Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 404/3915/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти волі, честі та гідності особи; Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини.
Надіслано судом: 29.05.2025. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/404/142/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024120000000186

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Справа № 404/3915/25 
		Номер провадження 1-кп/404/142/25 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2025 року Фортечний районний суд м.Кропивницького у складі:
		головуючого судді                 ОСОБА_1 , 
		при секретарі                     ОСОБА_2 , 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Кропивницькому кримінальне провадження № 42024120000000186 про обвинувачення
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, українця, громадянина України, з професійною освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК України,
		за участю учасників судового провадження: 
		прокурора                      ОСОБА_4 ,
		потерпілої                     ОСОБА_5 ,
		захисника                     ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_3 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_3 протягом 2024-2025 років, будучи мешканцем м.Кропивницького, офіційно непрацевлаштованим та не маючим законного джерела доходів, бажаючи мати стабільне джерело грошових коштів від протиправної діяльності внаслідок вчинення кримінального правопорушення та розуміючи його суспільно-небезпечний характер, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел направлений на вербування людини з використанням обману та уразливого стану з метою подальшої трудової експлуатації та подальшого одержання прибутку, вирішив здійснити вербування з метою трудової експлуатації особи, яка звернеться за працевлаштуванням.
		Так, восени 2024 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_5 на одному з рекламних щитів м.Кропивницького, точної адреси в ході досудового розслідування не встановлено, побачила оголошення про роботу у офісі.
		Вказане оголошення зацікавило ОСОБА_5 , у зв`язку із чим вона спочатку сфотографувала вказане оголошення, а через деякий час, коли її матеріальне становище стало скрутним, а саме наприкінці грудня 2024 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, зателефонувала за номером, який був зазначений у згаданому оголошенні. В ході телефонної розмови з невстановленою в ході досудового розслідування особою жіночої статі ОСОБА_5 повідомили, що є вакансії менеджера по підбору персоналу та запропонували прийти на співбесіду, де їй обіцяли більш детально повідомити умови праці.
		У подальшому під час співбесіди ОСОБА_5 повідомили, що її робота передбачатиме підбір персоналу, за що обіцяли винагороду в розмірі 6250 гривень за тиждень роботи. Графік роботи з понеділка по суботу, з 9 години ранку до 5 години вечора, неділя вихідний.
		Усвідомлюючи, що іншого джерела доходу вона отримати не може, ОСОБА_5 погодилась на запропоновані їй умови праці та наприкінці грудня 2024 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, прибула до приватного будинку за адресою: вул.В.Чміленка, 24-Е, м.Кропивницький, де зустрілась з ОСОБА_3 як безпосереднім роботодавцем.
		В свою чергу, ОСОБА_3 , маючи у своєму розпорядженні технічні засоби та можливості для здійснення діяльності з підбору осіб, які проживають на території Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації з метою їх залучення до виготовлення, збуту та розповсюдження наркотичних засобів на території вказаних держав, усвідомлюючи, що для здійснення вищезазначеної діяльності йому потрібні працівники, в ході особистої розмови з ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вербування осіб з метою їх подальшої експлуатації, яка мала полягати у їх залученні до підбору осіб, які проживають на території Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації з метою їх залучення до виготовлення, збуту та розповсюдження наркотичних засобів на території вказаних держав, достовірно знаючи про уразливий стан ОСОБА_5 , який спричинений її скрутним матеріальним становищем та відсутністю інших джерел доходу, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи швидкого і незаконного збагачення шляхом її використання в трудовій експлуатації, ввів ОСОБА_5 в оману про умови праці у вищевказаному офісі, а саме щодо характеру виконуваної роботи, робочого часу та винагороди за виконану роботу.
		Зокрема, в ході вказаної зустрічі, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_5 , що графік її роботи становитиме 6 робочих днів, а саме з понеділка по суботу, робочий час з 9 до 17 години. З приводу характеру виконуваної роботи, ОСОБА_3 повідомив, що робота ОСОБА_5 передбачатиме підбір персоналу, за що остання отримуватиме заробітну плату в розмірі 6250 гривень за тиждень роботи.
		Не будучи обізнаною у дійсних злочинних намірах ОСОБА_3 , спрямованих на її вербування з метою подальшої трудової експлуатації, ОСОБА_5 , перебуваючи в уразливому стані, спричиненому її скрутним матеріальним становищем та відсутністю інших джерел доходу, будучи введеною ОСОБА_3 в оману про умови роботи у вищевказаному офісі, а саме щодо характеру виконуваної роботи, робочого часу та винагороди за виконану роботу, запропонованих їй, не будучи обізнаною про дійсний характер роботи, яку вона має виконувати, погодилась на пропозицію останнього та приступила до виконання своїх обов`язків.
		Так, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , у період з кінця грудня 2024 року до 28.02.2025 року, за вказівкою та під фактичним контролем ОСОБА_3 за допомогою інтернет-мережі та багатоплатформового месенджеру Telegram здійснювала підшукання осіб, які проживають на території Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації з метою їх залучення до виготовлення, збуту та розповсюдження наркотичних засобів на території вказаних держав.
		При цьому всупереч обумовлених під час приймання на роботу умов, будь-яка трудова угода з ОСОБА_5 не укладалась, розмір заробітної плати не відповідав обіцяному розміру, оскільки замість обіцяних їй 6500 грн. на тиждень ОСОБА_5 фактично спочатку отримала 1500 грн., а потім від 500 до 4000 грн. за тиждень в залежності від обсягу та якості виконаної роботи. Крім того, у разі неналежного виконання своїх службових обов`язків, які полягали у підшукуванні визначеної ОСОБА_3 кількості розповсюджувачів, до ОСОБА_5 застосовувались штрафні санкції у вигляді зменшення заробітної плати до повного припинення її виплати, а також збільшення тривалості робочого дня, який міг тривати 17 годин, а саме з 09 год. до 02 год. наступної доби.
		Коли ОСОБА_5 усвідомила, що своїми діями вона фактично за вказівкою ОСОБА_3 залучає мешканців та громадян Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації до злочинної діяльності на території відповідних держав, вона у середині січня 2025 року, більш точні дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, звернулась до ОСОБА_3 та повідомила останньому, що не бажає займатися подібною роботою, а бажає звільнитись.
		У свою чергу, ОСОБА_3 , не бажаючи припиняти трудову експлуатацію ОСОБА_5 , повідомив останній, що відпустить її лише тоді, коли вона замість себе приведе 5 осіб, які будуть виконувати таку ж саму роботу, що і вона. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що у разі не прибуття ОСОБА_5 на роботу, в нього є особи, яким відомо, де ОСОБА_5 мешкає.
		Не бажаючи залучати своїх знайомих до подібної роботи, а також настання для себе несприятливих наслідків, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі та усвідомлюючи, що іншого джерела доходів вона фактично не має, ОСОБА_5 була змушена продовжити виконувати обумовлену ОСОБА_3 роботу з підбору осіб, які проживають на території Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації з метою їх залучення до виготовлення, збуту та розповсюдження наркотичних засобів на території вказаних держав, під фактичним контролем ОСОБА_3 до 28.02.2025 року, тобто до того моменту, як діяльність останнього була викрита працівниками правоохоронних органів.
		Таким чином, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи швидкого i незаконного збагачення, наприкінці грудня 2024 року, більш точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, реалізував свій злочинний умисел та здійснив вербування ОСОБА_5 шляхом обману і використовуючи уразливий стан останньої, який спричинений її скрутним матеріальним становищем та відсутністю інших джерел доходу, а в подальшому до 28.02.2025 року фактично здійснював її трудову експлуатацію, що полягала у залученні ОСОБА_5 до підбору осіб, які проживають на території Республіки Білорусь, Республіки Казахстан та Російської Федерації з метою їх залучення до виготовлення, збуту та розповсюдження наркотичних засобів на території вказаних держав.
		Зазначені дії ОСОБА_3 суперечать чинному законодавству України та Протоколу про попередження й припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми, а також покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року («Палермський протокол 2000 року»), (дата підписання: 11 листопада 2000 року; дата ратифікації: 4 лютого 2004 року; дата набуття чинності для України: 21 травня 2004 року) й Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року (дата підписання: 16 травня 2005 року; дата підписання від імені України: 17 листопада 2005 року; дата ратифікації Україною: 21 вересня 2010 року; дата набуття чинності для України: 1 березня 2011 року), Конвенцію Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю (дата підписання: 10 червня 1930 року, дата ратифікації: 10 серпня 1956 року), які визначають поняття торгівлі людьми, окреслюють коло суспільно-небезпечних діянь, які підлягають обов`язковій криміналізації, передбачають основні стандарти запобігання, протидії торгівлі людьми.
		Так, відповідно до п.1 ст.2 Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року примусова праця  всяка робота чи служба, що вимагається від будь-якої особи під загрозою якогось покарання, для котрої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.
		Прикладами примусової праці може бути праця у будь-якій сфері виробництва чи послуг взагалі без оплати або з оплатою, що не відповідає характеру та інтенсивності роботи. Примусове надання послуг є різновидом примусової праці, коли остання здійснюється у сфері послуг.
		Про те, що праця є примусовою, можуть свідчити такі обставини, як застосування до особи психічного чи фізичного насильства, відсутність трудової угоди, відібрання в особи паспорта, утримання частини заробітної плати або невиплата її взагалі та інші обставини.
		Наявність трудової угоди не обов`язково свідчить про відсутність примусової праці або торгівлі людьми.
		Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.149 КК України.
		 
		Під час підготовчого судового засідання встановлено, що між обвинуваченим ОСОБА_3 та прокурором ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_6 , 18.04.2025 року укладено угоду про визнання винуватості (далі  угода), письмову згоду на укладення якої надано потерпілою ОСОБА_5 .
		За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_3 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, та зобов`язується надати стороні обвинувачення, суду достовірну та повну інформацію, що стосується інкримінованого йому обвинувачення.
		Водночас між обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 та прокурором ОСОБА_4 узгоджено покарання обвинуваченому за ч.1 ст.149 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.75 КК України узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, визначеного судом, та відповідно до вимог ст.76 КК України узгоджено покладення на ОСОБА_3 обов`язків, передбачених ст.76 КК України, визначених судом. 
		Заслухавши думку захисника, який вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості з обвинуваченим, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України та КК України, аналогічні доводи прокурора, який також вказав про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та виконання обвинуваченим взятих за угодою обов`язків, обвинуваченого ОСОБА_3 , який наполягав на затвердженні угоди, вказавши, що вона укладена добровільно, наслідки укладення угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та ч.4 ст.474 КПК України йому роз`яснені та зрозумілі, крім того, обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що повністю, безумовно та беззастережно визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке ставиться йому у провину, повідомивши у своїх показаннях усі обставини вчинення ним кримінального правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті, а також зазначив, що зобов`язується виконати у повному обсязі узгоджене сторонами та призначене судом покарання, суд вважає, що угода про визнання винуватості підлягає затвердженню, зважаючи на таке.
		Укладена у кримінальному провадженні угода про визнання винуватості відповідає вимогам п.2 ч.1 ст.468, ч.ч.2, 4, 5 ст.469, ст.472, ч.ч.4, 6 ст.474 КПК України, невідповідність угоди вимогам ч.7 ст.474 КПК України у суді не встановлена, зокрема:
		1) дії обвинуваченого кваліфіковано правильно за ч.1 ст.149 КК України  як вербування людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням обману та уразливого стану потерпілого;
		2) умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, як зазначено в угоді та під час підготовчого судового засідання, сторонами угода укладена враховуючи суспільний інтерес в забезпеченні швидкого судового провадження, а також із врахуванням активного сприяння обвинуваченого у розкритті та розслідуванні кримінального правопорушення;
		3) угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні;
		4) узгоджена сторонами міра покарання за ч.1 ст.149 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки, та звільнення ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового строку, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно з ч.1 ст.76 КК України, відповідає вимогам ст.65 КК України. При визначенні терміну іспитового строку суд враховує думку усіх сторін та потерпілої, які просили його застосувати на мінімальний термін із врахуванням обставин, які характеризують особу обвинуваченого, пом`якшують покарання, та відсутності обставин, які обтяжують його покарання. 
		Так, при призначенні покарання, узгодженого сторонами угоди, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, віднесене до категорії умисних тяжких злочинів, одружений, осудний, на обліках в закладах з надання наркологічної та психіатричної допомоги не перебуває, раніше не судимий.
		Судом, відповідно до положень ст.66 КК України, встановлено наявність таких обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , як: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом 1 групи підгрупи «А». 
		Зважаючи на те, що стороною обвинувачення відповідно до вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України не ставиться у провину обвинуваченому вчинення кримінального правопорушення за обставин, які обтяжують покарання, суд, розглядаючи провадження в межах висунутого обвинувачення, вважає, що вони не встановлені.
		Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами.
		У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Згідно з вимогами ст.100 КПК України, оскільки у судовому засіданні не доведено і не підтверджено незаконність підстав набуття прав на майно, яке залучене як речові докази, суд враховує позицію сторін, згідно з якою відповідні речі, вилучені під час обшуків і слідчих дій, підлягають поверненню власникам та законним володільцям.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18.04.2025 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_6 у місті Кропивницькому у кримінальному провадженні №42024120000000186.
		ОСОБА_3  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.149 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Згідно зі ст.76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.03.2025 року на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_3 (т.1 а.п.89-93),  скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м.Кіровограда від 06.03.2025 року на майно, вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_3 (т.1 а.п.99-103),  скасувати.
		Речові докази:
		- мобільний телефон Iphone 15 Рго max з сім картою мобільного оператору НОМЕР_1 , заблокований; мобільний телефон Iphone 11, вимкнений; мобільний телефон Iphone Х білого кольору, вимкнений; мобільний телефон BlackBerry imei: НОМЕР_2 ; банківські картки АТ КБ «Приват Банк» №№ НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 (т.1 а.п.62-67)  повернути власнику ОСОБА_8 ;
		- мобільний телефон Samsung чорного кольору imei1: НОМЕР_6 , imei2: НОМЕР_7 , серійний номер НОМЕР_8 , з встановленими в ньому картками мобільного оператору SIM 1: НОМЕР_9 , SIM 1: НОМЕР_10 (т.1 а.п.62-67)  повернути власнику ОСОБА_9 ;
		- ноутбук чорного кольору марки «ASUS VIVOBOOK» з серійним номером R5NOCV00048918Е, модель Х1500Е (т.1 а.п.62-67)  повернути власнику ОСОБА_10 ;
		- ноутбук Lenovo, модель IDEAPAD 1, з серійним номером МР2Н5М7D та зарядний пристрій до нього (т.1 а.п.62-67)  повернути ОСОБА_9 ;
		- мобільний телефон Apple Iphone 13 Рго зеленого кольору imei1: НОМЕР_11 , imei2: НОМЕР_12 , з встановленою карткою мобільного оператору НОМЕР_13 (т.1 а.п.62-67)  повернути обвинуваченому ОСОБА_3 ;
		- ноутбук Lenovo SN MP2VFWWGP, паперовий згорток з речовиною рослинного походження, фрагмент фольги, пакет з подрібленою речовиною рослинного походження, 3 аркуші паперу з надрукованим текстом про запрошення на роботу за мобільними номерами телефонів НОМЕР_14 , НОМЕР_15  повернути власнику ОСОБА_8 ;
		- комп`ютерну техніку: відеореєстратор Dajhua, SN (серійний номер): 9FOB96APAJ29F3E, відеореєстратор HIKVISION, SN (серійний номер): FE7258557; ноутбук ASUS VIVOBOOK, SN (серійний номер): R5NOCVO6996319A; ноутбук ASUS VIVOBOOK, чорного кольору, SN (серійний номер): R4NOCVO6R565159; ноутбук Lenovo, сірого кольору, SN (серійний номер): DF4C4LLP; ноутбук Dell, чорного кольору, серійний номер нерозбірливий, знизу наліпка червоного кольору з цифрами 002; ноутбук Lenovo, сірого кольору, SN (серійний номер): PF4KRC47; ноутбук Lenovo чорного кольору, серійний номер нерозбірливий, знизу наявна наліпка з текстом "ВОЛЯ. УКРАЇНА"; ноутбук НР, сірого кольору, SN (серійний номер): 5CG81734H4; ASUS VIVOBOOK, SN (серійний номер): R5NOCVO9X770205; HP, сірого кольору, SN (серійний номер): 5CG7282SYB; ноутбук Dell, чорного кольору, SN (серійний номер): 4KJ96W3; ноутбук НР, сірого кольору, SN (серійний номер): 13C65AV; ноутбук Lenovo, сірого кольору, SN (серійний номер): PF4КТ?К6; ноутбук НР, сірого кольору, SN (серійний номер): 5CG8217GF5; ноутбук Lenovo ThinkPad L560, чорного кольору, серійний номер нерозбірливий; ноутбук ASUS VIVOBOOK, SN (серійний номер): R8NOCV20М84935B; ноутбук ACER N20C5, N (серійний номер): NXADDEU0153021257C3400; ноутбук НP, сірого кольору, SN (серійний номер): CND2283C8W; ноутбук Lenovo, ciporo кольору, серійний номер нерозбірливий, знизу наявна наліпка з цифрами 51014335; ноутбук Lenovo, сірого кольору, SN (серійний номер): PF43B15V; ноутбук Lenovo, сірого кольору, SN (серійний номер): MP2LNHYX; ноутбук НР, сірого кольору, SN (серійний номер): 5CG8204FFD; мобільний телефон Iphone 8, IMEI НОМЕР_16 , (абонентський номер НОМЕР_17 )  повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .
		На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м. Кропивницького.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати його копію в суді.
		 
		 
		 
		Суддя Фортечного районного суду 
		м.Кропивницького                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...