Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/23012/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 29.05.2025. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.

Номер судового провадження: П/520/25408/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		29 травня 2025 року № 520/23012/24 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - 
		В С Т А Н О В И В:
		  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, ЄДРПОУ 40108578) та Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, ЄДРПОУ 40108599), в якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати Наказ Національної поліції України № 2094 від 25.07.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення зі служби в поліції;
		- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 342 о/с від 01.08.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області;
		- стягнути з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та додаткової винагороди за період з 01.08.2024 року по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;
		- допустити до негайного виконання постанови суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що ГУ НП в Харківській області незаконно звільнили його зі служби чим порушили його права.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 відкрито загальне позовне провадження у адміністративній справі.
		Представником ГУ НП в Харківській області подано відзив, проти задоволення позовних вимог заперечували повністю.
		Представником Національної поліції України подано відзив та додатки, які містять матеріали службового розслідування з грифом для службового користування. 
		Судом забезпечено належні умови та ознайомлено, за згодою Національної поліції України, позивача та його представника з додатками до відзиву, які містять документи для службового користування. Про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. 
		Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2025 закрито підготовче провадження по справі. Призначено судовий розгляд адміністративної справи по суті.
		Від сторін надійшли письмові заяви про розгляд справи без їх участі. 
		Представник позивача заявлені позовні вимоги  підтримала.
		Представники відповідачів підтримали свої позиції  проти задоволення позовних вимог повністю заперечували. 
		Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		Враховуючи зазначені вище положення, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.
		Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
		Суд дослідивши повно та всебічно матеріали справи, заслухавши позицію сторін, встановлено таке.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області, в званні  старший сержант.
		На підставі доповідної записки полковника поліції ОСОБА_2 , т.в.о. начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 07.06.2024 року № 704/03/59/01-2024 дск, наказом генерала поліції третього рангу №652 від 11.06.2024 року, призначено та Дисциплінарною комісією центрального органу управління поліції проведено службове розслідування за фактом події за участю сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
		На підставі Висновку від 10.07.2024 службового розслідування від 07.06.2024 №704/0359/01-2024 (ст.205 том №4 - матеріали ДСК) видано Наказ Національної поліції України № 2094 від 25.07.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення зі служби в поліції. вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 та 4 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2014 № 987 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (пункт 4 наказу).
		На підставі пункту 4 Наказу №2094 від 25.07.2024, видано Наказ №342 о/с від 01.08.2024 про звільнення зі служби ОСОБА_1 ..
		Не погоджуючись з вказаним наказом та результатами службового розслідування, позивач звернувся до суду. 
		Суд вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог виходив з такого. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону №580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань. Кожен має право в будь-який час звернутися за допомогою до поліції або поліцейського.
		Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію").
		Статтею 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 р. № 2337-VIII (в подальшому Дисциплінарний статут), встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Згідно із ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Відповідно до частини 4 статті 24 ЗУ «Про Національну поліцію», під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.
		Згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.12.2017 № 987 Про підрозділи поліції особливого призначення, підрозділи у своїй діяльності керуються Конституцією України, Кримінальним кодексом України та Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про Національну поліцію», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про боротьбу з тероризмом», «Про оборону України», іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність Національної поліції України, та цим Положенням.
		Відповідно до статті 12 ЗУ «Про оборону України», участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи. 
		Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.
		Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи:
		узгоджують з Генеральним штабом Збройних Сил України їх програми розвитку в частині, що стосується оборони держави, а також плани підготовки їх органів управління, з`єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління в особливий період та виконання завдань територіальної оборони;
		здійснюють під керівництвом Генерального штабу Збройних Сил України планування застосування органів управління, з`єднань і частин, призначених для підпорядкування органам військового управління Збройних Сил України в особливий період та виконання завдань територіальної оборони, надають Генеральному штабу Збройних Сил України необхідну для цієї роботи інформацію;
		здійснюють разом із Збройними Силами України підготовку та забезпечують готовність до спільних дій з метою оборони, беруть участь у створенні єдиної системи управління та всебічного забезпечення на особливий період; узгоджують з Генеральним штабом оперативно-стратегічні вимоги до озброєння та військової техніки, військово-технічного майна, його якісні та кількісні показники, спільно з Міністерством оборони України розробляють державну програму розвитку озброєння і військової техніки та формують показники для здійснення оборонних закупівель;
		узгоджують з Міністерством оборони України програми підготовки військових кадрів, вживають заходів щодо оптимізації системи військової освіти;
		беруть участь у підготовці громадян України до військової служби, забезпеченні направлення громадян України для проходження базової військової служби та призову на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори і під час мобілізації, а також у військово-патріотичному вихованні громадян України;
		забезпечують здійснення відповідних заходів щодо підготовки території України до оборони;
		беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану;
		розробляють та застосовують військові стандарти в межах своїх повноважень;
		залучаються відповідно до закону до ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, збройних конфліктів чи терористичних актів, проведення відновлювальних робіт, надання гуманітарної допомоги цивільному населенню;
		сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
		В особливий період відповідним органам військового управління Збройних Сил України підпорядковуються визначені в установленому порядку Генеральним штабом Збройних Сил України органи управління, з`єднання, частини та установи інших військових формувань.
		Під час дії воєнного стану до участі у прикритті державного кордону України, ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України відповідними органами військового управління Збройних Сил України залучаються визначені у встановленому порядку прикордонні загони та/або загони морської охорони Державної прикордонної служби України.
		Відповідно до статті 4 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», Наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. 
		Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. 
		Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.
		Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.
		Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється.
		Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону.
		Наказ, відданий (виданий) з порушенням вимог закону або з перевищенням повноважень, є недійсним та підлягає скасуванню прямим керівником.
		Згідно з наказом МВС України від 27.07.2012р. № 650 «Про затвердження Інструкції з оформлення документів у системі МВС України», встановлено, що наказ є основним розпорядчим документом, який видає керівник підприємства, установи, організації на основі єдиноначальності і який містить індивідуальні приписи або правові норми з питань внутрішньо організаційної діяльності, адресовані підпорядкованим органам і працівникам.
		Відповідно до статті 5 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції», поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
		За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
		Відповідно до статті 12 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Частиною 1 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
		Відповідно до положень частини 2 статті 14 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. 
		Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
		Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 року по справі № 369/9301/18).
		Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту, Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 р. затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (в подальшому Порядок № 893).
		Розділом V Порядку № 893 встановлено порядок проведення службового розслідування дисциплінарною комісією.
		Так, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
		Відповідно до розділу VII Порядку № 893, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
		Тобто, у випадку, коли службове розслідування здійснювалось, що невиконання поліцейським наказу, принциповим є встановлення не лише фактів віддання наказу та його не виконання, але й дослідження обставин, що завадили реалізувати такий наказ. У межах службового розслідування необхідно дослідити чи відповідає наказ вимогам законодавства, та чи міг сам поліцейський об`єктивно виконати такий наказ. 
		Фактично, в межах службового розслідування необхідно встановити усі складові дисциплінарного проступку, зокрема дослідити об`єктивну складову діяння, наприклад обставини та умови за яких діяння заподіяне, загальну ситуацію вчинення правопорушення; суб`єктивну сторону правопорушення: встановити безумовну винність особи, її умисел, виключити стани за яких вина виключається, тощо. 
		Відповідно до частини 15 статті 15 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
		Згідно з положеннями частини 1 статті 19 ЗУ «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», у висновку за результатами службового розслідування зазначаються:
		1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
		2) підстава для призначення службового розслідування;
		3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
		4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
		5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
		6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
		7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
		8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
		9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
		10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
		11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Тобто, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення дисциплінарних проступків, зокрема, невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
		Вирішуючи спір по суті, з урахуванням доводів сторін та зібраних у справі доказів, суд зауважує, що оцінці підлягає не лише порядок проведення службового розслідування, а також висновок службового розслідування та зібрані в ході цього службового розслідування докази для належного висновку про доведеність/недоведеність матеріалами службового розслідування наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку, що стало підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
		Правовий висновок про це сформовано Верховним Судом в постанові від 12.07.2023р. у справі № 200/3459/22.
		05.06.2024 заступником командира полку УПОП №3 ДПОП «ОШБ «ЛЮТЬ» підполковником ОСОБА_3 до особового складу доведено наказ командира зведеного підрозділу УПОП №3 ДПОП «ОШБ «ЛЮТЬ» від 05.06.2024 №189 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання. 
		Висновок від 10.07.2024 службового розслідування від 07.06.2024 №704/0359/01-2024 (ст.205 том №4 - матеріали ДСК), містить відомості, що безпосереднє виконання від 05.06.2024 №189 дск/ВС доручено чотирьом поліцейським, серед яких позивач  ОСОБА_1 ..
		Висновок від 10.07.2024 службового розслідування від 07.06.2024 №704/0359/01-2024 дск містить твердження про «зафіксовані відеозаписами факти відмови поліцейських від виконання зазначеного наказу».
		Разом з тим, з відеоматеріалів службового розслідування (додатки ДСК до відзиву), Диск №2 відеозапис №0000000_00000020240605165655_0025 та №0000000_00000020240605172656_0026, судом встановлено, що члени особового складу, включно з позивачем, яких ознайомлено з Наказом №189 дск/ВС відкрито підтвердили свою готовність виконувати наказ. Разом з тим, поліцейськими, серед яких перебував позивач, доведено в усній формі до відома керівника, ОСОБА_3 , що здійснював доведення наказу до особового складу, про перешкоди, що унеможливлюють виконання такого наказу, а також про необхідне логістичне, матеріально-технічне забезпечення для виконання зазначеного наказу. 
		З відеозапису №0000000_00000020240605172656_0026 (таймінг з 23 хв 40 с) судом встановлено, що заступником командира роти №3 батальйону №2 УПОП майором поліції Бондаренком заявлено до керівництва, що здійснювало доведення наказу до о/с, зокрема , ОСОБА_3 , працівника відділу моніторингу УПОП №3 ДПОП «ОШБ «ЛЮТЬ», під відеофіксацію усний рапорт про обставини, що унеможливлюють виконання о/с наказу від 05.06.2024 №189 дск/ВС. 
		Висновок від 10.07.2024 службового розслідування від 07.06.2024 №704/0359/01-2024 дск містить твердження майора ОСОБА_4 , з відеозапису №0000000_00000020240605172656_0026 (таймінг з 19 хв 27 с), що на момент безпосереднього виконання наказу від 05.06.2024 №189 дск/ВС обставини, що унеможливлюють виконання наказу усунути неможливо. 
		Дослідивши матеріали службового розслідування від 07.06.2024 №704/0359/01-2024 дск, суд зазначає, що дисциплінарною комісією не досліджено та не надано оцінки обставинам, що унеможливлювали виконання наказу, не досліджено правомірності та законності самого наказу, не надано оцінки поясненням осіб, на яких безпосередньо було покладено виконання наказу, фактично, висновок службового обмежився лише констатацією їх пояснень, також не зазначено наслідків невиконання наказу, не визначено причинно-наслідковий зв`язок з діянням осіб, щодо яких продавилось службове розслідування, не досліджено та не надано оцінки рівню забезпечення та підготовки особового складу на момент доведення наказу, що дозволяв особовому складу виконати зазначений наказ, в контексті заявлених особовим складом, та їх безпосередніми керівниками, зауважень.
		Суд дійшов висновку, що в ході службового розслідування не було повно та всебічно досліджено обставин невиконання наказу, що ставить під сумнів правомірність висновків на підставі яких прийнято наказ про звільнення позивача. 
		У зв`язку із вищевикладеним слід зауважити, що порушення процедури при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
		Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
		Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18.
		У даній справі, з урахуванням наведених вище міркувань, суд вбачає при проведенні службового розслідування значні процедурні порушення, які вплинули на правильність встановлення як факту і обставин скоєння позивачем дисциплінарного проступку, його кваліфікації, так і визначення міри покарання.
		З урахуванням викладених висновків в цій справі необхідно зазначити, що для вирішення питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є крайнім є заходом дисциплінарного впливу, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку.
		Суд вважає, що наведені вище міркування, які базуються на вичерпних та належних доказах, поданих сторонами до суду, свідчать про те, що службовим розслідуванням не було належним чином встановлено підстави для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу.
		Відтак, висновки наказу про застосування дисциплінарного стягнення про те, що за своєю тяжкістю дисциплінарний проступок, який мав місце на думку відповідача, є таким, що не сумісний з подальшим проходженням служби, не є обґрунтованими.
		Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.
		Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18.
		В даній справі, з урахуванням наведених вище міркувань, суд вбачає при проведенні службового розслідування значні процедурні порушення, які вплинули на правильність встановлення як факту і обставин скоєння позивачем дисциплінарного проступку, його кваліфікації, так і визначення міри покарання.
		Таким чином, перевіривши згідно наведеної норми оскаржувані накази про застосування до позивача дисциплінарних стягнень, суд вважає, що спірні накази прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		Відтак, суд дійшов висновку, що пункт 4 Наказу №2094 від 25.07.2024 про про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення та відповідно Наказ №342 о/с від 01.08.2024 про звільнення зі служби позивача є протиправними та підлягають скасуванню. 
		Крім того, слід взяти до уваги, що згідно зі ст. 235 КЗпП України, при звільненні без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При прийнятті рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік.
		Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі- Порядок № 100).
		Відповідно до абз. 2 пункту 3 Порядку, суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
		Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Згідно до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Згідно з абз.2 п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 р. за № 110) днем звільнення вважається останній день роботи.
		У п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 р. №13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		До суду відповідачем надано Довідку від 09.08.2024, відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням (червень, липень 2024р.) складала 22639,98 грн. та 22639,98 грн. відповідно, а загалом 45279,96 грн. Кількість відпрацьованих календарних днів за останні два місяці склала 61 день. Середньоденне грошове забезпечення становить 742,29 грн.
		Звільнений позивач - 01.08.2024. Рішення про поновлення на посаді прийняте 29.05.2025.
		З урахуванням того, що час вимушеного прогулу позивача складає 302 дні, сума належна до стягнення на його користь складає 224 171, 58 грн.
		З врахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача на позивача середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу підлягають задоволенню.
		Що стосується позовних вимог про поновлення позивача на посаді, суд вважає, що такі позовні вимоги задоволенню підлягають з огляду на наступне.
		У постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року в справі № 826/8332/17, від 31 травня 2021 року справа № 0840/3202/18 та від 27 квітня 2021 року у справі №826/8332/17 суд зазначив, що ураховуючи приписи частини 1 статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді як того бажає Позивач.
		Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 2401 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17, від 20 січня 2021 року справа №640/18679/18.
		У постанові від 11 лютого 2021 року справа №640/21065/18 Верховний Суд також не погодився із застосованим судами попередніх інстанцій способом захисту порушених прав позивача шляхом покладення на відповідача поновити позивача на посаді, що є рівнозначною. Суд зазначив, що зробивши правильний висновок про незаконність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не поновили його на роботі (конкретній посаді).
		Аналогічні правові висновки також відтворено і в постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 540/3994/20 від 13.04.2023 р.
		Відтак, позивач підлягає поновленню на посаді з якої його було звільнено. 
		В частині поновлення на посаді допустити рішення до негайного виконання та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		Адміністративний позов  ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, ЄДРПОУ 40108578) та Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 4 Наказу Національної поліції України № 2094 від 25.07.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області № 342 о/с від 01.08.2024 року про реалізацію дисциплінарного стягнення до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області у вигляді звільнення.
		Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 01.08.2024 до 29.05.2025 в розмірі 224 171, 58 грн (двісті двадцять чотири тисячі сто сімдесят одна гривна) 58 коп.
		Звернути рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Харківській області, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, а саме : 22 268 грн (двадцять дві тисячі шістсот двісті шістдесят вісім гривень) 80 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		.
		 
		 
		Суддя Тітов О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...