Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 528/112/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-1186ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 528/112/24
		провадження № 61-1186св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,               
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Гребінківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області в складі судді                Татіщевої Я. В. від 24 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Лобов О. А., Дорош А. І., Триголов В. М. від 21 жовтня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - РВДВС ГТУЮ у Полтавській області), Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області), у якому просила зняти арешт з нерухомого майна - квартири 
		АДРЕСА_1 , що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , який накладений 22 липня 2019 року постановою державного виконавця Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 
		Кокозій І. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна від 22 липня 2019 року за № 32495543.
		В обґрунтування позову посилалася на те, що вона та її брат ОСОБА_4 є дітьми померлої ОСОБА_3 . Після смерті матері залишилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 , однак вони не можуть отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку із накладенням арешту на цю квартиру постановою державного виконавця Гребінківського РВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 22 липня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення з ОСОБА_3 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 276,72 грн.
		Зазначала, що постановою державного виконавця від 10 серпня 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено у зв`язку зі смертю матері, однак арешт з майна знято не було, тому просила задовольнити позовні вимоги.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. 
		Знято арешт з нерухомого майна, що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було накладено постановою державного виконавця Гребінківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Кокозій І. В. від 22 липня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
		Виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис від 22 липня 2019 року о 18:48:11 за № 32495543, тип обтяження: арешт нерухомого майна, об`єкт обтяження:  невизначено майно, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , обтяжувач: Гребінківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
		Позивачка ОСОБА_2 не була стороною у виконавчому провадженні, наявність арешту на майно спадкодавця є порушенням права власності особи на річ, а заборгованість, за якою пред`явлено вимогу до примусового виконання, була нарахована вже після смерті ОСОБА_3 .
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
		23 січня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від імені ГУ ДПС у Полтавській області в порядку самопредставництва Подшивалова Г. І. подала касаційну скаргу на рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 травня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року, у якій просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою відповідно до пункту 99.1 статті 99 ПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір`ю 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Постановою нотаріуса від 09 листопада 2023 року ОСОБА_2 і                                ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 з огляду на наявність арешту, накладеного постановою Гребінківського ВДВС у Лубенському районі Полтавської області від 22 липня 2019 року.
		З матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1, наданих на виконання ухвали суду у справі від 21 березня 2024 року, слідує, що на підставі вимоги 
		від 06 лютого 2019 року № Ф-34050017-У, виданої ГУ ДФС у Полтавській області про стягнення з ОСОБА_3 боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18 276,72 грн, 
		11 липня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
		22 липня 2019 року державний виконавець виніс постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження».
		10 серпня 2019 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку зі смертю боржника на підставі пункту 
		3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до вимог частини першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Касаційна скарга ГУ ДПС у Полтавській області задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
		Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключанням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
		Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний  звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
		Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу відкриття спадщини, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане у встановленому законом порядку.
		Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх  обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
		У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
		Згідно статті 99 ПК України виконання грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу фізичної особи (у тому числі фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність) у разі її смерті або оголошення судом померлою здійснюється її спадкоємцями, які прийняли спадщину (крім держави), в межах вартості майна, що успадковується, та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття.
		Претензії спадкоємцям пред`являються контролюючими органами в порядку, встановленому цивільним законодавством України для пред`явлення претензій кредиторами спадкодавця.
		Після закінчення строку прийняття спадщини грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкодавця стають грошовими зобов`язаннями та/або податковим боргом спадкоємців. 
		Протягом строку прийняття спадщини на грошові зобов`язання та/або податковий борг спадкоємців пеня не нараховується.
		Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вимога податкового органу про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (частина п`ята).
		Сума недоїмки не підлягає списанню, зокрема відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього Закону несуть зобов`язання зі сплати єдиного внеску.
		Отже, за змістом наведених спеціальних норм у разі смерті фізичної особи - підприємця погашення його податкового боргу здійснюється спадкоємцями, які прийняли спадщину, в межах вартості успадкованого майна та пропорційно частці у спадщині на дату її відкриття. При цьому податковий орган має пред`явити вимогу до спадкоємців про погашення боргу у порядку, встановленому ЦК України.
		Статтею 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.
		Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.
		Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
		Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
		Відповідно до статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
		Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
		У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Полтавській області 
		21 серпня 2020 року на підставі інвентаризації автоматично розрахованих поквартальних нарахувань здійснило зменшення нарахувань ЄСВ на підставі внесених до ЄДР відомостей про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 у зв`язку із смертю, тобто ГУ ДПС у Полтавській області стало відомо про смерть ОСОБА_3 у серпні 2020 року.
		Однак матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ДПС у Полтавській області із вимогами до спадкоємців боржника у передбачені статтею 1281 ЦК України строки.
		Згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
		Відповідно до частини першої статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі №203/3435/21 (провадження №61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».
		Таким чином, враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника, який помер, накладеного в межах виконавчого провадження з виконання вимоги ГУ ДФС у Полтавській області, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, яка позбавлена можливості оформити право власності у порядку спадкування, що вказує про порушення її прав та необхідність їх захисту, колегія суддів погоджується  з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 липня 2023 року у справі №214/2305/20 (провадження №61-19730св21).
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року                                             у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення.
		Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 24 травня                 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                       О. В. Білоконь
		О. М. Осіян
		Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...