Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/29221/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері.
Надіслано судом: 30.05.2025. Зареєстровано: 02.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 30.05.2025
Номер судового провадження: К/990/45792/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №320/29221/23
		адміністративне провадження № К/990/45792/24  
		 
		колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду (далі - Суд):
		суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
		судді: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.,
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року (суддя - Горобцова Я.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (постановлену у складі головуючого судді:  Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Мєзенцева Є.І.) у справі № 320/29221/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНДОРФІН.» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови в частині,-
		УСТАНОВИВ: 
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ендорфін»                                     (далі - ТОВ «Ендорфін») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужба в м. Києві), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 24 липня 2023 року № 22/4833 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України від 22 вересня 2005 року № 2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» (далі - Закон № 2899-IV), в частині застосування фінансових санкцій у розмірі 90 тис. гивень.
		На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Ендорфін» зазначало, що відповідач застосував до нього фінансові санкції за куріння кальянів у приміщенні закладу ресторанного господарства на вулиці Юрія Іллєнка, 32 у місті Києві, а також за використання тютюнових виробів з метою отримання послуг приготування кальяну. Позивач сплатив 3 тис. грн штрафу за порушення заборони на куріння кальянів у приміщенні закладу ресторанного господарства, проте не визнав інших порушень, передбачених в абзацах 1, 3, частини першої статті 16 Закону № 2899-IV, за які                  ГУ Держпродспоживслужби у м. Києві наклало фінансові санкції у розмірі 90 тис. гривень.
		Також ТОВ «Ендорфін» посилалося на порушення порядку проведення позапланової перевірки ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, оскільки Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V                     (далі - Закон № 877-V) містить заборону на повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що вже були підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю).
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 15 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року, позов задовольнив.
		Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надання послуг з приготування кальяну не може вважатися способом стимулювання продажу тютюнових виробів і не є наданням послуг із продажу таких виробів з метою їх подальшого використання.
		При цьому суди не взяли до уваги доводи позивача щодо допущених порушень під час проведення перевірки та зазначили, що позапланові заходи державного контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення були проведені відповідачем стосовно позивача на підставі різних обставин і щодо різних фактів, що свідчить про відсутність порушення частини першої статті 6 Закону № 877-V.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3. ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від              31 жовтня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме у справах, пов`язаних із встановленням органом державного нагляду (контролю) порушень у контексті недотримання суб`єктами господарювання вимог щодо повної заборони куріння, вживання та використання тютюнових виробів, кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, що передбачено пунктом 5 частини другої статті 13 Закону № 2899-IV, а також недотримання такими суб`єктами заборони стимулювання продажу тютюнових виробів, у тому числі використання тютюнових виробів з метою отримання послуг з приготування кальяну споживачам для подальшого вживання тютюну, що передбачено абзацами 1, 3 частини першої статті 16 Закону №2899-IV.
		Відповідач зазначає, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від                  19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22, не міг бути застосований судами першої та апеляційної інстанцій до правовідносин у справі № 320/29221/23, оскільки у цій справі досліджувалися обставини перевірки, докази і матеріали ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області та надавалася оцінка (правовий висновок) щодо інших встановлених контролюючим органом порушень, а саме: порушення абзацу першого та п`ятого частини першої статті 16 Закону № 2899-IV, про заборону будь-якої реклами та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, в тому числі продаж тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами. 
		ТОВ «Ендорфін» подало відзив, у якому просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
		ТОВ «Ендорфін» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що в Україні немає заборони кальянного бізнесу та вживання кальянів, є лише заборона реклами та стимулювання, а також мають бути спеціальні місця для куріння. Позивач не продавав тютюн, а реалізовував послугу приготування кальянів. Скаржник прагне переоцінки досліджених судами першої та апеляційної інстанцій у справі доказів, на яких міститься інформація про послугу приготування кальяну. Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22 розтлумачив поняття послуги приготування кальяну, яке відрізняється від бачення цієї послуги контролюючим органом; вказана правова позиція важлива для розуміння та застосування не лише абзацу 5, але й абзацу 3 частини першої статті 16 Закону № 2899-IV у підході до тлумачення норм однієї статті, яке повинно бути єдиним та послідовним.
		ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві у додаткових поясненнях посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20 грудня 2024 року у справі                                 № 320/29317/23, яка регулює аналогічні правовідносини. Відповідно до цієї позиції Верховний Суд дійшов таких висновків:
		- кальяни, у зв`язку зі змінами в законодавстві, з 11 липня 2022 року підпадають під абсолютну заборону в закладах ресторанного господарства незалежно від їхнього складу;
		- надання закладами ресторанного господарства послуг, заборонених статтею 13 Закону              № 2899-IV, з приготування кальянів є стимулюванням продажу тютюнових виробів у розумінні статті 16 цього Закону, навіть якщо безпосередньо не відбувається реклама продукту.
		ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		4. 28 листопада 2024 року відповідач подав до Суду касаційну скаргу.
		Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження.
		23 грудня 2024 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві надало додаткові пояснення.
		27 грудня 2024 року ТОВ «Ендорфін» подало відзив на касаційну скаргу.
		08 квітня 2025 року ТОВ «Ендорфін» подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання обґрунтовано тим, що справа містить виключну правову проблему, а її передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Спірним у цій справі є, зокрема, питання тлумачення положень абзаців першого та п`ятого частини першої статті 16 у системному зв`язку зі статтями 1 та 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», а також статтями 8 і 22 Закону України «Про рекламу» - щодо заборони стимулювання продажу тютюнових виробів, зокрема шляхом продажу тютюнових виробів у наборі з будь-якими іншими товарами або послугами.
		Ключовим аспектом під час вирішення цього спору є визначення поняття «стимулювання продажу тютюнових виробів», оскільки це питання не має чіткого законодавчого врегулювання та допускає неоднозначне тлумачення норм, якими врегульовано спірні правовідносини.
		ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. Суди попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, встановили, що  ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на підставі направлення від 29 червня 2023 року                       № 90-1334 було здійснено позаплановий захід державного контролю щодо дотримання                  ТОВ «Ендорфін» вимог законодавства у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення в закладі ресторанного господарства «Ендорфін» за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 32.
		За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача було складено акт від 12 липня 2023 року № 1334-16, у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 5 частини другої статті 13, абзаців першого та третього частини першої статті 16 Закону № 2899-IV.
		24 липня 2023 року ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято постанову № 22/4833 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 зазначеного Закону, якою до ТОВ «Ендорфін» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 93 000,00 грн, а саме:
		90 000,00 грн - за використання трьох тютюнових виробів (тютюну для кальяну) з метою отримання послуг приготування кальяну;
		3 000,00 грн - за куріння кальянів у приміщенні закладу ресторанного господарства.
		Оскільки позивач погодився з установленим відповідачем порушенням підпункту 5 частини другої статті 13 Закону № 2899-IV щодо заборони куріння кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, 08 серпня 2023 року ним було сплачено відповідну фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 3 000,00 гривень.
		Не погоджуючись із постановою відповідача від 24 липня 2023 року № 22/4833 у частині застосування фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 90 000,00 грн за вчинення дій, спрямованих на рекламу та стимулювання продажу тютюнових виробів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		6. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
		7. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		8. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		9. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		10. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є обґрунтованими з огляду на таке.
		11. 15 березня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України від 15 березня 2006 року № 3534-IV, яким ратифікувала Рамкову конвенцію (WHO FCTC).
		12. Цей міжнародний договір спрямований на боротьбу з глобальною епідемією тютюнокуріння, в якому Сторони, зокрема, виявили серйозну стурбованість з приводу впливу всіх форм реклами, стимулювання продажу й спонсорства з метою заохочення вживання тютюнових виробів. 
		13. Для цієї та інших цілей у пункті (c) статті 1 Рамкової конвенції передбачено, що термін «Реклама й стимулювання продажу тютюну» означає будь-який вид передачі комерційної інформації, рекомендації або дії з метою, результатом або ймовірним результатом стимулювання продажу тютюнового виробу або вживання тютюну, прямо чи побічно.
		14. У статті 8 «Захист від впливу тютюнового диму» WHO FCTC Сторони визнають, що наукові дані недвозначно підтверджують, що вплив тютюнового диму є причиною смерті, хвороб та інвалідності.
		15. Кожна Сторона приймає та здійснює у сферах існуючої національної юрисдикції, визначених національним законодавством, і активно сприяє на інших рівнях юрисдикції прийняттю і здійсненню ефективних законодавчих, виконавчих, адміністративних і/або інших заходів, що забезпечують захист від впливу тютюнового диму на робочих місцях  усередині приміщень, громадському транспорті й у закритих громадських місцях та у  відповідних випадках в інших громадських місцях.
		16. У статті 13 «Реклама, стимулювання продажу та спонсорство тютюнових виробів» WHO FCTC Сторони визнають, що повна заборона на рекламу, стимулювання продажу й спонсорство приведе до скорочення споживання тютюнових виробів.
		17. Кожна Сторона, відповідно до своєї конституції або конституційних принципів, вводить повну заборону на всю рекламу, стимулювання продажу й спонсорство тютюнових виробів. Сюди входить, з урахуванням дотримання правових умов і наявності технічних засобів, які має ця Сторона, повна заборона на транскордонну рекламу, стимулювання продажу й спонсорство, що виходять з її території. У зв`язку з цим кожна Сторона приймає протягом п`яти років після набуття чинності Конвенцією для цієї Сторони відповідні законодавчі, виконавчі, адміністративні і/або інші заходи та подає відповідні доповіді згідно зі Статтею 21.
		18. Сторона, яка не має можливості ввести повну заборону через свою конституцію або конституційні принципи, застосовує обмеження всієї реклами, стимулювання продажу й спонсорства тютюнових виробів. Сюди входить, з урахуванням дотримання правових умов і наявності технічних засобів, які має ця Сторона, обмеження або повна заборона на рекламу, стимулювання продажу й спонсорство, що виходять з її території та мають транскордонний ефект. У зв`язку з цим кожна Сторона приймає відповідні законодавчі, виконавчі, адміністративні і/або інші заходи та подає відповідні доповіді згідно зі Статтею 21.
		19. Таким чином, Рамкова конвенція закликає до обмеження реклами, стимулювання продажу тютюнових виробів і впровадження суворих норм щодо продажу.
		20. Україна з моменту ратифікації WHO FCTC зобов`язалася забезпечити вільне середовище від тютюнового диму у громадських місцях, місцях роботи, громадському транспорті та в інших закритих приміщеннях, і забезпечити повну заборону або обмежити заходи щодо стимулювання споживання тютюну.
		21. У Рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров`я (далі - ВООЗ) щодо кальянів і тютюнових сумішей, виданих у 2015 році (WHO Study Group on Tobacco Product Regulation - Waterpipe Tobacco Smoking: Health Effects, Research Needs and Recommended Actions by Regulators, 2015) ВООЗ підкреслює, що кальянний дим містить токсичні речовини, що шкодять здоров`ю так само, як і звичайні сигарети.
		22. У закладах ресторанного господарства заборона на куріння тютюнових виробів в Україні почала діяти з 16 грудня 2012 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення окремих положень про обмеження місць куріння тютюнових виробів» від 24 травня 2012 року № 4844-VI (далі - Закон № 4844-VI), який вніс зміни до Закону № 2899-IV та виклав частини другу статті 13 цього Закону в такій редакції: 
		«Забороняється куріння тютюнових виробів, а також електронних сигарет і кальянів:
		1) у ліфтах і таксофонах;
		2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я;
		…
		9) у приміщеннях закладів ресторанного господарства;
		…».
		23. Відповідно до пункту 4.1 розділу 4 «Класифікація закладів ресторанного господарства» ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація», чинного з 01 липня 2004 року, до закладів ресторанного господарства належать: ресторан, ресторан-бар, кафе, кав`ярня,              кафе-бар, кафе-пекарня, чайний салон, кафетерій, закусочна, шинок.
		24. Під «приміщеннями закладів ресторанного господарства» розуміють усі внутрішні приміщення, призначені для обслуговування та перебування споживачів, а також для забезпечення роботи персоналу.
		25. Таким чином, пункт 9 частини другої статті 13 Закону № 2899-IV у редакції Закону № 4844-VI встановлював заборону на куріння, зокрема, кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства.
		26. Куріння тютюнових виробів - дії, що призводять до згоряння тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, який виділяється в атмосферне повітря та вдихається особою, яка курить.
		27. Таке формулювання пункту 9 частини другої статті 13 Закону № 2899-IV та використання терміну «куріння» обмежувало заборону виключно дією куріння (згоряння тютюну), і, відповідно, ця заборона не поширювалася на альтернативні способи споживання у закладах ресторанного господарства тютюнових виробів та їх замінників, що створювало правову прогалину в забороні куріння в закладах ресторанного господарства.
		28. Заклади ресторанного господарства як суб`єкти господарювання зобов`язані були забезпечувати виконання законодавства про заборону дій, що призводять до згоряння тютюнових виробів, у результаті чого утворюється тютюновий дим, створюючи умови, за яких куріння у приміщеннях було б неможливим.
		29. 16 грудня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2899-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров`я населення від шкідливого впливу тютюну» (далі - Закон № 1978-IX), який посилила боротьбу з поширенням тютюнокуріння, альтернатив традиційному курінню тютюну, стимулюванням продажу тютюнових виробів та їх використання у громадських місцях.
		30. Цим Законом викладено в новій редакції, зокрема, статті 13 та 16 Закону № 2899-IV, які регулюють обмеження щодо реалізації (продажу), куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, заправних контейнерів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння та заборону реклами, стимулювання продажу та спонсорства тютюнових виробів. 
		31. У пояснювальній записці до проєкту Закону № 1978-IX було зазначено, що законодавчі заходи зі зменшення поширеності куріння базуються на міжнародній практиці і зобов`язаннях, а саме: імплементації РКБТ ВООЗ, Директиви 2014/40/ЄС та реалізації «Цілей сталого розвитку України» ООН, зокрема Цілі 3 - «забезпечення здорового способу життя та сприяння благополуччю для всіх у будь-якому віці». Норми законопроєкту сприятимуть виконанню Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань для досягнення глобальних цілей сталого розвитку, затвердженого постановою Уряду України 26 липня 2018 року від 26 липня 2018 року № 530-р.
		32. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1978-IX, дата набрання чинності змін для окремих положень Закону № 2899-IV варіювалася.
		33. Стаття 13 Закону № 2899-IV у новій редакції набрала чинності 11 липня 2022 року (через шість місяців з дня опублікування Закону про внесення змін (11 січня 2022 року), передбачає заборону куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: у ліфтах і таксофонах; у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я; у приміщеннях та на території навчальних закладів; у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; у приміщеннях закладів ресторанного господарства; у приміщеннях об`єктів культурного призначення; у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; у приміщеннях гуртожитків; на дитячих майданчиках; у місцях загального користування житлових будинків; у підземних переходах; у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; на вокзалах та станціях; на зупинках громадського транспорту. 
		34. Введення термінів «вживання та використання» заборонило не лише процес куріння, але й всі форми споживання у закладах ресторанного господарства тютюнових виробів та їх замінників.
		35. Відповідно до абзаців 1- 3 частини першої статті 16 Закону № 2899-IV у новій редакції, чинній з 11 липня 2023 року (через вісімнадцять місяців з дня опублікування Закону про внесення змін), забороняються будь-яка реклама та стимулювання продажу тютюнових виробів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, у тому числі: проведення заходів з безоплатної роздачі, у тому числі для маркетингових досліджень та дегустації, обміну одних тютюнових виробів на інші тютюнові вироби чи будь-які інші товари, роботи, послуги; використання тютюнових виробів з метою отримання товарів, робіт, послуг; пропонування або надання будь-якого прямого чи непрямого відшкодування з придбання або використання тютюнових виробів.
		36. Також у статті 1 Закону № 2899-IV у редакції Закону № 1978-IX, чинній з 11 липня 2023 року, надано визначення терміну «тютюн для кальяну» - тютюновий виріб, що може вживатися через кальян. Для цілей цього Закону тютюн для кальяну вважається тютюновим виробом для куріння. Якщо тютюн може бути використаний і для кальяну, і для самокрутки, він вважається тютюном для самокрутки.
		37. Отже, тютюн для кальяну - спеціалізований вид тютюну, що підпадає під дію заборон у закладах ресторанного бізнесу, як і звичайний тютюн.
		38. Суд вважає, що положення частини другої статті 13 Закону № 2899-IV забороняє будь-яке вживання кальянів у закладах ресторанного господарства та інших місцях, де діє заборона.
		39. Поряд із забороною без винятків кальянів у приміщеннях закладів ресторанного господарства, надання закладом послуги приготування кальяну потрібно вважати стимулюванням продажу тютюнових виробів відповідно до статті 16 Закону № 2899-IV навіть якщо безпосередньо не відбувається реклама продукту.
		40. В абзаці дев`ятому частини другої статті 20 Закону № 2899-IV передбачено застосування  центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, фінансових санкцій до суб`єктів господарювання у разі порушення вимог статей 16, 161 чи 162 цього Закону - тридцять тисяч гривень, а в разі повторного протягом року вчинення таких порушень - п`ятдесят тисяч гривень за кожен факт реклами на окремому рекламному носії або кожний окремий захід з метою стимулювання продажу тютюнових виробів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, електронних сигарет, заправних контейнерів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
		41. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що посадові особи                 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві зафіксували у закладі ресторанного господарства «Ендорфін»  два порушення вимог Закону № 2899-IV, одне з яких є куріння, вживання та використання тютюнових виробів через надання у закладі послуги приготування кальяну. 
		42. З огляду на зазначене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що надання послуг приготування кальянів у закладі ресторанного господарства «Ендорфін» не підпадає під повну заборону, встановлену в частині другій статті 13 Закону № 2899-IV у редакції, чинній з 11 липня 2022 року, чим фактично легалізували куріння, вживання та використання тютюнових виробів у таких закладах, та не мали підстав визнати протиправною та скасовувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 24 липня 2023 року № 22/4833 про накладення на ТОВ «Ендорфін» фінансових санкцій у загальному розмірі 90 тис. грн за вчинення правопорушень, відповідальність за яке передбачена в абзаці дев`ятому частини другої статті 20 Закону № 2899-IV.
		43. Правова позиція Верховного Суду, сформульована у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 420/2004/22, стосувалася застосування норм попередньої редакції статті 13 Закону № 2899-IV, коли заборона обмежувалася курінням тютюнових виробів та не враховувала «вживання» чи «використання» альтернативних продуктів, таких як кальяни без тютюну. Тобто, коли заборона кальяну у закладі ресторанного господарства не була абсолютною (до 11 липня 2022 року). Тому такі висновки Верховного Суду не підлягали врахуванню при розгляді цієї справи у зв`язку зі зміною правового регулювання після набрання чинності відповідними положеннями                Закону        № 2899-IV у редакції Закону № 1978-IX.
		44. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зауважує, що:
		- кальяни у зв`язку зі змінами у законодавстві з 11 липня 2022 року підпадають під абсолютну заборону в закладах ресторанного господарства, незалежно від їхнього складу;
		- надання закладами ресторанного господарства послуг, заборонених статтею 13                     Закону № 2899-IV, з приготування кальянів є стимулюванням продажу тютюнових виробів у розумінні статті 16 Закону № 2899-IV навіть якщо безпосередньо не відбувається реклама продукту.
		45. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2024 року у справі №320/29317/23.
		46. Щодо клопотання ТОВ «Ендорфін» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.
		47. На обґрунтування вказаного клопотання ТОВ «Ендорфін» зазначило, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		48. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		49. Велика Палата Верховного Суду, застосувавши норми частини п`ятої статті 346 КАС України, у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/17296/19, від 27 квітня 2021 року у справі №480/3310/19, визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		50. Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
		51. Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права. Інститут публічного правонаступництва врегульований національним законодавством, також існує практика ЄСПЛ, яка стосується змісту та особливостей публічного правонаступництва.
		52. Верховним Судом не встановлено підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені в клопотанні ТОВ «Ендорфін» доводи в контексті правовідносин щодо яких виник спір, не свідчать про те, що справа містить виключну правову проблему, і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а тому в задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
		53. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		54. Частинами першою, четвертою статті 351 КАС України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		55. Враховуючи те, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, проте неправильно застосували норми матеріального права і, як наслідок, дійшли помилкових висновків, касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві потрібно задовольнити, рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року скасувати, а за наслідками розгляду касаційної скарги - ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позову ТОВ «Ендорфін».
		56. Оскільки Верховний Суд приймає постанову на користь суб`єкта владних повноважень, немає підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Ендорфін» про передачу справи № 320/29221/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві задовольнити.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 320/29221/23 скасувати, ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендорфін» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови в частині відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                 В.М. Бевзенко
		Судді:                                                                                                      В.М. Шарапа
		                                                                                                    С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...