Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/6894/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 29.05.2025. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 11-кп/822/128/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023263020000129

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		ВИРОК
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		29 травня 2025 року                            м. Чернівці
		Колегія суддів Чернівецького апеляційного суду у складі:
		 
		Головуючого             ОСОБА_1 
		Суддів                 ОСОБА_2 
		                        ОСОБА_3 
		 
		за участю учасників судового провадження:
		секретаря судового 
		засідання                 ОСОБА_4 
		прокурора                 ОСОБА_5 
		обвинуваченої             ОСОБА_6 
		захисників                 ОСОБА_7 
		                        ОСОБА_8 
		потерпілих                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 
		представника потерпілих     ОСОБА_11 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023263020000129 від 22.02.2023 року за апеляційними скаргами прокурора Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та представника потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_12 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Чернівці, громадянки України, з середньою освітою, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на утриманні якої перебуває неповнолітня дитина, офіційно не працевлаштованої, особи з інвалідністю ІІІ групи, раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України, -
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
		Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 липня 2024 року  ОСОБА_6  визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України та призначено їй покарання у вигляді два роки обмеження волі.
		________________________________________________________________________________________________
		ЄУНСС №727/6894/23     Головуючий в І інстанції: ОСОБА_13 
		Провадження №11-кп/822/128/25          Суддя - доповідач: ОСОБА_1 
		 
		На підставі ч.5 ст. 72, п.1.б ч.1 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк відбуття покарання період тримання під вартою з 17.03.2023 по 29.07.2024 з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні обмеження волі, що складає 2 роки 8 місяців 24 дні, у зв`язку з чим встановлено вважати ОСОБА_6 такою, що повністю відбула призначене судом покарання.
		Обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою  скасовано та звільнено її з-під варти негайно в залі суду.
		Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 6000 грн. моральної шкоди. 
		Цивільний позов ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_6 6000 грн. моральної шкоди. 
		Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні.
		Судом першої інстанції визнано доведеним, що обвинувачена ОСОБА_6 , 21 лютого 2023 року біля 20:00 год., перебуваючи в приміщенні кв. АДРЕСА_3 , на ґрунті ревнощів і особистих неприязних відносин, вчинила словесний конфлікт з потерпілою ОСОБА_9 . У ході конфлікту у ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, у ході конфлікту нанесла потерпілій ОСОБА_9 спочатку удари руками в область шиї і голови. Після чого, не припиняючи своїх дій, дістала з кишені куртки ніж, розмахуючи яким нанесла ОСОБА_9 різані рани, внаслідок чого спричинила останній близько 15-ти тілесних ушкоджень. З них  9 із застосуванням твердого предмету з гострою ріжучою кромкою, 2  шляхом травмуючої дії зубів та чотириразової травмуючої дії твердих тупих предметів, зокрема, у вигляді: садна на передній поверхні шиї зліва; рани різані: по лівій кологрудинній лінії у підключичній ділянці; в лівій надплічній ділянці по середньо-ключичній лінії; на передній поверхні верхньої третини лівого плеча; на задній поверхні верхньої третини лівого плеча; в середній третині лівого передпліччя по ліктьовій поверхні; в лівій підколінній ділянці; на ребрі лівої долоні, на долонній поверхні основної фаланги 5-го пальця правої китиці; садна в кількості 2-х на спині в правій лопаточно-надплечовій ділянці; рани рваної на долонній поверхні 4-го пальця правої китиці на середній фаланзі, з синцем навколо; синці в кількості 3-х по зовнішньо-задній поверхні верхньої половини лівого плеча; рани забійної в лівій тім`яній ділянці голови, що відносяться, згідно висновку судово- медичної експертизи № 93 екс від 22.02.2023р. до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я потерпілої.
		Крім цього, під час вказаної вище бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вирішила втрутитись в конфлікт та припинити протиправні дії ОСОБА_6 по відношенню до її матері ОСОБА_9 . Під час того як ОСОБА_10 намагалась розборонити останніх, ОСОБА_6 умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, укусила ОСОБА_10 за праву руку (долоню китиці руки) у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження: рани укушені на долонній поверхні правої китиці в проекції 5-і п?ясної кістки; в кількості двох на основній фаланзі другого пальця лівої китиці. Дані тілесні ушкодження згідно висновку експерта № 93 екс від 22.03.2023р. відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.
		На вказаний вирок прокурор Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_5 та представник потерпілих - адвокат ОСОБА_12 подали апеляційні скарги.
		Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 , ч.1 ст.115 та ч.2 ст.125 КК України.
		Просить призначити покарання за ч.2 ст.15 , ч.1 ст.115 КК із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.2 ст.125 КК України  у виді штрафу в розмірі 1700 грн та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначити остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.
		Вважає, що судом необґрунтовано змінено правову кваліфікацію правопорушення з ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст. 125 КК України на ч.2 ст. 125 КК України, та вирок районного суду підлягає скасуванню у зв`язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, а також неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог КПК України. 
		Вказує, що судом не враховано те, що потерпіла ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_10 пояснювали, що обвинувачена ОСОБА_6 в ході завдання тілесних ушкоджень потерпілій неодноразово повторювала, що бажає позбавити життя ОСОБА_9 , при цьому ушкодження завдавала виключно заздалегідь підготовленим засобом  ножем, а її рухи були динамічні та спрямовані зверху вниз і локалізувалися у лівій частині тіла, де знаходяться життєво-важливі органи.
		Зазначає, що у ході судового слідства доведено, що між потерпілою ОСОБА_9 та обвинуваченою ОСОБА_6 були тривалі неприязні відносини у зв`язку з ревнощами останньої до ОСОБА_14 , який є цивільним чоловіком ОСОБА_6 , що не заперечує і сама обвинувачена, а позиція сторони захисту про те, що обвинувачена випадково взяла з собою ніж, яким напередодні чистила фрукти, не знаходять свого підтвердження. Потерпіла ОСОБА_9 зазначала, що ОСОБА_6 відразу накинулась на неї з ножем, який ховала за спиною в руці, аналогічні показання надано потерпілою ОСОБА_10 , та у проведених слідчих експериментах.
		Крім цього, звертає увагу, що в ході досудового розслідування обвинувачена змінювала свої покази щодо наявності у неї ножа, яким було завдано тілесні ушкодження. Спершу вона вказувала, що цей ніж вона з собою постійно носила з метою самозахисту, в подальшому вказувала про те, що випадково його взяла з кухні, а згодом вказала, що нібито чистила фрукти дитині і автоматично, не замислюючись над своїми діями поклала його собі в кишеню. 
		Тому вважає, що до показів обвинуваченої слід відноситись критично, так як вони є лінією захисту для уникнення справедливого покарання.
		Стверджує, що в ході судового слідства виникли розбіжності в показах потерпілої ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_6 , однак вказаний факт мав місце у зв`язку з обраною стороною захисту позицією, яка полягала у відсутності цілеспрямованих ударів та хаотичному їх завданні у зв`язку з обороною від потерпілої.
		Вважає, що підтвердженням того, що обвинувачена намагалась завдати цілеспрямовані удари в ліву частину тулуба, де знаходяться життєво-важливі органи людини, є висновки СМЕ, і при цьому враховуючи активний супротив потерпілої, обвинувачена не змогла довести свій умисел до кінця.
		Представник потерпілих - адвокат ОСОБА_12 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 , ч.1 ст.115 та ч.2 ст.125 КК України та призначити покарання в межах санкцій зазначених статей КК України. Цивільні позови просить задовольнити в повному обсязі.
		Вважає, що судом необґрунтовано та безпідставно змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 з ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115; ч.2 ст. 125 КК України на ч.2 ст. 125 КК України.
		Звертає увагу на показання потерпілої ОСОБА_9 під час судового слідства, зокрема в частині, що обвинувачена ОСОБА_6 не добровільно відмовилась від закінчення своїх намірів вбити потерпілу, а її дії припиняли як сама потерпіла ОСОБА_9 в міру своїх можливостей, так і дві її доньки, які були присутні під час вказаних подій, одна з яких малолітня, і які також отримали тілесні ушкодження від протиправних дій обвинуваченої. Лише свідок ОСОБА_14 припинив злочинні дії ОСОБА_6 , силою відтягнувши її від потерпілої ОСОБА_9 та вивівши на подвір я будинку.
		Вказує, що допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 вказав, що під час завдання ударів, як потерпіла, так і обвинувачена були в динаміці руху (де одна завдавала ушкодження, а інша оборонялась), тому тілесні ушкодження утворились в такій послідовності, як зафіксовано у висновках судово-медичних експертиз №92екс від 22.02.2023 та №258д від 18.05.2023.
		За таких обставин вважає, що судом, під час ухвалення вироку, не було враховано цих обставин, що мають вирішальне значення для визначення вірної правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 , яку судом безпідставно і необґрунтовано було змінено.
		Захисник ОСОБА_7  у своєму запереченні не погоджується із апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілих.
		Звертає увагу на те, що обвинувачена ОСОБА_6 упродовж всього судового розгляду справи неодноразово стверджувала, що ніякого умислу вбити ОСОБА_9 у неї ніколи не було і жодного разу не виникало. 21 лютого 2023 року вона прийшла до ОСОБА_9 тільки з однією метою  поговорити з її чоловіком, який цього дня повинен був приїхати на святкування 18-річчя доньки.
		Зазначає, що із суб`єктивної сторони, замах на вбивство можливий лише з прямим умислом, а згідно з ч.2 ст. 24 КК України, умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. Також злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках повинна наставати лише за наслідками, які фактично настали.
		Вважає, що вирок суду в повній мірі відповідає як вимогам КК, так і КПК України, є обґрунтованим, об`єктивним та законним, а тому підстав для його скасування немає, а апеляційні скарги прокурора і адвоката не відповідають фактично встановленим судом обставинам під час судового розгляду справи.
		Позиції учасників судового провадження.
		Прокурор, потерпілі та їх представник підтримали свої апеляційні скарги та просили задовольнити.
		Під час апеляційного розгляду потерпіла ОСОБА_9 відмовилися від цивільного позову у частині відшкодування матеріальної шкоди та частини моральної шкоди.
		Потерпіла ОСОБА_10 відмовилися від цивільного позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, у зв`язку з тим, що вона була відшкодована.
		Обвинувачена та її захисники заперечили проти задоволення апеляційних скарг та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		 
		 
		Мотиви суду та обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, позиції учасників апеляційного провадження щодо поданих апеляційних скарг, дослідивши докази у кримінальному провадженні в обсязі, погодженому сторонами кримінального провадження, заслухавши учасників апеляційного провадження в судових дебатах, надавши обвинуваченій останнє слово, колегія суддів дійшла наступного.
		Згідно ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
		Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказаних вимог не дотримався.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.1 ст.115, ч.2 ст.125 КК України.
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
		Проте апеляційний суд доходить переконання про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а саме  висновки суду про наявність у діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України за епізодом нападу на ОСОБА_9 , не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. А докази, що свідчать про винуватість ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, суд не взяв до уваги, що істотно вплинуло на законність і обґрунтованість вироку та призвело до невірної кваліфікації дій обвинуваченої.
		Висновки суду першої інстанції, в порушення статті 411 КПК України, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, висновки суду, викладені в судовому рішенні містять істотні суперечності.
		Так, обвинувальним вироком суду у вину ОСОБА_6 ставиться те, що вона на ґрунті ревнощів та раніше виниклих особистих неприязних відносин вчинила словесний конфлікт з ОСОБА_9 та у ході якого в ОСОБА_6 виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і бажаючи їх настання, у ході конфлікту нанесла потерпілій ОСОБА_9 спочатку удари руками в область шиї і голови. Після чого, не припиняючи своїх дій, дістала з кишені куртки, ніж, яким розмахуючи, нанесла ОСОБА_9 різані рани, внаслідок чого спричинила останній чисельні тілесні ушкодження, що відносяться згідно висновку судово- медичної експертизи до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я потерпілої.
		Указаними діями ОСОБА_6 , на переконання суду першої інстанції, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
		Дослідивши письмові докази та допитавши свідків , суд першої інстанції дійшов висновку, що у ОСОБА_6 не було прямого умислу на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_9 .
		З вказаною позицію та оцінкою досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів категорично не погоджується.
		На переконання колегії суддів, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_9 і завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_10 підтверджується рядом належних, допустимих та достатніх доказів, безпосередньо досліджених під час апеляційного розгляду.
		Допитана судом апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнала. Вказала, що тілесні ушкодження нанесла потерпілим у зв`язку з тим, що оборонялася від нападу на неї потерпілої ОСОБА_9 .
		Надала показання, що перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_14 26 років. Проживають вони разом на дві квартири. З сім`єю ОСОБА_9 вони почали спілкуватися в 2020 році. В них були хороші відносини. ОСОБА_9 з сім`єю приходили до них у гості, зокрема, на святкування нового року, їхні діти також спілкувалися. Вікна будинку ОСОБА_9 виходять на їхній з ОСОБА_14 будинок, тому ОСОБА_9 постійно слідкувала за ними і приходила до них. У 2022 році, після того, як почалось повномасштабне вторгнення, і чоловік ОСОБА_9  ОСОБА_16 пішов на фронт, ОСОБА_9 почала частіше приходити до квартири ОСОБА_14 , зокрема, коли останній залишався дома сам. Також ОСОБА_9 постійно паркувала свій автомобіль біля будинку ОСОБА_14 . Був випадок, коли ОСОБА_6 застала в будинку ОСОБА_14  ОСОБА_9 . Обвинувачена почала помічати, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 є інтимні стосунки.
		До 21 лютого 2023 року ОСОБА_6 неодноразово мала розмову з ОСОБА_9 про те, що їй не подобається, що ОСОБА_9 паркує свій автомобіль на подвір`ї ОСОБА_14 та спілкується з ним. 
		Вказала, що за декілька днів до 21 лютого 2023 року від ОСОБА_14 їй стало відомо, що має приїхати чоловік ОСОБА_9  ОСОБА_16 на день народження своєї старшої доньки, тому ОСОБА_6 виявила бажання поспілкуватися з ним про відносини між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 
		21 лютого 2023 року вона подзвонила до своєї подруги ОСОБА_17 та повідомила про приїзд ОСОБА_18 і попросила в неї взяти його номер телефону, однак остання відмовилась та запропонувала прийти до неї додому і дочекатися його. Перед виходом до ОСОБА_17 на прохання своєї дочки ОСОБА_6 почистила їй фрукти і, можливо, випадково поклала собі до кишені ножик. 
		Прийшовши до ОСОБА_17 , ОСОБА_6 сиділа з останньою на кухні, та пила каву. ОСОБА_6 з вікна кухні спостерігала та чекала, коли з`явиться ОСОБА_19 , щоб вийти та поговорити з ним. В цей час з вікна ОСОБА_6 побачила, що ідуть ОСОБА_9 з молодшою донькою та позаду ОСОБА_14 несе сумки. ОСОБА_14 заніс сумки до ОСОБА_9 додому, за декілька хвилин вийшов та, побачивши у вікні ОСОБА_6 занервував, запитав, що вона там робить і пішов до себе додому.
		Після цього, ОСОБА_6 дуже рознервувалась, тому ОСОБА_17 запропонувала випити шампанського вина. ОСОБА_6 випила близько 70-80 грам вина. Після цього ОСОБА_17 пішла в магазин за сигаретами, а ОСОБА_6 пішла до квартири ОСОБА_20 подзвонила в двері, відчинила донька ОСОБА_9  ОСОБА_16 . ОСОБА_6 сказала, щоб вона покликала свого батька. ОСОБА_16 розвернулась і відкрила двері в кімнату. Вийшла ОСОБА_9 і зразу почала кричати, ображати ОСОБА_6 ОСОБА_6 на образи ОСОБА_9 теж відповіла, тому потерпіла кинула ОСОБА_6 на стіл, спіймала за волосся руками і почала бити її об стіл. ОСОБА_9 кричала, що знищить ОСОБА_6 , що ненавидить її. Коли ОСОБА_6 падала, то відчула що в кишені штанів щось вкололо її. Коли витягнула ніж, то згадала, що випадково поставила собі ніж, коли чистила фрукти, тому почала ним розмахувати, захищаючись від ОСОБА_9 , відганяти її. ОСОБА_9 постійно перебувала зверху на ОСОБА_21 . Після того, як ОСОБА_9 вдалось вихопити ніж з рук ОСОБА_21 , вона його відкинула. В цей час надійшла дочка ОСОБА_9  ОСОБА_10 , почала відтягувати ОСОБА_6 , тому остання вкусила ОСОБА_10 за руку. Тоді ОСОБА_9 та ОСОБА_10 встали та почали двоє бити ногами ОСОБА_6 . Після цього зайшов ОСОБА_14 і за ним ОСОБА_17 ОСОБА_17 допомогла ОСОБА_6 піднятися, вивела з будинку, відвела до себе додому. ОСОБА_6 вмилась і пішла до себе додому випити ліки, оскільки погано почувалась. Вдома, близько 00:00 год ОСОБА_6 прокинулась та подзвонила в поліцію і повідомила, що її побили і пограбували. На виклик приїхав екіпаж поліції та відвіз ОСОБА_6 на освідування. В обвинуваченої підтвердили стан алкогольного сп`яніння. Після цього ОСОБА_6 відвезли в відділення поліції. У відділенні поліції, ОСОБА_6 вказала, що бажає написати заяву на ОСОБА_9 , однак слідчий відмовив останню це робити, вказавши, що їй інкримінують ст. 125 КК України, та вона просто заплатить штраф.
		На уточнюючі запитання ОСОБА_6 вказала, що умисно не наносила ОСОБА_9 тілесні ушкодження, не погрожувала їй. Всі тілесні ушкодження, які виявлені в ОСОБА_9 , були нанесені під час того як ОСОБА_6 захищалася та відмахувалась ножем. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 жорстоко били її ногами по тілу та по ногах. 
		Зазначила, що змінила показання щодо ножа, який принесла з собою, вказавши, що носить його для самооборони, за наполяганням слідчого, який пообіцяв, що її у такому випадку притягнуть до відповідальності лише за ст.125 КК України.
		Потерпіла ОСОБА_9  у судовому засіданні апеляційного суду надала показання, що 21 лютого 2023 року вона разом із своїми доньками - малолітньою ОСОБА_16 та неповнолітньою ОСОБА_10 перебували вдома за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_22 того дня вони не чекали. Близько 20 год. 00 хв. до неї в кімнату зайшла її молодша донька ОСОБА_16 та сказала, що прийшла тітка ОСОБА_23 та кличе її. Вона не одразу зрозуміла, яка саме тітка ОСОБА_23 прийшла, та, спустившись вниз в коридор кухні, побачила, що прийшла ОСОБА_6 . При цьому вказала, що ОСОБА_6 прийшла без запрошення. Підійшовши ближче, близько за 1.5 м. до ОСОБА_6 , вона відчула від останньої сильний запах алкоголю і побачила, що права рука ОСОБА_6 була за спиною. На запитання ОСОБА_9 , чому вона прийшла та зайшла без дозволу, ОСОБА_6 почала пред`являти претензії, щоб ОСОБА_9 не спілкувалася з її цивільним чоловіком ОСОБА_14 , оскільки вона неодноразово її попереджала про це та має підозри, що між ними романтичні близькі стосунки. 
		ОСОБА_6 почала нецензурно лаятись і кричати, ОСОБА_9 попросила її вийти, на що вона почала кричати «я тебе вб`ю» та з-за спини вийняла праву руку з ножем і накинулась на неї.
		Перші удари ножем були цілеспрямовано завдані в ділянку шиї та ключиці зліва. Від розпачу і неочікуваного нападу ОСОБА_9 відхилилася назад, впала і ударилась об стіну, в передпліччя, плече, ліве коліно. ОСОБА_6 продовжувала нападати, схопила потерпілу за волосся. ОСОБА_9 намагалась встати, розвернулась до ОСОБА_6 спиною, а обвинувачена наносила їй удари в голову, ліву лопатку, передпліччя. Тоді ОСОБА_9 якимось встала, розвернулася, намагалась схопити руку ОСОБА_6 , у якій був ніж. В процесі цього ОСОБА_6 , нанесла їй поранення по руках ножем, кричала «я тебе вб`ю». ОСОБА_9 була переконана, що ОСОБА_6 уб`є спочатку її, а потім її дітей як свідків, тому активно захищалася, а тому і рани були різані. 
		ОСОБА_9 вдалось схопити ОСОБА_6 за руку, яка була в чорній шкарпетці та в якій був ніж, вони боролися і впали на стіл, який обвалився, і тоді вони впали на підлогу вздовж коридору кухні. ОСОБА_9 лежала напівбоком на тілі ОСОБА_6 та тримала останню за руку з ножем. ОСОБА_6 тягала ОСОБА_9 за волосся та, розмахуючи ножем, нанесла ОСОБА_9 різані рани у ліве передпліччя та грудну клітку, також вкусила за лопатку. Забігла дочка ОСОБА_10 і намагалася розборонити їх, на що ОСОБА_6 вкусила її за долоні. Тоді ОСОБА_9 схопила обома руками лезо ножа, вирвала його і кинула вбік, крикнула, щоб діти забрали ніж, сіла зверху і притиснула руки ОСОБА_6 до підлоги.
		Згодом забіг ОСОБА_14 , якому зателефонувала молодша дочка ОСОБА_16 , взяв ОСОБА_6 за руку, скрутив і почав виводити на вулицю. ОСОБА_9 взяла аптечку та побігла до доньки ОСОБА_16 , яка порізала ногу від розбитого внаслідок бійки посуду.
		В подальшому приїхала швидка допомога та поліція.
		ОСОБА_9 зазначила, що неприязні відносини у неї з ОСОБА_6 були неодноразово до цієї події, перший раз почалися під час святкування Нового 2023 року у ОСОБА_14 вдома, який запросив ОСОБА_9 з дітьми. ОСОБА_6 вважала, що у ОСОБА_9 близькі стосунки з її чоловіком ОСОБА_14 . Наступного разу, десь через 1- 1,5 місяці, ОСОБА_6 зустріла ОСОБА_9 на подвір`ї у ОСОБА_14 , коли остання паркувала автомобіль та сказала, що не хоче, щоб остання паркувала свій автомобіль у дворі ОСОБА_14 , на що ОСОБА_9 відповіла, що ОСОБА_14 дозволив їй. Тоді підійшов ОСОБА_14 і підтвердив, що дозволив паркувати автомобіль у його дворі. На претензії ОСОБА_6 , щоб ОСОБА_9 не спілкувалася з її чоловіком, остання вказала, що у неї з ОСОБА_14 сусідські відносини.
		Зазначила, що в той день, під час бійки ОСОБА_6 2-3 ризи кричала, що вб`є ОСОБА_9 . Вважає, що доведенню умислу на вбивство до кінця завадив супротив ОСОБА_9 та її доньки ОСОБА_10 . 
		Також зазначила, що їй відомо, що ОСОБА_6 є цивільною дружиною ОСОБА_14 та у них є спільна дитина, однак вони проживають окремо та не ведуть спільний побут. З ОСОБА_14 у них сусідські відносини, він є хорошим другом її чоловіка ОСОБА_18 . Додала, що ОСОБА_19 перебуває на війні, та сказав ОСОБА_9 , що вона може звертатися по допомогу до ОСОБА_14 з побутових питань. Зазначив, що ОСОБА_14 допомагав їй по господарству, коли вона його просила.
		Охарактеризувала ОСОБА_6 як конфліктну людину, що зловживає алкогольними напоями, на неї постійно скаржаться сусіди.
		Заявлений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підтримала та просила стягнути суму в розмірі 191618 грн. Вказану суму обґрунтовує тим, що внаслідок замаху на вбивство, вона відчуває сильний стрес, депресію, у неї душевна травма. Постійно хвилюється за дітей, молодша донька ОСОБА_16 відчуває страх, переживання, тому вони періодично звертаються до психолога. Від цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди та частини моральної шкоди відмовилась, оскільки вона їй відшкодована та матеріальних претензій до обвинуваченої у неї немає.
		Потерпіла ОСОБА_10  у судовому засіданні апеляційного суду надала показання, що 21 лютого 2023 року вона разом з мамою ОСОБА_9 та молодшою сестрою ОСОБА_16 перебували вдома, АДРЕСА_4 . Приїзду батька  ОСОБА_18 того дня вони не чекали. Близько 20 год. 00 хв. до їхнього помешкання прийшла ОСОБА_6 . Двері відчинила її молодша сестра ОСОБА_16 . Вона ж сама була в сусідній кімнаті та чула, що ОСОБА_6 сказала ОСОБА_16 покликати маму. Коли ОСОБА_9 спустилась з другого поверху до ОСОБА_6 , то запитала, навіщо остання прийшла, на що ОСОБА_6 почала агресивно вказувати, що незадоволена тим, що ОСОБА_9 спілкується з їхнім сусідом ОСОБА_14 і щоб вони перестали спілкуватися. На це ОСОБА_9 намагалась спокійно залагодити ситуацію, казала, щоб вони з ОСОБА_24 вирішували самі свої особисті справи. Потім ОСОБА_10 почула крик ОСОБА_6 на адресу ОСОБА_9 з чітко висловленою погрозою «я тебе вб`ю» і шум бійки.
		Вся розмова між ними тривала близько 5 хв. ОСОБА_6 ображала ОСОБА_9 , нецензурно лаялась, кричала, що вб`є її. 
		ОСОБА_10 прибігла в момент коли ОСОБА_6 та ОСОБА_9 билися, впали на стіл, він зламався, тоді впали на підлогу. Коли ОСОБА_10 забігла до них в кімнату то бачила, що у правій руці в ОСОБА_6 був ніж і вона намагалась наносити цілеспрямовані удари ОСОБА_9 в область шиї та грудей, а ОСОБА_9 пручалась. ОСОБА_9 , була зверху на ОСОБА_6 , однією рукою намагалась вирвати з її рук ніж, а іншою намагалась втримати іншу руку ОСОБА_6 ОСОБА_10 крикнула «Що ви робите?» на що ОСОБА_6 сказала «Я зараз вб`ю твою маму», при цьому у неї в руках був ніж. Тоді ОСОБА_10 присіла та намагалась рукою закрити очі ОСОБА_6 , і остання вкусила її за долоню правої руки і палець. ОСОБА_6 кусалась, тягала за волосся ОСОБА_9 , намагалась продовжити наносити удари ножем.
		Коли ОСОБА_9 все ж таки змогла вирвати ніж з рук ОСОБА_6 , то відкинула його вбік і крикнула, щоб діти його забрали. Тоді ОСОБА_10 забрала ніж і віднесла в сусідню кімнату. ОСОБА_9 , сидячи зверху на ОСОБА_6 , змогла притиснути її руки до землі, щоб вона не могла продовжувати напад. Коли ж ОСОБА_6 заспокоїлась, то ОСОБА_10 зателефонувала в швидку допомогу. Пізніше прибіг ОСОБА_14 , якому подзвонила молодша сестра ОСОБА_16 , та забрав ОСОБА_6 , яка пручалась, трималась за двері та не хотіла виходити. 
		Потім вони з мамою надавали молодшій сестрі ОСОБА_16 допомогу та промивали рану, яку остання отримала від розбитого на кухні посуду.
		На уточнюючі питання зазначила, що у її сім`ї з ОСОБА_14 дружні відносини, він приходив інколи допомагати по дому мамі. Про це його просив батько ОСОБА_19 , який на даний час перебуває на військовій службі.
		Заявлений цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підтримала та просила стягнути суму в розмірі 200000 грн. Вказану суму обґрунтовує тим, що після цієї події вона довгий час перебувала у стресі, тривозі, відчувала провину, періодично відвідує психолога, психотерапевта. 
		Від цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди відмовилась, оскільки матеріальна шкода відшкодована повністю.
		Свідок малолітня ОСОБА_16 у присутності психолога і законного представника в судовому засіданні апеляційного суду надала показання, що 21 лютого 2023 року вона разом з мамою ОСОБА_9 та старшою сестрою ОСОБА_10 перебували вдома. Ввечері до них додому прийшла ОСОБА_6 та сказала їй покликати маму  ОСОБА_9 . Тоді ОСОБА_16 покликала маму, яка перебувала на другому поверсі. Коли ОСОБА_9 спустилась до ОСОБА_6 , то ОСОБА_16 сиділа на сходах, чула і бачила, що ОСОБА_6 питала у ОСОБА_9 , чому вона спілкується з ОСОБА_14 і заявляла претензії. ОСОБА_6 штовхнула ОСОБА_9 і напала на неї, кричала, нецензурно лаялась, декілька разів говорила, що вб`є маму. В подальшому між ними відбулась бійка, ОСОБА_6 била маму, тягала за волосся, а мама тільки захищалась, вони впали на стіл. Бачила, що у ОСОБА_6 був ніж.
		В подальшому допит малолітньої ОСОБА_16 був зупинений через погіршення її емоційного стану. 
		Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні апеляційного суду надала показання, що 21 лютого 2023 року зранку до неї зателефонувала її подруга ОСОБА_6 та сказала, що їй відомо від ОСОБА_14 , що сьогодні має приїхати ОСОБА_19 та попросила її взяти номер телефону ОСОБА_18 , оскільки вона хоче з ним поговорити, однак свідок відмовилась.
		Цього ж дня, після 18 год. 00 хв. до неї додому прийшла ОСОБА_6 та сказала, що буде чекати ОСОБА_18 , оскільки він має приїхати на день народження своєї доньки. ОСОБА_6 з ОСОБА_17 сиділи на кухні у домі останньої біля вікна та пили каву. Зі свого вікна побачили, що ідуть ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . ОСОБА_14 заніс сумки до дому до ОСОБА_9 і через деякий час він вийшов. Побачив ОСОБА_6 у вікні та знервований пішов додому. Після цього, ОСОБА_6 стала дуже знервована і ОСОБА_17 запропонувала їх випити шампанського. ОСОБА_25 налила ОСОБА_6 пів чашки шампанського, а сама пішла в магазин по цигарки. Через деяких час, близько через 12-15 хв, коли повернулась то почула крики у домі ОСОБА_9 та гучну нецензурну лайку від ОСОБА_14 . До будинку ОСОБА_9 були відкриті двері. Коли заглянула, побачила розбитий посуд, на підлозі лежала ОСОБА_6 , над нею стояв ОСОБА_14 і нецензурно лаявся. Збоку стояла ОСОБА_9 , в якої була подряпана спина. Старша дочка стояла з замотаною рукою. Тоді вона взяла ОСОБА_6 і відвела до себе додому, щоб вмити, оскільки в неї було подряпане обличчя. Пізніше ОСОБА_6 пішла до себе додому. Далі приїхала дочка ОСОБА_6  ОСОБА_26 , поліція, медики. Наступного дня ОСОБА_6 до неї зателефонувала та попросила піти з нею на медичний огляд нанесених побоїв.
		На уточнюючі запитання вказала, що ОСОБА_6 їй говорила, що їй не подобається, що ОСОБА_9 спілкується з ОСОБА_14 , і тому вона хоче поговорити з ОСОБА_27 .
		Свідок неповнолітня ОСОБА_28 у присутності психолога і законного представника у судовому засіданні апеляційного суду надала показання, що 21 лютого 2023 року вони разом із матір`ю ОСОБА_6 перебували вдома за адресою свого проживання. ОСОБА_6 повідомила їй, що має намір піти до своєї подруги ОСОБА_17 , де почекає ОСОБА_18 , щоб поговорити з ним про стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . Перед виходом ОСОБА_28 попросила, щоб ОСОБА_6 почистила їй фрукти. Близько 20 год. 30 хв. до ОСОБА_28 зателефонував її батько ОСОБА_14 та кричав, щоб вона прийшла до будинку ОСОБА_9 , щоб подивитись, що накоїла її мати. За 2-3 хвилини ОСОБА_28 прибігла до будинку ОСОБА_9 та побачила зламаний стіл на кухні, розбитий посуд, гармидер, сліди крові на підлозі та на футболці ОСОБА_9 , яка була білого кольору, в ОСОБА_16 була перев`язана нога. ОСОБА_14 кричав «Подивись, що мама накоїла!», нецензурно лаявся, кричав, що ОСОБА_6 напала на ОСОБА_9 . Тоді ОСОБА_28 розплакалась, її заспокоювала ОСОБА_17 . В подальшому приїхала поліція та швидка допомога. Швидка допомога забрала доньок ОСОБА_9 . Потім ОСОБА_28 намагалась додзвонитись до матері, однак в неї був виключений телефон, тому зателефонувала старшому брату і в подальшому на таксі мала поїхати до нього. В цей час підійшли працівники поліції та попросили, щоб ОСОБА_28 відвела їх додому і відчинила двері. Двері ОСОБА_28 та поліцейські відчинити не змогли. В подальшому ОСОБА_28 поїхала на таксі до брата. 
		На уточнюючі запитання зазначила, що ОСОБА_9 часто заходила в гості до її батька ОСОБА_14 , зокрема і на різні свята  день народження батька, новий рік. ОСОБА_14 також часто кликав ОСОБА_9 з доньками в гості. Якщо був ОСОБА_19 , то його теж кликав. До 21 лютого 2023 року між ОСОБА_9 і ОСОБА_6 були нормальні відносини, однак обвинуваченій не подобалось, що ОСОБА_9 постійно приходила до ОСОБА_14 додому та ставила свою машину у його дворі, про що ОСОБА_6 і мала уже розмову з ОСОБА_9 . Вказала, що її мати не говорила про те, що бажає розправитись із ОСОБА_9 та що вона не могла позбавити життя ОСОБА_9 .
		Судом апеляційної інстанції було вжито заходів для виклику свідка ОСОБА_14 у судове засіданні для допиту, однак прокурор у судовому засіданні повідомив, що даний свідок знаходиться за адресою свого місця проживання та двері не відчиняє. Під час перевірки за наявними базами ІКС ІПНП було встановлено, що ОСОБА_14 знаходиться в розшуку за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. При розмові із сусідами останні повідомили, що ОСОБА_14 довгий час не виходить із будинку, оскільки не бажає проходити військову службу (т.5 а.п.158). 
		За клопотанням сторони захисту та погодженням інших учасників справи в судовому засіданні був досліджений запис судового засідання суду першої інстанції з допитом свідка ОСОБА_14 .
		У своїхпоказах всуді першоїінстанції,свідок ОСОБА_14 зазначив,що  21 лютого 2023 року біля 20-21 години ОСОБА_16 зателефонувала йому та повідомила, що ОСОБА_6 б`є ОСОБА_9 . За 2 хвилини він прийшов до квартири ОСОБА_9 , так як проживає по сусідству, де, зайшовши на кухню, побачив, що ОСОБА_6 лежить на підлозі, а ОСОБА_9 зверху на ній і одна одній завдають ударів. Після чого почув плач ОСОБА_16 ОСОБА_9 піднялася і пішла в кімнату до доньки. Піднімаючи ОСОБА_6 сказав їй: «Що ти натворила» і вивів її на вулицю, при цьому вона на нього кричала нецензурною лексикою. На вулиці її забрала ОСОБА_17 і вони пішли до останньої додому. ОСОБА_14 повернувся на кухню, щоб позамітати скло з підлоги і коли це робив на підлозі знайшов золоті прикраси ОСОБА_6 та поклав до кишені. В подальшому приїхала швидка допомога і працівники поліції.
		На запитання учасників процесу, свідок пояснив, що коли піднімав ОСОБА_6 , від неї запаху алкоголю не чув, тілесних ушкоджень в останньої, а також і у ОСОБА_9 не бачив. Швидку допомогу і поліцію викликала ОСОБА_10 . Зазначив, що до подій 21 лютого 2023 року у нього з ОСОБА_6 усе було добре, відносини були нормальні, у них є спільна дитина. Вказав, що із сім`єю ОСОБА_29 познайомилися в 2010 році, коли останні приїхали і поселилися в сусідньому будинку. ОСОБА_14 і ОСОБА_6 з сім`єю ОСОБА_29 постійно святкували різні свята, відносини між сім`ями були добрі. Однак, його цивільна дружина ОСОБА_6 постійно ревнувала його до ОСОБА_9 , особливо після того, як ОСОБА_19 пішов служити в ЗСУ. ОСОБА_6 йому висловлювала претензії з приводу залицяння до ОСОБА_9 , якій він допомагав по господарству. З дозволу ОСОБА_14 , ОСОБА_9 ставила у його дворі свій автомобіль, так як перед її будинком був вузький проїзд.
		Свідок підтвердив, що 21.02.2023 року після того, як ОСОБА_9 залишила автомобіль у дворі його будинку, оскільки він з ОСОБА_6 на той час мали два окремі будинки, він допоміг ОСОБА_9 і дітям занести в їх квартиру пакунки з продуктами та речі. Коли повертався, проходячи повз будинок ОСОБА_17 , бачив у вікно її та ОСОБА_6 , вони пили каву. 
		Про будь-які наміри вбити ОСОБА_9 . ОСОБА_6 йому не розповідала, та, на його думку, його дружина цього б не зробила. Про те, що ОСОБА_19 має приїхати на день народження доньки ОСОБА_30 , він дізнався приблизно за тиждень від ОСОБА_9 і з ОСОБА_6 мав про це розмову. ОСОБА_6 йому говорила, що буде розмовляти з ОСОБА_27 . Свідок вважав, що на ОСОБА_6 мала вплив ОСОБА_17 , вони постійно спілкувалися, іноді випивали. ОСОБА_6 не говорила йому до 21 лютого 2023 року, що хоче розправитися з ОСОБА_9 . Пояснив, що дітей ОСОБА_31 , після конфлікту, забрала швидка допомога, оскільки ОСОБА_32 мала поранення від скла на нозі, а у ОСОБА_33 він бачив прокус на пальці, і як йому остання пояснила, що це зробила ОСОБА_6 . 
		У ОСОБА_9 він не бачив тілесних ушкоджень, з яких би йшла кров, на майці (світлого кольору), біля плеча були плями крові. На його думку, ОСОБА_9 не потребувала медичної допомоги. Швидка допомога забрала дітей, а ОСОБА_9 залишилася біля будинку, а потім поїхала в поліцію.
		Аналізуючи показання вищевказаних свідків, потерпілих, обвинуваченої, колегія суддів дійшла висновку, що, незважаючи на розбіжності, підтвердженими є наступні факти, які колегія суддів вважає встановленими:
		- між обвинуваченою ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_9 були неприязні відносини на ґрунті ревнощів ОСОБА_6 свого цивільного чоловіка ОСОБА_14 до ОСОБА_9 
		-до події 21 лютого 2023 року обвинувачена неодноразово висловлювала претензії ОСОБА_9 , щоб вона не спілкувалася з її цивільним чоловіком ОСОБА_14 ;
		- перед тим, як прийти до будинку ОСОБА_9 , ОСОБА_6 була агресивно налаштована, оскільки побачила, як ОСОБА_14 несе сумки ОСОБА_9 ;
		- ОСОБА_6 вживала алкоголь безпосередньо перед нападом на ОСОБА_9 та перебувала у нетверезому стані;
		- після того як ОСОБА_6 прийшла до ОСОБА_9 , то обвинувачена розпочала конфлікт, який одразу переріс у бійку, при цьому у ОСОБА_6 у руці був ніж, заздалегідь заготовлений, який вона принесла з собою та яким вона завдала ОСОБА_9 велику кількість тілесних ушкоджень у шию та в області грудей і верхньої частини тулуба.
		Версія обвинуваченої про те, що вона мала намір поговорити тільки з ОСОБА_27 , спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16 та потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які вказали суду, що ОСОБА_6 , прийшовши до будинку, одразу попросила ОСОБА_16 покликати маму  ОСОБА_9 , а не батька. При цьому, не побачивши в домі ОСОБА_18 , ОСОБА_6 не покинула будинок, а навпаки вступила в конфлікт з ОСОБА_9 . 
		Проаналізувавши показання обвинуваченої ОСОБА_6 , потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідків  очевидців бійки, колегія суддів звертає увагу, що обвинувачена ОСОБА_6 змінювала свої показання під час різних допитів, у той час, як потерпілі та свідки надавали незмінні, послідовні та взаємоузгоджені показання, що не викликають сумніви у достовірності та підтверджується іншими доказами.
		Колегія суддів також дослідила письмові докази у кримінальному провадженні.
		Згідно протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.02.2023, потерпіла ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 заявила про вчинення відносно неї протиправних дій, що виразились в тому, що 21.02.2023 близько 20:00 годин, перебуваючи в квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_6 завдала їй та її доньці ОСОБА_10 тілесні ушкодження (т.1 а.п. 41).
		Відповідно до протоколу огляду місця події з фототаблицями від 21.02.2023, о 20:38 було розпочато та за участю понятих проведено огляд квартири АДРЕСА_4 . Під час огляду вилучено: жіночу резинку для волосся коричневого кольору, змив речовини бурого кольору, виріз частини килима та кухонний ніж (т.1 а.п.44-58).
		Згідно висновку №365 Чернівецького обласного наркологічного диспансеру від 21 лютого 2023 року відносно ОСОБА_9 , потерпіла була тверезою (т.1 а.п.63).
		В ході проведення слідчого експерименту, що зафіксований на DVD-R диску за участю потерпілої ОСОБА_9 від 22 лютого 2023 року, потерпіла ОСОБА_9 детально вказує про обставини завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , що повністю відповідають її показанням, наданим в апеляційному суді.
		Зокрема, під час слідчого експерименту потерпіла вказала, що вона перебувала вдома, та у двері подзвонила ОСОБА_6 . Молодша донька потерпілої  ОСОБА_16 відчинила двері, а ОСОБА_6 попросила її покликати матір. Коли ОСОБА_9 вийшла з кімнати та підійшла до ОСОБА_6 , то обвинувачена одразу почала образливо кричати на неї. В ході сварки ОСОБА_6 з-за спини дістала кухонний ніж і умисно почала наносити удари по тілу потерпілої. В свою чергу ОСОБА_9 почала захищатися та, обхопивши своїми двома руками руку ОСОБА_6 почала виривати з її рук ніж і вони разом упали на кухонний стіл, який обвалився і вони впали на підлогу (т.1 а.п.67-71).
		Згідно висновку експерта №92 екс від 22.02.2023 року у ОСОБА_9 виявлені тілесні ушкодження: 
		1.1. Садно на передній поверхні шиї зліва; рани різані: по лівій кологрудинній лінії у підключичній ділянці, в лівій надплічній ділянці по середньо-ключичній лінії, на передній поверхні верхньої третини лівого плеча, на задній поверхні верхньої третини лівого плеча, в середній третині лівого передпліччя по ліктьовій поверхні, в лівій підколінній ділянці, на ребрі лівої долоні, на долонній поверхні основної фаланги 5-го пальця правої китиці.
		1.2. Садна в кількості 2-х на спині в правій лопаточно-надплечовій ділянці; рана рвана на долонній поверхні 4-го пальця правої китиці на середній фаланзі з синцем навколо.
		1.3. Синці в кількості 3-х по зовнішньо-задній поверхні верхньої половини лівого плеча; рана забійна в лівій тім?яній ділянці голови.
		Тілесні ушкодження вказані в п. 1.1 виникли в результаті не менш як 9-и разової травмуючої дії твердого предмету з гострою ріжучою кромкою, цілком можливо типу ножа і відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		Тілесні ушкодження вказані в п.1.2 виникли в результаті не менш як 2-о разової травмуючої дії твердих тупих предметів, цілком могли виникнути від травмуючої дії зубів (укусів людиною) і відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		Тілесні ушкодження вказані в п.1.3 виникли в результаті не менш як 4-и разової травмуючої дії твердих тупих предметів, якими цілком могли бути руки та ноги людини і відносяться до: синці - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень; рана - до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що призвела до короткочасного розладу здоров?я.
		Усі тілесні ушкодження, вказані в п. 1. даних підсумків по строкам та обставинам виникнення можуть відповідати вказаному в фабулі постанови.
		Експерт, беручи до уваги характер та локацію всіх вищевказаних тілесних ушкоджень прийшов до висновку що останні не могли виникнути в результаті падіння підекспертної з положення стоячи як з наданням прискорення так і без такого (т.1 а.п.73-74).
		Згідно висновку експерта № 93 екс від 22.02.2023 року у ОСОБА_10 виявлено наступні тілесні ушкодження: рани укушені - на долонній поверхні правої китиці в проекції 5-ї п?ясної кістки в кількості 2-х на основній фаланзі 2-го пальця лівої китиці.
		Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менш як 2-о разової травмуючої дії твердих тупих предметів, цілком могли виникнути від травмуючої дії зубів (укусів людиною), по строку та обставинам виникнення можуть відповідати вказаному в фабулі постанови та вказаному підекспертною і відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров?я.
		Беручи до уваги характер та локалізацію вищевказаних тілесних ушкоджень приходжу до висновку про неможливість виникнення їх в результаті падіння підекспертної з положення стоячи як з наданням прискорення так і без такого.
		Тілесних ушкоджень, розташованих на обличчі підекспертної не виявлено (т.1 а.п.97).
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.02.2023, потерпіла ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 заявила про обставини завдання їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (т.1 а.с. 98-99).
		В ході проведення слідчого експерименту 27.02.2023 за участю потерпілої ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_4 , остання повідомила про те, що 21.02.2023 року близько 20 год 00 хв. почула як у двері подзвонили, її молодша сестра ОСОБА_16 відчинила і одразу почала кликати маму  ОСОБА_9 . Коли остання підійшла до дверей то там її чекала ОСОБА_6 і вони почали голосно сваритись. В ході конфлікту ОСОБА_10 почула крик ОСОБА_6 з погрозами вбити ОСОБА_9 і шум бійки. Після почутого одразу направилась розборонити ОСОБА_6 з ОСОБА_9 .
		Прийшовши до кухні, побачила як її матір ОСОБА_9 із ОСОБА_6 лежать на підлозі та боряться. В свою чергу ОСОБА_10 вирішила підійти ближче, щоб припинити протиправні дії ОСОБА_6 . З цією метою ОСОБА_10 поклала свою праву руку на обличчя ОСОБА_6 і та її вкусила за долоню. Коли остання відпустила ОСОБА_10 , то вона одразу зателефонувала в поліцію, а молодша сестра ОСОБА_16 зателефонувала ОСОБА_14 ( т.1. а.п.103-107).
		Згідно протоколу огляду предметів в ході ОМП від 22.02.2023 року, у ході огляду місця події виявлено та вилучено, зокрема кухонний ніж (довжина ножа із лезом та рукояткою 23,5 см, довжина леза 11 см, довжина рукоятки 12,5 см, ширина леза 1,8 см, товщина леза 0,1 см, ширина рукоятки в найтовщому місці 2 см.)
		Також виявлено та вилучено жіночу резинку для волосся коричневого кольору (т.1 а.п.125-133).
		Постановами від 22.02.2023, кухонний ніж та жіночу резинку, які були вилучені 21.02.2023 року, під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 визнано речовими доказом (т.1 а.п.134-141).
		Згідно своєї заяви, потерпіла ОСОБА_9 добровільно надала свій одяг на дослідження, у якому вона була одягнута під час вчинення відносно неї правопорушення, а саме: футболка помаранчева, лосини (велосипедки) чорні; колготи тілесні (а.с.143);
		Згідно із висновку експерта №475 від 10.04.2023 року в плямах бурого кольору на фрагменті марлі (об?єкт N?1) та на фрагменті синтетичної тканини (об?єкт N? 2), знайдено кров людини та встановлено групу крові В з ізогемаглютиніном анти А, що не виключає належність крові особі з групою крові В (т.1 а.п.147-149);
		Постановою від 23.05.2023, визнано речовими доказами - змив бурого кольору та виріз з килима (т.1 а.с.151-154).
		Згідно висновку експерта №74-МК від 07.04.2023, при експертизі наданого потерпілою ОСОБА_9 одягу, виявлено на ньому пошкодження, що виникли від ріжучої дії предмету типу ножа чи інших із ріжучою кромкою, що цілком можливо при обставинах вказаних у постанові.
		Беручи до уваги матеріали даного кримінального провадження, описані у заключній частині висновку пошкодження одягу, та ушкодженнями тіла потерпілої ОСОБА_9 експерт дійшов висновку, що даний раневий канал ймовірно виник від ріжучої дії предмету типу ножа чи інших предметів з ріжучим краєм, в ділянці тканинної складки колгот, цілком можливо при обставинах вказаних у постанові: від дії кухонного ножа, що вилучений під час ОМП 21.02.2023 року (т.1 а.п.159-162).
		Висновком експерта №73-МК від 07.04.2023, встановлено, що ніж  середній кухонний, заводського типу виготовлення, з нержавіючої сталі, загальною довжиною-22,5 см. Руків?я пластмасове чорного кольору, в поперечному перерізі має округлу форму що поступово переходить в прямокутну форму для зручності утримання, максимальна товшина-2,1 см, довжина-12,1 см. Лезо ножа довжиною - 11,0 см, ріжуча частина леза довжиною-11,3 см, ширина леза в напрямку від вістря до руків?я поступово збільшується, максимальна ширина біля руків?я-1,9 см, ширина на відстані 1 см від вістря-0,6 см, на відстані 4см від вістря-1,4 см, на відстані 8 см від вістря-1,7 см, лезо на своєму протязі прямолінійне, обушковий край під гострим кутом проходить у вістря, вістря в свою чергу переходить в ріжучу кромку, із ознаками кустарної заточки. Ширина обухового краю клинка-0,1 см.
		Беручи до уваги матеріали даного кримінального провадження, пошкодження одягу представлене в висновку експерта №74 мк від 02.05.2023, ушкодженням тіла, а саме в ділянці лівої підколінної ямки потерпілої ОСОБА_9 , які знаходиться в одній проекції та являються частиною одного раневого каналу, експерт прийшов до висновку, що дане ушкодження тіла могло бути нанесене предметом із наявним гострим ріжучим краєм по типу ножа, що наданий на експертизу, а також і іншими предметами аналогічних характеристик (т.1 а.п.167-169).
		Постановою від 23.05.2023 року визнано речовими доказами, виявлені та вилучені під час ОМП 21.02.2023 кухонний ніж та одяг, добровільно наданий потерпілою ОСОБА_9 : футболка помаранчевого кольору, лосини чорного кольору, колготи тілесного кольору визнано речовими доказами ( т.1 а.п.170-173).
		Також в матеріалах провадження наявні відомості щодо реєстрації виклику на спецлінію 102, які надходили від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.1 а.с. 176-177; а.с.180-181) та відповідь на запит від 14.03.2024 року про звернення ОСОБА_9 на спецлінію 102 (т.1 а.с.183-184) з інформацією зареєстрованою до підсистем «Єдиний облік» та АРМ «оператор «102» ІКС ІПНП (т.1 а.с.185-188) та копії записів розмов на цифровому носії інформації DVD+R диску (т.1 а.с.189), із диску аудіо запису розмови, згідно якого ОСОБА_9 повідомила, що на ґрунті ревнощів на неї з ножем і з криками «я тебе вб`ю» напала нетвереза ОСОБА_6 , завдавши ударів ножем в область шиї, обличчя та грудей та покусала її дитину (т.1 а.с.190-193). 
		Постановою від 16.06.2023 визнано речовим доказом «DVD-R» диск, білого кольору, марки «ALERUS», із надписом на ньому «аудіо-запис 102», наданий УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області (т.1 а.с.193-195).
		Згідно заяви ОСОБА_6 , вона пояснила, що 21.02. 2023 року прийшла до ОСОБА_9 щоб вияснити стосунки з приводу ОСОБА_14 (т.1 а.п.196).
		Висновком №366 Чернівецького обласного наркологічного диспансеру від 22.02.2023 встановлено, що ОСОБА_6 на час вчинення правопорушення перебувала в стані алкогольного сп`яніння (а.с.216);
		Протоколом проведення слідчого експерименту з DVD-R диском за участю ОСОБА_6 від 27.02.2023 року встановлено, що ОСОБА_6 зазначила, що 21.02.2023 року прийшла до ОСОБА_9 за місцем її проживання, двері відчинила її дочка ОСОБА_16 . ОСОБА_6 попросила, щоб ОСОБА_9 підійшла. Після того як остання підійшла між ними розпочався конфлікт на ґрунті ревнощів, який переріс у бійку, а саме  ОСОБА_9 штовхнула ОСОБА_6 і остання втратила рівновагу і впала на стіл та, внаслідок цього він зламався . В подальшому ОСОБА_6 витягла з кишені кухонний ніж і почала ним розмахувати. ОСОБА_9 вирішила забрати ножа і вони на підлозі у кухні почали боротися. Через деякий час прийшла ОСОБА_10 і також втрутилась у бійку і ОСОБА_6 вкусила її за долоню. Також в ході боротьби ОСОБА_6 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_9 ( т.1 а.п.230-234).1
		Згідно висновку судово-психіатричного експерта №249 від 08.03.2023, ОСОБА_6 на час проведення судової психіатричної експертизи, ознак психічного захворювання не виявляє, вона може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		???На період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння, ОСОБА_6 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого, хворобливого розладу психічної діяльності також не виявляла, за своїм психічним станом вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними ( т.1 а.п.237-238).
		З протоколу проведення слідчого експерименту, зафіксованому на DVD диску від 17.05.2023 за участю ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , понятих, проведеного за адресою: АДРЕСА_5 вбачається, що ОСОБА_6 продемонструвала як наносила тілесні ушкодження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		На уточнюючі питання щодо ножа, пояснила, що на першому слідчому експерименті вказала, що ніж носила з собою для самооборони, оскільки їй так порадив слідчий сказати, для того, щоб була кваліфікація за ст.125 КК України (т.2 а.п.42-45).
		Згідно висновку експерта №259д від 18.05.2025 року , на підставі проведеної судово-медичної експертизи та по медичних документах громадянки ОСОБА_10 експертом встановлено, що при проведені судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_10 у неї виявлено наступні тілесні ушкодження: рани укушені: на долонній поверхні правої китиці в проекції 5-ї п?ясної кістки; в кількості 2-х на основній фаланзі 2-го пальця лівої китиці.???Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менш як 2-х разової травмуючої дії твердих тупих предметів, цілком могли виникнути від травмуючої дії зубів (укусів людиною), по строку та обставинам виникнення можуть відповідати вказаному в фабулі постанови та вказаному підекспертною і відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров?я. 
		Беручи до уваги характер та локалізацію вищевказаних тілесних ушкоджень експерт прийшов до висновку про неможливість виникнення їх в результаті падіння підекспертної з положення стоячи як з наданням прискорення так і без такого.???Тілесних ушкоджень розташованих на обличчі підекспертної не виявлено (т.2 а.п.49-50).
		Згідно висновоку експерта №258д від 18.05.2023 року при проведені додаткової судово-медичної експертизи громадянки ОСОБА_9 виявлено наступні тілесні ушкодження: 
		1.1.Садно на передній поверхні шиї зліва. 
		- Рани різані: по лівій кологрудинній лінії у підключичній ділянці; в лівій надплічній ділянці по середньо-ключичній лінії; на передній поверхні верхньої третини лівого плеча, на задній поверхні верхньої третини лівого плеча; в середній третині лівого передпліччя по ліктьовій поверхні; в лівій підколінній ділянці; на ребрі лівої долоні; на долонній поверхні основної фаланги 5-го пальця правої китиці.
		1.2.Садна в кількості 2-х на спині в правій лопаточно-надплечовій ділянці. - Рана рвана на долонній поверхні 4-го пальця правої китиці на середній фаланзі, з синцем навколо.
		1.3. Синці в кількості 3-х по зовнішньо-задній поверхні верхньої половини лівого плеча. - Рана забійна в лівій тім?яній ділянці голови.
		Виявлені тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, по строку та обставинам з урахуванням локалізації тілесних ушкоджень можуть відповідати вказаному зі ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту 17.05.2023 року (т.2 а.п. 54-56).
		Згідно акту судово-медичного обстеження №94 від 22.02.2023 року та висновок експерта №331 екс від 20.06.2023 року на підставі проведенного судово-медичного обстеження громадянки ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження:
		Синці: на зовнішній поверхні в середній третині лівого передпліччя; на зовнішній поверхні в середній третині лівого плеча; по задній поверхні в нижній третині лівого плеча; по задній поверхні правого ліктя; по задній поверхні в середній третині правого плеча; на кінчику носа; на передній поверхні грудної клітки по середині в кількості 2-х; на передньо-внутрішній поверхні правого коліна; на передній поверхні в середній третині правої гомілки; на передній поверхні в середній третині лівої гомілки; група в кількості 3-х на зовнішній поверхні в середній третині правого стегна. 
		- Садно на правій щоці; на тилі лівої китиці. 
		- Крововилив на внутрішній поверхні нижньої губи зліва. 
		Виявлені тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, по строку та обставинам можуть відповідати вказаному зі слів громадянки ОСОБА_6 , і відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (т.2 а.п. 71- 72).
		Проаналізувавши показання свідків та досліджені письмові докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів  з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що в діях ОСОБА_6 був умисел напротиправне заподіянні смерті ОСОБА_9 та її діяння щодо ОСОБА_9 слід кваліфікувати за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
		Відповідно до усталеної судової практики, а також за змістом пунктів 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. 
		При вирішенні питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, що передувала події, їх стосунки. 
		При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим.
		На підставі аналізу досліджених апеляційним судом доказів, встановлено, поза розумним сумнівом, що обвинувачена ОСОБА_6 усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілої, та бажала їх настання, однак її дії не призвели до заподіяння смерті з причин, що не залежали від її волі, а саме  завдяки тому, що потерпіла ОСОБА_9 у ході бійки намагалась припинити протиправні дії обвинуваченої, активно боролась та за допомогою дочки ОСОБА_10 , їй вдалось вирвати з рук обвинуваченої ніж на відкинути його.
		У подальшому ОСОБА_14 припинив злочинні дії ОСОБА_6 , силою відтягнувши її від потерпілої ОСОБА_9 та вивівши на подвір я будинку.
		Про вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 замаху на вбивство свідчать: 
		-заздалегідь заготовлене знаряддя  ніж, який ОСОБА_6 принесла з собою до будинку ОСОБА_9 , а у подальшому надавала непослідовні та плутані показання щодо його наявності;
		-локалізація поранень на тілі потерпілої у місцях, де знаходяться життєво важливі органи та кровоносні судини;
		-поведінка обвинуваченої ОСОБА_6 , що передувала події 21 лютого 2023 року та стосунки з потерпілою, а саме  стійке неприязне ставлення до ОСОБА_9 та ініційовані обвинуваченою попередні неодноразові конфлікти на ґрунті ревнощів;
		-поведінка обвинуваченої безпосередньо під час вчинення злочину  чіткі та однозначні висловлювання «я тебе вб`ю» на адресу потерпілої ОСОБА_9 та намагання нанести цілеспрямовані удари в шию на грудну клітину потерпілої.
		Так, колегія суддів встановила, що неприязні відносини між обвинуваченою і потерпілою виникли на ґрунті ревнощів, у руках обвинуваченої був ніж (довжиною 22,5 см, лезо -11,3 см ), обвинувачена перебувала в стані алкогольного сп`яніння та у ході бійки з потерпілою ОСОБА_9 намагалася завдати удари ножем у верхню частину тулуба зліва та в області шиї, де знаходяться життєво-важливі органи та судини, про що свідчать тілесні ушкодження у вигляді різаних ран та їх локалізація на тілі, що підтверджується дослідженим вище висновком експерта №92 екс від 22 лютого 2023 року.
		На переконання колегії суддів, обставини нанесення обвинуваченою ОСОБА_6 ударів ножем з достатньою силою по тілу ОСОБА_9 свідчать про те, що ОСОБА_6 намагалась завдати цілеспрямованих ударів.
		Однак, враховуючи супротив потерпілої ОСОБА_9 , яка постійно відхилялась, намагаючись уникнути ударів та зупинити протиправні дії відносно себе, обвинувачена не довела свій умисел на вбивство потерпілої до кінця.
		Відсутність на тілі потерпілої саме колотих ран, які б вказували на умисел обвинуваченої на вбивство, про що твердить захист, свідчить тільки про те, що потерпіла ОСОБА_9 чинила супротив, динамічно відхилялась, що стало і причиною отримання нею саме різаних ран.
		Окрім того, про той факт, що обвинувачена ОСОБА_6 діяла з прямим умислом додатково вказує мотив ревнощів, який встановив суд і який спонукав ОСОБА_6 до конфлікту та спричинення ударів ножем.
		Як вбачається із встановлених судом обставин справи, що підтверджується дослідженими доказами, сварка, що мала місце між обвинуваченою ОСОБА_6 та потерпілою ОСОБА_9 відбулася на ґрунті ревнощів, які виникли в обвинуваченої до ОСОБА_14 . 
		При цьому, емоційний стан ревнощів на момент вчинення злочину у ОСОБА_6 , який також підтвердила і свідок ОСОБА_17 у своїх показаннях, спонукав обвинувачену до активних дій, які вона усвідомлювала, передбачала і бажала настання таких своїх дій, тримаючи у руках ніж, і до моменту та під час нанесення ударів ОСОБА_6 погрожувала вбити ОСОБА_9 , що підтвердили також у своїх показаннях ОСОБА_10 та ОСОБА_16 та у ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_10 .
		Обраний ОСОБА_6 спосіб заподіяння шкоди здоров`ю ОСОБА_9 та способи позбавити її життя, поведінка обвинуваченої у відносинах з потерпілою (неодноразові конфлікти з ініціативи обвинуваченої до вказаної події) дають підстави стверджувати про наявність прямого умислу на вбивство потерпілої.
		Той факт, що у результаті спричинених обвинуваченою ударів, не було пошкоджено внутрішні органи і настали наслідки лише у вигляді легких тілесних ушкоджень, не може свідчити про відсутність в обвинуваченої умислу на спричинення смерті потерпілій ОСОБА_9 , оскільки ці наслідки у сукупності з вищенаведеними обставинами, які були встановлені судом, дають підстави стверджувати про спробу ОСОБА_6 , позбавити життя потерпілу ОСОБА_9 , що у свою чергу, не сталося через активну боротьбу ОСОБА_9 , якій вдалося вирвати ніж з рук обвинуваченої та відкинути його.
		Колегія суддів також відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не мала наміру вбивати потерпілу. Навпаки, з її показань, а також показань потерпілої, слідує, що ОСОБА_6 неодноразово заявляла претензії потерпілій на ґрунті ревнощів по відношенню до ОСОБА_14 , а під час події 21.02.2023, в ході чергової сварки, умисно завдавала удари ножем потерпілій, який заздалегідь підготувала та взяла з собою.
		Отже, доводи сторони захисту про те, що удари ножем обвинувачена завдала випадково, оскільки захищалася від нападу потерпілої, суд оцінює критично, як обраний спосіб захисту, що не спростовує зазначених вище встановлених судом фактичних обставин вчинення нею закінченого замаху на умисне вбивство потерпілої. Крім того, версію ОСОБА_6 про те, що вона за допомогою ножа оборонялася від нападу потерпілих суд оцінює критично, оскільки саме обвинувачена прийшла без запрошення в житло потерпілих із завчасно підготовленим ножем та розпочала напад. 
		Також апеляційний суд критично оцінює позицію сторони захисту про те, що обвинувачена випадково взяла з собою ніж, яким напередодні чистила фрукти.
		Потерпіла ОСОБА_9 у своїх показаннях зазначала, що ОСОБА_6 відразу накинулась на неї з ножем, який ховала позаду спини в руці, аналогічні покази заявлено потерпілою ОСОБА_10 , та у проведених слідчих експериментах з ними.
		Крім цього, варто зауважити, що в ході досудового розслідування обвинувачена змінювала свої покази щодо наявності у неї ножа, яким було завдано тілесні ушкодження. Спершу вона вказувала, що цей ніж вона з собою постійно носила з метою самозахисту, в подальшому вказувала про те, що випадково його взяла з кухні, а згодом вказала, що ніби то чистила фрукти дитині і автоматично не замислюючись над своїми діями поклала його собі в кишеню. 
		Доводи захисту про те, що ОСОБА_6 не прийшла до ОСОБА_9 і не мала наміру говорити з нею, а прийшла для того, щоб поговорити тільки з ОСОБА_27 про відносини між його дружиною ОСОБА_9 та її чоловіком ОСОБА_14 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16 , яка вказала, що обвинувачена, зайшовши в будинок потерпілої, не запитувала про ОСОБА_18 , а одразу вимагала покликати ОСОБА_9 . Це саме і підтвердили ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
		Також під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 27.02.2023, остання повідомила, що після того як двері відчинила ОСОБА_16 , ОСОБА_6 попросила, щоб саме ОСОБА_9 підійшла. 
		Колегія суддів враховує і той факт, що ОСОБА_6 , згідно Вимоги УІАП ГУНП в Чернівецькій області вих. №2196/123/39/0-2023 від 23.02.2023 (т.1 а.п. 100), раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за замах на умисне вбивство і відбувала реальне покарання, хоча в силу ст. 89 КК судимість і погашена. 
		Керуючись п.2 ч.2 ст.88 КПК України, колегія суддів вважає, що ця обставина свідчить про схильність ОСОБА_6 до вирішення особистих конфліктів у протиправний спосіб  шляхом фізичної розправи. 
		Разом з тим, колегія суддів не погоджується з кваліфікацією органом досудового розслідування дій обвинуваченої за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на вбивство з огляду на наступне.
		Закінченим є замах, при якому суб`єкт зробив усе, що вважав за необхідне, і завершив розпочате ним діяння з власної волі, однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.
		При не закінченому замаху винний, хоч і безпосередньо спрямовує свої зусилля на вчинення злочину, не робить всього того, що вважає за необхідне, для досягнення злочинного результату.
		Із встановлених апеляційним судом обставин вчинення кримінального правопорушення вбачається, що обвинувачена ОСОБА_6 вчинила незакінчений замах на вбивство ОСОБА_9 , не довела свого умислу до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки її протиправні дії були зупинені супротивом самої ОСОБА_9 , яка активно боролась та якій вдалось вирвати з рук обвинуваченої ніж і відкинути його, та її дочки ОСОБА_10 , яка намагалась зупинити ОСОБА_6 . У в подальшому її дії були зупинені ОСОБА_14 , який забіг у будинок і вивів ОСОБА_6 з будинку ОСОБА_9 .
		Таким чином, ОСОБА_6 не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що ОСОБА_6 усвідомлювала суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачала суспільно-небезпечні наслідки та бажала їх настання.
		Обвинувачена не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, які не залежать від її волі.
		Окрім цього, дослідженими апеляційним судом доказами підтверджується обвинувачення ОСОБА_6 за ч.2 ст.125 КК України  спричинення потерпілій ОСОБА_10 легкого тілесного ушкодження , що призвело до короткочасного розладу здоров`я, що не заперечується учасниками кримінального провадження.
		Таким чином, колегія суддів визнає доведеним, що обвинувачена ОСОБА_6 , 21 лютого 2023 року біля 20.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за адресою: АДРЕСА_4 , на ґрунті ревнощів та раніше виниклих особистих неприязних відносин, що виникли з потерпілою ОСОБА_9 , розпочала конфлікт з останньою.
		У ході конфлікту, діючи умисно, з метою протиправного позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 , вийнявши заздалегідь підготовлений кухонний ніж, який обвинувачена тримала в правій руці, при цьому викрикуючи погрози про позбавлення життя потерпілої, почала наносити численні тілесні ушкодження у верхню частину тулуба з лівої сторони та по голові потерпілої ОСОБА_9 , розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання відповідних наслідків, при цьому розуміючи і усвідомлюючи, що саме в лівій частині тулуба знаходяться життєво-важливі органи та судини.
		Такими протиправними діями ОСОБА_6 нанесла потерпілій 15 тілесних ушкоджень, з яких 9 із застосуванням твердого предмету з гострою ріжучою кромкою, 2 шляхом травмуючої дії зубів та 4-разової травмуючої дії твердих тупих предметів.
		Згідно висновкуексперта №92від 22.02.2023,вищевказані тілесніушкодження увиді: садно на передній поверхні шиї зліва; рани різані: по лівій кологрудинній лінії у підключичній ділянці, в лівій надплічній ділянці по середньо-ключичній лінії, на передній поверхні верхньої третини лівого плеча, на задній поверхні верхньої третини лівого плеча, в середній третині лівого передпліччя по ліктьовій поверхні, в лівій підколінній ділянці, на ребрі лівої долоні, на долонній поверхні основної фаланги 5-го пальця правої китиці; садна в кількості 2-х на спині в правій лопаточно-надплечовій ділянці; рана рвана на долонній поверхні 4-го пальця правої китиці на середній фаланзі, з синцем навколо; синці в кількості 3-х по зовнішньо-задній поверхні верхньої половини лівого плеча; рана забійна в лівій тім?яній ділянці голови, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		У подальшому, під час вчинення протиправних дій ОСОБА_6 , направлених на життя потерпілої втрутилась її дочка ОСОБА_10 , яка разом з потерпілою ОСОБА_9 вжила всіх можливих заходів, з метою припинення нападу ОСОБА_6 на ОСОБА_9 , а в результаті унеможливили досягнення злочинного умислу, а результаті чого ОСОБА_6 не вчинила всіх дій для спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_9 , які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі.
		Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України  незакінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Крім цього, під час вказаної вище бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , ОСОБА_10 вирішила втрутитись в конфлікт та припинити протиправні дії ОСОБА_6 по відношенню до її матері ОСОБА_9 . Під час того як ОСОБА_10 намагалась розборонити останніх, ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, укусила ОСОБА_10 за праву руку (долоню китиці руки); у результаті чого, спричинила потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження: рани укушені на долонній поверхні правої китиці в проекції 5-і п?ясної кістки; в кількості двох на основній фаланзі другого пальця лівої китиці. Дані тілесні ушкодження згідно висновку експерта № 93 екс від 22.03.2023р. відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
		Таким чином, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України  умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
		Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України та ч.2 ст.125 КК України, колегія суддів виходить з наступного. 
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винуватою у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Колегія суддів установила, що ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.15 ч.1 ст.115, яке є особливо тяжким злочином та передбачене ч.2 ст.125 КК України, що є кримінальним проступком.
		У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена не визнала кваліфікацію її дій та винуватість за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, а визнає, що заподіяла тілесні ушкодження виключно обороняючись від нападу потерпілих.
		З даних про особу обвинуваченої встановлено, що вона в силу ст.89 КК України не судима, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю 3 групи, має на утриманні неповнолітню дитину, не працевлаштована.
		Згідно довідки ОКНП ЧОНД № 419 від 24.02.2023 року, 22.02.2023 року зареєстрована з діагнозом: гостра алкогольна інтоксикація (т.1 а.п.201).
		З висновку ОКНП ЧОНД №366 від 22 лютого 2023 року встановлено, що станом на 01 год 47 хв 22 лютого 2023 року ОСОБА_6 перебуває в стані алкогольного сп`яніння.
		Колегія суддів визнає обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України:
		-    вчинення кримінальних правопорушень в стані алкогольного сп`яніння;
		-    вчинення кримінальних правопорушень у присутності дитини.
		Обставин, що пом`якшують покарання, згідно ст.66 КК України, колегією суддів не встановлено.
		Також колегія суддів враховує і обставини даного конкретного кримінального правопорушення, поведінку ОСОБА_6 після вчинення кримінальних правопорушень, яка не просила пробачення у потерпілих та не намагалась виправити наслідки вчинених нею протиправних дій, протягом усього судового розгляду намагалася звинуватити ОСОБА_9 у тому, що саме вона була ініціатором конфлікту і бійки.
		Враховує колегія суддів і позицію потерпілих, що просили призначити покарання ОСОБА_6 у межах санкцій інкримінованих їй статей КК.
		У своїй апеляційній скарзі прокурор просить при призначенні покарання ОСОБА_6 за ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України застосувати положення ст.69 КК України у виді 4 років позбавлення волі, враховуючи те, що обвинувачена є особою з інвалідністю 3 групи та має на утриманні неповнолітню дитину.
		На переконання колегії суддів, підстав для застосування ст.69 КК України у даному кримінальному провадженні немає.
		Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
		Верховний Суд у своїх рішеннях, які стосувалися питання правильності застосування положень ст. 69 КК, неодноразово вказував на те, що ч. 1 ст. 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		Колегією суддів не встановлено обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 за ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115, ч.2 ст.125 КК України та істотно знижують ступінь суспільної небезпеки.
		Колегія суддів враховує, що обвинувачена є особою з інвалідністю 3 групи та має на утриманні неповнолітню дитину, однак звертає увагу, що ці обставини є характеризуючими даними про особу обвинуваченої, а не такими, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення та пом`якшують покарання.
		Окрім того, варто зазначити, що призначення покарання, в тому числі застосування чи не застосування положень ст.69 КК України є виключно дискреційними повноваженнями суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх обставин справи визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дане узгоджується з позиціями ВС ККС, викладених у постановах від 20.01.2025 у справі №127/27730/23, від 12.07.2018 у справі №745/398/16-к.
		   На переконання колегії суддів, ці обставини у сукупності з даними про особу обвинуваченої дають підстави для призначення ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України у найнижчих межах санкції цієї статті, однак підстав для застосування ст.69 КК України не встановлено.
		Щодо заявлених потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, колегією суддів встановлено наступне.
		В позовних заявах ОСОБА_9 просила стягнути з обвинуваченої суму матеріальних збитків у розмірі 4222 грн, а ОСОБА_10  в розмірі 2396,23 грн.
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
		Згідно ч.1 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
		У судовому засіданні апеляційного суду потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали заяви про відмову від частини позовних вимог.
		У своїй заяві потерпіла ОСОБА_9 відмовилась від заявленого цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 4222,00 грн та моральної шкоди в розмірі 8321,88 грн, оскільки їй відшкодована заподіяна матеріальна шкода та частина моральної шкоди.
		ОСОБА_10 у своїй заяві відмовилась від заявленого цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2396,12 грн, у зв`язку з відшкодуванням заподіяної шкоди.
		Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та частини моральної шкоди на користь ОСОБА_9 провадження підлягає закриттю у зв`язку з відмовою цивільних позивачавів від своїх позовних вимог.
		Що стосується позовних вимог потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.
		У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 191618 грн.
		Обґрунтовуючи цей розмір відшкодування, потерпіла ОСОБА_9 вказала, що внаслідок замаху на умисне вбивство, хід її життя та її дітей змінився, у зв`язку з тим що вони пережили сильний стрес. Вона і до цього часу перебуває в деперсії, у неї душевна травма. Постійно хвилюється за своє життя та дітей. Молодша донька ОСОБА_16 відчуває страх, переживання. Після цієї події вона декілька днів не вставала з ліжка, відмовлялась їсти, не розмовляла, відмовлялась іти до школи. До цього часу ОСОБА_16 звинувачує себе, що в той день відкрила ОСОБА_6 двері. ОСОБА_9 було боляче як матері, вона сильно переживала. 
		Вказане підтверджується психологічним дослідженням ОСОБА_16 , відповідно до якого, внаслідок насильницький дій ОСОБА_6 до її рідних, у неї виявлені зміни в емоційному стані, які перешкоджають її активному соціальному функціонуванню, їй завдано моральних страждань та нанесено глибоку психологічну травму (т.3 а.п. 66-72).
		Внаслідок цих подій ОСОБА_9 з доньками періодично звертаються до психолога, лікуються у невропатолога та психотерапевта. Вона була позбавлена можливості працювати, доньки  вчитися та займатися поза навчальними гуртками. Цим сам їм було завдано психологічну травму, моральних страждань та душевних переживань.
		Вважає, що саме така сума відшкодування необхідна для того, щоб хоч якимось чином загоїти отримані душевні страждання та відновити її психічний стан.
		Потерпіла ОСОБА_10 , обґрунтовуючи суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн вказує, що внаслідок вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень хід її життя змінився, вона пережила сильний стрес. Через заподіяння їй тілесних ушкоджень та погіршення стану здоров`я вона була позбавлена можливості працювати, цим самим їй було завдано психологічну травму, значних моральних страждань та душевних переживань.
		Згідно психологічного дослідження ОСОБА_10 , внаслідок насильницький дій ОСОБА_6 , які були направлені на неї та її матір, у неї виявлені зміни в емоційному стані, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню. З психологічної точки зору ОСОБА_10 завдано моральних страждань та нанесено глибокі психологічні травми, через що знижено рівень якості життя та соціального функціонування. Завдало значних порушень у соматичній частині життя, призвело до формування психоемоційних порушень, які будуть потребувати довготривалої корекції та опрацювання з фаховими спеціалістами (т.3 а.п.93-99).
		Вважає, що саме така сума відшкодування необхідна для того, щоб хоч якимось чином загоїти отримані душевні страждання та відновити її психічний стан.
		Положеннями ст.23ЦК Українипередбачено,що особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ.  Моральна шкодаполягає,зокрема  уфізичному болюта стражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз каліцтвомабо іншимушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		 Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		На переконання апеляційного суду, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не було у повній мірі враховано обсяг моральних страждань потерпілої ОСОБА_9 внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 щодо неї та її доньки, заподіяння їй 15 тілесних ушкоджень, що призвели до ушкодження здоров`я, порушення її звичайного способу життя, тяжкість вимушених змін у життєвих обставинах, які унеможливлюють ведення повноцінного способу життя у зв`язку з замахом на вбивство щодо неї. 
		Виходячи з принципу розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 100 000 грн відповідатиме глибині душевних страждань потерпілої ОСОБА_9 .
		Також, при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди ОСОБА_10 , судом першої інстанції не було у повній мірі враховано наслідки протиправних дій ОСОБА_6 щодо ОСОБА_10 , що призвели до погіршення стану її здоров`я, завдали психологічну травму, моральні страждання та душевні переживання у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та її матері.
		Виходячи з принципу розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 20 000 грн відповідатиме глибині душевних страждань потерпілої ОСОБА_10 .
		Окрім цього, колегія суддів зауважує, що сума відшкодування не має становити тягаря для обвинуваченого та слугувати способом збагачення для позивача, так як встановлено, що ОСОБА_6 не працевлаштована, є особою з інвалідністю третьої групи, має на утриманні неповнолітню дитину.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Документальних підтверджень витрат на залучення експерта матеріали кримінального провадження не містять, а тому, відповідно до положень ст.124 КПК України, апеляційний суд не ухвалює рішення з цього питання. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування вироку судом апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення.
		Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та представника потерпілих підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку.
		На підставінаведеного,керуючись ст.ст.404,405,407,409,411,414,418,420, ч.5 ст.128, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		УХВАЛИЛА:
		Апеляційні скарги прокурора Чернівецькоїокружної прокуратури ОСОБА_5  та представникапотерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_12   задовольнити частково.
		Вирок Шевченківськогорайонного судум.Чернівцівід 29липня 2024року заобвинуваченням ОСОБА_6   скасувати. 
		Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125 КК України та ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України.
		Призначити ОСОБА_6  покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.
		Призначити ОСОБА_6  покарання за ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень призначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Взяти ОСОБА_6  під варту в залі суду негайно.
		Строк відбуттяпокарання ОСОБА_6  відраховувати з моменту взяття її під варту  29 травня 2025 року.
		Зарахувати в строк відбування покарання період тримання під вартою з 17 березня 2023 року по 29 липня 2024 року включно. 
		Цивільний позов ОСОБА_9 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 100000 (сто тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Цивільний позов ОСОБА_10 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 20 000 (двадцять тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Прийняти відмову ОСОБА_9 від позовних вимог про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 4222,00 грн та моральної шкоди в розмірі 8321,88 грн.
		Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4222,00 грн та моральної шкоди в розмірі 8321,88 грн. з обвинуваченої ОСОБА_6 закрити у зв`язку з відмовою цивільного позивача ОСОБА_9 від своїх позовних вимог. 
		Прийняти відмову ОСОБА_10 відпозовних вимогпро стягненняз обвинуваченої ОСОБА_6 матеріальної шкодив розмірі 2396,12 грн.
		Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 2396,12 грн. з обвинуваченої ОСОБА_6 закрити у зв`язку з відмовою цивільного позивача ОСОБА_10 від своїх позовних вимог. 
		Речові докази:
		- кухонний ніж, який виявлений на серванті в гостьовій кімнаті, поміщений разом із першочерговою упаковкою та картонною коробкою до спец. пакету НПУ №7325637, вилучений 21.02.2023 під час проведення огляду місця події АДРЕСА_4 (а.с.134, т.1)  знищити;
		- жіночу резинку для волосся коричневого кольору із підлоги кухні, яка упакована до паперового конверту, вилучена 21.02.2023 під час проведення огляду місця події АДРЕСА_4 ; змив речовини бурого кольору, вилучений з поверхні підлоги гостьової кімнати, який упаковано до паперового конверту, що вилучений 21.02.2023 під час проведення огляду місця події АДРЕСА_4 ; виріз волокон з килима на підлозі гостьової кімнати з елементами речовини бурого кольору який упакований до паперового конверту, що вилучений 21.02.2023 під час проведення огляду місця події АДРЕСА_4 (а.с.136, т.1)  знищити;
		- змив речовини бурого кольору, поміщений в паперовий конверт коричневого кольору, виріз із килима на підлозі в кімнаті, з нашаруванням речовини бурого кольору, поміщений в паперовий конверт коричневого кольору (а.с.151-153, т.1)  знищити;
		- добровільно надані потерпілою ОСОБА_9 речі а саме: футболка помаранчевого кольору, лосини чорного кольору, колготи тілесного кольору, які поміщені в картонну коробку сірого кольору (а.с.170-172, т.1)  повернути потерпілій ОСОБА_9 
		- «DVD-R» диск, білого кольору, марки «ALERUS», із надписом на ньому «аудіо-запис 102», наданий УОАЗОР ГУНП в Чернівецькій області - (а.с.193-195, т.1)  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		 
		Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його оголошення та може бути оскаржений шляхом подання касаційної скарги до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його оголошення, а засудженим який утримується під вартою  у той самий строк з дня отримання копії вироку.
		 
		 
		 
		       Головуючий        [підпис]             ОСОБА_1 
		 
		       Судді                [підпис]             ОСОБА_2 
		 
		                       [підпис]             ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		Згідно з оригіналом    
		Суддя                    _________________         ОСОБА_1 
		(посада)           (М.П., підпис)         (ПІБ)
		29.05.2025

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...