Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/11576/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 28.05.2025. Зареєстровано: 29.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: К/990/45055/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 380/11576/24
		адміністративне провадження № К/990/45055/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Уханенка С.А.,
		суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 (суддя-доповідач Хобор Р.Б., судді: Довга О.І., Шавель Р.М.),
		УСТАНОВИВ:
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника - Дзундзу Юрія Романовича (далі - представник позивача) - звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016, 2017 рік;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2018, 2019, 2020 роки;
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпуски, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
		- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2016, 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі №380/11390/21, від 31.08.2023 у справі №380/14220/22;
		- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", за 2018, 2019, 2020 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі №380/11390/21, від 31.08.2023 у справі №380/14220/22;
		- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 у справі №380/11390/21, від 31.08.2023 у справі №380/14220/22.
		2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
		3. На виконання ухвали від 04.06.2024 представник позивача подав заяву, в якій зазначив, що, враховуючи конституційний принцип незворотності дії нормативно-правових актів, частину другу статті 233 Кодексу законів про працю Україну (далі - КЗпП України) у новій редакції, слід застосовувати з 19.07.2022 - дня набрання чинності Закону №2352-ІХ, яким було змінено частину другу статті 233 КЗпП України, оскільки до 19.07.2022 діяли норми, якими позивач був не обмежений строком звернення до суду.
		4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення заробітної плати повернуто позивачу.
		5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 про повернення позовної заяви у справі №380/11576/24 залишено без змін.
		6. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин має застосовуватися процесуальний строк, передбачений частиною другою статті 233 КЗпП України. Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19.07.2022 і мав би закінчитися 19.10.2022, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023. Отже, крайнім строком, коли позивач мав звернутися з позовом є 02.10.2023, проте до суду з цим позовом представник позивача звернувся 30.05.2024, тобто з пропуском строку, установленого статтею 233 КЗпП України.
		7. Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, покликаючись на порушення норм процесуального права представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		8. На обґрунтування касаційної скарги представник позивача зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення норм статті 58 Конституції України застосували строки звернення до суду, передбачені нормами частини другою статті 233 КЗпП України, які набули чинності з 19.07.2022, до періоду, коли діяли норми частини другої статті 233 КЗпП України, відповідно до яких строки звернення до суду не були обмежені.
		9. Ухвалою від 05.12.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо підстав для повернення позовної заяви.
		10. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому погодився з висновками судів обох інстанцій і просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .
		11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
		12. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		13. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		14. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
		15. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, предметом якого є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного грошового забезпечення, а саме: неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки.
		16. Втім, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
		17. Водночас Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		18. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		19. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
		19.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		19.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		20. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.
		21. У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
		21.1. У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).
		21.2. Судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належить працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
		22. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, у контексті зазначених висновків Судової палати, Верховний Суд констатує, що строк звернення до суду з позовом щодо оскарження неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2020 роки та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки встановлюється положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до 19.07.2022, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
		23. Також варто зауважити, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2020 ОСОБА_1 , звільнений наказом від 13.02.2020 №4-РС з військової служби в запас, вважається таким, що справи і посаду здав.
		24. Отже, помилковими є висновки судів попередніх інстанції про застосування положень статті 233 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX, що набрав чинності з 19.07.2022, до спірних правовідносин, які припинилися до прийняття цього Закону.
		25. З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 123 КАС України свідчать про порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, а тому доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження в цій частині.
		26. За правилами пункту 1 частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		27. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		28. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		29. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		30. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2024 скасувати.
		3. Справу №380/11576/24 направити для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.
		4. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач          С.А. Уханенко
		Судді:           О.В. Кашпур
		          В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...