Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/4997/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 02.06.2025. Зареєстровано: 02.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.06.2025.
Дата набрання законної сили: 03.07.2025
Номер судового провадження: 1-кп/161/790/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030580004353

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/4997/25 
		Провадження № 1-кп/161/790/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             02 червня 2025 року        Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження № 12024030580004353 від 28 грудня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Датинь Ковельського району, Волинської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, розлученого, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , стрілець-санітар 1 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у званні «солдат», раніше судимого:
		- 09 березня 2024 року вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області за ч. 4 ст.185КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.75КК України звільненийвід відбуванняпризначеного покаранняз випробуваннямз іспитовим строком на 3 роки;
		- 03 березня 2025 року вироком Старовижівського районного суду Волинської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2024 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
		- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 листопада 2023 року № 241 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду стрільця-санітара 1 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , зарахований на продовольче забезпечення, допущений до виконання обов`язків і вважається таким, що прийняв посаду  стрільця-санітара 1 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 .
		Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.
		Будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		   Однак, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальне правопорушення, будучи судимим вироком Бориспільського міськрайонного суду від 09 березня 2024 року, який набрав законної сили 09 квітня 2024 року, ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 3 роки.
		У подальшому, вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року, який набрав законної сили 03 квітня 2025 року (після направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024030580004353 від 28.12.2024), ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2024 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.
		Однак, 27 грудня 2024 року, в період часу з 03:00 годину по 04:00 годину (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), військовослужбовець, стрілець-санітар 1 гірсько-штурмового відділення 2 гірсько-штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом і метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні хостелу «Парасолька», що за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Червоного Хреста, буд. 16А, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, таємно, здійснив крадіжку належного ОСОБА_6 мобільного телефону марки «Tecno» моделі «SparkGo 2024» блакитного кольору, вартість якого становить 3378 гривень 33 копійки, чим завдав потерплому майнової шкоди на вказану суму.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
		08 травня 2025 року прокурором складено обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням, який затверджений керівником органу прокуратури, вручений обвинуваченому, його захиснику та потерпілому, стороні захисту судом надано час більше десяти діб для підготовки захисту. Прокурором вмінено повторність як кваліфікуючу ознаку та усунуто обтяжуючу покарання обставину у виді «рецидиву».
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_4 вину увчиненні інкримінованогойому кримінальногоправопорушення визнавповністю.Не оспорюючифактичних обставин,суду давпоказання,що 27грудня 2024року вперіод часуз 03:00по 04:00в приміщенніхостелу «Парасолька»таємно викраву ОСОБА_6 ,який перебувавв станіалкогольного сп`яніння,мобільний телефонумарки «Tecno»моделі «SparkGo2024»блакитного кольору,вирішив обернутийого насвою користь,однак вінбув заблокований,тому занісйого наринок,щоб розблокувати. Не заперечив, що завдав ОСОБА_6 матеріальної шкоди, однак телефон повернув сам добровільно. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо його не карати.
		Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченого не має, оскільки завдані йому збитки відшкодовані в повному обсязі, щодо призначення міри покарання покладається на розсуд суду.
		На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки сторони не оспорювали фактичних обставин справи, за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши процесуальні наслідки, визнав недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що його характеризують, відомостей про речові докази та судові витрати.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 і передбачені ст. 67 КК України,  відсутні.
		Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Обираючи ОСОБА_4 міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься відповідно до ст.12 КК України до категорії тяжких злочинів. Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану, негативно характеризується за місцем служби та місцем проживання, в судовому засіданні висловив бажання повернутися на військову службу, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, розлучений, на утриманні перебуває двоє малолітніх дітей віком 10 та 3 роки, раніше судимий. Вироком Бориспільського міськрайонного суду від 09 березня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п?ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном 3 роки; під час іспитового терміну вчинив новий злочин, за який засуджений вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року (після направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12024030580004353 від 28 грудня 2024 року), ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 березня 2024 року та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі.
		Наведені дані про особу обвинуваченого вказують про його стійку антисоціальну поведінку та небажання стати на шлях виправлення і вести правильний спосіб життя, а також свідоме порушення закону, з метою збагачення, незважаючи на невідворотність покарання.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати принципам справедливості, достатності і співрозмірності, ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам і наслідкам, зокрема, характеру і способу заволодіння чужим майном, розміру викраденого майна, даним про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який, незважаючи на те, що свою вину визнав у повному обсязі і щиро розкаявся, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі, за аналогічні кримінальні правопорушення, що вказує про небажання останнього стати на шлях виправлення і його підвищену суспільну небезпеку для суспільства. Сукупність всіх цих обставин свідчить про недоцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, не пов`язаного з реальним його відбуттям, або застосування до останнього положень ст.ст. 69, 75 КК України.
		Оскільки інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення у даному провадженні вчинене до ухвалення вищевказаного вироку, остаточне покарання обвинуваченому слід призначити відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувавши повністю відбуте частково покарання за попереднім вироком.
		Відповідно до ч. 1 ст.69-1КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		При цьому, як зазначено вище, в кримінальному провадженні встановлено наявність обставин, передбачених пунктом 1 та 2 частини першої статті 66 КК України, також обвинувачений визнав свою вину. 
		Таким чином, обвинуваченому має бути призначене покарання, яке не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто позбавлення волі на строк 5 (п`яти) років 4 (чотирьох) місяців.
		Підстави для вирішення питання щодо речових доказів відсутні. 
		Також, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на проведення експертизи у цьому кримінальному провадженні.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 368, 370, 374, 395, 532 КПК України, 
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 4 (чотири) місяці.
		На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень (злочинів), за цим вироком та за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 1 (один) місяць.
		Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 02 червня 2025 року.
		Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, ст. 72 КК України, строк частково відбутого покарання за вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 03 березня 2025 року, з 27 грудня 2024 року по 01 червня 2025 року включно.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 1193 (одну тисячу сто дев`яносто три) грн. 85 (вісімдесят п`ять) копійок витрат на проведення експертизи у кримінальному провадженні.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою  в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...