Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/19782/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2025.
Дата набрання законної сили: 27.05.2025
Номер судового провадження: 51-3347км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023040000001155

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 202/19782/23
		провадження № 51 - 3347 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
		суду у складі
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,  
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового
		засідання                                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                        ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 травня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000001155, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, жителя АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,  
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Індустріального районного суду м. Дніпро від 26 лютого 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Запобіжний захід відносно  ОСОБА_6 обрано у вигляді тримання під вартою та взято засудженого під варту із залу суду негайно. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 вказано рахувати з 26 лютого 2024 року. Зараховано ОСОБА_6  в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 19 липня 2023 по 23 липня 2023 року.
		Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у придбанні та зберіганні вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, за обставин, детально викладених у вироку.
		Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника, а вирок суду-без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		В касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінити рішення судів попередніх інстанцій в частині призначеного покарання, призначивши йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК із застосування ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст.  75 КК звільнити його від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 2  роки. Вказує, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили ряд пом`якшуючих обставин, належним чином не врахували дані про його особу, наявність позитивних характеристик, та, як наслідок безпідставно не застосували до нього положення статей 69, 75 КК. Зазначає, що всупереч вимогам статей 66,  69- 1 КК, поза увагою місцевого та апеляційного судів залишилось те, що за наявності пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих обставин, а також при визнанні підсудним вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання передбаченого відповідною санкцією статті (частини статті) Особливої частини цього кодексу. 
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі засудженим не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349  КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
		Доводи засудженого про недотримання судами попередніх інстанції вимог ст.  69- 1 КК є безпідставними. 
		Так, санкцією ч. 1 ст. 263 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 року, яке є мінімальним покаранням, передбаченим санкцією ч. 1 ст. 263 КК.
		Що стосується доводів засудженого про необхідність зміни постановлених відносно нього судових рішень в частині призначеного покарання, шляхом застосування положень статей 69 і 75 КК, то колегія суддів зазначає наступне.
		Так, згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		За змістом ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Як убачається з вироку місцевого суду, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, при призначенні ОСОБА_6 покарання судом було враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особу, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно. До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом`якшують покарання ОСОБА_6 , суд відніс визнання вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті вчиненого ним кримінального правопорушення. 
		Врахувавши всі встановлені в судовому засіданні обставини даного кримінального провадження та давши їм оцінку, місцевий суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому застосував до ОСОБА_6 покарання у виді позбавленням волі, проте у найнижчих межах санкції статті, за якою він обвинувачується, а саме на строк 3 роки.
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився із призначеним  ОСОБА_6  покаранням, зазначивши, що врахованим при призначенні засудженому покаранні обставинам місцевий суд надав у сукупності належну і обґрунтовану оцінку й дійшов законного і справедливого висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_6  у виді позбавлення волі, в межах санкцій інкримінованого йому злочину на мінімальний строк, з його реальним відбуванням.
		При цьому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК, мотивуючи це тим, що уданому випадку суд першої інстанції, хоча і встановив обставин, які пом`якшують покарання, однак обґрунтовано не встановив, що вони у сукупності істотно знижують ступінь суспільної тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що було б підставою для застосування положень ст. 69 КК у даному випадку. Не зазначено таких обставин й в апеляційній скарзі захисника.
		Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає, що призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає.
		Водночас заслуговують на увагу доводи засудженого про можливість звільнення його від відбування призначеного йому покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
		Так, при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на призначення покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої ухвалюється рішення про можливість чи неможливість застосування положень ст. 75 КК.
		Вирішуючи питання доцільності застосування до засудженого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів бере до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належить до категорії тяжких, обставини, що згідно зі ст. 66 КК пом`якшує покарання - щире каяття, визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу засудженого, який раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, з 2007 року працює токарем- карусельником на ділянці первинної механічної обробки колесопрокатного цеху ПАТ  «ІНТЕРПАЙП НПЗ», одружений, має на утриманні неповнолітню дитину.
		Проаналізувавши у сукупності всі обставини, які повинні бути враховані судом при призначенні покарання та вирішенні питання про звільнення від його відбування, колегія суддів дійшла переконання, що виправлення ОСОБА_6 можливе без реального відбування призначеного йому покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		Враховуючи викладене, касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково, а судові рішення в частині призначеного ОСОБА_6 покарання - зміні.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 1 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 засудженого за ч. 1 ст. 263 КК змінити в частині призначеного покарання.
		На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 76 КК зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
		Звільнити  ОСОБА_6 з-під варти.
		В решті судове рішення залишити без зміни.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                         ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...