Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 529/235/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 61-16134ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 529/235/22
		провадження № 61-16134св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,                   Коротуна В. М.,
		 
		учасники справи:            
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - приватний нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна, 
		треті особи - Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Будігаєм Олександром Васильовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. про визнання дій приватного нотаріуса протиправними.
		Свої вимоги обґрунтовували тим, що, перебуваючи у шлюбі, вони стали власниками двох земельних ділянок площею по 2,00 га кожна, з кадастровими номерами 5321084900:00:006:0007 та 5321084900:00:006:0008, які розташовані за межами с. Кам`янка Полтавського (раніше - Диканського) району Полтавської області. 
		18 листопада 2009 року ОСОБА_1 уклала з Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі -  ПАТ «Банк Київська Русь») договори іпотеки № № 54430-89 та 54431-89, згідно з якими вказані земельні ділянки передала в іпотеку банку. 
		10 червня 2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт» (далі - ТОВ «ФК Горизонт») на адресу ОСОБА_1 надійшли вимоги (повідомлення) від 02 червня 2020 року                           № № 221-2 та 222-2 про усунення порушення зобов`язань за іпотечними договорами від 18 листопада 2009 року № № 54431-89 та 54430-89 і намір звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку». За змістом цих вимог 29 жовтня 2019 року ПАТ «Банк «Київська Русь» уклало з ТОВ «ФК Горизонт» договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави № UKR-2019-04/ПВ/42 на підставі результатів відкритих торгів (аукціону), на підставі якого до ТОВ «ФК Горизонт»  перейшли права вимоги за вказаними договорами, проте будь-яких доказів такого правонаступництва до цих вимог (повідомлень) не було додано. 
		З метою отримання доказів переходу прав у зобов`язанні від ПАТ «Банк «Київська Русь» до ТОВ «ФК Горизонт» та із зазначенням заперечень щодо нового кредитора,  01 липня 2020 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ТОВ «ФК Горизонт» листи, відповідь на які не отримала. 
		У червні 2021 року ОСОБА_1  звернулася до державного реєстратора з метою перевірки стану реєстрації вказаних вище земельних ділянок та дізналась, що 14 грудня 2020 року ТОВ «ФК Горизонт» набуло право власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів іпотеки від                  18 листопада 2009 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 29 жовтня 2019 року. Реєстрація права власності за ТОВ «ФК Горизонт» проведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Внаслідок дій приватного нотаріуса вони буди позбавлені права власності на належне їм нерухоме майно.
		Зазначали, що приватний нотаріус Дробітько В. В., на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», здійснила реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки за ТОВ «ФК Горизонт»:
		без наявності виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) чи його дубліката, а лише на підставі договорів іпотеки від 18 листопада 2009 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 29 жовтня 2019 року;
		без документів, що підтверджують наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві нерухомого майна, на припинення відповідного речового права на земельну ділянку;  
		без перевірки факту направлення ТОВ «ФК Горизонт» необхідних вимог (повідомлення) про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, а також повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення, яким надіслано вимогу позивачам, а також боржнику ТОВ «Експерт-Сервіс Плюс»;
		без отримання довідки від іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням та відомості про вартість предмета іпотеки. 
		Посилаючись на наведене, просили суд визнати протиправними дії приватного нотаріуса Дробітько В. В. щодо реєстрації 14 грудня 2020 року права власності на земельні ділянки площею по 2,00 га кожна, з кадастровими номерами 5321084900:00:006:0007 та 5321084900:00:006:0008, що розташовані за межами с. Кам`янка Полтавського (раніше - Диканського) району Полтавської області, за власником ТОВ «ФК Горизонт».  
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		Ухвалою Диканського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2023 року виключено зі складу учасників справи ОСОБА_3 у зв`язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 20 червня 2024 року у складі судді Кириченко О. С. позов задоволено.
		Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. щодо реєстрації 14 грудня 2020 року права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321084900:00:006:0007, площею 2,00 га, що розташована за межами                        с. Кам`янка Полтавського (раніше - Диканського) району Полтавської області, за власником ТОВ «ФК Горизонт», код ЄДРПОУ 39013897.
		Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. щодо реєстрації 14 грудня 2020 року права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321084900:00:006:0008, площею 2,00 га, що розташована за межами                          с. Кам`янка Полтавського (раніше - Диканського) району Полтавської області, за власником ТОВ «ФК Горизонт», код ЄДРПОУ 39013897.
		Стягнуто з приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. на користь ОСОБА_1 понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 1 984,80 грн та витрат на проведення судової почеркознавчої експертизи у розмірі 9 559,20 грн, усього 11 544,00 грн.
		Установивши протиправність дій приватного нотаріуса при реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ТОВ «ФК Горизонт», суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги.
		Додатковим рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 17 липня 2024 року стягнуто з приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21 300 грн 00 коп.
		У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
		Стягуючи в порядку ухвалення додаткового рішення судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник належними та допустимими доказами довів наявність підстав для їх відшкодування та вважав, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною та розумною, виходячи з обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. рішення Диканського районного суду Полтавської області від 20 червня 2024 року та додаткове рішення Диканського районного суду Полтавської області від 17 липня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дробітько В. В. витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 977,20 грн.
		Постанова апеляційного суду аргументована тим, що оскарження виключно дій державного реєстратора без оскарження наслідків, в цьому випадку реєстраційного запису, не призведе до ефективного захисту прав позивача від ймовірних порушень з боку відповідача, а задоволення позовних вимог, у разі встановлення підстав для цього, не призведе до відновлення права, на захист якого був поданий такий позов.
		Враховуючи, що вартість наданих послуг у заявленому заявником розмірі 41 000,00 грн є надмірною та неспіввісною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), суд зменшив її до                        3 000,00 грн.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		03 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17, від 05 грудня 2018 року у справі                          № 757/1660/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
		Апеляційний суд, не встановивши дійсний характер спірних правовідносин,   не визначивши юрисдикційну підсудність справи та суб`єктний склад відповідачів, помилково дійшов висновку про те, що обраний спосіб захисту позивачем не е достатнім та належним.
		Доводи інших учасників справи
		Представники Дробітько В. В. - адвокат Литвиненко Н. В. та Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Чемерис В. М. подали відзиви, які просять врахувати. Представник Дробітько В. В. просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним, що правильно зазначив апеляційний суд.
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.                          
		Витребувано з Диканського районного суду Полтавської області цивільну справу № 529/235/22 за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторії Вікторівни, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Горизонт», Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання дій приватного нотаріуса протиправними.
		Зупинено дію постанови Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року до закінчення касаційного провадження.
		Матеріали справи № 529/235/22 надійшли до Верховного Суду.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		Суди встановили, що ОСОБА_1 на праві власності належали дві земельні ділянки  площею 2,00 га кожна, з кадастровими номерами 5321084900:00:006:0007 та 5321084900:00:006:0008 для ведення особистого селянського господарства, розташовані в адміністративних межах Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області (за межами с. Кам`янка) (нині - Диканської селищної ради Полтавського району Полтавської області) на підставі договорів купівлі-продажу від 01 квітня 2008 року. Вказані земельні ділянки придбані під час шлюбу з                      ОСОБА_2 та є спільною сумісною власністю подружжя.
		18 листопада 2009 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Банк «Київська Русь»  договори іпотеки № № 54430-89 та 54431-89 та передала в іпотеку банківській установі належні їй на праві власності земельні ділянкина забезпечення вимоги іпотекодержателя за кредитним договором                               від 20 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Експерт Сервіс Плюс». Договори іпотеки посвідчено 18 листопада 2009 року приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Полтавської області Дубовою Т. В. та зареєстровано в реєстрі за                        № № 2123 та 2120 відповідно. Крім того, нотаріус наклав заборону на відчуження зазначеного нерухомого майна.
		Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20 липня 2015 року ПАТ «Банк «Київська Русь» ліквідовано, його розпорядником є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
		29 жовтня 2019 року ПАТ «Банк «Київська Русь» уклало з ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» договір про відступлення прав вимоги                                            № UKR-2019-04/ПВ/42 на підставі результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 12 вересня 2019 року                     № UKR-2019-04. За умовами цього договору право вимоги, зокрема відступається за кредитним договором від 20 листопада 2007 року, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами і додатками до нього, що є його невід`ємною частиною (позичальник ТОВ «Експерт Сервіс Плюс»). 
		29 жовтня 2019 року ПАТ «Банк «Київська Русь» уклало з ТОВ «ФК Горизонт» договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів від 12 вересня 2019 року                       № UKR-2019-04, який посвідчений 29 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Л. В. та зареєстрований в реєстрі за № 52. За цим договором ТОВ «ФК Горизонт» сплатило на рахунок ПАТ «Банк «Київська Русь» кошти у розмірі                                 10 032 511,89 грн.
		Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, що є Додатком № 1 до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 29 жовтня 2019 року, право вимоги зокрема відступається за кредитним договором від 20 листопада 2007 року № 1230-01 (позичальник ТОВ «Експерт Сервіс Плюс») та договорами іпотеки від 18 листопада 2009 року № 54431-89 та № 54430-89, з усіма додатками, додатковими угодами, договорами про внесення змін та доповненнями до вказаного договору, тощо, що є його невід`ємними частинами, укладеними між іпотекодержателем ПАТ «Банк «Київська Русь» та іпотекодавцем ОСОБА_1 , посвідченими приватним нотаріусом Диканського районного нотаріального округу Полтавської області Дубовою Т. В., стосовно спірних земельних ділянок.
		У вимозі (повідомленні) від 02 червня 2020 року про усунення порушення зобов`язань за кредитним договором та намір звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку, на ім`я іпотекодавця ОСОБА_1 та позичальника ТОВ «Експерт Сервіс Плюс», ТОВ «ФК Горизонт» повідомило про укладення договору відступлення прав вимоги за цими договорами та про необхідність погашення заборгованості на користь нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія Горизонт» протягом 30 днів з дня отримання даних вимог, у разі неналежного (неповного) виконання зобов`язань товариство має намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, а саме задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - спірні земельні ділянки.
		У листах від 01 липня 2020 року, адресованих ТОВ «ФК Горизонт»,                     ОСОБА_1 просила товариство надати їй належним чином завірені копії документів, що підтверджують набуття права вимоги за договорами іпотеки від 18 листопада 2009 року, відповіді на які не отримала.
		Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 14 грудня 2020 року приватний нотаріус Дробітько В. В. зареєструвала право власності за ТОВ «ФК Горизонт» на спірні земельні ділянки на підставі договорів іпотеки                             від 18 листопада 2009 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 29 жовтня 2019 року.
		За результатами розгляду заяв   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі наказу Міністерства юстиції України від 17 березня 2023 року № 671/7 « Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В.» проведено перевірку відносно приватного нотаріуса  Дробітько В.В., за результатами проведення якої встановлено порушенням приватним нотаріусом                      Дробітько В.В. вимог пунктів 12, 61 Порядку № 112, статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки проведено державну реєстрацію прав:
		за відсутності довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу зва основним зобов`язанням та відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності;
		за наявності суперечностей між відомостями, що містяться у Державному акті та Відомостями ДЗК.
		Приватним нотаріусом Дробітько В. В. реєстраційні дії проведено за наявності підстав для зупинення розгляду заяви, з порушенням вимог пунктів 12, 14, 61 Порядку № 127, статей 3, 10, 18, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки проведено державну реєстрацію прав за відсутності:
		відмітки про вручення ТОВ «Експерт Сервіс Плюс» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення або позначки про відмову ТОВ «Експерт Сервіс Плюс» від одержання такого відправлення або повернення відправнику у зв`язку із відсутністю ТОВ «Експерт Сервіс Плюс» або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення;
		довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням;
		відомостей про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності.
		Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 06 квітня 2023 року № 1259/5, тимчасово заблоковано державному реєстратору - приватному нотаріусу Дробітько В. В. доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року у справі № 440/4609/23 відмовлено у задоволенні позову приватного нотаріуса Дробітько В. В. до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування, зокрема вказаних вище акта камеральної перевірки та наказу Міністерства юстиції України від 06 квітня 2023 року.  
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Дробітько В. В. залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року залишено без змін. 
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		Підставою касаційного оскарження оскарженого судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17, від 05 грудня 2018 року у справі                              № 757/1660/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі                            № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
		Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови                         у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду                       від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження                          № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі                                    № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який  є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам                    (див., зокрема, постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31),                      від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).
		Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі                                № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду  від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
		Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій  з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект  у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що вимогою позивачки у цій справі є визнання протиправними дій відповідача - приватного нотаріуса Диканського районного нотаріального округу Полтавської області Дробітько В. В., питання про скасування реєстраційних записів чи інших вимог щодо відновлення порушеного права позивачка е заявляла.
		У постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі                                     № 826/2840/17 зазначено, що оскарження виключно дій державного реєстратора без оскарження наслідків, в цьому випадку реєстраційного запису, не може призвести до ефективного та дієвого захисту його прав від ймовірних порушень з боку відповідача, а задоволення позовних вимог, у разі встановлення підстав для цього, не призведе до відновлення права, на захист якого був поданий даний позов.
		У постанові від 05 травня 2022 року у справі № 640/6855/19  Верховний Суд вказав, що розгляд справи окремо лише щодо визнання протиправними дій приватного нотаріуса, може призвести до ситуації, коли реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі не будуть співпадати юридичними фактами, на підставі яких вони вчинені, а отже й не будуть відображати реальний правовий стан. Це може поставити під сумнів офіційність та достовірність відомостей реєстру, а отже підірвати довіру до нього та держави, яка забезпечує ведення реєстру.
		Якщо правовідносини сторін щодо нерухомого майна мають договірний характер, і воно не було відчужене третім особам, вимогу про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не можна вважати неналежним способом захисту прав власника. Задоволення такого позову, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України, зумовить внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на відповідне нерухоме майно. Це відновить становище власника, яке існувало до прийняття державним реєстратором оскарженого рішення. Судове рішення про задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії це право зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою                        (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
		Встановивши, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій приватного нотаріуса не призведе до повернення у її власність спірного нерухомого майна, а отже, і до поновлення порушених прав, апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позову.
		Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Верховний Суд зауважує, що з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 09 листопада                   2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20),                        від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21), належним способом захисту у разі, якщо майно не відчужене іпотекодержателем, є оскарження рішення про позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому аргументи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.
		Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих  справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
		Крім того, встановивши, що Дроботько В. В. належними та допустимими доказами довела наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, що вартість наданих послуг у заявленому заявником розмірі 41 000 грн є надмірною та неспіввісною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт), суд апеляційної інстанції зменшив розмір таких витрат до 3 000,00 грн.
		Колегія суддів вважає такі висновки суду правильними.
		Суд апеляційної інстанції дослідив усі наявні у справі докази щодо понесення витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив норми права, які підлягали застосуванню, і дійшов обґрунтованих висновків.
		Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судом.  
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року                                             у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду  - без змін.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. 
		 
		Керуючись статтями  400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Будігаєм Олександром Васильовичем, залишити без задоволення.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року залишити без змін. 
		Поновити дію постанови Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та  оскарженню не підлягає.                                                                        
		         Судді:                                                                                                 М. Є. Червинська
		 
		 
		 Є. В. Коротенко
		 
		 
		  В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...