Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/16774/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про визначення місця проживання дитини.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: 61-2408ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		                                                                                                   
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 308/16774/22
		провадження № 61-2408св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                          Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) -   ОСОБА_2 ,
		третя особа - Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про визначення місця проживання дитини
		 
		за касаційною скаргоюадвоката Розмана Сергія Юрійовича як представника ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2023 року у складі судді Іванова О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2025 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю.
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що                           ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї і ОСОБА_2 під час спільного проживання без реєстрації шлюбу народився син - ОСОБА_3 . З моменту народження дитини відносини між нею і відповідачем погіршилися. Зокрема ОСОБА_2 почав проявляти агресію, постійно ображати її, використовуючи нецензурну лайку, застосовуючи фізичне насильство, за що був притягнений до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП. З грудня 2022 року ОСОБА_2 покинув їх спільне місце проживання, не надає коштів на утримання  сина, не бере участі у вихованні дитини. Від народження син перебуває у постійному контакті з матір`ю, яка приділяє йому максимум свого часу, уваги та любові, має гарні стосунки із сином, побудовані на довірі, може гарантувати стабільне проживання в комфортних умовах, забезпечити йому відчуття любові й безпеки.   
		У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком.
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що він                                     і ОСОБА_1 з 2010 року проживали разом як подружжя                                                           у незареєстрованому шлюбі, і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син. Сторони проживають разом із сином ОСОБА_3 у с. Сторожниця однією сім`єю, і конфліктів чи спору щодо визначення місця проживання дитини між батьками ніколи не було.  ОСОБА_2 проживає з дитиною, ходить з нею на прогулянки, займається розвитком та вихованням сина. Про існування позову ОСОБА_1 дізнався випадково із сайту «Судова влада». Дійсно, після народження дитини відносини між ним                         і ОСОБА_1 змінились, однак він має надію, що сім`я збережеться. Твердження ОСОБА_1 про їх окреме проживання неправдиве. Подання первісного позову призвело до конфліктів між сторонами. Дитина перебуває на утриманні                        ОСОБА_2 і проживає із ним. Син любить батька і в його присутності є спокійним і грайливим. ОСОБА_1 не має самостійного доходу. Водночас він має дохід,         і графік його роботи дозволяє йому весь час бути поруч з дитиною, приділяти сину час та забезпечувати йому нормальний розвиток.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 07 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 . 
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме інтересам дитини, буде сприяти забезпеченню його розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. 
		 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Закарпатський апеляційний суд постановою від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Розман С. Ю., залишив без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована законністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції. 
		 
		Дитина з моменту народження проживала з матір`ю, перебувала на грудному вигодовуванні, тому проживання з нею створить найбільш сприятливу атмосферу для виховання дитини. Порушення такого укладу життя малолітнього ОСОБА_3 буде нехтуванням найкращих інтересів дитини.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи
		У касаційній скарзі адвокат Розман С. Ю. як представник ОСОБА_2  просить  скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області            від 07 вересня 2023 року і постанову Закарпатського апеляційного суду  від 21 січня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначає те, що суд апеляційної інстанції                           в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18,                     від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, від 04 жовтня 2023 року у справі  № 208/4667/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 742/2571/21, від 10 січня                        2024 року у справі № 183/3958/20, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19.
		 
		Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		ОСОБА_2 разом із дитиною у зв`язку з дією воєнного стану на законних підставах виїхав за межі території України. Дитина більше року не бачилась і не спілкувалась із матір`ю, а тому у свідомості сина лише батько є єдиною близькою людиною.   Визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не відповідатиме якнайкращим інтересам сина. У цій справі можливе застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дитини. 
		 
		В березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Овсепян К. А. - представника ОСОБА_1 , мотивований законністю і обґрунтованістю судових рішень. 
		ОСОБА_2 разом із дитиною виїхав за кордон і з лютого вони перебувають в ОАЕ. Батько інформації щодо дитини, її місця перебування матері не надає, перешкоджає у спілкуванні з нею. ОСОБА_1 вчиняє всіх дій, спрямованих на повернення сина до України. Сторони не порушували питання щодо можливості застосування моделі спільної опіки, крім того,  ОСОБА_2 разом із сином виїхав за межі України, а тому подібна модель опіки при вирішенні цього спору не може застосовуватись.  
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		24 березня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3 .
		 
		Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина.
		 
		ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і їх син ОСОБА_3   з весни 2020 року фактично проживають на АДРЕСА_1 (акт про проживання особи без реєстрації місця проживання від 19 травня 2023 року, складений мешканцями АДРЕСА_1 ).  
		 
		ОСОБА_2 разом із сином відвідують зайняття з раннього плавання СОК «Акварель»,  займаються у студії музичного розвитку двічі на тиждень, після чого  відвідують кафе «Ретро», також відвідують їдальню ТОВ «Епіцентр». Батько годує сина, грається з ним, співає пісеньки. Відвідують заклади батько і син удвох. (відповідь Студії музичного розвитку від 19 травня 2023 року, відповідь ФОП                  ОСОБА_5 від 15 травня 2023 року, лист тренера СОК «Акварель» від 19 травня                     2023 року).
		 
		ОСОБА_2 за період часу з січня 2021 до серпня 2023 року в роздрібних магазинах «Антошка» здійснив покупки дитячих товарів на загальну суму 77 388,21 грн (лист ПП ТФ «Антошка» від 28 серпня 2023 року № 9246).
		 
		Згідно з висновком фахівця - психолога  від 26 червня 2023 року № 2 ОСОБА_3 ,                     ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував психолога 5 разів. Метою відвідувань було спостереження та дослідження психоемоційного зв`язку між малолітнім ОСОБА_3 і його батьком ОСОБА_2 . Встановлено, що ОСОБА_3 може відчувати прив`язаність до батька і матері. Досліджувались стосунок та прив`язаність до батька, мати не з`явилась. З батьком у малолітнього ОСОБА_3 безпечний тип прив`язаності. З матір`ю найімовірніше амбівалентна прив`язаність. Дитина капризує, просить грудне молоко. За результатами спостереження зроблено висновок, що в інтересах дитини ОСОБА_3 проживати разом                                з батьком. Контакт з матір`ю необхідний і бажаний за графіком. Вікові особливості розвитку та сприйняття дитиною феномену батьківства («мої батьки»), стресова ситуація судових спорів між батьками не усвідомлюються малолітньою дитиною, немає оцінки реального змісту сімейної ситуації, причинно-наслідкових зв`язків, дій дорослих та власних дій.
		 
		Згідно з актами обстеження умов проживання, складеними начальником ССД Холмківської сільської ради, малолітнього ОСОБА_3 встановлено, що умови проживання хороші. Між мамою та сином хороші відносини. Під час візиту дитина була веселою і бадьорою, легко ішла на контакт. Зі слів ОСОБА_1 з`ясовано, що ОСОБА_2 тривалий час не ночує вдома. Стосунки між батьками дитини напружені, внаслідок чого виникають конфлікти між ними.
		 
		Згідно з висновком Холмківської сільської ради про визначення проживання дитини від 30 січня 2023 року № 132/02-23, що складений за зверненням адвоката                           Овсепян К. А., ОСОБА_1 проживає із сином ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 , створені всі умови для виховання та проживання дитини. Стосунки між батьками дитини напружені. Батько дитини бере активну участь  у житті дитини, забирає дитину на прогулянки. Вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю.
		 
		У висновку Холмківської сільської ради про визначення проживання дитини                          від 18 квітня 2023 року № 140/10-10, складеного на вимогу суду, зазначено,  що питання визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 розглядалось на комісії з питань захисту прав дитини 18 січня 2023 року, де було прийнято рішення про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю, ОСОБА_1 . Також на вимогу суду, це питання розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Холмківської сільської ради 27 березня 2023 року і прийнято рішення залишити в силі висновок від 30 січня 2023 року № 132/02-23, яким вирішено за доцільне  визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю, ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з відомостями АСДС «Д-3», із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу № 308/16660/22 стягнено аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи                                 з 12 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
		 
		ОСОБА_1 проживає на території с. Сторожниця з 2020 року, має вищу освіту.   Проживає разом із цивільним чоловіком. Перебуває у відпустці по догляду за дитиною. За місцем проживання характеризується позитивно. За період проживання скарг, заяв, вимог до ОСОБА_1 не надходило. У побуті ввічлива, тактовна. До адміністративної відповідальності не притягалась (характеристика від 06 грудня 2022 року № 140, видана старостою с. Сторожниця).
		 
		ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований на  АДРЕСА_1 , загальною площею                       126,6 кв. м (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 квітня 2020 року).
		 
		Із постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області                               від 27 липня 2022 року у справі № 308/9402/22 відомо, що ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173-2 КУпАП, у зв`язку з малозначністю та обмежено усним зауваженням із закриттям провадження у справі за те, що 10 липня 2022 року о 16:27 вона  за місцем проживання вчинила відносно свого чоловіка домашнє насильство фізичного характеру, а саме нанесла йому легкі тілесні ушкодження на руках та порвала футболку.
		 
		  ОСОБА_2 працює в кінотеатрі Tca-CineMAX не посаді менеджера (управителя). Проявив себе як кваліфікований фахівець. Неодноразово нагороджувався грошовими преміями. З колегами спілкується ввічливо та підтримує дружні стосунки. Працює старанно і відповідально. Не порушує правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору. У керівництва користується довірою та повагою. Відзначається загальною культурою та високими моральними якостями (характеристика від 27 лютого 2023 року, видана ФОП ОСОБА_6 ).
		 
		Із постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області                           від 15 серпня 2022 року у справі № 308/9406/22 відомо, що ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, за те, що 10 липня 2022 року у близько 16:35                        ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання, вчинив домашнє насильство стосовно своєї цивільної дружини ОСОБА_1 , а саме хапав її за руки та висловлювався в її бік нецензурною лайкою, чим могло бути завдано шкоди її психічному здоров`ю.
		 
		11 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулась в поліцію про вчинення її співмешканцем ОСОБА_2 щодо неї домашнього насильства в присутності дитини (повідомлення відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 22 червня 2023 року № 7706/106/25-1-2023)
		 
		01 липня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до поліції із заявою, в якій просить вжити заходи до ОСОБА_1 , яка ображає їх спільного малолітнього сина                       ОСОБА_3 (повідомлення відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП                              в Закарпатській області від 24 липня 2023 року № 8914/106/25-1-2023).
		 
		Згідно з відповіддю управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Закарпатській області від 31 серпня 2023 року                    № 4/0ед/106/4-2023 на спецлінію «102» від ОСОБА_1 отримано 4 повідомлення.
		 
		ОСОБА_2 звертався за медичною допомогою щодо отримання травми 10 липня 2022 року у вигляді забійного садна правого плеча, підшкірний крововилив лівого плеча і щодо отримання травми 05 серпня 2023 року у вигляді забою, підшкірної гематоми. Про ці випадки повідомлено поліцію (талони травматологічного пункту КНП «ЦМКЛ Ужгородської міської ради» від 11 липня 2022 року № 812/411,                          від 05 серпня 2023 року №8317/152).
		 
		По факту події, яка мала місце 05 серпня 2023 року, зареєстровано кримінальне провадження № 120230078170000383. 
		 
		13 і 15 серпня 2023 року ОСОБА_2 повідомляв поліцію про те, що його дружина обмежує його у спілкуванні із сином, з яким пішла з дому в невідомому напрямку. За результатами перевірки, у зв`язку з відсутністю ознак кримінальних та адміністративних правопорушень розгляд звернень ОСОБА_2 припинено (відповіді відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області від 30 серпня 2023 року, від 05 вересня 2023 року).
		 
		Із відповіді Служби у справах дітей Холмківської сільської ради від 31 серпня                      2023 року № 337/10-09 відомо, що до служби надійшли повідомлення від відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області про те, що із заявами до поліції звертались: ОСОБА_1 про вчинення щодо неї домашнього насильства її співмешканцем ОСОБА_2 ; ОСОБА_2 про те, що                             ОСОБА_1 ображає їх малолітнього сина ОСОБА_3 . З метою захисту прав дитини здійснено виїзд до їх місцем проживання та обстежено умови проживання малолітнього ОСОБА_3 . Встановлено, що умови проживання хороші. Створені належні умови для виховання та розвитку дитини. Обставин, що можуть становити загрозу життю або здоров`ю дитини, не встановлено.
		 
		Із заяви про кримінальне правопорушення від 03 липня 2023  року відомо, що   ОСОБА_7 звернулась до поліції із заявою про внесення даних до ЄРДР про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України. Відповідна заява зареєстрована в ЄРДР за №420232070000000168 .
		 
		У липні  2023 року   ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_8 про встановлення факту спільного проживання, визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору і поділ майна.
		 
		у серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав.
		 
		Згідно із заявою ОСОБА_9 на  ім`я начальника ССД Холмківської сільської ради від 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 не дає їй можливості зустрітись з онуком.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права                    в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права.
		Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися  з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		 
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		 
		Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		 
		Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		 
		Згідно зі статтею 141 СК  України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
		 
		Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
		 
		До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		 
		Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема щодо місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		 
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		 
		Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року    у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
		 
		У параграфі 54 рішення ЄСПЛ у справі від 07 грудня 2006 року «Хант проти України» заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		 
		Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		 
		Міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого                    з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передання йому дитини.
		 
		Суди встановили, що     ОСОБА_1 і   ОСОБА_2 сумлінно ставляться до виконання своїх обов`язків з вихованнямалолітнього сина.
		 
		Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3                з матір`ю, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив                               з якнайкращих інтересів дитини, взяв до уваги, що з моменту народження син проживав із матір`ю, перебував на грудному вигодовуванні і мав із нею психологічну  прив`язаність, врахував висновки Холмківської сільської ради  про визначення місця проживання дитини, надав належну оцінку наявним у справі доказам, на підставі яких повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю.
		 
		Батько дитини не обмежений у можливості реалізації належного йому права на спілкування з сином, участь у його вихованні.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо можливості застосування моделі спільної опіки батьків над дитиною є необґрунтованими, оскільки при вирішенні питання про таку можливість має враховуватися, зокрема, місце проживання кожного з батьків. Це місце повинно знаходитися неподалік від звичного місця проживання дитини, пов`язаного із сформованими місцями її життєвих інтересів. Водночас, за твердженням самого скаржника, він зараз перебуває за кордоном, тоді як мати дитини проживає в Україні.
		 
		Не можуть бути підставою для скасування судових рішень також твердження скаржника про те, що він разом із сином виїхав за кордон, оскільки така обставина не впливає на вирішення спору про визначення місця проживання дитини і не може бути самостійною підставою для відмови у позові (постанова Верховного Суду                       у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року                    у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		 
		Дії відповідача з вивезення дитини за кордон, створення перешкод матері                                   у спілкуванні із сином, неповідомлення адреси перебування дитини не підтверджують бажання   ОСОБА_2  забезпечити їх спільному з позивачем сину комфортне і стабільне психо-емоційне середовище для його гармонійного розвитку. 
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду, здебільшого                                         є аналогічними доводам апеляційної скарги, які апеляційний суд обґрунтовано спростував.
		 
		З урахуванням встановлених обставин висновки суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, зазначених у касаційній скарзі. 
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		У частині першій статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального  і процесуального права.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без  задоволення, а  рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду 
		 
		                                                        ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Розмана Сергія Юрійовича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 січня 2025 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                          є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Головуючий                                                                              М. Є. Червинська 
		 
		Судді:                                                                                   А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                     Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                     В. М. Коротун
		                                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...