Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/16859/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 30.05.2025. Зареєстровано: 02.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 30.05.2025
Номер судового провадження: К/990/422/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 320/16859/23
		адміністративне провадження № К/990/422/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача                                                              Мельник-Томенко Ж.М., 
		суддів -                                                             Мартинюк Н.М.,
		                                                                      Мацедонської В.Е.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1   
		на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 (головуючий суддя - Балаклицький А.І.)
		та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 (головуючий суддя - Бєлова Л.В., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)
		у справі № 320/16859/23
		за позовом ОСОБА_1 
		до Вищого господарського суду України, 
		Верховного Суду
		про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого господарського суду України, Верховного Суду, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 , починаючи з 05.12.2018, суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених згідно з положеннями пунктів 3, 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІ, станом на 1 січня календарного року;
		- стягнути з Вищого господарського суду України на користь ОСОБА_1 заборгованість з суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу 15 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на ... (відповідний календарний) рік» мінімального розміру заробітної плати, починаючи з 05.12.2018 по 30.04.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 5  644  803 грн 32 коп.;
		- зобов`язати Верховний Суд вчинити дії по внесенню змін до кошторису Вищого господарського суду України в частині збільшення асигнувань на виплату ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 05.12.2018 по 30.04.2023 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 5  644  803 грн 32 коп.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 
		2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023, закрито провадження в адміністративній справі № 320/16859/23 за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду, Вищого господарського суду України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з суддівської винагороди та зобов`язання вчинити певні дії на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		3. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судовими рішеннями у справі № 640/11963/19, які набрали законної сили вже вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		4. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.   
		5. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на нетотожність спорів з підстав відмінності предметів позовів. Зазначає, що у справі № 640/11963/19 позивач просив суд, серед іншого, зобов`язати Вищий господарський суд України провести перерахунок та виплату суддівської винагороди, починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум. В той час як у цій справі позивач просить суд захистити його права в інший спосіб, шляхом стягнення з Вищого господарського суду України заборгованість з суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу 15 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на ... (відповідний календарний) рік» мінімального розміру заробітної плати, починаючи з 05.12.2018 по 30.04.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 5 644 803 грн 32 коп. За позицією позивача, у цьому позові використано зовсім інший спосіб захисту і відновлення порушеного права; цей позов є позовом майнового характеру з належними розрахунками заборгованості; справа розглядалася за правилами загального позовного провадження на відміну від справи № 640/11963/19, яка розглядалася за правилами спрощено позовного провадження. Також позивач вказує на нетотожність позовів у цій справі та у справі № 640/11963/19 з огляду на відмінні обґрунтування підстав позовів. 
		Позиція інших учасників справи
		6. Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		Рух касаційної скарги
		7. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .   
		8. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2025 адміністративну справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. 
		Оцінка Верховного Суду
		9. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
		10. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
		11. Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
		12. Зазначена у пункті 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
		13. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
		14. Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
		15. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
		16. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
		17. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16.
		18. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
		19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у справі № 640/11963/19 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Верховного Суду, Вищого господарського суду України з вимогами про: 
		- визнання протиправними дій Вищого господарського суду України, які полягають у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня календарного року;
		- зобов`язання Вищого господарського суду України провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язання Верховного Суду вчинити дії по внесенню змін до кошторису Вищого господарського суду України в частині збільшення асигнувань на виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум.
		20. На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на протиправне застосування Вищим господарським судом України для обчислення суддівської винагороди розміру прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати, передбаченої законом.  
		21. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.0.2021 у справі                              № 640/11963/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2022, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		22. У цій справі ОСОБА_1 заявив позовні вимоги також до Вищого господарського суду України, Верховного Суду та просив суд:
		- визнати протиправними дії Вищого господарського суду України щодо нарахування та виплати судді ОСОБА_1 , починаючи з 05.12.2018, суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених згідно з положеннями пунктів 3, 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VІІ, станом на 1 січня календарного року;
		- стягнути з Вищого господарського суду України на користь ОСОБА_1 заборгованість з суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу 15 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на ... (відповідний календарний) рік» мінімального розміру заробітної плати, починаючи з 05.12.2018 по 30.04.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 5 644 803 грн 32 коп.;
		- зобов`язати Верховний Суд вчинити дії по внесенню змін до кошторису Вищого господарського суду України в частині збільшення асигнувань на виплату ненарахованої та невиплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 05.12.2018 по 30.04.2023 (включно), з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 5 644 803 грн 32 коп.
		23. Звернення позивача до суду у цій справі також обумовлено незгодою ОСОБА_1 про здійснення Вищим господарським судом України нарахування суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, замість з розрахунку мінімальної заробітної плати на відповідний рік. 
		24. Отже, фактично підстави звернення позивача до суду є тотожними до тих, які переглядались у справі № 640/11963/19 та яким надавалась оцінка судом у межах розгляду справи                            № 640/11963/19.
		25. Посилання позивача у касаційній скарзі, що підставою цього позову є відповідь відповідача, у якому повідомлялось про відсутність підстав для проведення нарахування суддівської винагороди, виходячи із встановленої законодавством мінімальної заробітної плати, що є відмінною підставою позову від тієї, що заявлена у справі № 640/11963/19, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки указане більше спонукає до висновку про штучне створення позивачем нових обставин лише з метою, щоб стверджувати, що між сторонами виник новий спір.  
		26. Щодо доводів позивача про нетотожність предметів позовів, оскільки у справі                               № 640/11963/19 позивачем заявлено вимогу про зобов`язання Вищого господарського суду України провести перерахунок та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 , починаючи з 04.12.2018 із застосуванням посадового окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат з урахуванням раніше виплачених сум, в той час як у цій справі позивач просить стягнути з Вищого господарського суду України на користь ОСОБА_1 заборгованість з суддівської винагороди із застосуванням у розрахунках щодо визначення розміру посадового окладу 15 мінімальних заробітних плат, виходячи із встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на ... (відповідний календарний) рік» мінімального розміру заробітної плати, починаючи з 05.12.2018 по 30.04.2023 включно, з урахуванням раніше виплачених сум, що становить 5 644 803 грн 32 коп., що, за позицією позивача, вказує на відмінність позовів. 
		27. На переконання Верховного Суду, перефразування позивачем предмету позову у цій справі не змінює суті правовідносин, оцінка яким надана судовими рішеннями у справі № 640/11963/19, а вказує на намагання позивача перевести спірні правовідносини у новий спір. 
		28. Отже, оскільки рішенням у справі № 640/11963/19, яке набрало законної сили, вирішено спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
		29. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		30. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		31. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 у справі № 320/16859/23 залишити без змін.  
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                     Ж.М. Мельник-Томенко 
		 
		 
		Судді                                                                  Н.М. Мартинюк                                                                                                                          
		 
		          В.Е. Мацедонська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...