Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 534/2080/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-10991ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 534/2080/23
		провадження № 61-10991св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуФеррекспо АГ (Ferrexpo AG), в інтересах якого діє адвокат Процишин Роман Васильович,
		на постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,
		за заявою Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) (далі - позивач) до Національного Банку України (далі - НБУ, відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), треті особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат»), про звільнення майна з-під арешту,
		ухвалив постанову про таке:
		I. Вступ
		1.           Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача-1 та відповідача-2 за участю третіх осіб про звільнення майна з-під арешту.
		2.           У вказаній справі позивач подав заяву про забезпечення позову.
		3.           Суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову.
		4.           НБУ подало клопотання про зупинення провадження у справі.
		5.           Суд першої інстанції задовольнив заяву про зупинення провадження.
		6.           Апеляційний суд скасував ухвалу про забезпечення позову та відмовив у задоволенні заяви, скасував ухвалу прозупинення провадження у справі та відмовив у задоволенні заяви.
		7.           Позивач оскаржив судове рішення апеляційного суду. Підставою касаційного оскарження вказав, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову. Також послався на те, що апеляційний суд не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
		8.           Ключовим питанням у спірних правовідносинах є:
		Чи були наявні підстави для забезпечення позову?
		9.           Оскаржувані судові рішення переглядається в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), 
		у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
		Постанова апеляційного суду оскаржується в частині апеляційного перегляду ухвали про забезпечення позову.
		ІІ. Короткий зміст заяви
		10.        Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що: 
		-                  Феррекспо АТ (Ferrexpo AG) подано до суду позов про звільнення майна з-під арешту;
		-         постановою про арешт майна боржника у виконавчому провадженні (далі - ВП) № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року № 761/709/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь НБУ у сумі 1 539 358 515,35 грн, а також судового збору у сумі 20 090 377,73 грн, було накладено арешт на наступне майно: частину корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 35713283), місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15; частину корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 36601298), місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16, яке нібито належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1 618 693 782,38 грн;
		-         єдиним законним власником корпоративних прав ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» на 99,99% статутного капіталу в обох товариствах є саме Феррекспо АГ (Ferrexpo AG);
		-         просить врахувати, що накладення арешту на корпоративні права за особистими боргами ОСОБА_1 порушує право приватної власності позивача;
		-                  06 вересня 2023 року виконавчою службою направлено на адресу ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» повідомлення державного виконавця у ВП № НОМЕР_1, в яких зазначається, що з метою звернення стягнення на належне боржнику майно, а саме на частку учасника (боржника) у зазначених товариствах, виконавча служба зобов`язує ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника разом із відповідними документами;
		-                  вважає, що виконавча служба намагається здійснити реалізацію арештованих корпоративних прав, які не належать боржнику у виконавчому провадженні, тому просять вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна та заборони Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу (реалізації) арештованого майна у ВП № НОМЕР_1.
		11.        Враховуючи викладене, позивач просив суд:
		-                  вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна у ВП № НОМЕР_1, а саме: частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 35713283), місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15; частини корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 36601298), місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16;
		-                  заборонити Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу (реалізації) арештованого майна у виконавчому провадженні (ВП № НОМЕР_1), а саме: частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 35713283), місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 15; частини корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу 
		ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 36601298), місцезнаходження: 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16.
		ІІІ. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		12.        Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області 
		від 30 листопада 2023 року заяву задоволено, вжито заходи забезпечення шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна 
		у ВП № НОМЕР_1, а саме: частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК» частини корпоративних прав у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський ГЗК». Заборонено Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу (реалізації) арештованого майна у виконавчому провадженні (ВП № НОМЕР_1), а саме: частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК»; частини корпоративних прав 
		у розмірі 50,3 % від статутного капіталу ТОВ «Біланівський ГЗК».
		13.        Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що:
		-                  існує загроза порушення законних прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а вказаний спосіб забезпечення позову не перешкоджає державному виконавцю проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження із виконання рішення суду, а саме: вживати заходів, направлених на розшук іншого майна боржника ОСОБА_1 ;
		-                  продаж державним виконавцем арештованого майна - корпоративних прав на 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» може вплинути на можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову Феррекспо АГ, який заперечує право власності боржника ОСОБА_1 на вказані корпоративні права, стверджуючи, що власником таких корпоративних прав є позивач.
		IV. Короткий зміст постанови апеляційного суду
		14.        ПостановоюПолтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) та Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) задоволено, ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 листопада 2023 року про забезпечення позову скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) про забезпечення позову відмовлено. Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 січня 2024 року про зупинення провадження у справі скасовано, у задоволенні клопотання НБУ про зупинення провадження у справі відмовлено, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		15.        Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову та відмовляючи 
		у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд виходив 
		з того, що:
		-                  заявником не доведено факту продажу (реалізації) державним виконавцем частки корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК» та 50,3% статутного капіталу ТОВ «Біланівський ГЗК», та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, передбачених законом підстав для забезпечення позову Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) усправі не встановлено;
		-                  матеріали справи не містять доказів передачі на реалізацію спірного майна, на яке постановою державного виконавця від 06 вересня 2023 року 
		у ВП № НОМЕР_1 накладено арешт, тому доводи заявника щодо підстав для забезпечення позову є необґрунтованими;
		-                  надсилання державним виконавцем постанови про накладення арешту на частку боржника ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК» не свідчить про початок процедури реалізації арештованого майна, а є дотриманням порядку звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю.
		V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		16.        У касаційній скарзі позивач просить оскаржувану постанову апеляційного суду в частині скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати, і ухвалити нову постанову, якою ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову залишити без змін.
		17.        Касаційна скарга обґрунтована таким:
		-                  у апеляційного суду не було законних підстав для скасування заходів забезпечення позову у справі, а отже оскаржувана постанова апеляційного суду незаконна, необґрунтована та така, що підлягає скасуванню;
		-                  апеляційним судом порушено норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позовних вимог, зокрема судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування положень статей 149, 150 ЦПК;
		-                  вказує, що у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, захист законних прав та майнових інтересів заявника може бути утруднено або унеможливлено у зв`язку з відчуженням майна заявника на користь третіх осіб, що змусить заявника звертатись до суду з новим позовом з метою повернення власного майна;
		-                  06 вересня 2023 року державним виконавцем винесено постанову, якою накладено арешт на корпоративні права Феррекспо АГ (Ferrexpo AG). Також державний виконавець направив ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» повідомлення про надання відомостей, необхідних для розрахунку вартості частки боржника разом із відповідними документами, що свідчить про те, що державний виконавець намагається здійснити реалізацію арештованого майна, яке не належить боржнику у ВП, проте належить на праві приватної власності Феррекспо АГ (Ferrexpo AG);
		-                  реалізація державним виконавцем арештованого майна за особистими боргами боржника у ВП призведе до повного позбавлення заявника права власності на частину корпоративних прав , що унеможливлюють ефективний захист та поновлення порушених прав Феррекспо АГ (Ferrexpo AG). Крім того, відчуження частини корпоративних прав спричинить виникнення прав на них у третіх осіб, що, по-перше, значно ускладнить розгляд цієї справи, і, по-друге, може мати наслідком і заподіяння збитків особам, які придбають вказані корпоративні права і в подальшому будуть змушені їх повернути внаслідок визнання торгів недійсними;
		-                  апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність доведеності початку процедури реалізації майна заявника;
		-                  апеляційним судом навмисно та протиправно сплутано два різних за змістом та нормативно-правовим регулюванням поняття «передачі майна на реалізацію» та поняття «зупинення продажу арештованого майна»;
		-                  апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування приписів статей 149, 150 ЦПК, які були викладені у постановах Великої Палати Верхового Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, від 15 вересня 2020 року у справі 753/22860/17, від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 24 листопада 2021 року у справі № 910/11552/20, Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 344/2900/21, від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20, від 17 березня 2021 року у справі № 645/1836/18, від 22 червня 2023 року у справі № 910/5361/22, від 10 червня 2021 року у справі № 380/5217/20, від 28 травня 2020 року у справі № 450/1858/15-ц.
		VI. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		18.        28 серпня 2024 року НБУ подав відзив та навів такі мотиви для відмови у задоволенні касаційної скарги:
		-                     оскільки у справах № 534/2080/23 та № 910/268/23 беруть участь однакові особи, а у судовому рішенні, яке набрало законної сили, встановлено беззаперечний преюдиційний факт, що є предметом спору у цій справі, а тому в силу закону встановлений преюдиційний факт опосередкованої належності частини корпоративних прав ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» 
		ОСОБА_1 , це має значення при розгляді позову Феррекспо АГ (Ferrexpo AG)про звільнення майна з під арешту та не потребує доказуванню;
		-                     державним виконавцем встановлено, що майно (корпоративні права), яке належить ОСОБА_1 перебуває у Феррекспо АГ (Ferrexpo AG), особи, яка є номінальним власником корпоративних прав, що призвело до накладення арешту;
		-                     позивачем не надано суду доказів існування ризику продажу корпоративних прав, а без виконання зі сторони ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» вимог статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», продаж корпоративних прав є неможливим;
		-                     зазначає, що у статтях 149, 150 ЦПК зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК).
		Тлумачення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання», свідчить, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21 (провадження № 61-7643св22)).
		-                     вказує, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зазначено, що «у статтях 149, 150 ЦПК зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. […] суди попередніх інстанцій обґрунтовано, застосовуючи пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК, задовольнили заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі».
		Позивач залишає поза увагою той факт, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою).
		Тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належало відмовити також з тієї підстави, що Феррекспо АГ позовних вимог про визнання права власності на спірне майно не заявляло.
		 
		-                     щодо забезпечення позову зупиненням продажу арештованого майна судова практика викладена у постановах Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21, від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20, від 11 квітня 2024 року у справі № 127/32578/23, щодо можливості уникнути реальних ризиків стосовно утруднення чи неможливості виконання рішення суду - у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, щодо застосування принципу розумності - у постановах Верховного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року у справі № 519/2-5034/11, Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, щодо преюдиційності - у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14. 
		VІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
		19.        30 липня 2024 року представник Феррекспо АГ (Ferrexpo AG) - адвокат Процишин Р. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду в частині апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення дії судового рішення.
		21.        Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відзив Міністерства юстиції України повернуто без розгляду.
		22.        Матеріали справи надійшли до Верховного Суду в паперовому вигляді 11 лютого 2025 року.
		23.        Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2025 року відмовлено Феррекспо АГ (Ferrexpo AG), у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до розгляду.
		VIІI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		24.        Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 
		2019 року позов НБУ до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ПАТ «Білоцерківська теплоцентраль» про стягнення заборгованості задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь НБУ заборгованість у сумі 1 539 358 515,35 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поруки відмовлено. 
		25.        Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06 вересня 2023 року в межах ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/709/16-ц, виданого 26 грудня 2019 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь НБУ заборгованості у розмірі 1 539 358 515,35 грн, було накладено арешт на частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та частину корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», що належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 1 618 693 782,38 грн.
		26.        Накладаючи арешт на вказані корпоративні права, державний виконавець виходив з того, що боржник ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарнним власником корпоративних прав у розмірі по 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський ГЗК» та ТОВ «Біланівський ГЗК», що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справі № 910/268/23.
		27.        Згідно з повідомленням головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Борисюка Р. А. № НОМЕР_1/20.1/18 
		від 06 вересня 2023 року ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» зобов`язано протягом 30 днів з дня одержання вказаного повідомлення надати відомості, необхідні для розрахунку вартості частки боржника, та надати до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 такі документи: 
		-                  установчі та реєстраційні документи підприємства, зокрема, установчий договір, статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про внесення до ЄДРПОУ;
		-                  документи бухгалтерської і фінансової звітності підприємства - баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів (річних - за 2020-2022 роки, за звітний період 2023 року);
		-                  відомість основних фондів підприємства, що обліковуються на балансі підприємства на дату оцінки з вказуванням найменування, дати введення в експлуатацію, первісної та залишкової вартості;
		-                  зведений акт інвентаризації та інвентаризаційні описи майна підприємства;
		-                  відомості про суми кредиторської та дебіторської заборгованості, зокрема окремо - поточної та простроченої;
		-                  щодо об`єктів нерухомого майна підприємства (в т.ч. тих, що взяті підприємством в оренду) - додаткові дані (документи БТІ, довідки про технічний стан, тощо);
		-                  у випадку наявності серед активів підприємства транспортних засобів та технологічного обладнання - додаткові дані (реєстраційні та технічні документи, довідки про технічний стан, тощо);
		-                  у випадку наявності дочірніх підприємств та філіалів - бухгалтерська та фінансова документація про них;
		-                  у випадку наявності - аудиторський висновок про перевірку діяльності підприємства;
		-                  у випадку наявності - бізнес-план розвитку підприємства (на 3-5 років). Якщо такий план відсутній, то необхідна довідка підприємства про прогнозні показники запланованих обсягів виробництва продукції, послуг (у натуральних одиницях), запланованого валового доходу, необхідних інвестицій, витрат та чистого прибутку - в розрізі прогнозованих років.
		28.        Аналогічне повідомлення № НОМЕР_1/20.1/18 від 06 вересня 2023 року надіслано ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат».
		IX. Позиція Верховного Суду
		29.        Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 9) та даючи відповідь на ключове питання (див. пункт 8), Верховний Суд зазначає таке.
		30.        У спірних правовідносинах ключовим є питання, чи були наявні підстави для забезпечення позову (див. пункт 8).
		31.        Підстави для забезпечення позову закріплені в статті 149 ЦПК.
		32.        Частиною другою вказаної норми Закону (див. пункт 31) передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		33.        Верховний Суд наголошує, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
		34.        Верховний Суд висловлював правову позицію щодо особливостей забезпечення позову, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
		35.        Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (див. постанову Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 199/5431/20 (провадження № 61-2081св23)).
		36.        У частині першій статті 150 ЦПК визначено перелік видів забезпечення позову.
		37.        Позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК).
		38.        У цій справі позивач звернувся з позовом про зняття арешту, накладеного згідно з постановою державного виконавця (див. пункт 10).
		39.        Позивач просив забезпечити позов шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_1, а саме: частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та частини корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», та зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу (реалізації) вказаного арештованого майна (див. пункт 11).
		40.        Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування                             пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК.
		41.        Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21), на яку міститься посилання в касаційній скарзі та у відзиві, вказано, що у статтях 149, 150 ЦПК зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. […] суди попередніх інстанцій обґрунтовано, застосовуючи пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК, задовольнили заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі».
		42.        Відповідний висновок стосується можливості застосування пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК як заходу забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
		43.        Верховний Суд у своїй подальшій практиці звертав увагу на те, що тлумачення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК свідчить, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою) (див. постанову Верховного Суду від 12 січня 2023 року в справі № 334/9179/21 (провадження № 61-7643св22)).
		44.        У цій справі задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом зупинення продажу (реалізації) арештованого майна та заборони органу державної виконавчої служби або іншим особам вчиняти будь-які дії щодо продажу (реалізації) арештованого майна у виконавчому провадженні, суд першої інстанції вважав, що продаж державним виконавцем арештованого майна - корпоративних прав на 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат» може вплинути на можливість виконання рішення суду у разі задоволення позову Феррекспо АГ, який заперечує право власності боржника ОСОБА_1 на вказані корпоративні права, стверджуючи, що власником таких корпоративних прав є позивач (див. пункт 13).
		45.        Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову апеляційний суд вважав, що заявником не доведено факту продажу (реалізації) державним виконавцем частки корпоративних прав у розмірі 50,3% від статутного капіталу ТОВ «Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат» та 50,3% статутного капіталу ТОВ «Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат», та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (див. пункт 15).
		46.        Верховний Суд висновує, що апеляційний суд неправильно застосував положення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК та не врахував, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою) (див. пункти 37, 41-43).
		47.        З огляду на викладене апеляційний суд загалом дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано підстави застосування такого заходу забезпечення позову як зупинення продажу (реалізації) арештованого майна у виконавчому провадженні, проте 
		в задоволенні заяви про забезпечення позову належало відмовити з тієї підстави, що позивач позовних вимог про визнання права власності на спірне майно не заявляв.
		48.        Такий підхід є сталим у практиці Верховного Суду.
		У постанові від 23 вересня 2024 року справі № 367/8869/23 (провадження № 61-6416св24) Верховний Суд погодився з висновками місцевого суду про те, що зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно, тоді як у даній справі позовні вимоги про визнання права власності ухвалою суду, яка набрала законної сили, залишено без розгляду.
		У постанові від 11 квітня 2024 року у справі № 127/32578/23 (провадження № 61-2664св24) Верховний Суд висновував, що апеляційний суд не врахував, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою); тому в задоволенні заяви про забезпечення позову належало відмовити з тієї підстави, що позивачка позовних вимог про зняття арешту з спірного майна не заявляла. Постанову апеляційного суду змінено в мотивувальній частині. Проте апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
		49.        Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову в задоволені заяви про забезпечення позову. Проте помилився в мотивах такої відмови, у зв`язку із чим оскаржуване судове рішення необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		50.        Враховуючи характер спірних правовідносин та наведені вище мотиви Верховного Суду (див. пункти 30-48), вказана в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 17) не може бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
		VIIІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		51.        Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного судучастково ухвалена без додержання норм процесуального права.
		52.        Оскільки апеляційний суд дійшов обґрунтованих по суті висновків про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, проте помилився щодо мотивів, колегія суддів дійшла висновку, що мотивувальну частину 
		в оскаржуваній частині постанови необхідно змінити в редакції цієї постанови, 
		а в іншій частині залишити без змін, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
		53.        Враховуючи те, що касаційний суд змінює постанову апеляційного суду в оскарженій частині, але виключно у частині мотивів її прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		Із цих підстав,
		керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1.           Касаційну скаргу Феррекспо АГ (Ferrexpo AG), в інтересах якого діє адвокат Процишин Роман Васильович, задовольнити частково.
		2.           Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 липня 2024 року в оскарженій частині змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий Судді:  В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...