Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/3163/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про приватну власність, з них; щодо усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: 30.05.2025. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.

Номер судового провадження: 19/207/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 19/207/24
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.05.2025 Справа № 908/3163/24
		м.Запоріжжя Запорізької області 
		Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білд-консалт Експрес (69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166, к. 229, ідентифікаційний код 34909966)
		до відповідача: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29, ідентифікаційний код 08592187)
		про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном 
		представники сторін 
		від позивача: Войтович Є.М., ордер АР №1056812 від 26.02.2025;
		від відповідача: не з`явився
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд 03.12.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Білд-консалт Експрес до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нерухомим майном.
		Позов обґрунтовано ст.ст. 41,55 Конституції України, ст.ст. 15,16, 316, 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України та мотивовано неможливістю вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним нерухомим майном через накладений арешт слідчим управлінням УМВС України в Запорізькій області під час провадження у кримінальній справі. 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.12.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3163/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
		Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3163/24, присвоєно справі номер провадження 19/207/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.01.2024. 
		 13.01.2025 від представник Товариства з обмеженою відповідальністю Білд-консалт Експрес через підсистему Електронний суд надійшла заява, відповідно до якої просить суд провести підготовче засідання без участі представника позивача.
		Враховуючи неможливість проведення судового засідання, призначеного на 15.01.2025, у зв`язку з перебуванням суді на лікарняному, судове засідання було призначене на 22.01.2025.
		13.01.2025 до суду надійшла заява ТОВ Білд-консалт Експрес про витребування доказів відповідно до ст. 81 ПК України, а також про розгляд справи за відсутності представника позивача.
		Відповідно до ухвали суду від 22.01.2025 підготовче засідання у справі відкладено на 19.02.2025, 10-00.
		Ухвалою суду від 19.02.2025 у клопотання позивача про витребування доказів відмовлено, у зв`язку з неналежним доведенням позивачем, що витребувані документи (вирок суду та ухвала Запорізького апеляційного суду) та інформація, які вони містять мають значення для розгляду даної справи та підтверджують/спростовують обставини, що є предметом доказування по вказаній справі. Строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 18.03.2025.
		 17.03.2025 через підсистему Електронний суд від представника ТОВ Білд-консалт Експрес надійшло клопотання про витребування доказів, відповідно до якого останній, просить суд витребувати від Комунарського районного суду міста Запоріжжя належним чином засвідчені копії вироку від 12 січня 2024 року у справі № 0814/13257/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 , а також ухвали Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року у цій справі.
		Ухвалою Господарського суду від 18.03.2025 підготовче засідання закрито, призначено розгляд справи по суті на 15.04.2025. Витребувано у Комунарського районного суду міста Запоріжжя належним чином засвідчені копії вироку від 12 січня 2024 року у справі № 0814/13257/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року у цій справі.
		Відповідно до ст. 208 ГПК України, суд в засіданні 15.04.2025 заслухав вступне слово представника позивача, який позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. 
		Відповідно до ухвали суду від 15.04.2025 судове засідання у справі відкладено на 13.05.2025.
		18.04.2025 на електронну посту суду від Комунарського районного суму м.Запоріжжя надійшла копія вироку у справі № 0814/13257/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 , а також ухвали Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2024 року.
		Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні 13.05.2025 здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
		У судовому засіданні 13.05.2025, на підставі ст. 217 ГПК України, суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів  ст. 218 ГПК України.
		Представник позивача в судовому засіданні 13.05.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном.
		Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
		Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Білд-консалт Експрес зареєстровано за адресою: 69035, м. Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 166, офіс 229, ідентифікаційний код 34909966. 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.09.2008 у справі №10/556/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» до Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство  12362» позов задоволено, визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» (ЄДРПОУ 34909966) на СТО з вбудованим господарськими та офісними приміщеннями літ. П-2 площею 221,0 кв.м. та підвалом площею 105,1 кв.м., розташоване за адресою місто Запоріжжя, вул. Феросплавна, 1. 
		Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОП ЗМБТІ № 20584603 від 15.10.2008 СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями літ П-2 по вул.Феросплавна, буд.1 в м.Запоріжжі зареєстровано на праві приватної власності на підставі рішення суду у справі № 10/556/08 від 12.09.2008 за ТОВ «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС».
		Згідно з даними з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта- товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» внесено наступні записи:
		24.04.2018 на підставі постанови, про арешт майна боржника, серія та номер ВП № 56190837, виданої 24.04.2018, видавник Вознесенівський ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, вид обтяження  арешт нерухомого майна, виникнення, на все нерухоме майно; 
		29.10.2018 на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер ЗВП №55660656, виданої 29.05.2018, видавник Вознесенівський ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, вид обтяження  арешт нерухомого майна, виникнення, на все нерухоме майно; 
		30.09.2010 запис № 10306879, арешт нерухомого майна на підставі постанови б/н від 29.09.2010, в.о. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, літ П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями, адрес за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, будинок 1, обтяжував : ГУМВС України в Запорізькій області;
		01.12.2010 арешт нерухомого майна; підстава: постанова б/н від 30.11.2011.2010, гараж за адресою: АРК, м.Сімферополь, вул.Балаклавська, буд.335, гараж 117-118, номер НОМЕР_1 старший слідчий СУ ГУМВС України в Запорізькій області, обтяжував ГУМВС України в Запорізькій області;
		26.07.2011 арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 27559169, 25.07.2011, Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, держ. виконавець Онішкевич М.М., об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно у межах суми 1753,65 грн, додаткові дані: наказ № 22/5009/642/11 від 11.05.20114;
		24.01.2012 арешт нерухомого майна на підставі постанови б/н від 23.01.2012, старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області, об`єкт обтяження: нежитлова будівля, Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, буд. 1;
		24.01.2012, запис № 12089374 арешт нерухомого майна, на підставі постанови, б/н, 23.01.2012 старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області, об`єкт обтяження: гараж, гар.117-118, АРК, м.Сімферополь, вул.Балаклавська, буд.35; обтяжував ГУМВС України в запорізькій області. Старший слідчий в ОВС СУ УМВС України в Запорізькій області.
		Арешти на нерухоме майно - нежитлову будівлю Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, буд. 1, зареєстровані на підставі (запис № 10306879 та запис № 12089374), за твердженням позивача, були накладені в межах кримінального провадження, в якому ТОВ «БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» не набув жодного процесуального становища. Зазначені арешти перешкоджають позивачу вільно розпоряджатися його власністю, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. 
		Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, виходячи з такого.
		 Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
		Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:
		Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі N 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
		З матеріалів справи судом встановлено, що колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя постановила вирок від 12.01.2024, яким: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України (станом на березень 2010 року) та призначено покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 9 років 10 місяців 22 дні позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 358 КК України до 3 років обмеження волі; закрити кримінальне провадження відносно підсудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; за ч. 2 ст. 358 КК України до 5 років позбавлення волі; закрити кримінальне провадження відносно підсудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; за ч. 3 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі. Закрити кримінальне провадження відносно підсудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності; зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  до строку призначеного покарання строк попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі з 10.01.2012 по 20.12.2016, передбаченому ч.5 ст. 72 КК України. У зв`язку з відбуттям ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного судом покарання, суд звільнив його, як такого, що повністю відбув покарання. 
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06.12.2024 у справі № 0814/13257/2012 вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12 січня 2024 року змінено та ухвалено вважати, що ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2, ч.3 ст. 358 КК України звільнено від покарання.
		За приписами ст.29 КПК України, 1960 року (в редакції, чинній на час досудового слідства), при провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов`язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.
		Під час досудового слідства у наведеній кримінальній справі на підставі постанови б/н від 29.09.2010, в.о. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області та постанови б/н від 23.01.2012, старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області накладено арешт на нежитлову будівлю Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідно до ст.170 КПК України, в редакції 2012 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч.3 ст. 170 КПУ України).
		Відповідно до ч.5,6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
		Підстави скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні визначені приписами ст. 174 КПК України. 
		Так, відповідно до ч 1 ст.174 ГПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. 
		Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		Частиною ч.4 ст.174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Позивач, на підтвердження факту наявності арешту нерухомого майна - нежитлової будівлі Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , надає витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 350944492 від 18.10.2023 та на підтвердження права власності на зазначене майно- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20584603 від 15.10.2008.
		Доказів в обґрунтування своєї позиції у справі стосовно безпідставності обмежень у користуванні та розпорядженні майном позивачем на надано.
		Позивач зазначає, що не набув жодного процесуального статусу у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , проте доказів на підтвердження того, що наведене нерухоме майно не має відношення до засудженого та вчинених ним злочинів позивачем не надано, як не надано і доказів на підтвердження вжиття заходів щодо врегулювання порушеного питання без звернення до господарського суду.
		Слід звернути увагу, що накладання арешту у кримінальному провадженні є безпідставним коли майно, на яке арешт накладено, не належить особі, яка підозрюється у кримінальному правопорушенні, не є речовим доказом у кримінальному провадженні, не пов`язане з кримінальним провадженням. 
		Суд зазначає також, що позивачем не подано доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи спірний арешт нерухомого майна не виконує жодної забезпечувальної функції у кримінальному провадженні.
		При цьому під час постановлення вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , вирішено арешт, накладений постановами слідчого на майно, з огляду на призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, слід залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна.
		Доказів незаконності чи необґрунтованості накладеного арешту чи відсутності підстав для його накладання позивач також не надає.
		Із наведеного позивачем обґрунтування та наданих доказів не можливо дійти висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, про безпідставність обмежень щодо користування та розпорядження майном (нежитловою будівлею Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, буд. 1).
		Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
		Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
		За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
		Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		У даному випадку, з огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів покладається на позивача.
		Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. 
		Керуючись ст.ст. 42, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		В И Р І Ш И В:
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці, рішення складено та підписано 29.05.2025.
		 
		Суддя І.В. Давиденко 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...