Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3066/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них.
Надіслано судом: 02.06.2025. Зареєстровано: 03.06.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2025.
Дата набрання законної сили: 28.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 травня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  922/3066/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А., 
		за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В., 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Споживчого товариства "Надія-7"
		на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (Стойка  О.  В. - головуюча, судді: Істоміна О. А., Попков Д. О.) у справі
		за позовом прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова
		до: (1) Харківської міської ради, (2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, (3) Споживчого товариства "Надія-7",
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 
		про визнання недійсним та скасування пункту рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути нежитлові приміщення. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Узагальнений зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень
		1.          У вересні 2020 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Споживчого товариства "Надія-7" (далі - СТ "Надія-7"), у якому просив:
		- визнати незаконним та скасувати пункт 11 додатку до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 20.09.2017 № 757/17;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.12.2017 № 5532-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та СТ "Надія-7", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н. В. і зареєстрований в реєстрі за № 4756, скасувавши його державну реєстрацію;
		- зобов`язати СТ "Надія-7" повернути територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № І, 0-1-:0-3, ХХХVІ загальною площею 53,2 м2, в житловому будинку літ. А-5, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Старошишківська, 2, шляхом складання акта приймання-передачі.
		2.          Позовні вимоги обґрунтовував тим, що під час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення від 20.09.2017 № 757/17 (пункт 11 додатку) та у ході здійснення процедури відчуження спірного нерухомого майна комунальної власності і укладання оспорюваного договору купівлі-продажу від 28.12.2017 № 5532-В-С відповідачі порушили вимоги законодавства про приватизацію, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017- 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова.
		3.          Господарський суд Харківської області рішенням від 21.05.2021 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
		4.          За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 30.09.2024, якою апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 залишив без задоволення, однак мотивувальну частину оскарженого рішення змінив,  виклавши її в редакції власної постанови; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2021 у справі №  922/3066/20 суд апеляційної інстанції залишив без змін.
		Узагальнений зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та прийнятих судових рішень за результатами її розгляду
		5.          07.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява представника СТ    "Надія-7" - адвоката Рижкова І. П. в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) про розподіл судових витрат, в якій заявник просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача за рахунок бюджетних асигнувань Харківської обласної прокуратури понесені СТ "Надія-7" судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000 грн.
		6.          До зазначеної заяви було додано такі документи: завдання від 03.08.2021 № 1 до договору №    6/2020 про надання правничої (правової) допомоги від 21.02.2020 №  6/2020; акт № 4 приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 04.10.2024 до договору № 6/2020, квитанцію АТ КБ "Приватбанк" від 04.10.2024 №  0.0.3923174881.1 про перерахування СТ    "Надія-7" на рахунок адвоката Рижкова І. П. грошових коштів в сумі 12 000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 05.10.2024.
		7.          Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 23.10.2024 відмовив у задоволенні заяви СТ "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. 
		8.          Верховний Суд постановою від 28.01.2025 вказану додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду скасував, а справу №    922/3066/20 передав до суду апеляційної інстанції для нового розгляду заяви СТ "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення.
		9.          Верховний Суд не погодився з висновками апеляційного господарського суду про те, що у даному випадку судові витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції необхідно покласти на СТ "Надія-7" з підстав того, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.
		10.          Суд касаційної інстанції також наголосив на необхідності вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі відповідно до положень статей   126,  129 ГПК України, виходячи з критеріїв реальності, пропорційності, обґрунтованості та співмірності таких витрат, розумності їх розміру та спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для відповідача.
		11.          За наслідками нового розгляду заяви СТ "Надія-7" про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу Східний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову від 17.03.2025, якою подану заяву задовольнив частково, а саме здійснив розподіл судових витрат стягнувши з Харківської обласної прокуратури на користь СТ "Надія-7"   2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, решту ж витрат - поклав на заявника.
		12.          Обґрунтовуючи ухвалене рішення, апеляційний суд послався на приписи частин 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України та вказав, що керуючись критеріями, які передбачені наведеними нормами та з урахуванням конкретних обставин цієї справи він вважає, що у даному випадку існують підстави для обмеження розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх розумну необхідність.   
		Касаційна скарга
		13.          Не погодившись із додатковою постановою апеляційного господарського суду, СТ "Надія-7" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її змінити, виклавши резолютивну частину зазначеної додаткової постанови в редакції, що передбачатиме стягнення 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а не 2 000 грн.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		14.          Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. 
		15.          В обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження вказано, що ухвалюючи оскаржену додаткову постанову, суд апеляційної інстанції порушив приписи пунктів 2, 3 частини 5 та частини 9 статті 129 ГПК України, в той час як висновок Верховного Суду щодо правильного застосування наведених норм процесуального права у подібних правовідносинах (за позовними вимогами прокурора до органу місцевого самоврядування, органу приватизації та покупця комунального майна про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо обрання способу приватизації, визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації та його повернення, з урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачу було відомо про те, що власником спірного майна є особа, яка не залучена ним в якості співвідповідача і позивачем не подано відповідної заяви про залучення такої особи в якості співвідповідача, а вимоги апеляційної скарги полягали в задоволенні позову повністю) відсутній. 
		Узагальнені доводи інших учасників справи
		16.          Інші учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції 
		17.          Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		18.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Гудков Д. В.) і представника скаржника (Рижков І. П.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		19.          Як вже зазначалося, звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі скаржник вказав про те, що подає її на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України з мотивів порушення судом попередньої інстанції пунктів 2, 3 частини 5 та частини 9 статті 129 ГПК України та відсутності висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах. 
		20.          Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		21.          Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом викладення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		22.          Здійснюючи касаційне провадження у цій справі колегія суддів констатує, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19 надано такі висновки: 
		"За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
		Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України   суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ). 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		1)  попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
		2)  визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 
		3)  розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). 
		Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 
		Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
		Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
		Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
		При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи."
		23.          Аналогічні правові висновки повторено у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №  904/3583/19 та ін.
		24.          При цьому, колегія суддів Верховного Суду враховує також, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. 
		Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		25.          Як вже зазначалося, касаційну скаргу у цій справі подано на додаткову постанову суду апеляційної інстанції про розподіл судових витрат, а тому ті звужувальні критерії подібності, про які зазначає скаржник у тексті касаційної скарги є незастосовними для тлумачення терміну "подібні правовідносини", вжитого у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України. У даному випадку "подібність" правовідносин полягає лише у тому, що такі мали скластися в ході процедури розподілу судових витрат, передбаченої статтею 129 ГПК України, а відтак твердження СТ "Надія-7" про відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосовування пунктів 2, 3 частини 5 та частини 9 статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах є необґрунтованими. 
		26.          Як вже зазначалося, згідно з наявним висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/455/19 під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		27.          У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		28.          З оскарженої додаткової постанови апеляційного господарського суду слідує, що в ході розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, вирішив не присуджувати СТ "Надія-7" всі його витрати на професійну правову допомогу. Суд стягнув на користь заявника 2 000 грн, а іншу частину витрат залишив за ним.
		29.          Суд пояснив, що як вбачається зі змісту позовної заяви прокурора, безпосередньо до СТ "Надія-7" було заявлено вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання повернути нежитлові приміщення, які на підставі цього договору були набуті останнім.
		30.          Погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, суд апеляційної інстанції водночас визнав помилковими висновки господарського суду першої інстанції щодо дотримання відповідачами порядку та умов відчуження майна в процедурі приватизації, з якими в апеляційній скарзі не погоджувався прокурор. 
		31.          Виходячи з наведених обставин, вимог процесуального законодавства та практики Верховного Суду, апеляційний господарський суд вважав за необхідне розподілити заявлені судові витрати з урахуванням фактичної обґрунтованості доводів апеляційної скарги прокурора щодо незаконності відчуження спірного майна в процедурі приватизації.
		32.          Разом з цим суд врахував відсутність репутаційного значення для СТ "Надія-7" результату перегляду справи в суді апеляційної інстанції, а також те, що значну частину розміру витрат склали витрати на складання та подання додаткових пояснень, які не є заявами по суті спору та більше того, викладена за їх змістом позиція спростована судом апеляційної інстанції, а практика зі спірних правовідносин сторін є сталою та послідовною.
		33.          З наведеного слідує, що при розподілі судових витрат у цій справі, суд апеляційної інстанції дотримався приписів частин 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, врахував висновки Верховного Суду щодо їх правильного застосування та виходячи із конкретних обставин цієї справи, ухвалив обґрунтоване та законне рішення.    
		34.          Звідси аргументи касаційної скарги про наявність у даному випадку підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України в межах здійснення касаційного провадження у цій справі свого підтвердження не знайшли. Доводи касаційної скарги не містять питань права чи правозастосування, а відтак по суті зводяться лише до висловлення незгоди з прийнятою додатковою постановою апеляційного суду та є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судом обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду. 
		35.          Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №  373/2054/16-ц встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		36.          За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		37.          Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		38.          Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушень норм процесуального права в межах підстави касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи відміни оскарженої додаткової постанови у касаційному провадженні також немає. У зв`язку з цим касаційна скарга СТ "Надія-7" задоволенню не підлягає, в той час як оскаржена додаткова постанова підлягає залишенню без змін. 
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Споживчого товариства "Надія-7" залишити без задоволення.
		2. Додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі №  922/3066/20 залишити  без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Міщенко І. С.
		 
		Судді                                                                                                      Берднік І. С.
		 
		                                                                                                                  Зуєв В. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...