Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 509/1171/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-537ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		21 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 509/1171/23
		провадження № 61-537св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року у складі судді Гандзій Д. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Наталія Федорівна, про усунення від права спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтв на спадщину за законом та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її та відповідача батько ОСОБА_4 , причиною смерті якого відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 15 від 05 березня 2020 року був злоякісний новотвір лівої легені (рак легеню) та який за життя набув спадкове майно, яке увійшло до складу спадкової маси: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 88,9 кв. м; земельна ділянка з кадастровим номером5123781300:01:002:0304 за адресою: АДРЕСА_2 та грошові кошти в сумі 1 833,50 грн.
		3.            Вказувала, що у спадкодавця  ОСОБА_4 четверо дітей, а саме:   ОСОБА_1 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_2 , троє з яких більше 20 років проживали окремо від батька на відміну від неї, яка проживала разом з батьком та вела з ним спільне господарство. 
		4.            Спадкоємці: сестра ОСОБА_5 та брат ОСОБА_6 відмовились від спадщини на користь сестри ОСОБА_1 , однак, ОСОБА_2 не виявив бажання відмовитись від спадщини і подав заяву про вступ у спадщину, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину вищевказаного спадкового майна, а вона, з урахуванням відмови брата та сестри, отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки зазначеної спадщини. Таким чином, свідоцтва про право на спадщину за законом отримали дві особи - вона на 3/4 та відповідач на 1/4 частку.
		5.            На її думку відповідач підлягає усуненню від права спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , оскільки після того, як батько тяжко захворів в 2019 році, матеріальну допомогу на його лікування надавали виключно ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , на відміну від відповідача, який жодним чином не допомагав в лікуванні хворого батька, не надавав коштів на його лікування, не провідував батька ні в лікарні, ні вдома після його хірургічної операції, та в решті решт батько помер, не дочекавшись візиту свого сина ОСОБА_2 та жодної допомоги від нього, яку той мав можливість надати, але ухилився від допомоги батькові як матеріальної, так і в післяопераційний період вдома.
		6.            Вищенаведені обставини свідчать про умисну бездіяльність ОСОБА_2 , спрямовану на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу батькові, тобто ОСОБА_2 шляхом ухилення, пов`язаного з його винною поведінкою, усвідомлюючи свій обов`язок, мав можливість його виконувати, але не вчиняв необхідних дій.
		7.            Враховуючи викладене просила суд: 
		усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 ;
		визнати недійсними свідоцтва про вступ у спадщину за законом, зареєстровані в реєстрі за № 2425, № 2427 та № 2429  від 12 листопада 2020 року;
		визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 1/4 частку житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 88,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2219745851237, земельної ділянки з кадастровим номером 5123781300:01:02:0304, площею 2,5517 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: АДРЕСА_2 , та грошових коштів, які знаходяться на рахунку в ПАТ «МТБ Банк» за № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ).
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		8.            Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		9.            Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачкою не доведено винної поведінки відповідача та обставин свідомого ухилення останнім від надання допомоги хворому батькові ОСОБА_4 , зокрема, позивачкою та її представником не доведено суду, що померлий перебував в безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, яку йому надавали позивачка з сестрою, саме від відповідача, що підтверджується медичними виписками та медичною картою хворого ОСОБА_4 .
		10.         Сукупність обставин відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України, а саме: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи, ОСОБА_1 не доведена, тому суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .
		11.         Щодо вимог визнання недійсними свідоцтв про вступ у спадщину за законом від 12 листопада 2020 року за № 2425, 2427, 2429 суди зазначили, що вони не підлягають задоволенню з огляду на те, що вказані свідоцтва про право на спадщину за законом були видані безпосередньо позивачці ОСОБА_1 , чиї права та інтереси не порушені видачею вказаних свідоцтв про право на спадщину за законом.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		12.         У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
		13.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
		15.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2021 року в справі № 149/2080/15-ц, від 17 січня 2024 року в справі № 199/8960/19, від 27 листопада 2024 року в справі № 369/1771/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		16.         Також, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		17.         Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суди не прийняли до уваги відсутність заперечень відповідача щодо безпорадного стану батька, але мали враховати під час ухвалення судових рішень.
		18.         При цьому відповідач, будучі обізнаним про обставини хвороби батька, перебуваючи в здоровому, працездатному та дієздатному стані, жодної допомоги батьку не надав, тобто умисно вчиняв бездіяльність, яка була спрямована на ухилення від свого обов`язку забезпечити допомогу та підтримку своєму батькові. При цьому жодних перепон у відповідача для вказаних дій не було.
		19.         Також посилається, що під час розгляду справи було встановлено, що спадкодавець, хворіючи на тяжку хворобу, знаходячись в безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги з боку доньок та з боку синів. Разом із тим, реальну допомогу батько отримував лише від позивачки та, за можливості, від другої доньки, проте взагалі не отримував з боку відповідача, який був у змозі її надати, але нехтував своїм обов`язком.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		20.         У квітні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , у якому вказано, що судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21.          ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 05 березня 2020 року (актовий запис № 171) (а. с. 26).
		22.         Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 78/2020, зареєстрованої в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 252, заяву про прийняття спадщини подала позивачка ОСОБА_1 27 липня 2020 року та ОСОБА_2 10 серпня 2020 року (а. с. 86, 87).
		23.         Заявою від 27 липня 2020 року сестра сторін ОСОБА_7 відмовилась від прийняття вищевказаної спадщини на користь своєї сестри (позивачки) ОСОБА_1 (а. с. 87).
		24.         Заяву про відмову від прийняття спадщини подав 03 серпня 2020 року син спадкодавця та брат сторін ОСОБА_6 , завірену нотаріусом Краснодарського нотаріального округу та перекладену на українську мову (а. с. 88, 89).
		25.         Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 12 листопада 2020 року ОСОБА_1 (3/4 частин) та від 26 листопада 2021 року ОСОБА_2 (1/4 частина) видано свідоцтва на спадщину після смерті ОСОБА_4 на наступне майно: житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 88,9 кв. м; земельну ділянку № НОМЕР_4 на масиві № НОМЕР_5 , площею 2,5517 га, яка знаходиться на території Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123781300:01:002:0304; грошові кошти в сумі 1 833,50 грн, що зберігалися в ПАТ «МТБ БАНК» на рахунку померлого (а. с. 123-129).
		26.         Видача свідоцтв про право на спадщину для позивачки ОСОБА_1 12 листопада 2020 року відбувалося з урахуванням 1/4 частки спадкового майна, на яке не було видано свідоцтво про право на спадщину.
		27.         В спадковій справі наявне рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05 лютого 2021 року, яке набрало законної сили 09 березня 2021 року, по справі № 509/5783/20 за заявою ОСОБА_2 за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між ним та його батьком ОСОБА_4 , з якого вбачається, що заінтересована особа (позивачка) ОСОБА_1 не заперечувала щодо задоволення вказаної заяви, розуміючи, що підставою для звернення до суду з вказаною заявою в порядку окремого провадження ОСОБА_2 є прийняття спадщини після смерті їхнього спільного батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відсутності заперечень з боку ОСОБА_1 щодо вступу у спадщину її брата ОСОБА_2 , що підтверджується відсутністю спору між сторонами щодо спадщини, в іншому випадку, суд залишив би заяву ОСОБА_2 без розгляду з роз`ясненням останньому права на звернення до суду в загальному порядку на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа вирішувалась в окремому провадженні, так як спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо спадщини після смерті їхнього батька був відсутній (а. с. 113).
		Позиція Верховного Суду
		28.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		29.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		30.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		31.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		32.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		33.         Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		34.         Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		35.         У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
		36.         За вимогами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		37.         У частинах першій та п`ятій статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
		38.         Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
		39.         Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		40.         Відповідно до частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
		41.         За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (частини п`ята, шоста статті 1224 ЦК України).
		42.         Верховний Суд у постановах від 18 лютого 2025 року в справах № 444/2061/23, від 26 червня 2023 року в справі № 466/6613/20, від 14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15 та інших виснував, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
		43.         Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
		44.         Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.
		45.         Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
		46.         Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду 18 лютого 2025 року в справі № 444/2061/23, від 15 березня 2023 року в справі № 759/8653/17, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц та інших.
		47.         За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		48.         З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.
		49.         За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.
		Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		50.         У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		51.         Судами встановлено, що згідно медичної карти стаціонарного хворого № 3676 від 12 лютого 2020 року ОСОБА_4 , наданої за запитом суду, останній госпіталізувався у відділення Одеської обласної клінічної лікарні ООР з діагнозом рак лівої легені, центральна форма. Згідно виписки з медичної карти № 3675 знаходився у стаціонарі з 12 лютого 2020 року по 17 лютого 2020 року, виписаний за місцем проживання 18 лютого 2020 року для обстеження сімейним лікарем та лікування за місцем проживання.
		За життя ОСОБА_4 мав тяжку хворобу. Однак до своєї госпіталізації в лікарню та хірургічної операції не перебував у безпорадному стані, не був лежачим хворим, самостійно пересувався, що підтвердили як позивачка, так і відповідач, а також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 .
		52.         Також судами враховано, що позивачка при розгляді цивільної справи № 509/5783/20 була залучена в якості заінтересованої особи за заявою ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту родинних відносин з батьком, висловила згоду з заявою брата ОСОБА_2 , про що вказано у рішенні суду від 05 лютого 2021 року, чим безпосередньо визначилась з тим, що не оспорює право відповідача ОСОБА_2 (свого брата і відповідача у даному провадженні) на його вступ до спадщини після смерті їхнього батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, достеменно знаючи про те, що відповідач отримав свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частину вищевказаного спадкового майна, останній уклав договір оренди земельної ділянки з СТОВ «Маяк», тим самим розпорядившись спадковою землею на власний розсуд, як і сама позивачка, отримуючи орендну плату. Тобто, своєю поведінкою дала зрозуміти братові ОСОБА_2 , що згодна з його реалізованим правом на спадщину (а. с. 140-144).
		53.         При цьому суди правомірно виснували, що не зважаючи на пояснення позивачки, свідків, належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_1 , суду не надано. Позивачкою не доведено винної поведінки відповідача та обставин свідомого ухилення останнім від надання допомоги хворому батькові ОСОБА_4 ; не доведено суду, що померлий перебував в безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, яку йому надавали позивачка з сестрою, саме від відповідача, що підтверджується вищенаведеними медичними виписками та медичною картою хворого ОСОБА_4 .
		54.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		55.         Отже, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій надали належну оцінку наявним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, врахували сталу практику Верховного Суду в подібних правовідносинах та зробили обґрунтований висновок про недоведеність передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України підстав для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_4 , оскільки позивачка не надала належних, допустимих і достовірних доказів на підтвердження того факту, що відповідач ухилявся від обов`язку допомагати спадкодавцю (зокрема, що останній звертався до нього за такою допомогою, а він умисно ухилявся від надання допомоги, що могло бути підставою для усунення від права на спадкування).
		56.         Доводи касаційної скарги про те, що судами не надано уваги відсутністю заперечень відповідача щодо безпорадного стану батька, але мало було враховано під час ухвалення судових рішень, відхиляються колегією суддів, оскільки частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		57.         Інші доводи, обставини, якими обґрунтовано касаційну скаргу, були предметом розгляду апеляційним судом, яким надано змістовні та обґрунтовані відповіді, з яким погоджується суд касаційної інстанції.
		58.         Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		59.         Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		60.         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2.            Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       Н. Ю. Сакара
		 
		О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...