Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2404/22 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них; будівельного підряду.
Надіслано судом: 02.06.2025. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  908/2404/22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
		за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
		 
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» - Гранкіної А.В., адвоката (дов. від 18.10.2024),
		 
		відповідача - Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області - не з'явився,
		 
		прокуратури - Гусарової А.В., прокурора Офісу Генерального прокурора,
		 
		Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України -         не з'явився,
		розглянув у відкритому судовому засіданні
		касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Державне агентство)
		на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 (суддя Дроздова С.С.) та
		постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 (головуючий суддя Чередко А.Є, судді: Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.)
		у справі № 908/2404/22
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь» (далі - ТОВ «Автомагістраль-Південь», позивач)
		до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області (далі - Служба відновлення, відповідач)
		про стягнення 31 161 091,68 грн.
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ТОВ «Автомагістраль-Південь» звернулося до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Запорізькій області (найменування змінено на Службу відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області) про стягнення боргу у сумі 31 161 091,68 грн за договором капітального ремонту автомобільної дороги державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), на ділянці км 428+343-км 442+731 (45230000-8- Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) від 25.06.2021         № 213-21 (далі - договір).
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору підряду від 25.06.2021 у частині повної оплати виконаних позивачем робіт.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 у справі         № 908/2404/22 позов задоволено.
		Судовий акт місцевого суду мотивований тим, що наявні у матеріалах докази (зокрема первинні бухгалтерські документи) та встановлені судом обставини свідчать про виконання позивачем передбачених договором будівельних робіт та визнання відповідачем факту їх виконання. При цьому жодних заперечень відповідачем або зауважень стосовно наявності будь-яких недоліків щодо якості та обсягів виконаного підряду протягом п'яти робочих днів (як визначено умовами договору) після отримання від генпідрядника актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем позивачу не надано. Натомість акт приймання виконаних будівельних робіт (форма           № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) до договору 25.06.2021 на зазначену суму відповідачем не підписані. А тому місцевий суд визнав доведеним факт виконання позивачем робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт на зазначену суму та задовольнив позов повністю.
		Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася прокуратура в інтересах держави в особі Державного агентства, в якій просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення у справі № 908/2404/22, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
		Апеляційна скарга прокуратури мотивована тим, що договір від 25.06.2021 є нікчемним та не породжує правових наслідків, зокрема й стосовно оплати виконаних робіт, оскільки правочин вчинено з порушенням вимог статей 2, 23, 46, 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України).
		За результатом апеляційного перегляду справі № 908/2404/22 Центральний апеляційний господарський суду постановою від 18.02.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 залишив без змін.
		Мотивуючи своє рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини належного виконання позивачем договору капітального будівництва, дійшов вірних висновків про задоволення позовних вимог. При цьому зазначив, що уклавши спірний договір за результатами закупівлі, позивач мав легітимні очікування щодо належного його виконання, оскільки виконання робіт надає позивачу право на оплату таких робіт. Неоплата ж відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції виснував про необґрунтованість доводів апеляційної скарги прокуратури та недоведення останнім підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення місцевого суду. Водночас, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги прокуратури, вказав, що питання нікчемності договору є питанням матеріального права, і суд зобов'язаний застосовувати відповідні правові норми незалежно від того, чи заявлялися ці доводи в суді першої інстанції. Натомість за наслідками розгляду наданих учасниками справи належних та допустимих доказів, наявність обставин нікчемності спірного правочину апеляційним судом не встановлена. При цьому розглядати та надавати оцінку наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору (оспорюваний правочин) процесуальні підстави відсутні, оскільки обставини недійсності не досліджувалися судом першої інстанції та потребують додаткового доказування сторонами та заявлення відповідних вимог (що не обмежує прокуратуру у праві звернення з відповідним окремим позовом), тоді як суд апеляційної інстанції не може виходити за межі позовних вимог, які були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Автомагістраль-Південь» відмовити у повному обсязі.
		2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування підстави касаційного оскарження прокуратура посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм: - частини четвертої статті 879 та статті 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22; - статей 23,  48 БК України, викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2024 у справі                  № 916/1621/22, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі   № 910/11847/19 та від 16.03.2023 у справі № 906/86/20.
		Крім того, вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частин третьої та четвертої статті 48 БК України при вирішенні спорів щодо стягнення коштів за виконані роботи за договором будівельного підряду, укладеного одержувачем бюджетних коштів, який одночасно виступає учасником бюджетного процесу, за результатами проведення процедури закупівлі без відповідних бюджетних асигнувань (пункт 3     частини другої статті 287 ГПК України).
		Доводи інших учасників справи
		Служба відновлення у відзиві на касаційну скаргу (поданого через підсистему «Електронний суд» 10.04.2025), не погоджуючись із обставинами, на яких ґрунтується касаційна скарга, вважає доводи, викладені прокуратурою безпідставними, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Так, відповідач зазначив, що предметом і підставою позову у цій справі є стягнення залишку боргу за договором підряду, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість їх виконання, зазначені обставини відповідачем не заперечуються, що встановлено судом першої інстанції і стало підставою для задоволення позову. Рішення місцевого суду виконано до звернення прокуратури з апеляційною скаргою. Натомість вимогою апеляційної скарги прокуратури щодо звернення в інтересах держави в особі Державного агентства була відмова у задоволенні позовних вимог генпідрядника щодо стягнення залишку боргу за підрядом за обставин нікчемності договору підряду через взяття, на думку прокуратури, Службою відновлення бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань. А тому за вказаним договором не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Взяття такого зобов'язання замовником, на думку прокуратури, є порушенням бюджетного законодавства. Водночас у силу приписів статті 269 ГПК України обставини, на які посилалася прокуратура в апеляційній скарзі - недійсність (нікчемність) договору - не могли бути ні підставою для скасування рішення про стягнення боргу за договором, ні предметом розгляду в рамках апеляційного оскарження вказаного рішення. Однак зміст касаційної скарги вже частково стосується оскарження самого предмету і підстав позову генпідрядника (стягнення заборгованості за договором підряду на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість їх виконання, що не заперечується замовником і встановлено місцевим судом), які судом апеляційної інстанції не розглядалися, оскільки вони не були предметом і підставою апеляційного перегляду рішення місцевого суду.
		Державне агентство у письмових поясненнях (поданих через підсистему «Електронний суд» 11.04.2025), не підтримуючи доводи прокуратури, просило врахувати, що вона не може мати у зазначених правовідносинах статусу відповідача і про це нею повідомлено прокуратуру заздалегідь до звернення останньої з апеляційною скаргою, зважаючи на таке. Державне агентство не є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, оскільки до її повноважень не входять повноваження замовника державних закупівель. Тому вона не має жодних правових підстав щодо втручання у процеси діяльності Служби відновлення, як замовника державних закупівель, оскільки, державне регулювання та контроль у сфері закупівель та контроль за цільовим, ефективним та результативним використанням коштів державного бюджету має здійснюватися уповноваженими на те органами влади в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Вжиття відповідних заходів реагування з метою усунення можливих порушень інтересів держави, належить до компетенції Державної аудиторської служби України (її територіальних підрозділів) та Рахункової палати. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Водночас у спірних правовідносинах відсутні обставини порушення прав Державного агентства, тому відсутні підстави для звернення прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства, яка не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа). Натомість не допускається звернення прокурора в інтересах держави в особі уповноваженого державного органу, який не є стороною оспорюваного правочину (заінтересована особа), з позовом про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) шляхом стягнення грошових коштів на користь підприємства як сторони правочину, яке (підприємство) не є суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, але прокурором визначено одним із відповідачів у справі, оскільки в такому випадку прокурор фактично звертається до суду не в інтересах держави, а в інтересах суб'єкта господарювання поза відносинами представництва, що не відповідає висновку про заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, викладеному в постановах Великої Палати Верховного Суду:          від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі                            № 359/3337/16-ц, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.
		ТОВ «Автомагістраль-Південь» поза межами строку, встановленого Судом, 14.04.2025 подало нарочно до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просивши касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, закрити, в іншій частині підстав - касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти у справі залишити без змін. Клопотання про поновлення строку на подачу відзиву від позивача до Верховного Суду не надходило.
		Частинами першою та другою статті 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням установленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Згідно із частиною четвертою статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
		Відзив залучено до матеріалів справи та залишено без розгляду згідно з положеннями статті 118 ГПК України.
		Розгляд клопотань учасників справи
		Прокуратура 21.04.2025 надала через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення у справі.
		Згідно із частиною п'ятою статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
		Суд не визнавав за необхідне подання прокуратурою додаткових пояснень. Сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, передбачених для стадії касаційного оскарження, а також надати усні пояснення в судовому засіданні. Крім того, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та підстав касаційної скарги, не приймає докази, які не досліджувалися судом першої та апеляційної інстанцій. А тому Верховний Суд залишив письмові пояснення прокуратури без розгляду, відповідно до положень статті 118 ГПК України.
		Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.04.2025 32.2-01/720 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 908/2404/22 у зв'язку з відпусткою судді Ємця А.А.
		Від Служби відновлення 30.04.2025 надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв'язку з участю Лянгасової Ю.А. (діючої в інтересах відповідача в порядку самопредставництва) в іншому судовому засіданні, призначеному на 01.05.2025.
		Від ТОВ «Автомагістраль-Південь» 01.05.2025 надійшла заява про відкладення розгляду справи через відсутність можливості представника позивача бути присутнім у судовому засіданні.
		У судовому засіданні 01.05.2025 задоволено клопотання Служби та заяву   ТОВ «Автомагістраль-Південь» про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 29.05.2025.
		Згідно з ухвалами Суду від 02.05.2025 та від 12.05.2025 зі справи задоволено клопотання ТОВ «Автомагістраль-Південь» та Служби відновлення про участь у судовому засіданні, призначеному на 29.05.2025 у справі № 908/2404/22 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Від Служби відновлення 27.05.2025 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату, у зв'язку з перебуванням штатного юриста Лянгасової Ю.А. (діючої в інтересах відповідача в порядку самопредставництва) на лікарняному.
		У судовому засіданні 27.05.2025 Суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, зважаючи на те, що у такому не вказано про наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 27.05.2025. При цьому суд врахував у сукупності також те, що безпосередньо у судовому засіданні інтереси відповідача у порядку самопредставництва міг здійснювати, зокрема, але не виключно його керівник або у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів саме юрист Лянгасова Ю.А., клопотання якої у визначеному форматі задоволено ухвалою Суду від 12.05.2025. Між тим відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність в судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою; позиція відповідача викладена письмово у відзиві на касаційну скаргу прокуратури.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:
		- 25.06.2021 між Службою (замовником), новим найменуванням якої є Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, та                  ТОВ «Автомагістраль-Південь» (генпідрядником) укладено договір № 213-21, згідно з умовами пунктів 1.1., 1.4., 2.1., 3.1., 3.2. якого генпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені роботи з капітального ремонту автомобільної дороги державного значення (за місцем їх виконання) М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), на ділянці км 428+343-км 442+731 (Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь) (далі - роботи), а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), затверджену в установленому порядку проєктну документацію, прийняти від генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх. Строк виконання робіт: з дати підписання договору по 28.02.2023 за умови постійного фінансування. Ціна договору становить 399 499 998 грн у т.ч. ПДВ та є твердою;
		- замовник має право, зокрема відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені генпідрядником, замовником або третьою особою. Генпідрядник має право, зокрема своєчасно та у повному обсязі отримувати плату за виконані роботи (пункти 4.1., 4.3. договору);
		- після одержання повідомлення генпідрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) замовник зобов'язаний розпочати їх приймання. Передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) генпідрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи    (пункти 14.1., 14.2. договору);
		- у разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) недоліків, допущених з вини генпідрядника, він у визначений замовником строк зобов'язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до передачі закінчених робіт. Якщо генпідрядник не бажає чи не може усунути такі недоліки, замовник може, попередньо повідомивши генпідрядника, усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб. Витрати, пов'язані з усуненням недоліків замовника, компенсуються генпідрядником (пункт 14.3. договору);
		- розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних робіт після підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робі (форма  № КБ-2в) та довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрат (форма № КБ-3), складених відповідно до положень чинного ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013 та підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник здійснює поетапні проміжні платежі в міру виконання робіт після підписання «Акта приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат» (форма № КБ 3), складених відповідно до положень чинних ДСТУ та підписаних уповноваженими представниками сторін. Замовник здійснює розрахунки за виконані роботи з генпідрядником протягом 30 календарних днів після отримання коштів від головного розпорядника коштів за цим договором і на підставі підписаних «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрат» (форма № КБ-3) (пункти 15.1., 15.3., 15.4. договору);
		- «Акти приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) та «Довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат» (форма № КБ-3) готує генпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника у строк не пізніше 25 числа звітного місяця. Уповноважений представник замовника протягом п'яти робочих днів перевіряє реальність акта і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Генпідрядник надає для перевірки реєстр накладних на придбані матеріали, конструкції, вироби та інші документи, які підтверджують витрати та документи, передбачені цим договором, а у випадку залучення субпідрядників - з виділенням робіт, виконаних субпідрядниками(пункт 15.5. договору);
		- цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 31.01.2023, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх обов'язків (пункту 19.1 договору);
		- додатками № 1 і № 2 до договору сторони узгодили договірну ціну, найменування витрат та їх вартість на суму 399 499 998 грн, а також календарний план виконання робіт по об'єкту, найменування робіт, термін їх виконання (з липня 2021 року по лютий 2023 року);
		- додатковою угодою від 25.06.2021 № 1 сторони узгодили календарний графік фінансування, яким передбачено фінансування робіт з державного бюджету в 2021 році на суму 399 499 998 грн (додаток № 4);
		- протягом 2021 року замовником за виконані роботи відповідно до договору на рахунок генпідрядника перераховані кошти на загальну суму                      347 989 773,67 грн, що підтверджується платіжними дорученнями:                  від 10.12.2021 № 120 у сумі 200 000 000 грн; від 10.12.2021 № 828 у сумі        989 773,67 грн; від 21.12.2021 № 243 у сумі 147 900 000 грн;
		- супровідним листом від 12.09.2022 № 1209/01 генпідрядник звертався до замовника щодо погодження та підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) до договору № 213-21 від 25.06.2021 на загальну суму:     31 161 091,68 грн з ПДВ;
		- листом від 28.10.2022 № 22/1160 замовник надав відповідь на вказаний лист, в якому зазначив, що акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3) ним не підписані виключно за обставин відсутності достатнього фінансування, що об'єктивно не залежало від замовника. Відповідно до договору та вимог законодавства під час виконання генпідрядником робіт з капітального ремонту здійснювалися нагляди за виконаними роботами. Також у листі замовник зазначив, що генпідрядником забезпечено ведення журналу виконання робіт за формою, передбаченою ДБН та спеціальних журналів по окремим спорудам. Також були надані акти на закриття прихованих робіт. У зв'язку з чим Служба відновлення не заперечує факт виконання ТОВ «Автомагістраль-Південь» робіт, згідно з наданими актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) у сумі 31 161 091,68 грн з ПДВ. «..наразі автомобільна дорога державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), на ділянці км 428+343-км 442+731 Запорізької області є такою, що знаходиться на тимчасово окупованій території. Тому у працівників/повноважних спеціалістів Служби відсутня сьогодні можливість для виїзду на місце ремонту автомобільної дороги та огляду будівельного майданчика з метою засвідчення станом на поточні дати виконаних фізичних обсягів робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт на суму 31 161 091,68 грн з ПДВ».
		Невиконання замовником зобов'язання за договором щодо оплати виконаних генпідрядником робіт стало підставою для звернення ТОВ «Автомагістраль-Південь» до господарського суду з позовом.
		Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на встановлені обставини доведення генпідрядником факту виконаних робіт на спірну суму та не оплату таких замовником.
		Оскаржуючи рішення місцевого суду до апеляційної інстанції, прокуратура, діючи в інтересах держави (що встановлено апеляційним господарським судом) зазначила компетентним органом Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, оскільки таке є головним розпорядником коштів державного дорожнього фонду (зокрема і розпорядником бюджетних коштів за договором від 25.06.2021), які спрямовуються на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства згідно з вимогами частини першої статті 10 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України», підпункту 1 пункту 1 Положення про Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 439.
		Служба відновлення належить до сфери управління Державного агентства (на думку прокуратури, головного розпорядника бюджетних коштів за договором від 25.06.2021), а тому останнє є уповноваженим органом влади у спірних правовідносинах.
		Оскільки Державне агентство є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, є суб'єктом владних повноважень та головним розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалося фінансування закупівлі, водночас, останнє не здійснило жодних заходів щодо захисту інтересів держави як самостійно, так і після звернення прокуратури листом від 05.04.2024                № 15/2-2470-24, повідомивши останню листом-відповіддю від 20.05.2024       № 2363/1/12-02/06-949/10-24 про відсутність підстав для такого представництва, оскільки не вбачає вищенаведених порушень законодавства, прокуратура звернулася з відповідною апеляційною скаргою в інтересах держави в особі вказаного органу - Державного агентства.
		Обґрунтовуючи підстави для звернення з апеляційною скаргою на спірне рішення місцевого суду прокуратура вказала на нікчемність договору            від 25.06.2021 через взяття Службою розвитку бюджетних зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, всупереч вимог статей 2, 23, 46,                48 БК України. При цьому умова пункту 13.4. договору про здійснення оплати у межах надходження бюджетних коштів є такою, що суперечить правилам погодження умов щодо розрахунків за угодами зазначеної категорії, чим обумовлює недійсність цього правочину в силу частини третьої                  статті 48 БК України. Зазначене є порушенням вимог бюджетного законодавства та створило передумови для безпідставного навантаження на Державний бюджет України, оскільки використання таких коштів свідчить про порушення відповідачем інтересів держави, які становлять суспільний інтерес та стосуються прав та інтересів великого кола осіб.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення заборгованості за договором підряду.
		У поданій касаційній скарзі прокуратура посилається на пункт 1             частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
		Так, прокуратура як в апеляційній, так і в касаційній скаргах звертає увагу на висновки, зокрема, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22. При цьому Водночас Суд знаходить обґрунтованим посилання прокуратури у частині не врахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у зазначеній постанові від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22 в аспекті застосування частини четвертої статті 879 та статті 882 ЦК України до спірних правовідносин, зважаючи на таке.
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).
		Згідно зі частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких     норм права.
		Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
		Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи   № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
		За таких обставин колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 908/2403/22 та від 13.05.2025 у справі № 908/2402/22 повний текст яких, і, відповідно, сформовані Судом висновки щодо застосування норм права, оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 05.05.2025 та 16.05.2025 відповідно, тобто після подання касаційної скарги прокуратурою у справі № 908/2404/22 (касаційна скарга подана 18.03.2025) та про наявність яких колегії суддів стало відомо під час розгляду справи № 908/2404/22.
		Так, предметом розгляду справи № 908/2403/22 були вимоги                         ТОВ «Автомагістраль-Південь» до Служби про стягнення боргу у сумі               69 080 519,25 грн за договором поточного середнього ремонту автомобільної дороги державного значення Т-04-08 Павлоград-Васильківка-Новомиколаївка-Оріхів-Токмак на ділянці км 140+208-км 169+671, Запорізька обл. (45233142-6-Ремонт доріг) від 25.06.2021 № 406-21/1, а предметом розгляду справи           № 908/2402/22 були вимоги ТОВ «Автомагістраль-Південь» до Служби про стягнення боргу у сумі 2 000 254, 56 грн за договором капітального ремонту автомобільної дороги державного значення Т-08-05 Кам'янка-Дніпровська-Велика Білозерка-Веселе-/М-14/ на ділянці км 51+665 - км 55+665 (додаткові роботи) (45230000-8- Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь).
		При цьому виходячи із зазначених критеріїв подібності правовідносин, визначених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у справах № 908/2403/22,                      № 908/2402/22, № 908/2400/22 та у справі, що розглядається є подібними, оскільки у цих справах розглядалися тотожні спори між тими ж сторонами (на підставі різних договорів будівельного підряду, які мають аналогічні умови).
		При цьому Верховний Суд у зазначених постановах у справах № 908/2403/22 і № 908/2402/22 з посиланням у т.ч. на висновки Верховного Суду, викладені у постанові у справі № 908/2400/22 виснував, зокрема таке.
		Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною четвертою статті 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
		Згідно зі статтею 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у т.ч. й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.
		Правова позиція щодо застосування наведених вище норм права стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду  від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18, та у постановах Верховного Суду        від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18,  від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18.
		Відповідно до цієї правової позиції передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у т.ч. шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525,                  526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України.
		Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт підрядником за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови замовника про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
		Такі висновки також викладено у постанові Верховного Суду від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22 у подібних правовідносинах, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 908/2403/22 та від 13.05.2025 у справі № 908/2402/22.
		Вирішуючи спір у справі, що розглядається (№ 908/2404/22), суд першої інстанції пославшись на те, що відповідачем не висловлено жодних заперечень щодо виконання позивачем робіт, зазначених в акті приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) або їх недоліків, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Автомагістраль-Південь».
		Частиною першою статті 14 ГПК України визначено, що суд першої інстанції розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому доказами за змістом статті 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази. Водночас кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 цього Кодексу).
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Як вбачається з матеріалів справи № 908/2404/22, до позовної заяви позивачем долучено акт приймання виконаних будівельних робіт (форма     КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) без зазначення дати їх складання та без зазначення відомостей про період часу, протягом якого ці роботи були виконанні. Цим доказам, необхідним для перевірки реальності виконаних робіт у частині їх обсягів та якості, суд першої інстанції оцінки не надав та не встановив час виконання цих робіт, а також дотримання/порушення позивачем умов договору від 25.06.2021 № 213-21 щодо строків складання акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) та передачі їх замовнику для підписання, передбачених пунктом 4.2. договору.
		Судом першої інстанції встановлено, що сторонами договору підряду від 25.06.2021 № 213-21 підписано додаток № 2 «Календарний план», який неодноразово змінювався шляхом укладення додаткових угод.
		Разом з тим суд першої інстанції не встановив відповідність зазначених      ТОВ «Автомагістраль-Південь» робіт за вказаним договором, про які воно вказує у позовній заяві, цьому Календарному плану.
		Зі змісту відповіді Служби відновлення (лист від 28.10.2022 № 22/1160), долученої до позовної заяви, на лист ТОВ «Автомагістраль-Південь»               від 12.09.2022 № 1209/01 з проханням підписати акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) вбачається, що відповідач відмовив у їх підписанні посилаючись, зокрема на відсутність можливості прийняти ці роботи, оскільки автомобільна дорога державного значення М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), на ділянці км 428+343-км 442+731 Запорізької області є такою, що знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у працівників/повноважних спеціалістів Служби відсутня сьогодні можливість для виїзду на місце ремонту автомобільної дороги та огляду будівельного майданчика з метою засвідчення станом на поточні дати виконаних фізичних обсягів робіт відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт на суму 31 161 091,68 грн з ПДВ.
		При цьому суд першої інстанції не встановив, чи є причини непідписання Службою відновлення первинних документів (акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3)) безпідставними.
		Наведені обставини суд першої інстанції не встановив і не надав їм правової оцінки та не застосував наведений вище висновок Верховного Суду щодо можливості оплати виконаних робіт за актом, підписаним в односторонньому порядку, лише у разі наявності реального виконання робіт за договором у строк, визначений у договорі, та у разі, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт.
		Не встановив також суд першої інстанції і тотожність актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які позивач надсилав відповідачу листом    від 12.09.2022 № 1209/01 для підписання та одного акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) і однієї довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), які долучені ТОВ «Автомагістраль-Південь» до позовної заяви.
		З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про задоволення позовних вимог є передчасним та зроблений без урахування наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України, оскільки ані судом апеляційної інстанції, ані судом першої інстанції не встановлено обставин фактичного виконання/невиконання ТОВ «Автомагістраль-Південь» робіт, оплата яких є предметом спору, та обставин обґрунтованої/необґрунтованої відмови Служби відновлення у підписанні актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3).
		Ураховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження.
		Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 86,     236 ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		Оскільки наведеним вимогам оскаржувані судові акти попередніх інстанцій не відповідають, їх не можна визнати законними і обґрунтованими.
		Вищевказане свідчить про порушення судами попередніх інстанцій наведених норм процесуального права, які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.
		Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		Для вирішення спору по суті необхідно встановити обставини та надати оцінку доводам та доказам, враховуючи положення пункту 1 частини третьої          статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Судові витрати
		Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (частина чотирнадцята                   статті 129 ГПК України). При цьому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1. Касаційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 908/2404/22 скасувати.
		3. Справу № 908/2404/22 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                          І. Колос
		 
		Суддя                                                                                          І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                          І. Булгакова
		 
		 
		З окремою думкою судді Колос І.Б.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...