Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/7006/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-1026ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 357/7006/24
		провадження № 61-1026св25
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,                Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради Київської області,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		третя особа - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року в складі судді Ярмола О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2024 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради, в якому просив витребувати на користь держави земельну ділянку, з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, площею 0,1 га, що розташована на                           АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_1 .
		Позовна заява мотивована тим, що рішенням Білоцерківської міської ради 
		від 29 листопада 2018 року № 3058-60-VII затверджено детальний план території сектору № 16 м. біла Церква, обмежено АДРЕСА_2 . Вивченням даних кадастрової карти, співставлення їх з викопіюванням з вищевказаного Детального плану території, на якій розміщено земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, встановлено, що вона накладається на землі загального користування. Окружною прокуратурою до Білоцерківської міської ради направлено лист від 10 січня 2023 року щодо виготовлення картографічних матеріалів, на яких відображено спірну земельну ділянку із зазначенням інформації про її накладення на житлові вулиці та проїзди, одночасно зазначивши площу такої накладки. 
		Згідно з інформацією Білоцерківської міської ради від 20 січня 2023 року 
		№ 173/01-14 земельна ділянка, з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 накладається на землі загального користування, а саме: дорогу між 
		АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 .
		Також в обгрунтування позову зазначено, що рішенням сесії Білоцерківської міської ради від 28 лютого 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки до комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0100 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер 3210300000:04:002:0088. 
		У подальшому ОСОБА_3 відчужив вищевказану земельну ділянку ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 
		від 16 травня 2023 року.
		Позивач вважав, що рішення сесії Білоцерківської міської ради від 28 лютого 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 » прийнято всупереч інтересів територіальної громади міста, а також з порушенням вимог статей 12, 38, 39, 50, 51, 52, 83, 122 ЗК України. 
		Позивач вважав, що за таких обставин спірна земельна ділянка має бути витребувана з незаконного володіння відповідача на користь держави.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 
		від 27 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
		Судові рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача щодо накладення спірної земельної ділянки на землі загального користування (дорогу).
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи
		20 січня 2025 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня                      2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 761/31121/14-ц, від 05 грудня 2018 року у справі                                   № 761/11593/13-ц, від 14 серпня 2018 року в справі № 815/3880/14, від 24 січня 2018 року в справі № 917/50/17, від 02 липня 2019 року у справі № 925/1641/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		У касаційній скарзі заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася інформація Білоцерківської міської ради від 20 січня 2023 року 
		№ 173/01-14 з долученим викопіюванням з детального плану території сектору № 16, з якої вбачається, що спірна земельна ділянка накладається на землі загального користування.
		Зазначена справа становить значний суспільний інтерес, яка має неабияке виняткове значення для суспільства в цілому або окремих його груп, територіальних громад, об`єднань громадян, тощо (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), тому судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
		Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
		31 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу заступник керівника Київської обласної прокуратури, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В обгрунтування своїх доводів зазначив про те, що надане прокурором викопіювання з детального плану території не може вважатися належним та допустимим доказом накладення земельної ділянки на землі загального користування (дорогу), оскільки таке викопіювання містить лише графічне позначення меж спірної земельної ділянки та взагалі не містить відомостей які б підтверджували, що територія, на яку начебто накладається спірна земельна ділянка, визначена як «дорога» з позначенням її меж, «червоних ліній», площі та назви, а також, не містить відомостей про межі та площу накладення.
		Зазначає, що виникненню права власності у ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, слугувала та передувала активна участь у такому процесі держави в особі відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.
		Відповідач на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2023 року, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Кушнір Н. Б., став власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088. Відповідно до умов договору продаж земельної ділянки здійснено за 92 000,00 грн, які відповідач сплатив продавцю в повному обсязі до укладення договору купівлі-продажу. Під час посвідчення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 надав нотаріусу оригінали документів, що посвідчували його право власності на спірну земельну ділянку, а нотаріусом було перевірено факт державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також відсутність будь-яких зареєстрованих обтяжень чи обмежень щодо спірної земельної ділянки, які б унеможливлювали її продаж. Відповідач є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, а її витребування має ознаки непропорційного втручання у право на мирне володіння майном, що призводить до порушення Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		28 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» представник Білоцерківської міської ради - Вовкотруб В. Г. подав відзив на касаційну скаргу заступник керівника Київської обласної прокуратури, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що проект землеустрою, який був затверджений рішенням Білоцерківською міською радою від 28 лютого 
		2019 року, пройшов екстериторіальне погодження і жодної інформації про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель загального користування чи накладається на дорогу не містить. Указує на те, що доводи позивача про протиправну передачу первісному набувачу ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 ґрунтується на припущеннях і не підтверджений належними та допустимими доказами.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду 08 квітня 2025 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Рішенням Білоцерківської міської ради від 03 листопада 2016 року № 319-18-VIІ було затверджено Генеральний план м. Біла Церква.
		Рішенням Білоцерківської міської ради від 29 листопада 2018 року затверджено Детальний план території сектору № 16 міста Біла Церква, обмеженого 
		просп. Князя Володимира, річкою Протока, річкою Рось та вул. Заярська.
		Рішенням Білоцерківської міської ради від 28 лютого 2019 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01 «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою:   АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер 3210300000:04:002:0088.
		Установлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером  3210300000:04:002:0088 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2023 року, укладеного з                    ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Кушнір Н. Б.                                                                                                                                                                                       
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до вимог частини першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
		Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно з положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.
		Частиною четвертою статті 83 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено категоризацію земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Зокрема, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
		За загальним правилом землі загального користування - це земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. У містах, селищах і сільських населених пунктах, землі загального користування складаються з земель шляхів сполучення (площі, вулиці, провулки, проїзди (в межах червоних ліній), дороги, набережні), земель для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водойми, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств, та інших земель, що служать для задоволення потреб міста, селища, сільського населеного пункту.
		Відповідно до пункту 14 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.
		Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.
		Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
		Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
		Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		Пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови.
		Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільні дороги» межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.
		Таким чином, «червоні лінії» у межах міста відокремлюють межі вулиць, доріг, майданів від території іншого призначення, обмежують території будь-якого призначення (житлові квартали, мікрорайони, промислові і комунальні території, зелені насадження загального користування, тощо).
		За змістом статей 38, 39 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.
		Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).
		Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).
		Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
		Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
		Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до кадастрового плану земельної ділянки 3210300000:04:002:0088  межує: від «А» до «Б», від «Б» до «В», від «В» до «Г» - з землями Білоцерківської міської ради; від «Г» до «Д» - з землями загального користування (проїзд); від «Д» до «Е» - ОСОБА_4 ; від «Е» до «Є» - ОСОБА_5 ; від «Є» до «А» -                 ОСОБА_6 . Тобто, з землями загального користування спірна ділянка межує лише з південної сторони (від точки «Г» до точки «Д»). Однак надане позивачем викопіювання не доводить факт накладення на землі загального користування (дорогу), оскільки не містить поворотних точок.
		Рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийняте на підставі розробленого й погодженого відповідними органами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, у відповідності до статті 118 ЗК України, на підставі заяви ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088, який погоджено компетентними на те органами.
		28 лютого 2019 року відбулося пленарне засідання Білоцерківської міської ради на якому було прийнято рішення №3511-67-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 », та яким вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га; передати земельну ділянку комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_2 з цільовим призначенням 02.01. «Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 га, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.
		Згідно з вказаним рішення №3511-67-VII воно було прийнято на підставі звернення Постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 30 січня 2019 року та її позитивного висновку, оформленого протоколом від 30 січня 2019 року. Отже, вказана проектна документація як станом на час її розгляду на засіданні постійної комісії міської ради з питань архітектури, будівництва та регулювання земельних відносин, так і на час засідання міської ради відповідала вимогам закону та не суперечила генеральному плану м. Біла Церква. 
		Доводи позивача про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 накладається на землі загального користування, ґрунтуються на інформації Білоцерківської міської ради від 20 січня 2023 року 
		№ 173/01-14.
		Як слідує з матеріалів справи, 10 січня 2023 року прокурор Білоцерківської окружної прокуратури листом № 50-242вих23 у процесі нагляду у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні 
		№ 42021112030000270 від 20 жовтня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України, просив Білоцерківську міську раду виготовити та надати до прокуратури картографічні матеріали, на яких відобразити земельну ділянку з кадастровим номером 3210300000:04:002:0088 із зазначенням інформації про її накладення на житлові вулиці та проїзди, одночасно зазначивши площу такої накладки (а. с. 47).
		У відповідь на цей лист, Білоцерківська міська рада супровідним листом 
		від 20 січня 2023 року № 173/01-14 надала запитувану інформацію, а саме: викопіювання з детального плану території сектору № 16 міста Біла Церква, обмеженого 
		АДРЕСА_2 , затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради 
		від 29 листопада 2018 року № 3058-60-VІІ.
		Надаючи оцінку цьому листу, суди вірно зазначили, що він не містив інформацію про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 3210300000:04:002:0088, накладається на житлові вулиці та проїзди, не зазначено площу такої накладки (а. с. 48. 49).
		Оцінивши надані позивачем докази, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що твердження про накладення спірної земельної ділянки на землі загального користування є припущенням прокурора, до якого він дійшов дослідивши викопіювання з генерального плану міста Біла Церква, викопіювання з детального плану території сектору АДРЕСА_4 , однак з цих документів неможливо встановити накладення спірної земельної ділянки на землі вулиці, а відповідне експертне дослідження не проводилося. 
		У постанові Верховного Суду від 4 грудня 2022 року у справі №619/2766/19, викладено висновок, що доказами накладення однієї земельної ділянки на іншу повністю чи частково або відсутність такого накладення, у разі розбіжності у правовстановлюючих документах на землю та/або документації із землеустрою, є документи, сформовані кадастровим реєстратором в межах процедури державної реєстрації земельної ділянки за заявою власника або користувача, майбутнього власника або користувача, або висновки експерта у земельно-технічній експертизі. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом                              у постанові від 17 вересня 2024 у справі №686/27476/21.
		Отже, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував накладення земельних ділянок, може бути лише висновок земельно-технічної експертизи, після якого суд вирішує наявність чи відсутність порушених речових прав позивачів на земельну ділянку.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі №515/1315/18.
		Таким чином, позивачем у порушення вимог процесуального права не виконано свого обов`язку в частині доказування порушеного права держави, в інтересах якої подано позов прокурором, не доведено віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування, а тому колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Висновок прокурора, здійснений при аналізі викопіювання з детального плану території сектору №16 міста Біла Церква, не є належним доказом в підтвердження стверджуваного позивачем факту накладення спірної земельної ділянки на землі загального користування. В рамках даної справи позивачем не подавалося жодних клопотань про призначення земельної експертизи.
		Установивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки прокуратурою не надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_2 , відноситься до земель загального користування м. Біла Церква.
		Доводи касаційної скарги про те, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій зроблено без належного з`ясування дійсних обставин справи, без надання оцінки доказам у справі, зокрема, викопіюванню з плану червоних ліній є безпідставними, оскільки суди досліджували вказані докази, якими не підтверджено віднесеність спірної земельної ділянки до земель загального користування, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі 
		№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
		Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України»).
		Таким чином, Верховний Суд є судом права, а не судом фактів, позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                             О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...