Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 176/1194/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-12957ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 176/1194/23
		провадження № 61-12957св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                                Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олена Андріївна, 
		заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,
		 
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року у складі судді Волчек Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст вимог скарги
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПР ДДВС) Фещук О. А. щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «СхідГЗК») на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.
		 
		Обґрунтовуючи вимоги скарги,  ОСОБА_1 посилався на те, що Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 176/1194/23 про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі                            120 000,00 грн.
		 
		З листа начальника ВПР ДДВС Івана Нещадима від 24 квітня 2024 року відомо, що цей виконавчий лист та інші перебувають на виконанні у вказаному відділі, однак державний виконавець зупинив вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Цей лист заявник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є Фещук О. А .
		 
		Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що Законом України від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4, зокрема такого змісту: що до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «СхідГЗК» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).
		 
		Також у вказаному листі зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець прийняв постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.
		 
		Заявник, вважає дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними, оскільки за судовим рішенням у цій справі стягнуто з ДП «СхідГЗК» на його користь грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я. Така шкода вважається саме моральною, при цьому що підпадає від визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,                    в законі не визначено. Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, в цій конкретній справі підпадає під категорію «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України. 
		 
		Вказував, що якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно з нормами КЗпП України, то такі кошти слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в цьому випадку обґрунтовуються суто як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору. 
		 
		Державний виконавець не врахував, що дія пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є                          ДП «СхідГЗК», а встановлює певні винятки, за наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у цій справі, в якій стягнута шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, й ця шкода стосується виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. 
		 
		У зв`язку з цим заявник просив скаргу задовольнити.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області ухвалою від 06 серпня                    2024 року в задоволенні скарги відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що відшкодування моральної шкоди                                        у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку винятків, зазначених                    у пункті 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», і не належить до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. За таких обставин, суд вважав, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року залишив без змін.
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У вересні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що наведене у Закону України «Про виконавче провадження» серед винятків формулювання «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю» безумовно включає в себе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди роботодавцем працівнику, оскільки таке відшкодування напряму залежить від існування трудових відносин та випливає                      з них.
		 
		Відшкодування моральної шкоди у спірному випадку здійснюється одним суб`єктом, виділеним спеціальним статусом «роботодавець» та наділеним, у зв`язку з цим специфічним переліком прав і обов`язків, на користь іншого суб`єкта - працівника, та є результатом взаємодії цих суб`єктів у сфері відносин, регульованих нормами трудового права - трудових відносин. Тобто по суті відшкодування моральної шкоди саме роботодавцем працівнику в іншому, відмінному від сфери трудових відносин, середовищі є неможливим. Саме тому компенсація моральної шкоди                            є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, а вимоги заявника як стягувача до боржника, в цьому випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.
		 
		У жовтні 2024 року представник ВПР ДДВС - Вірченко Ю. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		04 листопада 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2025 року зупинено касаційне провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року поновлено касаційне провадження.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 червня 2023 року з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 стягнуто 120 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди                           у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання.
		 
		14 вересня 2023 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельська Д. С. прийняла постанову ВП № НОМЕР_1про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 02 серпня 2023 року № 176/1194/23 про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошових коштів у розмірі 120 000,00 грн. Боржником у цьому виконавчому провадженні зазначено ДП «СхідГЗК».
		 
		В подальшому державний виконавець ВПР ДДВС Фещук О. А. прийняв виконавче провадження № НОМЕР_1з примусового виконання виконавчого листа                                        від 02 серпня 2023 року № 176/1194/23 та приєднав до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
		 
		Постановою державного виконавця ВПР ДДВС Фещук О. А. від 22 березня 2024 року, на підставі пункту 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа від 02 серпня 2023 року № 176/1194/23 зупинено.
		 
		Згідно з листом ВПР ДДВС на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «СхідГЗК». Як зазначено у листі, керуючись пунктами 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець прийняв постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,                        є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).
		 
		Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
		 
		Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі                          № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що: «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних відносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС України та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства. 
		 
		Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».
		 
		У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що «згідно                                        з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження                                у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. 
		 
		Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем                        у рамках зведеного виконавчого провадження. 
		 
		При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно                                     з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду                                  від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18),                         від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18),                            від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18),                      № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі                 № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі                       № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі                            № 908/2349/14 (провадження № 12-49гс19) вказано, що: для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3                                         з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_4 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП                   № НОМЕР_3. 
		 
		Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме               з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП                                     № НОМЕР_4, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП                   № НОМЕР_4 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_4 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі                             № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19) зазначено, що «для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП                           № НОМЕР_3 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3. 
		Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме        з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП                            № НОМЕР_5, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_5 зі зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3».
		 
		Таким чином для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. 
		 
		Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 травня 2025 року у справі                                     № 176/1715/23 (провадження № 61-13883сво24).
		 
		Суди не врахували, що виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа 02 серпня 2023 року № 176/1194/23 приєднано до зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2.
		 
		Суди не врахували, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження,                     у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій відповідні скарги відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		 
		Поза увагою апеляційного суду залишилось те, що суди перевіряють дотримання судом першої інстанції правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у заяві, відзиві, скарзі; в разі встановлення порушення правил юрисдикції судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог.
		 
		З огляду на це суди мали б закрити провадження у справі, оскільки скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного. 
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду                                         у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги є порушення встановлених правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення правил юрисдикції загальних судів.
		 
		Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи спірних правовідносин, які виникли між сторонами, у зв`язку з чим порушили норми цивільного процесуального законодавства щодо визначення предметної юрисдикції справи та помилково розглянули її в порядку цивільного судочинства, ухвалені                          у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
		 
		З огляду на мотиви цієї постанови Верховний Суд не аналізує інших доводів касаційної скарги.
		 
		Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює заявнику його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до суду адміністративної юрисдикції.
		 
		Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Мотуза Олександра Володимировича задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06 серпня    2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року скасувати.
		 
		Провадження у справі № 176/1194/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, заінтересована особа - Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», закрити.
		 
		Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                    є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...