Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/6829/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 29.05.2025. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 03.07.2025
Результат оскарження 03.07.2025 Восьмий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: П/380/7983/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		29 травня 2025 рокусправа №380/6829/25
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 (далі  позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі  позивач-2, ОСОБА_2 ) звернулися до суду з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі  відповідач, Залізничний ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ), в якому просять визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо скасування арешту з нерухомого майна та зобов`язати відповідача скасувати арешти, накладені на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 № 6984392, накладений у ВП № 44667557; арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 № 6970555, накладений у виконавчому провадженні № 44667887.
		Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. Представник позивачів звернувся до відповідача з заявою про скасування арешту майна боржників, проте отримав відмову. Зауважує, на даний час виконавчі провадження № 44667557, № 4667887 є закінченими, а отже, арешти, накладені у таких виконавчих провадженнях мають бути зняті. Окрім цього, заборгованість, яка стала підставою для накладення обтяжень, погашена в повному обсязі. На підставі наведеного позивачі вважають, що арешт, накладений на їхнє майно, є безпідставним, порушує їх майнові права щодо розпоряджання приватною власністю. Просять позов задовольнити повністю.
		Ухвалою від 10.04.2025 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 29.04.2025.
		Відповідно до довідок про доставку електронного листа до електронного кабінету Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі доставлено: 07.04.2025 - позовну заяву з копіями доданих до неї документів та 11.04.2025 - ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі з викликом сторін від 10.04.2025. 
		Відповідачу роз`яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
		Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
		Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Судове засідання, призначене на 29.04.2025, було відкладене до 07.05.2025 у зв`язку з неявкою сторін.
		Відповідач у судове засідання 07.05.2025 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причин неможливості неприбуття у судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав. Судове засідання було відкладене до 20.05.2025 для надання додаткових пояснень позивачем.
		Суд в судовому засіданні 07.05.2025 заслухав ступну промову представника-1 та оголосив перерву до 20.05.2025.
		Позивач-1 16.05.2025 (вх. № 41064) подав додаткові пояснення.
		Відповідач у судове засідання 20.05.2025 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причин неможливості неприбуття у судове засідання не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав. Суд з`ясував позиції сторін, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
		Суд в судовому засіданні 20.05.2025 дослідив письмові докази та перейшов до письмового провадження.
		Суд, заслухавши позивача та з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 (позичальник) 22.05.2008 укладено кредитний договір № 1304/0508/88-010 (далі - кредитний договір), відповідно до якого позичальнику надано кредит на термін до 21.05.2018 у сумі 50 000,00 доларів США.
		Між ВАТ «Сведбанк» (іпотекодержатель) та фізичними особами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (іпотекодавці) 22.05.2008 укладено іпотечний договір, відповідно до якого в якості забезпечення основного зобов`язання за кредитним договором іпотекодержателю в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 , котра належить іпотекодавцям (далі  іпотечний договір).
		Між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 28.11.2012 укладено договір факторингу № 15, згідно з яким банк передав фактору права вимоги щодо заборгованостей, зазначених в Реєстрі заборгованостей, серед яких була заборгованість за кредитним договором.
		Між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» 28.11.2012 укладено ще один договір факторингу, тобто здійснено наступне відступлення права грошової вимоги.
		У зв`язку із порушенням строків погашення заборгованості з боку позичальника ОСОБА_3 . 06.05.2014 приватним нотаріусом Матвеєвим В.А. видано виконавчий напис № 777.
		На примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебували:
		- виконавче провадження ВП № 44667557 з примусового виконання виконавчого напису № 777 від 06.05.2014, вчиненого приватним нотаріусом Матвеєв В.А. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу в розмірі 561 779,07 грн на користь ТОВ «Кредитні ініціативи»;
		- виконавче провадження ВП № 44667887 з примусового виконання виконавчого напису №777 від 06.05.2014 вчиненого приватним нотаріусом Матвеєв В.А. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу в розмірі 561779,07 грн. на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
		Відповідачем видано постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 44667557 та у ВП 44667887, на підставі чого накладено обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про обтяження: 6970555, та 6984392, відповідно).
		Між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «Профіт Файненс» 30.05.2023 укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» передало право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором. 
		ТОВ «Профіт Файненс» листом від 09.01.2024 №09.01/25-ПФ-1 повідомило ОСОБА_1 , що до Товариства перейшли права вимоги за іпотечним договором від 22.05.2008, водночас заборгованість по кредитному договорі № 1304/0508/88-010 та іпотечному договорі від 22.05.2008 погашена в повному обсязі, відповідні відносини є припиненими.
		Довідкою від 10.03.2025 №10-03/25-ПФ-1 ТОВ «Профіт Файненс» підтверджує, що станом на 10.03.2025 у ОСОБА_3 немає заборгованості за Кредитним договором перед Товариством.
		Адвокатом Посікірою Р.Р. 17.03.2025 подано до відповідача заяву про скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 (номер запису про обтяження 6984392), рішення про накладення яких прийнято на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ від 10.09.2014 у ВП №44667557.
		Відповідач листом від 27.03.2025 повідомив про відсутність у державного виконавця підстав для зняття арешту з майна боржника в межах вказаних виконавчих проваджень.
		Окрім того, листом від 11.04.2024 №37891/В-3 державний виконавець повідомив, що в межах ВП № 44667887 та № 44667557 винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, арешт може бути знятий за рішенням суду. Таким чином відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника накладеного, зокрема в межах ВП № 44667887 та № 44667557. 
		Адвокатом Босяк М.Б. 12.05.2025 надіслано інформаційний запит до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) з проханням надати таку інформацію:
		1. Про те, чи знищені на даний момент матеріали виконавчих проваджень №44667557 та №44667887, відкритих на примусове виконання виконавчого напису №777 від 06.05.2014, виданого приватним нотаріусом Матвеєв В.А. про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу в розмірі 561 779,07 грн на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
		2. У разі, якщо такі виконавчі провадження не є знищеними, надати ідентифікатори доступу до виконавчих проваджень №44667557 та №44667887.
		Відповідач листом від 15.05.2025 №433386/В-3 повідомив про неможливість надання копiй матерiалiв виконавчих проваджень М44667557, ВП44667887 у зв`язку iз закiнченням встановленого строку їх зберiгання вiдповiдно до п. 2 роздiлу XI Правил ведення дiловодства та apxiвy в органах державноi виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстицiї України №829/5 вiд 07.06.2017.
		Вважаючи бездіяльність відповідача щодо незняття арешту на нерухоме майно протиправною, позивачі звернувся до суду з цим позовом.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Спеціальним законом, що визначав на час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV), нова редакція якого викладена Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
		Відповідно до статті 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
		Частиною 1 статті 6 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
		Згідно з положеннями статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виходячи зі змісту статті 25 Закону № 606-XIV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
		Положеннями статті 57 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
		Відповідно до частин 3-5 статті 60 Закону № 606-XIV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
		У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
		У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
		До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 1 статті 50 Закону № 606-XIV).
		Частиною 2 статті 50 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
		Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
		Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
		Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме
		- закінчення виконавчого провадження (згідно із статтею 49 цього Закону);
		- повернення виконавчого документа стягувачу (згідно із статтею 47 цього Закону);
		- повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, (згідно із статтею 48 цього Закону).
		Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
		Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
		Згідно з положеннями статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.
		Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
		Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2020 у справі №817/928/17.
		Як встановлено судом, відповідно до відомостей АСВП у Залізничному відділі державної виконавчої служби м. Львова Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на примусовому виконанні перебували виконавчі провадження №44667557 та №44667887 з примусового виконання виконавчого напису №777 від 06.05.2014, вчиненого приватним нотаріусом Матвеєв В.А., про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення боргу в розмірі 561 779,07 грн на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» (боржники: ОСОБА_2 по якому накладено арешт в державному реєстрі заборон відчужень об`єктів нерухомого майна (номер обтяження 6970555) ОСОБА_1 по якому накладено арешт в державному реєстрі заборон відчужень об`єктів нерухомого майна (номер обтяження 6984392).
		Державним виконавцем 20.11.2014 на підставі пункту 9 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, чинній на час винесення постанови) винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу
		Аналіз наведених норм діючого на момент повернення стягувачу виконавчого документа законодавства дозволяє дійти висновку, що державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа мав вирішити питання щодо зняття арешту, накладеного на належне позивачу майно.
		Проте таких виконавчих дій, як було встановлено судом, державним виконавцем вчинено не було, що і зумовило звернення до суду позивачів з цим позовом.
		Незняття арешту з майна та коштів позивачів порушує їх конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (стаття 41 Конституції України).
		Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11/09/1997 та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Конституційний Суд України в абзаці 2 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац 3 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини).
		Окрім того, ТОВ «Профіт Файненс» підтверджує, що на даний час заборгованість по кредитному договорі №1304/0508/88-010 та іпотечному договорі від 22.05.2008 погашена в повному обсязі, відповідні відносини є припиненими.
		За таких обставин, враховуючи добровільне погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд вважає невиправданим втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, а бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з такого майна є незаконною та необґрунтованою.
		Такий висновок суду відповідає висновкам Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.
		З огляду на викладене в сукупності та виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, суд висновує, що права позивачів не повинні обмежуватись шляхом наявності арештів, які не тягнуть за собою забезпечення примусового виконання будь-яких виконавчих проваджень.
		Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем вказаний обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки не виконано.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивачів до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що незняття арешту з нерухомого майна свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка не відповідає визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому таку бездіяльність потрібно визнати протиправною, задовольнивши першу позовну вимогу.
		Друга позовна вимога є похідною від першої, тому також підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зняти арешти, накладені 11.09.2014 на квартиру АДРЕСА_1 , а саме арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 № 6984392, накладений у ВП № 44667557; арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 № 6970555, накладений у виконавчому провадженні № 44667887.
		Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
		Відповідно до статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань позивачам понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору на суму 2 422 грн 40 к., сплаченого за квитанціями №17915390М та №179131010М від 04.04.2025. 
		Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в :
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Городоцька, буд. 299, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 35009206) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною бездіяльність Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо незняття арешту з нерухомого майна.
		Зобов`язати Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Городоцька, буд. 299, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 35009206) зняти арешти, накладені 11.09.2014 на квартиру АДРЕСА_1 , а саме арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 № 6984392, накладений у ВП № 44667557; арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 № 6970555, накладений у виконавчому провадженні № 44667887.
		Стягнути з Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Городоцька, буд. 299, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 35009206) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 к. судових витрат у вигляді судового збору. 
		Стягнути з Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Городоцька, буд. 299, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 35009206) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 к. судових витрат у вигляді судового збору. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя О. П. Хома

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...