Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 172/747/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 61-1161ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		29 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 172/747/24
		провадження № 61-1161св25
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідач - Гірська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича, на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Красвітної Т. П.,
		Короткий зміст вимог позову
		1.            У травні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру.
		2.            Позов мотивували тим, що вони є власниками трикімнатної квартири 
		АДРЕСА_1 , право власності на яку набуто внаслідок приватизації.
		3.            24 лютого 2022 року у смт. Тошківка у зв`язку із повномасштабною війною росії проти України розпочалися бойові дії, внаслідок чого правовстановлюючі документи на квартиру було знищено разом із квартирою, а отримати дублікат правовстановлюючого документа позивачі не мають можливості, оскільки останні зберігаються на непідконтрольній Україні території.
		4.            Оскільки квартира була приватизована заявниками у 1998 році, інформація про право власності позивачів на останню у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна відсутня.
		5.            З урахуванням зазначеного, просили суд визнати за ними право власності по 1/2 частин на квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.            Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області 
		від 25 вересня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Гірської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності відмовлено.
		7.            Рішення районного суду мотивоване тим, що позивачами не надано до суду належних та достатніх доказів на підтвердження права власності на спірну квартиру.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		8.            Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката 
		Галкіна В. Л. залишено без задоволення.
		Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області 
		від 25 вересня 2024 року залишено без змін.
		9.            Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності 
		у матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження права власності позивачів на спірне майно.
		10.         При цьому колегією суддів зауважено, що позивачі у змісті позову хоча 
		і зазначали про неможливість отримання дублікатів правовстановлюючих документів у зв`язку із їх зберіганням на непідконтрольній території України, водночас не надали суду будь-яких доказів на підтвердження звернення до відповідних державних установ з метою отримання дублікатів правовстановлюючих документів, а також на підтвердження того, що їм було відмовлено у видачі таких документів з підстав знаходження документів на непідконтрольній території України.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		11.         У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Галкіна В. Л., на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у вказаній справі.
		12.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		13.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Галкін В. Л., просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		14.         Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		15.         Посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково залишено поза увагою наявні у матеріалах справи приватизаційні майнові сертифікати, оформлені на ім`я позивачів, які, на переконання адвоката Галкіна В. Л., достеменно підтверджують набуття позивачами права власності на спірну квартиру в результаті приватизації.
		16.         Таким чином, на переконання заявника касаційної скарги, наявними 
		у матеріалах справи доказами підтверджено набуття позивачами права власності на майно.
		Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи не надходив
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		17.          ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8 зворот).
		18.         Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2024 року записи у реєстрах щодо об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні (а.с. 14 зворот).
		19.         На підтвердження наявного права власності на спірну квартиру позивачі надали до суду: копію довідки, виданої КП «Прогрес» Гірської міської ради, про відсутність станом на 01 січня 2022 року заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , копії квитанції про оплату комунальних послуг та копії приватизаційних майнових сертифікатів.
		Позиція Верховного Суду
		20.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		21.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно 
		у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		22.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції 
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		23.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		24.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		25.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		26.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		27.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		28.         Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання за позивачами права власності на квартиру.
		29.         Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення недоведеністю позовних вимог, зокрема відсутністю у матеріалах справи належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження набуття позивачами права власності на майно.
		30.         З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
		31.         Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		32.         Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.
		33.         Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
		34.         Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		35.         При цьому використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		36.         Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло 
		і держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати, придбати у власність або взяти в оренду.
		37.         Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності 
		є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		38.         Відповідно до положень статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		39.         Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		40.         Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
		41.         Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
		42.         Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		43.         Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		44.         Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами 
		є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		45.         Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		46.         Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		47.         Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		48.         Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		49.         Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження набуття права власності на квартиру позивачами було надано до суду: копію довідки, виданої КП «Прогрес» Гірської міської ради, про відсутність станом на 01 січня 2022 року заборгованості за житлово-комунальні послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , копії квитанції про оплату комунальних послуг та копії приватизаційних майнових сертифікатів.
		50.         На переконання заявника касаційної скарги, саме копії приватизаційних майнових сертифікатів підтверджують право власності позивачів на квартиру.
		51.         Водночас такі доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
		52.         Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизаційні папери» приватизаційні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.
		53.         Відповідно до частини першої, третьої статті 4 Закону України «Про приватизаційні папери» приватизаційні папери використовуються громадянами України для придбання частки майна державних підприємств та інших об`єктів, державного житлового фонду, земельного фонду відповідно до законодавства України про приватизацію.
		Використання приватизаційних паперів здійснюється шляхом їх обміну на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу з обов`язковим відображенням змісту обмінної операції як на самому приватизаційному папері, так і в супутніх документах, і супроводжується погашенням приватизаційного паперу.
		54.         Згідно з пунктом 1.1 Положення Національного Банку України «Про порядок видачі приватизаційних майнових сертифікатів» від 02 грудня 
		1994 року, приватизаційний майновий сертифікат - це особливий вид державного цінного папера, який засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств.
		55.         Комплексний аналіз вищезазначених норм дозволяє дійти висновку, що приватизаційний майновий сертифікат засвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, який використовується, зокрема, для придбання державного житлового фонду.
		56.         При цьому колегія суддів зауважує, що у разі використання такого приватизаційного паперу, як приватизаційний майновий сертифікат, останній має відображати зміст обмінної операції.
		57.         Матеріали цивільної справи містять копії приватизаційних майнових сертифікатів НК № 0224516, власником якого зазначена ОСОБА_3 , та 
		НК № 0224513, власником якого зазначено ОСОБА_2 , водночас, у останніх не відображено жодної обмінної операції, зокрема щодо придбання державного житлового фонду.
		58.         З урахуванням зазначеного, обґрунтованим є висновок апеляційного суду щодо того, що наявні у матеріалах справи приватизаційні майнові сертифікати не є беззаперечним доказом на підставі якого суд може встановити факт того, що позивачі є власниками спірної квартири.
		59.         Інших доводів касаційна скарга не містить.
		60.         З урахуванням зазначеного, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		61.         Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		62.         Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		63.         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича, залишити без задоволення.
		2.            Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                       Н. Ю. Сакара
		О. В. Білоконь
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...