Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/2898/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-16027ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		'
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 367/2898/23
		 
		провадження № 61-16027св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Вища школа публічного управління,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Вищої школи публічного управління на рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської областівід 12 грудня 2023 року у складі судді Горбачової Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої школи публічного управління про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2020 року наказом від 21 жовтня           2020 року № 382-к він був прийнятий на роботу до Української школи урядування на посаду заступника начальника управління розроблення програм підвищення кваліфікації-начальника відділу розроблення програм, підвищення кваліфікації Тренінгового центру. Крім вказаної посади, за час роботи в Українській школі урядування працював і на інших керівних посадах: начальник відділу розроблення програм підвищення кваліфікації та аналізу потреб Управління розроблення програм підвищення кваліфікації Тренінгового центру; начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації та методичного супроводу Управління розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців. 
		Остання посада, на яку він був переведений у зв`язку із введенням в дію нової структури та штатного розпису Української школи урядування, була заступник начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) (наказ № 296-к від 01 серпня 2022 року № 296-к).
		Пунктом 1 наказу Голови Національного агентства України з питань державної служби від 27 жовтня 2022 року № 104-22 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування на Вищу школу публічного управління. 
		01 лютого 2023 року листом (без дати та реєстраційного номеру) його було попереджено про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України й запропоновано одну вакантну посаду «Провідний фахівець відділу юридичного забезпечення», з якою він не погодився. 01 лютого 2023 року його було ознайомлено з наказом від 31 січня 2023 року № 103-к «Про оголошення простою» й відправлено у безстроковий простій з 02 лютого 2023 року. 03 квітня 2023 року простій було припинено і позивач приступив до виконання своїх обов`язків з повним робочим днем відповідно до наказу від 27 березня 2023 року              № 213-к.
		03 квітня 2023 року листом без реєстраційного номеру його повторно попереджено про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України й запропоновано вакантні посади, з якими він не погодився. 
		Наказом від 03 квітня 2023 року № 229-к відповідно до пункту 1 частини першої статті 40, статті 44 КЗпП України його було звільнено з посади заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління).
		Вважав своє звільнення незаконним, оскільки роботодавець не забезпечив його правом на працевлаштування після звільнення, не запропонував всіх вакантних посад, які відповідали б його досвіду та кваліфікації.
		 
		Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги,  ОСОБА_1 просив суд: 
		- визнати незаконним та скасувати наказ тимчасового виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 03 квітня 2023 року №229-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; 
		- поновити його на посаді заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) Вищої школи публічного управління із скасуванням попереднього запису про звільнення на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 03 квітня 2023 року № 229-к; 
		- стягнути з Вищої школи публічного управління на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 98 404,74 грн.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 
		2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду 
		від 22 жовтня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Вищої школи публічного управління задоволено.
		Визнано незаконним та скасованонаказ тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 03 квітня 2023 року № 229-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) Вищої школи публічного управління.
		Зобов`язаноВищу школу публічного управління внести запис в трудову книжку 
		про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) Вищої школи публічного управління 
		із скасуванням попереднього запису про звільнення на підставі наказу тимчасово виконуючого обов`язки директора Вищої школи публічного управління від 03 квітня 2023 року № 229-к.
		Стягнутоз Вищої школи публічного управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2023 року до 12 грудня 2023 року у сумі 329 838,11 грн.
		Рішення суду у частиніпоновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління) Вищої школи публічного управління та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного платежу допущено до негайного виконання.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Судові рішення мотивовано тим, що роботодавцем своєчасно та належно повідомлено позивача про наступне вивільнення, проте не доведено виконання обов`язку щодо надання пропозицій про всі наявні вакансії, які з`явилися на підприємстві протягом двох місяців і які існували на день звільнення, з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та керівної посади, яку обіймав позивач. При цьому, протягом лютого-квітня 2023 року відповідачем було прийнято на роботу понад 10 працівників.
		У зв`язку з тим, що звільнення позивача відбулося без достатньої законної підстави, суд також дійшов висновку про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши середній заробіток відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2024 року до Верховного Суду, Вища школа публічного управління, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2023 року й постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що Вища школа публічного управління запропонувала ОСОБА_1 всі наявні посади на підприємстві, які він міг виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду.
		Вважає висновки судів про те, що позивачу не було запропоновано всіх наявних на підприємстві посад помилковими, оскільки суди не вказали, які саме вакантні посади (інша робота) існували та не були запропоновані позивачу.
		Вважає, що ОСОБА_1 не мав відповідної кваліфікації для зайняття зазначених ним у судах попередніх інстанцій посад.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У лютому 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує про те, що викладені в ній доводи є необґрунтованими і не спростовують правильності висновків судів першої й апеляційної інстанцій, які повно, всебічно дослідили обставини справи, ухваливши законні та обґрунтовані судові рішення, які просить залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		31 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		22 жовтня 2020 року наказом від 21 жовтня 2020 року № 382-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу до Української школи урядування на посаду заступника начальника управління розроблення програм підвищення кваліфікації - начальника відділу розроблення програм, підвищення кваліфікації Тренінгового центру, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 . Крім вказаної посади, за час роботи в Українській школі урядування працював й на інших керівних посадах: начальник відділу розроблення програм підвищення кваліфікації та аналізу потреб Управління розроблення програм підвищення кваліфікації Тренінгового центру; начальника відділу розроблення програм підвищення кваліфікації та методичного супроводу Управління розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців, що підтверджується записами у копії трудової книжки.
		 
		Пунктом 1 наказу Голови Національного агентства України з питань державної служби від 27 жовтня 2022 року № 104-22 «Деякі питання Української школи урядування» перейменовано Українську школу урядування (код ЄРДПОУ 31115684) на Вищу школу публічного управління (код ЄРДПОУ 31115684), що підтверджується копією наказу та записом у копії трудової книжки. Остання посада, на якій перебував позивач - заступник начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління), наказ від 01 серпня 2022 року № 296-к, що підтверджується записом у копії трудової книжки.
		 
		01 лютого 2023 року листом (без дати та реєстраційного номеру) позивача попереджено про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України й запропоновано одну вакантну посаду - Провідний фахівець відділу юридичного забезпечення, на зайняття якої він не погодився.
		 
		Наказом від 31 січня 2023 року № 103-к «Про оголошення простою» позивачу було оголошено простій з 02 лютого 2023 року.
		 
		З 03 квітня 2023 року простій було припинено і позивач приступив до виконання своїх обов`язків з повним робочим днем відповідно до копії наказу від 27 березня 2023 року № 213-к.
		 
		03 квітня 2023 року позивача листом (без реєстраційного номеру) повторно попереджено про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 частини першої           статті 40 КЗпП України й запропоновано вакантні посади, на зайняття яких він не погодився.
		 
		Наказом від 03 квітня 2023 року № 229-к відповідно до пункту 1 частини першої статті 40, статті 44 КЗпП України ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу розроблення та забезпечення програм підвищення кваліфікації Центру професійного розвитку публічних службовців (на правах Управління).
		 
		У листі Головного управління ДПС у м. Києві від 05 травня 2023 року вказано, що відповідно до інформаційно-комунікаційних систем ДПС, Вищою школою публічного управління подано повідомлень про прийняття працівників на роботу у період:                          3 01 січня 2023 року до 31 січня 2023 року - 6; з 01 лютого 2023 року до 28 лютого 2023 року - 2; з 01 березня 2023 року до 31 березня 2023 року - 10; з 01 квітня                 2023 року до 30 квітня 2023 року - 1.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19,         від 29 червня 2022 року у справі № 461/2102/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга Вищої школи публічного управління задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
		 
		Звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
		 
		Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя                статті 49-2 КЗпП України).
		 
		Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40 та частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		 
		При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
		 
		Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		 
		Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Встановивши, що Вища школа публічного управління при звільнення ОСОБА_1 не запропонувала йому всіх вакантних посад, які відповідають його освіті, кваліфікації та досвіду, після попередження його про звільнення та до дати звільнення прийняла на роботу понад 10 працівників, не запропонувавши ці посади позивачу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що звільнення відповідача відбулося з порушенням трудового законодавства, а тому його слід поновити на роботі та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів про те, що позивачу не було запропоновано всіх наявних на підприємстві посад, оскільки суди не вказали, які саме вакантні посади (інша робота) існували та не були запропоновані позивачу, а також, що ОСОБА_1 не мав відповідної кваліфікації для зайняття зазначених ним у судах попередніх інстанцій посад, не заслуговують на увагу, оскільки у трудових спорах саме на роботодавця покладено обов`язок довести, що звільнення працівника відбулося законно, а Вища школа публічного управління такого не довела, що було її процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.
		 
		Вказуючи, що ОСОБА_1 не відповідав посадам, на які були прийняті нові працівники, Вища школа публічного управління не надала судам попередніх інстанцій відповідних доказів, зокрема, про найменування посад, посадових обов`язків на цих посадах, а також вимог до їх заняття, тощо.
		 
		Посилання касаційної скарги заявника, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Верховного Суду про те, що вакантні посади звільненому працівнику пропонуються тільки ті, які відповідають його освіті, кваліфікації та досвіду, не заслуговують на увагу, оскільки правові висновки судів попередніх інстанцій цим правовим висновкам Верховного Суду не суперечать, а позов                                ОСОБА_1 було задоволено через те, що наведених обставин не було доведено саме роботодавцем.
		 
		Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Вищої школи публічного управління залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 12 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...