Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7799/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них; щодо антиконкурентних узгоджених дій.
Надіслано судом: 30.05.2025. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 27.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/7799/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА, позивач) - не з`явився, 
		відповідача - Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, відповідач, скаржник) - Тацишина О.П. (самопредставництво),
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (далі - Комбінат, третя особа) - Ракін С.П. (адвокат), Хажанець В.М. (адвокат),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення АМК
		на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 (головуючий - суддя Щербаков С.О.)
		та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 [з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок] (головуючий - суддя Шапран В.В., судді Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.)
		 
		у справі за позовом КМДА
		до Відділення АМК,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Комбінат,
		про визнання недійсним рішення.
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		ВСТУП
		 
		Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення, яке прийняте Відділенням АМК, відповідно до якого визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), які полягають у прийнятті розпорядження від 10.06.2019 №1053 «Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва», пунктом 4.1 якого передбачено, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема, в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Комбінат для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами), має здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом сьомим частини другою статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Комбінату було надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		 
		1.1. КМДА звернулася до суду з позовною заявою до Відділення АМК про визнання недійсним рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції».
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є неправомірним, порушує права позивача та прийняте: за неповного з`ясування обставин, які мають значення для антимонопольної справи і які відповідач визнав встановленими; на основі висновків, що не відповідають обставинам у антимонопольній справі; з неправильним застосуванням статті 15 Закону.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 07.11.2024, яке залишено без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 04.03.2025 у справі №910/7799/24 [з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок], позовну заяву задовольнив.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		3.1. Відділення АМК, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		4.1. У поданій касаційній скарзі та касаційній скарзі (оновлена редакція) Відділення АМК з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №904/7548/16, від 18.11.2021 у справі №910/19109/19, від 17.08.2021 у справі №904/4062/20, від 21.05.2020 у справі №910/8856/19, від 25.02.2020 у справі №910/230/19, від 07.03.2023 у справі №910/13573/21 частини другої статті 4 та частини першої та абзацу 7 частини другої статті 15 та пункту 3 статті 50 Закону, частини третьої статті 18 та статті 25 ГПК України в частині застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що призвело до прийняття незаконного судового рішення та виконання власних повноважень та позитивних зобов`язань органів місцевого самоврядування з урахуванням сприяння ними розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства;
		 
		4.2. Також скаржник у касаційній скарзі та касаційній скарзі (оновлена редакція) з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах законодавства у сфері містобудування та благоустрою, а саме: 
		 
		4.2.1. частини першої та другої статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [в редакції, яка діяла станом на 10.06.2019];
		 
		4.2.2. частини другої статті 25 Закону України «Про планування і забудову територій» [в редакції, яка діяла станом на 17.11.2005] (втратив чинність з 12.03.2011); 
		 
		4.2.3. частини першої статті 50 ГПК України, в частині безпідставного залучення третьої особи у справі - Комбінату, якому відмовлено органом Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет) у залученні третьої особи під час розгляду антимонопольної справи.
		 
		5. Позиція інших учасників справи
		 
		5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив касаційну скаргу Відділення АМК залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		5.2. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу заперечила проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просила касаційну скаргу Відділення АМК залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		5.2.1. Також, Комбінат просив покласти судові витрати на відповідача.
		 
		6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що:
		 
		- Відділенням АМК розглянуто справу №298/60/77-рп/к.23, розпочату за ознаками вчинення виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене абзацом сьомим частини другої статті 15 та пункту 3 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Приватному акціонерному товариству "Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій" надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів;
		- Адміністративною колегією Відділення АМК 18.04.2024 прийнято рішення №60/46-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення АМК) у справі №298/60/77-рп/к.23, яким визнано дії виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), які полягають у прийнятті розпорядження від 10.06.2019 №1053 «Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва», пунктом 4.1 якого передбачено, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Комбінат для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами), має здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом сьомим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Комбінату надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.
		 
		6.2. Суди попередніх інстанцій вказали, що Рішенням АМК встановлено, зокрема, такі обставини.
		 
		6.2.1. Відділенням АМК, у зв`язку з надходженням листа Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 04.04.2023 №0423076/10421, здійснено державний контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час будівництва/реконструкції об`єктів соціально-культурного призначення, інженерної підготовки територій, їх благоустрою, які належать до комплексної забудови території м. Києва, зокрема, будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва.
		 
		6.2.2. Відділенням АМК направлено до Комбінату вимогу про надання інформації від 09.03.2023 №60-02/1233. Також вимоги про надання інформації Відділення АМК направило Комунальному підприємству «Плесо» (далі - КП «Плесо»), Київській міській військовій адміністрації (далі - КМВА), Департаменту земельних ресурсів, Управлінню екології та природних ресурсів, Головному управлінню статистики у м. Києві, потенційним конкурентам Комбінату.
		 
		6.2.3. За результатами збору та аналізу доказів у справі складено подання від 18.03.2024 №60-03/75п про попередні висновки у справі.
		 
		6.2.4. Так, Відділенням АМК встановлено, що 21.03.2006 КМР (орендодавець) та Комбінатом (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок №66-6-00328 (далі - Договір), відповідно до умов якого:
		 
		- об`єктом оренди є земельні ділянки з такими характеристиками:
		 місце розташування - вул. Євгена Маланюка (попередня назва - вул. Степана Сагайдака), 101 у Дніпровському районі м. Києва;
		загальна площа - 215 177 га, з яких:
		1) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:105:0002) площею 19,1819 га, в тому числі в межах прибережної смуги 1,0344 га; -
		2) земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:66:108:0002) площею 2,3358 га;
		 цільове призначення - для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами (пункт 2.1);
		- строк дії Договору становить 15 років, тобто до 21.03.2021 (пункт 3.1).
		 
		6.2.5. Відповідно до пункту 1 рішення КМР від 31.08.2021 №2249/2290, враховуючи звернення Комбінату від 19.11.2020 №598105247, КМР вирішила поновити на 7 років договір оренди (із змінами, внесеними додатковою угодою, що визнана укладеною постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №910/16914/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 27.02.2019), тобто до 21.03.2028.
		 
		6.2.6. Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 рішення №2249/2290 Комбінат має забезпечити будівництво об`єктів соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи) одночасно із спорудженням житлових будинків, із збереженням територій зелених насаджень згідно з детальним планом території будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного і соціально-побутового призначення на вул. Євгена Маланюка, 101 у Дніпровському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 17.11.2005 №399/2860 (далі - ДПТ).
		 
		6.2.7. Відповідно до пункту 28 архітектурно-планувального завдання №03-0677 на проектування об`єкту будівництва «Житлові будинки з об`єктами соціальної інфраструктури на вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва», затвердженого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА 16.10.2003 (із змінами, внесеними листами від 04.04.2006 №20-745 та від 23.11.2007 №20-744) [далі - АПЗ], виданого Комбінату, у разі відсутності інженерного забезпечення земельної ділянки та прилеглої до неї території, забудовнику ділянки необхідно взяти обов`язкову участь в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції: вулиці, дороги, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району.
		 
		6.2.8. Згідно з пунктом 6 "Охорона водного басейну" розділу 1.4.3. "Природоохоронні заходи" ДПТ (із змінами, внесеними рішенням КМР від 16.12.2005 №608/3099) передбачено створення прибережної захисної смуги (далі - ПЗС) Русанівської протоки у розмірі 50 м від урізу води відповідно до статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України). В межах ПЗС передбачається паркова зона.
		 
		6.2.9. Відділення АМК виснувало, що ДПТ і АПЗ було передбачено створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватись за обов`язкової участі Комбінату в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, зокрема інженерній підготовці відповідної території. 
		 
		6.2.10. Натомість, як вказує Відділення АМК в оскаржуваному Рішенні АМК, розпорядженням КМДА від 10.06.2019 №1053 «Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» (далі - Розпорядження №1053), з метою поліпшення рекреаційної зони довкілля та забезпечення стійкості берега Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, вирішено:
		 
		- здійснити до 31 грудня 2020 року будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (пункт 1);
		- визначити КП «Плесо» замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження (пункт 2);
		- взяти до відома, що фінансування робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, в 2019 році буде здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки (пункт 4.1).
		 
		6.2.11. Листом від 27.03.2023 №077/221-973 КП «Плесо» надало до відділення копії договорів та додаткових угод до них, на підставі яких здійснювалось виконання проектно-вишукувальних робіт та робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, зокрема:
		 
		- договір від 25.06.2018 №998, укладений КП «Плесо» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" (далі - ТОВ «БК «Міськбудінвест»), предметом якого є виконання останнім проектно-вишукувальних робіт по об`єкту Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (стадія Робочий проект);
		- договір від 13.11.2018 №1069, укладений КП «Плесо» та ТОВ «БК «Міськбудінвест», предметом якого є виконання останнім робіт по об`єкту Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, а саме: - берегоукріплення; - будівельні та монтажні роботи водозабору для системи поливу, улаштування круглих колодязів зі збірного залізобетону у мокрих ґрунтах; - насосна станція; - благоустрій території та малі форми; - берегоукріплення, георешітка; - дощова каналізація К2; - зовнішня водополивна система зрошувальних протипожежних смуг; - система автоматичного поливу; - зовнішнє освітлення.
		 
		6.2.12. Листом від 04.04.2023 №05716-4205 Департамент земельних ресурсів надав до відділення отриману від Департаменту фінансів виконавчого органу КМР (КМДА) інформацію щодо обсягів асигнувань по об`єкту "Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" відповідно до Програм економічного і соціального розвитку м. Києва за рахунок бюджету м. Києва, в тому числі протягом 2019 - 2020 років (таблиця 1 Рішення АМК). Подальше фінансування будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва за рахунок бюджету м. Києва протягом 2021 - 2023 років не здійснювалось.
		 
		6.2.13. За результатами позапланового аудиту оцінки діяльності Управління екології та природних ресурсів та КП «Плесо» щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, інформації та управління комунальним майном щодо робіт з будівництва (реконструкції, капітального ремонту) об`єктів, включених до Програм соціально-економічного розвитку м. Києва на відповідні роки, розташованих вздовж (поблизу) озер Лебедине, Підбірна та Русанівської протоки Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА склав аудиторський звіт від 28.12.2019 №070-5-13/47, у якому Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту рекомендував, зокрема:
		 
		1. Управлінню екології та природних ресурсів розробити та ініціювати перед виконавчим органом КМР (КМДА) механізм компенсації забудовником - Комбінат перед бюджетом м. Києва понесених витрат на будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва;
		2. Розробити та ініціювати перед виконавчим органом КМР (КМДА) внесення змін до регламенту виконавчого органу КМР (КМДА) в частині погодження проектів розпоряджень, що стосуються виконання берегоукріплюючих робіт, інженерної підготовки територій, їх благоустрою тощо Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (КМДА) на предмет наявності/відсутності виданих відповідних умов в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельних ділянок.
		 
		6.2.14. Листом від 27.03.2023 №077/221-973 КП «Плесо» повідомило, що за результатами опрацювання аудиторського звіту воно направило до Управління екології та природних ресурсів проекти листів до приватних забудовників територій вздовж (поблизу) озер Лебедине, Підбірна та Русанівської протоки для подальшого реагування щодо можливої компенсації забудовниками до бюджету м. Києва понесених витрат на виконання робіт по об`єктам КП «Плесо», в тому числі і по об`єкту "Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва".
		 
		6.2.15. Листом від 04.04.2023 №05716-4205 Департамент земельних ресурсів повідомив Відділенню АМК, що Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту у рамках організованого ним моніторингу та документального відстеження аудиторських рекомендацій на адресу Управління екології та природних ресурсів і КП «Плесо» неодноразово направляв відповідні листи. У відповідь на вказані листи Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту отримав копію листа від 12.03.2020 №077-1239 Управління екології та природних ресурсів до Комбінату з проханням компенсувати встановлені витрати та надати пропозиції щодо подальшої компенсації витрат за виконані роботи будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва. Інформацією щодо вжиття Управлінням екології та природних ресурсів і КП «Плесо» інших дієвих заходів, конкретних дій та кроків, направлених на практичне впровадження зазначених в аудиторському звіті рекомендацій, Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту не володіє.
		 
		6.2.16. Листом від 29.05.2023 №077-2919 Управління екології та природних ресурсів повідомило, що відповідно до Розпорядження №1053 КП «Плесо» виступало замовником робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва. В Управлінні екології та природних ресурсів відсутні повноваження щодо регулювання договірних відносин КП «Плесо», в тому числі щодо компенсації витрат понесених під час виконання договорів.
		 
		6.2.17. Листами від 28.03.2023 №22 та від 12.04.2023 №26 Комбінат повідомив, що:
		 
		- він, як замовник проекту "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва", не приймав участі у розробці проектної документації та будівництві об`єкту "Берегоукріплення та благоустрій набережної для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва (декларація про початок виконання будівельних робіт від 10.08.2012 №КВ 08112138169) [далі - об`єкт 1];
		- натомість, берегоукріплення та благоустрій набережної по вул. Євгена Маланюка (попередня назва - вул. Степана Сагайдака), 101 у м. Києві, в межах земельної ділянки, що знаходиться у користуванні товариства, виконувалось Комбінатом за декларацією про початок виконання будівельних робіт №КВ 0831711451782 від 25.05.2017 за проектом "Реконструкція водної станції та обслуговування споруд з облаштуванням елементів благоустрою та берегоукріпленням" (далі - об`єкт 2), який передбачає реконструкцію гідротехнічної споруди - причалу із влаштуванням елементів опорядження та благоустрою території за адресою вул. Євгена Маланюка, 101 у м. Києві. В даний час внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України роботи на вказаному об`єкті зупинено до завершення бойових дій;
		- відмінність об`єкту 1 та об`єкту 2 полягає у різному нормативно-правовому регулюванні проектування та будівництва у періоди 2006 - 2012 років та 2012 - 2019 років, зокрема у складі вихідних даних для проектування (архітектурно-планувальне завдання проти містобудівних умов та обмежень), а також у різних предметах будівництва (набережна проти причалу);
		- договором на виконання проектних робіт від 18.01.2017 №18/01-17/П (із змінами, внесеними додатковою угодою від 18.05.2017), укладеним Комбінатом та ТОВ "БК "Міськбудінвест", вартість проектних робіт передбачена з оплатою після введення об`єкту 2 в експлуатацію в установленому порядку;
		- згідно з умовами договору генерального підряду від 19.05.2017 №19/05-17/ГП, укладеного Комбінатом і ТОВ "БК "Міськбудінвест", останній виконує будівельні роботи на об`єкті 2 власними або залученими силами і засобами і самостійно забезпечує об`єкт реконструкції матеріальними ресурсами, оплата здійснюється після завершення визначених етапів робіт. У зв`язку з чим, наразі у Комбінату відсутні витрати, понесені на розробку проектної документації та проведення будівельних робіт по об`єкту 2 протягом травня 2017 року - лютого 2022 року.
		 
		6.2.18. Листом від 29.12.2023 №20-11/2805-23 Головне управління статистики у м. Києві надало до відділення інформацію щодо загальної кількості суб`єктів господарювання, які протягом 2018 - 2020 років здійснювали діяльність на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві, а також інформацію щодо загального обсягу ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві протягом 2018-2020 років.
		 
		6.2.19. Відділення АМК вказує, що оскільки ринок будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві є конкурентним, Відділенням АМК опитані суб`єкти господарювання, основним видом діяльності яких є будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель) та які є потенційними конкурентами Комбінату на вказаному ринку.
		 
		6.2.20. Зокрема, листом від 16.01.2024 №23/0/2-24 Приватне акціонерне товариство "ХК "Київміськбуд" (далі - ПАТ "ХК "Київміськбуд") повідомило, що, на його суб`єктивну думку, забудовник/замовник будівництва житлових або нежитлових будівель повинен приймати участь (нести витрати) у розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, інженерній підготовці території або інших роботах із берегоукріплення та благоустрою території поблизу озер або річок у м. Києві, у разі якщо така територія використовується таким забудовником/замовником будівництва на підставі права власності чи права користування (оренди). Також, ПАТ "ХК "Київміськбуд" зазначило, що близьке розташування житлових або нежитлових будівель до озер або річок у м. Києві є конкурентною перевагою.
		 
		6.2.21. Листом від 18.01.2024 №9 Акціонерне товариство "Позняки-Жил-Буд" повідомило, що близьке розташування житлових або нежитлових будівель до озер або річок у м. Києві може вплинути на намір споживачів щодо придбання квартир/приміщень у таких будівлях і може бути конкурентною перевагою.
		 
		6.2.22. За висновком Відділення АМК, розташування вказаного житлового комплексу вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі позиціонується як певна конкурентна перевага на відповідному ринку.
		 
		6.2.23. Кваліфікуючі дії відповідача Відділення АМК зазначило, що за звичайних умов ведення господарської діяльності учасники ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві мають рівні права та змагаються між собою за споживачів, пропонуючи їм більш привабливі умови надання таких послуг. При цьому ДПТ і АПЗ було передбачено створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватись за обов`язкової участі Комбінату в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції, зокрема інженерній підготовці відповідної території.
		 
		6.2.24. Однак, на переконання Відділення АМК КМДА, визначивши пунктом 4.1 Розпорядження №1053, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема, в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Комбінат для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом), має здійснюватися виключно за рахунок бюджету м. Києва, надав Комбінату неправомірні переваги на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів (внаслідок відсутності в останнього необхідності у понесенні витрат на розробку проектної документації та проведення відповідних будівельних робіт), що, в свою чергу, може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві. Тобто, Комбінат може отримати переваги над конкурентами не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішнього ринкового фактору - дій органу місцевого самоврядування.
		 
		6.2.25. За результатами розгляду справи №298/60/77-рп/к.23, наведені дії КМДА визнано порушеннями абзацу сьомого частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону. 
		 
		6.3. Не погоджуючись з Рішенням АМК КМДА звернулася до суду з позовом про визнання рішення недійсним на підставі статті 59 Закону.
		 
		6.3.1. Позивач вказує, що:
		 
		- Розпорядженням №1053 визначено необхідність проведення будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, а саме, з метою забезпечення стійкості берега Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва та поліпшення рекреаційної зони довкілля. При цьому Розпорядження №1053 не має жодного відношення до рішення КМР від 31.08.2021 №2249/2290 про продовження дії Договору, укладеного з Комбінатом, за яким здійснено будівництво житлових будинків (від 15 до 18 поверхів) з об`єктами соціальної інфраструктури (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи) по вул. Сагайдака, 101 у м. Києві;
		- вся набережна вздовж Русанівської протоки у м. Києві належить до земель прибережної захисної смуги, що знаходиться у комунальній власності та є вільною та відкритою для доступу усіх громадян, мешканців та гостей м. Києва. Чинним законодавством, зокрема, нормами Земельного та Водного кодексів України, унеможливлено отримання набережної у приватну власність, здійснення забудови або виконання інших будівельних робіт на ній, крім тих, що встановлені цими кодексами;
		- КП «Плесо» виконує функції замовника при проведенні робіт на землях фонду міста Києва, зокрема, здійснює заходи з берегоукріплення прибережних територій біля озер, річок та інших водойм м. Києва та захисту територій від затоплення, а тому виконання робіт КП «Плесо» з берегоукріплення на земельній ділянці загального користування не може вважатись наданням переваг для забудовників, що проектують та забезпечують будівництво поблизу.
		 
		6.4. Відповідач заперечував проти позову вказуючи, що не дивлячись на діючий Договір, який передбачав обов`язкову участь в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції: вулиці, дороги, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району та у створенні паркової зони, позивач прийняв Розпорядження №1053, чим допустив порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних дій органу самоврядування, надавши переваги Комбінату стосовно конкурентів.
		 
		6.5. Суд апеляційної інстанції вказав, що за результатами розгляду спору місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову зазначив, що, у цьому випадку будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки не передбачено ДПТ і АПЗ для Комбінату, як і не передбачено проектом будівництва житлових будинків, не є заходом інженерної підготовки території будівництва об`єкту "Житлові будинки з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва", не відповідає цільовому призначенню наданої в оренду земельної ділянки та її межам; законодавчо заборонене для приватних забудовників, покладено на спеціально створений орган - КП «Плесо», якому на праві господарського відання передано усі водні об`єкти та землі водного фонду міста Києва та яке виконує функції замовника при проведенні робіт на землях водного фонду міста Києва, а відтак, не є обов`язком Комбінату.
		 
		6.6. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та враховуючи кваліфікацію спірних правовідносин, погодився з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
		 
		6.6.1. Під час розгляду цієї справи, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК.
		 
		6.6.2. Досліджуючи у контексті відповідності висновку АМК стосовно того, чи був зобов`язаний Комбінат згідно з умовами договору оренди землі, ДПТ та АПЗ здійснювати берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови, обставинам справи (з огляду на зміст Рішення АМК), колегія суддів апеляційної інстанції встановила, зокрема, таке.
		 
		6.6.3. Договір укладено 21.03.2006 та згідно з пунктом 3.1 Договору строк його дії становить 15 років, тобто до 21.03.2021.
		 
		6.6.4. Відповідно до пункту 1 рішення КМР від 31.08.2021 №2249/2290, Договір було поновлено на 7 років, тобто до 21.03.2028. У той же час ДПТ та АПЗ розроблено у 2003 році, проектна документація розроблена у 2006 році та затверджена у 2007 році.
		 
		6.6.5. Згідно з пунктом 1.2.1 ДПТ територія в межах схеми планування складає 574,7 га. У той же час відповідно до таблиці 1.2.2.10 ДПТ, територія, яка охоплює проект запланованої житлової забудови складає 90 га.
		 
		6.6.6. Пунктом 1.4 ДПТ передбачено, що територія загальною площею 90 га, що розглядається, знаходиться в центрі лівобережної частини міста, в районі Микільська слобідка. З півночі ділянка обмежена територією садового товариства "Русанівські сади", зі сходу - комунальною зоною, з півдня - територією житлового масиву Лівобережний, із заходу - береговою лінією Русанівської протоки.
		 
		6.6.7. Згідно з пунктом 6 "Охорона водного басейну" розділу 1.4.3. "Природоохоронні заходи" ДПТ (із змінами, внесеними рішенням КМР від 16.12.2005 №608/3099) передбачено, зокрема:
		 
		- створення прибережної захисної смуги (далі - ПЗС) у розмірі 50 м від урізу води відповідно до статті 88 ВК України. В межах ПЗС передбачається паркова зона;
		- намив (підсипка) території буде здійснюватися поза межами ПЗС протоки;
		- розроблено проект берегоукріплення з частковим вирівнюванням берегової лінії.
		 
		6.6.8. Відповідно до пункту 1.4.3 ДПТ генеральним планом розвитку м. Києва передбачено перебазування Дарницького заводу БМіК (вул. Сагайдака, 101), який розташований всупереч статті 89 ВК України на прибережній території, а вивільнену територію планується використати для організації прибережної смуги, паркової зони та під забудову житловими багатоповерховими будинками і об`єктами соціально-побутового призначення.
		 
		6.6.9. Пунктом 1.3 ДПТ встановлено, що житловий район, що проектується відокремлюється залізницею, вул. Челябінською, вул. Панельною, Русанівською протокою, з півночі новою житловою вулицею. Вулично-шляхова мережа розподіляє район на функціональні зони:
		 
		- між Русанівською протокою і набережною - пішохідна зона (50 м від протоки), висотна житлова забудова із значними об`єктами соціально- побутового призначення;
		- між набережною і вул. Луначарського - житловий комплекс з багатоповерховою житловою забудовою;
		- між вул. Луначарського і новою вулицею місцевого значення - житловий комплекс з багатоповерховою та садибною забудовою;
		- між вулицею місцевого значення і залізницею - комунальна зона.
		 
		6.6.10. З наведеного, на думку суду апеляційної інстанції, слідує, що межа проекту за ДПТ охоплювала 90 га. Водночас, у відповідності з договором оренди земельних ділянок, товариству в тимчасове користування були надані земельні ділянки з цільовим призначенням: для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами площею 21,5177 га. Тобто, проект будівництва охоплює лише земельні ділянки, надані в користування, за виключенням прибережної захисної смуги.
		 
		6.6.11. Суд апеляційної інстанції вважає, що є безпідставними твердження скаржника, що прибережна захисна смуга розповсюджується на зону житлової забудови товариства, оскільки комплексна забудова території, описана в ДПТ, включає благоустрій та організацію містобудівного простору на суміжних земельних ділянках. При цьому колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено, що ДПТ було зобов`язано Комбінат створювати берегоукріплення вздовж Русанівської набережної. Обов`язок створення ПЗС у розмірі 50 м від урізу води відповідно до статті 88 ВК України не можливо ототожнювати з обов`язком створення берегоукріплення, позаяк берегоукріплення - це заходи, спрямовані на захист берегової лінії та прилеглих територій від дії на них течії води, атмосферних опадів, льоду, паводків, а також антропогенних впливів, які призводять до руйнування берега, обміління водойми й зміни довкілля. Тоді як земельні ділянки під ПЗС виділяються з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон.
		 
		6.6.12. Суд апеляційної інстанції зауважив, що товариством виконані роботи з штучного підвищення поверхні території на об`єкті, тобто забезпечено інженерний захист території будівництва від затоплення і підтоплення на об`єкті, що підтверджується, крім іншого, висновком експертів від 15.12.2023 №25066/23-44, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.
		 
		6.6.13. Пунктом 26 Архітектурно-планувального завдання №03-0677 на проектування об`єкта будівництва, затвердженого 16.10.2003 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого комітету КМР (КМДА) [із змінами] було передбачено обов`язок товариства скласти проект інженерного обладнання і підготовки території будівництва житлових будинків з нанесенням червоних ліній і меж земельних ділянок, на яких запроектовані інженерні мережі та споруди.
		 
		6.6.14. Відповідно до пункту 14 додатку до АПЗ розміщення комплексу проектування слід здійснювати не порушуючи межі земельної ділянки та за межами червоних ліній.
		 
		6.6.15. Згідно з пунктом 28 АПЗ замовника зобов`язано передбачити проектом, зокрема: 
		 
		- заходи щодо підтоплення ґрунтовими водами; 
		- розроблення заходів щодо захисту прилеглих будинків від руйнації, забезпечення їх стійкості при будівництві, забезпечення проїзду в параметрах згідно ДБН 360-92; 
		- у разі відсутності інженерного забезпечення земельної ділянки та прилеглої до неї території, забудовнику ділянки необхідно взяти обов`язкову участь в розробці проектної документації, будівництві та реконструкції: вулиць, доріг, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району.
		 
		6.6.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що з матеріалів справи слідує, що забудовник відповідно до АПЗ взяв участь в інженерній підготовці території будівництва житлових будинків, тоді як АПЗ не передбачало обов`язок забудовника забезпечити інженерну підготовку усієї набережної вздовж Русанівської протоки. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції відмітила, що генеральний план будівництва, затверджений Департаментом містобудування та архітектури КМДА від 20.06.2017 передбачає будівництво берегоукріплення за окремим проектом, а не за проектом будівництва житлових будинків. Наведене узгоджується з пунктом 14 Додатку до АПЗ, яким встановлено, що розміщення комплексу проектування слід здійснювати не порушуючи межі земельної ділянки та за межами червоних ліній.
		 
		6.6.17. Відповідно до повідомлення за підписом заступника Київського міського голови від 13.12.2004, Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг» (учаснику інвестиційного проекту "Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва» на замовлення Комбінату) було відмовлено у згоді на розробку проекту відведення земельної ділянки для благоустрою та експлуатації берегової смуги по вул. Сагайдака, 101 у м. Києві, у зв`язку із законодавчо встановленою забороною будівництва у прибережних захисних смугах.
		 
		6.6.18. Також, повідомленням за підписом заступника Київського міського голови від 28.10.2005 Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енергобудлізинг» відмовлено у згоді на розробку проекту відведення для благоустрою та експлуатації прибережної смуги на підставі статті 61 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), якою в межах прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, та у зв`язку з відсутністю висновку АТ "Київпроект» інституту «Київгенплан».
		 
		6.6.19. Головним управлінням економіки та інвестицій КМДА 18.04.2005 не погоджено оформлення документів на відведення земельної ділянки для благоустрою та експлуатації прибережної смуги по вул. Степана Сагайдака, 101 у м. Києві.
		 
		6.6.20. Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, висновок Відділення АМК про обов`язок Комбінату виконувати роботи з будівництва берегоукріплення у прибережній захисній смузі не ґрунтується на приписах чинного законодавства та суперечить раніше прийнятим дискреційним рішенням власника земельної ділянки з цього приводу.
		 
		6.6.21. Суд апеляційної інстанції вказує, що берегоукріплення і благоустрій частини набережної по вул. Є. Маланюка, 101 у м. Києві, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, що знаходиться у користуванні товариства, виконується Комбінатом за декларацією про початок виконання будівельних робіт від 25.05.2017 №КВ 0831711451782 за проектом «Реконструкція водної станції та обслуговуючих споруд з облаштуванням елементів благоустрою та берегоукріпленням». Вказаний проект передбачає реконструкцію гідротехнічної споруди - причалу, що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, із влаштуванням елементів опорядження та благоустрою території за адресою: вул. Є. Маланюка, 101 у м. Києві.
		 
		6.6.22. Департамент земельних ресурсів КМДА 03.01.2023 надав дозвіл товариству на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, в результаті чого під будівлею водної станції було сформовано нову земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:105:0016.
		 
		6.6.23. Відповідно до Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002 площею 19,1819 га знаходиться за адресою: м. Київ, р-н Дніпровський, вул. Степана Сагайдака, 101, не розташована вздовж урізу води та не включає в себе набережну, яка проходить вздовж річки.
		 
		6.6.24. У той же час набережна вздовж р. Дніпро є територією загального користування, благоустрій якої покладено на виконавчий орган місцевої ради відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування України», статей 10, 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		 
		6.6.25. Відповідно до розпорядження КМДА від 04.02.2009 №111 «Про передачу на баланс та закріплення за на Комунальним підприємством «Плесо» водних об`єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва» за КП «Плесо», на праві господарського відання було закріплено усі водні об`єкти та землі водного фонду міста Києва.
		 
		6.6.26. На підставі рішень КМР від 06.04.2017 №125/2347, №1043/4050 «Про бюджет міста Києва на 2018 рік», розпорядження КМДА від 04.04.2018 №550 «Про затвердження адресного переліку об`єктів для виконання робіт з капітального ремонту в межах затверджених бюджетних призначень на 2018 рік» КП «Плесо» виконує функції замовника при проведенні робіт на землях водного фонду міста Києва.
		 
		6.6.27. Розпорядженням №1053 організацію та виконання робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва покладено на КП «Плесо», визначено його замовником вказаних робіт.
		 
		6.6.28. Пунктом 4.3 вказаного розпорядження передбачено, що майно, створене та/або придбане в результаті здійснення робіт, з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, є комунальною власністю територіальної громади міста Києва відповідно до пункту 2 рішення КМР від 15.12.2011 №844/7080 «Про впорядкування прийняття майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, передачі його у володіння та користування, передачі до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, закріплення майна на праві господарського відання або оперативного управління».
		 
		6.6.29. За таких обставин, беручи до уваги, що будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки не передбачено ДПТ і АПЗ, не передбачено проектом будівництва житлових будинків, не є заходом інженерної підготовки території будівництва об`єкту, законодавчо заборонено для приватних забудовників та покладено на спеціально створений орган КП "Плесо", на думку суду апеляційної інстанції, є хибними висновки Комітету про обов`язок Комбінату здійснювати будівництво берегоукріплення вздовж Русанівської протоки. Вказане, в свою чергу, спростовує твердження скаржника про отримання Комбінатом будь-яких переваг від будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва за рахунок коштів місцевого бюджету, з огляду на те, що набережна не відноситься до прибудинкової території житлового комплексу, не є створеною виключно для мешканців комплексу, благоустрій території водного фонду загального користування покладено на орган місцевої ради.
		 
		6.6.30. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що є правильними висновки суду першої інстанції, що Комітетом при винесенні оскаржуваного Рішення Відділення АМК не було враховано вказані вище положення нормативно-правових актів, як і не враховано особливий статус набережної м. Києва як прибережної захисної смуги, що відноситься до водних об`єктів.
		 
		6.6.31. Суд апеляційної інстанції, зазначив, що Відділенням АМК під час винесення оскаржуваного Рішення АМК не було досліджено межі набережної, на якій КП «Плесо» здійснювало роботи з берегоукріплення.
		 
		6.6.32. Також суд апеляційної інстанції відмітив, що відповідач, у порушення приписів статей 35, 41 Закону, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не врахував доводів та документів, які спростовують наявність порушення.
		 
		6.6.33. Зокрема, відповідачем не було враховано лист АМК «Про надання методичної допомоги» від 20.07.2023 №130-29.5/01-8491е відповідно до якого за результатами аналізу викладеної Відділенням АМК у листі інформації Комітет, з метою сприяння Відділенню АМК у виконанні доручення вказав: 
		 
		«… необхідно дослідити питання необхідності обов`язкової участі Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» у будівництві берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва на момент прийняття розпорядження. Відділенню також необхідно дослідити та детально обґрунтувати яку саме участь повинно брати Приватне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів» у будівництві берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва..».
		 
		6.6.34. Також відповідачем, на думку суду апеляційної інстанції, не враховано відповідей потенційних конкурентів Комбінату, а саме, Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Груп», Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергал-Буд».
		 
		6.6.35. Зокрема, у відповіді на вимогу про надання інформації від 04.01.2024 №25 Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця Груп» зауважило, що:
		 
		«п. 3: Замовник будівництва житлових або нежитлових будівель не має жодних законодавчих підстав нести витрати на розробку проектної документації щодо робіт з берегоукріплення та благоустрою поблизу озер aбo річок, оскільки нe може мати статусу замовника для територій прибережних та захисних смуг через відсутність прав землекористувача таких територій.
		п. 6: Близьке розташування житлових та нежитлових будівель до озер чи річок у м. Києві може бути як конкурентною перевагою, так i недоліком при намірі споживача щодо придбання. Все залежить від самого об`єкту нерухомості, типу водойми, місця розташування будівлі та висоти відносно відмітки рівня моря.
		п. 7:… виключно opгани місцевого самоврядування та комунальні підприємства наділені необхідним обсягом прав та повноважень щодо проведення берегоукріплення у м. Києві».
		 
		6.6.36. Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» у своїй відповіді від 09.02.2024 №056/01-12/3 зазначило, що доступ до набережної Дніпра є вільним і відноситься до місць загального користування, що відкрита для усіх жителів м. Києва, а не лише для жителів комплексу.
		 
		6.4.37. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтергал-Буд» листом від 16.01.2024 №1628 повідомило, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію i ремонт житла, інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності; Оскільки фінансування робіт із берегоукріплення та благоустрою території поблизу озер aбo річок є прямим обов`язком міських рад, на суб`єктивну думку товариства, виконання місцевою радою свого прямого обов`язку не повинно призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових i нежитлових будівель у м. Києві.
		 
		6.6.38. Суд апеляційної інстанції зауважив, що за статтею 15 Закону важливе значення для встановлення порушення має доведення факту надання певної пільги або переваги окремому суб`єкту господарювання в порівнянні з іншими суб`єктами. Тобто, для кваліфікації дій позивача, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 і частиною другою статті 15 Закону, обов`язково має бути доведений факт встановлення таких обмежень або надання переваг суб`єкту на всьому ринку будівництва в межах прибережних смуг м. Києва. Однак, висновок Відділення АМК про те, що позивачем надано третій особі певні переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів є передчасним, зробленим без дослідження всіх доказів у їх сукупності.
		 
		6.6.39. З огляду на наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Відділенням АМК не доведено обставин, що завдяки рішенню позивача від 10.06.2019 №1053 "Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва" Комбінат отримав переваги над конкурентами не завдяки власним досягненням, а внаслідок дії зовнішнього фактору - дій органу місцевого самоврядування. У свою чергу, дії позивача щодо прийняття рішення від 10.06.2019 №1053 не призвели до зміни у стані конкуренції, при прийнятті вказаного рішення рада діяла у межах своїх дискреційних повноважень (щодо охорони водних об`єктів, захист берегової лінії та прилеглих територій) та керувалась положення статтею 25 Господарського кодексу України щодо сприяння розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про прийняття Відділенням АМК спірного Рішення АМК за неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи та за недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що є підставою, в силу приписів статті 59 Закону, для його скасування.
		 
		6.6.40. Щодо доводів скаржника про перебирання судом на себе повноважень АМК при вирішенні цього спору, колегія суддів апеляційної інстанції відмітила, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень АМК не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм.
		 
		6.6.41. Стосовно тверджень скаржника про неврахування судом першої інстанції під час розгляду спору висновків, викладених в постановах Верховного Суду в подібних правовідносинах від 04.04.2018 у справі №904/7548/16, від 18.11.2021 у справі №910/19109/19, від 07.03.2023 у справі №910/13573/21, суд апеляційної інстанцій зазначив, що:
		 
		- причиною виникнення спору у цій справі №910/7799/24 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним рішення комітету. Як встановлено судом, дії позивача кваліфіковано за абзацом сьомим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону;
		- у справах №904/7548/16 (постанова від 04.04.2018), №910/19109/19 (постанова від 18.11.2021), №910/13573/21 (постанова від 07.03.2023) позивачів було притягнуто до відповідальності за порушення, передбачене абзацом сьомим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування;
		- вказані справи і ця справа є схожими в частині, що стосується предмета позову (визнання недійсним рішення АМК у частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за абзацом сьомим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону;
		- судом у розгляді цього спору, в контексті доводів апеляційної скарги та встановлених обставин, ураховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 у справі №910/6507/19 стосовно того, що кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише цій справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді обмеження конкуренції ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
		 
		6.6.42. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та відсутні порушення процесуального закону, які б могли призвести до неправильного вирішення справи по суті. Інші доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.
		 
		6.6. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне апеляційну скаргу Відділення АМК залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права.
		 
		7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		7.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2025, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/7799/24 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		 
		8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		 
		8.3. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
		 
		8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
		 
		8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		 
		8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:
		 
		- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;
		- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;
		- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		 
		8.9. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у низці постанов Верховного Суду (дивись пункт 4.1 цієї постанови), а саме частини другої статті 4 та частини першої та абзацу сьомого частини другої статті 15 та пункту 3 статті 50 Закону, частини третьої статті 18 та статті 25 ГПК України в частині застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що призвело до прийняття незаконного судового рішення та виконання власних повноважень та позитивних зобов`язань органів місцевого самоврядування з урахуванням сприяння ними розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства.
		 
		8.10. Предметом судового розгляду у цій справі є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення Відділенням АМК, відповідно до якого визнано дії КМДА, які полягають у прийнятті розпорядження від 10.06.2019 №1053 «Про будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва», пунктом 4.1 якого передбачено, що фінансування робіт по будівництву берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (зокрема в межах земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Євгена Маланюка, 101, яку орендує Комбінат для будівництва житлових об`єктів з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами), має здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим абзацом сьомим частини другою статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, внаслідок яких Комбінату було надано переваги, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції на ринку будівництва житлових і нежитлових будівель у м. Києві.
		 
		8.10.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є неправомірним і прийняте: за неповного з`ясування обставин, які мають значення для антимонопольної справи і які відповідач визнав встановленими; на основі висновків, що не відповідають обставинам у антимонопольній справі; з неправильним застосуванням статті 15 Закону.
		 
		8.11. Предметом розгляду у справі №904/7548/16 було визнання недійсним рішень адміністративної колегії відділення АМК, відповідно до якого, зокрема, визнано дії виконавчого комітету порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 Закону, визначеного абзацом дев`ятим частини другої статті 15 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування, шляхом вчинення дій, якими встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств.
		 
		8.11.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що: при розгляді антимонопольної справи адміністративною колегією відділення АМК не були повною мірою досліджені документи, не затребувані пояснення та документи, не надіслані запити про надання такої документації, у зв`язку з чим відбулося не повне з`ясування обставин, які мали значення для справи; висновки відповідача, зазначені у рішенні адміністративної колегії щодо встановлення позивачем бар`єру доступу до розміщення зовнішньої реклами для суб`єктів господарювання, позивач вважає таким, що не відповідають дійсності.
		 
		8.12. Предметом розгляду у справі №910/19109/19 було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно якого:
		- визнано, що міська рада вчинила порушення, передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, а саме: надання підприємству переваг, які ставлять його у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до обмеження конкуренції на ринку охоронних послуг у територіальних межах міста Києва;
		- зобов`язано міську раду у місячний строк з дня отримання рішення територіального відділення АМК припинити порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом внесення змін до пункту 2.2 рішення міської ради про деякі заходи щодо охорони та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Києва в частині визначення надавачів охоронних послуг щодо об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі проведення прозорого (відкритого) конкурсного відбору (конкурс, тендер тощо).
		 
		8.12.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що: рішення АМК є неправомірним та порушує права позивача; на думку позивача, відповідач в оскаржуваному рішенні неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, і які останній визнав встановленими саме на основі висновків, що не відповідають обставинам у антимонопольній справі.
		 
		8.13. Предметом розгляду у справі №904/4062/20 було визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до якого:
		 
		- дії міської ради, які полягали у встановленні в рішеннях різних ставок податку за користування земельними ділянками та різних ставок орендної плати за користування земельними ділянками за додатковими критеріями (залежно від: площі земельної ділянки; здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами тощо), визнано порушенням, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що можуть призвести до обмеження конкуренції;
		- зобов`язано міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом приведення рішень у відповідність до вимог законодавства про захист економічно конкуренції шляхом визначення єдиного підходу щодо ставок податку та річного розміру орендної плати за користуванням земельними ділянками з однаковим цільовим призначенням.
		 
		8.13.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення АМК є незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і неврахування фактичних обставин справи.
		 
		8.14. Предметом розгляду у справі №910/8856/19 було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до якого:
		 
		- визнано, що виконавчий комітет міської ради, прийнявши рішення про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абзацом дев`ятим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону, у вигляді дії, якою встановлені не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств у частині споживання платних послуг товариства, що надаються на території сухого порту;
		- зобов`язано виконавчий комітет міської ради передбачити можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту без споживання платних послуг товариства.
		 
		8.14.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення АМК є необґрунтованим, оскільки АМК неповно з`ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.
		 
		8.15. Предметом розгляду у справі №910/230/19 було визнання недійсним рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до якого:
		 
		- визнано, що бездіяльність ДФС, яка полягає у нерозробленні прозорого порядку територій розміщення органів доходів і зборів та у відсутності порядку і контролю за встановленням і стягненням плати за послуги, що надаються на території зон митного контролю (митних постів), може призводити до недопущення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку послуг, пов`язаних із митним оформленням, а також може призводити до понесення споживачами митних послуг додаткових необґрунтованих витрат, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених частиною першою статті 15 Закону, у вигляді антиконкурентних дій органу влади;
		- зобов`язано ДФС припинити вказане порушення, шляхом розроблення проекту нормативно-правового акта та внесення його на розгляд Міністерства фінансів України, в якому визначити:
		 
		8.15.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що чинним законодавством врегульовано питання взаємодії ДФС України з суб`єктами господарювання у сфері розміщення та функціонування на їх територіях митних постів. Вимоги АМК можливо врахувати при внесенні змін до чинного законодавства. Вимога АМК про розроблення проекту нормативно-правового акту та внесення його на розгляд Міністерству фінансів України, не узгоджується із нормами законодавства, що регулює питання захисту економічної конкуренції.
		 
		8.16. Предметом розгляду у справі №910/13573/21 було визнання недійсним, зокрема, рішення АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до якого:
		 
		- визнано дії Міністерства інфраструктури України, які полягають у встановленні умови щодо економічно необґрунтованого розміру орендної плати за нерухоме майно при погодженні продовження дії договору оренди, порушенням пункту 3 статті 50, абзацу восьмого частини другої статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які полягають у створенні товариству несприятливих умов діяльності порівняно з конкурентами;
		- визнано дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо укладання договору про внесення змін до договору оренди, яким встановлена економічно необґрунтована орендна плата за нерухоме майно, яке знаходиться в Миколаївському морському торговельному порту, порушенням пункту 3 статті 50, частини першої статті 15 Закону у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які полягають в укладенні угод, що призвели до обмеження конкуренції;
		- зобов`язано Міністерство інфраструктури України припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення;
		- зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
		 
		8.16.1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки викладені у рішенні АМК є передчасними, оскільки позивачем проведено всі процедури пов`язані з укладенням договору про внесення змін до договору
		 
		8.17. З огляду на викладене, справи №№904/7548/16, №910/19109/19, №904/4062/20, №910/8856/19, №910/230/19, №910/13573/21 і ця справа є схожими в частині, що стосується предмету позову (визнання недійсним рішення АМК), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за статтею 15 «Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю» Закону, що у вказує на схожість у цій частині.
		 
		8.18. Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. 
		 
		8.18.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		 
		8.18.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
		 
		8.19. Верховний Суд неодноразово та послідовно наголошував, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону. 
		 
		8.20. Також, у цій справі касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		8.21. Скаржник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах законодавства у сфері містобудування та благоустрою, а саме: 
		 
		- частини першої та другої статті 33 «Здійснення комплексної забудови території» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [в редакції, яка діяла станом на 10.06.2019], відповідно до яких:
		 
		 комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об`єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами;
		 рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об`єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом. Рішення про розроблення детального плану певної території одночасно є рішенням про комплексну забудову цієї території;
		 
		- частини другої статті 25 «Здійснення комплексної забудови території» Закону України «Про планування і забудову територій» [в редакції, яка діяла станом на 17.11.2005] (втратив чинність з 12.03.2011), відповідно до якої:
		 
		 комплексна забудова території є засобом забезпечення громадських та приватних інтересів, спрямованих на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об`єктів соціальної сфери, жилих будинків, благоустрою території, інших об`єктів містобудування;
		 комплексна забудова території забезпечується одним або кількома забудовниками;
		 рішення щодо організації комплексної забудови території у визначених межах приймаються відповідними місцевими радами на підставі техніко-економічних та містобудівних обгрунтувань;
		 функції замовника на будівництво виконавчий орган відповідної ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, виконують безпосередньо або делегують їх на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) у порядку, встановленому законодавством;
		 рішення органів місцевого самоврядування щодо організації комплексної забудови території для розташування об`єктів містобудування загальнодержавного значення (морських портів, аеропортів, терміналів, комплексів забезпечення виконання владних функцій тощо) приймаються з урахуванням техніко-економічних обгрунтувань, затверджених Кабінетом Міністрів України;
		 дозвіл на будівництво об`єкта містобудування, який був наданий замовнику до прийняття рішення про організацію комплексної забудови в межах визначеної території, може бути скасовано або змінено лише за згодою замовника органом, який надавав дозвіл;
		 розмір коштів інвесторів, що залучаються на пайових засадах для упорядкування території комплексної забудови, визначається договорами між замовником та інвестором на підставі проектної документації;
		 майнові права на збудовані об`єкти містобудування визначаються договорами між замовником та інвестором у встановленому законом порядку;
		 регулювання земельних відносин при комплексній забудові здійснюється відповідно до земельного законодавства;
		 проектування, будівництво, приймання в експлуатацію закінчених будівництвом окремих будинків і споруд на території комплексної забудови здійснюються відповідно до укладених договорів між замовником та інвестором у порядку, встановленому законодавством;
		 
		- частини першої статті 50 «Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору» ГПК України, в частині безпідставного залучення третьої особи у справі - Комбінату, якому відмовлено органом Комітету у залученні третьої особи під час розгляду антимонопольної справи.
		 
		8.22. Суд розглядає доводи касаційної скарги у їх логічному зв`язку, ураховуючи підстави касаційного оскарження, означені скаржником.
		 
		8.23. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
		 
		8.24. Відповідно до приписів Закону в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин:
		 
		- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
		- суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (частина друга статті 4);
		- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15);
		- антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
		 заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
		 пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об`єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб`єктів господарювання в інших формах;
		 пряме або опосередковане примушення суб`єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
		 будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб`єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
		 встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
		 надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
		 дія, внаслідок якої окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
		 дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком (частина друга статті 15);
		- вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина третя статті 15);
		- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (пункт 3 статті 50).
		 
		8.25. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій, встановлено, що дії позивача кваліфіковано за абзацом сьомим частини другої статті 15 та пункту 3 статті 50 Закону.
		 
		8.26. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнили позов і визнали недійсним Рішення АМК, вказавши про наявність підстав, визначених статтею 59 ГПК України.
		 
		8.27. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		8.28. Відділення АМК вказує, зокрема, таке:
		 
		- скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що саме Відділенням АМК зібрано низку доказів та досліджено всі обставини антимонопольної справи №298/60/77-рп/к.23 в частині наявності в них ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що свідчило про надання окремим суб`єктам господарювання або групам суб`єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
		- на думку скаржника, зазначені обставини встановлено в частині оцінки таких дій ВК КМР (КМДА): 
		 
		 прийняті Розпорядженням №1053, яким з метою поліпшення рекреаційної зони довкілля та забезпечення стійкості берега Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, вирішено: здійснити до 31 грудня 2020 року будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва (пункт 1); визначити КП «Плесо» замовником робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження (пункт 2); взяти до відома, що фінансування робіт, зазначених у пункті 1 цього розпорядження, в 2019 році буде здійснюватися в межах бюджетних призначень та асигнувань, передбачених Управлінню екології та природних ресурсів у бюджеті м. Києва на 2019 рік та Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018 - 2020 роки (пункт 4.1);
		 положення укладеного КМДА з Комбінатом (орендар) Договору, зі строком дії до 2021 року, яким передбачено надання в оренду територій, куди входила частина Русанівської набережної по вулиці: вул. Євгена Маланюка (попередня назва - вул. Степана Сагайдака), 101 у Дніпровському районі м. Києва, в тому числі в межах прибережної смуги 1,0344 га;
		 рішенням КМР від 31.08.2021 №2249/2290, яким поновлено на 7 років Договір оренди (із змінами, внесеними додатковою угодою) та підпунктом 3.2 пункту 3 якого передбачено, що Комбінат має забезпечити будівництво об`єктів соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи) одночасно із спорудженням житлових будинків, із збереженням територій зелених насаджень згідно з детальним планом території будівництва житлового комплексу з об`єктами торговельного і соціально-побутового призначення на вул. Євгена Маланюка, 101 у Дніпровському районі м. Києва, затвердженого рішенням КМР від 17.11.2005 №399/2860 (ДПТ);
		 пункт 28 архітектурно-планувального завдання №03-0677 на проєктування об`єкту будівництва «Житлові будинки з об`єктами соціальної інфраструктури на вул. Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва», затвердженого Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ВК КМР (КМДА) 16.10.2003 (із змінами, внесеними листами від 04.04.2006 №20-745 та від 23.11.2007 №20-744) [АПЗ], виданого Комбінату, відповідно до якого, що у разі відсутності інженерного забезпечення земельної ділянки та прилеглої до неї території, забудовнику ділянки необхідно взяти обов`язкову участь в розробці проєктної документації, будівництві та реконструкції: вулиці, дороги, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району;
		 ДПТ (із змінами, внесеними рішенням КМР від 16.12.2005 №608/3099) передбачено створення прибережної захисної смуги (ПЗС), пунктом 6 якого Русанівської протоки у розмірі 50 м від урізу води відповідно до статті 88 Водного кодексу України. В межах ПЗС передбачається паркова зона «Охорона водного басейну» розділу 1.4.3. «Природоохоронні заходи»; 
		- Відділення АМК вважає, що в межах здійснення державного контролю та власним повноважень в частині забезпечення конкурентного середовища з боку органів місцевого самоврядування, відповідно до здійсненого аналізу перелічених актів, встановило, що останніми актами передбачено створення берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови (вул. Євгена Маланюка, 101), яке мало відбуватись за обов`язкової участі Комбінату в розробці проєктної документації, будівництві та реконструкції, зокрема інженерній підготовці відповідної території;
		- на думку відповідача, КМДА, не дивлячись на діючий Договір оренди з Комбінатом, який передбачав обов`язкову участь в розробці проєктної документації, будівництві та реконструкції: вулиці, дороги, інженерних мереж, інженерній підготовці території тощо згідно із затвердженим ДПТ району та у створенні паркової зони (тобто за власний рахунок) приняла Розпорядження №1053 про будівництво (по суті потворне фінансування побудованого вже) і про ведення одних і тих самих робіт на досліджуємій ділянці Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва, визначивши ще і окрему юридичну особу - КП «Плесо», передбачивши фінансування в межах бюджетних призначень та асигнувань, включених в бюджеті міста Києва на 2019 рік та в Програмі економічного і соціального розвитку м. Києва на 2018-2020 роки;
		- скаржник вказує, що ним досліджено обставини з залучення КМДА КП «Плесо», яке надалі залучило ще третю особу - ТОВ «БК «Міськбудінвест». Тобто, до виконання проєктно-вишукувальних робіт та робіт з будівництва берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва по факту було залучено 3 суб`єкта господарювання, один з яких - Комбінат є юридичною особою приватного права, яка першочергово з 2003 року відповідно до Договору оренди вже був зобов`язаний виконувати відповідні роботи, що було проігноровано позивачем при прийнятті Розпорядження №1053;
		- Відділенням АМК досліджено питання в частині виділення коштів з бюджету м. Києва для відповідних робіт для КП «Плесо» та ТОВ «БК «Міськбудінвест», відповідно, як безпосереднього виконавця відповідно до договорів від 25.06.2018 №998 та від 13.11.2018 №1069, де отримані дані від Департаменту земельних ресурсів та Департаменту фінансів КМР (КМДА), де було встановлено обставина, що разом за 2 роки - 2019 та 2020 обсяг асигнувань по об`єкту «Будівництво берегоукріплюючих споруд та зони відпочинку вздовж Русанівської протоки у Дніпровському районі м. Києва» склав 75,869 млн. грн;
		- таким чином, на думку скаржника, було закладено відшкодування таких коштів з бюджета міста Києва, тобто останні статті видатків закладено повторно попередньо КМДА що, відповідно, свідчить про закладення для відшкодування понесених витрат раніше Комбінатом, що і було встановлено за результатами опрацювання Аудиторського звіт від 28.12.2019 №070-5-13/47 (далі - Аудиторський звіт);
		- Відділенням АМК враховано Аудиторський звіт та листи від 28.03.2023 №22 (вх. Відділення АМК від 29.03.2023 №60-01/1035) та від 12.04.2023 №26 (вх. Відділення АМК від 18.04.2023 №60-01/1288), в яких Комбінат повідомив, що він, як замовник проєкту «Житловий комплекс з об`єктами торгівельного і соціально-побутового призначення по вул. Сагайдака, 101 в Дніпровському районі м. Києва», не приймав участі у розробці проєктної документації та будівництві об`єкту «Берегоукріплення та благоустрій набережної для будівництва житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами по вул. Степана Сагайдака, 101 у Дніпровському районі м. Києва» (декларація про початок виконання будівельних робіт від 10.08.2012 №КВ 08112138169) [Об`єкт 1]. Натомість, берегоукріплення та благоустрій набережної по вул. Євгена Маланюка (попередня назва - вул. Степана Сагайдака), 101 у м. Києві, в межах земельної ділянки, що знаходиться у користуванні товариства, виконувалось Комбінатом за декларацією про початок виконання будівельних робіт від 25.05.2017 №КВ 0831711451782 за проєктом «Реконструкція водної станції та обслуговування споруд з облаштуванням елементів благоустрою та берегоукріпленням» [Об`єкт 2], який передбачає реконструкцію гідротехнічної споруди - причалу із влаштуванням елементів опорядження та благоустрою території за адресою вул. Євгена Маланюка, 101 у м. Києві. Наразі внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України роботи на вказаному об`єкті зупинена до завершення бойових дій. 
		 
		8.29. Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, зазначає, що специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:
		 
		- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;
		- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
		- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
		 
		8.30. При цьому, відповідне з`ясування наявності/відсутності підстав для визнання недійсним рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.
		 
		8.31. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій з дотриманням приписів статті 59 Закону та статті 210 ГПК України у порядку статті 86 ГПК України досліджували та оцінювали доводи сторін, Рішення АМК, наявні докази у справі.
		 
		8.32. Суди попередніх інстанцій, перевіряючи з точки зору відповідності та доведеності Рішення АМК, зазначили, що висновок Відділення АМК про те, що у Комбінату був обов`язок здійснювати берегоукріплення території вздовж Русанівської протоки на ділянці забудови у відповідності до умов ДПТ та АПЗ не ґрунтується на матеріалах справи, нормах права, зокрема, земельного законодавства (дивись розділ 6 цієї постанови).
		 
		8.33. Перевіряючи повноту з`ясування обставин, які мають значення для антимонопольної справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що:
		 
		- берегоукріплення і благоустрій частини набережної по вул. Є. Маланюка, 101 у м. Києві, у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, що знаходиться у користуванні товариства, виконується Комбінатом за декларацією про початок виконання будівельних робіт від 25.05.2017 №КВ 0831711451782 за проектом «Реконструкція водної станції та обслуговуючих споруд з облаштуванням елементів благоустрою та берегоукріпленням». Вказаний проект передбачає реконструкцію гідротехнічної споруди - причалу, що знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, із влаштуванням елементів опорядження та благоустрою території за адресою: вул. Є. Маланюка, 101 у м. Києві;
		- Департамент земельних ресурсів КМДА 03.01.2023 надав дозвіл товариству на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002, в результаті чого під будівлею водної станції було сформовано нову земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:66:105:0016;
		- відповідно до Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:66:105:0002 площею 19,1819 га знаходиться за адресою: м. Київ, р-н Дніпровський, вул. Степана Сагайдака, 101, не розташована вздовж урізу води та не включає в себе набережну, яка проходить вздовж річки;
		- у той же час набережна вздовж р. Дніпро є територією загального користування, благоустрій якої покладено на виконавчий орган місцевої ради відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування України», статей 10, 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		 
		8.34. Верховний Суд виходить з того, що у застосуванні процедурних і процесуальних норм діяльності АМК, як підстави для визнання недійсним або скасування прийнятого органом АМК рішення, необхідно, враховувати положення частини другої статті 59 Закону, відповідно до якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		 
		8.35. Наведена норма свідчить, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів АМК є порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
		 
		8.36. Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону проаналізували зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірили дотримання Відділенням АМК вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи та аргументи, докази, дійшли висновку про наявність підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК, навівши, як свідчить зміст судових рішень, нормативні акти й мотивування їх застосування з наведенням висновку судів попередніх інстанцій щодо цього та мотивовану оцінку аргументів, наведених учасниками справи.
		 
		8.37. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо дослідження, оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованого позивачу порушення антимонопольного законодавства, що відповідає статті 237, 238 ГПК України, судами попередніх інстанцій з`ясовані обставини існування підстав для визнання недійсним Рішення АМК у силу приписів статті 59 Закону, і узгоджується з підставами, які передбачені статтею 59 Закону.
		 
		8.38. Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, які викладені у постановах означених скаржником (дивись пункт 4.1 цієї постанови), з огляду на таке.
		 
		8.38.1. Верховний Суд вчергове зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		 
		8.38.2. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, що суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а різними обставинами, встановленими попередніми судовими інстанціями, за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, які судами оцінювалися у контексті наявності/відсутності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним/скасування рішення АМК з правильним застосуванням статей 73, 76-79, 76 ГПК України з дотриманням такого стандарту доказування як вірогідність доказів.
		 
		8.38.3. З огляду на викладене, зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини у справах, вказаних у пункті 4.1 цієї постанови та у цій справі, правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у вказаних справах не свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанції у цій справі, задовольняючи позов неправильно застосували норми матеріального права чи порушили норми процесуального права.
		 
		8.39. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, та не свідчать, що суди попередніх інстанцій перебрали на себе не притаманні їм функції, зокрема, які належать АМК.
		 
		8.40. В цьому аспекті Суд виходить з того, що під час розгляду справ про визнання недійсним рішень Комітету суди мають право досліджувати/оцінювати/з`ясовувати/встановлювати:
		 
		- неповне/повне з`ясування обставин, які мають значення для антимонопольної справи;
		- не доведення/доведення обставин, які мають значення для антимонопольної справи і які визнано АМК встановленими;
		- невідповідність/відповідність висновків Комітету, викладених у рішенні АМК, обставинам антимонопольної справи.
		 
		8.41. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
		 
		8.42. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).
		 
		8.43. Відділенням АМК не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), перевіряючи у порядку статті 59 Закону наявність/відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
		 
		8.44. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.
		 
		8.45. Стосовно покликань скаржника на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити таке.
		 
		8.46. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, ураховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, у Суду відсутні можливості у формуванні правового висновку стосовно застосування норм права Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Закону України «Про планування і забудову міста» (дивись пункт 8.21 цієї постанови), з огляду на таке.
		 
		8.46.1. Суд зазначає, що посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник у касаційній скарзі має вказати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду та навести аргументоване обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної ним норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
		 
		8.46.2. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		8.46.3. Суд зазначає, що Рішення АМК, як встановлено судами попередніх інстанції, не базувалось/не ґрунтувалось виключно на нормах права [частини перша та друга статті 33 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» [в редакції, яка діяла станом на 10.06.2019] та частина друга статті 25 Закону України «Про планування і забудову територій» [в редакції, яка діяла станом на 17.11.2005] (втратив чинність з 12.03.2011)] та саме вони стали підставою для ухвалення Відділенням АМК оспорюваного рішення та визнання дій КМДА антиконкурентими діями органу місцевого самоврядування.
		 
		8.47. Також, Суд наголошує, що судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка, яка була предметом Розпорядження №1053, є територією загального користування, благоустрій якої покладено на виконавчий орган місцевої ради відповідно до статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування України», статей 10, 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
		 
		8.48. Стосовно доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій статті 50 ГПК України, що полягає у безпідставному залученні третьої особи (Комбінату), слід зазначити таке.
		 
		8.49. Відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
		Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
		У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
		Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
		Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
		Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
		 
		8.50. Суд першої інстанції ухвалою від 12.09.2024 у цій справі задовольнив клопотання КМДА про залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача та залучив до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комбінат, зазначивши мотиви, аргументи та міркування означеної процесуальної дії.
		 
		8.51. Суд апеляційної інстанції перевірив довід Відділення АМК стосовно безпідставного залучення Комбінату до участі у справі, та не виявив порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
		 
		8.52. Верховний Суд, перевіряючи зазначений довід Відділення АМК, виходить з того, що залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в силу приписів статті 50 ГПК України здійснюється судом у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. 
		 
		8.53. Суд наголошує, що питання залучення/незалучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, реалізується судом у разі якщо суд встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки особи, яка не є стороною у справі (відповідно до частини першої статті 50 ГПК України за клопотанням такої особи чи заявою учасників справи; відповідно до частини другої статті 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі).
		 
		8.54. Покликання скаржника на приписи статті 39 «Особи, які беруть участь у справі» Закону у контексті складу учасників цієї господарської справи є безпідставними, оскільки, вказана стаття Закону визначає склад осіб антимонопольної справи.
		 
		8.55. Суд наголошує, що склад осіб, які беруть участь у антимонопольній справі не є тотожним/ідентичним складу часників господарської справи, ураховуючи те, що Закон визначає порядок розгляду справ Комітетом про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а ГПК України - господарських справ, у тому числі, ураховуючи сталу правову позицію про те, що особа (учасник антимонопольної справи) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу АМК в частинах, які стосуються безпосередньо її, маючи при цьому статус позивача у господарській справі.
		 
		8.56. Щодо покликань скаржника на необхідність вирішення питання в частині подвійної правової природи двох протилежних рішень господарських судів, Суд зазначає таке.
		 
		8.56.1. Відділення АМК у касаційній скарзі зазначає, що Господарський суд міста Києва рішенням від 30.01.2025 у справі №910/6017/24 відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним Рішення АМК.
		 
		8.56.2. Суд наголошує, що позивачем у справі №910/6017/24 був Комбінат.
		 
		8.56.3. Зі змісту рішення від 30.01.2025 у справі №910/6017/24 вбачається, що підставою відмови у задоволенні позову є те, що Комбінат не має статусу, передбаченого статтею 39 Закону сторони/учасника у справі, а отже, відповідно, позбавлене права на звернення до суду на підставі статті 60 Закону щодо оскарження рішень органів АМК, прийнятих відповідно до названого Закону.
		 
		8.56.4. Таким чином, суд першої інстанції у справі №910/6017/24 не здійснював перегляд Рішення АМК, з огляду на наявність/відсутність підстав для визнання недійсним Рішення АМК в силу приписів статті 59 Закону, що виключає схожість справи №910/6017/24 і цієї справи та їх протилежну природу.
		 
		8.57. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
		 
		8.58. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
		 
		8.59. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.
		 
		8.60. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
		 
		8.61. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		 
		8.62. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
		 
		8.63. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.
		 
		10. Судові витрати
		 
		10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 [з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 про виправлення описок] у справі №910/7799/24 - без змін.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                Т. Малашенкова
		 
		 
		Суддя                                                                                І. Бенедисюк
		 
		 
		Суддя                                                                                І. Колос

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...