крововиливу потиличної ділянки та задніх відділів обох тім`яних і правої скроневої ділянок голови; відкритого уламкового перелому потиличної кістки; забою головного мозку з явищами руйнації мозкової речовини і м`якої мозкової оболонки по полюсах обох потиличних доль з незначними субдуральними крововиливами в ділянках обох потиличних доль та помірним субарахноїдальними крововиливами задніх відділів обох потиличних доль і передньо-медіального відділу конвексатильної поверхні правої тім`яної долі головного мозку. Вказана відкрита черепно-мозкова травма виникла в результаті одноразової травмуючої дії гострого рубаючого предмету, прикладеної під відмінним від 90° кутом до голови ОСОБА_9 (в напрямку ззаду наперед і дещо знизу догори відносно задньої поверхні його голови) у невизначено короткий проміжок часу до настання смерті потерпілого. Крім цього, у ОСОБА_9 було виявлено рубану рану правої завушної ділянки голови і задньої поверхні правої вушної раковини з утворенням дефекту-надрубу зовнішньої пластини щільної речовини кам`янистої частини правої скроневої кістки, яка виникла в результаті травмуючої дії гострого рубаючого предмету, прикладеної під відмінним від 90° кутом до голови ОСОБА_9 (в напрямку ззаду-справа наперед-вліво і дещо зверху донизу відносно правої задньо-бокової поверхні його голови); підшкірний крововилив лівої тім`яно-потиличної ділянки волосистої частини голови, що утворився внаслідок травмуючої дії тупого предмету з обмеженою слідоутворючою поверхнею (не виключається, що обуха сокири). Виявлені захворювання внутрішніх органів та стан важної алкогольної інтоксикації в початковій стадії фази елімінації (етиловий спирт в крові  3,10 ‰, в сечі  3,43 ‰) також могли сприяти швидкому настанню смерті ОСОБА_9 . Смерть потерпілого настала не менше як за 24-36 годин до моменту початку судово-медичної експертизи його трупа. Враховуючи характер та особливості анатомічної локалізації тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_9 , вважається, що для їх утворення було необхідно два травматичні контакти з гострим рубаючим предметом (предметами) та не менш як один травматичний контакт з тупим предметом із переважно пласкою чи наближеної до такої поверхнею. Беручи до уваги характер відкритої черепно-мозкової травми, після її отримання у ОСОБА_9 протягом короткого проміжку часу зберігалась здатність до некоординованих або слабокоординованих активних рухів (в тому числі до обмеженого пересування в просторі) сумнівної цілеспрямованості (Т. 1 а.с. 238-242).
		Відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи № 109-МК від 11 грудня 2024 року в потиличній ділянці голови потерпілого ОСОБА_9 виявлено рубану рану, яка утворилися від однократної дії залізомісткого предмета, в якого наявні рубаючі властивості з довжиною леза не менше 8,7 см. Морфологічна характеристика країв пошкодження вказує на те, що лезо мало якість дефекти (нерівномірна заточка і т.д.). Дія предмета була направлена під кутом відносно голови потерпілого. Враховуючи морфологічні ознаки пошкодження, тілесне ушкодження, виявлене на тілі ОСОБА_9 , могло утворитися внаслідок ударом леза сокири, наданої на дослідження (Т. 2 а.с. 202-202). 
		Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи № 128 від 10 жовтня 2024 року на одязі: штанах чорного кольору, футболці зеленого кольору, шкарпетках, виявлені сліди крові людини, яка за генетичними ознаками збігається з генетичними ознаками крові обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 (Т. 2 а.с. 82-85)
		Згідно з висновками судово-імунологічних експертиз № 131 від 11 жовтня 2024 року, № 132 від 15 жовтня 2024 року надані на дослідження змиви, вилучені з рук потерпілого та підозрюваного, із леза сокири, а також у будинку по АДРЕСА_2 , є кров`ю людини. Генетичні ознаки крові збігаються з генетичними ознаками крові підозрюваного ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 (Т. 2 а.с. 61-66, 70-74). 
		Згідно з висновком судово-імунологічної експертизи № 130 від 30 вересня 2024 року виявлені у піднігтьовому вмісті рук трупа ОСОБА_9 сліди крові можуть походити як від самого потерпілого, так і від обвинуваченого ОСОБА_7 (Т. 2 а.с. 95-100). 
		Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/103-24/120016-БД від 28 грудня 2024 року генетичні ознаки слідів крові, виявлених на робочій частині вилученої у ході додаткового огляду місця події сокири, збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 та не збігаються з генетичними ознаками букального епітелію ОСОБА_7 . Генетичні ознаки слідів крові, виявлені на руків`ї сокири, збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками букального епітелію ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_9 (Т. 2 а.с. 146 -157). 
		Згідно з висновком експерта № СЕ-19/103-24/120019-БД від 09 січня 2025 року генетичні ознаки слідів крові, виявлені на штанах та кросівку на ліву ногу збігаються між собою, збігаються з генетичними ознаками букального епітелію ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_9 (Т. 2 а.с 126-140). 
		Висновком судово-медичної експертизи № 148 від 05 вересня 2024 року в обвинуваченого ОСОБА_7 констатовано наявність тілесних ушкоджень: садна лівої скроневої ділянки волосистої частини голови (з явищами повторної травматизації) і лівої лобно-скроневої ділянки обличчя; підшкірний крововилив середньої третини передньої поверхні правого передпліччя; множинні (5 шт.) садна межі верхньої і середньої третини правої гомілки; садна (2 шт.) середньої третини передньої поверхні лівої гомілки. Дані тілесні ушкодження, згідно з їх морфологічних особливостей утворились внаслідок травмуючої дії тупих предметів не менше як за 2-4 доби до моменту проведення об`єктивного огляду, крім явищ повторної травматизації садна лівої скроневої ділянки волосистої частини голови і підшкірного крововиливу передньої поверхні правого передпліччя, які виникли не більше як за 1-3 доби до моменту об`єктивного огляду, а також нижнього садна передньої поверхні лівої гомілки, давність якого складає не менш як 3-5 діб до об`єктивного огляду обстежуваного. За ступенем тяжкості всі тілесні ушкодження належить до категорії легких. Неможливим вважається утворення всього їх переліку в результаті падіння з висоти власного зросту на площині (Т. 2 а.с. 111, 112). 
		Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 334 від 16 вересня 2024 року обвинувачений ОСОБА_7 як на момент дослідження, так і на час вчинення інкримінованих йому дій на будь-який психічний розлад не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Обвинуваченому притаманний слабкий тип нервової системи, знижена резистентність до стресів, підвищена тривожність, схильність застрягати на образах, тамувати негативні переживання. У підекпертного були об`єктивні причини відчувати безпорадність, глибоку образу і розпач у вказаній конфліктній ситуації, маючи обмежені можливості вплинути на неї. Механізм переживань у підекспертного проявлявся у вигляді «терпіння» (перенапруження), що цілком могло зумовити розвиток хронічного стресового стану. Інтенсивні емоційні переживання і агресія виникли у нього раптово, внаслідок тривалого стресу у відповідь на важку образу (приниження) та побої з боку потерпілого. Поведінка ОСОБА_7 на той період, яким цікавиться слідство, була агресивною, деструктивною, характеризувалась втратою інтелектуальної, вольової гнучкості та стриманості, супроводжувалась звуженням свідомості, швидкою зміною широкого діапазону емоцій (від агресії до розпачу, розгублення і каяття). За результатами дослідження індивідуальних особливостей така поведінка підозрюваного виходить за межі його звичайного реагування у повсякденному житті. У розпорядженні експертизи не було відомостей про те, що ОСОБА_7 до вказаного правопорушення поводився агресивно по відношенню до потерпілого, виявляв погрози вбивством, каліцтвом тощо. Отже, на період, яким цікавиться слідство, ОСОБА_7 перебував в особливому емоційному стані  в стані стресу, котрий міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність, зумовити імпульсивність, агресивність та втрату вольового контролю за власною поведінкою. У поведінці та емоціях підекспертного на період правопорушення можна було бачити фазний перебіг емоцій, який проявлявся в кумуляції негативних переживань з відчуттям суб`єктивної безвиході із ситуації, що склалась; у проявах психічної астенії, прострації після скоєного (незібраності думок, розгубленості, розпачу, втоми, картав себе, амнезував деякі деталі обставин). Таке раптове перенапруження (збудження) на тлі хронічного стресу різко обмежувало здатність ним розуміти значення своїх дій та довільно регулювати власну поведінку в момент заподіяння. Вказаний емоційний стан у ОСОБА_7 на момент делікту істотно відобразився на його свідомості і діяльності, суттєво обмежуючи здатність ним правильно сприймати важливі по справі обставини, контролювати свої діяння та прогнозувати їх наслідки. ОСОБА_7 за своїми типологічними особливостями не відноситься до групи осіб із гіперстенічними (збудливими) особливостями характеру. Для підекспертого така агресивна поведінка в повсякденному житті не є характерною. Виявлений у підекспертного стан стресу (високого психоемоційного перенапруження) є вираженим, особливим і в цьому випадку може розглядатися як психологічна підстава для сильного душевного хвилювання (Т. 2 а.с. 117-120).
		Таким чином, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, допустимості, а сукупність доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно достатті 91Кримінального процесуальногокодексу України(далі КПК) у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 337 КПК судовий розглядпроводиться лишестосовно особи,якій висунутеобвинувачення,і лишев межахвисунутого обвинуваченнявідповідно дообвинувального акта,крім випадків,передбачених цієюстаттею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Диспозиція частини першої статті 115 КК передбачає кримінальну відповідальність за так зване «просте вбивство», тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині без додаткових кваліфікуючих обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність та впливають на суспільну небезпеку цього кримінального правопорушення. 
		Між тим, стаття 116 КК встановлює кримінальну відповідальність за умисне вбивство,вчинене встані сильногодушевного хвилювання,зумовленому жорстокимповодженням,або таким,що принижуєчесть ігідність особи,а такожза наявностісистемного характерутакого поводженняз бокупотерпілого. Тобто, у цьому випадку має місце особливий психічний стан винного  короткочасна інтенсивна емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними. 
		Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові № 759/17836/17 від 16 березня 2021 року виснував, що обов`язковою умовою юридичної кваліфікації дій винуватця за статтею 116 КК є не вчинення умисного вбивства в стані фізіологічного афекту, що є суто медичним, психолого-психіатричним критерієм, а в стані сильного душевного хвилювання, що є критерієм кримінально-правовим. Кваліфікація дій винного за вказаною статтею можлива лише у разі, якщо стан сильного душевного хвилювання раптово виник внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання, тяжкої образи з боку потерпілого. Встановлення фактичних даних, що б свідчили про наявність обставин, передбачених статтею 116 КК, які могли б викликати у винного стан сильного душевного хвилювання, є компетенцією суду. 
		У постанові № 587/241/18 від 05 червня 2023 року Верховний Суд вказав, що кваліфікація за статтею 116 КК виключається у ситуаціях, коли під час безпосереднього здійснення злочину винувата особа перебувала у звичайному психічному стані, а не в стані сильного душевного хвилювання, навіть якщо вбитий протиправно поводився стосовно неї, що стало мотивом злочину. З огляду на формулювання диспозиції статті 116 КК вирішальне значення для визначення сильного душевного хвилювання має саме фаза раптових активних дій, під час якої вчинено умисне вбивство. Таким чином, не має значення тривалість першої фази, під час якої виникла причина, а провідного значення набуває лише раптовість (суб`єктивна та об`єктивна несподіваність) самого афектового вибуху. Якщо у висновку судово-психологічної експертизи констатовано відсутність саме фізіологічного афекту, це ще не свідчить про відсутність інших проявів стану сильного душевного хвилювання, яким суд може визнати і інші емоційні стани за умови існування причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою потерпілого у визначених диспозицією статті 116 КК формах і відповідним емоційним станом винного, який під час вчинення умисного вбивства порушує його психічну діяльність, а саме: суттєво впливає на здатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. 
		Повертаючись до обставин справи, суд констатує, що обвинувачений під час слідчого експерименту 05 вересня 2024 року і в судовому засіданні 06 травня 2025 року, описуючи події та свій емоційний стан у момент злочину, пояснював, що від сильного хвилювання він не пам`ятає як саме бив потерпілого, кількість ударів, чи повертався він у будинок тощо. 
		Свідки обвинувачення ОСОБА_21 та ОСОБА_28 , кожен зокрема, у свої показаннях фактично підтвердили показання обвинуваченого щодо зловживання потерпілим ОСОБА_9 алкоголем та його агресивну поведінку. Такі дії потерпілого змушували ОСОБА_7 терпіти наругу, уникати сварок, обвинувачений у зв`язку з цим неодноразово просився до свідка ОСОБА_21 ночувати.
		Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 334 від 16 вересня 2024 року у ОСОБА_7 були об`єктивні причини відчувати безпорадність, глибоку образу і розпач у вказаній конфліктній ситуації, маючи обмежені можливості вплинути на неї. Механізм переживань у підекспертного проявлявся у вигляді «терпіння» (перенапруження), що цілком могло зумовити розвиток хронічного стресового стану. Інтенсивні емоційні переживання і агресія виникли у нього раптово, внаслідок тривалого стресу у відповідь на важку образу (приниження) та побої з боку потерпілого. Поведінка ОСОБА_7 на той період, яким цікавиться слідство, була агресивною, деструктивною, характеризувалась втратою інтелектуальної, вольової гнучкості та стриманості, супроводжувалась звуженням свідомості, швидкою зміною широкого діапазону емоцій (від агресії до розпачу, розгублення і каяття). Отже, на період, яким цікавиться слідство, ОСОБА_7 перебував в особливому емоційному стані  в стані стресу, котрий міг суттєво вплинути на його свідомість та діяльність, зумовити імпульсивність, агресивність та втрату вольового контролю за власною поведінкою. У поведінці та емоціях підекспертного на період правопорушення можна було бачити фазний перебіг емоцій, який проявлявся в кумуляції негативних переживань з відчуттям суб`єктивної безвиході із ситуації, що склалась; у проявах психічної астенії, прострації після скоєного (незібраності думок, розгубленості, розпачу, втоми, картав себе, амнезував деякі деталі обставин). Таке раптове перенапруження (збудження) на тлі хронічного стресу різко обмежувало здатність ним розуміти значення своїх дій та довільно регулювати власну поведінку в момент заподіяння. Вказаний емоційний стан у ОСОБА_7 на момент делікту істотно відобразився на його свідомості і діяльності, суттєво обмежуючи здатність ним правильно сприймати важливі по справі обставини, контролювати свої діяння та прогнозувати їх наслідки. Виявлений у підекспертного стан стресу (високого психоемоційного перенапруження) є вираженим, особливим і в цьому випадку може розглядатися як психологічна підстава для сильного душевного хвилювання.
		Отже, дії ОСОБА_7 суд перекваліфіковує з частини першої статті 115 КК (умисне вбивство) на статтю 116 КК (умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання), що не суперечить нормам статті 337 КПК.
		Таким чином, обвинувачений ОСОБА_7 під час заподіяння смерті ОСОБА_9 об`єктивно перебував у стані сильного душевного хвилювання, яке виникло раптово, у відповідь на глибоку образу і агресивну (протиправну) поведінку з боку потерпілого, зумовленому систематичним жорстоким поводженням та таким, що принижує честь і гідність особи, що істотно відобразилось на свідомості обвинуваченого і його діяльності, різко обмежувало здатність ним розуміти значення своїх дій та довільно регулювати власну поведінку в момент злочину.
		Відповідно до частини другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з частинами першою, другою статті 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про покарання ОСОБА_7 , суд бере до уваги, що скоєне є нетяжким злочином. Кримінальне правопорушення сталося внаслідок тривалого жорстокого поводження потерпілого щодо обвинуваченого. Між тим, від злочину настала смерть ОСОБА_9 . 
		До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та каяття обвинуваченого, яке полягає у щирому жалю про скоєне.
		Обставиною, яка обтяжуює покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у родинних відносинах. 
		ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку із ураженням опорно-рухового апарату, пенсіонером (Т. 1 а.с. 86-90, 93-96). 
		По місцю проживання обвинувачений характеризується посередньо (Т. 3 а.с. 11). 
		Потерпілий ОСОБА_6 не наполягає на суворому покаранні обвинуваченого.
		Таким чином, враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_7 реального покарання у межах санкції статті 116 КК у виді позбавлення волі на визначений законом мінімальний строк. Таке покарання забезпечить дотримання засад призначення покарання, буде справедливим та необхідним.
		У зв`язку з призначенням покарання у виді позбавлення волі суд вважає за необхідне залишити обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом до набрання вироком законної сили з покладенням обов`язку з`являтися за вимогою суду. 
		Витрати за залучення експертів відповідно до частини першої статті 124 КПК необхідно стягнути з обвинуваченого.
		Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог статті 100КПК та статей 96-1, 96-2 КК. При цьому суд бере до уваги, що сокира, вилучена у ході додаткового огляду місця події, використовувались ОСОБА_7 як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
		Цивільний позов у справі не заявлявся. 
		Враховуючи наведене, керуючись статтями 373, 374 КПК, суд 
		ухвалив:
		ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею 116 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного приведення вироку до виконання: з дати взяття  ОСОБА_7 під варту. 
		Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 72 Кримінального кодексу України у строк покарання ОСОБА_7 зарахувати: строк попереднього ув`язнення з 04 вересня 2024 року по 12 лютого 2025 року включно, з розрахунку день за день; строк цілодобового домашнього арешту з 13 лютого 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
		До набраннявироком законноїсили обвинуваченому ОСОБА_7 залишитизапобіжний західу видідомашнього арештуіз забороною цілодобово залишати житло по АДРЕСА_2 . Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язок, передбачений частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: за вимогою прибувати до суду.
		Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 70026 (сімдесят тисяч двадцять шість) гривень 54 копійки процесуальних витрат за залучення експертів.
		На підставі статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення побутову сокиру, вилучену у ході додаткового огляду місця події 05 вересня 2025 року.
		Скасувати арешт та повернути у повне розпорядження обвинуваченого ОСОБА_7 речові докази: підковдру, побутову сокиру, лопату, футболку, рушник зеленого кольору, труси, мобільний телефон «FLY», джинси синього кольору, кросівки темно-синього кольору, кепку камуфляжну, сорочку з синьо-білими полосками, джинси чорного кольору, які вилучені під час оглядів місця події. 
		Скасувати арешт та повернути у повне розпорядження ОСОБА_21 речовий доказ: побутову сокиру, яка вилучена під час оглядів місця події. 
		Скасувати арешт та знищити належні потерпілому ОСОБА_9 речові докази: шкарпетки темного кольору, штани темного кольору, футболку зеленого кольору, труси коричневого кольору, які вилучені під час огляду трупа.
		Скасувати арешт та знищити визнані речовими доказами два вирізи із футболок. 
		Речові докази: змиви речовини бурого кольору, всього дев`ять; змиви ПЖР, всього чотири; зразки слідів пальців рук та долонь трупа; зрізи нігтьових пластин з рук трупа, зразки волосся з голови трупа, змиви з внутрішньої сторони долонь рук та пальців трупа  знищити. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення можуть бути подані апеляції до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд Волинської області. 
		 
		Головуючий суддя                     ОСОБА_1 
		Суддя                             ОСОБА_2 
		Суддя                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...