Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/22793/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 30.05.2025. Зареєстровано: 02.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 30.05.2025
Номер судового провадження: К/990/38591/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/22793/23
		адміністративне провадження № К/990/38591/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
		суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року (прийняте у складі головуючого судді Гулкевич І.З.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (ухвалену у складі головуючого судді Матковської З.М. та суддів Гудима Л.Я., Гінди О.М.) у справі №380/22793/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» (далі - ТОВ «Комтех Аутодор», позивач) звернулося до суду з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради (далі - Департамент, відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 13 вересня 2023 року вих.   №   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій.
		На обґрунтування позову ТОВ «Комтех Аутодор» зазначило, що спірна вимога є протиправною, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України. Позивач вважає, що Департамент безпідставно поклав в основу спірного у цій справі рішення про демонтаж рекламних конструкцій висновки, викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №   380/16131/21, якою суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Комтех Аутодор» до Департаменту та до виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними, які пов`язані з розміщенням позивачем зовнішньої реклами у м. Рівному.
		Натомість позивач вказує, що спір у справі №   380/16131/21 виник між сторонами у 2021 році і стосувався правовідносин, пов`язаних із набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2019 року №   47 «Про затвердження Порядку внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про документи дозвільного характеру» (далі - Порядок №   47), а також і з набранням чинності актами законодавства про особливий порядок регулювання дозвільної системи у сфері господарської діяльності під час дії карантину. Також позивач вважає, що під час дії воєнного стану зупинені строки надання адміністративних послуг, що є додатковою підставою вважати рішення відповідача протиправним.
		Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року, в задоволенні позову відмовив.
		Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що Комісією з питань розміщення зовнішньої реклами правомірно відмовлено у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 16/8, 16/19, 16/18, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, 16/30, відповідно, вимога від 13 вересня 2023 року вих. №   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій також є правомірною.
		При цьому суди першої та апеляційної інстанцій взяли до уваги обставини, встановлені судовим рішенням у справі №   380/16131/21, на підставі чого дійшли висновку, що розміщення рекламних конструкцій позивача є незаконним, а ці рекламні конструкції вважаються такими, що самовільно встановлені.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3. У жовтні 2024 року ТОВ «Комтех Аутодор» звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі №   380/22793/23 та ухвалити нову постанову, якою позов ТОВ «Комтех Аутодор» задовольнити.
		Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
		4. З урахуванням клопотання про зміну чи доповнення касаційної скарги від 10 жовтня 2024 року, скаржник, як на підставу звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою, посилається на пункти 3, 4 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - відсутній висновок Верховного Суду про застосування у подібних правовідносинах статті 1, частин п`ятої та шостої статті 4-1 Закону України від 06 вересня 2005 року №   2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №   2806-IV), статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року №   5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі - Закон №   5203-VI) та пунктів 5, 6, 29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила).
		Скаржник просить Верховний Суд викласти правовий висновок щодо застосування вищенаведених норм права та визначити, чи створюють для суб`єктів господарювання юридичні наслідки рішення будь яких органів, які не є суб`єктами надання адміністративних послуг (дозвільними органами), прийняті за заявам суб`єктів господарювання про надання їм документів дозвільного характеру (їх продовження, переоформлення тощо) у межах відповідних дозвільних процедур, якщо так, то які саме.
		Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суди визначили негативні для позивача результати дозвільних процедур за його заявами на підставі протокольного рішення Комісії від 24 серпня 2023 року № 01/2023, яка не є робочим (дозвільним органом), і не наділена у зв`язку з цим повноваженнями розглядати ці заяви та приймати по них рішення на підставі законодавства, а відтак, протокольне рішення Комісії є недопустимим доказом.
		ТОВ «Комтех Аутодор» також зазначає, що при оцінці вищезазначеного протокольного рішення, суди неправильно застосували положення статті 1 Закону №   2806-IV та пунктів 3, 5, 6, 29 Типових правил, а саме - застосували пункти 1, 4, 5.3, 5.7, 9 Положення про комісію з вивчення питань розміщення зовнішньої реклами, затверджене рішенням Рівненської міської ради №   73 від 20 квітня 2010 року (далі - Положення №   73), які не підлягали застосуванню, і не застосували пункти 2 та 4.4.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному, затверджених рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12 листопада 2019 року №   121 (далі - Місцеві правила), які, на думку скаржника, мали бути застосовані судами під час вирішення спору.
		Окрім того, скаржник обґрунтовує, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували як преюдиційні обставини, встановлені судовим рішення у справі №   380/16131/21, оскільки спір у наведеній справі стосувався саме результатів дозвільних процедур за заявами позивача про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 25 жовтня 2023 року та від 20 січня 2022 року, а у справі, що розглядається, наявності у позивача законного права розміщувати зовнішню рекламу на момент направлення йому спірної вимоги на підставі пункту 2-1 статті 11 Закону №   2806-IV.
		Крім того, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій, у порушення вимог пунктів 5 та 6 частини другої статті 2, пункту 3 частини четвертої статті 246 та підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 322 КАС України, не надали жодної оцінки:
		- доводам позовної заяви та апеляційної скарги про зобов`язання позивача спірною вимогою, яка була вручена йому 19 вересня 2023 року, демонтувати рекламні конструкції заднім числом - до 15 вересня 2023 року (нездійсненна вимога);
		- доводам апеляційної скарги про те, що суд ухвалив рішення на підставі доказів, які не мають відношення до предмета доказування (частина четверта статті 73 КАС України) та які є недопустимими (частина друга статті 74 КАС України), оскільки протокольне рішення Комісії №   01/2023 від 24 серпня 2023 року не має відношення до права позивача розміщувати зовнішню рекламу під час карантину та воєнного стану на підставі пункту 2-1 статті 11 Закону №   2806-IV та не є рішенням робочого органу (відповідача).
		26 листопада 2024 року ТОВ «Комтех Аутодор» подало до Верховного Суду повідомлення, в якому просило врахувати, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі №   380/16131/21, яка була покладена судами в основу оскаржуваних рішень у цій справі, була скасована постановою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року.
		02 грудня 2024 року ТОВ «Комтех Аутодор» подало клопотання про вирішення питання про новий розподіл судових витрат, понесених позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій, а також у Верховному Суді відповідно до результатів розгляду цієї касаційної скарги на підставі доказів, які є у матеріалах справи, та доказів, що їх додано до заяви, а також опису виконаних адвокатом робіт.
		Також 02 лютого 2025 року у відповідь на клопотання Департаменту від 31 січня 2025   року про долучення додаткових пояснень скаржник подав заяву, в якій просив визнати подання представником відповідача вищезазначеного клопотання зловживанням процесуальним правом та повернути його особі, яка його подала, а також вжити до відповідача та його представника заходи процесуального примусу шляхом стягнення з них в дохід Державного бюджету України штрафів за зловживання процесуальними правами, розміри яких визначити на розсуд Суду. 
		На обґрунтування таких вимог скаржник зазначає, що звернення відповідача від 31 січня 2025   року про долучення додаткових пояснень не є заявою по суті у розумінні статті 330 (касаційна скарга) або статті 338 КАС України (відзив на касаційну скаргу), до якого застосовуються правила, встановлені частиною другою статті 175 цього Кодексу, а також не є заявою з процесуальних питань, оскільки у ньому не міститься жодних клопотань, які підлягають розгляду судом в порядку, встановленому цим Кодексом (частина третя статті 116 КАС України).
		Натомість, скаржник вважає, що вказаним клопотанням Департамент повідомляє Суд про обставини, які не мають жодного відношення до предмета розгляду цієї справи та до предмета касаційної скарги, відтак, на думку скаржника, ці додаткові пояснення мають очевидні ознаки зловживання Департаментом, як учасником адміністративної справи №   380/22793/23, своїми процесуальними правами, що їх визначено статтею 44 КАС України. На цій підставі скаржник просить застосувати до відповідача заходи процесуального примусу у формі штрафу.
		Позиція інших учасників справи
		5. У жовтні 2024 року Департамент подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Комтех Аутодор», в якому вказує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, а вимоги касаційної скарги - безпідставними, з огляду на що просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Департамент зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що на час внесення вимоги від 13 вересня 2023 року вих. №   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій, що встановлені на підставі дозволів №№ 16/8, 16/18. 16/19, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, 16/30, розміщення цих рекламних конструкцій відповідно до рішення суду у справі № 380/16131/21, є незаконним, а ці рекламні конструкції вважаються такими, що самовільно встановлені.
		Також відповідач наголошує, що, приймаючи на виконання рішення Комісії вимогу від 13 вересня 2023 року про демонтаж незаконно розміщених рекламних конструкцій, Департамент керувався не постановою Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 314), а Законом України від 03 липня 1996 року №   270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон №   270/96-ВР), Типовими правилами, Місцевими правилами, з урахуванням положень постанов Кабінету Міністрів України № 165 від 28 лютого 2022 року та № 828 від 08 серпня 2023 року, які не містять імперативної норми щодо автоматичного подовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у випадку закінчення строку їх дії у період воєнного стану.
		31 січня 2025 року Департамент подав клопотання про долучення додаткових пояснень, в якому просить Суд урахувати, що відповідно до положень Закону України від 04 грудня 2020 року № 1071-IX «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб`єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Закон №   1071-IX), а також Закону України від 17 липня 2024 року № 3869-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов провадження господарської діяльності в період дії воєнного стану в Україні» (далі - Закон №   3869-IX) із 10 грудня 2020 року по 30 вересня 2023 року на час карантину та з 02 вересня 2024 на період воєнного стану суб`єкт господарювання мав право здійснювати господарську діяльність по розміщенню зовнішньої реклами за наявності виданих раніше дозволів, строк закінчення дії яких припадав на цей період.
		Однак, Департамент вказує, що за вищенаведених умов продовження строку дії дозволів на підставі Типових правил та Місцевих правил мало здійснюватися без звернення суб`єкта господарювання, тому відповідач вважає, що ТОВ «Комтех Аутдор» не скористалося своїм правом на автоматичне продовження дії дозволів на час карантину та на період воєнного стану, оскільки подало через ЦНАП у м. Рівному до Робочого органу заяви за спеціальною формою про продовження строку дії дозволів на п`ять років та до цих заяв приєднало оригінали дозволів, строк дії яких закінчувався.
		Також відповідач просить урахувати Суд, що Рівненським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області за заявою Департаменту відомості про вчинення директором ТОВ «Комтех Аутдор» замаху на шахрайство в умовах воєнного стану 16 січня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №   12025186010000043 та розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 192 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що ТОВ «Комтех Аутдор» здійснює господарську діяльність у сфері розміщення зовнішньої реклами. 
		Позивачу надано дозволи на розміщення зовнішньої реклами, а саме: від 27 квітня 2004 року №№ 16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28, від 5 червня 2002 року № 16/3, від 16 липня 2004 року №№ 16/5, 16/6, 16/8, 16/9, 16/10, 16/11, від 20 липня 2004 року №№ 16/29, 16/30, 16/31, 16/34. Термін дії дозволів неодноразово продовжувався.
		25 жовтня 2021 року позивач подавав заяви із супровідною карткою №   11986 про продовження дії дозволу № 16/19 та № 11987 про продовження дозволу №   16/18.
		Термін дії цих дозволів закінчився 02 січня 2022 року (до введення в дію воєнного стану) та не був продовжений.
		Також 20 січня 2022 року ТОВ «Комтех Аутдор» звернулося до ЦНАП з такими заявами про продовження терміну дії дозволів: заява отримана супровідною карткою ЦНАП №   14590 на продовження дозволу № 16/8, заява № 14585 - № 16/22, № 14586 - №   16/30, №   14592 - №16/29, №14591 - №   16/28, №   14589 - №   16/25, №   14593 - №   16/24.
		Термін дії цих дозволів закінчився 01 квітня 2022 року (в період воєнного стану) та не був продовжений дозвільним органом.
		В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо документів дозвільного характеру ТОВ «Комтех Аутдор», а саме: про дозволи на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівне, заяви на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівне, про рішення робочого органу за результатами розгляду цих заяв.
		27 лютого 2023 року ТОВ «Комтех Аутдор» подано через ЦНАП м. Львова 12 декларацій про провадження господарської діяльності (розміщення зовнішньої реклами у місті Рівне) в умовах воєнного стану, а саме:
		- №   ДО-2-4368-Л (подана на заміну дозволу № 16/3 від 5 вересня 2002 року),
		- №   ДО-2-4366-Л (подана на заміну дозволу № 16/5 від 16 липня 2002 року),
		- №   ДО-2-4365-Л (подана на заміну дозволу № 16/6 від 16 липня 2002 року),
		- №   ДО-2-4364-Л (подана на заміну дозволу № 16/10 від 16 липня 2002 року),
		- №   ДО-2-4363-Л (подана на заміну дозволу № 16/11 від 16 липня 2002 року),
		- №   ДО-2-4362-Л (подана на заміну дозволу № 16/18 від 2 січня 2003 року),
		- №   ДО-2-4361-Л (подана на заміну дозволу № 16/19 від 2 січня 2003 року),
		- №   ДО-2-4361-Л (подана на заміну дозволу № 16/20 від 27 квітня 2004 року),
		- №   ДО-2-4360-Л (подана на заміну дозволу № 16/23 від 27 квітня 2004 року)
		- №   ДО-2-4359-Л (подана на заміну дозволу № 16/27 від 27 квітня 2004 року),
		- №   ДО-2-4358-Л (подана на заміну дозволу № 16/31 від 20 липня 2004 року),
		- №   ДО-2-4357-Л (подана на заміну дозволу № 16/34 від 20 квітня 2004 року).
		Листом від 13 березня 2023 року вих. № 196-12 Департамент повідомив позивача, що заяви на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 16/18 та 16/19, термін дії яких закінчився 2 січня 2022 року, відповідно до   постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 165 «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» будуть розглянуті у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану (тобто заяви, які були подані за один рік і два місяця до прийняття Урядом вказаної постанови, будуть розглянуті Департаментом відповідно до цієї постанови).
		Комісією з питань розміщення зовнішньої реклами відмовлено у продовженні дозволів №№ 16/8, 16/19, 16/18, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, 16/30 (протокол № 01/2023 від 24 серпня 2023 року).
		Департаментом інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради винесено та надіслано позивачу вимогу від 29 серпня 2023 року вих.№ 569-08 про демонтаж рекламних конструкцій, які встановлені на підставі дозволів, дію яких не продовжено.
		У цьому листі зазначено, що відповідь надається на заяви № 14590, № 14585, № 14586, № 14592, № 14591, № 14589, № 14593 від 20 січня 2022 року, а також №   11986, №   11987 від 25 жовтня 2021 року.
		На зазначений лист-вимогу від позивача надійшла відповідь від 01 вересня 2023 року вих. № 83-09/23, в якій йдеться про нерозуміння, яких саме звернень стосується вимога Департаменту, оскільки вказані вихідні номери листів не відповідають нумерації вихідної кореспонденції позивача. Цим же листом позивач надіслав копії декларацій на провадження господарської діяльності від 27 лютого 2023 року, отримані на заміну дозволів №№ 16/3, 16/5, 16/6, 16/10, 16/11, 16/18, 16/19, 16/20, 16/23, 16/27, 16/ 31, 16/34.
		На даний лист позивача Департаментом надіслано лист-відповідь від 13 вересня 2023 року вих.№   625-08, в якому йшлося про ті ж самі заяви та дозволи, про які зазначалися в листі від 29 серпня 2023 року вих. №   569-08, однак, конкретизовано, яка заява (за номером реєстрації супровідної картки ЦНАП) подана на продовження якого дозволу.
		Також в цьому листі Департамент повторно зазначив про демонтаж перерахованих в ньому рекламних конструкцій (про які йшлося і в листі від 29 серпня 2023 року).
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		7. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		8. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
		9. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, взяли до уваги обставини, встановлені судовим рішенням у справі №   380/16131/21, на підставі чого дійшли висновку, що розміщення рекламних конструкцій позивача є незаконним, а ці рекламні конструкції вважаються такими, що самовільно встановлені.
		10. Окрім того, суди першої та апеляційної інстанцій урахували, що для забезпечення формування, удосконалення та подальшого розвитку організації зовнішнього рекламного оформлення міста, розпорядженням міського голови №   77 від 24 січня 2008 року створено комісію з вивчення питань розміщення зовнішньої реклами, діяльність якого регулюється Положенням №   73. 
		11. З урахуванням вищенаведеного Положення №   73 суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що рішення про надання дозволу чи його продовження приймається Департаментом, як робочим органом міськради, проте з урахуванням рекомендацій комісії. Оскільки Комісією з питань розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному відмовлено у продовженні дозволів №№ 16/8, 16/19, 16/18, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, 16/30 (протокол №   01/2023 від 24 серпня 2023 року), відповідно це стало підставою для висновку судів попередніх інстанцій щодо правомірності спірної вимоги від 13 вересня 2023 року вих.№   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій, які встановлені на підставі дозволів, дію яких не продовжено.
		12. Натомість, скаржник у касаційній скарзі вважає такі висновки помилковими внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 1 Закону №   2806-IV та пунктів 3, 5, 6, 29 Типових правил.
		13. Також скаржник вказує на передчасність застосування судами попередніх інстанцій у якості преюдиційних обставини, встановлені судовим рішенням у справі №   380/16131/21, враховуючи, що у подальшому Верховний Суд постановою від 14 листопада 2024 року скасував судові рішення у цій справі та направив справу на новий розгляд. 
		14. Предметом спору в цій справі є правомірність вимоги Департаменту від 13 вересня 2023 року вих.№   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій, розміщених позивачем на підставі раніше отриманих дозволів, строк дії яких не був продовжений. 
		15. Тобто з метою вирішення цього спору суди попередніх інстанцій повинні були встановити: визначені законодавством підстави для прийняття спірної вимоги про демонтаж рекламних конструкцій та наявність таких підстав у відповідача.
		16. Це питання урегульоване пунктами 9.1-9.4 Місцевих правил, відповідно до яких демонтажу підлягають:
		самовільно встановлені рекламні засоби:
		власник яких невідомий, у тому числі у разі відсутності маркування на рекламному засобі;
		власник яких відомий, але вимоги про демонтаж не виконав;
		9.1.2. рекламні засоби, що створюють аварійні ситуації, загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіянню шкоди майну третіх осіб;
		9.1.3. спеціальні конструкції, на розміщення яких дозвіл анульований у встановленому порядку.
		17. Згідно з положеннями пункту 9.2 Місцевих правил у випадку, зазначеному в абзаці першому пункту 9.1.1, демонтаж рекламних засобів здійснюється без попереднього надсилання вимоги про усунення порушень цих Правил, на підставі наказу робочого органу про демонтаж. У випадках, зазначених в абзаці другому пункту 9.1.1, пунктах 9.1.2, 9.1.3, демонтаж рекламних засобів повинні провести власники (законні користувачі) рекламного засобу самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі робочого органу про усунення порушення цих Правил. У разі невиконання розповсюджувачем у зазначений термін вимог про демонтаж спеціальної конструкції управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради не пізніше ніж через 10 робочих днів з дати виявлення невиконання вимоги видає наказ про примусовий демонтаж.
		18. Зі змісту наведених вище норм вбачається, що правомірними підставами для пред`явлення уповноваженим органом вимоги про демонтаж рекламного засобу можуть бути: самовільне встановлення рекламних засобів власником, якщо такий власник відомий; розміщення рекламних засобів, що створюють аварійні ситуації, загрозу життю або здоров`ю людей та/або заподіянню шкоди майну третіх осіб; анулювання у встановленому порядку дозволу на розміщення рекламної конструкції.
		19. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили правомірність спірної вимоги від 13 вересня 2023 року вих.№   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій, розміщених позивачем на підставі раніше отриманих дозволів, строк яких закінчився, на підставі судового рішення у справі №   380/16131/21.
		20. Як вбачається з обстави, установлених судами у справі №   380/16131/21, позивач - ТОВ «Комтех Аутдор» звернувся з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якому просив, зокрема визнати протиправними дії Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, правонаступником якого є Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Рівному від 16 липня 2004 року №   16/8, від 20 липня 2004 року №№   16/29, 16/30, 16/34 та від 27 квітня 2004 року №№   16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28 лише до 27 листопада 2021 року, та зобов`язати Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради оформити документально продовження строку дії вказаних дозволів згідно поданих заяв, а саме: до 27 квітня 2026 року (дозволи №№16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28), до 16.07.2026 (дозвіл №16/8), та до 20 липня 2026 року (дозволи №№   16/29, 16/30, 16/34), шляхом внесення до них відповідних змін.
		21. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 лютого 2023 року у справі №380/16131/21 задовольнив апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради, скасувавши рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 листопада 2022 року у справі № 380/16131/21 та ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову ТОВ «Комтех Аутдор».
		22. Разом  з тим, як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, на що також звертає увагу скаржник у повідомленні від 26 листопада 2024 року, Верховний Суд постановою від 14 листопада 2024 року скасував судові рішення у справі              №   380/16131/21 та направив її на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд дійшов висновку про неповне встановлення обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення та прийняття законного та обґрунтованого рішення. 
		23. Разом з тим, оскільки станом на дату набрання законної сили оскаржуваних у справі, що розглядається, судових рішень (10 вересня 2024 року), постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року у справі № 380/16131/21 набула законної сили та не була скасованою, Суд вважає за необхідне оцінити преюдиційне значення обставин, встановлених судами у справі № 380/16131/21, покладених в основу мотивів оскаржуваних судових рішень.
		24. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що правомірність відмови ТОВ «Комтех Аутдор» у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами від 27 квітня 2004 року №№ 16/20, 16/21, 16/22, 16/23, 16/24, 16/25, 16/26, 16/27, 16/28, від 05 червня 2002 року № 16/3, від 16 липня 2004 року №№   16/5, 16/6, 16/8, 16/9, 16/10, 16/11, від 20 липня 2004 року №№   16/29, 16/30, 16/31, 16/34, підтверджена судовим рішенням у справі № 380/16131/21, що набрало законної сили.
		25. Вказане, за висновком судів першої та апеляційної інстанцій, свідчить про незаконність розміщення ТОВ «Комтех Аутдор» рекламних засобів та, відповідно, правомірність вимоги Департаменту від 13 вересня 2023 року вих.   №   625-08 про демонтаж рекламних конструкцій.
		26. Разом з тим, як вбачається з обставин, встановлених у справі № 380/16131/21, спірні правовідносини у вказаній справі виникли у зв`язку зі зверненням позивача із заявами про продовження дії дозволів у період запровадження дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). 
		27. Однак, у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у період дії правового режиму воєнного стану, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, термін дії деяких дозволів, а саме - №№ 16/8, 16/22, 16/30, 16/29, 16/28, 16/25, 16/24, закінчився 01 квітня 2022 року, тобто у період правового режиму воєнного стану. 
		28. На це звертав увагу позивач в апеляційній скарзі та зазначає про це в касаційній скарзі. Однак, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи ТОВ «Комтех Аутдор» про те, що цей спір стосується наявності у позивача законного права розміщувати зовнішню рекламу на підставі пункту 2-2 статті 11 Закону №   2806-IV та Постанови № 314 на момент направлення йому спірної вимоги про демонтаж. Однак, підстави необґрунтованості таких доводів суд апеляційної інстанції не навів.
		29. Вищезазначене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій керувалися під час розгляду та прийняття рішення у цій справі, фактичними обставинами, які лише побічно мали відношення до цього спору. Тобто, керуючись лише обставинами, встановленими у справі №    380/16131/21, суди попередніх інстанцій були позбавлені можливості прийняти законне та обґрунтоване судове рішення з урахуванням особливостей спірних правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається. 
		30. До того ж, Суд враховує, що на час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції Верховний Суд постановою від 14 листопада 2024 року скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 380/16131/21, направивши її на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок, зокрема неповного з`ясування обставин у справі.
		31. Натомість, Суд зазначає, що для правильного вирішення цієї справи та прийняття законного й обґрунтованого рішення суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, чи відповідають ознаці самовільності розміщення рекламних конструкцій, щодо яких надійшла вимога Департаменту від 13 вересня 2023 року вих.   №   625-08 про демонтаж, з урахуванням особливостей виникнення вказаних спірних правовідносин у період дії правового режиму воєнного стану. 
		32. Самовільне розміщення рекламного засобу відповідно до пункту 9.1.1 Місцевих правил є однією з правових підстав щодо прийняття рішення уповноваженим органом про демонтаж такого засобу.
		33. Відповідно до пункту 2 Місцевих правил самовільно встановлений рекламний засіб - рекламний засіб, розміщений без виданого у встановленому порядку дозволу або не демонтований власником після прийняття виконавчим органом ради рішення про його скасування у встановлений термін.
		34. Згідно з пунктом 2-2 статті 11 Закону №   2806-IV у період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року   № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року   № 2102-IX   (далі - воєнний стан), право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності може набуватися суб`єктом господарювання на підставі подання на безоплатній основі до відповідних дозвільних органів декларації про провадження господарської діяльності без отримання документів дозвільного характеру, крім тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
		35. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови № 314 (у редакції, чинній на момент закінчення строку дії деяких дозволів на розміщення реклами) у період воєнного стану право на провадження господарської діяльності може набуватися суб`єктами господарювання на підставі подання до Міністерства економіки, а суб`єктами господарювання, що здійснюють охоронну діяльність, - до Міністерства внутрішніх справ, декларації про провадження господарської діяльності (далі - декларація), що містить відомості згідно з   додатком 1, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензій або інших результатів надання публічних послуг), крім видів господарської діяльності за переліком згідно з   додатком 2.
		36. Зі змісту додатку 2 до Постанови № 314 вбачається, що діяльність з розміщення зовнішньої реклами не віднесена до тих видів господарської діяльності, яка становить виключення щодо можливості її продовження без отримання нових дозвільних документів.
		37. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач долучив до матеріалів справи декларації про продовження господарської діяльності у період дії правового режиму воєнного стану, отримані на заміну дозволів №   16/18, №16/19, а дозволи №16/8, № 16/22, №    16/30, №16/29, 16/28, 16/25, 16/24 позивач вважає автоматично продовженими, оскільки, термін їх дії закінчився в період дії воєнного стану.
		38. Разом з тим, суд першої інстанції, так само, як і суд апеляційної інстанції, не надав будь-якої правової оцінки вказаним деклараціям про продовження господарської діяльності у період дії правового режиму воєнного стану, не встановив, чи можуть вважатися ці декларації такими, що підтверджують правомірність розміщення зовнішньої реклами ТОВ    «Комтех Аутдор» у період дії правового режиму воєнного стану, та, відповідно, на цій підставі не визначили, чи можуть за таких умов рекламні засоби вважатися такими, що розміщені самовільно та бути демонтованими на вимогу Департаменту.
		39. Окрім того, суди попередніх інстанцій, прийнявши до уваги протокол Комісії з питань розміщення зовнішньої реклами №   01/2023 від 24 серпня 2023 року про відмову у продовженні дозволів №№ 16/8, 16/19, 16/18, 16/22, 16/24, 16/25, 16/28, 16/29, 16/30, не надали належної правової оцінки цьому протоколу, не перевірили повноваження Комісії щодо ухвалення рішення про відмову у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами в період дії воєнного стану в аспекті можливості покладення Департаментом відповідного рішення в основу спірної вимоги про демонтаж зовнішньої реклами.
		40. Також суди попередніх інстанцій не встановили, на демонтаж яких саме рекламних конструкцій та на якій правовій підставі Департамент видав вимогу від 13 вересня 2023 року вих.   №   625-08.
		41. З цього приводу колегія суддів зазначає, що положення статей 9, 242 КАС України   визначають завданням суду під час розгляду справи ухвалення законних і обґрунтованих рішень. Такими є лише рішення, які ухвалені судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також рішення, ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Проте у будь якому випадку такі рішення не повинні ґрунтуватися на не спростованих сумнівах.
		42. Однак вказаним нормам процесуального права судові рішення, що оскаржуються, не відповідають, а зазначені вище висновки судів попередніх інстанцій є передчасними. 
		43. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		44. Згідно з частиною другою   статті 341 КАС України   суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		45. Для правильного вирішення цієї справи та прийняття у ній законного та обґрунтованого рішення суди попередніх інстанцій мали надати правову оцінку правомірності спірної вимоги Департаменту від 13 вересня 2023 року вих.   №   625-08 про демонтаж зовнішньої реклами (щодо кожної рекламної конструкції) з урахуванням наявності правових підстав вважати таку рекламу самовільно встановленою. З цієї метою суди повинні встановити наявність у позивача правових підстав на розміщення рекламних конструкцій з урахуванням особливостей провадження господарської діяльності, зумовлених введенням правового режиму воєнного стану та внесених у зв`язку з цим змін до Закону №   2806-IV та прийняттям Постанови № 314. Також суди попередніх інстанцій повинні були надати правову оцінку протоколу Комісії №   01/2023 від 24 серпня 2023 року як такому, що покладений в основу спірної вимоги, зокрема перевірити повноваження вказаного органу, підстави ухвалення відповідного рішення, наявність інших підстав вважати рекламні конструкції такими, що розміщені незаконно. 
		46. Відповідно до пункту 3 частини другої   статті 353 КАС України   підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		47. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта   статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України).
		48. З урахуванням наведеного, Суд доходить висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті із суттєвим порушенням норм процесуального права, що виразилося у неповному з`ясуванні всіх обставин справи на підставі надання оцінки наявним у справам доказам окремо та в сукупності. Натомість, суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на фактичні обставини, встановлені судовим рішенням у справі №   380/16131/21, які, однак, не можуть ані спростувати, ані підтвердити доводи позовної заяви. 
		49. За таких умов, рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам статей 9 та 242 КАС України та не можуть вважатися законними та обґрунтованими, з огляду на що Суд скасовує ці рішення та направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		50. При новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування.
		51. За таких обставин, Верховний Суд позбавлений можливості щодо викладення правового висновку про правильне застосування у спірних правовідносинах у цій справі статті 1, частин п`ятої та шостої статті 4-1 Закону №   2806-IV, статті 1 Закону №   5203-VI та пунктів 5, 6, 29 Типових правил, оскільки судами попередніх інстанцій не встановлені усі обставини справи, необхідні для ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення.
		52. З цих самих підстав Суд позбавлений можливості надати оцінку доводам Департаменту про те, що позивач не скористався своїм правом на продовження терміну дії дозволів на розміщення реклами у період воєнного стану, подавши заяву про їх продовження, а також перевірити наявність інших підстав, на які вказує Департамент у своїх поясненнях, які, на його думку, підтверджують неправомірність розміщення рекламних конструкцій та необхідність проведення їхнього демонтажу. Вказані обставини та докази на їх підтвердження мали подаватися до суду першої інстанції, який і повинен був надавати їм відповідну правову оцінку. Разом з тим, суд касаційної інстанції згідно з положеннями статті 341 КАС України   не має можливості приймати докази, встановлювати обставини справи та надавати їм правову оцінку або переоцінку. 
		53. Щодо клопотання ТОВ «Комтех Аутдор» про застосування до Департаменту заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами, Суд зазначає таке.
		54. Статтею 44 КАС України   передбачено обов`язок учасників справи   добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами   і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
		55. Наведеними положеннями   КАС України   чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який   зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
		56. Згідно з частиною першою   статті 45 КАС України   учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
		57. Стаття 149 КАС України визначає, що зловживання процесуальними правами, а також вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству є підставою для застосування судом заходів процесуального примусу, в тому числі, у вигляді штрафу.
		58. Отже, для застосування заходів процесуального примусу (зокрема штрафу), передбачених статтею 149 КАС України, недостатньо лише формального зауваження, що певна заява чи пояснення не є «заявою по суті» або не відповідає вимогам статей 330 чи 338 КАС України. 
		59. Натомість, Суд повинен встановити в сукупності такі ознаки зловживання процесуальними правами: наявність намірів перешкодити судочинству (суб`єктивний елемент); недобросовісний характер дій (об`єктивний елемент); відсутність потреби у відповідній дії в рамках справи; наслідки для процесу у формі затягування, плутанини, перешкоджання іншій стороні.
		60. Як вбачається з клопотання скаржника про застосування до відповідача заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами, ТОВ «Комтех Аутдор» обґрунтовує свої доводи тим, що відповідач подав додаткові пояснення, які, на думку скаржника, не стосуються предмета касаційної скарги. Проте, подання додаткових пояснень саме по собі не є зловживанням процесуальними правами, якщо не доведено, що такі дії мали на меті затягування судового процесу або інше перешкоджання судочинству чи досягнення його мети.
		61. Відповідно до вищезазначених норм КАС України для визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами необхідно встановити наявність умислу на перешкоджання судочинству. Оскільки подання додаткових пояснень не є такими діями за своєю суттю, відсутні підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу. 
		62. З огляду на таке, Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Комтех Аутдор» про визнання дій Департаменту щодо подання додаткових пояснень у справі зловживанням процесуальними правами та, відповідно, відмовити у застосуванні до нього штрафної санкції. 
		63. Щодо клопотання ТОВ «Комтех Аутодор» про новий розподіл судових витрат Суд зазначає таке.
		64. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		65. Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється. 
		Керуючись статтями 44, 45, 149, 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» про визнання дій Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради щодо подання клопотання про долучення додаткових пояснень до Верховного Суду від 31 січня 2025 року зловживанням процесуальними правами та застосування штрафу.
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» задовольнити частково.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року у справі                            № 380/22793/23 скасувати.
		Справу № 380/22793/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комтех Аутдор» до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 В.М. Бевзенко
		Судді:                                                                                                      С.М. Чиркін
		                                                                                                                         В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...