Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 279/4120/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 61-2868ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		29 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 279/4120/23
		провадження № 61-2868св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
		провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за  касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2024 року в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), у якому просила: поновити її на роботі на посаді старшого ревізора з 01 квітня 2022  року шляхом визнання незаконним та скасування наказу АТ «Укрзалізниця» та додатку 1 до нього від 01 квітня 2022 року № 389/ос в  частині, що стосується її, стягнути з АТ «Українська залізниця» належну суму заробітної плати за період дії цього наказу по дату поновлення дії трудового договору.
		На обґрунтування своїх вимог зазначала, що з січня 2019 року перебуває у  трудових відносинах з відповідачемта працює на посаді старшого ревізора відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю за перевезенням з регіональної філії «Донецька залізниця». 
		Наказом АТ «Укрзалізниця» № 389/ос від 01 квітня 2022 року дію трудового договору з нею призупинено.
		Вважала наказ незаконним та таким, що порушує її право на працю.
		Оспорюваний наказ не містить інформації про те, що АТ «Українська залізниця» чи Департамент внутрішнього аудиту та контролю припинив свою роботу. Її робоче місце не прив`язане до Донецької області, оскільки в період своєї роботи в Департаменті внутрішнього аудиту та контролю з 11 січня 2019 року по 24 лютого 2022 року вона виконувала роботу у віддаленому режимі по всій мережі залізниць України за завданням Наглядової ради АТ «Укрзалізниця».
		Вона мала і має можливість працювати дистанційно та перебувати на зв`язку з безпосереднім керівником. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 вересня 2023 року в позові відмовлено.
		Суд першої інстанції виходив з того, що призупинення дії трудового договору з  позивачем здійснено відповідачем з дотриманням вимог закону.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2024 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 вересня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення про часткове задоволенняпозову.
		Визнано незаконним та скасовано наказ АТ «Укрзалізниця» з додатком 1 до  нього від 01 квітня 2022 року № 389/ос про призупинення дії трудового договору в частині, що стосується старшого ревізора ОСОБА_1 .
		Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 належну суму заробітної плати за період дії вказаного наказу з додатку 1 до нього, починаючи з  01  квітня 2022 року по 18 жовтня 2023 року в розмірі 378 057,90 грн. Вказана сума визначена без урахування податків та обов`язкових платежів.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дія трудового договору з позивачем призупинена незаконно. Відповідач не довів існування абсолютної неможливості надати позивачу роботу, а останній її виконувати.
		Внаслідок призупинення дії трудового договору позивач була позбавлена можливості працювати, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У лютому 2024 року АТ «Укрзалізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3  частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2024 року й залишити в силі рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01  вересня 2023 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Не врахував, що матеріалами справи підтверджено відсутність організаційної можливості надати позивачу роботу, обумовлену трудовим договором, що  зумовлено критичним зменшенням обсягів господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» через військову агресію російської федерації проти України.
		Позивач не була незаконно звільнена чи переведена на іншу роботу, тому підстав для застосування частини другої статті 235 КЗпП України не було.
		Стягнув середній заробіток за вісімнадцять місяців вимушеного прогулу, тоді як згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України виплата середнього заробітку проводиться не більше як за один рік вимушеного прогулу. 
		Також у касаційній скарзі АТ «Укрзалізниця» просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		03 червня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		Позивач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року зупинено провадження у  справі дозакінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судусправи № 758/4178/22.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2025 року поновлено провадження у справі.
		Щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передбачені статтею 403 ЦПК України.
		Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
		Клопотання учасника справи про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду повинно бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для передачі, визначені статтею 403 ЦПК України.
		Клопотання АТ «Укрзалізниця» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, викладене в прохальній частині касаційної скарги, задоволенню не підлягає, оскільки заявник не навів належного обґрунтування такого клопотання.
		Позиція Верховного Суду
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини, встановлені судами
		З 11 січня 2019 року ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з  АТ  «Укрзалізниця» та працювала на посаді старшого ревізора відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю за перевезенням з регіональної філії «Донецька залізниця».
		З 24 лютого 2022 року щодо позивача було запроваджено простій, про свідчить наказ АТ «Укрзалізниця» за №Ц-42/6-В зі змінами до нього.
		Наказом АТ «Укрзалізниця» № 389/ос від 01 квітня 2022 року ОСОБА_1 припинено простій з 01 квітня 2022 року та з цієї дати призупинено дію трудового договору з нею до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
		15 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, у якій просила поновити дію трудового договору з нею з 02 червня 2022 року у  зв`язку з можливістю виконувати роботу. У разі неможливості надання роботи просила вивести в режим простою. Також зазначила, що перебуває у місті Дніпро, де не ведуться бойові дії.
		Листом від 18 липня 2022 року АТ «Укрзалізниця» повідомило позивача, що дія трудового договору з нею призупинена з 01 квітня 2022 року на період дії воєнного стану на території України та обумовлена відсутністю виконуваних процесів, функцій і завдань за укладеним трудовим договором, у зв`язку з  військовою агресією російської федерації проти України. Можливість виконання позивачем роботи безпосередньо залежить від можливості товариства забезпечити її роботою, однак на цей час такої можливості немає.
		Наказом АТ «Укрзалізниця» № 1920/ОС від 16 жовтня 2023 року ОСОБА_1 з 18 жовтня 2023 року звільнено з посади старшого ревізора відділу контролю доходів від вантажних та пасажирських перевезень управління внутрішнього аудиту та контролю регіональної філії «Донецька залізниця» Департаменту внутрішнього аудиту та контролю за перевезенням з регіональної філії «Донецька залізниця» у зв`язку із переведенням до апарату управління регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця».
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24  лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.
		Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
		15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і  галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Частинами першою та другою Закону № 2136-ІХ (тут і далі в редакції на час винесення оспорюваного наказу від 22 квітня 2022 року) встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Відповідно до статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і  тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.
		Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.
		Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у  зв`язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою. 
		Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Як на підставу для призупинення дії трудового договору з працівниками АТ  «Укрзалізниця», у тому числі з ОСОБА_1 , відповідач в оспорюваному наказі посилався на неможливість надання та виконання роботи внаслідок критичного зменшення обсягів господарської діяльності, що сталося у зв`язку з  втратою через військову агресію російської федерації проти України можливості повноцінно організовувати процеси діяльності товариства.
		Разом з тим, за встановленими судами обставинами, як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, АТ «Укрзалізниця» здійснювало свою діяльність. 
		Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, а не з усіма працівниками. Принцип такої вибірковості АТ «Укрзалізниця» не обґрунтувало.
		Обставин неможливості забезпечити позивача роботою (зокрема, шляхом переведення на іншу роботу або залучення до роботи за дистанційною формою організації праці) чи продовжити для неї простій, про що вона сама просила в заяві від 15 червня 2022 року, відповідач не довів. 
		При цьому саме по собі зменшення обсягів господарської діяльності не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори з працівниками на підставі статті 13 Закону № 2136-ІХ.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв`язку з військовою агресією проти Українинадати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено й доводи касаційної скарги АТ «Укрзалізниця» цього не спростовують.
		Посилання АТ «Укрзалізниця» на помилковість висновку апеляційного суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів відхиляє як безпідставні, з огляду на таке.
		Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).
		У КЗпП України відсутня норма права, яка б у цій ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, так як це не є ні простоєм, ні звільненням працівника.
		Водночас частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
		Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на  роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
		Враховуючи, що незаконні дії відповідача позбавили ОСОБА_1 можливості працювати та призвели до порушення її конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю, суди обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норму частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклалина відповідача обов`язок відшкодувати позивачу середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі. 
		Такий висновок судів узгоджується з висновком, викладеним Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 червня 2023 року в справі № 149/1089/22 та від 31 січня 2024 року в справі № 161/8196/22, який підтриманий Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05 травня 2025 року в справі № 758/4178/22.
		Середній заробіток за час вимушеного прогулу визначений судом апеляційної інстанції з дотриманням вимог закону. При обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції правильно виходив з виплат за  фактично відпрацьовані нею у лютому-березні 2022 року робочі дні, оскільки час простою не з вини працівника є платою за невідпрацьований час і відповідно при обчисленні середнього заробітку не враховується. Наведене відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 27 березня 2024 року в справі № 507/1435/22.
		Доводи АТ «Укрзалізниця» про те, що суд апеляційної інстанції не мав права стягувати середній заробіток більш ніж за один рік вимушеного прогулу необґрунтовані та такі, що спростовуються абзацом 2 частини другої статті 235 КЗпП України, у якому зазначено, що якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вини позивача в тому, що справа розглядалася в судах більше одного року не встановлено, а відтак суд апеляційної інстанції правильно стягнув середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Інші доводикасаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення,оскільки зводяться до власного тлумачення заявником норм законодавства та необхідності переоцінки доказів і встановлених на  їх  підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
		Щодо судових витрат
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат. 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її  ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                            М. Ю. Тітов
		                                                                                                            А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...