Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 361/150/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2025.
Дата набрання законної сили: 21.05.2025
Номер судового провадження: 61-461ск25

а попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
		У постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 216/1431/19 (провадження № 61-4942св23), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що систематичним невиконанням обов`язків буде вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
		Разом з тим у справі, яка переглядається, суди зазначених правових висновків не врахували, крім формальної оцінки оспорюваних наказів про застосування до позивачки заходів дисціплінарного характеру не перевірили її доводів про необхідність доведення роботодавцем саме систематичного невиконання обов`язків, яке має місце після притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності та полягає у тому, що, незважаючи на застосування дисциплінарного стягнення, працівник знову скоїв порушення.
		Після застосування згідно з наказом від 03 грудня 2019 року дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі, зокрема, акта службового розслідування від 28 листопада 2019 року, звільнення ОСОБА_1 06 грудня 2019 року стало заходом стягнення за ще один виявлений роботодавцем проступок, який мав місце 29 листопада 2019 року.
		Водночас суди не встановили обставин порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни саме між 03 та 06 грудня 2019 року.
		Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про систематичність невиконання ОСОБА_1 трудових обов`язків та правомірність її звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є передчасними, оскільки такими, що систематично не виконують без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, є працівники, які вже отримували дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і після цього порушили її знову.
		Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 641/5616/20 провадження № 61-11536св21, на яку є посилання у касаційній скарзі.
		З огляду на викладене Верховний Суд в цій справі дійшов висновку про обґрунтованість наведених в касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		Аналогічні вказаним вище доводам позивачки є доводи її апеляційної скарги, які залишились без уваги суду апеляційної інстанції.
		З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у вказаній частині вимог не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки висновки судів є передчасним, зробленими на підставі неповного з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах, на які послалася позивачка в касаційній скарзі, суди дійшли передчасного висновку про законність її звільнення. Задоволення позовної вимоги про поновлення на роботі залежить від вирішення питання щодо законності звільнення працівника, а тому за фактичних обставин справи не може бути вирішеним на стадії касаційного перегляду справи.
		Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
		У справі, що переглядається, обґрунтованість вимог позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залежатиме від висновків суду щодо наявності/відсутності порушення трудових прав позивачки під час її звільнення, тому висновки судів про відмову у задоволенні означених вимог є передчасними і судові рішення в цій частині підлягають скасуванню.
		Водночас, під час нового розгляду справи у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність звільнення позивачки і необхідності її поновлення, слід врахувати таке.
		Частиною другою статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		В контексті положень указаної норми виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежується річним строком у випадку, якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника.
		Враховуючи тривалий розгляд цієї справи ( ОСОБА_1 пред`явила позов у січні 2020 року), при вирішенні позову у цій частині вимог слід надати оцінку тому, чи реалізація позивачкою її процесуальних прав не сприяла тривалому розгляду справи. 
		Так, як слідує з матеріалів справи, протягом розгляду справи у суді першої інстанції, позивачка неодноразово змінювала підстави позову та уточнювала його, залучала до розгляду нових представників, що потребувало відкладення та перенесення судових засідань за клопотаннями позивачки, зверталася з клопотанням про зупинення провадження до вирішення іншої справи. 
		Також ОСОБА_1 ініціювала призначення у справі експертизи з питань, які згідно з постановою Київського апеляційного суду від  17 жовтня 2023 року не впливали на можливість встановлення обставин справи та надання їх оцінки судом.
		Отже, з метою правильного застосування положень частини другої статті 235 КЗпП України, слід надати оцінку послідовності реалізації позивачкою її процесуальних прав та встановити, чи вчинення нею окремих процесуальних дій вплинуло на тривалість розгляду справи.
		За таких обставин, рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
		Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Враховуючи, що судами попередніх інстанцій не досліджені належним чином зібрані докази, внаслідок чого не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до КНП «Броварська БКЛ» Броварської РР та Броварської МР про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити в означеній частині законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		В іншій частині вимог ОСОБА_1 , а саме про визнання протиправним і скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та про зміну істотних умов праці, судові рішення є законними і обґрунтованими, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України слід залишити без змін.
		Керуючись статтями 400, 409-411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» Броварської районної ради Київської області та Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним і скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, про зміну істотних умов праці та стягнення недоплаченої заробітної плати залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...