Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/50/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: 02.06.2025. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2025.

Номер судового провадження: 2/202/1803/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  Справа № 202/50/25
		Провадження № 2/202/1803/2025 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2025 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
		 
		у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
		за участю секретаря - Пеки Д.В.,
		позивача - ОСОБА_1 ,
		відповідача - ОСОБА_2 ,
		представника відповідача - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні в залісуду вм.Дніпро цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провідшкодування моральноїшкоди,завданої вчиненнямкримінального правопорушення,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		06 січня 2025 року на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 31.10.2024 вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі № 202/12955/24 (кримінальне провадження № 12024046660000463) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України.
		В межах кримінального провадження № 12024046660000463 позивачу був наданий статус потерпілої.
		Внаслідок вчинення відповідачем по відношенню до позивача кримінального правопорушення позивачу було заподіяно тілесне ушкодження у вигляді синця на передньо - зовнішній поверхні лівого плеча.
		Через заплямовану репутацію з приводу того, що вона стала учасником кримінального провадження, постійно перебувала в тяжкому стресі. Обставини змушували позивача регулярно відпрошуватися з роботи задля відстоювання своїх прав, зокрема: ходити до адвокатів, подавати скарги до суду на невнесення даних в ЄРДР, брати участь у слідчих діях та збиранні доказів, захищатися від обвинувачення в адміністративній справі. А також звертатись до лікарів через тривалий біль в плечі, внаслідок побиття ОСОБА_4 , який частково обмежував рух руки та спричиняв оніміння пальців, та регулярний підвищений артеріальний тиск, внаслідок стресу. 
		Також, враховуючи, що тілесні ушкодження були спричиненні влітку, вона не могла носити сорочку з коротким рукавом та вимушена була носити з довгим, щоб приховати величезний синець на передпліччі. Це спричиняло позивачу ряд незручностей та моральний дискомфорт.
		Вказала, що вона проживає в будинку АДРЕСА_1 одна з матір`ю пенсіонеркою ОСОБА_5 . По сусідству, у кімнатах 201-202, проживає ОСОБА_2 зі своєю матір`ю ОСОБА_6 .
		З початку цього року ОСОБА_7 почав голосно включати телевізор у нічний час (з 00:00 до 05:00 години). Дійшло до того, що серед ночі вона раптово прокидалася від гучних пострілів, дуже лякалася, так як війна в країні, однак, виявилося, що це сусід ОСОБА_7 дивиться фільми (бойовики). Неодноразово намагалася поговорити з ОСОБА_8 , з приводу гучного перегляду ним телевізійних програм, однак, її прохання він ігнорував. Потім взагалі перестав відчиняти двері та спілкуватися з нею. Позивач та її матір звертались до матері відповідача, ОСОБА_6 , з проханням вплинути на ситуацію та поговорити із сином, щоб той зменшив гучність телевізора у нічний час. ОСОБА_6 відмовилася реагувати на дії свого сина. Постійні безсонні ночі впливали на стан здоров`я позивача: з`явилась втома та неуважність, регулярно підвищувався артеріальний тиск, почав докучати постійний головний біль. Все це призводило до зниження її продуктивності на роботі.
		Окрім того, в цей же час мати відповідача ОСОБА_6 , постійно нацьковувала проти позивача сусідів, розпускала плітки, а також склала проти позивача неправдиву заяву від 12.08.2024 року до поліції, в якій оббрехала позивача, з метою психологічного тиску на позивача та захисту свого сина. За заявою ОСОБА_6 поліцейські склали відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173 КУПАП, який було направлено до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для розгляду. Адміністративну справу судом було закрито за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
		Також зазначила, будинок АДРЕСА_1 , де вона мешкає, має тип гуртожитку, де кухня - є приміщенням загального користування, до якого у ОСОБА_4 є вільний доступ, вважає факт її отруєння невипадковим на фоні суті неправдивої заяви від 12.08.2024 ОСОБА_6 проти неї, неприязного ставлення до неї цією родиною, та ймовірно пов`язаний з попереднім фактом нанесення їй тілесних ушкоджень, які спричинив ОСОБА_7 .
		Враховуючи обставини, які склались внаслідок дій ОСОБА_9 , тривалий душевний біль та постійний стрес, позивач працюючи аналітиком в АТ «КБ Приватбанк», не могла належним чином сконцентруватися над робочими задачами, через що її роботодавець запропонував звільнитися за згодою сторін та повідомив, що їм не потрібні працівники з такими проблемами.
		Тому на фоні вказаних подій, які пов`язані з агресивною поведінкою сім`ї ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач втратила роботу та залишилася без джерел для існування.
		Таким чином, заподіяна моральна шкода позивачу виражається у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних хвилюваннях та психологічній дестабілізації.
		З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, які позивач зазначала, їх тривалість, перенесеного фізичного болю, виходячи з засад справедливості, розумності та наслідків, вважає, що їй заподіяно моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. 
		Просила суд: стягнути з відповідача на свою користь 50 000 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, 3 028,00 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2 000,00 грн.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2025 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П.
		В порядку ч.ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, 07 січня 2025 року суддею сформовано запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , на який надано відповідь № 1012440 від 07.01.2025.
		Ухвалою судді від 08.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		11.03.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2  адвоката Кривошапка А.А., документ сформований в системі «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву. В якому вказав, що ознайомившись із змістом позовної заяви, вважає, що правові підстави в обґрунтування заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи. 
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактичною підставою заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_2 є факт нанесення ним легким тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , який мав місце 11 серпня 2024 року, що встановлено вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2024 року по справі №202/12955/24, яким відповідача було визнано винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.. При цьому в якості правових підстав в обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає положення статей 23 та 1167 ЦК України. 
		Саме позивачка повинна довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. 
		Вказав, що зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості шкідливих наслідків, які настали внаслідок неправомірної поведінки відповідача, позивачем зазначено, зокрема наступне: зволікання правоохоронних органів з прийняття рішень щодо поданої нею заяви про вчинення кримінального правопорушення, звернення до адвокатів за правничою допомогою, участь в кримінальному провадженні в якості потерпілої; участь в адміністративному провадженні за заявою ОСОБА_6 ; отруєння органів травлення та виклик швидкої допомоги 16.08.2024 року; звільнення з роботи. 
		Вважає, що вищевказані позивачем в позовній заяві фактичні обставини необґрунтовано та безпідставно пов`язуються нею з протиправною поведінкою відповідача, адже наведені доводи і надані на підтвердження цих доводів письмові докази пов`язані з обставинами, які виникли внаслідок подій, які не мають прямого та безпосереднього зв`язку з фактом неправомірної поведінки відповідача, що мав місце 11.08.2024 року на сходах першого поверху гуртожитку, в якому проживають обидві сторони. 
		Вказав, що матеріали позовної заяви не містять достатніх, належних та переконливих доказів існування причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача із завданням моральної шкоди позивачу, яка оцінена нею у 50000,00 грн. 
		Просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити. 
		Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.04.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі з наведених у позові підстав. 
		Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволені позовних вимог позивача. 
		Суд, заслухавши позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, переглянувши відеозапис, встановив такі фактичні обставини.
		31.10.2024 вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі № 202/12955/24 (кримінальне провадження № 12024046660000463) ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. Вирок набрав законної сили 03.12.2024 року. 
		В межах кримінального провадження № 12024046660000463 ОСОБА_1 було надано статус потерпілої.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 15 годині 03 хвилини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував у приміщенні під`їзду багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де біля сходів на першому поверсі зустрів раніше йому знайому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка виходила з будинку.
		В той же день та час, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , раптово виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_2 виник протиправний намір, направлений на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.
		Реалізуючи свій протиправний намір, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 , перебуваючи у вищевказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, бажаючи їх настання, стоячи навпроти ОСОБА_1 на відстані витягнутої руки, завдав один поштовх долонею своєї правої руки в ліве плече останньої, тобто завдав удар, чим спричинив останній тілесні ушкодження.
		Внаслідок умисних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_1 отримала тілесне ушкодження у вигляді: синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині, що відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Як зазначає позивач, внаслідок вчинення відповідачем по відношенню до позивача кримінального правопорушення позивачу було заподіяно легке тілесне ушкодження у вигляді у вигляді: синця на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча у середній третині, що спричинило тривалий біль в плечі, який частково обмежував рух руки та спричиняв оніміння пальців, та регулярний підвищений артеріальний тиск, внаслідок стресу. 
		Також, враховуючи, що тілесні ушкодження були спричиненні влітку, вона не могла носити сорочку з коротким рукавом та вимушена була носити з довгим, щоб приховати величезний синець на передпліччі. Це спричиняло позивачу ряд незручностей та моральний дискомфорт.
		Заподіяна моральна шкода позивачу виражається у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних хвилюваннях та психологічній дестабілізації, яку позивач оцінює у 50000,00 грн.
		Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст.15 та п.8 і 9 ч.2 ст.16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ч.7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
		Відповідно до ст.1177ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
		Згідно ч. 1, 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ч. 2 ст.23ЦК моральна шкода полягає у: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		В п.5Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995року «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Згідно ч. 6ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
		Вирок набрав чинності, вина відповідача у завданні позивачу тілесних ушкоджень встановлена вироком, тому наявні підстави для відшкодування шкоди, відповідно до ст.1167,1177 ЦК України.
		Отже, вчиненим відповідачем кримінальним правопорушенням позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, душевних хвилюваннях та психологічній дестабілізації.
		Як роз`яснював у своїй постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяній фізичній або юридичній особі незаконним діями, або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість виражених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, зваженості та справедливості.
		Суд не приймає до уваги посилання позивача, як на підставу заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди на гучний перегляд відповідачем з початку 2025 року телевізійних програм у нічний період часу з 00:00 до 05.00 години, та в підтвердження якого позивачем надано відеозапис за 14.04.2025 року, оскільки інших належних та допустимих доказів суду не надано. 
		Також суд вважає, що не можна покладати на відповідача обов`язок відшкодовувати позивачу моральну шкоду, спричинену зволіканням правоохоронних органів з прийняття рішень щодо поданої позивачем заяви про вчинення кримінального правопорушення, участь в адміністративному провадженні за заявою ОСОБА_6 , оскільки вони заявлені до не належного відповідача. 
		Суд критично відноситься до посилання позивача, як на підставу заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди отруєнням органів травлення та виклик швидкої допомоги 16.08.2024 року; звільнення з роботи, оскільки такі посилання не мають прямого та безпосереднього зв`язку з фактом неправомірної поведінки відповідача, що мав місце 11.08.2024 року та позивачем не надано жодних доказів щодо вини відповідача. 
		Щодо посилання представника відповідача на невірне застосування позивачем правових підстав позову, то суд виходить з наступного. 
		Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		Відповідне положення містяться у постанові ВП ВС від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17.
		Враховуючи тяжкість заподіяних позивачу тілесних ушкоджень, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач внаслідок вчинення злочину, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що слід стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
		За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст. 12, ч.ч. 1, 2 ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та їх обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		Статтями 77, 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
		Відповідно до правил статті 78ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Статтями 81, 82 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов`язків по доказуванню між сторонами. 
		За загальним правилом, встановленим ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. 
		Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Виходячи із вищевикладеного, приймаючи до уваги, що викладені докази не викликають у суду жодних сумнівів щодо їх належності, допустимості, об`єктивності та достатності для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		Позивачем заявлено вимоги по стягнення судових витрат по справі, а саме витрат по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. 
		Відповідно до ст. ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову  на відповідача; 2) у разі відмови в позові  на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Відповідно до Договору про надання правової допомоги від 03 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Потягайло І.О. та ОСОБА_1 , предметом договору є: підготовка позовної заяви та всіх матеріалів для подання до суду у справі про стягнення шкоди завданої кримінальним правопорушенням у кримінальному провадженні № 12024046660000463 від 24.09.2024 за ч.1 ст.125 КК України. 
		Відповідно до п.3.1 Адвокат надає правову допомогу, визначену в п.1.2 Договору, за ціною та у порядку, який встановлюється окремим розрахунком. 
		Згідно з розрахунком суми гонорару за надання правничої допомоги від 03.12.2024 року вартість роботи  1000 грн. 00 коп. за одну годину роботи. Адвоката (визначається окремим актом приймання-передачі робіт). 
		Відповідно до Акту прийняття-передачі виконаних робіт від 17.12.2024 року кількість затраченого часу 2 години.
		Відповідно до Акту приймання-передачі суми гонорару від 17.12.2024 року кошти в розмірі 2000 грн. 00 коп. адвокату Потягайло І.О. сплачені. 
		Враховуючи вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, та беручи до уваги, що позовні вимоги позивача задоволено частково, та оскільки позивач при подачі позову був звільнений від його сплати, однак ним він був сплачений, тому суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. та відповідно до ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. 
		Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 10000 (Десять тисяч) гривень 00 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Повний текст рішення складено 02.06.2025 року. 
		 
		Суддя Л.П. Слюсар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...